Фонетичні діалектизми в романі Володимира Лиса "Століття Якова" і їхні відповідники в згоранській говірці: порівняльний аспект

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Фонетичні діалектизми в романі Володимира Лиса "Століття Якова" і їхні відповідники в згоранській говірці: порівняльний аспект

Ірина Дружук

У статті виокремлено особливості вокалізму та консонантизму говірки, яка використана в романі В. Лиса «Століття Якова». Проаналізовано фонетичні діалектизми, зафіксовані в романі, зіставлено їх із тими, що функціонують у сучасній згоранській говірці (с. Згорани Любомльського району Волинської області), а також визначено причини відмінностей між цими двома групами діалектних слів

Ключові слова: фонетичний діалектизм, згоранська говірка, експедиція, вплив літературної мови, вокалізм, консонантизм.

Дружук Ирина. Фонетические диалектизмы в романе Владимира Лиса «Столетие Якова» и их соответствия в згоранском говоре: сопоставительный аспект. В статье указаны особенности вокализма и консонантизма говора, использованного в романе В. Лиса «Столетие Якова». Зафиксированные в романе фонетические диалектизмы сопоставлены с функционирующими и поныне лексемами в с. Згораны Любомльского района Волынской области и определены причины отличий между этими двумя группами диалектных слов.

Ключевые слова: фонетический диалектизм, згоранский говор, экспедиция, влияние литературного языка, вокализм, консонантизм.

Druzhuk Iryna. Phonetic Dialecticisms in the Novel "The Century of Jacob" by Volodymyr Lys and their Equivalents in the Zgorian Dialect: Comparative Aspect.

The study elucidates the reasons for this discrepancy. Firstly, this is an influence of the literary language on the dialect. Secondly, the writer uses abnormal forms for this dialect, for example, changing [а] > [е] in words trymaisie, vsilysie, navorotiekh; softening the sibilant in the word shchistsia. Thirdly, the author doesn't show the phonetic characteristic features of the dialect, for example, hardness of the sound [р1]. Then V. Lys shows typical for Zgorany dialect phonetic characteristic in some words (chuluvik, kumediia, huvuryty, but bomaha). Moreover, the writer uses different forms of one word in the other words (for example, viina II vuina, pushov II puishov, zuvsim II zusim etc.). V. Lys wanted to create the atmosphere of the Ukrainian village in his novel, so he wrote it in Zgorany dialect. For this purpose the writer sometimes adapted some words to the Zgorany dialect, although they have never been used in this dialect. As a result, the novel “The Century of Jacob” has become very popular and western Polissian dialect became very interesting for readers outside Volyn Polissya.

Key words: phonetic dialect, Zgoran dialect, expedition, influence of literary language, vocalism, consonantism.

Вступ

Традиція вживання діалектизмів у літературних творах досить давня: упродовж XIX століття в текстах Я. Головацького,

М. Шашкевича, І. Вагилевича, Ю. Федьковича, І. Франка та ін. знаходимо фіксації говіркових слів. У кінці XIX - на початку XX століття ця тенденція набула розвитку: письменники використовували діалектизми не лише тому, що мислили рідною говіркою, ай з метою стилізації художнього тексту, бо діалектизми урізноманітнюють мову персонажів, виявляють локальний колорит, індивідуалізують мовлення героїв та характеризують стиль письменника [6, с. 200] (пор. твори В. Стефаника, М. Черемшини, М. Коцюбинського, О. Гончара тощо, у яких використані діалектизми південно-західного та південно-східного наріч).

Поліські говори майже не були відображені в художній літературі упродовж XIX - першої половини XX століть (за винятком творів Олени Пчілки та Лесі Українки), лише в кінці 80-х років XX століття зростає зацікавлення письменників північноукраїнськими говірками [15, с. 1] (твори М. Закусила, О. Кулеша, В. Дрозда, В. Даниленка тощо). У художній літературі представлено такі говірки західнополіського діалекту: підляські (твори Ю. Королько, М. Сарнацької), берестейські (твори Д. Фальківського, І. Хміля, Ф. Одрача), ковельські (твори Лесі Українки), шацькі (твори В. Лазарука, В. Лиса, Н. Гуменюк), ківерцівські (твори М. Нестерчука).

