Матеріали до словника говірки села Піщаний брід Добровеличківського району Кіровоградської області
Дослідження фрагменту словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належить до степового говору південно-східного наріччя української мови. Специфіка лексики мовлення мешканців одного населеного пункту.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.11.2020 |
| Размер файла | 48,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Матеріали до словника говірки села Піщаний брід Добровеличківського району Кіровоградської області
Тетяна Громко
У статті запропоновано фрагмент (літера Ф) словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області (Центральна Україна), яка належить до степового говору південно-східного наріччя української мови. З урахуванням сучасних підходів до лексикографічного подання лексики мовлення мешканців одного населеного пункту зроблено попередній аналіз зібраного матеріалу на структурно-семантичному рівнях. Кожна словникова стаття ілюстрована максимальною кількістю значень, зафіксованих у говірці, прикладів-цитат із розмовного діалектного мовлення, особливо при тих значеннях, які можуть відрізнятися від значень певної лексеми у літературній мові.
Ключові слова: українська діалектологія, словник говірки, лексикографія, діалектне мовлення, говірка, село Піщаний Брід.
Although in recent years, researchers in Ukrainian dialectology have become increasingly interested in the description of dialect lexicon as a dictionary entry, it still lacks systemic consideration. First and foremost, it concerns a theoretical basis for compiling this type of dialect dictionaries, unifying the description and stratigraphy of lexicographic works.
The purpose of the article is to present modern speaking lexicon of one village residents and do it as fully as possible. The dialects of the Central Ukrainian region, in particular dialects of the Kirovograd region, are researched insufficiently. An exception is our studies of the geographical vocabulary of Central Ukraine and the monography Semantic Features of Folk Geographical Terminology in the Ukrainian Language. The abovementioned determines the topicality of the issue. наріччя українська мова словник
The study analyzes a fragment of the dialect lexicon of the village of Pishchanyi Brid of the Dobrovelychkivskyi district residents (Kirovograd region, Central Ukraine) in terms of modern approaches to the lexicographic processing of the vocabulary. Each dictionary entry is illustrated with the maximum number of the recorded examples, examples of quotations from spoken dialect, especially those lexical units which differ from their equivalents in literary language. The dialect dictionary entry opens with a headword in bold placed at the beginning of an entry. After the word, in square brackets, transcription with the obligatory stress indicator and other phonetic features of the lexeme is provided.
The article is an attempt to introduce dialect words into the scientific discourse, starting with the letter F. The author of the article, who comes from Pishchanyi Brid, has begun to record the materials in the text file for the initiated dictionary since 1990. This is, in her words, an attempt to “create a dialectical picture of her village”.
Key words: Ukrainian dialectology, dictionary, lexicography, phraseology, dialect phenomenon, dialectal speech, Pishchanyi Brid village.
Вступ. Опис окремих говірок у вигляді словників, текстів в українському мовознавстві вже має традицію (Говірка; Горбач; Курило; Мельничук). На початку ХХІ ст. спостерігається її відновлення, продовження, активний розвиток (Хобзей). Так, взірцевою дескрипцією говірки у лексикографічній формі є «Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району» І. В. Сабадоша, а також численні постатейні лексикографічні дописи Р. І. Осташа й Л. Р. Осташ про лексику села Стриганці як об'єкт лексикографічного опрацювання. Привертає увагу діалектологів цілий ряд розвідок Ю. В. Громика про поліське село Липне на Волині. Такі описи є перспективною ділянкою наукової роботи, незважаючи на відсутність уніфікації опису (Глуховцева 262) та стратиграфії такого типу діалектних словників тощо (Осташ, і Осташ, «Лексика» 79).
Мета дослідження - представлення лексики сучасного мовлення мешканців одного села. У зв'язку з поставленою метою визначено такі завдання: а) у межах кожної словникової статті подавати фонетичний запис, за зразком словників І. В. Сабадоша та Р. і Л. Осташів; б) словникові статті, за окремими винятками, супроводжуються цитатами із розмовного мовлення, які містять достатній для розуміння значення реєстрового слова контекст; в) до словника, крім повнозначних слів, відображати службові частини мови та вигуки, зафіксовані в говірці; г) разом із апелятивною лексикою у словник ввести й оніми: імена, прізвища, вуличні прізвиська, мікротопоніми; д) подавати у словнику максимальну кількість місцевих фразеологізмів та узвичаєних висловів, розшифровуючи значення кожного із них.
Матеріал і методи дослідження. Об'єктом дослідження обрано говірку села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області, що локалізована в північно-західній частині степового говору південно-східного наріччя української мови. Саме це й відрізняє її від попередніх дескрипцій, адже центральноукраїнський регіон, зокрема Кіровоградська область, є малодослідженим в діалектологічному відношенні.
Село розташоване на березі річки Чорний Ташлик, за 16 км від районного центру селища Добровеличківка, за 72 км від обласного центру м. Кропивницького, за 9 км від залізничної станції Помічної. Перша офіційна згадка про Піщаний Брід датована 1764 роком, коли він увійшов до складу Єлисаветинської провінції новоутвореної тоді Новоросійської губернії на кордоні Новослобідського козацького полку (Історія 245).
Територія сучасного села з часу виникнення Нової Січі входила до складу Буго-Гардівської паланки, що межувала з польським кордоном, і саме бродом через річку гайдамаки переправлялися на Правобережну Україну для боротьби з польською шляхтою. У 50-х роках XVIII ст. вихідці з Московської, Калузької та Чернігівської губерній заснували тоді слободу Піщаний Брід як шанець, що поділявся на сотні, або кутки: Шламбове, Метанівка, Сірівчина й Циганка. Два останні збереглися й до нині у формах Сіріївщина й Циганка.
Після ліквідації військових поселень жителів Піщаного Броду перевели до розряду земельних селян. Історія села демонструє численні виступи селян проти окупаційних режимів (наприклад, родом звідси була дружина Нестора Махна Галина Кузьменко), і міграцію населення зі свого населеного пункту, а також приїзд сюди молдаван і ґаґаузів 40-і роки ХХ ст., й участь місцевих жителів у всіх подіях держави (перша та друга світові війни, сучасні події на Сході України), й активний завжди розвиток місцевої сільської інфраструктури (з 1894 року перша земська 2-класна церковнопарафіяльна школа з бібліотекою, а з 1902 року - лікарня; 30-50-і роки - мостобудівництво, електростанція, поштове відділення, ряд комунально-побутових приміщень та культурно-освітніх закладів, 70-і - відкриття спеціалізованої допоміжної школи-інтернату, 90-і - аграрний ліцей) тощо.
Життя піщанобрідців, а що цікаво для нас, їх говірка, на жаль, досі ніким не описувалася, за винятком наших одиничних розвідок (Громко, «Ваконіми»), а також в контексті наших досліджень географічної лексики Центральної України - «Словник народних географічних термінів Кіровоградщини» (Громко, Лучик, і Поляруш) та монографії «Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини)» (Громко, Семантичні 9), що й визначає актуальність проблеми.
