Слово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники

Марія Джура

У статті йдеться про особу доктора медицини - Мартирія Галина (1858-1943) та його дві мовознавчі роботи: «Російсько-український медичний словник» (1920) і «Латинсько-український медичний словник» (1926). Автор спочатку описує життєвий шлях Мартирія Галина, а в другій частині розкриває підхід, який запропонував учений до творення українських медичних термінів. Дослідивши зібрані українські народні слова на позначення медичних понять, яких було близько 2000, доктор робить такі висновки. Анатомічна термінологія здебільшого питома в українській мові й позначає головні видимі зовнішні та внутрішні органи (оруддя). Що ж до народних назв хвороб, то доктор Галин добачив у них певну словотвірну систему, виокремивши деякі суфікси (наростки) та пов'язав їх із греко-латинськими медичними. Запропонував уживати питомі українські слова на позначення хвороб, де це можливо, а в іншому разі йти через образний переклад латинського медичного терміна, тобто перекладати корінь чи корені латинського медичного терміна відповідним або відповідними українськими, долучаючи той чи той префікс і суфікс до нього.

Ключові слова: греко-латинський термін, корінь слова, медичний термін, наросток (суфікс), приросток (префікс), словотвір, український термін.

Джура Мария. Слово о Галине Мартирее Андреевиче и его словарях.

В статье идет речь о личности доктора медицины - Мартирие Галине (1858-1943) и его двух словарях: «Русско-украинский медицинский словарь» (1920) и «Латинско-украинский медицинский словарь» (1926). Автор обозревает жизненный путь Мартирия Галина, а во второй части раскрывает его подход к образованию украинских медицинских терминов. Исследовав собранные украинские народные слова, обозначающие медицинские понятия, которых было около 2000, доктор Галин делает такие заключения. Украинский язык имеет собственную анатомическую терминологию на обозначение главных видимых внешних и внутренних органов. Что же касается народных названий болезней, доктор Галин увидел в них своеобразную словообразовательную систему. Он выделил некоторые украинские суффиксы и связал их за значением с греко-латинскими медицинскими суффиксами. Доктор Галин предложил использовать существующие украинские слова на обозначение болезней, где это возможно, если же таких нет, тогда нужно идти способом образного перевода латинского медицинского термина, то есть переводить корень или корни латинского медицинского термина соответствующим или соответствующими украинскими словами, прикрепляя к ним тот или иной префикс или суффикс.

Постановка наукової проблеми та її значення. У статті порушене питання української медичної термінології, яке має велику значущість і сьогодні, оскільки медична галузь весь час розвивається та поповнюється медичними термінами на позначення нових понять. Ці терміни здебільшого запозичені з мови-джерела. Мало уваги приділяємо творенню відповідних українських термінів. Саме тому, ґрунтовніше ознайомлення з поглядами доктора Галина, лікаря кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., може відкрити нове, а насправді старе забуте бачення, на основи та шляхи творення українських медичних термінів.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Словники доктора Галина є відомими працями для українських термінознавців, особливо тих, які працюють із медичною термінологією. Так, доктор та його словники згадувані в розвідках таких науковців як Я. Ганіткевич (стаття «Про становлення української історії медицини», Н. Жовтобрюх (стаття «Становлення української медичної термінології»), І. Кочан (стаття «Українське термінознавство 1920-х років: погляд з позицій XXI століття»), В. Тихоша («Семантичні особливості термінів української мови»), В. Юкало (стаття «Українська медична термінологія 20-х років XX століття і сучасність») та в багато інших.

Мета статті - привернути увагу мовознавців і фахівців-медиків до робіт доктора Галина, його підходу до творення українських медичних термінів, тодішнього бачення «української медичної термінології майбутнього», що стане спонукою до праці над творенням власне українських медичних термінів, а не просто запозичень із мови-джерела, як це здебільшого відбувається останнім часом.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Стаття складається з двох частин. Перша частина присвячена постаті Галина Мартирія Андрійовича, друга - двом його медичним словникам.

Розпочну статтю з пошанування особистості Галина Мартирія Андрійовича та його діяльності. Лікар-хірург, доктор медицини, автор декількох медичних праць - ці здобутки свідчать про нього як доброго знавця лікарської справи. Але важливим є те, що Мартирій Галин був далеко небайдужим до долі своєї землі та рідного слова. Свідчення цього - участь Мартирія Галина в заснуванні Українського наукового товариства 1907 року, де він очолив медичний відділ, а також два його дорогоцінні медичні словники - «Російсько-український медичний словник» (Київ, 1920) та «Медичний латинсько-український словник» (Прага, 1926).