Високу оцінку читачів здобув роман «Століття Якова» В. Лиса (переможець конкурсів «Коронація слова-2010» та «Ґранд-коронація слова», отримав відзнаку «Кращий роман десятиріччя», екранізований студією каналу «1+1» у 2016 році, перевиданий п'ять разів). У ньому, окрім захопливого сюжету та харизматичних героїв, читачів зацікавило колоритне мовлення персонажів, оскільки діалектизми в романі «Століття Якова» з уст героїв звучать природно та зрозуміло. Така органічність цілком закономірна, бо В. Лис - корінний «загорєнець», щоправда, вже багато років живе в м. Луцьку, тобто на момент створення роману його знання говірки було своєрідно «законсервованим», а мовна свідомість зберегла рівень сільського мовлення того часу, коли автор ще постійно жив у рідному селі (50-60 рр. XX ст.).

Неодноразово мова роману ставала об'єктом різнопланового вивчення з погляду діалектологічного: досліджено діалектизми на різних мовних рівнях (І. Левчук [8], А. Яворський [15; 16; 17; 18], І. Дружук [4; 5]), їхні функції (Л. Спанатій [13]), схарактеризовано риси західнополіського діалекту за матеріалами роману (І. Ніколаєнко [12]). Сам автор щодо мови, якою написаний роман, неодноразово зазначав, що в ньому використана жива мова, якою й досі спілкуються в його рідному с. Згорани [9]. Г. Аркушин у монографії «Народна лексика Західного Полісся» проаналізував діалектизми та специфіку їх функціонування в романі та вказав на ряд невідповідностей у відтворенні діалектного мовлення [1, с. 141-142].

1. Мета дослідження

Зважаючи на ряд неточностей використання діалектизмів у романі, зафіксованих Г. Аркушиним, вважаємо актуальним порівняти діалектизми роману «Століття Якова» із тими, що дійсно функціонують у сучасній говірці та з'ясувати відповідність тексту живій народній мові. Оскільки автор роману «Століття Якова» вказує на місце дії - село Загорєни (сучасне с. Згорани Любомльського району Волинської області), то «така «паспортизація» дозволяє прискіпливіше проаналізувати використання говіркових слів» у ньому [1, с. 140].

Матеріал і методи дослідження. Для порівняння взято фонетичні діалектизми, зафіксовані в романі та вживані в згоранській говірці. Для цього методом суцільної вибірки виокремлено діалектизми з тексту та здійснено експедицію в с. Згорани влітку 2015 року. Респондентами- інформаторами обрали корінних мешканців села, народжених у 20-х роках минулого століття, малограмотних (як і головний герой роману): Касьянюка Івана Савича, 1924 р. н. (далі КІ), Назарука Адама Онисимовича, 1926 р. н. (далі НА), Слісар Варвару Максимівну, 1926 р. н. (далі СВ). У статті використано описовий метод (із прийомами узагальнення, класифікації мовних фактів) для систематизації фактичного матеріалу; метод лінгвістичного аналізу, зокрема фонетичного, для з'ясування специфіки говіркових явищ; зіставний метод для порівняння діалектизмів, зафіксованих у романі та говірці с. Згорани.

Результати дослідження та дискусія. Фонетичні діалектизми роману «Століття Якова» можна поділити на дві групи: діалектизми, які й у романі, і в мовленні мешканців с. Згорани однакові, та діалектизми, які з певних причин відмінні. До першої групи відносимо діалектизми, у яких відбито такі особливості вокалізму:

1. Вимова ненаголошеного [о] (зрідка й наголошеного) з наближенням до [у]: пор. у романі - чулувік [10, с. 149] (у говірці - чулув'ік (СВ, КІ, НА)), кумедія [10, с. 30] (куїмед'ійа (СВ, КІ)), гувурити [10, с. 36] (гувурити (КІ), але говорити (СВ)), дохтурка [10, с. 16] (дохтурка (СВ), Ідохтур (КІ)), зувсім [10, с. 20] (зувС'ім (СВ)), нумер [10, с. 100] (Нумир (СВ, НА)). Непослідовно відбито в романі це фонетичне явище в слові бомага [10, с. 56], але в говірці, згідно із загальною тенденцією наближення до [у], - буІмага (СВ, КІ, НА).

