Ваконіми села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ваконіми села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області

Тетяна Громко

У статті подано говірковий матеріал однієї з груп онімної лексики села Піщаний Брід. Ваконіми скласифіковані за мотиваційною специфікою номінації: зовнішніми особливостями тварини, її норовом та поведінкою, періодом народження, ставленням власника до неї тощо. З'ясовано, що клички бикам і коровам можуть надавати господарі та інші люди, пов'язані з доглядом за ними, а також встановлені оніми, які змінювалися від народження тварини упродовж всього її життя. Серед проаналізованих ваконімів виділені ті, твірною основою яких стали людські імена, прізвища, патроніми, прізвиська, у них є і вказівка на національність господарів, однак найчастіше вживаними виявилися клички, що вказують на масть, норов та характер тварин.

Ключові слова: методика вивчення говорів, говірка, діалектне явище, ваконім, словник говірки.

В статье проанализирована одна тематическая группа онимной лексики говора села Песчаный Брод Добровеличковского района Кировоградской области. Ваконимы класифицированы по мотивационным особенностям номинации: внешними данными животного, его норовом и поведением, периодом рождения, отношением владельца к ней и тому подобное. Клички быкам и коровам могут давать хозяева и другие люди, связанные с уходом за ними. Кроме того, установлены онимы, которые изменялись от рождения животного на протяжении всей его жизни. Среди проанализированных ваконимов выделены те, у которых производящей основой стали личные имена, фамилии, патронимы и прозвища людей. У некоторых кличек имеется указание на национальность хозяев, охарактеризованы норов и характер животных и т.п.

Ключевые слова: методика изучения говоров, говор, диалектное явление, ваконим, словарь говора.

The article considers the dialectal material presenting a group of onymic vocabulary, defined as vaconyms (the case study of the vaconyms of the village Pishchanyi Brid, Dobrovelychkivskyi district, Kirovograd region). The vaconyms are classified according to the specific motivational peculiarities and tendencies of giving names to animals. The author suggests classification of these tendencies according to the external/appearance features of an animal, its behavior and temper, the period of birth, the owner's attitude to the animal and other criteria. It has been revealed that in the majority of cases the names to the bulls and cows are given by their owners and other people caring for them. The study identified the onyms that have been changing since the birth and throughout the animal's life. Among the analyzed vaconyms there have been selected those which were created on the basis of human names, surnames, patronymics, nicknames. The author claims that some of the vaconyms indicate even to the nationality of their owners, but those indicating color, temper and nature of animals are the most frequently met.

Key words: methods of studying dialects, dialect, dialectal phenomenon, vaconym, dictionary of dialects.

Постановка наукової проблеми та її значення. Говіркова лексика - один із найбільш різноаспектних об'єктів дослідження в мовознавстві. Її вивчення дає змогу отримати цінну інформацію як мовного, так і позамовного характеру, тому в наш час українські науковці активно працюють над збиранням та аналізом говіркової лексики різних регіонів України. У цьому напрямку вже багато зроблено, однак і на сьогодні є чимало областей, мовознавче дослідження яких тільки розпочинається. До них, зокрема, належить і Кіровоградщина. Саме ці факти переконують в актуальності таких студій.

Предметом нашого вивчення стали клички корів, тобто ваконіми, села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. З наукової точки зору говірка цього села поки що детально не досліджена, хоча знаходиться на перетині подільського говору південно-західного наріччя і степового говору південно-східного. Такі дослідження кличок корів окремих говірок, зокрема південно-східної частини України, відсутні, - виняток становлять говірки Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської та мельницької областей, матеріал з яких поданий у «Словнику зоонімів північно-західної України», що упорядкував Г. Аркушин [3].

У процесі усвідомлення людиною навколишнього світу відбувається формування й розвиток лексичного складу мови. На це впливають не тільки лінгвістичні фактори, а й національно-культурна мотивація. Виявлення номінативного потенціалу мовних одиниць, визначення їх семантичних функцій дає змогу концептуалізувати аналіз інформації про світ у свідомості носіїв певної культури.

