Структурно-граматична і семантична специфіка присудків у прозових творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-граматична і семантична специфіка присудків у прозових творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека

У студії комплексно вивчено структурно-граматичні та семантичні вияви присудків на матеріалі прозових творів Збігнєва Влодзімєжа Фрончека. Схарактеризовано предикативний зв'язок на тлі формально -синтаксичної структури простого речення. Досліджено реченнєвотвірну природу присудка відповідно до його формальних та семантичних ознак. З'ясовано структурно - граматичні та семантичні вияви дієслівного присудка. Виявлено та докладно описано складений іменний присудок відповідно до його семантики та структурно-граматичної специфіки. Визначено статус та функційно-семантичні особливості дієслівних зв'язкових компонентів і допоміжних дієслівних форм у структурі складених присудків.

Ключові слова: формально-синтаксична структура речення, предикативний зв'язок, простий дієслівний присудок, складений дієслівний присудок, складений іменний присудок.

Iryna Melnyk. Structural, Grammatical and Semantic Specificities of Predicate in Prose Works by Zbigniew Wlodzimierz Fronczek. The article deals with the complex study of structural, grammatical and semantic manifestations of simple, compound verbal and compound nominal predicate on the material of prose works by Zbigniew Wlodzimierz Fronczek. The predicative relation is characterized against the background of the formal-syntactic structure of the simple sentence. The propositional nature of the sentence according to its formal and semantic features is investigated. Structural-grammatical and semantic manifestations of the verbal predicate are elucidated. A compound nominal predicate according to its semantics, structural and grammatical specifics is identified and described in detail. The status and functional-semantic features of verbal conjunctive components and auxiliary verb forms in the structure of compound predicates are determined. It is proved that in the analyzed works the most frequently used are two-fold sentence constructions, where the simple verbal predicate is fixed in the actual way, in the form of the past tense, rarely - in the form of present and future tense, occasionally - conditionals and imperatives. Among the compound verbal predicates, the most common are the infinitive and auxiliary modal words. Adjectives and nouns are most often used as a nominal part of a compound sentence.

Key words: formal-syntactic structure, predicative relation, simple verbal predicate, compound verbal predicate, compound nominal predicate.

Теоретико-методологічні основи системно-структурного та семантико-граматичного підходів до аналізу синтаксичних явищ випрацювали Ф. де Сосюр, Ш. Баллі, Л. Теньєр, О. О. Потебня, Л. А. Булаховський, О. С. Мельничук, І. Р. Вихованець та ін. Праці цих учених стали підґрунтям для новітніх граматичних досліджень і дотепер є активно запитуваними. Проте і до сьогодні немає загальноприйнятого тлумачення речення, розмежування його рівнів, системи синтаксичних одиниць, типології синтаксичних зв'язків і семантико-синтаксичних відношень, синтаксичних значень, синтаксичних форм, синтаксичних категорій і т. ін.

У новітніх лінгвістичних працях присудок схарактеризований неоднозначно, у висвітленні структурної та семантичної його специфіки знаходимо розбіжності. Актуальність нашої студії зумовлена потребою цілісного вивчення та систематизації всіх можливих різновидів простих і складених присудків у сучасній польській мові та відсутністю спеціальних студій про структурно- граматичні й семантичні особливості присудків у прозових творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека. Концепція дослідження побудована на теоретичних засадах функційно-категорійної граматики, що сприятиме розв'язанню проблемних питань новітньої синтаксичної теорії, зокрема створенню цілісної структурно-граматичної та семантичної класифікації простих і складених присудків на конкретному фактичному матеріалі сучасної польської мови.

Мета студії полягає в комплексному висвітлені структурно- граматичних та семантичних виявів простого та складеного дієслівного й іменного присудків на матеріалі прозових творів Збігнєва Влодзімєжа Фрончека. Поставлена мета умотивувала необхідність розв'язання таких завдань: виокремити предикативний зв'язок на тлі формально-синтаксичної структури простого речення; виявити реченнєвотвірну природу присудка відповідно до його формальних і семантичних ознак; дослідити структурно-семантичні вияви дієслівного присудка; схарактеризувати складений іменний присудок з огляду на його семантику та структурно-граматичну специфіку; з'ясувати статус та функційно-семантичні особливості дієслівних зв'язкових компонентів та допоміжних дієслівних форм у структурі присудка; теоретичні положення послідовно підтвердити широким фактичним матеріалом, дібраним із прозових творів Збігнєва Влодзімєжа Фрончека.