2. Звук [у] пізнішого походження на місці [о] < *о в ненаголошеному закритому складі: пушов [10, с. 23], пуйшов [10, с. 47] (пуШов (СВ, КІ)), вуйна [10, с. 147] (вуїНа (СВ, КІ, НА)), пудпольного [10, с. 47] (пудПол'ного (СВ, КІ)), пусля [10, с. 87] (^пус'л'а (НА), Іпус'л'е (СВ)). Проте в слові хутір [10, с. 41] автор не передає цієї фонетичної особливості, пор. у говірці Іхутур (СВ).

3. Рефлекс [и] на місці етимологічного*е (і) в ненаголошеному складі: симня [10, с. 224] (симн'а (СВ), але с'імШа (КІ, НА)), дитей [10, с. 224] (диІтеї (СВ)).

4. Перехід наголошеного [а] > [е] після м'яких і пом'якшених приголосних (свєто [10, с. 229] (св'ето (СВ, НА)), обіцєти [10, с. 183] (об'ір'ети (НА)), доглєне [10, с. 154] (догЛ'ене (СВ, НА)), взєти [10, с. 147] (вЬ'ети (СВ, НА)), дєдьку [10, с. 104] (д!ед!ку (СВ, НА)), валєтися [10, с. 50] (вав'етис'а (СВ, КІ, НА)), гарєчий [10, с. 49] (гар'ечиї (СВ, НА)), сєдьте [10, с. 229] (їс'ед'те (СВ, НІ)), тєжко [10, с. 147] (т'ешко (КІ, НА)), тєжкий [10, с. 234] (Іт,ежкиї (НА), але т,ажІкиї (СВ, КІ)), пор. : див'єте [10, с. 200] (дивйате (СВ, КІ)) і ненаголошене порєтували [10, с. 90] (але поратували (КІ, НА), пор'атували (СВ)) та в закінченнях у словах на^ воротєх [10, с. 107] (але наі воротах (СВ, НА), на^ворот'ах (КІ)), тримайсє [10, с. 235] (трвмайс'а (СВ, КІ, НА)), всілисє [10, с. 22] (вв'ілис'а (СВ, КІ, НА)). За аналогією відбито перехід наголошеного [а] > [е] й у назві населеного пункту Згорєни [10, с. 12] (Згор'ени (НА), але Згорани (СВ, КІ)).

5. Підвищення артикуляції [е] до [и] в ненаголошеній позиції: нивже [10, с. 108] (нивІже (СВ, КІ, НА)), мине [10, с. 178] (мине (СВ, КІ, НА)), пониділок [10, с. 147] (понид'ілок (СВ, КІ)), будите [10, с. 230] (Нудите (СВ, КІ, НА)), сило [10, с. 208] (сиНо (СВ, КІ, НА)), але в романі - нумер [10, с. 100], але в говірці - нумир (СВ, КІ, НА), незнакоме [10, с. 68], але (низнаПоме (СВ, КІ)). Також В. Лис відтворює протилежний процес обниження артикуляції наголошеного [и] до [е]: пригостєти [10, с. 50], вєйшов [10, с. 23], тех [10, с. 145], влюбетися [10, с. 22], але це явище не збережене в сучасному говірковому мовленні, пор. : пригостити, вийшов, тих, вл'уНитис'а (СВ, КІ, НА).

6. Нерегулярні зміни голосних: [е] >[у]: сурйозний [10, с. 44] (сурйозниї (СВ)); [е] > [і]: пліче [10, с. 22] (пл'іН'е (СВ)); [е] > [і]: аліганцька [10, с. 117] (ал'ідантнайа (КІ), але ел'едантна (СВ)); [и] > [е]: пригостєти [10, с. 50] (пригосітити (СВ, КІ)).

У системі консонантизму відтворено:

1. Збереження історичної м'якості шиплячих: заважєти [10, с. 131] (заваЖ'ети (КІ, НА), але заваЖати (СВ)), чєсом [10, с. 199] (Л'есом (КІ), іч'ес (СВ)), але варіант щісця [10, с. 40] сприймаємо як гіперизм, пор. у говірці - шЛас'т'а (СВ, КІ, НА).

