Мовні засоби відтворення світлотного контрасту в художньому моделюванні імпресіоністичної реальності (на прикладі українського письма)

Автологічні й металогічні художні образи, побудовані на зоровому компоненті, створюють вектор пізнання довкілля на перетині художності слова й художності кольору. Задля створення художніх образів письменники використовують широкий спектр відтінків фонових кольорів, що допомагають відтворити власне світосприйняття й естетично-художню позицію, створити неповторні індивідуально-авторські кольористичні фрагменти реальності шляхом переосмислення слів, надання їм ширшого конотативного (додаткового) значення. Живописне сприйняття світу в художній літературі окреслене кольоровою гамою, поглиблює ідейно- тематичну основу творів, надає переконливості й різноманітності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження

Основні положення щодо розуміння сутності кольору з позиції лінгвістики: 1) колір є семантичною універсалією; 2) колір характеризують незалежні одна від іншої ознаки - відтінок, яскравість і насиченість; 3) основною одиницею кольоропозначень визначається базисний (основний спектральний) колірний термін; 4) кількість універсальних базисних (спектральних) колірних термінів обмежується спектром [1; 9].

Базисний (спектральний) колірний термін повинен відповідати таким критеріям: 1) має бути монолексемою; 2) сигніфікація не повинна міститися в іншому колірному терміні; 3) використання колірного терміна не має обмежуватися вузьким класом об'єктів; 4) має бути розпізнаний інформантами; 5) недавні запозичення не повинні долучатися [9].

Дослідження особливостей функціонування кольороназв на аксіологічному рівні лінгвістичного аналізу тексту передбачає виявлення основних ціннісно-смислових і нормативно-регулятивних настанов світових і національних культур, спрямоване на введення особистості до соціокультурної дійсності, побудованої на основі ціннісних орієнтацій, надання підтримки у виборі індивідуально значимої аксіологічної системи в ситуаціях постійної зміни значущих цінностей.

Імпресіонізм засвідчує тенденцію використання у мовотворчості виражальних засобів різних видів мистецтва, зокрема музики й живопису до розкриття гами почуттів персонажів, їх характеру. Письменник уживає назви кольорів не стільки для передавання зовнішньої ознаки, скільки задля відтворення психічного стану персонажів [7]. Провідне місце в ідіостилі Михайла Коцюбинського належить словам контрастних кольорів задля створення експресії ситуації. Почасти кольороназви у творчості письменника набувають символічного звучання.

Процес символізації значення лексем називання кольору є контекстуальним розширенням його семантичного об'єму за рахунок нескінченного ряду компонентів, що відсилають думку адресата до різних форм буття позначуваного на різних рівнях реальності. Символізація значення колірної номінації супроводжується «розшаруванням» денотата: окрім власне кольору у межах денотативної сфери символізованого кольо - ронайменування опиняється нескінченний ряд паралельних означуваних.

Ситуативно-типова трансляція значення колірної номінації зумовлює розширення семантичного об'єму, водночас за рахунок одиничного конотативного компонента емпіричного походження: власне колірне значення доповнюється емпірійним значенням.

Миттєві особистісні відчуття й переживання в імпресіоністичному ідіостилі Михайла Коцюбинського спрямовані насамперед на відтворення епізодичного, фрагментарного опису крізь призму суб'єктивності шляхом досягнення світлотного контрасту, побудованого на зміні яскравості або світлотності кольору під впливом інших спектральних й ахроматичних кольорів.Спостереження над мовним матеріалом дозволило виокремити такі групи мовних засобів відтворення світлотного контрасту імпресіо- ністичної манери Михайла Коцюбинського (на прикладі творів «Intermezzo», «Цвіт яблуні»):

1. Контраст кольорів, що виявляє в текстовому фрагменті характер повторень або чергувань частин цілого, створюючи ефект ритму. Ритм має тональний, кольоровий, лінійний, просторовий, фактурний вияви. Почасти ритм надає художній композиції опису прихованих форм із переважанням ахроматичних кольорів (чорний / темний; білий / світлий):

