Поняття перекладацької універсаліїдля текстів нон-фікшену

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття перекладацької універсаліїдля текстів нон-фікшену

Я. Гребенюк

Цікавість до питання перекладацьких універсалій виникла ще в середині 1990-х років, а саме - в той момент, коли з'явилися електронні корпуси, які перейняли на себе роль пошукових інструментів в перекладацьких дослідженнях. Основним джерелом інформації в той період стала стаття Мони Бейкер [3], в якій вона висловила думку, що великі електронні корпуси можуть бути ідеальним інструментом для того, аби вивчати лінгвістичну природу перекладу. Дослідниця прирівнювала електронні корпуси до корисного експериментального майданчика для серії гіпотез про універсальні особливості перекладу, які було висунуто іншими вченими лише на основі дрібномасштабних контрастивних досліджень.

Саме М. Бейкер була однією з перших, хто спробував дати визначення перекладацькій універсали. За дослідницею, перекладацькі універсали - це «мовні особливості, які типово зустрічаються в текстах перекладу, а не в текстах оригіналу і вважаються незалежними від впливу конкретних мовних пар, з яки ми працює перекладач під час перекладу». Щодо переліку перекладацьких універсалій, то в М. Бейкер він виглядав наступним чином:

* тенденція до експлікації

* усунення багатозначності

* спрощення

* зростаюча граматична умовність

* тенденція до надмірного використання типових рис мови перекладу

* опущення непотрібних повторів під час перекладу.

Після публікації статті М. Бейкер, питання перекладацьких універсалій неодноразово посідало центральне місце для обговорення в перекладацьких колах.

Намагання віднайти, або доречніше було б сказати - вивести, закони та закономірності перекладу не є нове для перекладознавчої науки. Однією з найвідоміших фігур у питанні закономірностей перекладу є Гідеон Турі, який вважав, що їх формулювання є основним завданням дескриптивного перекладознавства. Г. Турі вважає, що перекладацькі універсали - це «обумовлені і ймовірнісні закономірності в перекладі», і навіть надає перевагу використанню терміну «закони» [7, с. 22]. Хочемо звернути увагу на те, що ми воліємо не застосовувати термін «закон», оскільки згідно з Словником української мови закон - це «те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання; об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності» [2]. На нашу думку, таке визначення можна досить відносно застосувати до перекладу, тому ми воліємо послуговуватися визначенням «закономірності». Однак в рамках викладу бачення Г. Турі ми використовуватимемо термін «закон».

Цінність імовірнісних законів перекладацької поведінки, на думку Г. Турі, полягає в їхній «пояснювальній силі», а не в їх «існуванні». Дослідник пропонує послуговуватися двома законами перекладацької поведінки, а саме: закон зростаючої стандартизації і закон інтерференції. Згідно з першим, «текстеми» тексту оригіналу (знаки, які мають конкретні функції, що випливають з особливих відносин, які вони створюють в тексті), як правило, перетворюються на «репертореми» мови перекладу (знаки, які належать до інституціоналізованої групи елементів, які є «кодифікаціями явищ, які мають семіотичне значення для певної спільноти»). Вік, рівень білінгвізму, знання та досвід перекладача, когнітивні фактори та статус перекладу в межах культури мови перекладу можуть впливати на функціонування закону. Згідно з законом інтерференції - явища, що відносяться до складу тексту оригіналу - переносяться на текст перекладу. Ступінь реалізації цієї інтерференції залежить від професійного досвіду перекладача і соціокультурних умов, в яких створюється і споживається переклад. Досвідчені перекладачі, за словами Г. Турі, як правило, менше піддаються впливу тексту оригіналу, а інтерференція посилюється, «коли переклад здійснюється з високопрестижної культури» [6, с. 23-24]. На функціонування закону також впливає тип тексту. Наприклад, технічний переклад може відображати менший ступінь інтерференції у порівнянні з художнім перекладом.

Ендрю Честерман також висловлював думку про те, що перекладознавство, як і будь-яка інша наука, має прагнути до пошуку узагальнень. Ці загальні закономірності або закони, за словами Е. Честермана [4], досліджуються шляхом висунення, упровадження та тестування загальних описових гіпотез про існування подібностей між різними типами перекладу, незважаючи ні на відмінності між ними, ні на унікальність кожного конкретного випадку.

На думу дослідника, існує три основні способи визначення перекладацьких універсалій [5].

1. Порівняння перекладу з неперекладеними текстами мовою перекладу.