2. Заступлення [ч] через [ц]: ци [10, с. 11] (ци (СВ), але чи (КІ, НА)), цимало [10, с. 179] (циМало (СВ), чиМало (КІ, НА)), цималі [10, с. 179] (цимаЛ'і (СВ)).

3. Ствердіння звукосполуки [ц'і]: німци [10, с. 157] (Л'імци (СВ, КІ)), депалаталізацію історично м'якого [ц] відбито й у займенниках цего дармоїда [10, с. 34], ций дівці [10, с. 44], цего поліціянта [10, с. 50], цему гостю [10, с. 83], цего коня [10, с. 104], але в прибузьких говірках указівний займенник «цей» відсутній, тому існує таке розрізнення: той уживании у значенні ' цеи, а значення ' тои передає заименник тамтой (тотой) [1, с. 142] пор. : тої (СВ, КІ, НА), ітейе, те куріча (СВ, КІ, НА), того Л'івн'а (СВ, КІ, НА), Ітого коЛ'а (СВ, КІ, НА). Тому зафіксувати процеси депалаталізації в них неможливо.

4. Протетичні приголосні: Гандрій [10, с. 190] (Гандр'ії (СВ, КІ)), горати [10, с. 180] (горати (СВ, КІ, НА)), гулиця [10, с. 107] (вулиц'а (КІ, НА), повул'ічному (СВ)), вугол [10, с. 22] (вугол (КІ), вугіло (СВ)); пор. у мовленні респондента: восітан'с'а (СВ).

5. М'якість передньоязикового [л]: лямпа [10, с. 233] (|л'ампа (КІ, НА) але лампа (СВ)), блюзка [10, с. 117] (блузка (СВ, КІ, НА)). Саме таке написання узаконював «харківський правопис» 1928 року, у якому вказано, що запозичення з чужомовним І в українській мові до середини XIX ст. були засвоєні з нем'яким [л], а пізніші - з [л1] м'яким [14, с. 62] (див. «Правописний словник» Г. Голоскевича [3]). У лексемі жалько [10, с. 102] (Жалко (СВ, КІ)), а також у звукосполуці [л'і]: прийшлі [10, с. 153] (приїшли (СВ, КІ, НА)) пом'якшення [л] не фіксуємо в говірці, хоча його відбито в романі.

Інші фонетичні зміни:

1. Збереження давніх звуків у певних формах слів: нігди [10, с. 103] (н'ігде (СВ, КІ), нигде (НА)).

2. Явище асиміляції: [вй] > [вл]: здоровля [10, с. 13] (здоровл'а (СВ), здоровйа (НА, КІ)), [мй] > [мн]: симня [10, с. 224] (симЛ'а (СВ, КІ), але с'імйа (НА)), мнєсо [10, с. 68] (мЛ'есо (КІ, НА), мЛ'асо (СВ)), памнятати [10, с. 36] (памнгаітати (СВ, КІ)).

3. Дисимілятивні зміни: [н'к] > [йк]: малейка [10, с. 230] (малеїка (КІ), мален'ка (СВ)); [кт] > [хт]: продухти [10, с. 150] (продукти (СВ, КІ)); [д'ц'] > [йц']і двайціть [10, с. 204] (дваїцит' (СВ)), [чт] > [шт]: штири [10, с. 23] (шітири (СВ, КІ)).

4. Усічення різного виду в діалектизмах, зафіксованих у романі і в мовленні респондентів, теж представлено неоднорідно: університет [10, с. 52] (університет (СВ, КІ, НА)), вседно [10, с. 161], седно [10, с. 175] (все_ вод/но (НА), все одіно, все йед/но (СВ)), тидень [10, с. 187] (Ітиденг (НА), /тижден' (КІ, СВ)), каете [10, с. 188] (|кажете (СВ)), кауть [10, с. 157] (/кажут' (СВ, КІ, НА)), мона [10, с. 33] (Можна (СВ, КІ)), нічо [10, с. 54] (н'іічого (СВ, КІ, НА)), бре' [10, с. 36] (бреше (СВ, КІ, НА), вре (СВ)). Невідповідність між діалектизмами, зафіксованими в мовленні мешканців с. Згорани та героїв роману, на нашу думку, полягає в тому, що процес усічення часто має індивідуальний для кожного мовця спосіб.

