Лексика села Стриганці як об'єкт лексикографічного опрацювання. К. 5 (кров - кьиях)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКСИКА СЕЛА СТРИГАНЦІ ЯК ОБ'ЄКТ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ. К. 5 (КРОВ - КЬИЯХ)

Любов Осташ, Роман Осташ



Анотація

лексика мовлення село діалектний

У статті запропоновано нові підходи до лексикографічного опрацювання лексики сучасного мовлення мешканців одного села. Разом із апелятивною лексикою у словник введено й оніми (прізвища, вуличні прізвиська, мікротопоніми). Окрім фразеологізмів, подано також узвичаєні вислови. У кожній словниковій статті представлено максимальну кількість прикладів цитат із розмовного діалектного мовлення, особливо при тих значеннях, які можуть відрізнятися від значень даної лексеми в літературній мові.

Ключові слова: діалектологія, лексикографія, фразеологія, діалектне мовлення, говірка, село Стриганці.



Аннотация

Осташ Любовь, Осташ Роман. Лексика села Стриганцы как объект лексикографической обработки. К. 5 (КРОВ - КЬИЯХ). В статье предложены новые подходы к лексикографической обработке лексики современной речи жителей одного села. Наряду с апеллятивной лексикой в словарь введены онимы (фамилии, уличные прозвища, микротопонимы). Кроме фразеологизмов, помещаем также обиходные изречения. Объектом исследования избран говор села Стриганцы Тисменицкого района Ивано-Франковской области. Говор находится в юго-западной части надднестрянского диалекта. В статье разрабатывается пятая часть лексем, начинающихся на букву К (КРОВ - кьиЯх). В каждой словарной статье приведены все известные авторам значения лексемы и максимальное количество примеров цитат из разговорной диалектной речи, особенно при значениях, отличающихся от значений данной лексемы в литературном языке. Некоторые из лексем представляют значительный интерес для исследователей исторической граматики украинского языка.

Ключевые слова: диалектология, лексикография, фразеология, диалектная речь, говор, село Стриганцы.



Annotation

Ostash Liubov, Ostash Roman. Dialectal Words of Village Struhantsi as an Object of Lexicographical Processing: K.5 (КРОВ - КЬИЯХ). The article offers new approaches to the lexicographical word processing. The object of the study is the village Stryhantsi (Tysmenets district, IvanoFrankivsk region) dialectal peculiarities. This dialect is spoken with some specifics by the residents in the south-west of Naddnistrianshchyna. The bulk of the dictionary word stock, represented by appellative lexicon, is supplemented with a number of onyms (surnames, street nicknames, microtoponyms). Collo quial expressions are included into the dictionary alongside with the idiomatic ones. The article presents the fifth part of the selected lexicon - words that begin with the letter K (КРОВ - К ЬИЯ). Each dictionary entry lists all the lexeme meanings known to the authors, particularly those used in the meaning which is different from the literary variant. Some of the lexemes are of great interest for the researchers of the historical grammar of the Ukrainian language.

Key words: dialectology, lexicography, phraseology, dialectal speech, dialect, village Struhantsi.



Постановка наукової проблеми та її значення

Діалектне словникарство є перспективною ділянкою наукової роботи. Попри наявність солідно підготовлених лексикографічних праць, які були видані в різні роки, багато проблем залишаються невирішеними. Зокрема, неохопленими є чимало діалектних масивів, а також відсутнє теоретичне підґрунтя укладання діалектних словників, особливо тих, які стосуються лексикографічного опрацювання окремої говірки.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Традиція вивчати окремі говірки та подавати як додаток до публікацій різні за обсягом словники давня [див., напр.: 3; 4; 8; 9; 10; 13; 14; 16; 20]. О. Горбач уклав близько 20 діалектних словників, у тому числі таких, які стосуються мовлення мешканців деяких населених пунктів [див., напр.: 6]. Ця традиція продовжується й активно розвивається і в наші дні. В останні роки опубліковано низку словників, які віддзеркалюють мовлення носіїв певної говірки [1; 2; 7; 11; 15; 17; 18]. Ці лексикографічні праці мають різну структуру. Докладний аналіз праць, які висвітлюють специфічні особливості окремих говірок, здійснено у статті К. Глуховцевої «Говірка як об'єкт діалектологічних досліджень» [5]. Характеристика деяких діалектних словників, що стосуються лише одного чи кількох населених пунктів, міститься у статті Н. Хобзей «Сучасне українське діалектне словництво» [19].

Мета і завдання статті

Мета статті - запропонувати нові підходи до лексикографічного опрацювання лексики сучасного мовлення мешканців одного села. У зв'язку з поставленою метою визначено такі завдання: а) у межах кожної словникової статті подавати цитати із розмовного мовлення, які містять достатній для розуміння значення реєстрового слова контекст; б) разом із апелятивною лексикою у словник ввести й оніми: імена, прізвища, вуличні прізвиська, мікротопоніми; в) подавати у словнику максимальну кількість місцевих фразеологізмів та узвичаєних висловів, детально розшифровуючи значення кожного із них.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Об'єктом дослідження обрано говірку села Стрйганці Тйсменицького (діалектне стриганецьке - Тисменецького) району Івано-Франківської області. Говірка міститься на південному заході наддністрянського діалекту. Село розташоване в 30 км від обласного центру - міста Івано-Франківська (якщо їхати через Рошнів, Клубівці, Тисменицю). Вважають, що воно засноване у 1624 році. Село значиться на карті французького інженера-картографа Левассера де Боплана з 1650 року. Сусіднє село Рошнів - набагато давніше, у писемних пам'ятках згадується з 1387 року. Із Стриганцями сусідять також села Довге, Побережжя (діалектне стриганецьке - Побережі).