Між тим, піщанобрідці відкриті до спілкування, виявляють себе як надзвичайно цікаві співрозмовники, що мають почасти свої характери. Вони завжди були патріотами свого села, повноцінними особистостями і колоритними мовцями. Селяни зберігають пам'ять про свої роди, своє коріння і намагаються передати ці знання нащадкам, зберегти традиції, навіть якщо вони привезені з інших країв. Водночас вони відкриті до світу, до досягнень науково-технічного розвитку, сприймають усе нове і прагнуть іти в ногу із часом, із поступом.
Початок нашої діалектографії мовлення цього населеного пункту сягає 1990 року. У міру відсутності на початках нашої роботи технічних засобів (магнітофонів, диктофонів), записи здійснювалися графічно, фонетичною транскрипцією. Мотивом перших записів було поповнення сімейного архіву за запропонованою «Програмою для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» Й. О. Дзендзелівського (на жаль, село не увійшло до переліку населених пунктів Кіровоградщини, обов'язкових для збирання діалектного матеріалу в рамках тогочасної діалектологічної практики Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна (Поляруш)); пізніше - це спроба «написання діалектологічної картини свого села» (висловлення наше - Т. Г.), а останнє десятиліття - це практично безперевна робота зі збору матеріалу усіма способами, засобами, методиками, актуальними для української діалектологічної науки в наш час.
Вважаємо за потрібне репрезентувати для прикладу реєстр слів на букву «Ф» із зібраних нами в різний час матеріалів до Словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області.
Структура словникової статті
Реєстрові слова подано великими літерами жирним шрифтом за українською абеткою без надрядкового наголосу. Після реєстрового слова у квадратних дужках наведено транскрипцію з обов'язковим позначенням наголосу та інших звукових особливостей лексеми.
У говірці ненаголошені звуки [е], [и] звучать невиразно, часто наближаючись або й переходячи до [и], [/], [е]: ФАКИЛ [|факил], ФАМІЛІЯ [фа|м'іл'ійа]. Зафіксовані також явища:акання, палаталізації [ р]:
ФРАНТОН [фран|тон], ФАНАРЬ [фа/нар'], субституції ФОЙНИЙ [|фоїниї] (хвойний) та інші фонетичні явища, особливо у словах іншомовного походження: ФАЛЄТОВИЙ [фа|л'етовиї], ФІЛЬДИКОС [ф'іл'ди|кос], які становлять інтерес як з фонетичного, так і з морфологічного погляду - ФУДУЛА [фу|дула], и, сп.; ФІЛЮНЯ [ф'і|л'ун'а], і, тільки ч. ФУНТА [/фунта], и, ж., рідк. Після квадратних дужок подано ремарки: для іменника - вказівка на закінчення родового відмінка однини, вказівка на рід (ч., ж., с, при іменникові спільного роду - сп. р.); для дієслова - вказівка фрагменту фіналі закінчення 1-ї та 2-ї особи однини та на вид (док., недок.); для прикметника - вказівка на частиномовну приналежність. Прикметники подано у формі чоловічого роду, після того через коми вказано закінчення жіночого та середнього родів; для інших частин мови - вказівка на частиномовну приналежність, типи, розряди. Якщо слово багатозначне, викладено всі відомі автору значення лексеми. Ці значення відокремлено арабськими цифрами, а також до словникової статті уведені фразеологічні одиниці й узвичаєні вислови: ¦ Фату вбрать; ¦ Розмалювать фису; ^ Подавати фільдиперс тощо.
Умовні скорочення
загальновживані семантично-граматично-стильові ремарки: буд. - будівельне; вес. - весільне; вульг. - вульгарне; глузл. - глузливе, див. - дивись; дит. - дитяче мовлення; дієприкм. - дієприкметник; док. - доконаний вид; ж. - жіночий рід; жарг. - жаргонне, жарт. - жартівливе; згруб. - згрубіле; знев. - зневажливе; ірон. - іронічне; крав. - кравецьке; мисл. - мисливське; мн. - множина; недок. - недоконаний вид; перен. - переносне значення; пестл. - пестливе; порядк. - порядковий; прикм. - прикметник; присл. - прислівник; с. - середній рід; транс. - транспортне; техн. - технічне; ч. - чоловічий рід; шв. - швацьке;
¦ - фразеологічні одиниці;
^ - узвичаєні вислови.
Ф
Ф [ф!], дит., звуконасл. кроля. Йак кролик даже? - Ф!
ФАГОНУТЬ [фаго|нут'], ну, ниш, недок., перех. 1. Захопити, відрізати більшу частину (про земельну ділянку). Каже/ даї Метир/ а тод'і Метра три фаго\нула. 2. Охопити роботою; устигути. За ден'п'іу города фаго\нула.
ФАГУНУТЬ [фагу|нут'], айу, айіш, недок., неперех., техн. Різко, рвучко почати рух (машини). Йак фагудуу трахтором у кушд'і/ зразу на шедту пеиредачу.
ФАИТОН [фаи|тон], а, ч., транс. Бричка з покриттям зверху. Пади ко\лис' на фаетонах діздили. Ше Махдо на фаиФон'і приейіЖау/ а то ниехФо і ние\де.
ФАЙДА 1 [|фаїда], и, ж., згруб. Гуляща жінка. Не бадакаї з н'у/ то \фаїда//ти йМі ни з^найіш просто.
ФАЙДА 2 [фаї|да] , и, ж. 1. Мітла. Продод миж Гаслами пром'іФайім фаїїдойу. Гид'ак налаМайу на фаїїду. 2. Велика щітка. Це фаїїда/ шоб дажу трудит'. Фаїїдойу пауд'іу доло корови зн'іМайу/ шоб/ ни даї Бог/ пауФина у корм не почала.
ФАЙДАК [фаї|дак!], вульг., виг. На позначення невдалого руху, упускання предмета. Фаудак!/ і розвила у др'еб'езг'і.
ФАЙДАТЬ [фаї|дат'], айу, айіш, недок., перех., знев. Швидко і неякісно фарбувати, білувати великою грубою щіткою. Фаїїдайу йак нибуд'. Нид'істка фаї\дала/а ни б'ідила//шд'ітку знат'.
ФАЙДУВАТЬ [фаїду|ват'], уйу, уйіш, недок., перех., знев. Білувати; т.с., що ФАЙДАТЬ. Фаїїдуйу доло пли\ти/ де кодтит'. Куди ти його фаїїдуйіш?//хаї сидит'!
ФАЗЕНДА [фа|зенда], и, ж., жарт. 1. Господарство. Розв'іу фа\зенду/ шо ниеМа коди удору гд'анут'. 2. Господарський двір. У гадошах іду на фаденду/ йак дос'л'і дошд'а ото.
ФАКИЛ [|факил], а, ч., вес. Факел, що видавася секретарем сільської ради нареченим в обрядодії «Вклонімося героям війни» при реєстрації шлюбу. На рос'п'іс'і даде йім Борис'іуна \факил/ шоб води/ ну здач'іт'/ домниели про солдат/ шо подиблиу вої\ну/і кдан'алис' доло дам'атника.
ФАЛАКА [фа|лака], и, ж., згруб., рідк. Великий шматок. Фадаку дала укдала. Возами фадаку/ та не уломи руд'аку.
ФАЛА [|фала], и, ж., рідк. Шматок. Фалууламила.
ФАЛАТЬ [| фалат'], айу, айіш, недок., перех., ірон. Відрізати великі шматки. Ни \фалаі хл'іб/ наче бур'ади.
ФАЛЄТОВИЙ [фа|л'етовиї], а, е, прикм., рідк. Фіолетовий. СпорФ'іуниї/ тадиї фад'етовиї буу.
ФАЛЬБА [фал'1 ба], и, ж. Хвальба, процес хваління. А фал'ви там Іпоуниі зад.
ФАЛЬКОТА [фал'коїта], и, ж., збірн. Люди, які люблять хвалитися. Там одіна фал'коїта живе/і з'ат' таїкиї йім поПау.
ФАЛЬЦЕБЕР [фал'Іцебер], а, ч., тесл. Фальцгебель, вид рубанка для вистругування фальца (канавки, паза) карнизів, інших дерев'яних виробів. Шоб Зеркало уставит/треба фал'ребер// ним вийімку робл'ат'у рам'і.
ФАЛЬШ [фал'ш], а, ч. 1. ж. Брак, низькоякісний товар. Роздиевис/шоб без фал'ш'і. 2. ч., мисл. Промах. Та ти зноу фал'ш бйеш?
ФАНТАн [фанітан], а, ч. Сильний вертикальний струмінь води, іншої рідини. Кроу із іного фанітаном л'е. З крана фанітан пр'амо бйе/з зиміл'і.
ФАтКА [|фатка], и, ж. Ганчірка, шматок тканини, яким тримають гарячий посуд. Дес' іфатку положила/ни звайу де.
ФАНАрИК [фа|нарик], а, ч. 1. Фонарик. У \мене фаварик у риЗетку устауЖайіц'а і зар'ажайіц'а. 2. крав. Рукав у жіночій сукні зібраний знизу манжетом. Уд'ін хаватик з фавариками.
ФАНАрЬ [фа|нар'], а, ч. 1. Ліхтар, освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом тощо. Св'ета ниіма/ то ч'Шлайу фовар'. 2. Фонар на електричному стовпі. У рентр'і фанар'і поч'івили/ а вулиц'ойу/ іходим на вшчуп. 3. Фонарик; див. ФАНАРИК. Фаінар' на батарейі. 4. перен. Синяк під оком. Хто це тоіб'і фавар' набиу?
ФАНАрЬНИЙ [фа|нар'ниї], а, е, прикм. 1. Фонарний, що стосується ФАНАРЯ 2. ФаЗар'ниї стоуб. Розбиу фавар'не с'т'Ыло.2. Той, що стосується ФАНАРИКА. Фавар'на батареїка.
ФАНФУРИЦЯ [фанфуіриц'а], р'ус'а, рис':а, недок., ірон. Прибиратися, фарбуватися (про дівчат, жінок). Фанфуриц'а|коло Зеркала/зросла бтала.
ФАМІЛІЯ [фа|м'іл'ійа], ійі, ж. 1. Прізвище. Йак твоШа фа\м'іл'ійа?
2. рідк. Сім'я, рід. Воіна/ інабут'/з харошоїфаЖіл'ійі.
ФАРА [|фара], и, ж., техн. І.Фара, підсвітка перед машиною. Ше на вожд'ен'ійі у\ч'іли/ \дал'ну фару виклу\чшат/ бо Зл'іпиш устр'еч'ного.
3. Сучасний фонарик, що кріпиться на голову. Уівечир'і виЗод'у/і ор'у фару на Золову робл'у/ такуідобно. 4. перен., ірон. Синяк під оком. Це фару на д'іскоіт'ек'і посавиу?
ФАРБАнТ [фар|бант], а, ч., техн. Стрічка для друкарської машинки. У раШон'і видали фарібант// попровила/ бо тої уже аж розвоуз^'а.
ФАРТ 1 [фарт!] виг. Команда, якою спонукають водія повертати убік. Фарт да|ва/7 фарт!
ФАРТ 2 [фарт], а, ч., вульг. Успіх, часто в азартних іграх. У н'о фарт в'одн'а.
ФАРТОВИЙ [фар|товиї], а, е, прикм., вульг. Успішний, який має ФАРТ. Гороц'З'і фарітов'і йе/ а інаш'і так.
ФАРТУХ [фар|тух], а, ч. 1. Жіночий фартух для господарювання. На мо\лочшк'і/ на баЗар'і ус'і у фартухах. 2. Фартух як спецодяг. У ікуз'н'і уд'івали тав'і/ прорие3ин'ан'і фартуЗи. АрЗад'ії (місцевий кравець)/ та тої/ ма^ут'/ і спау у фартуху. 3. Фартух як елемент шкільної форми (чорний - буденний, білий - святковий). В^ходат' п'Шнери/ у \б'ілих фартухах.
ФАРТУШНИЙ [фар|тушниї], а, е, крав., рідк., прикм. до ФАРТУХ. Фартушниї карМан.
ФАСОЛЯ [фа|сол'а], і, ж., бот., рідк. Квасоля, Phaseolus К Фа^сол'а/ то крупна.
ФАСОЛЬКА [фа|сол'ка], и, ж., бот., Дика польова квасоля. В'юнок фа| сол 'кої закр'іп\л'а йу.
ФАСОН [фа|сон], у, ч., крав. Модель пошиву. Шарафан:иїфа\сон.
ФАСОННИЙ [фа|сон:иї], а, е, прикм. до ФАСОН; сучасний, модний. \Пал'та доро\г'і/но фа\сон':і так'^во.
ФАСТАТЬ [|фастат'], айу, йіш, недок., неперех. Хвалитися, хвастати. Х\ватит' фастат'І
ФАСТИРГУВАТЬ, -ю, -єш крав. Наметувати, позначати місце шиття. Фастир^уйім/а тоЮ'іуже Шийім/строч'ім.
ФАСУВАТЬ [фасу|ват'], безос., недок., перех. Личити, бути до лиця, пасувати. А то\б'і фаісуйе.
ФАТА [фа|та], и, ж. 1. Фата, легке, звичайно довге покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. Фату із зана\в'ески розбили/ бо ни бу'ло ние\де ни^ч'о. ¦ Фату вбрать - вийти заміж. Не сп'іШи фатуубрат'// устійіц'а. 2. вес. Обряд «Знімання фати і одягання хустки» в кінці святкування весілля. ІЮи ди^ис'/там фа|та.
ФАТАТЬ [фа|тат'], айу, айіш, недок., перех. 1. Хватати, ухоплювати якісь предмети. 2. Охоплювати роботою або увагою. І город треба фатат'/і дитина бол'^на/і оч':от по ро^от'і фатайу//усе \нада/і зразу.
ФАТАТИЙ [фа|татиї], а, е, прикм., ірон. Такий, що може ФАТАТЬ. ¦ Фататий на свою руку - егоїстичний, жадібний. На ро^от'і добре робит'/а доЮому з пустими рухами не їде/та^иїфататиї.
ФАТЬ [фат'!], виг. Хап! А Лисичка фат'! йо|го і \з':іла.
ФАТЬКО [фат'|ко], а, с., ірон. Чоловік, який хапає, краде (речі). В'ін хапайе/де \можна/де їне можна//та^иї уже фат^ко.
ФАЦАТЬ [фа|цат'], айу, айіш, недок., перех. Робити різкі і короткі рухи ногами (про рогату худобу), хвицати. Дойіш (корову)/ і фарайе те^бе/ і хвостом бйе.
ФЕ [фе!], виг. Для висловлення невдоволення, найчастіше смаком. Фе!// йа та^е ни рбуду!
ФЕКАТЬ [|фекат'], айу, айіш, недок., неперех. Відмовлятися з висловленням невдоволення вигуками ФЕ. Шо ти на усе фекайіш?
ФЕКНУТЬ [|фекнут'],айу, айіш,док.,неперех.Висловити
невдоволення одноразовим вигуком ФЕ. Див. ФЕКАТЬ. \Фекнула ї п'Шла со^'і.
ФЕРМИР [|фермир], а, ч., с.г. Господар, який орендує чи має багато землі. Не просто ха^'айін/ а фермир.
ФЕРМИРША ^фермирша], і, ж., с.г. Жін. до ФЕРМЕР. Йе і у нас ж'інНи/ шо фермирш'і.
ФИЙСА [|фиїса], а, ч., глузл. Дівчинка, яке приміряє материн одяг, вдає себе дорослою; див. ФИЙСАЦЯ. Фиїса ма\ла/ п\лат'а Матирине заФопч'іш.
ФИЙСАЦЯ [|фиїсац'а], айус'а, айіс'а, недок., неперех. Приміряти на себе одяг дорослих, прикрашатися (про дітей). ПриХод'у з роботи/ а вона у^д'іла каблучки/ Шубу/ Нуби нама^з'окала і фиїсайіц'а.
ФИКАТЬ [|фикат'], айу, айіш, недок., неперех. 1. Утворювати звук «ф» (про тварин - кролів, їжаків). КроН'і фикайут'/пит' Ночут'. 2. Вимовляти звук «ф» (про людей). Стар'і гет' не фикайут/ бо зуФіу ни Майут// Нажут' «хи».
ФИНЬКАТЬ [|фин' кат'], айу, айіш, недок., перех. Марно витрачати (про гроші), тринькати. Не Іфин'каїус'о!
ФИРК [фирк!], звуконасл. скрипу дверей, хвіртки. Чуйу/ ка\л'ітка/ фирк!/ заНод'ат'.
ФИРКА [|фирка], и, сп., знев. 1. Брикливий кінь, кобила. Не с'ід\лаї то|го фирку/ бо дкине. 2. Нервова жінка. ЙаНас Н'ервина (про жінку)/ фирка йаНас'.
ФИРКАТЬ [|фиркат'], айу, айіш, недок., неперех. 1. Утворювати звуки «фр» (про коней). То Нон'і фиркайут'. 2. Утворювати звуки «фир», «фру» і под. (про лисиць). На ли\с'атнику/ у Ч'ерНон'і По\л'ан'і/ликиц'і ф'иркайут'. 3. перен., знев. Невдоволено прирікатися, огризатися (про людей). Шо ти миеП'і фиркайіш?Пофиркайіш своПім/ Матиер'і їИат'ку.
ФИРКИ [|фирки], іу, мн., ірон. Вередування. Ор'і твойі фирки/треба їне треба.
ФИСА [|фирки], и, ж., вульг. Обличчя. ¦ Розмалювать фису - побити в обличчя. Фису розма\л'уйу аж б'і\гом.
ФИФА [|фифа], и, ж., знев. Міська ледача жінка. |Фифа з Нати ни виНодит'.
ФИЦ [фиц], а, ч., прис. сл., зн.фицАти. НоНої фиц.
ФИЦАТИ [фи|цат'], айу, айіш, недок., непер. Хвицати. ІНожками так фиіцайе/ дриґайе.
ФИЦА [|фица], и, ж., ласк. Рухлива мала дівчинка. Фица мойа.
ФИЦАЦЯ [фи|цац'а], йус'а, йіс'а, недок., непер., зворот. Хвицати ногами. На ґорІґошах ниІсу йійі/Ікажу/ не фираїс'а/ боуНус'ц'у.
ФігАк [ф'і|гак], а, ч., жарг., прис. сл., зн.ФІГАКНУТЬ. І ф'іНак по стоНу.
ФІГАКНУТЬ [ф'і|гакнут'], ну, ниш, недок., перех., жарг. 1. Ударити по якомусь предмету. Йак ф'і^гакне по середин'і двереї ноНойу. 2. Зробити різкий, недбалий рух. Он'ежкої у Іморду оІтак ф'іІгакнуу. 3. Робити щось із надлишком. Не ф'їїгач' тоїч'імоїдан/бо не запреш.
ФІГАНУТЬ [ф'іга|нут'], ну, ниш, недок., перех., жарг. Ударити. Ногу йак ф'ігаПуу.
фігАчить [ф' іЛачит'], ну, ниш, недок., перех., жарг., глузл.
1. Нестаранно виконувати одноманітну роботу. Ф'ібачит' т'ап-Іл'ап.
2. Швидко йти. А воНа ф'ібачит' про пройеж'і Лас'т'і.
ФІГЛІ [Іф'ігл'і], л'іу, мн., знев. Витівки. НиесерШозна// одЛ'і ф'ігл'і на
уІм'і.
ФЖЛІ-МЖЛІ [|ф'ігл'і-|м'ігл'і], л'іу, мн., знев. 1. Непотрібні справи. Ти ни ф'ігл'і-М'ігл'і спраул'аї/д'іло даваїроби! 2. Дрібні речі. НакупЛ'алауС'аких ф'ігЛ'еї-м'ігЛ'еї. 3. Любовні справи. У того усе Іф'ігл'і-Ім'ігл'і з ж'інЛами.
ФІГЛЮВАТЬ [|ф'ігл'уват'], л'уйу, йіш, недок., неперех. Залицятися. ЙоМу хоч* з ким ф'ігЛ'уват'.
ФІГЛЯР [ф'іг|л'ар], а, ч., Гравець в карти; той, хто ФІГЛЯРИТЬ. З цим ф'іг\л'аром і грат' не Лочу.
ФІГЛЯРИТЬ [|ф'ігл'арит'], р'у, иш, недок., неперех. Грати в карти та інші азартні ігри на гроші. Ф'ігЛ'ариу у Пойізд'і/ поки з тамбура не |викинули .
ФІГУРА [ф'і|гура], и, ж. 1. шв. Манекен для викрійки одягу на підставці. Ф'іНуру Порок дос'миї раз\м'ер дадаї. 2. хореогр. Па в танці. Ф'іПурау пасадобл'і не виЛодит'.
ФІГУРНИЙ [ф'і|гурниї], а, е, прикм.¦ Фігурний вальс - вальс з віддаллю до партнера. Не можиш таЛиї/ ф'іНурниї вал'с танф'уї.
ФЖУС [|ф'ікус], а, ч., бот., рідк. Кактус. Ф'ікусомукоЛолас'.
ФІЛЄННІК [ф'і|л'ен':к], а, ч., бот. Дика багаторічна рослина, городній бур'ян, Aristolochia, L. Ф'іЛ'ен':ік т'іки дол'ут'/садат'не можна.
ФІЛІРОВКА [ф'іл'і|роука], а, ч., 1. помолог. Підрізання тонких гілок. Диекора\тиуному дериеву/ кушФам \робл'у ф'іл'йроуку.2. перук.
Підстригання кінчиків волосся. Ф'іл'іфоуку фобе.
ФІЛЬДИКОС [ф'іл'ди|кос], а, ч., крав. Товсті міцні бавовняні нитки для шиття верхнього одягу. Де в'ін цеї ф'іл'диІкос достадау/ н'іхто ни зна.
ФІЛЬДИ^РС [ф'іл'ди|перс], а, ч., крав. Високоякісні тонкі шовкові нитки. Юрашче за ф'іл'диЛерс/ ни бачила.^ Подавати фільдиперс - вишуковувати краще, аристократичне. ПаЛ'оча стала// ше може ф'іл'диЛерс йіШі подаваї?!
ФІЛЬОНКА [ф'і|л'онка], и, ж., буд. Тонкий, з клейонки матеріал.
Чоботи Іначе з ф'іїл'онки.
ФІЛЬОШКА [ф'іїл'ошка], и, ж. Тонка дошка, фанера або інший матеріал в каркасі дверей, шафи тощо. Пор. ФІЛЬОНКА. Не ст'іПа/ а ф 'іП 'ошка/усе ч ут'.
ФІЛЮНЯ [ф'іїл'ун'а], і, тільки ч. Несміливий чоловік. Ф'іЛ'ун'а ни з ким ни дфужит'.
ФІЛЯСТРИ [ф'іїл'астри], іу, мн., буд. Прикраси вуглів при штукатурці хати ззовні. ПовиробЛ'ау ф'іЛ'астри/ а теПер йак крабит'/ то один кЛоп'іт.
ФІНДІБОБИР [ф'інд'іібобир], а, ч., техн. Спосіб приєднання деталі. І прикфут'уйіш ос' таІким ф'інд'ібобиером.
ФІНІШКА [Іф'ін'ішка], и, ж. буд. Фінішна шпакльовка. фінішувать [ф'едок., перех., буд. Обробляти
поверхню, використовуючи ФІНІШКУ. Уже ф'ін'їшуйім.
ФІНКА [Іф'інка], и, ж. 1. арг. Ніж для відповідної гри. У\ч'ітиел'ка гав'ала нас за ф'інки. 2. вульг. Азартна гра. І\ду/ герої/ ф'інку виграу//
ІУ /1-У J .І /. кУ
уз ау у ус їх пацан іу.
ФІНТІКЛЬОШ [ф'інт'ікіл'ош], у, ч. Спідниця з широким долом. Ф'інт'ікіл'ош/меіне не трож.
ФІНТІФЛЮШКА [Іф'інт'іфл'ушка], и, ж., жарт. Непотріб, дрібні речі. Понакувл'алаув'ак'іх ф'інт'іфілушок//грошам Іт'іки Ігоре.
ФІНУЛИ [ф'іїнули], ів, мн. Наречені (у молдавських сім'ях). Кажут'не молоб'і/а ф'іІнулиу них.
ФІРАНКИ [ф'ііранки], нок, тільки мн. Шторки (парні) на віконні рами з гаптованими узорами. На Помошв'і свой ф'іранки куп\л'айу/ на баЬар'і/ там на р'а\ду/\т'ікиу од\нойі \ж'інки.
ФІРМА [Іф'ірма], и, ж. 1. Організація. Робе у госубарствин'і ф'ірм'і. 2. Імпортний товар. КуПила Рлат'а/ф'ірму пр'ам. 3. Високоякісний товар. ШтаІни/ Іф'ірма.
ФІРМАК [ф'ір|мак], и, ж., жарг. Високоякісний фірмовий товар. Ди!// у неїІжинси ф'ірІмак!
ФІРТКА [Іф'іртка], и, ж. Хвіртка. Ф'іртку з другого боку роби/ аби собака бач'иу/хто до двору їде.
ФІСТ [ф'іст], а, ч. Хвіст ¦ І в фіст і в гриву - з усіх боків. Повало йоІму/ б'едному/ і у ф'іст/ і у гриву.
ФІФА [Іф'іфа], и, ж., глузл. Модно одягнена, нафарбована жінка. Сибит'/ниеФо не робит/ф'іфа.
ФЛАГ [флаг], а, ч. 1. Державний прапор. ОІто/ йак ховали ВасиеІл'а Антоновича (місцевого заслуженого лікаря-хірурга)/ то флаг на квуб'і зв'ісили. 2. вес. Прапор (зазвичай червоний), який чіпляють на другий день весілля на дах будинку, де спали молоді. Уже їфлагуч'івили.
ФЛАЖКУВАТЬ [флажкуіват'], йу, йіш, недок., неперех. Давати прапорцем знак водіям «Діти на дорозі». бгор'/будиш флажкуват'в'одн'а?
ФЛАЖОК [флаїжок], а, ч. Прапорець, який застосовують при переході дороги групою учнів. Інтирватоус'к'і з флажвом дорогу пириеІход'ат'.
ФЛАШТОК [флаш|ток], а, ч., мисл. 1. Пристрій для чищення стволу рушниці, шомпол. ФлашІток на Ім'есц'і. 2. Товкач для набивання пороху в гільзу. Сам і флашІток соб'і зробиу/ і патрони сам ним натоува.
ФЛЄЙТА [філ'еїта], и, ж. Флейта. Мус'іШаха на фв'еїті гра.
ФЛЬОНДРА [ф|л'ондра], и, ж., знев. Легковажна жінка. РозіРшоус'а з Ітойу фв'ондройу/ бо ниЫа ж Іудиржу.
ФЛЬОСКАТЬ [ф|л'оскат'], йу, йіш, недок., перех. Ударяти батогом, палицею тварин (коней, корів). Фв'оска по н'і/аж попруги.
ФЛЮГИР [ф|л'угир], а, ч., спец. Флюгер. Коло шволи і фв'угир буу/ по географ'ійі.
ФЛЯКА [філ'ака], и, ж. Мокрий сніг на дорозі. Овасно/ філ'ака на доірог'і і не видно н'и^ч'о.
ФОНАРЬ [фо|нар'], а, ч., перен. Синяк під оком. їшоу на вулиц'у норІмал'ниї/ а вирКуус'а з фонар'ом.
ФОРМА [|форма], и, ж. 1. кул. Форма, з листового заліза неглибока посудина із загнутими краями (часто з зубчиками на них) для випікання хліба. Форми зЫаз'уйу/ шоб ни порЖав'іли. 2. військ., ав. Спецодяг (військових, інших професій). Крав'івиї таІкиї/ у солвац'к'і формі.
3. Спецодяг для школярів. На ф'ізру форму воз'Ыи! Ран'ч* шкоК'арки/ у форм'і/хЛопц'іу кусіт'умах були.
ФОЙДА [|фоїда], и, ж., знев. Гуляща жінка. З 1города йавус' фоїду прив'із.
ФОРОСТ [|форост], а, ч. 1. Тонкі хворостини, що використовують для розпалювання вогню, хмиз. Бумагу/форосту трохи//а тоді пидпаЛ'уйу. 2. Тонке саморобне печиво, хрустики. М'ії студент таІке К'убит'// Миску форосту з':іу.
ФОРС [форс], а, ч. Чванство, зверхність. У них форсу воуно/ а б'ідн'і йак і ми. ¦ Форс держать - гордитися. Вова Іт'іки форс держе/ а там н'йчо не майе. ¦ З форсом [ходить] - задаватися. Заводит' таІкиї/ з форсом.
ФОРСОВИЙ [фор|совиї], а, е, прикм. Гордий, зверхній. ТаІкиїфорвовиї прийіхау/ куди твойе д'ело.
ФОТО [|фото], а, ч., жарг. Фотоапарат. Утовиу свово фота у стауІку/ гет' воло бер'іга.
ФОТОКАРТОЧКА [фотокарточка], и, ж. Фотографія, фотокартка. Придлау фотоКарточ'ку із длужби.
ФОТОГІГІЄНІЧНИЙ [фотог'іг'ійе|н'ічниї], а, е, прикм. Фотогієнічний. Не Іхочу фотограф'ірувац'а/ бо йа ни фотог'іг'ійеК'ічна.
ФОРТОЧКА [|форточка], и, ж. Кватирка, шибка у вікні, що відчиняється для провітрення приміщення. Форточка проти двереї/ сквозК'ак страшвиї.
ФОЯ [|фойа], йі, ж., рідк. Хвоя, туя, ялівець. Коло вати дв'і фойі хтос' посадиу.
ФОЙНИЙ [|фоїниї], а, е, прикм., рідк. Хвойний. Урач* одпрауК'ау йоКоу санаФор'ійу//\каже там фоїниї воздух/ \легчше дтане.
ФРАНЗЕЛІ [фран|зел'і], іу, мн. 1. Китиці по краях хустки. Об'іват'іл'но/ шоб виКикиї/ і франвел'і буІли/ бо то ни нар'адниї плаІток/ биз них. 2. Довгі кінці зав'язаної хустки. Жин'іІху зауШазуйут'платка/і шоб френзел'і так'і подоуш'і/ це Карно сч'йталос'. На в'івки (на похороні) ч'іКл'айут' прості платки/ шоб франзел'і видно. 3. Намальований на тканині (часто на хустках) орнаментальний візерунок за східними мотивами, бута. ПлаІток з франвел'ами/ зеленими такими/ справила/ модн'ії такиї.
ФРАНЗОЛЯ [фран^ол'і], іу, ж., пекар. Хлібна булка продовгуватої форми. У Новокрайінк'і франзол'і/по ч'і\тир'і ш\туки одбої\вип'іч,койу.
ФРАНЗОЛЬКА [франізол'ка], и, ж., пекар. Кругла булочка. Йаїкихос' франбол'ок/ боржик'іу наїробл'у.
ФРАНЗОЛЬКИ [франізол'ки], л'ок, мн., пекар., збірн. Прикраси до короваю, весільного чи обрядового хліба. ТаІкі франбол'ки виробб'а/ Леб'ід'і/ ц'вШиуб'ак'і/ колосби//Інихто так не Може робит'.
ФРАНТОН [франітон], а, ч. Верхня частина причілка, трикутна стіна, на якій тримається дах, фронтон. Це на сарайах франІтони// а хати/ з уб'іх боб'іу Шифир.
ФРОМУГА [фро|муга], и, ж. Частина віконної рами або дверей, що відчиняється. ФроМуги попиеречн'і зробиу/ йак у бол'дич'них вікнах// куди во1но?
ФРЕЗА [фре|за], и, ж. техн. Лезо в інструменті. Фреза затуІпилас'.
ФРЕНЧ [френч], а, ч., шв. Догий чоловічий піджак. Френч у д'ого/ йак по т'іл'ід'ізору.
ФТОР [фтор!], виг., вульг. Для повторення якоїсь дії. Пиво! Фтор!
ФУ [фу!], виг. 1. Для відганяння собаки. Фу!/ стії! Фу!/ куди? 2. мисл. Для заборони собаці їсти невідому страву чи чіпати когось. Фу!/ йад! Фу!/ не трон'!/ чуже!
ФУГАНОК [фуІганок], нка, ч. Невеликий фуганок для остаточного вирівнювання поверхні дерева. Це не рубанок/ а фуЗанок// рубанок на пІлотн'і/ а у л'удеїдома фуганки.
ФУГАСИТЬ [фу|гасит'], йу, йіш, недок., перех., згруб. Світити, освітлювати. Шос'фбгас'/бо темно гет'.
ФУГУВАТЬ [фугу|ват'], йу, йіш, недок., перех. 1. тесл. Обробляти дерев'яну поверхню, тесати. Фугувау на пботн'і. 2. Наповнювати якусь ємність з надлишком. Не фуІгуї йоІго у думку/ дорвеш. 3 перен. Швидко, упевнено йти, рішуче робити інші дії. ФуІгуйе по дорозі/ не огбадуйец'а. Устане на зборах вистуІпат'/ йак нач'де/і фуІгуйе/ни спиниш.
ФУДБОЛКА [фуд|болка], и, ж. 1. Спортивної форми кофта. Фудболка норІмал'на/ а штаби короткі/ йаб'іс бач'е на киІтаїц'іу. 2. Спортивна сорочка-безрукавка. Ореус'іу фудболках і джинсах//уд'і до одного.
ФУДБА [|фудба], и, ж., жарг. Спортивна сорочка-безрукавка. Див. ФУДБОЛКА 2. Купила Іфудбу собі/ кроси із стразами.
ФУДУЛА [фу1 дула], и, сп. Хвалько, той, хто любить хизуватися. Сава ус'ігда фудула буу.
ФУЗ [фуз], у, ч. 1. Осад рослинної олії на дні посудини. На дн'і один фуз осІтаус'а. 2. Олія поганого гатунку. Йа цеїфуз кудлат'ни буду/мутде гет'.
ФУНТ [фунт], а, ч. Гиря вагою один фунт 409,5 грамів. Зараз по кілограму/ а то буу фунт на в'ідах.
ФУНТА [Іфунта], и, ж., рідк. Т.с., що ФУНТ. Йе кіло/ а йе фунта// це таб'і Ігир'іу млид!.
ФУНТУЛ ^фунтул], а, ч., рідк. Колодязь біля річки, без цямриння. Неиве/ликиі /фунтул со/б'і /вириу/ так /воду /черпайе.
ФРОНТОВИК [фрон/товик], а, ч. Чоловік, який воював на фронті. Фронтові к'іу/ ау/ганц'іу ува/жат' /нада.
ФУНЯ [/фун'а], і, ж., глузл. Мовчазна сором'язлива дівчина, жінка. Хто ж йі/йі /воз'ме?/ во/на та/ка /фун'а. /Фун'а/ /фун'а/ а йа/кого чшоло/в'іка з уЧоби привеиз/ла!
ФУНЯТЬ [Іфун'ат'], йу, йіш, недок., перех. Нечітко говорити (про хлопчиків). Ни /фун'аі/ ка/жи/ч'ітко/ йаку /арм'ійі.
ФУР [фур!], звуконасл. лисиці. А ли\сичшка/фур!
ФУРА [/фура], и, ж., транс. 1. Великий віз для соломи, дрів тощо. Нава/лили /с'іна /ц'ілу /фуру/ /к'ін' не з/рушит' з /м'іс'ц'а. /Фуру дроу при/в'із. 2. Велика машина. /Фуру сво/йу пос/тавиу п'ід дво/ром/на об'ід при/йіхау.
ФУРАЖ [фу/раж], а, ч., твар. 1. Сухий корм. Пирие/вод' на фу/раж. 2. Будь-який колгоспний корм для тварин. Тие/л'атам т/реба ж ни фу/раж/ а /поіло/ йак /дома.
ФУРАЖКА [фуфажка], и, ж. Картуз (чоловічий). Фу/ражку на д/вер'і бу/ло по/в'іша.
ФУРГОН [фур/гон], а, ч., транс. Машина із закритим кузовом. Фур/гони /т'іки у го/лоу кол/госп'іу бу/ли. То голо/ва на фур/гон'і л'і/тайе/ аж /кур'ава сто/йіт. Зн'ау з фур/гона верх на /л'іто.
ФУРДЕЛИЦЯ [фур/делиц'а], и, ж., метеор. Сніг з вітром, завірюха. Фур/делиц'а над/вор'і/ шо с/в'іта /б'ілого ни /видно.
ФУРДИЛИГА [фурди/лига], и, ж., метеор., згруб. До ФУРДЕЛИЦЯ; завірюха. Ку/ди ти по/йідишу та/ку фурди/лигу?!
ФУРКАЛО [/фуркало], а, с. Пристрій, що видає гучний звук (бормашина, дрель, пилосос). /Виклучш те1 фуркало/ бо уже голо/ва тр'іш/ч,ит' од /н'ого.
ФУРКАТЬ [Іфуркат'], йу, йіш, недок., неперех. 1. Утворювати звуки «фур» від задоволення (про людей). Уми/вайіц'а над /мискоі/ і аж /фуркайе. 2. Утворювати звуки «фур», «фру» і под. (про лисиць). Див. ФУР. /Фурка/ по к/летк'і /б'іга (лисиця).
ФУРЛО [фуріло], а, сп., знев. Похмура, непривітна людина. Це фур/ло і д/растуі ние/кому ни с/каже.
ФУРТУНА [фур/туна], и, ж., метеор. Завірюха, хурделиця. їду на /ферму і у дошч/і у фур/туну// ско/тина жде.
ФУРУНКУЛ [фу/рункул], а, ч., мед. Фурункул, гостре гнійне запалення волосяного мішечка і сальної залози та оточуючої клітковини. На/пали фу/рункули поу/с'ому /т'ілу.
ФУРУНКУЛЬ [фу/рункул'], а, ж., мед., рідк. Т.с., що ФУРУНКУЛ. От фу/рункул'і д/рожд'і пиун'і пома/гайут/йак пит'.
ФУРУНКУЛЬОС [фурунку/л'ос], а, ч., мед. Захворювання з численними фурункулами по тілу. Не о/дин фу/рункул/а ба/гато/фурунку/л'ос з/начит'.
ФУСЯ [/фус'а], і, ж. Тиха, дуже спокійна жінка. Ус'і таніц'уйут/ а ц'а
Іфус'а сидит'.
ФУТРОВИЙ рфутровиї], а, е, прикм., рідк. Хутряний. Шуба/ футрова
1 шапка на н'і.
ФУФІЛЬ [|фуф'іл'], я, ч., вульг. Непотрібна річ. Цеус'о фуф'іл'.
ФУФЛО [фуф|ло], а, с., збір., вульг. Непотрібні речі. ФуфЛо видос'.
ФУФИРА [фу|фира], і, ж., знев. Надмірно нафарбована жінка. З р'ойі
фуІфири йакзмит' краски/то страшда буде.
ФУФИРИЦЯ [фу|фириц'а], р'ус'а, рис'а, недок., неперех. Наряжатися,
прибиратися (про жінок). ФуІфириец'а р'ілиіранок.
ФЬОРТОЧКА [|ф'орточка], і, ж., рідк. Кватирка; т.с., що ФОРТОЧКА.
Форточ'ку Л'ітом не закривайім.
Список використаної літератури
1. Глуховцева, Катерина. «Говірка як об'єкт діалектологічних досліджень». Діалектологічні студії. 4. Школи, постаті, проблеми. Львів, 2004, с. 262-74.
2. Говірка села Машеве Чорнобильського району. Ч. 1-4. Київ, 2003-2005.
3. Горбач, Олекса. «Південноволинська говірка й діалектний словник с. Ступно кол. пов. Здовбунів». Горбач, Олекса. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993, с. 403-26.
4. Громик, Юрій. «Лексика тематичної групи “фізичні риси людини та частини її тіла” в поліській говірці с. Липне». Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки: Філологічні наук. Мовознавство, № 2, 2010, с. 32-8.
5. Громик, Юрій. «Словозміна іменників у поліській говірці села Липне». Літопис Волині, ч. 10, 2011, с. 104-10.
6. Громик, Юрій. «Система дієслівних форм у поліській говірці села Липне». Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство, № 2 (279), 2014, с. 89-92.
7. Громко, Тетяна. «Ваконіми села Піщаний Брід Добровеличківського району
8. Кіровоградської області». Лінгвостилістичні студії, вип. 5, 2016, с. 53-9.
9. Громко, Тетяна, Лучик, Василь, Поляруш, Тамара. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. Київ-Кіровоград, 1999.
10. Громко, Тетяна. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини). Кіровоград, 2000.
11. Дзендзелівський, Йосип. Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови. Київ, 1987.
12. Історія міст і сіл УкраїнськоїРСР. В 26 т. Кіровоградська область. Київ, 1972.
13. Курило, Олена. Фонетичні та деякі морфологічні особливості села Хоробричів давніше
14. Городенського повіту, тепер Сновськоїокруги на Чернігівщині. Київ, 1924.
15. Мельничук, Олександр. «Словник специфічної лексики говірки села Писарівки (Кодимського району Одеської області)». Лексикографічний бюлетень Інституту мовознавства АН УРСР, вип. 2. 1932, с. 67-98.
16. Осташ, Любов, Осташ, Роман. «Лексика села Стриганці як об'єкт лексикографічного опрацювання. Д. 1 (ДАВАТИ - ДВІЙНИЙ)». Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство, № 1, 2013, с. 79-85.
17. Осташ, Роман, Осташ, Любов. «Словник говірки села Стриганці Тисменицького району Івано Франківської області [А, Б, В]». Діалектологічні студії. 9. Запозичення та інтерференція. Львів, 2010, с. 347-410.
18. Поляруш, Тамара. «Про збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови на території Кіровоградщини». Топонімія Кіровоградщини. Кіровоград, 1990, с. 13-6.
19. Сабадош, Іван. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород, 2008.
20. Хобзей, Наталя. «Сучасне українське діалектне словництво». Україна: культура, спадщина, національна свідомість, державність, вип. 13, 2006, с. 819-26.
21. References
22. Hlukhovtseva, Kateryna. “Hovirka yak obiekt dialektolohichnykh doslidzhen”.Dialektolohichni studii. 4. Shkoly, postati, problemy. Lviv, 2004, pp. 262-74.
23. Hovirka sela Masheve Chornobylskoho raionu.4 parts. Kyiv, 2003-2005.
24. Horbach, Oleksa. “Pivdennovolynska hovirka y dialektnyi slovnyk s. Stupno kol. pov. Zdovbuniv”.Horbach, Oleksa. Zibrani statti. V. Diialektolohiia. Miunkhen, 1993, pp. 403-26.
25. Hromyk, Yurii. “Topical Vocabulary of “Psysical Features of Person and Parts of the Body” in Polissian Dialect of Lypne Village”.Naukovyi visnyk Volynskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky: Filolohichni nauk. Movoznavstvo, no. 2, 2010, pp. 32-8.
26. Hromyk, Yurii. “Word Modification of Nouns in Polissian Dialect of Lypne Village”.Litopys Volyni, part 10, 2011, pp. 104-10.
27. Hromyk, Yurii. “The System of Verb Forms in the Polissiyan Dialect of the Village Lipno.Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky.Filolohichni nauky. Movoznavstvo, no. 2 (279), 2014, pp. 89-92.
28. Hromko, Tetiana. “Vaconyms of the Village Pishchanyi Brid of the Dobrovelychkivskyi District, Kirovograd Region”.Linguostylistic Studies, iss. 5, 2016, pp. 53-9.
29. Hromko, Tetiana, Luchyk, Vasyl, Poliarush, Tamara. Slovnyk narodnykh heohrafichnykh terminiv Kirovohradshchyny.Kyiv-Kirovohrad, 1999.
30. Hromko, Tetiana. Semantychni osoblyvosti narodnoi heohrafichnoi terminolohii Tsentralnoi Ukrainy (na materiali Kirovohradshchyny).Kirovohrad, 2000.
31. Dzendzelivskyi, Yosyp. Prohrama dlia zbyrannia materialiv do Leksychnoho atlasu ukrainskoi movy.Kyiv, 1987.
32. Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR.26 vols. Kirovohradska oblast.Kyiv, 1972.
33. Kurylo, Olena. Fonetychni ta deiaki morfolohichni osoblyvosti sela Khorobrychiv davnishe Horodenskoho povitu, teper Snovskoi okruhy na Chernihivshchyni.Kyiv, 1924.
34. Melnychuk, Oleksandr. “Slovnyk spetsyfichnoi leksyky hovirky sela Pysarivky (Kodymskoho raionu Odeskoi oblasti)”.Leksykohrafichnyi biuleten Instytutu movoznavstva AN URSR, iss. 2. 1932, pp. 67-98.
35. Ostash, Lyubov. Ostash, Roman. “Lexis of Stryhantsi Village as Objekt of Lexicographical Processing.D/ Д. 1 (ДАВАТИ - ДВІЙНИЙ)”.Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky.Filolohichni nauky. Movoznavstvo, no. 1, 2013, pp. 79-85.
...Подобные документы
Формування комунікативних умінь і навичок вільного володіння всіма засобами літературної мови як одне з основних конкретних завдань сучасної освіти. Проблема взаємодії діалектної та літературної мови, застосування діалектизмів у літературній мові.
реферат [25,2 K], добавлен 14.04.2011Характеристика діалектних відмінностей середньонаддніпрянських говірок південно-східного наріччя. Зв’язні тексти говіркового мовлення фонетичною транскрипцією, що стосуються свят та ведення господарства. Діалектні матеріали за спеціальними питальниками.
отчет по практике [124,2 K], добавлен 15.06.2011Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника. Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.
реферат [33,0 K], добавлен 25.01.2009Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Родильна лексика як об’єкт лінгвістичного опису. Засоби номінації родильної лексики говірок Маневицького району Волинської області. Структурна організація та семантика обрядової лексики. Раціональні елементи народного досвіду, забобонні та магічні дії.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 19.09.2012Характеристика розвитку української топоніміки, особливості словотвору назв населених пунктів та водоймищ. Групи твірних основ і словотворчі форманти, які беруть участь у творенні топонімів та гідронімів на території Лисянського району Черкаської області.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.01.2014Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.
дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011Аналіз напрямів розвитку сучасної регіональної антропонімії України. Виявлення репертуару чоловічих і жіночих імен в українських та українсько-змішаних сім’ях села. Встановлення складу українського та українсько-змішаного іменника, темпів його оновлення.
статья [24,3 K], добавлен 20.09.2010Чи може двомовність призвести до роздвоєння особистості. Короткі статті до словника "Мовознавство в іменах". Зв'язок етимології з іншими науками. Аналіз текстів, стилістичне навантаження слів. Назви осіб за територіальною ознакою та спосіб їх творення.
конспект урока [46,7 K], добавлен 21.11.2010Для вивчення навчально-професійної лексики проводиться переклад тексту з російської мови на українську. Культура професійного мовлення та лексичне багатство української мови. Культура ділового професійного мовлення та укладання тексту документа.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 01.02.2009Задачі та історія тлумачного словника. Переваги електронних словників. Характеристика найпопулярніших тлумачних словників англійської мови та механізм роботи з ними. Якість тлумачень лексики: загальновживаної, сленгової, спеціалізованої та неологізмів.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 07.10.2009Весільна лексика як об’єкт лінгвістичного опису. Назви весільної драми та її етапів у говірках Любешівського району Волинської області. Мотивація деяких монолексем на позначення назв весільної драми. Назви передвесільних і післявесільних етапів обряду.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 09.09.2012Комунікативні характеристики української мови. Дослідження Смаль-Стоцьким стилістики офіційного й розмовного спілкування. Стилістика усної літературної мови: святкова, товариська, дружня. Особливості усного та писемного, діалектного та книжного мовлення.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.10.2012Поняття "термін" у лінгвістичній науці. Джерела поповнення української термінології. Конфікси в афіксальній системі сучасної української мови. Специфіка словотвірної мотивації конфіксальних іменників. Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв.
дипломная работа [118,0 K], добавлен 15.05.2012Виникнення і первісний розвиток української мови. Наукові праці україномовців про виникнення української мови. Дослідження розвитку писемної української мови: діяльність Кирила і Мефодія. Спільність української мови з іншими слов'янськими мовами.
реферат [29,5 K], добавлен 26.11.2007Теоретичні проблеми ареального варіювання української мови: закономірності розподілу лексики в межах українського континуума; межі варіативності лексики у зв’язку з проблемою лінгвістичного картографування; семантичні варіанти у говорах української мови.
реферат [20,5 K], добавлен 02.04.2011Особливості стилістики сучасної української літературної мови. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення. Особливості усного та писемного мовлення. Загальна характеристика лексичної стилістики. Стилістично-нейтральна та розмовна лексика.
курсовая работа [67,4 K], добавлен 20.10.2012Проблема формирования словника кросскультурного терминологического словаря. Лингвистический, логико-понятийный, лексикографический подходы к объективному отбору лексических единиц, их достоинства и недостатки. Составление системной классификации терминов.
статья [222,2 K], добавлен 20.08.2013Культура мови. Типові відхилення від норми в сучасному українському мовленні на різних рівнях. Уроки зв'язного мовлення у школі. Нестандартні форми роботи на уроках розвитку мовлення. Приклад уроку з української мови "Письмовий твір-опис предмета".
курсовая работа [29,8 K], добавлен 30.04.2009Найбільш продуктивні способи утворення нових слів в англійській мові, основні сфери вживання неологізмів. Огляд словотворчої системи англійської мови. Способи утворення неологізмів на основі дослідження "Словника нових слів англійської мови" Дж. Ейто.
дипломная работа [82,9 K], добавлен 07.02.2011