- антиномія добра і зла; аеволюційний розвиток подій:Я

прислухаюсь. Найменший шелест або стук - і моє серце падає і завмирає. Мені здається, що зараз станеться щось незвичайне: проникне крізь вікно якась істота з великими чорними крилами, просунеться по хаті тінь або хтось раптом скрикне - й обірветься життя [4, с. 395];

- невідповідність станів: Ціле море дерев у цвіту... м'якими чорними хвилями котиться навкруги... Спить містечко, як купа чорних скель... Ні згуку, ні блиску під хмарним небом [4, с. 396];

- антиномія одного і того ж стану; оксиморонна модель відтворення суперечливих відчуттів: Потому вона переводить очі на мене. Гарячі й темні од нічниць і тривоги, блискучі од сліз і гарні. Її чорне волосся, зав'язане грубим жмутом, таке м'яке і тепле. Все се я бачу [4, с. 398]; В її головах горить світло. Се чудне, неприродне, бліде, мов мертве, світло серед білого дня [4, с. 401].

У Словнику синонімів кодифіковано такі значення:Чорний 1

(темноволосий), чорнявий, чорноволосий; Чорний 2 (кольору сажі, вугілля), смолянистий, смоляний; Чорний 3 (який потребує багато сил, витривалості) копіткий; Чорний 4 (який не викликає схвалення) поганий, ганебний; Чорний 5 (важкий, безпросвітний) безрадісний [3, с. 43].

Чорний колір містить виразний оцінний момент - негативну оцінку чогось або когось. Широкий діапазон значень цього кольору мотивується тим, що вважається початком кольороутворень. Чорний виступає переважно у значенні «поганий», «негативний», «ганебний». Окрім того, в імпресіоністичному письмі спостерігаються такі емоційно-змістові прирощення: «важкий», «безпросвітній», «безрадісний».

У художній тканині ритми набувають різних форм: а) простий метр; б) метр із закономірною зміною світлоти тону його елементів; б) ритм, створений зміною інтервалів між елементами; г) ритм із закономірною зміною інтервалів і світлоти його елементів; ґ) ритм, отриманий у результаті зміни розмірів елементів; д) ритм, де змінюються розміри і світлотність елементів від більшого темного до меншого світлого; е) зміна як розміру елементів, так світлоти тону (від більшого світлого до меншого темного).

Отже, так звані швидкісні характеристики елементів - прискорення чи затухання ритму - створюють ритмічні кольоративні схеми під час побудови композиції, у якій художній ритм є своєрідною формулою руху.

2. Відтворення художнього образу на основі закону симетрії: правильного розташування частин цілого відцентрово. Взаємовідношення симетрія - ритм є універсальним, що дозволяє письменнику відтворити через кольори внутрішнє відчуття гармонії і дисгармонії:

- просторова характеристика: Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи - вгорі темний, похмурий, важкий під ним - залитий світлом, із ясним блисками і з сіткою тіней [3, с. 395];

- співбуття у світобудові: За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю, а моя хата здається мені каютою корабля, що пливе десь у невідомому чорному морі разом зі мною, з моєю тугою і з моїм жахом... Я навіть, проходячи повз стіл, поправив фотографію. О! Тепер симетрично! [4, с. 395];

- органічний і неорганічний складники реальності (осмислення субстанції як духовного архітектонічного утворення): Посеред хати, на великому подвійному ліжку, на білих ряднах, лежить моє кришенятко, уже посиніле. Ще дихає. Слабий свист вилітає крізь спечені уста і дрібні зубки... І те велике ліжко з маленьким тілом, і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... і забуту на столі незгашену свічку, що крізь зелену умбрельку кидає мертві тони на вид дитини... [4, с. 399];