Структура словникової статті. Реєстрові слова подано великими літерами жирним шрифтом за українською абеткою. Після реєстрового слова у квадратних дужках наведено транскрипцію з обов'язковим позначенням наголосу та інших звукових особливостей лексеми. У мовленні стриганчан ненаголошений звук [е] звучить невиразно, часто наближаючись до [и] або [і]. арактерною особливістю говірки є те, що часто один і той самий мовець може вживати будь-яку із цих паралельних фонетичних форм. Тобто при вимові лексеми село «вид населеного пункту» можливі такі фонетичні варіанти: село [се^и1ло], сило [сиїло], сило [си^еІло]. Із цієї ж причини, указуючи на середній рід у словникових статтях, присвячених прикметникам і дієприкметникам, зазначаємо (в ненаголошеній позиції) через скісну риску подвійну вимову, наприклад: «ДОБРЕЗНИЙ [добірезниї], а, е/и, прикм. 1. Дуже добрий за характером. 2. перен. (про їжу) дуже смачний». Детальніше варіанти е/и не розшифровуємо, хоча слід мати на увазі, що, окрім указаних, можливі ще проміжні варіанти: звук [е], наближений до [и], та звук [и], наближений до [е]. Знак наголосу в транскрипції ставимо перед наголошеним складом. Після квадратних дужок подано ремарки: для іменника - вказівка на закінчення родового відмінка однини, вказівка на рід (ч, ж., с, при іменникові спільного роду - сп. р.); для дієслова - вказівка на частиномовну належність слова та на вид (док., недок.); для прикметника - вказівка на частиномовну належність. Прикметники подано у формі чоловічого роду, після того через коми вказано закінчення жіночого та середнього родів; для інших частин мови - вказівка на частиномовну належність. кщо слово багатозначне, викладено всі відомі авторам значення лексеми. Ці значення відокремлено арабськими цифрами. Омоніми подано в окремих статтях із числовим позначенням індексу справа. кщо реєстровим словом є вуличне прізвисько, то у словниковій статті вказуємо основні похідні форми прізвиськ членів сім'ї, не розписуючи детально всі можливі варіанти антропонімоформул, у яких можуть уживатися ці основні форми. Докладніше про функціонування вуличних прізвиськ у Стриганцях див. [12]. Всі умовні скорочення подано окремим списком.

К

КРОВ [кроу], и, ж. 1. Кров: Він був собі розбив чоло, кров текла цюрком. © кров з носа - конче; обов'язково: Він то кров з носа мусит зробити; © кров пйти - (з кого і без додатка) знущатися з когось: Він дуже в'їдаєсі в шкіру, як є п'яний, дуже кров п'є, так джорає і джорає (тобто: допікає словами). 2. перен. Рідна особа, рідний нащадок: Та він їх любит: то його кров.

КРОКВА [кіроква], и, ж., буд. Кроква. Наз. мн. кроквй.

КРОНА [к^|рона], и, ж. (у дерева) крона: Поки то деревце віросте, то коло него треба ходити: підживльити, гілки обрізувати, крону формувати.

КРОПИВА [кро^|пива], и, ж. 1. (назва рослини) кропива. 2. Гілка цієї рослини: а) А вона била дітей кропивов, бо не слухалисі; б) (мама до неслухняної дитини) Кропива зараз буде в руху «Я кщо не перестанеш бешкетувати, зараз наб'ю гілкою кропиви». Цей матеріально-речовинний іменник має форму множини КРОПИВИ із значенням «густі зарослі кропиви»: (бабуся до трирічної онучки) Не йди туда, там кропиви.

КРОПИВ'ЯНКА [кропив^|йанка], и, ж. (птах родини кропив'янкових) кропив'янка.

КРОПИТИ [кро^|пити] дієсл., недок. Кропити; розпилюючи рідину, посипати щось. © кропйти бульбу (жука) розпилювати хімікати над кущами картоплі, щоб знищити колорадського жука: а) А ти кропила свою бульбу? б) Думала жука кропити, а то мокро.

КРОПКА [^|кропка], и, ж., лінгв., заст. Крапка. Див. ще КРАПКА.

КРОПНУТИ [^|кропнути] дієсл., док. 1. Вдарити. 2. перен. Випити, хильнути.

КРУГЛЬИК [круг^|л'ик], кругліка, КРУГЛЄК [круг^|л'е^ик], кругліка, ч. Кругла, товста колода дерева, що має три і більше метрів. Див. ще КЛЬОЦ.

КРУГОМ [круігом] присл. Навколо, побіля: Дощу не було, бо хмари обійшли кругом.

КРУЖЕЛО [круже^и|ло], а, КРУЖИЛО [кружи^е|ло], а, с. 1. Круг; щось кругле, у формі круга. 2. Круг людей: Там стоЯло кружело бабів «там стояв круг жінок».

КРУЖИЛО див. КРУЖЕЛО.

КРУЗЬ [круз'] прийм. Крізь.

КРУТАР [кру^|тар], рьй/рЄ, ч. (хитра людина, яка вміє завжди знаходити вихід із скрутного становища) крутій.

КРУТИТИ [кру^|тити] дієсл., недок., ПОКРУТИТИ [покру^|тити] док. (робити яким-небудь механізмом кругові рухи) крутити: (набираючи воду з криниці) Покрути ще трохи корбов, бо не досьигну до видра. © крутйти пйсок (пйском) а) вередувати; б) чванитися, заноситися перед іншими людьми; © крутйти світом, як цйган сонцем - будучи у скрутній ситуації або матеріальній скруті, намагатися всілякими способами виправити становище. Див. ще ПРИКРУЧУВАТИ.

КРУЧІ [Ікруч'і], і, ж. 1. Крутизна; крутий підйом на гору; крута гора. 2. Круговерть, вир. 3. перен. Заплутана ситуація, крутіж, плутанина.

КСЬОНДЗ [кс'ондМз], а, ч. Священик.

КСЬОНДЗИСКО [кс'онІдМзиско], а, ч. Співчутл. до КСЬОНДЗ.

КУБАНКА [куібанка], и, ж. Вид зимової шапки.

КУБАСА [кубаїса], й, рідше КОВБАСА [коубаїса], й, ж. Ковбаса. Я кщо мова йде про велику кількість цього виробу або про різні сорти, то в мовленні може вживатися множина - ковбаси.

КУБАСЄНКА [куба^|с'енка], и, ж. Вл. н.: інд. вул. прізвисько.

КУБУСЯК [ку^|бус'ак], а, ч. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько: Кубусяк Мирон. Не збігається з прізвищем. Дружина - Кубусякова, син - Кубусяк, Кубусяків, рід - Кубусякові.

КУВАТИ [ку^|вати] дієсл., недок. (про зозулю) кувати. ш кувати, як сйва зозуля - охоче все розповідати; розповідати всі таємниці.

КУГУТ ¹ [ку^о|гут], а, КОГУТ ¹ [ко^у|гут], а, ч. Півень: а) Маю два когути. Але не мирітсі між собов. Як оден хоче попарувати курку, то другий його відганьийи, клює; б) Хтось нашому когутови перебив лапку; в) Та я кьинула їсти семуво когутови, а прибіг ще один.

КУГУТ ² [ку^о|гут], а, КОГУТ ² [ко^у|гут], а, ч. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько. Не збігається з прізвищем. Дружина - Когутйха, Кугутйха, Когутова, Кугутова. Дочка або невістка - Когутова, Кугутова.

КУГУТЄ див. КУГУТЬИ.

КУГУТЄТКО див. КУГУТЬИТКО.

КУГУТИК [ку^о|гутик], тика, КОГУТИК [ко^у|гутик], тика, ч., зменш.пестл. (маленький розміром або молодий півень) півник.

КУГУТИСКО [ку^огу^|тиско], а, КОГУТИСКО [ко^угу^|тиско], а, ч. 1. Великий розміром півень. 2. Згруб. до КОГУТ ¹. 3. Співчутл. до КОГУТ ¹: Бідний когутиско лапку поранив.

КУГУТЯРА [ку^огу^|т'ара], и, КОГУТЯРА [ко^угу^|т'ара], и, ч. 1. (інколи - згруб.) великий, добре вгодований півень. 2. Згруб. до КОГУТ ¹.

КУГУТЬИ [ку^огу^|т'и], тьйти, КУГУТЄ [ку^огу^|т'е^и], тьєти, КОГУТЬИ [ко^угу^|т'и], тьйти, КОГУТЄ [ко^угу^|т'е^и], тьЄти, с. Молоденький когут, півник.

КУГУТЬИТКО [ку^огу^|т'итко], а, КУГУТЄТКО [ку^огу^|т'е^итко], а, КОГУТЬИТКО [ко^угу^|т'итко], а, КОГУТЄТКО [ко^угу^|т'е^итко], а, с. Співчутл., зменш.пестл. до КОГУТЬИ.

КУДА [ку^|да] присл. Те саме, що КУДИ: а) (із розмови двох стриганчан - чоловіка й жінки) Куда? Йду до Новака, бо зломило ми сі вчера кісє, а кажут, що в него можна купити, бо він кісєта робит; б) Я вже подивлюсі, куда він мене запровадит.

КУДАСЬ [ку|дас'] присл. (невідомо куди) кудись: Ти все мусиш кудась запхатисі.

КУДИ [куїди] присл. Куди: Мамо, куди ви дали курей? На підок? Див. ще кудА.

КУЗЕНКО [кузенко], а, ч. Вл. н.: 1. Корінне стриганецьке прізвище: Кузенко Іван. 2. Вул. прізвисько. Дружина - Кузенчиха.

КУЗУНЧУКОВА [кузунчукова], вої, ж. Вл. н.: інд. вул. прізвисько: Кузунчукова Насці.

КУЗЬ [куз'], і, ч. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько. Дружина - Кузева, рід - Кузеві. Їхній предок - Старйй Кузь.

КУКУРЖ [кукуф'ік], а, ч., дит. Півень, півник: Там ходит кукурік.

КУКУРУДЗ [куку^|рудМз], а, ч. Необлущений качан кукурудзи: Я набрала повну, чубну милницю кукурудзів.

КУКУРУДЗА [куку^|рудМза], и, КУКУРУЗА [куку^|руза], и, ж.

1. (рослина) кукурудза: Я посадила там кукурудзи, думала, шо вони заб'ют буріни. И кукуруза пряде (пріде) кукурудза цвіте. 2. (плід цієї рослини) кукурудза: Не раз були добрі кукурудзи, а сего року вродило саме парші. 3. (зерна плоду) кукурудза. Див. ще КУРУЗА.

КУКУРУДЗИНА [кукуру^|дМзина], и, ж. 1. Вижаті і зв'язані у снопи стовбури кукурудзи з листям. 2. Стовбури кукурудзи з листям, але без качанів: Світлана таку красну кукурудзину трактором на траву скосила, і ніхто не хоче собі взьити.

КУКУРУДЗОК [кукуру^|дзок], дзка, ч. Зменш.-пестл. до КУКУРУДЗ.

КУКУРУДЗЬИНКА [кукуру^|дз'инка], и, КУКУРУДЗЄНКА

[кукуру^|дМз'е^инка], и, ж. Кукурудзяне бадилля.

КУКУРУЗА див. КУКУРУДЗА.

КУЛАЙСТРА [ку^|лайстра], и, ж. Перше молоко в корови після народження теляти; молозиво: Зо дві видрі тої кулайстри з корови війшло (після того, як корова вродила телятко).

КУЛІ [Ікул'і], і, ж. Куля. ¦ гнати (пігнати), як кулі - мчати дуже швидко, миттєво (з такою швидкістю, як куля): Яквперезов його по плечих, то він гнов, як кулі.

КУЛКО [^|кулко], а, с. 1. Круг, коло (із розташованих по кругу людей). ш стати в кулко розташуватись, утворивши круг: Діти, станьте в кулко!

2. Металеве кільце. Див. ще КОЛО.

КУЛЬОК [куіл'ок], лька, ч. Поліетиленова торбинка: Не маю кульків дрібоцьких. Наз. мн. кулькй.

КУЛЬЧИК [^|кул'чик], ка, ч. (назва прикраси) сережка. Мн. кульчики: Петро з тіжков бідов їй скинув ті кульчики «Петро з великими труднощами відчепив їй від вух ті сережки».

КУЛЬЧИКОВАНА [кул'чи^|кована], дієприкм. ж., перен. Про корову, у якої наявна вушна бирка з індивідуальним ідентифікаційним номером тварини: Типер, як корова не кульчикована, то й не приймут.

КУМ [кум], а, ч. Кум.

КУМА [ку^|ма], и, ж. Кума.

КУМГИР [кумігир], а, ч. Вл. н.: 1. Корінне стриганецьке прізвище. 2. Інд. і род. вул. прізвисько. Дружина Кумгирева, син - Кумгйр, Кумгирів. Рід, родина - Кумгиреві, Кумгирі.

КУМИТИ [^|кумити] дієсл., недок. Іти до когось за кума або куму: Я з Надьов кумив.

КУНА [ку^|на], и, ж. Куниця. Див. ще КУНИЦІ.

КУНДЗУРІ [кундМзуір'і], рів, мн. Ганчір'я; щось подерте; (стосовно одягу) лахміття: Він не буде її тримати в якихось кундзурах.

КУНДОСИТИ [кун^|досити] дієсл., недок. Термосити; рвати на шматки: Пес довго його кундосив.

КУНИЦІ [ку^|ниц^,і], і, ж. Куниця. Див. ще КУНА.

КУНЩЬКИЙ [куінщ'киї], ого, прикм. ч. Вл. н.: стриганецьке прізвище: Я Марка Куніцького сват. Знаєте Марка Куніцького?

КУПА [^|купа], и, ж. 1. Купа. 2. перен. Велика кількість чого-небудь. ш купа капарй - дуже багато клопотів, сильна неприємна життєва ситуація (створена мовцеві кимось іншим); ш купа чісу (років) - багато років, багато часу; великий проміжок часу: (зустрілись два приятелі) - Ой, як ми з тобов давно не виділисі?! - Купа чісу! ш триматисі купи - (про будівлю) не розвалюватися; (про речовину) не розріджуватися, не розм'якати: То мило добре тримаєсі купи «це мило при використанні не розлазиться»; (про одяг) не розлазитися по швах; (про річ, предмет, фрукт, овоч, зерно і т. ін.) бути цілісним, бути не подрібненим, не розколотим на шматочки; (про людей) триматися гуртом, виконувати яку-небудь роботу не поодинці.

КУПАТИ [куіпати] дієсл., недок. (кого) купати: Я вчера купала м дитину.

КУПАТИСІ [куіпатис'і] дієсл., недок. Купатися. ш купатисі в добрах - розкошувати.

КУПЕРА [куп^|ера], и, ж. Велика купа чого-небудь.

КУПЕЦ [ку^|пец], купцьй/купцЄ, ч., Покупець: а) Той купец, хто гроші платит, а не той, хто товар оглідає; б) Він гадов, шо на цей раз попродасць всі помідори, але купців було дуже мало; в) Не було купців на базари. Бульбу мусіла м віддати як задурно. Наз. мн. купці, купці.

КУП'ЄК див. КУПЙИК.

КУПЙИК [ку^|пйик], а, КУП'ЄК [ку^|пйе^ик], а, ч. Маленька скирта із снопів. Див. ще ОДЕНОК.

КУПКА [^|купка], и, ж. Зменш.пестл. до КУПА.

КУПОВАНЕ [ку^|поване^и], ого субст. дієприкм., с. Те, що купується, те, що не вирощене в домашньому господарстві: Хоч прикро з коровов, али купити молока, сметани, то на купованім не вижиєш.

КУПОЧКА [^|купочка], и, ж. Зменш.-пестл. до КУПКА.

КУПУВАТИ [купу^|вати] дієсл., недок., КУПИТИ [ку^|пити] док. Купувати: а) Куплю собі пацьитко, і вже є розвід голові; б) Купив тато полі, а баба була скупа, тай каже до нас: Ото вже будете петльованчики їсти. Не

разові, а петльовані; в) Не знаю, кілько вона [м'ясорубка - Авт.] коштує, то її Гриць купив; г) Купила м файну матерію, треба буде занести до кравцьи і шось собі вшити; д) Він мав багато гроший, але пішов на базар, купив одно, купив друге, і незчувсі, як гроші лиш микнули; е) (із пісні) Любив мене війтів (вітів) син, Хотів мене взЯти, Купивмені новий серп: Ходи, мила, жати. А я взЯла новий серп, кинула за себе: Я не жала в свого тата І не буду в тебе; є) Ми будем то купували. ш не мала баба клопоту - купйла порося - про справу, яка викликала дальші проблеми, при цьому мовець мав можливість цих проблем уникнути, якби не взявся до виконання цієї справи.

КУПЧИК [Ікупчик], а, ч. Суцвіття цибулі. То сі садит цибулю велику. На ні ростут цибахи або стрівки, воно росте догори, потому пукає, і на верху цибаха, або стрівки виросте такий кьиЯх, або купчик, або шишка, і він зацвите, і потому там йи насіні, або зернітка чорненькі. Яквоно доспійи, то то насіні сійисі і виростайи з неїдрібонька цибулі. Див. ще КЬИЯХ, ШИШКА.

КУПЧЬИК [куп^|ч'ик], купчіка, КУПЧЄК [куп^|ч'е^ик], купчіка, ч. Велика купа скошеного (трави, бур'яну, сіна і т. ін.).

КУРБАті [курібат'і], і, с., збірн. Лахміття.

КУРВА [^|курва], и, ж. 1. згруб. Жінка, схильна до розпусти, розпусниця. 2. вульг. Лайливе прізвисько.

КУРВАр [кур^|вар], рьй/ рє, ч., згруб. Мужчина, схильний до розпусти, розпусник.

КУРВИНЄ див. КУРВИНЬИ.

КУРВИНЬИ [курви^|н'и], ньйти, КУРВИНЄ [курви^|н'е^и], нЄти, с. Дівчина-підліток, схильна до розпусти.

КУРЕВСЬКИЙ [ку^|реус'киї], а, е/и, прикм. 1. Гулящий, розпутний.

Я кий має нахил до розпусти: Хто її мав брати за жінку, коли воно куревське?

КУРИ [^|кури], ей/ий, мн. Кури: а) Мамо, куди ви дали курей? На підок? б) Віжини кури, бо ґребаютсі в городчику.

КУРИВІЛНИЦІ [кури!в'ілниц'і], і, ж. Завірюха, заметіль.

КУРИВО [^|куриво], а, с. (те, що курять - тютюн, цигарки) куриво: Куди їдеш? - В магазин, за куривом.

КУРИСКА [ку^|риска], курйск, мн. Кури: Ті куриска спокою не дают, все в город лазіт і капусту нищут.

КУРИТИ ¹ [ку^|рити] дієсл., недок., ЗАКУРИТИ ¹[заку^|рити] док. Палити цигарку: (бабуся, хвалячи свого онука - молодого парубка) Бахур файний: не п'є, не курит, спокійний.

КУРИТИ ²[ку^|рити] дієсл., недок., ЗАКУРИТИ ²[заку^|рити] док. (чим і без додатка) віяти снігом, сипати замети.

КУРІ [^|кур'і], куріти, с. Курча. Наз. мн. куріта. Див. ще ЦЬИПІ.

КУРІТИ [^|кур'іти] дієсл., недок. 1. (про вогнище) ледве диміти. 2. (про стіни, стелю приміщення) вкриватися сажею, кіптявою від густого диму.

Вкриватися снігом під час хуртовини. Див. ще ЗАКУРІТИ, ОБКУРІТИ.

КУРІТИСІ [Ікур'ітис'і] дієсл., недок. (про вогнище) ледве димітися. Див. ще ЗАКУРІТИСІ.

КУРІТКО [Ікур'ітко], а, с. Курчатко. Наз. мн. курітка. Див. ще ЦЬИПІТКО.

КУРІЧИЙ [Ікур'ічиї], а, е/и, прикм. (який належить курці або стосується її) курячий.

КУРКА [^|курка], и, ж. Курка: Як зробили вал [насипний вал для захисту від розливів ріки Дністер під час повеней - Авт.], то поляки ще якись чьис забороньили навіть фірами по нім їздити, аби вал добре всівсі. Навіть курка якби там збоку щось розграбала, то треба було платити великий штраф.

Наз. мн. кури: а) Прості кури витриваліші від кармазинів на всЯкі хвороби; б) Нажени кури, бо тобі всю грьидку розграбают; в) Кури сі зараз лініт і тому не несутсі. ш шо кому, а сліпі курці просо - кожен говорить про те, що хвилює (цікавить) у цей момент саме його; кожного хвилюють передусім його власні проблеми.

КУРМАНІВКИ [ку^орман'іу^|ки], вок, КОРМАНІВКИ [ко^урман'іу^|ки], вок, мн. Вл. н.: мікротопонім - назва поля і лісу, які розташовані на території с. Стриганці.

КУРНИК [^|курник], а, ч. 1. Приміщення для курей, гусей, качок. Тепер - муроване, раніше - й дерев'яне. 2. заст. Колгоспна птахоферма.

КУРОЧКА ¹ [^|курочка], и, ж. Зменш.пестл. до КУРКА.

КУРОЧКА ² [^|курочка], и, ж. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько: То Марти Курочки внук.

КУРТІН [^|курт'ін], а, ч. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько. Не збігається з прізвищем. Дружина - Куртіниха, Куртінова, дочка - Куртіниха, Куртінова, син - Куртін, Куртінів, Куртіновий. Рід - Куртінй.

КУРТІНІВ [^|курт'ін'іу] прикм., присв. Те саме, що КУРТІНОВИЙ.

КУРТІНОВИЙ [^|курт'іновиї], а, е/и, прикм., присв. Я кий належить Куртінові або стосується його.

КУРУЗА [ку^|руза], и, ж., заст. Те саме, що КУКУРУДЗА.

КУСАТИ [ку^|сати] дієсл., недок., ВКУСИТИ [уку^|сити] дієсл., док. 1. (про тварину, комаху, людину) (ранити) кусати: а) Забери діти до хати, бо страшне кусают комарі; б) Ти нашо дрочишсі з псом? Вкусит! ш Приказка: Хвалй мене, мій язйчку (моя губонько), бо ті вкушу - ірон. про іншу людину, яка любить вихвалятися або із самоіронією про себе: мовляв, не можу стриматися, щоб себе не похвалити. ш пйсок не кусає - жарт. придатне до їжі: Їж кашу, каші писок не кусає. 2. (про людину, тварину) (під час їжі) кусати (напр., шматок хліба). Див. ще ПОКУСАТИ.

КУТИщі [ку^|тишч'і], Кутйщ, мн. Вл. н.: топонім (назва села в Івано- Франківській області), оф. Кутйще: Я була в неї на висілю дружков. Мала м дружбу з Кутищ.

КУФЕР [^|куфе^ир], фра, КУФИР [^|куфи^ер], фра, ч. Скриня з вигнутою вверх кришкою (віком) для зберігання одягу.

КУФИР див. КУФЕР КУХАР [Ікухар], і, ч. Кухар.

КУХДРУВАТИ [кухару^|вати] дієсл., недок. 1. Варити їсти, готувати страву. 2. Працювати кухарем. Див. ще ПРИКУХАРУВАТИ.

КУХЄНКА [ку^|х'енка], и, ж. (зменш.пестл. до КУХНІ) кухонька.

КУХНІ [^|кухн'і], і, ж. 1. (кімната в будинку, у якій готують їжу) кухня. 2. (окреме, муроване приміщення або вмуроване приміщення між стайнею і стодолою, у якому готують їсти) кухня: - Де ти ключ лишила? - Знадвору, на підвіконнику, коло кухні. ш літна кухні - (невелике окреме, муроване приміщення, у якому готують їсти. Інколи буває з додатковою кімнатою, у якій тимчасово, на час будівництва основного будинку, живуть, літня кухня.

КУЦАК [ку^|цак], а, ч. Вл. н.: 1. Те саме, що Куций. Дружина - Куцачка. 2. Інколи згруб. до КУЦИЙ.

КУЦИЙ [!куциї] прикм. у ролі ім. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько. Дружина - Куца.

КУЦІ [!куц'і], і, ж., дит. 1. Свиня, свинка. 2. пестл. або жарт. при називанні дитини: Ти моя куці.

КУЧ [куч] виг. Уживають, щоб прогнати свиню.

КУЧА [^|куча] виг. Те саме, що КУЧ.

КУЧАР див. КУЧЕР.

КУЧЕР [куче^ир], а, КУЧАР [^|кучар], а, ч. Вл. н.: інд. і род. вул прізвисько: Оксана Кучарова. Дружина, дочка - Кучарова, Кучерова, рід - Кучарові, Кучерові.

КУЧМЕЛА [кучме^и|ла] ж. Суміш неякісних зерен різних зернових культур.

КУШІТИ [^|куш'іти] дієсл., недок. ПОКУШІТИ [по^|куш'іти] док. (що) (пробувати їжу на смак) куштувати: а) Ану, покушій зупу, чи вже готова; б) Зварила м борщ. Шось йому хибує. Будете їсти - будете кушіти. Див. ще

НАКУШІТИСІ.

КУШКА [^|кушка], и, ж. Дерев'яна посудина у вигляді ріжка, яку носять косарі за поясом і в якій зберігається брусок для мантачення коси. КУШТУВАТИ [ку^ошту^|вати], КОШТУВАТИ [ко^ушту^|вати], дієсл., недок.

1. (мати певну грошову вартість) коштувати: а) А кілько коштує той свидир? б) Не знаю, кілько вона [м'ясорубка - Авт.] коштує, то її Гриць купив; в) Давай купим ту сорочку, видиш, вона люкс на тобі сидит. І мало коштує. Як задурно; г) Ораньи вже коштує пітнаціть гривень за ар.

2. Витрачати кошти. ш даватисі коштувати - мати великі фінансові чи матеріальні витрати: Вони даютсі коштувати, а я шо - буду з них податки збирати?

КУЩ [кушч], кущьй/кущЄ, ч. Кущ.

КУЩИК [^|кушчик], а, ч. Зменш.пестл. до КУЩ: Лускавки [сорт квасолі - Авт.] ростут кущиками. Не в'єсі. СорокатЄнькі. Біленьке і похлЯпане. Невеликі, подовгувасті.

КУЯТИ [куійати] дієсл., недок. 1. Нудитися, куняти. 2. Дрімати.

КШЙВА [кішева], вої, ж. Вл. н.: інд. і род. вул. прізвисько: Терлицьку Анну повуличному называют Kmйea.

КЬИДАТИ [к'и^|дати], дієсл., недок., КЬИНУТИ [^|к'инути] док. Кидати: а) (із пісні) Любив ме^ війтів (вітів) син, Хотів ме^ взяти, Купив мені новий серп: Ходи, мила, жати. А я взЯла новий серп, кинула за сйбе\ Я не жала в свого тата І не буду в тйбе; б) Та я кинула їсти семуво когутови, а прибіг ще один. s кьйнути за драбйну; кьйнути щось (шось) за драбйну - перен. (перев. жарт.) будучи голодним, перекусити чим-небудь; будучи голодним, перекусити чим-небудь на ходу.

КЬИДАТИСІ ¹ [к'иідатис'і] дієсл., недок. Те саме, що КЬИДАТИ: Ти чо кьидайишсі камінім? Ти шо - вкалічів на голову? «ти чому кидаєшся камінням? Ти що - здурів?».

КЬИДАТИСІ ² [к'иідатис'і] дієсл., недок., КЬИНУТИСІ [^|к'инутис'і] док. (про дерева, кущі, рослини) засіватися самому, без людських зусиль: На моїм городіматина кьинуласі.

КЬИЗИЛ [к'и^|зил], у, ч. 1. (чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами) кизйл: Дерйн - то кьизил. Але він ростй в лісі. 2. збірн. (кислі ягоди цієї рослини переважно темно-червоного кольору) кизйл.

КЬИЛАВИЙ [^|к'илавиї], а, е/и, прикм. Я кий має грижу.

КЬИЛИ [^|к'или] мн. Грижа.

КЬИЛІШОК [к'и^|л'ішок], шка, КЄЛІШОК [к'е^и|л'ішок], шка, ч. Скляночка місткістю 100 грамів (для горілки).

КЬИП'ЇТИТИ [к' ипйітити] дієсл., недок. Кип'ятити: Як зварити цю фасолю, вона дуже сипка, і її берут, толочут, льлют до того води, кьип'їтьит.

КЬИПКАр [к'ип^|кар], рьй/ рє, КЄПКАР [к'е^ип^|кар], рьй/рЄ, ч. (той, хто насміхається, кепкує з когось) насмішник.

КЬИПКУВАТИ [к'ипку^|вати], КЄПКУВАТИ [к'е^ипку^|вати], дієсл., недок. (з кого) насміхатися (з кого); піджартовувати (над ким).

КЬИРВАВИЙ [^|к'ирвавиї], а, е/и, прикм. 1. Кривавий. 2. перен. Гірко зароблений, здобутий важкою працею.

КЬИРВАВИТИСІ [к'ир^|вавитис'і] дієсл., недок. Стікати кров'ю. Див. ще

закьирвАвитисі, обкьирвАвитисі.

КЬИРВАВИЦІ [к'ир!вавиц'і], і, ж. 1. Кровотеча внаслідок поранення, побоїв і т. ін. 2. перен. Те, що зароблене дуже важкою працею: То моя кирвавиці «це моє майно я заробив важкою працею».

КЬИРНИЦІ [к'ир^|ниц'і], і, ж. Криниця, колодязь: Моє видро до кьирниці такі дуте, такі, як колись дояркьи на фйрмі молоко носили. Воно з алюмінію.

КЬИРНИЧЙНЬКА [кирни^|чен'ка], и, ж. пестл. до КЬИРНИЧКА. Криниченька: (із пісні) А вже з тої кьирничйньки орли воду п'ють, А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведут. Одён (їден) веде за рученьку, другий - за рукав, А мені сі сёрце крає: любив - та й не взяв.

КЬИРНИЧКА [к'иріничка], и, ж. Зменш.пестл. до КЬИРНИЦІ. Криничка.

КЬИРТИНА [к'ирітина], и, КІРТИНА [к'ірітина], и, КЄРТИНА [к'е^ирІтина], и, ж. Кріт.

КЬИЦІ [^|к'иц'і], і, ж., пестл. (про кішку) киця: (у дитячій пісенці) Пішла кьиці по водицю Та й впала в кьирницю. А кіт ходит та й заводит: «Кьицю моя, кьиицю». Взьив кьицю за ухо Та й поклав, де сухо. Сиди, кьицю, тута, А я возьму прута. 1щё прута не знайшов, А вже кьиці не видов. © бавлена кьйці - дит. Домашня кішка (чи кіт), доглянута, не приблудна: (бабуся до трирічної онуки про кішку, яка підійшла до них) Дивисі, вона не боіцці людёй. Вона - бавлена кьиці.

КЬИЦУНЬКА [к'и^|цун'ка], и, КЄЦУНЬКА [к'е^и/цун'ка], и, ж., пестл. Киценька.

КЬИЦЬКЬИЦЬКЬИЦЬ [Ік' иц'.ік'иц'.ік'иц'] виг. Уживають, щоб підкликати кота чи кішку.

КЬИШЕНІ [к'и^|шен'і], і, ж. 1. (деталь одягу) кишеня. 2. (деталь сумок, чемоданів та інших дорожних речей) кишеня: Ану, туво збоку дивіцьці, в кишёни.

КЬИШЕНЬКА [к'и^|шен'ка], и, ж. Зменш.пестл. до КИШЕНІ.

КЬИЯХ [к'и^|йах], а, ч. Суцвіття цибулі: То сі садит цибулю велику. На ні ростут цибахи або стрівки, воно ростё догори, потому пукає, і на верху цибаха, або стрівки виросте такий кьиЯх, або купчик, або шишка, і він зацвитё, і потому там йи насіні, або зёрнтка чорненькі. Яквоно доспійи, то то насіні сійисі і виростайи з нЄї дрібонька цибулі. Див. ще КУПЧИК, ШИШКА.



Висновки та перспективи подальшого дослідження

Здійснене дослідження переконує в необхідності підготовки і видання сучасних словників діалектного мовлення мешканців окремого села. Мовний світ окремої говірки - це унікальне явище, яке розкривається власне у лексикографічних працях такого типу. Подібні словники дають змогу глибше проникнути в суть значення кожного слова та багатство його семантичних відтінків у різних ситуативних контекстах. У перспективі планується підготовка до публікації цього словника в повному обсязі.

Список умовних скорочень

Авт. - автори статті; буд. - будівельне; виг. - вигук; вл. н. - власна назва; вул. - вуличне; вульг. - вульгарне; див. - дивись; дит. - дитяче мовлення; дієприкм. - дієприкметник; дієсл. - дієслово; док. - доконаний вид; ж. - жіночий рід; жарт. - жартівливе; заст. - застаріле; збірн. - збірне; згруб. - згрубіле; зменш.пестл. - зменшувально-пестливе; знач. - значення; ім. - іменник; інд. - індивідуальне; ірон. - іронічно; лінгв. - лінгвістичне; мн. - множина; наз. - називний відмінок; недок. - недоконаний вид; оф. - офіційний варіант; перев. - переважно; перен. - переносне значення; пестл. - пестливе; прийм. - прийменник; прикм. - прикметник; присв. - присвійний; присл. - прислівник; род. - родове; розм. - розмовний варіант імені; с. - середній рід; сп. р. - спільний рід; співчутл. - співчутливе; субст. - субстантивований; ч. - чоловічий рід; ¦ - фразеологічні одиниці; © - узвичаєні вислови.



Список використаної літератури

1. Аркушин Г. Л. Силенська гуторка / Г. Аркушин. Луцьк: Вежа, 1996. 168 с.

2. Астаф'єва М. М. Словник гуцульських говірок Річки та Я ворова: у 4-х книгах / Марія Астаф'єва, Ганна Воронич. К.; Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. Кн. 1. Скриптура перша: А-Ж. 514 с.

3. Вербовий М. Спроба характеристики говірки села Лозоватка Криворізького району Дніпропетровської області / Микола Вербовий // Ukrainistica. Збірник наукових праць. Кривий Ріг ; Краків, 2011. Вип. 9. С. 99-124.

4. Гладкий П. Говірка с. Нехворощі Андрушівського району Бердичівської округи (кол. Житомирського повіту) / П. Гладкий // Український діалектологічний збірник / ред. О.М. Синявський, А. Кримський. К., 1929. Кн. ІІ.- С. 109-198.

5. Глуховцева К.Д. Говірка як об'єкт діалектологічних досліджень / Катерина Глуховцева // Діалектологічні студії. 4: Школи, постаті, проблеми / відп. ред. П. Гриценко, Н. обзей. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2004. С. 262-274.

6. Горбач О. Південноволинська говірка й діялектний словник с. Ступно кол. пов. Здовбунів / О. Горбач. // О. Горбач. Зібрані статті. V. Діялектологія / О. Горбач. Мюнхен, 1993. С. 405-426.

7. Друль І. С. Словник говірки села Грабовець Стрийського району Львівської області (на правах рукопису) / І. С. Друль. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 200 с.

8. Курило О. Фонетичні та деякі морфологічні особливості села оробричів давніше Городенського повіту, тепер Сновської округи на Чернігівщині / О. Курило. К.: Всеукр. академія наук, 1924. 111 с. (Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. Праці Етнографічної комісії ; Т. 21).

9. Лесюк М. П. Мовний світ галицького села (Ковалівка Коломийського району Івано-Франківської області) / Микола Лесюк. Івано-Франківськ: Нова зоря, 2008. 328 с.

10. Мельничук О. С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки (Кодимського району Одеської області) / О.С. Мельничук // Лексикографічний бюлетень Інституту мовознавства АН УРСР. К., 1952. Вип. 2. С. 67-98.

11. Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови / Микола Неґрич - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. 224 с.

12. Осташ Р. І. Із життя сучасних українських прізвиськ. 3 / Роман Осташ // Діалектологічні студії. 6: Лінгвістичний атлас - від створення до інтерпретації / [відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей]. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006. С. 293-302.

13. Паламарчук Л. С. Словник специфічної лексики говірки села Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської області) / Л. С. Паламарчук // Лексикографічний бюлетень Інституту мовознавства АН УРСР / АН УРСР ; Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. Вип. VI. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 22-35.

14. Панькевич І. Говір села Руської, бувшого Марамороша в Румунії / І. Панькевич // Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді. Ужгород, 1934. Т. 10.

15. Сабадош І. В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / І. В. Сабадош. Ужгород: Ліра, 2008. 480 с.

16. Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітля / І. Свєнціцький // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Львів, 1913. Т. CXIV. Кн. ІІ. С. 116-153.

17. Сизько А. Т. Словник діалектної лексики говірки села Кишеньок Кобеляцького району Полтавської області / А.Т. Сизько // Методичні вказівки для вивчення курсу «Українська діалектологія». Дніпропетровськ: ДДУ, 1981. 44 с.

18. Турчин Є. Д. Словник села Тилич на Лемківщині / Євгенія Турчин. Львів: Українська академія друкарства, 2011. 384 с.

19. Хобзей Н. В. Сучасне українське діалектне словництво / Наталія Хобзей // Україна: культура, спадщина, національна свідомість, державність. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006. Вип. 15. С. 819-826.

20. Czyzewski F. Slownictwo ludowe ukrainskiej gwary wsi Ochoza koto Chetma / Feliks Czyzewski, Michal Sajewicz // Ze studiow nad gwarami wschodniostowianskimi w Polsce / pod red. Feliksa Czyzewskiego, Michala -tesiowa. Lublin: Wydawnictwo UMCS,1997. S. 45-87.

Размещено на Allbest.ru

...