У сучасній теорії синтаксису речення тлумачать у кількох аспектах, зокрема у формально-синтаксичному, семантико- синтаксичному та комунікативному. Учення про формально- синтаксичну структуру речення становить основу опису формальної організації, яку здебільшого вирізняють відповідно до предикативного, підрядного і сурядного синтаксичних зв'язків, із- поміж яких перший утворює структурну основу простого речення, два останні - структурну основу двох типів складного речення. З урахуванням предикативного і підрядного зв'язків як фундаментальних вирізнено формально-синтаксичну структуру простого речення і члени речення.

Найважливішою граматичною особливістю простого речення є те, що його зміст завжди відповідає акту комунікації, його співвіднесено з дійсністю. Будь-яке речення, використане в мовленнєвому акті , орієнтоване на певний модально-часовий план - реальний факт, що стосується того чи того часового відтинку або якогось різновиду ірреальності.

Просте речення формує мінімальна кількість головних членів, тобто тільки один граматичний центр речення. В утворенні граматичного центру беруть участь або два головні члени - підмет і присудок (двоскладне речення), або тільки один головний член (односкладне речення), або нерозкладна на члени речення синтаксична одиниця (нечленоване речення). Один граматичний центр може налічувати кілька однорідних підметів чи кілька однорідних присудків.

Традиційна внутрішня диференціація головних членів речення полягає у виокремленні підмета та присудка (двох взаємопов'язаних компонентів у двоскладному реченні) і єдиного головного члена односкладних речень, напр.: Dzis - na ruchliwym tu skrzyzowaniu - huczq trolejbusy, migajq swiatta sygnalizacji drogowej, tlum ludzi p^dzi w roznych kieRUNKACH... Mai tamtego roku byt zimny. Bzy kwitty dlugo... Byl ptasi rwetes, nie byto stychac j^ku smiertelnie rannego («Smierc Putkownika»).

Присудок у реченні має певний набір формально-граматичних категорійних ознак і варіативних форм вираження. Із-поміж інших членів речення його вирізняє формальна та семантична складність, а також ключова роль у формально-синтаксичній реченнєвій побудові. Як носій предикативної ознаки, присудок у структурі двоскладного речення перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з підметом і має спеціалізовані форми вираження.

А.П. Загнітко вважає, що присудок слугує організаційним, композиційним і змістовим центром і виражає два значення: 1) конкретне, лексичне (дію суб'єкта, його ознаку, стан, родове поняття тощо); 2) граматичне - віднесеність предмета, що конкретизується, до дійсності [2, с. 149]. Лексичне і граматичне значення може бути зосереджене в одній лексемі або стосуватися різних лексем.

На переконання І. Р. Вихованця, «присудок має такі диференційні семантичні і формальні ознаки: а) входить у структурну схему речення як його головний член; б) дає модально-часову характеристику носія предикативної ознаки; в) у типових випадках співвідноситься з «новим» (ремою) при актуальному членуванні речення; г) співвідноситься з предикатом у семантико-синтаксичній структурі речення; ґ) виражається спеціалізованою формою - часово- способовими дієслівними формами; д) перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з підметом; е) поєднується з підметом способом (формою) предикативного зв'язку -- координацією; є) займає типову позицію після підмета» [2, с. 76].

У сучасному мовознавстві обґрунтовано два принципи виокремлення типів присудка. Перший принцип пов'язаний із морфологічною природою присудкової форми, другий - зі способом вираження модально-часових значень. За морфологічними показниками усю сукупність присудкових форм об'єднують переважно у два типи - дієслівний та іменний присудки. Спосіб вираження модально-часових значень присудка лежить в основі його поділу на простий та складений.

Власне-дієслівний присудок - типовий виразник простого присудка - представлений у формах теперішнього, минулого й майбутнього часу, а також у формах наказового та умовного способу.

