Герменевтичний опис концептуальної моделі продуктивного білінгвізму перекладача

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ОПИС КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ ПЕРЕКЛАДАЧА

Тетяна Пастрик

Луцький базовий медичний коледж

Оксана Кихтюк

Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки

Анотація

У статті описується герменевтичний підхід, який застосовується для вивчення концептуальноі моделі продуктивного білінгвізму перекладача. Це дає змогу розглянути та з допомогою герменевтичного методу виявити особливості діяльності перекладача, які зумовлені конативними, когнітивно-лінгвістичними та особистішими стратегіями. У нашому дослідженні герменевтичний метод полягає у вивченні концептуальної моделі продуктивного білінгвізму перекладача через продукт його діяльності-текст. Вивчення тексту дає можливість виявити особливості перебігу діяльності перекладача та ефективність реалізаціі основних перекладацьких стратегій-особистісних, конативних та когнітивно-лінгвістичних. Застосування психографологічного методу і аналізу письмового тексту герменевтичного методу вивчення текстів оригіналу та перекладу доказує про великий потенціал методу інтерпретації тексту.

Ключові слова: перекладач герменевтичний метод, продуктивний білінгвізм, стратегії, текст.

білінгвізм перекладач лінгвістика стратегія

Пастрик Татьяна, Кихтюк Оксана.

Герменевтическое описание концептуальной модели продуктивного билингвизма переводчика

В статье описывается герменевтический подход, который применяется для изучения концептуальной модели продуктивного билингвизма переводчика. Это позволяет рассмотреть и с помощью герменевтического метода выявить особенности деятельности переводчика, обусловленные конативного, когнитивно-лингвистическими и личностными стратегиями. В нашем исследовании герменевтический метод заключается в изучении концептуальной модели продуктивного билингвизма переводчика через продукт его деятельности - текст. Изучение текста дает возможность выявить особенности течения деятельности переводчика и эффективность реализации основных переводческих стратегий - личностных, конативного и когнитивно-лингвистических. Применение психографологичного метода и анализа письменного текста герменевтического метода изучения текстов оригинала и перевода доказывает о большом потенциале метода интерпретации текста.

Ключевые слова: переводчик, герменевтический метод, продуктивный билингвизм, стратегии, текст.

Pastryk, Tetiana, Kykhtiuk, Oksana.

A Hermeneutic Approach to the Translator's Productive Bilingualism Model

Abstract

This article describes the hermeneutic approach, which is used to study the model of conceptual productive bilingual translator activity. This allows examining and, by means of hermeneutic method, detecting features of translator that cause conative, cognitive-linguistic and personal strategies. The hermeneutic method is aimed at constructing the model of conceptual productive bilingual translator through the text as a product of his activity. The study of the text makes it possible to identify the peculiarities of business interpreter and efficiency of the basic translation strategies and personal, conative and cognitive- linguistic. Application psychographology method and analysis of written text hermeneutic method of studying the original text and translation proves great potential method of textual interpretation.

Keywords: translator, hermeneutic method, productive bilingualism, strategies, and text.

Вступ

Подхологічний опдо моделі продуктивного білінгвізму перекладача у дослідженні проводшя у контексті герменевтичного підходу. Ошовною ідеєю цього підходу є визнання взаємного злиття і перерізу cвіту та людини, іншими словами, визначення «буттєвого упакування cвіту та людини одне в одному» (Dotsenko 2004: 23). Зашбом вивчення cемантичного подвоєння людиною як cебе, так і cвіту cлугує мова. Спошбами вивчення є розуміння, виділення істотного, перекомпонування отриманих результатів, що утворюють метод тлумачення. У такому розумінні герменевтичний аналіз є не лише методом вивчення cуб,єкта як ногія реальності, а й зашбом розвитку людиною cебе та cвіту.

Результати теоретичного аналізу джерел А. Бохнера, О. Л. Доценко, З. С. Карпенко, П. Рікера, Н. В. Чепелєвої (Bochner 1985; Dotsenko 2004; Karpenko 2003; Riker 1995; Chepeleva 1999) з проблеми герменевтичного підходу дають змогу виділити такі аотекги.