Подібні порівняння дозволяють зробити узагальнення щодо типових особливостей перекладу, особливо коли мова перекладу здається «незграбною та містить дивні колокації» тощо. Цікаво, що ці узагальнення, очевидно, базувалися головним чином на перекладах мовою, яка є рідною для перекладачів, тому пояснити подібний факт неадекватним володінням цільової мови не є можливим (багато подібних зауважень такого роду походять з спостережень, пов'язаних з художнім перекладом, який, в основному, здійснюється рідною мовою).

2.Порівняння перекладу з текстом оригіналу.

Тут знову ж таки, основний акцент традиційно робиться на зміни в перекладі, які одразу привертають до себе увагу та викликають негативну реакцію, або ж одразу сприймаються як помилки перекладача. Е. Честерман поділяє такі помилки на дві основні групи: ті, які спотворюють зміст (або стиль) твору оригіналу, і ті, які зловживають граматикою або стилістичними нормами цільової мови.

3.Порівняння перекладу зі вже існуючими перекладами (якщо такі є).

За словами Е. Честермана, лише таким чином можна дійти до будь-якого узагальнення щодо текстових ознак, які можуть бути специфічними для перекладу як такого. На початку 1990-х років учені-перекладачі почали частіше використовувати цей вид порівняння, що було спричинено появою корпусних досліджень.

На основі вищевикладеного, Е. Честерман чітко розмежовує S-універсалії, тобто «універсальні відмінності між перекладами та текстами оригіналу», і T-універсалії - «універсальні відмінності між перекладами і зіставними неперекладеними текстами», а також наводить наступну їхню класифікацію:

*S-універсалії

o Подовження. Переклади, як правило, довші, ніж їхні тексти оригіналу. На нашу думку, твердження щодо існування подібної універсалії є відносним, оскільки воно у кожному випадку залежатиме від мовних пар. Наприклад, для перекладу з англійською українською це твердження буде правдивим, а у зворотному випадку - ні.

o Інтерференція та стандартизація. Тут Е. Честерман послуговується законами Г. Турі (див. вище).

o Нормалізація діалектів.

o Скорочення складних манер оповіді.

o Роз'яснення. Це одна з найбільш широко вивчених і обговорюваних потенційних універсалій. Ідея полягає в тому, що переклади містять більше пояснень, ніж їхні оригінали.

o Гіпотеза ретрансляції. Вона стверджує, що пізніші переклади певного твору на одну і ту ж саму мову перекладу наближаються до тексту оригіналу.

o Зменшення кількості повторів.

*Т-універсалії

o Спрощення. Е. Честерман використовує цю універсалію, базуючись на висновках, які зробила дослідниця С. Лавіоса-Брейсвейт [6] у своєму великому дослідженні, використовуючи порівняльний корпус англійських перекладів у порівнянні з неперекладеними текстами англійською мовою. Вона використовувала низку критеріїв спрощення, які включали: лексичну різноманітність (переклади показали меншу різноманітність); лексичну щільність (переклади мали більшу частку функціональних слів у співвідношенні до лексичних слів, тобто вони були менш щільними. Ці критерії свідчать про те, що переклади, як правило, простіші, ніж неперекладені тексти.

o Конвенціоналізація. Ця ідея полягає в тому, що переклади прагнуть мати більш звичайне застосування.

o Нетипове використання лексики. Якщо це твердження є правдивим, тоді переклади мають демонструвати дві протилежні тенденції: надмірне використання найбільш типових слів і структур мови перекладу (див. Спрощення), а також виявлення ознак нетипового використання.

0Недостатнє представлення специфічних елементів мови перекладу. Гіпотезу про унікальні елементи запропонувала С. Тіркконен-Кондіт [8]. Ідея полягає в тому, що елементи мови, які формально дуже відрізняються від мови оригіналу (і в цьому сенсі є «унікальними»), не будуть часто використовуватися в перекладах, виходячи з припущення, що ментальне сприйняття тексту ґрунтується, перш за все, на формі мови оригіналу.

Безперечно, Мона Бейкер, Ендрю Честерман та Гідеон Турі зробили вагомий внесок у дослідження перекладацьких універсалій, однак зважаючи на те, що визначенням перекладацьких універсалій, які було запропоновано ними вже більше десятка років, ми вважаємо за необхідно їх осучаснити та запропонувати власне. Також хочемо зазначити, що наше тлумачення першочергово буде стосуватися текстів нон-фікшен, хоча саме поняття «нон-фікшен» у нашій дефініції не фігуруватиме, оскільки це апріорі суперечитиме визначенню «універсалії» загалом, яке також було нами попередньо розглянуто.