Проведене дослідження дає змогу констатувати: в аналізованих творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека найчастіше вживаними є двоскладні реченнєві конструкції, у яких простий дієслівний присудок зафіксований у дійсному способі, у формі минулого часу, рідше - у формі теперішнього та майбутнього часів. Присудок, репрезентований дієсловами дійсного способу, означає дію, що має безпосередній стосунок до дійсності, тобто дію, яку мовець сприймає як таку, що справді відбувається, відбувалася чи буде відбуватися, дію, віднесену до діяча, стверджувальну чи заперечувальну, напр.: Niemalo, mniemac mozna, ze autor niezbyt uganial siq za wydawcq («Chinski gosc»); Powstaniec - rzec mozna - cudem uniknql smierci («Jak anioi smierc przyprowadzii»); Wybawil go czlowiek, zandarm o pseudonimie Zцlta Smierc («Jak anioi smierc przyprowadzil»); Ale kto go przywolal? («Jak anioi smierc przyprowadzii»); Szkoda, bo j^zyk Polakцw ubozeje, matowieje... («Ostatni z Siekierzynskich»); ... pewnie ich oddzial zatrzymal siq w poblizu, moze nawet rozlokowal siq na podwцrzu karczmy? («Jak anioi smierc przyprowadzii»); Zandarmeria nie poblazala. Karala szybko i surowo («Jak anioi smierc przyprowadzii»); Najblizszego tygodnia nieborak zmarl ze zgryzoty w swym dworku na Wieniawie («Ostatni z Siekierzynskich»); Broniewski przebral w tym czasie w sowieckim wiqzieniu, zachowywal siq godnie i hardo. Aleksander Wat, ktцry do tegoz wiqzienia trafil po nieudanym flircie z komunizmem, patrzyl z podziwem jak autor Komuny Paryskiej maszerowal po celi i wyspiewywal legionowe piosenki («Miiostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite siowa na „k"»)/ Autor relacjonowal wypadki, ktцrymi zyl

Lublin («Chinski gosc»); ...w Polsce zostawil studia i dwie narzeczone... («Po coz grabarzowi pieni^dze?»); Chlopaki nie placzq... («Niemiec plakal...»); W Polsce dziesiзcioletni samochod niemiecki kosztuje mniej niz takipojazd w Niemczech («Niemiec plakal...»); Dzis - na ruchliwym tu skrzyzowaniu - huczq trolejbusy, migajq swiatla sygnalizacji drogowej, tlum ludzipзdzi w roznych kieRUNKACH («Smierc Pulkownika»).

У досліджуваних текстах також поширений присудок, виражений дієсловом бути в минулому часі, напр: Oczywiscie, byla rozprawa, byly przesluchania («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na „k"»); Bylo to w czasach powstania styczniowego («Jak aniol smierc przyprowadzil»); Byl wsrod nich takze polski przeklad diariusza Chinczyka («Chinski gosc»); ...byl to jedynie kolзdnik, ot, wiejski chlopakprzebrany za aniola («Jak aniol smierc przyprowadzil»); I byly w tej historii jeszcze dwie na zaboj zakochane w nim kobiety («Smierc Pulkownika»).

Зрідка трапляються дієслівні присудки, репрезентовані дієсловами наказового способу, переважно третьої особи однини та множини, рідше - другої особи однини та множини, що позначають дію як волевиявлення мовця (прохання, наказ, вимогу, заборону) з метою спонукання до неї співрозмовника, наприклад: Ale skoro w ludowej gawзdzie powiadano, iz to general i jego adiutant, niech wiзc tak zostanie («Jak aniol smierc przyprowadzil»). Характерно, що аналітичні форми наказового способу переважають над синтетичними.

У текстах також подибуємо реченнєві конструкції з дієслівними присудками, вираженими умовним способом, що позначають можливу, припустиму, обумовлену дію, дію як намір, рішення тощо, напр.: Jesliby nawet caly moskiewski oddzial rozlokowal siз wpodworzu, potrafilby i przez ich gзste szeregi przedostac siз do karczmy («Jak aniol smierc przyprowadzil»); W utworze Adam Mickiewicza ,,Powrot taty” jeden ze zbojcow powiada do pojmanego kupca: ,,- Pierwszy bym palkз strzaskal na twej glowie...” («Kobieta mnie bije»).

