Переклад термінологічних одиниць правового дискурсу в європейському суді із прав людини

Melnychenko O. H., student Taras Shevchenko National University of Kyiv

ON TRANSLATION OF SOME TERMINOLOGICAL ITEMS OF LEGAL DISCOURCE AT THE EUROPEAN COURT ON HUMAN RIGHTS

Діяльність перекладачів, яким доводиться працювати в інтенсивному режимі (за українським законодавством рішення ЄСПЛ щодо України мають бути перекладені протягом 3 днів із моменту ухвалення), заслуговує особливої уваги з погляду перекладацьких технік, які вони застосовують. У ході перекладу процесуальних документів і рішень ЄСПЛ перекладачі вдаються до використання ряду трансформацій (калькування, запозичення,), що може бути продиктовано різноманітними факторами. Найоптимальнішою моделлю перекладу, звертатися до якої, перекладаючи рішення Суду, було б найдоцільніше, - це модель комунікативно-функціональної еквівалентності, яка є продовженням принципу відповідності єдиному правовому інструменту, який застосовується в загальноєвропейському юрислінгвістичному контексті. Ця модель і принцип ґрунтуються на відтворенні цілей, ситуацій, смислових елементів і синтаксичних структур для забезпечення рівного ефекту (функціональної еквівалентності) оригіналу і перекладу юридичного документа. Утім, попри наполегливу роботу професіоналів, помилок чи розбіжностей у документах не вдається уникнути. Так, наприклад, варто згадати проблему, яка виникає з цитуванням практики Суду в попередніх справах. Річ у тому, що сам Суд виробив певний стандарт цитування своїх попередніх рішень, натомість, навіть в офіційних перекладах рішень Суду українською, немає жодних застережень чи пояснень щодо цитування.

З іншого боку, маємо ще більш суттєві питання щодо адекватного відтворення деяких одиниць юридичної терміносистеми.

По-перше, варто звернути увагу на розмежування за суттю та формою термінів "decision" та "judgment", які містяться в Європейській Конвенції прав людини та правилах судочинства (регламенті) ЄСПЛ (Rules of Court). На перший погляд видається, що ці терміни взаємозамінні та є ніби синонімами, аналогічно до ситуації, що розглянута О. Бровко та В.Дейнеко на прикладі Міжнародного Суду ООН [1]. Додамо, що ті частини правил, які офіційно перекладені, не розмежовують цих понять, а також варто сказати, що останній офіційний переклад правил судочинства був здійснений щодо версії від 1 листопада 2003 р., у той час як остання версія правил набула чинності 1 січня 2016 р. Відтак за відсутності оновлення та покращення офіційного перекладу перекладачам доводиться покладатися суто на свої сили. Це могло мати різноманітні наслідки, адже за відсутності вказівників щодо правильної техніки виконання перекладів рішень ЄСПЛ могли виникати різноманітні прагматичні зсуви, що, у свою чергу, повертає нас до теорії скопосу, згідно якої перекладач має брати до уваги цільову аудиторію свого перекладу.

Як показує дослідження правил судочинства ЄСПЛ, доцільно дотримуватися формулювань, на які посилаються В. Дейнеко та О. Бровко у своїй статті, щодо практики МС ООН. Вони використовують тлумачення з Webster's Third New International Dictionary, яке розмежовує поняття "decision" і "judgment". Зокрема, термін "decision" набуває процесуального, а термін "judgment" - формального характеру. "Decision" визначається як акт завершення спору між сторонами з процесуального погляду. О. Бровко та В. Дейнеко, утім, вважають, що "decision" також визнається як акт, яким суддя оголошує переможця у справі [1, с. 169], але ми не можемо погодитися з таким трактуванням поняття щодо ЄСПЛ. Як свідчить практика використання поняття "decision" у регламенті Суду [10], його значення стосується суто процесуальної сторони (правила 22, 23А, 42, 43, 44, 93, 104 (табл. 1)), а тому може стосуватись саме проміжних рішень із різних аспектів справи і має перекладатись як "ухвала". Особливо показовими в цьому плані є правила 38, 44 та 54, у яких ідеться, відповідно:

"Questions of procedure requiring a decision", "a decision to hold an oral hearing in the case", "Before taking a decision on admissibility", що можна перекласти як "процедурні питання, які потребують прийняття окремої ухвали", "ухвала про проведення слухання", "перед прийняттям ухвали про прийнятність".

Альтернативна думка про те, що терміном "decision" позначається будь-яке рішення, яке приймається після дослідження фактів та обставин справи, і цей термін вживається для позначення як остаточних рішень органів судової влади, так і для проміжних рішень, а термін "judgment" означає остаточне рішення у справі, яке приймається судовими органами, також визнає існування тенденції до позначення проміжних рішень поняттям "decision" [1, с. 169].