Проаналізувавши вже наявні визначення, на нашу думку, перекладацькі універсали - це текстові особливості, які притаманні друготворам та не залежать напряму від мовних пар і самого процесу перекладу. Особливий акцент хочемо зробити на слові «текстові», оскільки у визначеннях вищезазначених вчених зазвичай мовиться лише про «мовні» особливості. Під час розгляду характерних рис літератури нон- фікшен, ми не раз наголошували на тому, що важлива роль відводиться екстралінгвальним факторам. Тому обмежуватися лише «мовними» особливостями в контексті літератури нон-фікшен означало б випустити з поля зору позамовні характерні риси, які часом є навіть більш важливими з перекладацького погляду.

1одразу ж виникає питання: в чому полягає користь дослідження перекладацьких універсалій? Відповідь ми знаходимо у статті М. Куліновської «Переводческие универсалии как центральное направление корпусного переводоведения» [1], де вказано, що ретельно вивчення цього питання дозволяє вирішити наступні задачі:

1.Накопичити об'єктивні знання про процес перекладу, про види і ступінь прояву універсалій в різних дискурсивних умовах, про способи їх виявлення корпусними методами (пошукові дослідження).

2.Виявити причинно-наслідковий зв'язок між екстралінгвістичними факторами і властивостями перекладів (інтерпретативні дослідження).

3.Описати чинні дескриптивні норми або їхні змін.

4.Підвищити усвідомленість перекладацької діяльності. Дослідниця вказує, що «маючи уявлення про об'єктивні закономірності перекладацького процесу, перекладач, можливо, зможе відрефлексувати ті чи інші тенденції в своїй діяльності».

5.Розробити лінгво-інженерні системи: від виявлення перекладених текстів в складі планованого корпусу неперекладених текстів до виявлення випадків плагіату і оцінки якості перекладу.

6.Виробити методологію порівняння (декількох) корпусів, вдосконалити статистичні заходи, методи машинного навчання, планування експериментів і технічних засобів реалізації порівняльних задач.

7.Описати перекладацький дискурс як підсистему, що впливає на всю систему літературної мови і її використання.

Однак не зважаючи на це, ми можемо зробити висновок, що питання універсалій досі залишається дуже суперечливим. У той час як деякі вчені (наприклад, С. Лавіоса-Брейсвейт) стверджують, що вони знайшли численні підтвердження гіпотез стосовно загальних лінгвістичних властивостей мови перекладу, таких як спрощення, інші (наприклад, Марія Тимочко та Оуті Палопоскі) [7, с. 309] вважають, що сама ідея перекладацьких універсалій є абсурдною, оскільки дослідники не мають можливості проаналізувати переклади з усіх часових епох і всіх мов. На думку М. Тимочко, пошук універсальних законів перекладу випливає з традиції емпіричних досліджень, «твердження яких про наукову об'єктивність було серйозно поставлено під сумнів дослідженням суб'єктивності двадцятого століття в соціальних науках». Інші дослідники ж, знову ж таки, пропонують нові підтипи універсалій (наприклад, Е. Честерман), ставлять під сумнів або розвивають вже встановлені концепції (наприклад, Г. Турі).

Бібліографія

текст мова переклад

1.Кулиновская М. А. Переводческие универсалии как центральное направление корпусного переводоведения. Проблемы перевода региональных авторов, в том числе представителей коренных малочисленных народов Севера Западной Сибири, на иностранные языки: Региональная конференция; 18 ноября; 18 декабря, 2015 г., Ханты-Мансийск, Тюмень: Материалы конференции. Екатеринбург: Баско (ИП Симакова Г.В.), 2015. С. 13-19.

2.Словник української мови. URL: http://sum.in.ua

3.Baker M. Corpus linguistics and translation studies - Implications and applications. In M. Baker, G. Francis, & E. Tognini-Bonelli (Eds.), Text and Technology. Amsterdam: John Benjamins. 1993. P. 233-250.

4.Chesterman A. Classifying translation universals. Paper given at the Third EST Congress Translation Studies: Claims, Changes and Challenges, August 30 - Sept. 1, 2001 Copenhagen.

5.Chesterman A. Why study translation universals? Acta Translatologica Helsingiensia. R.Hartama-Heinonen and P. Kukkonen (eds). Vol 1. Helsingfors: Helsingfors universitet, 2010. P. 38-48.

6.Laviosa-Braithwaite S. Universals of Transiation. In M. Baker (ed.), Routfedge Encyclopedia of Translation Studies. London & New York: Routledge. 2001. Р. 288-291.

7.Routledge encyclopedia of translation studies / edited by Mona Baker and Gabriela Saldanha. 2004. P. 306-310.

8.Tirkkonen-Condit S. Unique items - Over- or under-represented in translated language? In A. Mauranen & P. Kujamдki (eds). 2004. Р. 177¬184.

Размещено на Allbest.ru