Присудкову позицію можуть також заступати фразеологізми: Jeszcze tylko gdzieniegdzie powstancze partie urzqdzaly zwyciзskie rajdy, jeszcze tu i owdzie wyciзto w pien oddzialek Rosjan («Jak aniol smierc przyprowadzil»); Zmagano siз z Moskalami juz dwunasty miesiqc, powstanie chylilo siз ku upadkowi, dogorywalo («Jak aniol smierc przyprowadzil»); - Wracaj, bo ci natrз uszu - ostrzegla. Poslusznie podreptal za matkq («Kobieta mnie bije»). Potas - jesli wersja pana Zaremby jest prawdziwa - to nie szlachetny rycerz kladqcy trupem zdrajcow («Smierc Pulkownika»). Ziarnko do ziarnka - zebrala siз miarka, jej wlasciciel moglby wydawac siз szczзsliwym czlowiekiem, niestety, legl zniszczony silq przesqdфw, handel uchodzil za rzecz niegodnq szlachcica, byl «kalaniem tarczy herbowej» («Ostatni z Siekierzynskich»); Autor riposty przybral maskз wieszcza, bo wiadomo, ze zlodziej zegna swiat nogami, jesli - rzecz jasna - zawisnie na stryczku («O zlodziejach i ich sзdziach albo Pojedynek z przyslowkami»); Ktos moglby powiedziec: sprawiedliwosci stalo siз zadosc («O zlodziejach i ich sзdziach albo Pojedynek z przyslowkami»).

Грамеми складеного присудка поширено на форми дієслівного та іменного складених присудків [4, с. 235]. Складений дієслівний присудок (orzeczenia modalne - за польською термінологією) в польській мові зазвичай творять три типи слів, а саме: 1) дієслова на зразок chciec (porozmawiac), moc (wybierac), musiec (startowac), raczyc (zauwazyc), zamierzac (kandydowac); 2) безособові дієслова у формі третьої особи однини теперішнього і минулого часу, наприклад: godzi siз (wspomniec), nalezy (podkreslic), wypada (podziзkowac); 3) незмінні лексеми, що вживаються у функції дієслів, наприклад: mozna (wyjasnic), niepodobna (zapomniec), nie sposob (odmowic), trzeba (naprawic), warto (przeczytac) тощо. При складених присудках, компонентами яких є дієслова 2) і 3) груп немає формальних підметів, однак модальність дає змогу побачити тут приховані особові підмети, пор.: Czy powinnismy przyjqc to zaproszenie? - Nie wypada! Відповідь перекладається на структуру з особовою формою, напр.: Nie, raczej nie powinnismy [5, с. 1098-1099].

В аналізованих творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека трапляються всі схарактеризовані вище типи складених дієслівних присудків, найпоширенішим із яких є перший, наприклад: Aniol z nieba, czy ze stajenki, to przeciez poslaniec Bozy, taki mogl bez trudu smiercprzywolac («Jak aniol smierc przyprowadzil»); ...i to w chwili, gdy zamierzal siз zenic! («Ostatni z Siekierzynskich»); Ludzka baba, mogla na bruk zrzucic («Kobieta mnie bije»); Staropolskie porzekadlo przelozone na jзzyk wspolczesny brzmiec moze: “Wielcy zbrodniarze wieszajq malych” («O zlodziejach i ich sзdziach albo Pojedynek z przyslowkami»); ...byl zmuszony sprzedac ziemiз, konia, ostatniq krowз («Niemiec plakal...»); Wjego kompanii kolзdniczej musial siз przeciez jakis wyrostek odziac w przescieradlo, uzbroic w kosз i udawac Smierc! («Jak aniol smierc przyprowadzil»); Wedlug tych ostatnich mial odziewac siз w zoltq kurtg czy tez okrywac oponczq tegoz koloru («Jak aniot smierc przyprowadzit»); Jesliby nawet cafy moskiewski oddziai rozlokowai sig w podwцrzu, potrafilby i przez ich ggste szeregi przedostac sig do karczmy («Jak aniot smierc przyprowadzit»); Staropolskie porzekadlo przelozone na jgzyk wspцiczesny brzmiec moze: “Wielcy zbrodniarze wieszajq maiych” («O ztodziejach i ich s^dziach albo Pojedynek z przystowkami»); Ktos mцglby powiedziec: sprawiedliwosci staio sig zadosc («O ztodziejach i ich s^dziach albo Pojedynek z przystowkami»).