Надаючи клички тварині, люди часто керуються асоціативними зв'язками, що відображають подібність певних рис тварини з якостями явищ чи понять, які оточують її в повсякденному житті або в ірреальних ситуаціях.

Аналіз досліджень цієї проблеми. У вітчизняній лінгвістиці, за винятком лексикографічного опису в словнику Г. Аркушина [2], ваконіми не були аналізовані ні з етнографічного, ні з лінгвістичного поглядів.

Мета і завдання статті. Оскільки ваконіми як окремий прошарок лексики ще не були предметом спеціального комплексного аналізу, то це й свідчить про актуальність дослідження хоча б на матеріалі однієї говірки. Мета нашої розвідки полягає у вивченні особливостей номінації та чинників культурної мотивації ваконімів, а також у виявленні специфіки їх функціонування у місцевому мовленні села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Для реалізації мети автором статті була розроблена програма збирання цієї онімної лексики і підготовлений питальник, за яким зафіксовані та скласифіковані клички корів. Особливість цього питальника в тому, що, по-перше, з'ясовані назви всіх відомих у межах села кличок корів і биків, для чого були передбачені такі питання: «Чому саме так назвали свою корову?», «Як ви на неї ще кажете?», «Що в неї особливого, своєрідного?». Крім цього, окремі запитання були задані людям, які доглядають за коровами, - ветеринарам, дояркам, чередникам тощо. По-друге, для вивчення динаміки номінації також запитували про колишні клички, відомі їм: «Які клички корів були у вашій сім'ї?». Респонденти не подавали розширеної родовідної інформації, однак поодинокі особливості простежуються: [унас ус'і корови / прам цв'іітами називали / іпЮв'ітка/ ҐВоІлошка/ ҐКравол'ка/ ҐАЇстра//]; [корова/ це корЫилиц'а/ мипж ус'ігва Помним/ йак насупбат'Ік'ів/ Шестеро буІло/ Ґблагодар'а ваш'іЇ коров 'і / упвоЇІну вижили // тово Ї звали КорЫилиц'а / Мамка //]; [упйаІком Ім'іс'ац'і родиц'а/ так°іпзвем/ Йанвар'ка/ Ф'іурал'ка/ ІШул'ка/ так Шакос' придумв'али //]; [апнаш д'ід/ топпр'ам уСсаІрайі викуІлупувау наШт'йн'і/ йак корову звали/ Ґйййі тив'ат/ бопйіхпжепж Спродавали ужезпймйам/нупаптам/ уІже ч'Спереназивали/ч'іпйак].

Вибір онімів має особливості номінації та словотворення. Відомо, що у повсякденному житті кличка в основному виконує роль слова - прикликання, тому кличкою могло бути будь-яке слово, подекуди ніби нічим не пов'язане із коровою. Здебільшого клички коровам і бикам пропонують самі господарі при народженні тварин, хоча трапляються найменування, дані іншими людьми, зокрема пастухами, сусідами, ветеринарами та ін.

Отже, із зібраного нами матеріалу насамперед виділені оніми, мотивовані мастю тварини: біла - Бєлка, Біла, Білий, Білосніжка, Білявка, Білянка, Сива, Снєжка; чорна - Галка, Ночка, Циган, Циганка, Циганочка, Чернуха, Чорнуха, Чернушка, Чорна, Чорний, Чорнявий; руда - Вишня, Каштанка, Квасоля, Лиска, Лисуня ([цввтом йакпли!сиц'а//]);темнокоричнева - Каштанка, Шиколатка, Калина ([цввт упІнейі/ йакпоІто каїлинауіже досітигла //]).