Відзначимо, що явище метатези в говірковому мовленні не підтверджено: ліворуція [10, с. 110] (риво/л'уц'ійа (СВ, КІ, НА)), карах тер [10, с. 72] (характер (СВ, КІ, НА)). Появу таких «діалектизмів», на думку Г. Аркушина, спричинило прагнення мовців адаптувати запозичені слова до згоранської говірки [1, с. 141].

З'ясувати причини невідповідностей між вимовою респондентів та діалектизмами, зафіксованими в романі, допоможе «Атлас української мови», у II томі якого скартографовано матеріали з Волинського Полісся. На жаль, згоранська говірка не представлена на картах, проте тут вміщено матеріали з населених пунктів навколо с. Згорани (села Запілля, Рівне, Нудиже, Городне, Гороховище, Бережці Любомльського та Положеве Шацького районів) [2]. У цих населених пунктах матеріал записано 1955 року. Як ми вже вказували, говірка, використана в романі В. Лисом, - це згоранська говірка 50-60-х років, коли письменник ще жив постійно в рідному селі.

Вищеназвані фонетичні особливості типові для згоранської говірки як однієї з волинсько-поліських. Поодинокі невідповідності між вимовою респондентів та зафіксованими в романі діалектизмами пов'язуємо зі впливом літературної мови на говірку: гувурити [10, с. 36], але говорити (СВ); симня [10, с. 224], але сімШа (КІ, НА); тєжкий [10, с. 234], але т'ажМиї (СВ, КІ); див'єте [10, с. 200], але дивйате (СВ, КІ); порєтували [10, с. 90], але пор'атували (СВ), поратували (КІ, НА); Згорєни [10, с. 12], але Згорани (СВ, КІ); заважєти [10, с. 131], але заважати (СВ); ци [10, с. 11], але чи (КІ, НА); цимало [10, с. 179], але чимало (КІ, НА); гулиця [10, с. 107], але дулира (КІ, НА), повул'ічному (СВ); здоровля [10, с. 13], але здоровйа (НА, КІ); малейка [10, с. 320], але ма/лен'ка (СВ); продухти [10, с. 150], але продукти (СВ, КІ).

Безумовно, вплив літературної мови відчутний у відбитті рефлексів *о, що, очевидно, у пам'яті В. Лиса звучить типово для Волинського Полісся як [и] (див.: [2, к. № 51-54]): вин [10, с. 23], тико [10, с. 146], тилько [10, с. 12], килько [10, с. 49], стико [10, с. 175], а вже в сучасній говірці - в'ін, ст!іл, к'ін' (СВ, КІ); /т!іл!ко (СВ), але тил'ко (НА), /тико (КІ); /к'іл'ко, с/к'іл'ко (СВ), але с/тико (КІ, НА).Впливом літературної мови варто пояснювати невідповідність у відтворенні процесу обниження артикуляції наголошеного [и] > [е] героями роману (влюбитися [10, с. 22], вийшов [10, с. 23], гувурєти [10, с. 36], пригостити [10, с. 50], тех. [10, с. 145]) та респондентами (вл'у^итис'а, виїшов, гувуїрити, пригосітити, тих (СВ, КІ, НА)). Описуючи волинсько-поліський вокалізм, Т. Назарова зазначає, що в західній частині досліджуваного ареалу можна помітити більше обниження артикуляції наголошених алофонів /и/, що варіюють від [ие] до [еи ] і навіть [е] [11, с. 47]. Дослідниця надбузько-поліських говірок Г. Козачук теж підтверджує, що в названих говірках наголошений [и] наближений до [е], а то й повністю ним заступлений [7, с. 262]. У II томі АУМ фіксуємо наявність паралельних форм з наголошеними [и] та [е] в селах навколо с. Згорани [2, к. № 17].