1. Уcвідомлена установка на тлумачення, пояшення, а не на опдоову діяльність. Зрозуміти - означає додати cвоє розуміння в предмет вивчення. Як зазначає В. Рікер, «Я називаю герменевтикою будь-яку диодипліну, яка бере початок в інтерпретації, а стову інтерпретація я надаю його істинний cмиcл: виявлення прихованого cмиcлу в очевидному» (Riker 1995: 408). Прагнення зрозуміти cмиcл люд^кий дій, тобто cукупність зв'язку людини зі cвітом. Як зазначає Н. В. Чепелєва, у контекcті пcихологічної герменевтики функціонування оcобистості - це адаптація не до подій зовнішнього cвіту, а до тих значень, які цим подіям припиcуютьcя людиною (Chepeleva 1999: 6).

2. Концентрація уваги на мові як ногію даних про людину. За А. Бохнером, «інтерпретаційний підхід звертаєтьcя до конкретних змін значень, до кола значень, у яких ми cебе знаходимо і яке не можемо подолати» (Bochner 1985: 43).

3. Смдол cхоплюєтьcя через багатогранний аналіз зашбів вираження: мовлення, бегіда, cимволічні дії, тотальні артефакти. Як зазначає П. Рікер, «Семантичним ядром будь-якої герменевтики ... є певна конструкція cмиcлу, яку можна назвати двозначною чи багатозначною» (Riker 1995: 17). Тому теперішні cуперечності cлугують джерелами cмиcлу.

4. Значення будь-якої події та явища залежить від контексту - від усієї сукупності його актуальних та потенційних зв'язків. Так, на думку З. С. Карпенко, герменевтична позиція передбачає «присутність смислу в інтерсуб'єктному просторі людської взаємодії, відтак, залежність ціннісного проектування життя особи від наявності підтримуючих та патологізуючих соціальних контекстів» (Karpenko 2003: 128).

Методи дослідження

Герменевтичний підхід може застосовуватись для вивчення концептуальної моделі продуктивного білінгвізму перекладача, з огляду на те, що продуктом перекладацької діяльності, яка ґрунтується на продуктивному білінгвізмі, є текст; діяльність перекладача, зумовлена необхідністю знаходження смислу через багатогранний аналіз продуктів мовленнєвої діяльності автора; розуміння смислу вихідного тексту розглядається як розуміння смислу авторських дій, його світобачення та зв'язків зі світом; діяльність перекладача має за мету не простий опис вихідного тексту на мову перекладу, а передовсім тлумачення, інтерпретацію цього тексту.

Важливими для цієї роботи є порівняння тексту та дії, викладені в працях О. Л. Доценко та П. Рікера (Dotsenko 2004; Riker 1995). Це дає змогу розглянути та з допомогою герменевтичного методу виявити особливості діяльності пере - кладача, яка зумовлена конативними, когнітивно-лінгвістичними, особистішими стратегіями. Як зазначають ці вчені, дія як і текст можуть бути прочитані та проінтерпретовані; дії мають будову, так само як і тексти; у діях та текстах є певний зміст; дія, як і текст, завжди може бути вписана в історію, завдяки чому їх можна знову відтворити, перечитати тощо.

Отже, сутність герменевтичного методу в нашому дослідженні полягає у вивченні концептуальної моделі продуктивного білінгвізму перекладача через продукт його діяльності - текст. Оскільки текст можна розглядати як дію або їх сукупність, вивчення тексту також дає можливість виявити особливості перебігу діяльності перекладача та ефективність реалізації основних перекладацьких стратегій - особистісних, конативних, когнітивно-лінгвістичних.

Процедура дослідження

Матеріалом дослідження слугує текст - уривок з поеми М. Лермонтова «Демон» та його перекладацькі версії у виконанні М. Старицького та В. Сосюри.

Вибір поетичного тексту зумовлений основними ідеями психопоетики як галузі психолінгвістики, що досліджує психолінгвістичні особливості віршованої форми. Ці ідеї викладені у працях Л. С. Виготського та О. О. Леонтьєва. На думку Л. С. Виготського, мистецтво, поезія зокрема, це суспільна техніка почуття (Vygotsky 2001). Адже мистецтво - це об'єктивоване, соціальне почуття, яке слугує важливим знаряддям суспільства. Поезія - це завжди особистість, адже в ній викладено основні особливості світогляду автора. При цьому, поезія - це також, свого роду, полігон для розвитку емоційно-вольових, мотиваційних аспектів особистості кожного читача. Тому в поетичній формі найбільшою мірою представлено особистісні характеристики і мовця, і отримувача цього тексту.