Другий та третій типи складених дієслівних присудків також поширені в досліджуваних текстах, наприклад: Piszg o nim - jak mniemam - pierwszy, staram sig wigc nie urabiac opinii, relacjonowac zas sucho, konkretnie, choc wiem, ze to niemozliwe («Chinsk gosc»); Kobiety starajq sig przystosowac ich do swej spoiecznosci, nie cofnq sig przed kastracjq («Kobieta mnie bije»); ...dla chleba przychodzilo mu opuscic ojczysty kraj, umilowane gцry («Niemiec ptakat...»); Nalezalo wi$c przywolac jakiegos surowego s^dziego («Jak aniot smierc przyprowadzit»); Dzis tg prozg zaliczyc mozna do nurtu realizmu magicznego... («Chinsk gosc»); To przysiowie karciane, oznaczajqce ostatniq kartg, na ktцrq mozna jeszcze postawic («Ostatni z Siekierzynskich»); Latwo sobie obraz smierci przedstawic: kosciotrup z kosq owinigty przescieradlem stoi wyprostowany przed anioiem («Jak aniot smierc przyprowadzit»); Nie mozna juz dalej wnikac w szczegцiy istoty anielskiej («Jak aniot smierc przyprowadzit»); Trudno nie myslec o nim ze wspцiczuciem, nawet ze ziosciq («Smierc Putkownika»).

У прозових творах Збігнєва Влодзімєжа Фрончека також трапляються реченнєві конструкції з дієслівними складеними присудками, утворені поєднанням інфінітива та модальних предикативних прикметників. Модальні предикативні прикметники, як і модальні дієслова, виражають модальну модифікацію дієслівного складеного присудка: Obraz piaczqcego przynosiia chocby literatura czy film, nie jeden raz mgzczyzna zalewai sig Izami, gdy - w wyniku klgsk zyciowych - byl zmuszony sprzedac ziemig, konia, ostatniq krowg («Niemiec ptakat...»). Характерно, що предикативні прикметники не мають формальних засобів вираження дієслівних категорій, тому виразником часу і способу в цьому різновиді дієслівного складеного присудка є дієслово-зв'язка бути.

В аналізованих текстах подибуємо реченнєві побудови з дієслівним складеним присудком, утвореним поєднанням інфінітива і допоміжних фазових дієслів. Допоміжні фазові дієслова на зразок zaczynac, brae, isc, isc, isc, konczyc, zatrzymywac та інші позначають початок, продовження і кінець дії, процесу чи стану, наприклад: Wtedy zaczyna strzelac («Smierc Pulkownika»).

Як засвідчує досліджуваний фактичний матеріал, іменний складений присудок має значно більшу різноманітність морфологічного вияву порівняно зі складеним дієслівним присудком. Він зазвичай експлікований іменем будь-якої форми в сполученні з особовими формами дієслова-зв'язки. Повнозначне слово (ім'я) - це основний елемент іменного складеного присудка, а дієслово-зв'язка - носій модально-часових характеристик.

Іменний складений присудок (orzeczenie zlozone (analityczne)) - за польською термінологією) являє собою поєднання іменних частин мови, переважно іменників і прикметників, рідше дієприкметників, займенників, числівників тощо, і дієслівних зв'язок на зразок byc, bywac, stac siз, stawac siз, zostac, zrobic siз і под. Складені іменні присудки пов'язані з підметом предикативним зв'язком.

У сучасній польській мові такий присудок має чітко окреслену граматичну форму. Це залежить насамперед від частини мови, яка перебуває в присудковій позиції, а саме:

1. Іменникова частина складеного іменного присудка зазвичай має форму орудного відмінка, наприклад: Tadeusz jest dermatologiem. Якщо в реченні відсутня дієслівна зв'язка або вжиті слова то, ото, тоді присудок набуває форми називного відмінка, наприклад: To wasza ostatnia szansa; [Kim sq jego rodzice?] Ojciec dyplomata, matka pianistka; Kasiu, Krzysztofie - oto moja nauczycielka fizyki. У розмовному мовленні такий присудок може виконувати експресивну функцію і перебувати у формі називного відмінка, наприклад: Jestes oszust i zlodziej! У презентаційних формулах маємо теж саме: Jestem Adam Troskolanski.