Інші невідповідності між вимовою респондентів та зафіксованими в романі діалектизмами не закономірні та гіперичні. Зокрема перехід [а] > [е] у словах: тримайся [10, с. 235] (триШайс'а (СВ, КІ, НА)); на, воротєх [10, с. 107] (на, воротах (СВ, НА), на, ворот'ах (КІ)); всілися [10, с. 22] (вСілис'а (СВ, КІ, НА)), адже, як слушно зауважує Г. Аркушин, «тут не було причин для такого переходу» [1, с. 142] (пор.: сів'ето (СВ, НА), об'ір'ети (НА), догЛ'ене (СВ, НА)).

Окрім цього, Г. Аркушин відзначає непослідовне відбиття характерної для звукової системи досліджуваної говірки зміни наголошеного [а] > [е] у романі: «пор. у таких висловленнях: клята затєта жінка (клєта?), багатиря запузяченого, пойняв, наставляє, справляти; самі обіцєлися <...> то не відступайтеся од свеї обіцянки та ін.» [1, с. 142].

В окремих словах В. Лис не відтворює типової риси волинсько- поліських говірок - підвищення артикуляції [е] до [и] в ненаголошеній позиції (нумер [10, с. 100], незнакоме [10, с. 68]), хоча в інших діалектизмах, зафіксованих у романі, вона відбита, наприклад, нивже [10, с. 108], мине [10, с. 178], пониділок [10, с. 147]) та загалом характерна для сучасної згоранської говірки: інумир (СВ, КІ, НА), низнаікоме (СВ, КІ).

Не відтворено в романі і ствердіння [р'], яке присутнє в говірці с. Згорани й притаманне для говірок Волинського Полісся (див.: [2,к. № 116]). Порівняймо: порєтувати [10, с. 90] (поратувати (СВ)), Гандрій [10, с. 177] (Гандреї (НА)), штирі 'чотири (шітири (СВ, КІ, НА)), гарячий [10, с. 49] (гарачиї (СВ, КІ)) і лише одиничний випадок у тексті «Століття Якова» - з лагера [10, с. 178].

Часто В. Лис використовує паралельні форми слів, наприклад, війна [10, с. 87] II вуйна [10, с. 147], коли в говірці фіксуємо вуйна (СВ, КІ, НА); слова пушов [10, с. 23] II пуйшов [10, с. 47], у говірці - пуішов (СВ, КІ); слова зувсім [10, с. 20] II зусім [10, с. 28], у говірці - зууСім (СВ) тощо. Такі паралельні форми вжито не закономірно, оскільки «в одній і тій самій говірці, тим паче в мовленні тієї ж особи, уживана лексема матиме єдину форму, а не так, як у романі знаходимо цілий синонімічний ряд, пор.: все їдно - все 'дно - се'дно, геть би - геньби, двайцять - двайціть, зновика - зновка, <...> може - мо', ничого - німо', стильки - етико, тидень - тиждень, тре' - тра' - треба, тилько - тильки - тико, тутечки - туточки, щісця - щастя, генчого - гиншого - інше, пор. навіть у тому самому реченні: там були иншілюди й гинший світ [1, с. 142].

вокалізм говірка лис фонетичний

Висновки та перспективи дослідження

Отже, основний масив фонетичних діалектизмів, використаних В. Лисом у романі «Століття Якова», ідентичний сучасній згоранській говірці, проте значна частина цих діалектизмів відмінна. Причини такої невідповідності зумовлені впливом літературної мови на говірку; використанням письменником ненормативних для говірки форм та фонетичних варіантів; відсутністю характерних для говірки фонетичних рис (ствердіння [р'] ; непослідовністю відтворення фонетичної особливості, притаманної згоранській говірці, в одних словах та відсутність її в інших (не в усіх словах зафіксовано вимову ненаголошеного [о] як [у], ненаголошений [у] на місці [о] < *о, підвищення артикуляції [е] до [и]); використанням паралельних форм одного й того слова, у яких по-різному відбито одне й те ж фонетичне явище.

Вважаємо, що існування названих неточностей підтверджує прагнення В. Лиса занурити читача в атмосферу рідного села за допомогою відсторонення від кодифікованої літературної мови, натомість максимального адаптування слів відповідно до говіркового мовлення, інколи навіть за рахунок створення гіперичних діалектних форм, ненормативних для згоранської говірки. Саме завдяки такому «одіалектненню» роман «Століття Якова» здобув популярність, а діалектне мовлення зацікавлює читачів і поза межами побутування західнополіського говору.