На нашу думку, термін "judgment" має вузьке значення лише остаточного рішення Суду з питань права без процесуального компонента. У такому значенні вживається термін "judgment" у правилах 53, 61 (т. зв. "пілотне рішення", яке використовується для аналогічних справ і при підозрі системності порушення Конвенції, яке було розглянуто), 73, 78, 79, 80, 81, 91, а особливо 74 [10], яке описує структуру остаточного рішення (табл. 2). Серед інших аргументів можна назвати те, що саме остаточне рішення Суду підписується Головою Суду та Секретарем, саме остаточне рішення не підлягає оскарженню (за винятком перегляду при знаходженні нових невідомих суду обставин) і має обґрунтовуватися. Проілюструємо це кількома прикладами:

"final judgments of the Court shall be published... ", "A party may request the Court to revise that judgement", "question of interpretation that has hindered execution of the judgment".

Ці приклади можна перекласти як:

"остаточне рішення Суду публікується...", "Сторона може зробити запит про перегляд рішення", "питання тлумачення, яке перешкодило виконанню рішення".

Відтак, робимо висновок про те, що різниця характеристик цих двох понять робить неможливою їхню взаємозамінність при перекладі.

Зазначимо, що на прикладі положення розділу "Запити про вжиття тимчасових заходів" ("Requests for interim measures") розділу ІІІ "Making requests in good time" спостерігається цікаве явище, яке має враховуватися в перекладі. Ідеться про заходи, що можуть вживатися національними судами як їхнє остаточне рішення, наприклад, депортація. ЄСПЛ ці заходи, які мали б позначатись як "judgment", позначає як "decision" (Where the final domestic decision is imminent (especially in extradition or deportation cases - Де не можна запобігти прийняттю остаточного рішення національним судом)), відтак така зміна статусу рішення, якщо можна так це сформулювати, впливає і на переклад.

Наведений вище аналіз ілюструє те, як саме перекладач має зважати на можливі прагматичні зсуви й теорію скопосу, які формують межу перекладності, адже якщо для пересічного громадянина термін "рішення" є єдиним поняттям, то для фахівців є різноманітні контексти, які впливають на спосіб перекладу.

Ще одним цікавим моментом термінологічної дихотомії є взаємовідношення понять "order" і "ruling", і хоча вони зустрічаються значно рідше, ніж вищерозглянуті поняття, утім, на нашу думку, вони теж заслуговують на вивчення.

Так само з першого погляду може здатися, що ці терміни однакові чи близькі за значеннями, оскільки обидва мають справу із судовими приписами до сторони/сторін виконати певну дію. Однак, при перекладі вони отримують різні визначення. Словник "Merriam Webster" [8] визначає "ruling" як офіційне чи владне рішення, декрет, заяву чи тлумачення (закону судом). Словники "Collins" [7], "Oxford Advanced Learner's Dictionary" [9] та онлайн-словник "Cambridge Dictionary"[6] визначають цей самий термін як судове рішення. Що ж до авторитетного Black's Law Dictionary [5], то цей словник не дає відповідника похідному слову "ruling", а лише материнському іменнику "rule", який також визначається як судове рішення.

Термін же "order" словником "Merriam Webster" [8], судовим глосарієм Об'єднаної судової системи штату Нью-Йорк [2] і Black's Law Dictionary [5] визначається як письмовий наказ, розпорядження.

Проілюструємо використання цих термінів за допомогою положень правил судочинства ЄСПЛ. Так, термін "order" використовується в правилах 42, 44В, 44D, а також описі форм присудів (табл. 3) [10]:

"The Chamber mayorder the joinder", "Where a party fails to comply with an order of the Court", "the President of the Chamber may exclude that representative from the proceedings, refuse to accept all or part of the submissions or make any other order which he or she considers it appropriate to make", "Only in extremely rare cases can the Court consider a consequential order".

Перекладаємо як:

"Палата може розпорядитися приєднати матеріали ", "Коли сторона не виконує розпорядження суду", "Голова Палати може усунути від процесу представника, відмовитися прийняти всі або частину поданих документів або видати будь-яке необхідне, на його думку, розпорядження ", "Лише у виключних випадках суд може розглянути можливість прийняття розпорядження, яке логічно витікає з обставин ".

Термін "ruling" використовується в правилах 70, 75 (табл. 4):

"Any such record shall include: (d) the text of any ruling delivered during the hearing", "it shall give in the same judgment a ruling on the application of Article 41 of the Convention", "Copies of the ruling shall be transmitted to the Committee of Ministers"

Перекладаємо як:

"така стенограма включає: (d) текст будь-якого судового рішення, винесеного під час слухань", "вона має надати в тому ж рішенні рішення стосовно застосування статті 41 Конвенції", "копії судового рішення передаються до Комітету Міністрів".

Із цих прикладів бачимо, що різниця між поняттями "order" і "ruling", попри їхню семантичну схожість (проте не взаємозамінність через ступінь наказовості), є й різницею у перекладі. Натомість різниця між "ruling" і '"judgment" лежить у тій же площині, що й у випадку з "decision". Взаємовідносини розглянутих вище понять залежно від їхнього функціонального навантаження й лінгвістичної імперативності можна передати схематично (Схема 1).

