Граматична сполучуваність дієслів на позначення часу сучасної англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Граматична сполучуваність дієслів на позначення часу сучасної англійської мови

Наталія Канонік

У статті висвітлено категорію часу в лінгвістичному аспекті, сукупність засобів вираження часових відношень за допомогою дієслів на позначення часу. Окреслено причини, які зумовлюють потребу в дослідженні сучасного стану граматичної та лексичної семантики, предмета, об'єкта, методів та завдань. Мета цієї розвідки - дослідити граматичну сполучуваність, що є одним із типів сполучуваності, дієслів на позначення часу, здатність темпоральних дієслів вступати у зв'язки з іншими словами на рівні підкласів. Граматична сполучуваність класів слів описується моделями граматичних зв'язків, які являють собою інваріанти, по яких у мовленні утворюється множина конкретних сполучень, кожне з яких повторює всі релевантні ознаки модулі. У цьому дослідженні ми оперуємо поняттям "группа", оскільки, досліджуючи сукупність зв'язків, у які вступає аналізоване слово, маємо справу не лише з словосполученням. При аналізі зв'язків слова у реченні у дослідженні говоримо про зв'язки між членами речення: підмет - присудок, присудок - додаток, присудок - обставина. Розрізняємо сурядність і підрядність як основні типи зв'язку. При підрядному зв'язку один із елементів домінує над другим. Домінувальна одиниця називається ядром, а зв'язок - ядерним. Залежне слово називається ад'юнктом, а зв'язок - ад'юнктним. Проаналізовано 14 дієслів, які несуть максимум навантаження досліджуваної темпоральної ознаки. Виділено й описано 32 моделі граматичних зав'язків у дієсловах на позначення часу, 14 моделей із яких ядерні (з домінувальним словом), 3 моделей ад'юнкними (із залежним словом) та 15 моделей із предикативним зв'язком (із двома домінувальними словами). З'ясовано, що досліджувані дієслова можуть бути і ядерними елементами у групі, і залежними елементами групи. Дослідження темпоральної лексики через призму граматичної сполучуваності залишається перспективним. Такий підхід до вивчення граматичної лексичної семантики дає змогу розширити уявлення про об'єм граматичної семантики слова та тих процесів, які в ньому відбуваються.

Ключові слова: час, темпоральність, граматична сполучуваність, модель, ядерний зв'язок, ад'юнктний зв'язок, предикативний зв'язок.

Каноник Наталия. Грамматическая сочетаемость глаголов для обозначения времени современного английского языка. В статье освещена категория времени в лингвистическом аспекте, рассмотрено совокупность средств выражения временных отношений с помощью глаголов для обозначения времени. Определено причины, которые обусловили необходимость исследовать современное состояние грамматической и лексической семантики, предмета, объекта, методов и заданий Целью данной статьи является исследовать грамматическую сочетаемость, что является одним из типов сочетаемости, глаголов для обозначения времени, способность темпоральных глаголов вступать в связи с другими словами на уровне подклассов. Грамматическая сочетаемость классов слов описывается моделями грамматических связей, которые представляют собой инварианты, по которым в речи образуется множество конкретных сочетаний, каждое из которых повторяет все релевантные признаки модули. В этом исследовании мы оперируем понятием "группа", поскольку, исследуя совокупность связей, в которые вступает рассматриваемое слово, мы имеем дело не только с словосочетанием. Анализируя слова в предложении в исследовании говорим о связях между членами предложения: подлежащее - сказуемое, сказуемое - дополнение, сказуемое - обстоятельство. Различаем сочинительность и подчинительность как основные типы связей. При подчинительной связи один из элементов доминирует над другим. Доминирующая единица называется ядром, а связь - ядерная. Зависимое слово называется адъюнктом, а связь - адьюнктная. Проанализированы 14 глаголов, которые несут максимум нагрузки исследуемой темпоральной признаки. Выделены и описаны 32 модели грамматических связей в глаголах для обозначения времени, 14 моделей из которых являются ядерными (с доминирующим словом), 3 моделей адьюнкнимы (с зависимым словом) и 15 моделей с предикативной связью (с двумя доминирующими словам). Установлено, что исследуемые глаголы могут быть как ядерными элементами в группе, так и зависимыми элементами группы. Исследование темпоральной лексики через призму грамматической сочетаемости остается перспективным. Такой подход к изучению грамматической лексической семантики позволяет расширить представление об объеме грамматической семантики слова и тех процессов, которые в нем происходят.

Ключевые слова: время, темпоральность, грамматическая сочетаемость, модель, ядерная связь, адьюнктная связь, предикативная связь.

Kanonik Nataliya. The Grammatical Compatibility of the Verbs of Time of Modern English. The article highlights the category of time in the linguistic aspect, a set of means of expressing time relations using verbs to denote time. Reference has been made to the subject and object of grammatical and lexical semantics, as well as to the tasks undertaken and the methods used in this research; the reasons for which modern research relating to lexical semantics can be considered necessary are outlined as well. The purpose of this article is to investigate the grammatical compatibility, which is one of the types of compatibility, of the verbs of time, the ability of temporal verbs to interact with other words at the level of subclasses. The grammatical compatibility of the classes of words is described by models of grammatical connections, which represent invariants, in which a plurality of concrete combinations is formed in the speech, each of which repeats all the relevant signs of the module. In this study, we use the term "group", since, by investigating the totality of relationships that the word under consideration comes into, we are dealing not only with the phrase. In the analysis of the relation of the word in the sentence in the study we talk about the links between the members of the sentence: subject - predicate, predicate - application, the predicate - the circumstance. We distinguish between composition and subordination as the main types of communication. When the connection is subordinated, one of the elements dominates the second. The dominant unit is called the kernel, and the connection is nuclear. Dependent word is called adjunct, and the connection is adjunctive. 14 verbs, which bear the maximum load of the temporal characteristic feature have been analyzed. 32 models of grammatical connections in temporal verbs have been identified and described, in which 14 models are nuclear (with the dominant word), 3 models are adjunctive (with dependent word) and 15 models with predicative connection (with two dominant words) It has been found out that the verbs studied can be both nuclear elements in the group and dependent groups of the group. The study of temporal vocabulary through the prism of grammatical compatibility remains promising. Such an approach to the study of grammatical lexical semantics allows us to expand the idea of the volume of grammatical semantics of the word and of the processes that take place in it.

Key words: time, temporality, grammatical compatibility, model, nuclear connection, adjunct connection, predicative connection.

Постановка наукової проблеми та її значення. Час - одна з універсальних категорій, яка заповнює собою всі дії та події в житті людини й водночас по-різному відображає їх. З іншого боку, усі види часу втілюють у собі відношення індивіда до часу взагалі, у чому й проявляється одна з характеристик активності особистої самосвідомості [176, с. 57]. Відчуваючи плин часу, його вплив на матеріальні та духовні об'єкти дійсності, людина усвідомлює, що думка про час постійно присутня в її свідомості, змушуючи відчувати природу та специфіку цієї категорії, що не може не позначитися на мовному рівні [8, с. 7]. лінгвістичний дієслово семантика

Дослідження актуальне, оскільки для філософів проблема часу є проблемою розуміння однієї з найбільш загальних та фундаментальних, корінних умов буття. Сьогодні жодна філософська теорія не проходить повз цієї проблеми [10, с. 121]. Темпоральна лексика продовжує привертати увагу лінгвістів. До вивчення слів із темпоральним значенням у різний час зверталося багато відомих мовознавців: Е. Бенвеніст [4], Р.А. Жалейко [6], Н.П. Канонік [9], О.О. Потебня [12]. М. І. Рудомєткіна [13]. О.В. Тарасова [15]. Їхні дослідження відрізняються одна від одної лише обсягом досліджуваного матеріалу (від аналізу окремої темпоральної лексеми до дослідження лексичної темпоральної системи) та принципами вивчення мовного матеріалу. А з іншого боку, такі науковці як Н.Н. Амосова [1], Ю.Д. Апресян [2] давно звернули увагу на зв'язок між структурою значення слова і його сполучуваністю, проте досі так і не розв'язано питання, чи семантика обумовлює особливості сполучуваності, чи, навпаки, сполучуваність обмежує лексичне значення

Отже, мета цієї розвідки - дослідити граматичну сполучуваність, що є одним із типів сполучуваності, дієслів на позначення часу, здатність темпоральних дієслів вступати у зв'язки з іншими словами на рівні підкласів.

Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати низку завдань:

1) відібрати дієслова на позначення часу; 2) визначити долю семи темпоральності в семантичній структурі досліджуваних дієслів; 3) виділити дієслова з максимальним навантаженням темпоральної ознаки; 4) установити граматичний зв'язок й описати моделі граматичної сполучуваності в дієсловах на позначення часу.

Методи та методики дослідження. У нашому дослідженні виходимо з положення, що категорія часу має філософський, фізичний, концептуальний та лінгвістичний аспекти, з яких перші три є сторонами одного цілого, а останній підвладний першим, але має свою специфіку. Фізичний аспект часу включає проблеми співвідношення часу й матерії, які реально існують незалежно від свідомості людини.

Усупереч здоровому глузду час не є чимось, що існує саме собою, а належить до категорії, яка задає реальності свою абстрактну форму. Недостатньо лише говорити про час як про щось, що переміщається з одного виміру в інший, незалежно від реального буття речей - із майбутнього в минуле або з минулого в майбутнє. Реальний час завжди є різним, по-різному зв'язаний і по-різному розділений, по-різному розподілений та визначений, по-різному наповнений [10, с. 119]. Отже, у нашому дослідженні відштовхуємося від таких понять: реальний час як форма буття матеріального світу; концептуальний час як форма його відображення в людській свідомості у вигляді часових понять та мовний час як форма презентації цих понять на мовному рівні.

Мовний час трактується в синхронному та діахронному аспектах відповідно до синхронних та діахронних описів мови й об'єктивних фізичних категорій одночасності та послідовності подій [10].

На думку М.М. Маковського, лінгвістичний аспект вивчення часу полягає в сукупності засобів та способів, що виражають дані відношення, природна поступальна форма існування яких є лінгвістичним часом [179], котрий включає в себе час граматичний (морфологічний, синтаксичний), лексичний (сукупність засобів вираження часових відношень за допомогою спеціальної часової лексики) та контекстуальний час (сукупність способів вираження засобами контексту і стилю єдності фізичного та філософського аспектів дослідження категорії) [97, с. 112].

Для відбору лексичних одиниць, зокрема дієслів на позначення часу, використано словник-тезаурус Роже, оскільки в ньому пропонуються згруповані семантичні мікрополя темпоральних дієслів, що складають 43 лексичні одиниці. Порівнюючи дефініції двох тлумачних (Webster's New World Dictionary, Oxford Advanced Learner's Dictionary) та одного перекладного словників (English Russian Dictionary by Muller), семантичне мікрополе темпоральних дієслів зменшується до 25 лексичних одиниць. На наступному етапі визначається доля семи темпоральності в семантичній структурі досліджуваних дієслів та визначається ступінь її усталеності (К), що визначається різницею між максимальним і мінімальним значенням долі семи темпоральності кожного дієслова. Виділено 5 груп та ті дієслова, що входять до максимального, високого та вище середнього ступенів досліджуваної ознаки та несуть максимум навантаження. За даними нашого дослідження, такими є 14 дієслів. Отже, об'єктом дослідження є дієслівна група, до складу якої входять дієслова на позначення часу: to diddle, to dillydally, to idle, to measure, to while, to take, to adjust, to continue, to trifle, to dally, to regulate, to occupy, to span, to harmonize.

Результати та дискусії. Дослідження комбінаторики в граматичному плані повинне розкрити синтаксичні та синтагматичні зв'язки слова [16, с. 66].

При аналізі зв'язків слова в реченні, зазвичай, говорять про зв'язки між членами речення: підмет - присудок, присудок - додаток, присудок - обставина [3, с. 200].

Інший підхід до вивчення зв'язків у реченні полягає у виділенні типів зв'язку, що встановлюються незалежно від синтаксичної функції слів - це керування, узгодження, прилягання. Цими типами зв'язку визначаються морфологічні форми слів, зв'язаних між собою [11, с. 80].

Але можливий ще й третій підхід, при якому встановлюється характер зв'язку, який не вказує на морфологічні форми класів слів, що сполучаються, не на синтаксичні функції лексичних одиниць у реченні, а враховує лише наявність чи відсутність домінації.

Традиційно розрізняють сурядність і підрядність як основні типи зв'язку. Проте ще Л. Єльмслев відзначав, що відношення між двома елементами в реченні можуть бути трьох типів: інтердепеденції (двостороння залежність), детермінації (один елемент обов'язково передбачає наявність другого) і констеляції (ні один із двох членв не передбачає існування другого) [5, с. 300].

У лінгвістиці прийнято вважати, що сурядний зв'язок елементів передбачає їх рівноправність і незалежність один від одного. Він характеризується відсутністю домінації між граматично зв'язаними словами. Як результат цього, лексичні одиниці не обумовлені взаємним фіксованим положенням і можуть міняти розміщення по відношенню один до одного [7, с. 10].

Проте деякі вчені вважають, що члени сурядної групи не завжди можуть мінятися місцями. У результаті цього в синтаксисі англійської мови виділяються симетричні сурядні групи, у яких компоненти можуть мінятися місцями, і несиметричні, у яких це можливо [5, с. 120].

При підрядному зв'язку один із елементів домінує над другим. Домінувальна одиниця називається ядром, а зв'язок - ядерним. Залежне слово називається ад'юнктом, а зв'язок - ад'юнктним.

За структурою підрядні групи можуть мати і ліве розташування ад'юнктів, і праве [14, с. 35].

Предикативний зв'язок - це взаємозалежність, яка існує між підметом і присудком обидва слова є домінувальними [5, с. 200].

Дієслова можуть вступати у підрядні ядерні та ад'юнктні, предикативні зв'язки, наприклад: підрядний ядерний зв'язок: continue at once; підрядний ад'юнктний: a reason to continue, предикативний зв'язок: it takes.

Граматична сполучуваність класів слів описується моделями граматичних зв'язків. Модель являє собою інваріант, по якому в мовленні утворюється множина конкретних сполучень, кожне з яких повторює всі релевантні ознаки модулі. Такими ознаками моделі є: 1) тип граматичного зв'язку між компонентами залежно від ролі досліджуваного слова: ядерний, ад'юнктний, предикативний, сурядний; 2) структура моделі, яка визначається: а) характером другого компонента, яким може бути слово (іменник, прикметник, прислівник і т. д.), слово з формально поєднувальним елементом (іменником, прийменником), комплекс або речення; б) об'єм моделі (кількість складаючи її елементів - двоелементні, триелементні і т. д.).

При встановленні моделей ми керувалися тими самими принципами що й автори "Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови". Для запису моделей слова кодуються загальноприйнятими символами граматичних класів слів: іменник-N, дієслово - V, прикметник - A, прислівник - D, прийменник - Prp, сполучник - Cnj. До складу слів прирівнюється також підрядне речення, яке кодується символом S. У межах класів виділяються деякі їх форми, які функціонально прирівнюються до самостійних класів, а саме: V= - інфінітив, V en - дієприкметник минулого часу, V ing - дієприкметник теперішнього часу та герундій.

До классу, крім прислівників, належать також прислівникові звороти типу at least, at once, at all і т. д.

Символом prp кодуються як прості, так і похідні складні та групові прийменники: in, during, within, up to, instead of т. д.

Деякі слова даються у формулі у явному вигляді, тобто не кодуються. Сюди належать: 1) сурядні сполучники and, neither...nor; 2) слова as, than; 3) займенник it; 4) слово there, яке входить у зворот there is; 5) слово нечіткої категоріальної приналежності like.

При кодуванні в моделях із підрядним зв'язком ядерне слово підкреслюється: take an hour V N.

У предикативних моделях кожен елемент підкреслюється окремо: she continued N V.

За наявності у формулі двох символів одного і того ж класу (у нашому випадку дієслів) аналізований позначається знаком ': produce to continue V V'=.

Комплекс, який розглядається як єдине ціле, позначається лігатурою: she continued to flounder N V'V=.

Зауважимо, що в нашому підході до виділення моделей зв'язку є розбіжність із принципами, прийнятими авторами згаданого частотного словника, а саме: автори частотного словника не розрізняють порядок слідування елементів у моделі, що веде до того, що в деяких випадках модель не відповідає реальному розташуванню слів у мовленнєвому потоці. Так, наприклад, у моделі N V порядок символів залишається незмінним, що затрудняє розмежувати сполучення типу continued Soames, she continued. На нашу думку, ця модель охоплює сполучення типу прямий порядок she continued та зворотній - continued Soames. Але ми все одно моделюємо їх однаково як N V.

Як результат вихідний інвентар моделей сполучуваності дієслів на позначення часу

Висновки та перспективи подальшого дослідження

Оскільки проблема часу багатоаспектна, то коло питань, пов'язаних із нею, невичерпний. Час - це порядок та міра реального буття, його реального зв'язку з послідовністю, це не лише тривалість якогось існування, не лише фізичне існування людини, але й людського вираження та самовираження. Дослідження темпоральної лексики через призму граматичної сполучуваності залишається перспективним. Такий підхід до вивчення граматичної лексичної семантики дає змогу розширити уявлення про об'єм граматичної семантики слова та тих процесів, які в ньому відбуваються. І цілком є очевидним, що при аналізі зв'язків слова у реченні, зазвичай, говорять про зв'язки між членами речення: підмет - присудок, присудок - додаток, присудок - обставина Отже, досліджувані дієслова можуть бути і ядерним елементом групи, і ад'юнктним. Крім того, вони можуть входити в склад предикативної групи.

Література

References

1. Amosova, N. N. 1963. Osnovy angliyskoy frazeologii. Moskva.

2. Apresyan, Yu. D. 1974. Leksicheskaya semantika. Sinonimicheskiye sredstvayazyka. Moskva: Nauka.

3. Barkhudarov, L. S. 1966. Struktura prostogo predlozheniya sovremennogo angliyskogo yazyka. Moskva: Vysshaya shkola.

4. Benvenist, E. 1974. Obschaya lingvistika. Moskva: Progress.

5. Elmslev, L. 1960. "Prolegomenyi v teorii yazyika". Novoe v lingvistike. Moskva. 1:264-390.

6. Zhaleyko, R. A. 1980. "Pertseptualnoe vremya i ego vyrazhenie v funktsionalno-semanticheskom pole temporalnosti". PhD diss., Moskva.

7. Ivanova, I. P., Burlakova, V. V., Pocheptsov, G. G. 1981. Teoriticheskaya grammatika sovremennogo angliyskogo yazyika. Moskva: Vysshaya shkola.

8. Kazaryan, V. A. 1980. Ponyatie vremeni v strukture nauchnogo znaniya. Moskva: Izd-vo MGU.

9. Kanonik, N. P. 2004. "Chastota ta poshyrenist yak parametry doslidzhennya hramatychnoi spoluchuvanosti anhliyskyh prykmetnykiv na poznachennya chasu". Naukovyi visnyk VDU im. Lesi Ukrainky. Fiolohichni nauky. 3:156-159.

10. Karaulov, Yu. N. 1970. "Yazykovoe vremya i yazyikovoe prostranstvo". Vestnik MGU: Ser. Filologiya 1:61-733.

11. Kotelova, N. Z. 1975. Znacheniya slova i ego sochetaemost. Leningrad: Nauka.

12. Potebnya, A. A. 1990. "Mif i slovo". Teoreticheskayapoetika. Moskva: Vysshaya shkola 300-311.

13. Rudometkina, M. I. 1972. "Slova kategorii vremeni (na materiale angliyskogo yazyika)". PhD diss, Kyiv.

14. Smirnitskiy, A. I. 1957. Sintaksis angliyskogo yazyika. Moskva: Iz-vo literaturyi na inostrannom yazyike.

15. Tarasova, E. V. 1993. "Yazyikovoe pole temporalnosti v sinhronii i diahronii". PhD diss., Krasnodar.

16. Jespersen, O. 1937. Analytic Syntax. London.

Размещено на Allbest.ru