Наступні дослідження дозволять зробити подібне зіставлення на інших мовних рівнях.

Список використаної літератури

1. Аркушин Г. Л. Народна лексика Західного Полісся: монографія. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. 236 с.

2. Атлас української мови. Київ: Наук. думка, 1988. Т. 2. 521 с.

3. Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами укр. правопису Всеукраїнської Академії Наук, Харків, 1929 р.). Вид. 12-е. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Львів: [б. в.], 1994. 461 с.

4. Дружук І. Вплив літературної мови на говірку с. Згорани Любомльського району Волинської області // Яровиця. 2015. № 3-4. С. 60-64.

5. Дружук І. Лексичні діалектизми в романі Володимира Лиса «Століття Якова» та говірці мешканців с. Згорани Любомльського району Волинської області // Актуальні проблеми розвитку природничих та гуманітарних наук : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. Луцьк, 2016. С. 307-309.

6. Єрмоленко С. Я. Говіркове багатоголосся сучасної української прози // Українознавство: науково-популярний, суспільно-політичний, культурно-мистецький журнал. 2008. Число. 1. С. 198-205.

7. Козачук Г. О. Вокалізм надбузько-поліських говірок // Проблеми сучасної ареології. Київ: Наук. думка, 1994. С. 260-264.

8. Левчук І. Антропонімія роману Володимира Лиса «Століття Якова» // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т. ім. Лесі Українки, 2013. № 22. С. 69-74.

9. Лис В. Література - це психотерапія для душі.

10. Лис В. Століття Якова. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012. 240 с.

11. Назарова Т. В. К характеристике украинского волынско-полесского вокализма // Общеславянский лингвистический атлас : Материалы и исследования. 1970. Москва: Наука, 1972. С. 40-65.

12. Ніколаєнко І. О. Риси західнополіського діалекту в романі Володимира Лиса «Століття Якова» // Лінгвістика. № 1 (25), ч. 1. 2012. С. 149-156.

13. Спанатій Л. С. Діалектизми та їх місце в мовному і метамовному дискурсі (на матеріалі роману «Століття Якова» В. Лиса») // Наукові праці Чорноморського державного університету ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Сер. : Філологія. Мовознавство. 2013. Т. 219, вип. 207. С. 109-112.

14. Український правопис. Харків : Державне видавництво України, 1928. 101 с.

15. Яворський А. Ю. Актуалізація поліських говорів у сучасному художньому тексті : автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Луцьк, 2015. 20 с.

16. Яворський А. Ю. Лексика волинсько-поліської говірки в романі Володимира

Лиса «Століття Якова» // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. пр. ХНПУ

ім. Г. С. Сковороди. 2013. Вип. 36. С. 137-142.

17. Яворський А. Ю. Морфологічні особливості волинсько-поліської говірки в романі Володимира Лиса «Століття Якова» // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т. ім. Лесі Українки, 2013. № 22. С. 150Ш155.

18. Яворський А. Ю. Фонетичні особливості волинсько-поліської говірки в романі Володимира Лиса «Століття Якова» // Волинь філологічна : текст і контекст. Актуальні проблеми сучасного мовознавства : зб. наук. пр. Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. Вип. 14. С. 279-289.

References

1. Arkushyn, H. L. (2014). Narodna leksyka Zakhidnoho Polissia [National vocabulary of Western Polissya]. Lutsk: Skhidnoievropeiskyi natsionalnyi universytet imeni Lesi Ukrainky. [in Ukrainian].

2. Atlas ukrainskoi movy (1988). [Atlas of Ukrainian language], Vol. 2. Куіу: Naukova dumka. [in Ukrainian].

3. Holoskevych, H. (1994). Pravopysnyi slovnyk [Spelling dictionary]. (12nd ed). Niu- York; Paryzh; Sydnei; Toronto; Lviv. [in Ukrainian].

4. Druzhuk, I. (2015). Vplyv literaturnoi movy na hovirku s. Zghorany Liubomlskoho raionu Volynskoi oblasti [The influence of the literary language on the conversation of Zghorany village, Lyubomlskyi district, Volyn region]. Yarovytsia, 3-4, 60-64. [in Ukrainian].