2. Прикметникову частину складеного іменного присудка заступають прикметники, займенники, дієприкметники, порядкові числівники тощо в називному відмінку, наприклад: Iwona jest przesliczna; Nasz syn jest prawdomowny; Obaj bracia stali siз bardzo odpowiedzialni. Характерно, що аналізовані присудки у формі орудного відмінка трапляються в художній літературі аж до двадцятого сторіччя, однак із погляду сьогодення вважаються застарілими, наприклад: Byla mlodq i ladnq, lecz za mqz nie wyszla (B. Prus, „Lalka“).

Прикметникова частина складеного іменного присудка має форму орудного відмінка лише у виняткових, нетипових конструкціях:

а)якщо дієслівна зв'язка поєднується з дієприкметниками або віддієслівними іменниками, Bgdqc mlodym, energicznym i zdolnym, szybko zasluzyl na awans; Bycie opanowanym to wielka zaleta polityka;

б)якщо дієслівною зв'язкою є інфінітив у підметовій функції, наприклад: Wspaniale bye zdrowym;

в)у безпідметових реченнях, наприклад: Jak sig jest mqdrym, to sig jest uczciwym; Nie warto bye obludnym [5, с. 1098].

Із-поміж дієслівних зв'язок найбільш поширена морфема-зв'язка bye, що в теперішньому часі має формальний вияв, напр.: Jest to osцbka przenerwowana/!/ («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»); Poza tym twarzyczka jej jest pigkna (rownie zbyt dobrze wie o tym) («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»).

Дієслівна зв'язка byc, уживаючись у складі іменного присудка, не змінює семантичної природи імені, а виконує суто граматичну функцію. У ролі зв'язок також трапляються і невласне-зв'язки bywac, stac sig, stawac sig, zostac, zrobic sig та інші, частина з яких диференціюються також і за видовою ознакою. Зазначені дієслівні зв'язки, крім синтаксичної, виконують також семантичну функцію, надаючи присудкові додаткових лексичних відтінків, наприклад: Takq wizjq odciql sig butnemu zlodziejowi bydla maly zlodziej kur, ktory w swej riposcie jawi sig nie tylko jako filozof lecz i humorysta («O zlodziejach i ich s^dziach albo Pojedynek z przyslowkami»); Szkoda, bo jgzyk Polakow ubozeje, matowieje, staje sig szorstki, szary, malo zindywidualizowany («Ostatni z Siekierzynskich»); Stajg sig nieco za lirycznym! («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»); Plec m^ska zostanie przywrцcona («Kobieta mnie bije»).

Позицію іменної частини складеного присудка найчастіше заступають прикметники та іменники. Функційно найближчі до дієслівного присудка ті іменні складені присудки, основним елементом яких є прикметники та дієприкметники. Прикметникова та дієприкметникова частина в сучасній польській мові зазвичай має тільки одну форму вираження - називний відмінок (за незначними винятками, про які йшлося вище), наприклад: : Piszq wigc, ze dzielo Brauna i Hogenberga jest niezwykle i posiada wartosci ponadczasowe («Chins і gosc»); Byly to - bez wqtpienia - dziela wazne, lecz suche, kronikarskie, pisane lacinq cigzkq jak olow («Chinski gosc»); Lublin go zaskoczyl, byl barwny i obskurny, biedny i bogaty, syty i glodny («Chinski gosc»); Byla pigkna, zielonooka i gluchoniema («Diabelskie nasienie»); Nie zasiedli do suto zastawionego stolu, posilek byl skromny, powstanczy («Jak aniol smierc przyprowadzil»); Po przegranej bitwie byl wyczerpany, kto wie, moze ranny? («Jak aniol smierc przyprowadzil»); Podobno nie byla mu oboj^tna («Smierc Pulkownika»); ...jgzyk Polakow ... staje sig szorstki, szary, malo zindywidualizowany («Ostatni z Siekierzynskich»); Panna kasztelanka, wybranka sklepikarza, postac - jak pisze Kraszewski - wcale niepowabna, bo sniada, sucha ... w dodatku nieco ulomna, bo jedno ramig miala nizsze, rzucila swemu amantowi w twarz miazdzqce wyzwisko: - Kupiec! («Ostatni z Siekierzynskich»).