- трансформація внутрішнього стану; метаморфози: Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця. Вони облягають мою кімнату [4, с. 43]; Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо» [5, с. 43];

- традиційне уявлення про розквіт, розбудову, розвій асоціативно до періоду року - весни: І знов нічого. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги. Воно лиш котить та й котить зелені хвилі і хлюпає ними аж в краї неба. Над усім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності [5, с. 46] - синтетичний образ (звуковий і хроматичний компоненти) характеризує простір або певну місцевість, тобто за локальною віднесеністю;

- побудова космонімної картини світу засобом кольороритму: ...Будувалася ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все се зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну баню [5, с. 46];

- Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля [5, с. 49].

У Словнику синонімів кодифіковано такі значення лексеми сірий: (колір, середній між білим і чорним); попелястий, сріблястий, сталевий, стальний, свинцевий (колір свинцю), мишастий, димчастий (який має колір сірого диму) [3, с. 484].

Спостерігаємо переосмислення денотативного сегмента як полізвукового металогічного образу - символу автохтонності довкілля.

3. Виразність імпресіоністичного письма досягається шляхом організації націлених кольоративних векторів, які перебувають у рівновазі, поєднуються, набувають послідовності й порядку. Композиційна рівновага (баланс) художніх образів складається з рівноваги головного й додаткового центрів - домінант, рівноваги між «плямами» (частина композиції) - і з рівноваги оптичних рухів форм у правій і лівій частинах композиції:

- ахроматичний «сірий колір» як тло розвитку подій: Сумно стало в моїй хаті. Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями, а за мною тихо волочиться моя згорблена тінь.. [4, с. 397]; Вікно сіріє. В хаті все так само, як і досі було: так само нагинається од руху повітря жовте полум'я свічки, так само хилитаються тіні й висить морок, а проте є щось нове. Певно, сіре вікно [4, с. 397];

- набуття стану кольору, сугестія кольорового образу: Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно... Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу... [4, с. 399]; Вишня була вся в цвіту, як букет. Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли. Крізь білий цвіт виднілось синє небо, а на траві гралось весняне сонце [4, с. 400];

- архітектоніка світобудови через хроматичні показники: Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий, безостий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги... А я все йду, самотний на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього [5, с. 53] - синій (волошки - небо); жовтий (пшениця - колос - сонце); сірий (самотність - тінь); Покірливо дав я себе забрати, і поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких просторів [5, с. 51] - синій (небо).

Кодифіковане значення жовтий: який має забарвлення одного з основних кольорів спектра - середній між жовтогарячим і зеленим - золотий, золотавий, золотистий, янтарний (золотисто -жовтий), бурштиновий, солом'яний (кольору соломи) [3, с. 178].

Синій має забарвлення одного з основних кольорів спектра - середній між блакитним і фіолетовим: блакитний, волошковий, васильковий, лазуровий,ультрамариновий, сапфірний [3, с. 482].

За нашим спостереженням, рівновага передбачає рухливе співвідношення кольорів (організація кольорового зображення здійснюється відповідно до законів зорового сприйняття, тобто трансформація форми і змісту згідно з гармонією, надання зображенню естетичного значення).

Світлотний контраст в імпресіоністичному ідіостилі Михайла Коцюбинського створюється на рівні ритму, симетрії і рівноваги спектральних і ахроматичних кольорів. Контраст кольорів становить композиційний закон, оскільки є основою виразності зображення і має безпосереднє відношення до конструктивної ідеї твору.

Кольоративними засобами художньої композиції імпресіоністичного письма визначено: лінію, штрих, пляму, зображувальну форму, світлотінь, колір, фактуру, ритмічність, симетричність, контрастність, статичність, динамічність, пропорційність, масштабність. Кольоративні засоби дозволяють поєднати зовнішній і внутрішній константи зображуваних об'єктів.

Висновки та перспективи подальшого дослідження