Не можна оминути увагою також інші одиниці термінології, яка вживається ЄСПЛ у його рішеннях. Структурну частину під назвою "III. INTERNATIONAL MATERIALS" часто перекладають дослівно як "ІІІ. МІЖНАРОДНІ МАТЕРІАЛИ", хоча насправді йдеться про "III. МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ". Т. Ду- даш у свої статті відзначає, що назву структурної частини "INTERNATIONAL INSTRUMENTS", яку перекладають дослівно як "МІЖНАРОДНІ ІНСТРУМЕНТИ", варто було б перекладати як "МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ" [2, с. 145].

Хочемо запропонувати альтернативну версію перекладу, адже не можемо цілком погодитись із наведеною вище думкою. Перш за все, вважаємо за потрібне звернутися до словника для вивчення значення поняття "instrument". Одним із значень цього поняття в Oxford Advanced Learner's Dictionary є "будь-який нормативно-правовий акт". Окрім того відзначимо, що оскільки ми маємо справу з діяльністю ЄСПЛ, то відповідно нас мають цікавити документи, що стосуються захисту прав людини. Як зазначає Представництво Верховного Комісара ООН з прав людини [4], до міжнародних правових інструментів у галузі захисту прав людини належать не лише угоди, а й інші типи договорів, такі як хартії, конвенції, а також протоколи до Європейської Конвенції. Тому вже на цьому етапі дослідження ми з практики використання відповідної термінології можемо засвідчити, що використання поняття "договір" значно звузило б семантику, яка передбачається поняттям "instrument".

З іншого боку, саме по собі слово "інструменти" в українській версії має конотацію дещо відмінну від суто правової, а тому для забезпечення однозначного правильного розуміння бажано було б робити уточнення, що маються на увазі саме правові інструменти. Додатково зазначимо, що використання слова "Договір" є радше калькою від російського "Договор", де це слово позначає саме "Угоду", і тому таке використання не є повністю виправданим. Відтак, як доцільний і найоптимальніший варіант перекладу пропонуємо "Міжнародні нормативно-правові інструменти".

Уточнення перекладу потребує також поняття "legitimate aim", яке вживається у рішеннях Суду за тими статтями конвенції, які вимагають застосування т. зв. тесту на пропорційність. Проте, щоразу його перекладають по-різному: ''легітимна мета", "законна мета", "правомірна мета". Ним позначають ті цілі, які виправдовують застосування обмеження конвенційного права державою за умови, що воно передбачене законом (напр. обмеження права на оскарження рішення суду). Т. Дудаш вважає, що не можна вважати правильним переклад "законна мета", адже цим терміном наголошується на пе- редбаченості цілі законом; занадто широким за значенням є термін "правомірна мета"; ще більші сумніви виникають щодо значення терміна "легітимна мета". Вона пропонує говорити про мету, яка легітимізує застосування обмеження, своєрідну "легітимувальну мету" [2, с. 147]. І ми могли б погодитись із подібною пропозицією, але це є відвертим прикладом калькування поняття правового дискурсу в українську мову. У правовому дискурсі поняття легітимності широко використовується, але воно позначає юридичну концепцію відповідності нормам права. Натомість тут ідеться про виправданість дії обставинами й законом. Чи не краще було б замість такого латино- українського суржику використати вже існуючі мовні одиниці, створивши формулювання "мета, що виправдовує" або ж, насамкінець, дещо незграбну, проте вживану у правовому дискурсі "виправдувальну мету" за аналогією з "виправдувальним вироком".

Висновки

Досі було виконано незначну кількість ґрунтовних досліджень у галузі перекладу європейського права українською мовою. Попри визначення суті деяких понять юридичного дискурсу ЄСПЛ і визначення адекватних способів їхнього перекладу з урахуванням їх прагматики, попри виявлення окремих вад перекладів, які вже були здійснені, не можемо говорити про вичерпність дослідження даної тематики. Хоч ми і визначили, що теорія скопосу й можливі прагматичні зсуви є одними із факторів, які визначають межі перекладності термінології ЄСПЛ, природа мови Суду потребує глибшого детальнішого дослідження, яке б відповідало багатогранності проблематики юридичного перекладу. Було виявлено необхідність подальшого дослідження, яке б допомогло створити чи, принаймні, закласти основу для унормування процесу юридичного перекладу документів ЄСПЛ, а саме наближення терміносистем та уніфікації термінобази. Наразі існують лише загальні рекомендації щодо перекладу актів Суду, але деталізованих, всебічних рекомендацій для перекладу українською мовою, подібних до тих, які розроблені для англійської мови, немає, а це значно впливає на узгодженість перекладів. Відтак, такі рекомендації на основі подальших досліджень перекладів європейського законодавства, інших нормативно-правових актів, рішень судів ще очікують на свою розробку.

Таблиця 2