У ролі присудка зафіксовані переважно якісні прикметники - виразники власне-ознаки. Поєднуючись із дієслівною зв'язкою, вони утворюють аналітичний присудок - складений іменний присудок, дві частини якого є функційно неоднорідними. Прикметники позначають якість як безпосередню властивість предмета, яку постійно виявляє його носій або якої він тільки набуває. Дієслівна зв'язка, поєднуючись із предикативними прикметниками і виконуючи граматичну функцію, уможливлює їхнє присудкове функціювання . Вона нейтралізує викликані опорним іменником прикметникові категорії роду, числа і відмінка і репрезентує дієслівні граматичні категорії часу та способу [1; 3], наприклад: Maj tamtego roku byl zimny («Smierc Pulkownika»); ..jgzyk Polakow ... staje sig szorstki, szary, malo zindywidualizowany («Ostatni z Siekierzynskich»); A wigc nie prawda byla wazna, lecz uklad, wywod, jednym slowem: literatura! («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»).

Характерно, що прикметники-присудки є найуживанішою групою серед іменних складених присудків. Вони переважно вказують на: 1) фізичні та фізіологічні особливості людей: blady, wysoki, zywy, zdrowy, chory, slepy, gluchy, pijany тощо; 2) схильність до певної дії або стану: zmgczony, perwersyjny, chciwy, bezczelny, oschly, obojgtny, cichy та ін.; 3) вдачу, характер людини, її морально- етичні якості, духовний світ: lagodny, pokorny, pobozny, swigty, hojny, mily, skqpy, surowy, czysty і под.; 4) емоційно-психічний стан людини, її волю, темперамент: przyjazny, szczgsliwy, szalony, silny, zly, cichy

тощо; 5) вік, сімейний стан людини: mlody, stary, maty, dorosty, mlody, zonaty і под.; 6) інтелектуальні спроможності:mqdry, gtupi,

niepismienny тощо; 7) зовнішні ознаки людини: smukty, ciemny, cienki і т. д.; 8) матеріальний достаток: biedny, bogaty тощо; 9) фізичні та функціональні особливості тварин: wysoki, silny, zywy, leniwy, ostry тощо; 10) масть тварин: biaty, czarny і т. д.; 11) фізичні та структурні особливості предметів: mokry, twardy, ciasny, zywy, martwy, luzny, gзsty тощо; 12) темпоральні характеристики: mlody, stary, wieczny, starozytny і под.; 13) стосунок до простору, форму, обсяг, відстань, вагу тощо: duzy, daleki, okrqgty, ciзzki, dtugi і т. д.; 14) ознаку, яка сприймається органами відчуттів: gorzki, stodki, stony, pachnqcy, cierpki, ciepty та ін.; 15) зовнішні ознаки предметів: btyskotliwy, jasny, matowy тощо; 16) наявність / відсутність кольору та його відтінків: rozowy, niebieski, brqzowy, fioletowy, szary, bialy, czarny і под.

У сучасній польській літературній мові іменникова частина складеного іменного присудка спеціалізована на вживанні в орудному відмінку. Її можуть заступати як власне-іменники, так і займенникові іменники, наприклад: Jeszcze w minionym wieku popularnym zawotaniem karciarzy byto: «ostatni Siekierzynski!» («Ostatni z Siekierzynskich»); Kim byt ow czlowiek uwieczniony w przyslowiu? («Ostatni z Siekierzynskich»); Byt nim niejaki Wichula («Ostatni z Siekierzynskich»); Byt odwaznym zotnierzem... («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»); Dla Broniewskiego byta muzq tamtych lat, powiedzmy otwarcie; jednq z wielu, ale nieposledniq! («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»); Ogarnзla go zlosc na niq, na siebie, na caly swiat, zwlaszcza na lubelskie «Variete», ktore stato siз grabarzem tego uczucia («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»); Mзzczyzni nie stanq siз kobietami («Kobieta mnie bije»); Kobieta mnie bije - zwrot, ktory niepotrzebnie wywoluje usmiech, jestprzestrogq («Kobieta mnie bije»); Efektem owego „puszczenia siз na eksperyment” byt przyjazd do Lublina («Milostki Broniewskiego i dwa nieprzyzwoite slowa na «k»).