5. Druzhuk, I. (2016). Leksychni dialektyzmy v romani Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» ta hovirtsi meshkantsiv s. Zghorany Liubomlskoho raionu Volynskoi oblasti [Lexical dialecticisms in the novel «Century of Jacob» by Volodymyr Lys and in the dialect of the inhabitants of Zghorany village, Lyubomlskyi district, Volyn region]. In Aktualni problemy rozvytku pryrodnychykh ta humanitarnykh nauk, 307-309. [in Ukrainian].

6. Yermolenko, S. Ya. (2008). Hovirkove bahatoholossia suchasnoi ukrainskoi prozy [Communicative polyphony of the contemporary Ukrainian prose]. Ukrainoznavstvo, 1, 198205. [in Ukrainian].

7. Kozachuk, H. O. (1994). Vokalizm nadbuzko-poliskykh hovirok [The vocalism of the nadbuzko-polissian dialects]. In Problemy suchasnoi areolohii, 260-264. [in Ukrainian].

8. Levchuk, I. (2013). Antroponimiia romanu Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» [Proper Names in the Novel «Jacob's Century» by Volodymyr Lys]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu im. Lesi Ukrainky. Serna: Filolohichni nauky. Movoznavstvo, 22, 69-74. [in Ukrainian].

9. Lys, V. Literatura - tse psykhoterapiia dlia dushi [The literature is psychotherapy for the soul].

10. Lys, V. (2012). Stolittia Yakova [The Century of Jacob]. Kharkiv: Klub simeinoho dozvillia. [in Ukrainian].

11. Nazarova, T. V. (1972). K harakteristike ukrainskogo volynsko-polesskogo vokalizma [To characterization of Ukrainian Volyn-Polissian vocalism]. Obshheslavjanskij lingvisticheskij atlas. Moskva: Nauka. [in Russian].

12. Nikolaienko, I. O. (2012). Rysy zakhidnopoliskoho dialektu v romani Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» [The features of the Western-Polissian dialect in the novel «The Century of Jacob» by Volodymyr Lys]. Linhvistyka, part 1, 149-156. [in Ukrainian].

13. Spanatii, L. S. (2013). Dialektyzmy ta yikh mistse v movnomu i metamovnomu dyskursi (na materiali romanu «Stolittia Yakova» V. Lysa») [The dialecticisms and their place in the linguistic and meta-language discourse (based on the novel «Century of Jacob» by Volodymyr Lys)]. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu «Kyievo-Mohylianska akademiia». Seriia: Filolohiia. Movoznavstvo, 219, 109112. [in Ukrainian].

14. Ukrainskyi pravopys (1928). [The Ukrainian spelling]. Kharkiv: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy. [in Ukrainian].

15. Yavorskyi, A. (2015). Aktualizatsiia poliskykh hovoriv u suchasnomu khudozhnomu teksti [Actualization of the Dialects of Polissia in a Modern Literary Text]. Extended abstract of the candidate's thesis. Lutsk. [in Ukrainian].

16. Yavorskyi, A. (2013). Leksyka volynsko-poliskoi hovirky v romani Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» [Vocabulary of Volynian-Polissyan Patois in Volodymyr Lys's Novel «Jacob's Century»]. Linhvistychni doslidzhennia, 36, 137-142. [in Ukrainian].

17. Yavorskyi, A. (2013). Morfolohichni osoblyvosti volynsko-poliskoi hovirky v romani Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» [Morphological peculiarities of Volynian- Polissyan Patois in Volodymyr Lys's Novel «Jacob's Century»]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu im. Lesi Ukrainky. Seriia: Filolohichni nauky, 22, 150-155. [in Ukrainian].

18. Yavorskyi, A. (2012). Fonetychni osoblyvosti volynsko-poliskoi hovirky v romani Volodymyra Lysa «Stolittia Yakova» [Phonetic Peculiar Features of the Volynian-Polissyan Patois in the Novel «Jacob's Century» by Volodymyr Lys]. Volyn filolohichna: tekst i kontekst, 14, 279-289. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru