Формування міжкультурної комунікації в збройних силах Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ ІСПАНІЇ

кандидат педагогічних наук, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

В статті представлено результати аналізу наукових поглядів щодо формування міжкультурної комунікації у військовослужбовців Збройних Сил Іспанії. Аналізуються вимоги до військового та необхідність використання англійської мови під час виконання завдань на робочому місці в миротворчих місіях та місцях розгортання сил. Автор досліджує етапи підбору та розробки навчальних матеріалів для формування міжкультурної комунікації у військовослужбовців Збройних Сил Іспанії.

Автор визначає як навчальна програма англійської мови для спеціальних потреб може внести вклад для підвищення усвідомлення лінгвістичної і культурної різноманітності у військових студентів, залучених до використання англійської мови як міжнародної мови професійної комунікації у багатомовних і багатокультурних контекстах.

Ключові слова: розробка матеріалів; міжкультурна комунікація; англійська мова для спеціальних цілей; військовий; вивчення потреб; Збройні сили Іспанії.

Лемешко О. В. Формирование межкультурной коммуникации в вооруженных силах Испании

В статье представлены результаты анализа научных взглядов по формированию межкультурной коммуникации у военнослужащих Вооруженных Сил Испании. Анализируются требования к военному и необходимость использования английского языка во время выполнения задач на рабочем месте в миротворческих миссиях и местах развертывания сил. Автор исследует этапы подбора и разработки учебных материалов для формирования межкультурной коммуникации у военнослужащих Вооруженных Сил Испании. Автор определяет как учебная программа английского языка для специальных потребностей может внести вклад для повышения осознания лингвистической и культурного разнообразия в военных студентов, привлеченных к использованию английского языка как международного языка профессиональной коммуникации в многоязычных и мультикультурных контекстах.

Ключевые слова:разработка материалов; межкультурная коммуникация; английский язык для специальных целей; военный; изучение потребностей; Вооруженные силы Испании.

Lemeshko O. V. The intercultural communication formation of the Spanish Armed Forces

The article presents results of the scientific views as to the intercultural communication formation of Spanish Armed Forces servicemen. The author analyses requirements of servicemen and necessities to use English during conducting of missions on workplace at the peacekeeping operations and places of deployment. The author investigates stages of assortment and development of educational materials for the intercultural communication formation of Spanish Armed Forces servicemen. Different variants of educational materials to formation of military-oriented knowledge of servicemen have been analysed which will help them to develop intercultural communication that will increase success of mission. Profession requirements have been analysed, educational materials have been previously discussed and intercultural approach has been integrated to the educational program to military students, oriented to English for specific purposes. A genre- and task- based approach was adopted with a view to engage military learners in a dual rhetorical and intercultural consciousness raising process which equips them with linguistic and intercultural skills. The goal of the educational program was to select written and oral texts and to design tasks which foster critical thinking skills acquisition and to promote awareness of intercultural communication challenges. The approach taken lends credence to the view that authentic resources and tasks are loaded with the values of the discipline along with those of the culture it represents. The author determines how the educational program of English for specific purposes can contribute to help military students raise awareness of the linguistic and cultural diversity involved in the use of English as an international language of professional communication in multilingual and multicultural contexts.

Keywords: materials design; intercultural communication; English for specific purposes; servicemen; needs analysis; Armed Forces.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Справжній геополітичний сценарій у Збройних силах Іспанії було визначено участю армій в глобальних військових діях у всьому світі. Культурні відмінності є причиною напружених стосунків, особливо з місцевим населенням, що призвело до зменшення ефективності завдань [1]. Уроки винесені з місій в Іраку та Афганістані показали, що військові у всьому світі повинні прийняти толерантний підхід до культури, який у багатьох відношеннях визначає успіх місії та дуже залежить від здатності спілкуватися з іноземцями, організаціями, або військовими. Цей підхід можна прослідкувати у промові американського президента Обами в 2009 році, де він стверджував, що «в 21 столітті, військова сила буде обмежена не лише зброєю, яку наші солдати несуть, але і мовами, якими вони говорять і культурами, які вони розуміють». Відповідно до цієї точки зору, не можна заперечити, що для військового необхідність уникати культурної образи і конфлікту не лише впливає на цивільно -військові стосунки у театрі бойових дій, але і на відносини членів в межах коаліцій, що все більше і більше характеризуються їх лінгвістичною і культурною різноманітністю. Оскільки це питання різних професійних контекстів, тому культурні відмінності можуть істотно впливати на адаптацію на робочому місці. Зростаючий акцент на підходах, центром яких є населення, зробив наголос на потребі покращення міжкультурної компетентності (яка відноситься до культур різних народів, груп) у військових [2].

Постановка проблеми. Міжкультурна компетентність визначається як «здатність швидко і точно розуміти, потім відповідно і ефективно сприймати індивідуумів відмінних культурних прошарків, щоб досягти бажаного ефекту»; навіть якщо культура інших, можливо, суперечить культурним поглядам. Це визначення підкріпляє прагматичну точку зору, що розуміння культури місцевості, розвиток взаєморозуміння і уникнення упередженості, дискримінації і міжкультурного конфлікту є стратегічними елементами для просування міжнародної безпеки [3]. Розвиток міжкультурної компетентності поза сумнівом збільшує не лише оперативний успіх, але і відомчу силу і професійне благополуччя та забезпечує військових компетентністю успішно взаємодіяти з товаришами, іншими видами Збройних сил, союзниками, супротивниками і цивільним населенням (цивільні особи, міжнародні організації, неурядові організації, і т.п.). У цьому контексті військові прийняли «культурну та мовну стратегію» [3], яка включає розвиток мовної компетентності та усвідомлення місцевої культури. Розуміючи необхідність забезпечення військовослужбовців новими стосунками, навичками і знанням як мови, так і культури, Збройні Сили Іспанії імплементували амбітні культурні та мовні програми на усіх рівнях військової структури, у військових академіях також як і в професійних підрозділах. Проте, навчання мови і програми культурної обізнаності мали проводитися незалежно і роздільно. Інтеграція міжкультурного виміру в навчанні мови є розумним рішенням, щоб «вбудувати» міжкультурний вимір в матеріали англійської мови для спеціальних потреб. Зміст навчальних матеріалів міє подвійну мету - допомогти іспанським військовослужбовцям оволодіти лінгвістичними та міжкультурними навичками та був розроблений на підставі аналізу потреб військової професії відповідно до їх діяльності і завдань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день існує велика кількість наукових досліджень щодо визначення поняття міжкультурної комунікації. Однак проблема формування міжкультурної комунікації залишається осторонь. Питанням вивчення змісту та суті міжкультурної комунікації присвячені роботи Byram [4], Canagarajah [5], Hammer та Wiseman [6], Kassis [7], Kramsch [8], Ladegaard [9], Lieberman [10], Lustig [11].

Метою статті є аналіз матеріалів вивчення англійської мови для спеціальних потреб в Збройних силах Іспанії.

1. Теоретичні основи дослідження

Предметом багатьох науковців була розробка матеріалів англійської мови для спеціальних потреб, від необхідності усунути недоліки в програмі навчання і до потреб специфічної групи студентів [12]. Пошук адекватних матеріалів для лінгвістичних і дисциплінарних потреб цих учнів став першим викликом [13]. Окрім неадекватності виданих підручників для формування лінгвістичної майстерності, у військових були змішані здібності або різні рівні професійного досвіду і знання військової професії, що сформувало подальший виклик підняти рівень міжкультурної свідомості. Підхід до міжкультурної комунікації в доступних матеріалах також піддався критиці, тому що був розрахований на носіїв мови, що в свою чергу зменшує рівень знань міжнародних студентів [14]. Не було жодного єдиного набору матеріалів, який би відповідав навчальним потребам і в той же час забезпечував гнучкість і адаптивність, які потрібні цій дуже різній групі студентів. Тому виникла необхідність розвивати специфічні навчальні матеріали. Отже перший узятий крок мав розглянути потреби учнів. Попередні дослідження щодо використання англійської мови як міжнародної мови комунікації Іспанськими військовими забезпечили релевантною інформацією щодо відношення і поглядів професійних військових про використання англійської мови в Іспанській військовій професії. Вони звернули увагу на: важливість і вирішальність англійської мови для військового; необхідність навчити учнів мати справу з різноманітністю дисциплінарних дискурсивних практик і процедур; особисту і інституційну потребу оволодіння міжкультурною комунікативною компетентністю. В анкетуванні прийняло участь 421 учасник, також було проведено інтерв'ювання, що підтвердило стратегічну роль англійської мови як мови для комунікації у військовій професії.

Інтеграція Збройних сил Іспанії в наднаціональні організації подібно до НАТО зробила англійську мову де-факто мовою сумісності, тобто, спільною мовою на посадах у багатомовних коаліціях. Сертифікат про лінгвістичну майстерність, один з критеріїв для військових, що хочуть просування по службі, міжнародні посади та є обов'язковою професійною вимогою. Так само як усі держави-члени НАТО так і Збройні Сили Іспанії очікують, що їх солдати повинні відповідати критеріям оцінки знання мови (Standardized Language Profile) відповідно до Стандартизованої угоди 6001 (STANAG). Проте, як показує досвід, є труднощі в досягненні очікуваного лінгвістичного рівня для отримання сертифікату, що і є головною необхідністю, яка має бути вирішена будь-яким розробленим курсом для підготовки військового. Оскільки робочою мовою є англійська мова - це мова Стандартизованої угоди, публікацій доктрин, правил або оперативних процедур, тому військовим треба вміти читати і писати на відповідному рівні. Що стосується усної взаємодії, то було встановлено, що їх професійна практика включає участь у зустрічах, переговорах або соціальних бесідах з іншими солдатами, місцевим населенням, де вони проходять службу.

Респонденти стверджували, що усну і письмову комунікацію можна було оцінити за рахунок здатності використовувати Інтернет, комерційною взаємодією, і технологічною комунікацією, це більше не просто особистий вибір, але професійна вимога [15]. Було встановлено, що є необхідність оволодіти не лише лінгвістичною грамотністю, але і цифровою грамотністю.

Аналіз результатів показав, що військові як користувачі англійської мови (міжнародної мови професійної комунікації) стикаються з викликом комунікації у багатомовних і багатокультурних контекстах, з іншими арміями, з організаціями і установами, зі ЗМІ або з місцевим населенням в областях конфлікту. Це є стратегічною значущістю міжкультурної комунікації і тому армії у всьому світі повинні розвивати культурну обізнаність місцевих жителів і культур. Військові повинні розвивати толерантний підхід до культури, це має стати основою формування специфічного курсу іноземної мови. Ці три професійні потреби заклали фундамент для розробки матеріалів, який був визначений подвійним профілем компетентності - лінгвістичним і міжкультурним. Матеріали курсу допоможуть учням відповідати вимогам для отримання сертифікатів володіння мовою, забезпечуючи можливості практикувати навички на рівні В2 для читання, письма і говоріння. Підхід англійської для спеціальних потреб був оптимальним для опанування другої мови сумісно з оволодінням лексико-граматичними, риторичними і загальними знаннями їх дисципліни.

Теоретичним підгрунттям для ознайомчого міжкультурного курсу були наукові дослідження щодо розвитку міжкультурної комунікативної компетентності [16-19;6;10;11]. Науковці розглядають оволодіння міжкультурною комунікативною компетентністю як процес поступового переміщення від етноцентричних орієнтацій (Відмова - Оборона - Максимально можливе виключення), де одна культура є центральною до реальності, у напрямку етнографічної орієнтацій (Прийняття - Пристосування - Інтеграція), де одна культура розглядається в контексті інших культур. Методологічним підгрунттям для інтеграції міжкультурного виміру в навчанні мови є роботи Байрам і Старкі [20] та Лазар [21]. Їх передумовою є те, що для того, щоб ефективно мати справу з лінгвістичною і культурною різноманітністю велике значення має формування в учнів як лінгвістичної компетентності, яка їм необхідна для усного і письмового спілкування, так і міжкультурної компетентності, яка необхідна для розуміння та сприйняття різноманітності, щоб взаємодіяти з людьми інших культур. Визначається, що в міжкультурних зіткненнях не лише лексика, вимова або граматика є причинами нерозуміння, а швидше відмова пристосуватися до використання соціального і культурного контексту [20; 7]. Традиційні підходи до вивчення культури як єдиного монолітного продукту (власність носія мови) були розпитані і переформульовані у комунікативну компетентність [22; 5]. Отже, такі матеріали підкреслили б нову, різноманітнішу і більше зрівняльну концепцію культури для того, щоб готувати учнів для їх професійної реальності, в якій культура - це гібридна конструкція з глобальними, національними, місцевими і індивідуальними компонентами. Першим кроком для включення міжкультурного виміру до матеріалів з вивчення мови було визначення навичок міжкультурного компоненту, якими повинна володіти особа [23]. Визначають три елементи міжкультурно чутливої особи: розуміння культурної поведінки, неупередженість щодо культурних відмінностей і поведінкова гнучкість в рідній культурі [24]. Використовують потрійну систему здібностей, які повинен розвивати міжкультурно компетентний мовець: 1) Ставлення: цікавість і відкритість, готовність до припинення недовіри про інші культури і думки про чиїсь знання та навички; 2) Знання соціальних груп і їх вподобань, практики і взаємодії між собою і з співрозмовниками країни; 3) Навички до інтерпретації культурних подій.

Іншим логічним обґрунтуванням змісту матеріалів був соціально - справедливий підхід до міжкультурної комунікації [25]. Цей підхід досліджує, як міжкультурна комунікація залучає індивідуумів до мислення, створення, і пропонує неупереджений і соціально справедливий світ в контексті глобалізації. Цей підхід представляє концепцію міжкультурної практики, процес критичного, рефлективного мисення і дії, яка дозволяє учням звертатися до складних, суперечливих викликів міжкультурної комунікації як на індивідуальному, так і на глобальному рівні. Усвідомлення глобальних викликів і розвиток критичного мислення є центральними у боротьбі проти расизму, сексизму, дискримінації або бідності, а отже в управлінні міжкультурним конфліктом, тому зміст матеріалів повинен прийняти ці аспекти до уваги.

Проаналізувавши встановлені цілі, в загальному було розроблено дванадцять різних навчальних завдань, які було розділено на три області: я та інші; я та комунікація; я та світ. Ці теми було розділено на три взаємозв'язані рівні: мікро (індивідуальний рівень = я), середній (груповий рівень = дисципліна і їх співрозмовники), і макро (широкий геополітичний сценарій = світ). Тема «Я та інші» розроблялася з метою проінформувати про проблеми ідентичності і культури. Підгрунттям методологічно змісту є теоретичні принципи міжкультурної комунікативної компетентності [19; 6; 8; 11], які теоретично допускають, що дослідження власної ідентичності учнів та ідентичності інших повинне допомогти їм розвинути здатність мати справу із стереотипами і упередженнями, які базуються на зовнішності, расі і статті. Введення тем, таких як, наприклад, дім і нація, традиції і святкування або їжа вимагає формування в учнів змістовної компетентності. Оволодіння знаннями соціальних груп та їх результатів має на меті заохочувати учнів до вивчення концепції культури таким чином, щоб вони були краще підготовлені до міжкультурних ситуацій. Діяльність на основі метафори культурного айзбергу, спільної з курсом розвитку міжкультурної обізнаності, була адаптована для усних комунікативних цілей. Діяльність Безлюдний острів (The Deserted Island), популярний засіб для встановлення контакту між людьми, що використовується на курсах вивчення мови, щоб тренувати умовний час, допомагає учням досліджувати як обирати предмет, щоб взяти з собою на остів, який би відбивав їх ідентичність. Друга тема «Я і комунікація», просить учнів розуміти «маленьку культуру», культуру військової дисципліни. Дослідження протоколу робочого місця, етикету і розвиток усних і неусних комунікативних навичок вважаються важливими міжособистісними компетенціями для військової професії. Область запозичила свій підхід з професійної комунікативної сфери і діяльності як, наприклад, вікторина етикету робочого місця була б придатною для інших професійних середовищ. У темі «Я і світ» через завдання учнів просили розуміти, як особлива професійна діяльність може побороти світові виклики. Тема виховує соціальний справедливий підхід до міжкультурної комунікації і прагне притягнути учнів до процесу критичного мислення викликів світових глобальних змін. Для розвитку міжособистісної активності, діяльність залучає учнів до написання ессе, щоб умовити військових прийняти участь в гуманітарному проекті, дебатуючи про соціальні, географічні або релігійні питання і перспективи глобалізації злочиності, читаючи показання військових різних національностей, які проходять службу за кордоном, або даючи презентації за допомогою гаджетів, які можуть створити кращий світ. Ці завдання мають на меті познайомити учнів з лінгвістичними і соціолінгвістичними правилами їх професійної розмови (переконлива розмова, мистецтво презентації) і поліпшити знання їх професії (глобальний безпорядок, технологія, розгортання, і т. п.).

Для інформування використвувалися різні жанри (кореспонденція, історичні повідомлення, спірні, переконливі або контрастні есе, повідомлення, статті, і т.п.), комунікативна діяльність (переговори, обговорення, дебати, соціальна бесіда, інтерв'ю, представлення, зустрічі з пресою), джерелами письмової і усної інформації (навчальні, професійні або відомчі вебсайти, професійні журнали, газети, радіо або телевізійні станції, бойові статути). лінгвістичний військовий англійський мова

Наступним кроком було зосередження на специфічних завданнях, які могли об'єднати цілі допомоги учням оволодіти лінгвістичною і міжкультурною компетентністю. За основу було взято ефективність завдань основаних на описі завдань та жанрових завдань на курсах. Як дорослі учні, військові відчувають себе збентежено, коли їм треба виконувати завдання, які розраховані на підлітків, наприклад, говорячи про їх ідеальну роботу (Вони вже мають роботу!) або про одяг, який їм подобається носити (Вони носять обмундирування!). Вважалося, що практичні завдання проблемного характеру, з якими постійно зіштовхуються військові будуть цікаві, оскільки відображають їх майбутній стиль роботи. Ставлячи за мету досягти рівня В2 кожне завдання вимагає, щоб учні могли розмовляти, писати і представляти себе, що є важливим в розвитку навичок письма, усного мовлення і навичок взаємодії. Формування навичок представлення вимагає, щоб учні мобілізували свої письмові і розмовні навички, які є не лише вимогою рівня В2, але і також підтверджують академічну і професійну обґрунтованість.

Кожний текст - є можливістю для міжкультурної практики; використання специфічних автентичних текстів на різних дисциплінах підкріплює міжкультурний вимір у викладанні англійської мови для спеціальних потреб. Забезпечуючи доступ не лише до тем, але і, важливіше, до різних перспектив їх дисципліни і світу, використання інтернет джерел сприяло культурному підходу та підходу міжнародної мови. Погоджуючись з точкою зору тих, чиєю метою є не мова, що вивчається з культурним компонентом, і не культура, що вивчається з мовним компонентом, ця робота ілюструвала навчальні матеріали, в яких об'єднане вивчення мови, спеціалізовані знання і міжкультурне усвідомлення, що вивчає цілі, робить міжкультурну комунікативну компетентність інтегральною частиною досвіду пізнання більше ніж додаючою величиною. Навчальні матеріали повинні інформувати про культурні цілі і служити посередником культури для міжкультурного усвідомлення. Вимагаючи, щоб учні розвивали навички критичного мислення і повного розуміння через читання і аудіювання ми піддаємо сумніву культурні відмінності і подібність між собою і іншими, щоб порівнювати і протиставляти різноманітність процедур, цінностей або норм в різних дисциплінах і культурах, кінець кінцем надавати учням зміст і процесуальні компетентності міжкультурно компетентної особи. Ці навчальні матеріали зосереджують увагу на розвитку цікавості, неупередженості і гнучкості щодо аспектів міжкультурної взаємодії, як наприклад міжкультурні взаємини, міжкультурний діалог, і міжкультурний конфлікт, щоб досягти усвідомлення стереотипів, упередження, і дискримінації. Отже, компетенція міжкультурної комунікації стає істотним інструментом захисту викликів світової бідності, несправедливості чи глобальних загроз, одним словом, для створення соціального правосуддя. Для військових студентів, так як і для інших професіоналів, залучених до міжнародної співпраці і обміну, їх робота представляє привілейовану позицію, щоб «бачити світ», тому вони повинні бути обізнаними в цій сфері.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Професійно-орієнтований підхід прагнув відповісти професійним викликам використання англійської мови як міжнародної мови академічної і професійної комунікації в сучасному глобальному контексті, в якому не лише військові але і інші професіонали працюють. Було розроблено три теми для формування міжкультурної комунікації у військових: я та інші; я та комунікація; я та світ. Ці теми було розділено на три взаємозв'язані рівні: мікро, середній і макро. За рахунок використання жанрового підходу в учнів формувалася риторична свідомість. Для інформування використовувалися різні жанри (кореспонденція, історичні повідомлення, спірні, переконливі або контрастні есе, повідомлення, статті, і т.п.), комунікативна діяльність (переговори, обговорення, дебати, соціальна бесіда, інтерв'ю, представлення, зустрічі з пресою), джерелами письмової і усної інформації (навчальні, професійні або відомчі вебсайти, професійні журнали, газети, радіо або телевізійні станції, бойові статути).

Отже, за рахунок використання спеціально розроблених навчальних матеріалів можна підвищити рівень міжкультурної комунікації у військових.

Перспективами подальших розвідок за цим напрямом вважаємо розляд навчальних матеріалів країн Європейського Союзу щодо формування міжкультурної комунікації.

Список використаної літератури

1. Mackenzie Lauren. Strategic Enablers: How Intercultural Communication Skills Advance Micro-level International Security. The Journal of Culture, Language and International Security. 2014. No. 1. P. 85-96.

2. Howard Rusell. Cultural and Linguistic Skills Acquisition for Special Forces: Necessity, Acceleration, and Potential Alternatives. Joint Special Operations University (Report 11-6). 2011.

3. Abbe Allison. Building Cultural Capability for Full-spectrum Operations. Arlington: United States Army Research Institute for the Behavioral and Social Sciences. 2008.

4. Byram Michael. Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Clevedon: Multilingual Matters. 1997.

5. Canagarajah Suresh. Lingua Franca English, Multilingual Communities, and Language Acquisition. The Modern Language Journal. 2007. No 91. P. 923-939.

6. Hammer Mitchell, Milton Bennett and Richard Wiseman. Measuring Intercultural Sensitivity: The Intercultural Development Inventory. International Journal of Intercultural Relations. 2003. No. 27. P. 421-443.

7. Kassis Henderson, Jane and Leena Louhiala-Salminen. Does Language Affect Trust in Global Professional Contexts? Perceptions of International Business Professionals. Rhetoric, Professional Communication, and Globalization. 2011. No.1. P. 15-33.

8. Kramsch Claire. Intercultural Communication. The Cambridge Guide to Teaching English to Speakers of Other Languages. 2001. Cambridge University Press. P. 201-206.

9. Ladegaard Hans and Christopher Jenks. Language and Intercultural Communication in the Workplace: Critical Approaches to Theory and Practice. Language and Intercultural Communication. 2015. No 15. P. 1-12.

10. Lieberman Devorah and Glenn Gamst. Intercultural Communication Competence Revisited: Linking the Intercultural and Multicultural Fields. International Journal of Intercultural Relations. 2015. No. 48. P. 17-19.

11. Lustig Myrone and Jolene Koester. Intercultural Competence: Interpersonal Communication across Cultures. 2003. Boston: Pearson.

12. Dudley-Evans Tony and Maggie Jo St John. Developments in English for Specific Purposes: A Multi-disciplinary Approach. Cambridge University Press. 1998.

13. Feak Christine. Putting Strategy into ESP Materials Development. Specialized Languages in the Global Village: A Multi-perspective Approach. 2010. Newcastle: Cambridge Scholar Publishing. P. 239-260.

14. Barker Thomas and Natalia Matveeva. Teaching Intercultural Communication in a Technical Writing Service Course: Real Instructors. Practices and Suggestions for Textbook Selection. Technical Communication Quarterly. 2002. No 15 (2). P. 191-214.

15. Bloch Joel. Technology and ESP. In The Handbook of English for Specific Purposes. 2013. Malden, MA: John Wiley & Sons. P. 385-401.

16. Bennett Milton. Toward Ethnorelativism: A Developmental Model of Intercultural Sensitivity. Education for the Intercultural Experience. 1993. Yarmouth, ME: Intercultural. P. 21-71.

17. Bennett Milton. Intercultural Communication: A Current Perspective. Basic Concepts of Intercultural Communication: Selected Readings. 1998. P. 1-34.

18. Berardo Kate and Darla Deardoff. Building Cultural Competence: Innovative Activities and Models. 2012. Sterling, VA: Stylus Publishing.

19. Deardorff Darla. Identification and Assessment of Intercultural Competence as a Student Outcome of Internationalization. Journal of Studies in International Education. 2006. No 10. P. 241-266.

20. Byram Michael, Bella Gribkova and Hugh Starkey. Developing the Intercultural Dimension in Language Teaching. A Practical Introduction for Teachers. Strasbourg: Council of Europe. 2002.

21. Lazar Ildiko, Martina Huber-Kriegler, Denise Lussier, Gabriela S. Matei and Christiane Peck. Developing and Assessing Intercultural Communicative Competence: A Guide for Language Teachers and Teacher Educators. Strasbourg: Council of Europe. 2007.

22. Alptekin Cem. Towards Intercultural Communicative Competence in ELT. ELT Journal. 2002. No 56. P. 57-64.

23. Kealey Daniel. Some Strengths and Weaknesses of 25 Years of Research on Intercultural Communication Competence: Personal Reflections. International Journal of Intercultural Relations. 2015. No. 48. P. 14-16.

24. Chen Guo-Ming and William Starosta. The Development and Validation of the Intercultural Sensitivity Scale. Human Communication. 2002. No 3. P. 1-15.

25. Gamst Glenn and Christopher Liang. A Review and Critique of Multicultural Competence Measures: Toward a Social Justice Oriented Health Services Delivery Model. Handbook of Multicultural Mental Health. 2013. New York, NJ: Elsevier. P. 547-570.

Размещено на Allbest.ru