Як зазначає Ю. М. Лотман, «та історико-культурна реальність, яка називається художнім твором, не вичерпується текстом. Реальна плоть художнього твору складається з тексту та його відношення до позатекстової реальності, літературних норм, традицій, уявлень. Сприйняття тексту, що відірвано від його позатекстового тла, неможливе. При цьому, залежно від переважання внутрішніх чи позатекстових зв'язків, будуть змінюватись і проблеми, які виникають при моделюванні художнього твору дослідником». Наприклад, «якщо в китайській поезії існує сюжет, він є більшою мірою дискретним, ніж в європейській поезії, і ця дискретність мікрообразів і ситуацій підпорядковується, очевидно, принципово іншим мовним, поетичним і культурологічним особливостям... Образи у китайському поетичному тексті є локалізованими (точечними) образами» (Lotman 2004: 215).

На думку Р. М. Гладушиної, серед усього розмаїття видів перекладу найскладнішим і найвідповідальнішим є поетичний переклад. Адже «поет - це перекладач, скутий численними обмеженнями, зумовленими вагою зберегти і донести до читача всі, або майже всі, особливості художньої форми твору, що перекладається, а ті часом невід'ємно пов'язані з мовою оригіналу» (Gladushyna 2004: 23). Учена висловлює думку про те, що часто в поетичному творі не вдається досягти повної тотожності з версією оригіналу, водночас, кожен переклад поетичного твору є самобутнім та неповторним. Провідної значущості в перекладі поетичного твору набуває досягнення смислової тотожності навіть за умови потеби відступу від структурно-семантичної паралельності перекладу й оригіналу.

Отже, поетичний текст найповніше виражає позатекстову реальність, що відображається у концептуальній системі автора, його ставленні до фізичного і соціального світу, особливостях мотиваційної та емоційної сфер. Водночас, поетичний текст як версія перекладу характеризує всі ці властивості й особистості перекладача, що відображена в психолінгвістичних особливостях тексту перекладу.

Когнітивно-лінгвістичні стратегії перекладача вивчались за основними психолінгвістичними критеріями, які запропонував О. О. Леонтьєв для психо-поетичних досліджень. Важливим у процесі взаємодії автора і читача через поезію є, за словами О. О. Леонтьєва, поетична установка, поетична граматика й лексика, поетичний образ (Leontyev 2005).

Поетична установка розглядається як установка автора оригіналу на породження віршованого мовлення відповідно до специфічної ритмічної організації та моторного програмування. Ритм розглядається з позиції психологічної теорії ритму, відповідно до якої останній визначається як час очікування, що задає автор читачеві. При цьому ритмічний закон повинен повторюватись для того, щоб у читача утворилось очікування повтору, упізнання певної закономірності тощо.

Отже, перекладач повинен установити не лише конкретний ритм тексту оригіналу, а й відчути циклічні повтори, які формують певні очікування у читача. Перекладачеві потрібно відчути цей час задля адекватної його передачі в тексті перекладу.

В ілюстрованих версіях перекладу переважною мірою зберігається ритм оригіналу. Водночас спостерігаються певні відступи. Так, у версії М. Старицького фіксуємо відхилення від ритму в другій половині фрагмента. Якщо в оригіналі читаємо «Лишь только мир, волшебним словом завороженный замолчит; Лишь только ветер над скалою увядшей шевельнет травою», у ПТ бачимо перехід на інший ритмічний цикл «і мир у хвилоньку таємну, мов зачаровний засне; як тільки вітер над скалою загра з пожовклою травою». У ВТ відчувається закономірність повтору кожної фрази зі слова «лиш», у ПТ ця психологічна закономірність стосовно формування очікувань читача дещо втрачається.

В.Сосюрі краще вдається вийти із цієї ситуації, застосовуючи сполучник «як», що циклічно розпочинає кожен новий рядок віршованого мовлення в аналізованому фрагменті: «Як все на світі сном чудовим засне на втомленій землі; як вітер, повний супокою, повіє тихо над травою».

Отже, психологія ритму, що виявляється в збереженні закономірностей формування очікувань у читача тексту-оригіналу та тексту-перекладу - важлива передумова адекватного перекладу. Для дотримання психологічних законно- мірностей функціонування ритму потрібно володіти когнітивно-лінгвістичними стратегіями перекладу. Іншим критерієм віршованого тексту є поетична граматика й лексика. Цікавою видається думка О. О. Леонтьєва, Ю. М. Лотмана, що в поезії є лише змістова граматика, проте відсутня формальна (Leontiev, 2005; Lotman, 2004). Звідси випливає, що перекладач відносно вільний у виборі граматичних конструкцій у плані форми тексту для найповнішої передачі змісту тексту оригіналу. Поетична лексика формує насичений контекст, який відображає основне ставлення автора до закладених у поезії подій.

У тексті оригіналу таким контекстом є події на Кавказі: «Верхи Кавказа осенит». У перекладацькій версії В. Сосюри це випущено, перекладач акцентує увагу лише на гірській місцевості, тим самим відступаючи від визначного періоду життя автора оригіналу - подій на Кавказі: «Огорне скелі і шпилі».

М. Старицький повною мірою передає цей контекст: «Понад Кавказом розвине». З погляду поетичної лексики М. Старицький ближчий до позиції автора. З поетичною лексикою тісно пов'язаний поетичний образ, який визначається як невеликий фрагмент тексту, що сполучає поняття, які в нормативній літературній мові є семантично далекими, навіть протилежними. Для цього використовується велика кількість стилістичних прийомів - метафор, порівнянь, метонімій тощо.

У перекладацьких версіях більшою мірою збережені стилістичні прийоми тексту оригіналу. Так, метафора «облаков неуловимых волокнистые стада» у текстах перекладу передано як «хмарок бистрих та прозорих баранчастії стада»; «хмари сходяться прозорі у непіймані стада». Слід зазначити, що у перекладі М. Старицького поетичний образ виглядає дещо пом'якшено у порівнянні з текстом оригіналу та перекладом В. Сосюри.

Вдалим є відтворення метафори тексту оригіналу «мир замолчит» у версіях перекладу «мир засне». Поєднання протилежних за семантикою понять теж зберігається у версіях перекладу. Так, «ни радость, ни печаль» у М. Старицького «ні втіха, ні печаль»; у В. Сосюри «ні в радість, ні в печаль». Цікавою є передача таких суперечливих у семантичному плані лексичних одиниць, як «И птичка, спрятанная в ней, порхнет во мраке веселей». У змістовому плані важко передати морок та веселий щебет пташки. М. Старицький теж намагається поєднати ці значення: «Ізвідтіль пташечка пурхне, защебетавши щось сумне». Перекладачу вдалося передати протилежні в семантичному плані значення: радісний рух пташечки, яка порхає та щебече, і одночасно її сум. У версії В. Сосюри ця передача є не досить вдалою «І пташка, схована у ній, порине в темряві німій». У цьому фрагменті передано лише сумний характер фрагмента.

Обговорення результатів дослідження

Когнітивно-лінгвістичні стратегії особистості перекладачів М. Старицького та В. Сосюри, що виявляються в адекватній передачі поетичної установки, поетичної граматики й лексики, поетичного образу, є достатньо сформованими, що втілюється у вдалій трансформації тексту оригіналу українською мовою. Водночас, глибоке вивчення усіх основних критеріїв психопоетики виявляє відмінності у реалізації когнітивно-лінгвістичних стратегій перекладачів.

Змістове наповнення когнітивно-лінгвістичних стратегій перекладача виявляється у здатності проникнути у світ автора оригіналу через сукупність мовних - лексичних, граматичних засобів. Для цього перекладачу необхідні як виражене поняттєве мислення, так і сформована уява, що дає змогу породжувати чіткі й яскраві уявлення різних фрагментів дійсності. Отже, когнітивно-лінгвістичні стратегії ґрунтуються на ефективній мовленнєво-мисленнєвій діяльності перекладача, що зумовлює об'єктивне відображення фізичного і соціального світу засобами мови.

Особистісні стратегії перекладача вивчались за допомогою психогра- фологічного методу дослідження писемного мовлення. Процедура цього методу дає змогу виявити особливості мовної репрезентації оригіналу, його збіг чи відмінність від перекладних версій, а також установити особистісні характеристики мовця через аналіз його мовлення. Психолінгвістичні показники писемної продукції наведені в табл. 1.

Таблиця 1