Окремі розрізнювальні ознаки зовнішності тварин мотивовані такими назвами: Зірка, Зорька, Лиса, Лиска, Лисуня (світла пляма на лобі), Мілка (плями подібні до плям корови з реклами відомого бренду шоколадних виробів), Пеструшка, Рижа, Рижик, Рябіна, Рябка, Рябуха, Рябушка, Ряба, Рябий, Сорока (ряба, плямиста), Чирва (пляма на лобі у вигляді сердечка).

Захоплення господарів зовнішністю своїх тварин передають вторинні номени: корови Красавка, Красулька, Крася, Кукла, Принцеса, Зірочка, Сонечко; бики Красавчик, Красунчик. Назви биків Бичок, Бугай можна трактувати як нульову номінацію ([ бичІк'іу упнас / іпнепназивали // аптак буІло/ биІчок тапїпбиІчок// бопмипж росІтили йіх Іл'іто/усе Іл'іто т'аІгалис'/ аптов'і здавали упзаготсІкот/ напмІн'асо// апот корови звали іпЖІданка /іпНаїда /іпБогданка //]).

Досить велика група назв, набута вже в дорослому віці тварин, характеризує їх за норовом та поведінкою: бик Бодя, корови Боксьорка, Брикуха, Буйна, Бистра, Гуляща, Зорька, Каламутка, Колотуха, Командірка, Ласка, Ласунка, Лизуха, Люта, Мамка, Мазуха, Молочна, Мунька, Пальма, Приблуда, Пулімьотка, Пугана, Рання, Спокойна, Сластьона, Шкода. Звертають на себе увагу пари утворень бик - корова: Буян - Буянова, Дикий - Дика (у селі існує традиція називати такі пари подібними за структурою і семантикою кличками), пор. також оригінальну кличку корови Шука-Бика. Деякі корови мають по дві клички - внутріродову і загальновживану,пор.: [та йа напн'у дома/ важу Л'ал'ка/ аптак йійі зват' Березка/ бо упЫартЧ наїшвас//], [ми бичІка/ назвали Жив'іх/ аптевер кажут'Махво/бопдурвиїнапхаракт'ір//].

Невелика група кличок мотивована соматичними особливостями тварин: бики Буц (у місцевому мовленні буц 'здоровань'), Кроха, Малий ([там таІкиї маІлиї / шопйел'і впдвер'і проводе//]), корови Бокаста, Довгорога, Довгохвоста, Куцохвоста, Малютка, Рогата, Шута.

Серед ваконімів виділяються номени, мотивовані лексемами природничо-географічної сфери, що характеризують тварин через порівняння, пор., рослини > корови: Айстра, Волошка, Березка, Калинка, Роза, Ромашка, Рослинка; птахи > корови: Голубка, Галка, Журавка, Зозуля, Ластівка, Ласточка, Чайка; річки > корови: Волга, Дунайка тощо.

Оригінальні ваконіми, що опосередковано вказують на день чи місяць народження: корови Березка, Берізка (народжені у березні), Верба, Веснянка, Іва (народилися на Вербному тижні), Іюлька, Іюнька, Квітка, Липка (народжені в червні-липні), Люта, Майка, Нєдєлька, Олімпіада (народилася, коли було відкриття олімпійських ігор), Побєда, Сирена, Сніжинка, Субота, Травка (народжена у травні); бики Август, Ноябрик, Лютий.

Окремі ваконіми вживаються як указівки на місце народження тварин: бики Шевченковський (за назвою колишнього колективного господарства імені Шевченка), Першотравньовський (за назвою колективного господарства «Перше Травня»), Побєдовський (за назвою колективного господарства «Перемога»), Гнатівський (за населеним пунктом Гнатівка), Дарєловський (за назвою частини села Дарєловка), Крикунський (< с. Крикунка), Любомирський (< с. Любомирка), корова Путівська (за назвою колишнього колективного господарства «Шлях до комунізму»; цю частину села місцеві жителі й досі називають Путь або Путя).