Стисло зупинимось і на життєвому шляху Мартирія Галина, що допоможе краще збагнути його як людину і проникнути в суть, сам дух його мовознавчої праці. Бо вести мову про словники доктора Галина лише з мовознавчого погляду замало. Рушієм до праці над ними була не просто суха потреба говорити про науку українською мовою, а, радше, я б сказала, говорити українською мовою про науку. Це почуття Любові та прагнення «вбрати в Рідне Слово наукові поняття», надихнути їх рідним і відчутне в кожному слові, на кожній сторінці словника. Довгий час уважали, і зрештою ця думка й сьогодні побутує, що наука має бути позбавлена чуттєвої барви. Вона не є поезією і, відповідно, її мова є також не чуттєва. Однак є й інший погляд на пізнання, який, власне, надає перевагу чуттю як способу пізнання. Також чуття - почуття - латинське емоція (від є-шоуєтє, рр. е- тоїш - зрушувати) є чинником до дії, її спонукою. А чуття родиться зі серця.

Народився Мартирій Галин 1858 року в сім'ї православного священника. 1882-го закінчив Новоросійський університет (теперішній Одеський національний університет імені I.I. Мечникова), і отримавши ступінь кандидата природничих наук, згодом навчався в Імператорській військово-медичній академії (Росія), яку закінчив 1886 року. Служив у Київському військовому госпіталі. 1888-го захистив докторську дисертацію в Університеті святого Володимира (теперішній Київський на - ціональний університет імені Тараса Шевченка). Упродовж 1899-1900 рр. навчався за кордоном - у Німеччині та Франції. Брав участь у медичному забезпеченні експедиційних військ Російської імперії під час придушення «боксерського» повстання в Китаї. Був прийнятий у штат польового військово-медичного управління на посаду головного лікаря. 1901 року нагороджений орденом свя - того Станіслава 2-го ступеня і срібною медаллю за «поход в Китай». 1903 -го М. Галина призначили виконувачем обов'язки головного лікаря Київського військового госпіталю. 1911 року прийнятий на посаду головного лікаря Київського військового госпіталю. Доктор Галин не стоїть осторонь українського національного життя. З 1907 року стає одним із членів Українського наукового товариства, очолює медичний відділ. З приходом до влади Павла Скоропадського у квітні 1918 -го М. Галина призначено корпусним лікарем 4-го Київського корпусу. Після поразки визвольних змагань М. Галин вимушено залишає Україну. 1920 року під головуванням Овксентія Корчака-Чепурківського (1857-1947 рр., лікар-гігієніст, епідеміолог, міністр УНР) виходить у світ «Російсько-український медичний словник» доктора Галина. А 1926-го за підтримки Союзу українських лікарів у Чехії видано «Медичний латинсько-український словник» доктора Галина. З 1920 року доктор Галин проживав у Бессарабії (у м. Акерман). І тут також долучається до української справи. Працював у тамтешньому товаристві «Просвіта». З 1933 року був членом-кореспондентом Українського лікарського товариства у Львові. Друкував роботи у виданнях Українського наукового інституту (м. Берлін). У 30-х рр. у виданні Українського воєнно-історичного товариства у Польщі - в журналі «За державність» - вийшли спомини доктора Галина під назвою «Спостереження й враження військового лікаря з часів великої війни й революції».

Помер доктор Галин в Бессарабії 1943 року на 82-му році життя.

Наповнене життя Мартирія Галина засвідчує, що був він людиною освіченою і високошанованою, з видним становищем у суспільстві. Однак переважним для нього був чинник духовний.

Зупинимося на мовознавчому аналізі словників доктора Галина.

Першим вийшов у світ «Російсько-український медичний словник» М. Галина (К., 1920, 145 с.). На передній сторінці зазначено: «Матеріяли до української медичної термінології. Зібрані і влаштовані під редакцією Д-ра Медицини М. Галина. / Переглянуті і остаточно впорядковані Редакційною Комісією під головуванням проф. Медичного Факультету Київського Державного Українського Університету О. Корчак-Чепурківського».

Відкривається словник двома вступами. Перший - вступ «Від Редакційної Комісії», що пояснює, як словник виходить у світ. Тоді доктор Галин вже перебував за кордоном. Редакційна комісія у складі восьми осіб (професори О. Корчак-Чепурківський, Є. Черняхівський, А. Старков, Г. Пи- семський, доктори Ю. Меленевський, А. Колесницький, І. Кореневич, О. Антоновська) провадила роботу з упорядкування матеріалів і їх видання. Професор Старков лише формально числиться, бо над редагуванням не працював, що й зазначено у вступі до словника. Зазначу, що ця Редакційна комісія була другою і працювала над виданням матеріалів, підготовлених доктором Галиним. Перша ж Редакційна комісія допомагала йому укладати матеріали до словника. Ця комісія внесла такі зміни до першоджерела, поданого доктором Галиним:

— викинула пояснення до слів «які би перетворювали цей термінологічний словник в тлумачний, пояснюючий» [1, с. 4], наприклад: «пронация - пронація, рух кетягу, коли спинка його повернута наперед»;