Іменна частина складеного іменного присудка може також набувати форми називного відмінка. Це можливо за умови, якщо в реченні відсутня дієслівна зв'язка або вжиті слова то, ото. Наприклад: Potas - jesli wersja pana Zaremby jest prawdziwa - to nie szlachetny rycerz kladqcy trupem zdrajcow («Smierc Pulkownika»); Przyslowie to rodzaj najkrotszego utworu literackiego, zawiera blyskotliwq mysl, moral, naukз. («Ostatni z Siekierzynskich»); To agent ochrany, sprzedawczyk, lotr jakich niewielu ziemia nosi («Smierc Pulkownika»); Czyz bowiem nie daje siз wiary sqdom, iz przyslowia to doswiadczenia i spostrzezenia wiekцw skupione w jednym zdaniu, zdrowy rozum ludu, czy wreszcie dusza narodu («Ostatni z Siekierzynskich»); Lio- Sen-Tui - lekarz, kupiec, alchemik, podroznik i kronikarz... («СЫшЫ gosc»).

Форму називного відмінка так само мають прізвища, що перебувають у присудковій позиції:Jestem Kowalski. Назви національностей, що заступають іменну частину складеного іменного присудка, зафіксовані в називному або в орудному відмінках, зокрема конструкції з називним відмінком мають презентаційний характер, пор.: Jestem Polak! і Jestem Polakiem.

Отже, докладне вивчення значного за обсягом фактичного матеріалу, дібраного з прозових творів Збігнєва Влодзімєжа Фрончека, дало змогу констатувати: у функції простого дієслівного присудка зафіксовано переважно дієслова дійсного способу минулого часу, рідше - теперішнього та майбутнього часів. Зрідка позицію присудка також заступають дієслова умовного та наказового способів. Із-поміж дієслівних присудків найпоширеніші ті, складниками яких є інфінітив та допоміжні модальні слова. У ролі іменної частини складеного присудка найчастіше трапляються прикметники та іменники. У перспективі плануємо досліджувати специфіку присудкових форм на матеріалі української та польської мов у порівняльному аспекті.

Література

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. Київ: Либідь, 1993. 368 с.

2. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: Дон НУ, 2001. 662 с.

3. Мельник І. А. Дієслівна функційна транспозиція відмінкових форм українського прикметника. Типологія та функції мовних одиниць. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. № 1. С. 175-187.

4. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. 393 с.

5. Slownik poprawnej polszczyzny. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2004. 1160 s.

6. Zbigniew Wlodzimierz Fronczek. Romans w Lublinie. Encyklopedia. Lublin: Polihymnia. 2007.

References

1. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys: Pidruchnyk [Grammar of Ukrainian. Syntax: Textbook]. Kyiv, 1993, 368 p. (in Ukrainian).

2. Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy: Syntaksys [Theoretical grammar of Ukrainian : Syntax]. Donetsk, 2001, 662 p. (in Ukrainian).

3. Melnyk I. A. Diieslivna funktsiina transpozytsiia vidminkovykh form ukrainskoho prykmetnyka [Verbal function transposition of the Ukrainian adjective's case forms] // Typolohiia ta funktsii movnykh odynyts. Lutsk: Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukrainky, 2014, no. 1. P. 175-187. (in Ukrainian).

4. Mirchenko M. V. Struktura syntaksychnykh katehorii [Structure of syntactic categories]. Lutsk : RVV «Vezha» Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky, 2004, 393 p. (in Ukrainian).

5. Slownik poprawnej polszczyzny [Dictionary of correct Polish]. Warszawa, 2004, 1160 p. (in Polish).

6. Zbigniew Wlodzimierz Fronczek. Romans w Lublinie. Encyklopedia [Novel in Lublinie. Encyclopaedia]. Lublin, 2007. (in Polish).

Размещено на Allbest.ru