Виявлено досить велику групу ваконімів, твірними основами яких були людські імена, характерні для місцевого іменника: корови Анютка, Аська, Ася, Барбара, Дашка, Дінка, Дуня, Дуся, Зойка, Зоряна, Ірма, Катруся, Лада, Маргаріта, Манька, Маня, Марта, Марушка, Маруся, Марфа, Марфуша, Мартоня, Мася, Машка, Мілка, Нюрка, Полянка(«бо Поля, Поліна»), Слава, Славка, Сонька, Тася, Тереза, Фрося, Юлька, Явдоха; бики Борька, Васька, Гаврило, Гавруша, Гнат, Івасик, Мартин, Петро, Сєня, Фєдя, Яшка.

Крім таких офіційних власних особових імен та їхніх варіантів, виявлені оніми, запозичені переважно з кіно- та телефільмів: Аврора, Берта, Венера, Гюрем, Джульєта, Долі, Дюймовочка, Ізаура, Кармен, Кармеліта, Тарзан, Робін, Родріго, Родя, Руфі та ін.

Оскільки корови в господарстві можуть виявляти одну поведінку, а в череді іншу, замолоду характер був один, а пізніше змінився, то й серед корів виникають своєрідні прізвиська, які упродовж життя тварини можуть змінюватися. Наприклад, зафіксовано таке пояснення господині про перейменування корови: [Інаша коїрова роїдилас'упІл'утому/ тоїго ми назвали йійі Л'утка// аптоІд'і йа/ йакпдиІвилас' сиріал пропКарме1л'іту/ нупоІто/ циванс'киї/ топтак йійі Ґр'йшила назват' - КармеІл'іта// апм'ії Ван'а с'м'іШец'а/ тапкаже/ бопкорме нас ус'іх в'іму і Іл'іто/ топтоІго їпКормеІл'іта//].

Інші клички коровам дають пастухи (в місцевому мовленні - чередники). Вони знають кожного господаря і характер кожної корови, тому тваринам самі придумують клички, які зовсім відрізняються від тих, якими «нарекли» хазяї. Зауважимо, що така кличка може бути «одноразовою», адже «пастухом можна і один раз побуть». Однак наявність одного й того ж ваконіма від різних чередників швидше показує модель номінації (напр., структурне вираження подібними суфіксами -к(а), -ш(а), -івськ(а), -их(а)). Але, за нашими спостереженнями, утворення з подібними суфіксами серед антропонімів села Піщаний Брід трапляються дуже рідко. Порівняйте назви корів, зафіксовані від пастухів (чередників):

- похідні від прізвищ господарів: корови Авєкінша (від прізвища Авекин), Андрійчучка (< Андрійчук), Бєлішка (< Бєліхов), Біжанівська, Біжанка (< Біжан), Біляковша (< Біляков), Болтянова (< Болтян), Волійчачка (< Волійчак), Гордієнчиха (< Гордієнко), Кудря (від однойменного прізвища), Ласточкіна (від прізвища Ласточкін), Машковська (< Машковський), Москаленківська (< Москаленко), Паламарьша (< Паламар), Сагайдачкина, Сагайдачка (< Сагайдак), Сніжковша (< Сніжков), Следиха (< Следь), Тіройка (< Тірой), Шилючка (< Шилюк);

- похідні від імен господарів: корови Алкина (від імені Алка), Асіна (< Ася), Дусіна, Дуся (<Дуся), Марусіна (< Маруся), Таська, Таськина(від імені Таїсія);

- утворення від прізвиськ господарів: корови Апрєлькина, Апрєлька (від прізвиська жінки Апрєлька), Нюткина (<Нютка);

- уживані й аналітичні назви: бик Кольки Біжана (від імені та прізвища господаря Миколи Біжана), бик Микола Лукич(за іменем і патронімом господаря), корова Ваньки Біжана (власник Іван Біжан).

Чередники, йменуючи корову, також звертали увагу на:

- національність господарів: корови Молдованка і Циганка;

- на рід діяльності господаря та ін.: корови Головиха (господар голова колективного господарства), Врачовська (подружжя лікарів), пор. корова Вєруючіх (господарі - члени протестантської релігійної течії).

Дещо по-іншому іменували корів на фермах великих господарств, пор. такий текстографічний запис: [тапшо там/ кілич'ки// йіх хот' пошч 'іітат' Можна //от / йа ус'у свойу жиз'н'/ сорок два Сода / упколігосп'і робила// <...> приїде було набал'ство/зпраШона/ Ґтребуйе/ зЛачит'/ таікиї журнал короу// апупнас йіх/ іт'іки ферм дв'іЛац'ат'/ ҐуДМажн'ії / попчСтир'іста короу/ биМ'іу штук двац'ат'/ Летел'і/ тил'ата / годоу дв 'і ітис'ач 'і // апйа уіч 'оч 'іком робила / аппопінстірукц'ійі / ікажна корова Мала іімйа/ нупкіличку// депйіх сік'іки уз'ат' ?// д'іубата/ нупдоШарки мойі/ напферм'і/ неграмотн'і// а Шакос' придумл'айут'/ нупшос' бачат' упних оісобин:е/ тоПіЗор'ка/ бо наЛлоб'і б'іле пйатЛо/ топБуїна/ бопбійец'а/ топЦиСанка/ боЛчорна// аптак упосноуіном ус'і красн'і/ нупбордов'і були// просто два Норн'і биіки буіли/ топмогіли Норн'і тиіл'ата бут'// топйа оре іход'у зЛзошитом/ пиітайу/ йакпвоіни ійаку називайут'/ дишу/ нупштук дес'ат' ізпста// аптод'і/ йак робит'?// Нишу саМа// якпСаду буіло пидат'/ упжурінал// уже придуміл'айу-придуміл'айу/ бопдл'а наНал'ства треба уСим коровам Слички// апнаічал'ник було шепї чиітайе/ усе периНитуйе// ікаже/ ТерешНова / Сто хороша кличка // назоуйоте т'ел'онкоу Паша АнС'ел'іна/ Ул'йана Громова// апйа// ну/ йа здайу/хто це таік'і// але думайу/ цепж корова// ос,пупнас була Іл'Нучка Юл'а/ передова дойарка// топшо/ корову значит' Юл'а Іл'Нук називат'?// тоПіж'інка/ ІОл'а/ апто/ корова// воїна шо/ корова йаїкас'?// воЛапж л'удина// стран:о йакос// <...> от / шобптоб'і тої журНал наїІти // дес'жеГж забрали/упарІх'іу// то там Ітис'ач7 кЛичок// іпцепж ниЛт'іки упнас// цепупуІс'іх колгоспах/упуІс'іх Селах таІке буЛо//] (Записано 2000 року у с. Піщаний Брід від Сагайдак Лідії Петрівни, 1936 р.н.). Ця розповідь пояснює, чому народні зооніми, зокрема клички корів, відрізняються від «фермівських».

Висновки та перспективи дослідження. Таким чином, реєстр ваконімів засвідчує особливості, різну їхню мотивацію, найчастіше зумовлену зовнішніми особливостями тварини, її поведінкою. Часом народження та ставленням власника до неї. Перспективу роботи щодо збирання та дослідження місцевої діалектної зоонімної лексики вбачаємо у створенні хоча б фрагмента словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області.

Література

1. Бевзенко С. П. Українська діалектологія / С. П. Бевзенко. - К. : Вища школа, 1980. - 246 с.

2. Словник зоонімів північно-західної України. А-Я / упоряд. Г. Л. Аркушин. - Луцьк : ПП Іванюк В. П., 2016. - 288 с.

3. Словник української ономастичної термінології / уклад. Д. Г. Бучко, Н. В. Ткачова. - Харків : Ранок-НТ, 2012. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru