Архітектоніка й образно-стилістична своєрідність прозового твору XX ст.: наративно-поетологічний погляд на французький художній дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Архітектоніка й образно-стилістична своєрідність прозового твору

XX ст.: наративно-поетологічний погляд на французький художній дискурс

Руслана Савчук

У статті окреслено й проаналізовано стрижневі структурно-композиційні та семантико-стилістичні особливості французького прозового тексту доби модернізму. Для визначення основних тенденцій у формуванні та форматуванні французькими письменниками оповідної реальності в художньому наративі кінця XIX - початку XX ст. з'ясовано головні закономірності розгортання модерністської оповіді в аспекті її архітектонічних й образно-стилістичних параметрів. Із позицій наративної поетики модерністське текстотворення постає процесом конструювання такої оповідної реальності, яка відзначається індивідуалізацією редукованих подій та/чи дій і суб'єктивізацією оповіді про них. Встановлено, що французькому художньому наративу епохи модернізму притаманні такі риси, як кінематографічність оповіді, експресія, гіперреалізм і нейтральність стилю у представленні наративного об'єкта, розширення й активізація підтекстового семантичного простору внаслідок символізації концептуально значущих одиниць оповіді, а також інтра- / екстрадієгетичний оповідач, залежно від повної або часткової присутності / відсутності останнього в дієгезисі.

Ключові слова: текстотворення, оповідь, оповідна реальність, гомодієгетичний оповідач, кінематогра- фічність, експресія.

Архитектоника и образно-стилистическое своеобразие прозаического произведения XX в.: нарративно-поэтический взгляд на французский художественный дискурс

Савчук Руслана

В статье очерчены и проанализированы основополагающие структурно-композиционные и семантико-стилистические особенности французского прозаического текста эпохи модернизма. С целью определения основных тенденций формирования и форматирования французскими писателями повествовательной реальности в художественном нарративе конца XIX - начала XX века выяснены главные закономерности развертывания модернистского повествования в аспекте его архитектонических и образно-стилистических параметров. С позиций нарративной поэтики модернистское текстообразование является процессом конструирования такой повествовательной реальности, для которой характерны индивидуализация редуцированных событий и/или действий и субъективизация повествования о последних. Установлено, что французский художественный нарратив эпохи модернизма обладает такими чертами, как кинематографичность повествования, экспрессия, гиперреализм и нейтральность стиля при представлении нарративного объекта, расширение и активизация подтекстового семантического пространства в результате символизации концептуально значимых единиц повествования, а также интра- / экстрадиегетический повествователь, исходя из его полного или частичного присутствия / отсутствия в диегезисе.

Ключевые слова: текстообразование, повествование, повествовательная реальность, гомодиегетический повествователь, кинематографичность, экспрессия.

Architectonics, Figurative and Stylistic Originality of a Literary Text of XX century: Narrative and Poetic View on French Literary Discourse

Savchuk Ruslana

The article has outlined and has analyzed the basic structural-composition and semantic-stylistic peculiarities of French literary text of the modernist period. For the purpose of determining principal tendencies of the narrative reality forming and formatting by French authors in a literary narrative of the end of XIX - beginning of XX centuries have been found out the regularities of the development of modernist narrative through its architectonic, figurative and stylistic parameters. From the point of view of narrative poetics, modernist text forming is considered to be a constructing process of such narrative reality, witch is characterized by an individualization of reduced events and/or acts and by a subjectivism while narrating. It has been pointed out that a French narrative of the modernist period possesses such features, as cinematographic nature, expression, hyperrealism and neutrality in the presentation of a narrative subject, expansion and intensification of an implication as a result of the symbolization of conceptual important text units. A modernist narrative has also intra- / extradiegetic narrator, according to his presence / absence in diegese.

Key words: text forming, narrative, narrative reality, homodiegetic narrator, cinematographic nature, expression.

Постановка наукової проблеми та її значення

Кожна епоха має властиві лише їй правила та норми розгортання художньої комунікації у творі й напрацьовує при цьому власні стратегії й тактики в організації наративу як особливого способу та/чи засобу пізнання світу [11, с. 24]. Осягнення й інтерпретація прозового тексту передбачає розкриття його глибинного потенціалу, котрий постає результатом утілення в ньому цілої множинності смислів. Вибір наративної перспек - тиви твору, як, зрештою, і його наративної форми, залежать від того, які ролі автор відводить самому собі й тому, кому адресує власний текст [6, с. 29]. З іншого боку, наративна форма також прямо залежить від функціональної специфіки наративного суб'єкта [9, с. 393], котрий може отримувати вираження в оповідному просторі через такі його наративні конституенти, як оповідна інстанція або персонаж.

Актуальність пропонованої статті пояснюємо зростанням інтересу у вітчизняних і зарубіжних, зокрема у франкомовних, лінгвопоетологічних студіях до виявлення наративних, когнітивних, дис - курсивних та семіотичних характеристик художнього текстотворення, особливо з огляду на те, що мовотворчість будь-якого історичного періоду відзначається власними наративними традиціями.

Отож, мета нашої розвідки полягає у розкритті структурних особливостей французького прозового тексту доби модернізму та з'ясуванні образно-стилістичних закономірностей оповіді в художньому наративі досліджуваного періоду.

Предмет нашого дослідження становлять структурно -композиційні й семантико-стилістичні параметри французького прозового твору XX ст., а об'єктом вивчення є французька художня літера-тура періоду модернізму.

Аналіз останніх досліджень цієї проблеми

Текстотворення, що є одним із різновидів мовної діяльності, для якої характерний високий ступінь складності, розглядають як функціональну систему, що має своїми складниками компоненти комунікативно-прагматичної ситуації текстопородження [10, с. 244]. Зважаючи на те, що діяльність автора художнього твору як суб'єкта текстотворення обов'язково має бути скерована на розв'язання певної суперечності [10, с. 245], кожний текстовий жанр реалізує це у властивий лише йому спосіб.

Трактуючи процес текстотворення як деяку соціальну гру, за допомогою якої абстрактний і уявний мікрокосм послідовно трансформується за певним наративним сценарієм у світ реалістичний і конкретний [9, с. 394], ми дотримуємось переконання стосовно того, що стиль доби, її естетика та філософія відбиваються на мовотворчих індивідуальних пошуках письменників і позначаються, отже на виборі тих чи тих наративних прийомів і тактик у формуванні певної оповідної реальності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

образний стилістичний проза твір

Література кінця XIX - першої третини XX ст. розвивалася в напрямі модерністського дискурсу й взаємодії різних стильових течій: від неоромантизму, символізму й імпресіонізму до авангардизму [11, с. 186]. У французькій мовотворчій спадщині XX ст. пов'язують із такими письменниками, як Блез Сандрар (справжнє ім'я Фредерік-Луї Созе), Поль Клодель, Ален Фурньє (справжнє ім'я Анрі-Альбан Фурньє), Марсель Пруст, Андре Жід, Сідоні-Габріель Колетт, Луї-Фердінан Селін (Детуш), Франсіс Понж, Рене Шар, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Раймон Кено, Мішель Бютор, Мішель Турньє, Наталі Саррот, Ален-Роб Грійє.

Серед визначальних рис естетики модернізму значущими в контексті текстотворення ми вважаємо такі, як ігрова концепція письма, з огляду на те, що оповідь розгортається за певним ігро- вим сценарієм і формує таким чином своєрідний ігрово-кінематографічний майданчик. Власне «кінематографічний» складник [7, с. 49] у тому чи тому вигляді мають більшість прозових творів, написаних у XX ст.

Окрім того, художній наратив епохи модернізму вражає власним гіперреалізмом, котрий уможливлюється в оповіді через надмірну кількість скрупульозно відібраних деталей і майже наукових описів наративних об'єктів. Ми пов'язуємо цю особливість модерністського прозового тексту з наративною технікою експресії, котра пояснює лексико-синтаксичну й образно-стилістичну своєрідність прозового твору XX ст. У цьому контексті додамо також нейтральність і лаконізм стилю та розширення й активізацію підтекстового семантичного простору за рахунок символізації концептуально значущих одиниць оповіді. Такий художній наратив характеризується інтрадієгетич- ністю / екстрадієгетичністю оповідача, залежно від його повної або часткової безликості в дієгезисі.

Отож, у наративній поетиці французького письменника-модерніста Блеза Сандрара оповідь форматує гомодієгетичний оповідач, який перебуває в екстрадієгетичній позиції. У наведеному нижче фрагменті оповідач, який ділиться власними враженнями від пережитого, вербалізується займенником 1 -ї особи множини nous та відповідними дейктичними елементами, що позначають або мають відношення до цитованого займенника: nous remontions l'Orйnoque sans parler; deux d'entre nous йtaient; nous avions transformй notre chaloupe; nos visages йtaient tellement racornis; qui nous collait; nous comprimait; nos pensйes.

У цьому разі гомодієгетичний оповідач, який у традиційному наративі вербалізується займен - ником 1-ї особи однини je, тут є частиною nous як головного наративного об'єкта. Отож, je як нара- тивний суб'єкт форматує оповідь із позиції nous, при цьому наративним об'єктом постає лише останній (je як складова частина nous). Фактично, je як самостійний наративний суб'єкт і об'єкт утрачає власну автономність та відповідальність за сказане / зроблене. Вибудовуючи оповідь із позиції nous, такий оповідач перебирає на себе функцію фокалізатора при метонімічному «кадруванні» [7, с. 50] окремих фрагментів оповіді:

Nous remontions l'Orйnoque sans parler.

Cela dura des semaines, des mois.

Il faisait une chaleur d'йtuve.

Deux d'entre nous йtaient toujours en train de ramer, le troisiиme s'occupait de pкche et de chasse. A l'aide de quelques branchages et des palmes, nous avions transformй notre chaloupe en cabaret. Nous йtions donc а l'ombre. Malgrй cela, nous pelions, la peau nous tombait de partout et nos visages йtaient tellement racornis que chacun de nous avait l'air de porter un masque. Et ce masque nouveau qui nous collait au visage, qui se rйtrйcissait, nous comprimait le crвne, nous meurtrissait, nous dйformait le cerveau. Coincйes, а l'йtroit, nos pensйes s'atrophiaient.

Vie mystйrieuse de l'oeil.

Agrandissement.

Milliards d'йphйmиres, d'infusories, de bacilles, de l'algues, de levures, regards, ferments du cerveau.

Silence (Cendrars, M).

У композиційно-архітектонічному плані цитований сегмент художнього наративу відзначається елементами «вродженого кінематографізму» [7, с. 49], тобто наявністю таких прийомів та засобів, котрі пов'язуються з естетикою кінопоетики в художній літературі.

Отже, у синтактиці аналізованого фрагмента виокремлюємо монтажні фрази [7, с. 49], які, складаючись із рухомих (nous remontions l'Orйnoque sans parler. Il faisait une chaleur d'йtuve) і квазі- рухомих кадрів (cela dura des semaines, des mois), утворюють справжній епізод. Так, повні, однак непоширені речення, котрі розпочинаються кожне з нового рядка, формують деякий фон, на тлі якого розгортаються події та/чи дії в оповіді: Nous remontions l 'Orйnoque sans parler. Cela dura des semaines, des mois. Il faisait une chaleur d'йtuve. Саме в такий спосіб і формується загальний план, який підсилено також і темпоральною динамікою Passй Simple й Imparfait.

Далі граматично правильні речення розширюються за рахунок вставних словосполучень, як-от malgrй cela й ускладнюються, перетворюючись на складносурядні та складнопідрядні: nous pelions, la peau nous tombait de partout et nos visages йtaient tellement racornis que chacun de nous avait l'air de porter un masque. Пізніше оповідь ще більше увиразнюється через синтаксичну фігуру висхідної градації, котра вибудовується на прийомі підсилення / інтенсифікації події та/чи дії: ce masque nouveau qui nous collait au visage, qui se rйtrйcissait, nous comprimait le crвne, nous meurtrissait, nous dйformait le cerveau, зважаючи на основні та допоміжні словникові значення концептуально значу - щих дієслів comprimer v.tr.: « exercer une pression sur (qqch.) pour en diminuer le volume » [12], meurtrir v.tr.: « blesser par un choc ou une forte compression » [12] та dйformer v.tr.: « altйrer la forme de => altйrer, transformer => courber, distordre, gauchir, tordre » [12]. Зазначимо, що в цьому разі кожен новий ступінь у висхідній градації реалізується не власне інтенсифікацією дії як такої, а деякими ва-ріаціями - відтінками, що характеризують подію та/чи дію: comprimer ^ meurtrir ^ dйformer, завдяки чому й формується та візуалізується наростання / нагнітання деякого відчуття.

Саме ці речення являють собою середній план і поступово переводять оповідь у площину екстеріоризації почуттів і відчуттів персонажів: coincйes, а l'йtroit, nos pensйes s'atrophiaient, набли-жаючи камеру й збільшуючи перспективу бачення. Те, що таким чином вербалізується психоло-гічний стан персонажів підтверджують такі текстові одиниці, як іменник pensйe n.f. в основному словниковому значенні: « tout phйnomиne psychique conscient » [12], дієслово s'atrophier v.pron. y додатковому словниковому значенні: « arrкter le dйveloppement, causer la dйchйance de => dйgrader, dйtruire, йteindre, йtioler » [12] і прикметник coincй adj. в основному словниковому значенні: « bloquй, immobilisй » [12]. Синтаксична фігура дислокації (la dislocation), coincйes, nos pensйes s'atrophiaient, акцентує увагу на тому, що прикметник coincй adj. перетворюється на слово-імпульс, який позначає в цьому разі відчуття персонажів й ритмізує оповідь, створюючи ефект присутності та безпосередності відчуттів, на які зорієнтоване зображення.

Після цього маємо номінативні речення: Vie mystйrieuse de l'oeil. Agrandissement. Silence, котрими повністю змінено ритмомелодику оповіді, оскільки останні являють собою деталізовані великим планом зорові картини-кадри, наповнені неабиякою символічністю. Вважаємо, що мовностилістичний код поетики модернізму вибудовується на метонімії, а точніше, на синекдосі як тропі, що вможливлює використання «частини замість цілого». Так, саме остання лежить в основі принципу монтажного поєднання контрастних елементів, розкладу дії на фази та їх сполучення залежно від замислу автора [2, с. 58] в межах однієї оповіді, однак різних планів та ракурсів.

Метонімія vie mystйrieuse de l'oeil, зважаючи на основне словникове значення концептуально значущої одиниці oeil n.m., яка формує таку метонімічну модель, як oeil --> yeux --* vue: « organe de la vue (globe oculaire et ses annexes) => vision; voir, vue » [12], увиразнює й деталізує багатоплановість і багатоманітність стрижневої лексеми vie n.f. Ця номінативна одиниця укрупнюється за допомогою висхідної градації milliards d'йphйmиres, d'infusoires, de bacilles, de l'algues, de levures, яка, з огляду на основні словникові значення таких текстових одиниць, як іменники йphйmиre n.m., infusoire n.m., bacille n.m., algue n.f., levure n.f. надає оповіді деталізованої, навіть дещо натуралістичної описово - документальної тональності.

Зауважимо, що в модерністському прозовому тексті відбувається відхід від панування нейтральної наочності й інформації, віри в мовний об'єктивізм до метафоричної еквівалентизації сприйняття, поєднання в синкретичну цілість знання про світ, чуттєвих вражень і уяви [5, с. 28]:

Tout devenait monstrueux dans cette solitude aquatique, dans cette profondeur sylvestre, la chaloupe, nos ustensiles, nos gestes, nos mets, ce fleuve sans courant que nous remontions et qui allait s'йlargissant, ces arbres barbus, ces taillis йlastiques, ces fourrйs secrets, ces frondaisons sйculaires, les lianes, toutes ces herbes sans noms, cette sиve dйbordante, ce soleil prisonnier comme une nymphe et qui tissait, tissait son cocon, cette buйe de chaleur que nous remorquions, ces nuages en formation, ces vapeurs molles, cette route ondoyante, cet ocйan de feuilles, de coton, d'йtoupe, de lichens, de mousses, de grouillement d'йtoiles, de ciel de velours, cette lune qui coulait comme un sirop, nos avirons feutrйs, les remous, le silence (Cendrars, M).

Так, у наведеному вище фрагменті художнього наративу оповідач занурюється у тло / фон ре - дукованих подій та/чи дій і, дематеріалізуючись, може трактуватися як деяка «кольорова пляма», що гармонує з колоритом оточення [13, с. 221]. Насиченість оповіді такими метафоричними конструк - ціями, як cette solitude aquatique; cette profondeur sylvestre; ces arbres barbus; ces taillis йlastiques; ces fourrйs secrets; ces frondaisons sйculaires; ces vapeurs molles; cette route ondoyante; cet ocйan de feuilles, котрі вибудовують низхідні градації ces arbres barbus; ces taillis йlastiques; ces fourrйs secrets; ces frondaisons sйculaires та cet ocйan de feuilles, de coton, d'йtoupe, de lichens, de mousses, розгортають емоційні та змістові елементи словесного образу морського пейзажу, що захоплює й лякає водночас, зважаючи на основні та допоміжні словникові значення таких текстових одиниць, як прикметники monstrueux adj.: « qui est d'une taille, d'une intensitй prodigieuse et insolite => colossal, йnorme => excessif » [12], secret adj.: « qui appartient а un domaine rйservй; qui est impйnйtrable а cause du mystиre qui l'entoure => йsotйrique, hermйtique; cryptique, occulte » [12], dйbordant adj.: « qui se manifeste avec vigueur, abondance => expansif, exubйrant => fйcond, fertile => pйtulant, vif » [12] та іменники solitude n.f.: « йtat d'abandon, de sйparation, dans lequel se sent l'кtre humain, en face des consciences humaines ou de la sociйtй => isolement » [12], profondeur n.f.: « qualitй, caractиre de ce qui est profond, qui s'йtend vers le bas par rapport а l'orifice, aux bords » [ibid.].

Важливого значення в організації модерністської оповіді набуває принцип поєднання реальної протяжності лінеарного простору з концептуально значущими метафоризованими образами, при цьому останні являють собою синестезії, котрі вибудовуються на чуттєвих відповідностях, як то ces arbres barbus; ces vapeurs molles; cette route ondoyante; ciel de velours; grouillement d'йtoiles; cette buйe de chaleur.

Зауважимо, що саме завдяки розширенню метафоричного контексту оповіді в ній має місце психологічна гіперболізація почуття / відчуття страху й самотності, а об'єктив камери подає вели-ким планом не світ редукованих подій та/чи дій, а своєрідну авторську мережу значень, котра до-повнюється паралелізмом людина - природна стихія.

Стверджується, що характерна для прозових творів XX ст. інтеріоризація опису в гомодієге - тичній оповіді пов'язана з розвитком психологічного, (авто)біографічного чи квазібіографічного романів, у яких оповідна реальність була персонально зумовленою [5, с. 29]. Отже, багатовимірна й суб'єктивізована оповідь, подекуди незмінна у просторі й часі, оскільки останній розтягується, підпорядковується перцепції як безпосередньому відображенню предметів і явищ об'єктивної дійсності органами чуття й вибудовується з огляду на наративну техніку експресії.

У Марселя Пруста, який для більшості літературознавців і мовознавців уособлює синтез літе - ратурної естетики XIX ст. і знаменує відкриття нових наративних практик XX ст., оповідна реальність являє собою візуалізацію цілої низки вражень і відчуттів, отриманих різними органами чуття в поєднанні зі сприйняттям й асоціаціями, мікро- та макроспостереженнями гомодієгетичного оповідача, котрий в жодному разі не являє собою власне «я» автора, а постає текстотвірним конструктом, що, оповідаючи, промовляє je [14, с. 59].

Дослідники мовотворчості французького письменника постулюють ідею того, що замість пре - зентації подій та/чи дій в оповіді Марселя Пруста «експонується» експресія суб'єкта художнього наративу [5, с. 30], а отже прозовий текст перетворюється у «місце нотування та евокування його вражень і відкриттів» [5, с. 30].

Показовим у цьому контексті постає наведений нижче фрагмент оповіді у прозовому творі французького письменника « Du cфtй de chez Swann », що входить до романного циклу автора «А la recherche du temps perdu»:

Ma seule consolation, quand je montais me coucher, йtait que maman viendrait m'embrasser quand je serais dans mon lit. Mais ce bonsoir durait si peu de temps, elle redescendait si vite, que le moment oщ je l'entendais monter, puis oщ passait dans le couloir а double porte le bruit lйger de sa robe de jardin en mousseline bleue, а laquelle pendaient de petits cordons de paille tressйe, йtait pour moi un moment douleureux. Il annonзait celui qui allait le suivre, oщ elle m'aurait quittй, oщ elle serait redescendue. De sorte que ce bonsoir que j'aimais tant, j'en arrivais а souhaiter qu'il vоnt le plus tard possible, а ce qu e se prolongeвt le temps de rйpit oщ maman n 'йtaitpas encore venue (Proust, CS).

Наведений вище фрагмент вибудований у перспективі гомодієгетичного оповідача, що постає головним персонажем власної оповіді. Отже, оповідь конструюється як його ретроспекції, зважаючи на темпоральну сітку художнього наративу, котра представлена здебільшого в Imparfait: je montais me coucher; ce bonsoir durait si peu de temps; elle redescendait si vite; je l'entendais monter; passait dans le couloir; йtait pour moi un moment douleureux.

У наративній поетиці Марселя Пруста синтаксична фігура повтору перебирає на себе функцію носія смислової й емоційної інформації в оповіді. Цитований сегмент художнього наративу відзна - чається великою кількістю дієслів, які характеризуються семантикою нейтральності, як-то дієслова руху в основних і допоміжних словникових значеннях monter v.intr.: « se dйplacer dans un mouvement de bas en haut; se transporter vers un lieu plus haut que celui oщ l'on йtait, s'y placer » [12], venir v.intr.: « marque un dйplacement qui aboutit ou est prиs d'aboutir au lieu oщ se trouve le locuteur ou un point de rйfйrence daller, s'amener, se dйplacer, se rendre » [12], redescendre v.intr.: «descendre de nouveau; descendre aprиs кtre montй » [ibid.], passer v.tr.: « se dйplacer d'un mouvement continu (par rapport а un lieu fixe, а un observateur) » [12].

Проте саме численні повтори цих текстових одиниць quand je montais me coucher; je l'entendais monter; elle redescendait si vite; si peu de temps; le moment oщ; elle serait redescendue; йtait pour moi un moment douleureux; le temps de rйpit спочатку формують, а потім і підсилюють враження «топтання дії на місці» [8, с. 140], яке щодо зовнішньої динаміки (по)дієвості трактується як процес рефлекту - вання, тобто реагування на зовнішні подразнення. Надмірність дієслів у цитованих реченнях під - креслює подовженість думки й почуття, адже в цьому разі основний акцент зроблено на фокусуванні гомодієгетичним оповідачем на деякому одному відчутті й неможливості зосередитися на іншому.

Крім того, особливий ритмомелодійний малюнок оповіді надають авторські преференції до гіпо - таксису, а саме до поширених утворень складних речень із різною часткою субординації й координації: ma seule consolation, quand je montais me coucher, йtait que maman viendrait m'embrasser quand je serais dans mon lit. Mais ce bonsoir durait si peu de temps, elle redescendait si vite, que le moment oщ je l'entendais monter, puis oщ passait dans le couloir а double porte le bruit lйger de sa robe de jardin en mousseline bleue, а laquelle pendaient de petits cordons de paille tressйe, йtait pour moi un moment douleureux. Il annonзait celui qui allait le suivre, oщ elle m'aurait quittй, oщ elle serait redescendue. Подібні гіперсинтаксичні конструкції поєднують у собі безліч ідентичних смислових взаємозв'язків, оформлених різними способами синтаксичного зв'язку [1, с. 122]. Йдеться про фігури асиндетону (j'aimais tant, j'en arrivais а souhaiter) і полісиндетону (oщ je l'entendais monter, puis oщ passait dans le couloir; oщ elle m'aurait quittй, oщ elle serait redescendue), які й увиразнюють, по-перше, тяглість, а по-друге, експресивність й емоційність оповіді.

Синтаксична фігура анепіфори, або обрамлення (l'antйpiphore): mais ce bonsoir durait si peu de temps, elle redescendait si vite, que le moment oщ je l'entendais monter, puis oщ passait dans le couloir а double porte le bruit lйger de sa robe de jardin en mousseline bleue, а laquelle pendaient de petits cordons de paille tressйe, йtait pour moi un moment douleureux надає особливої значущості іменнику moment n.m., який, з огляду на основне словникове значення: « court instant » [12] позначає миттєвість у поетизації й ідеалізації вічного минулого, яким усе ще живе гомодієгетичний персонаж.

Отож, у прустівській оповіді має місце матеріалізація почуттів цього персонажа, зважаючи на те, що реальність буття гомодієгетичного оповідача як така повністю зникає, розчиняючись у ретроспективно представлених відтинках часу: ma seule consolation йtait que maman viendrait m'embrasser quand je serais dans mon lit; mais ce bonsoir durait si peu de temps; le moment oщ je l'entendais monter, puis oщ passait dans le couloir а double porte; il annonзait celui qui allait le suivre, oщ elle m'aurait quittй, oщ elle serait redescendue; ce bonsoir que j'aimais tant, j'en arrivais а souhaiter qu 'il vоnt le plus tard possible. Усі враження й відчуття гомодієгетичного оповідача отримують вербалі- зацію крізь призму імпресіоністської манери опису [4, с. 278], оскільки в цьому разі вибудовується єдиний ретроспективний потік, у якому деякий рухомий і об'єктивно існуючий, однак мінливий предмет / звук / образ: oщ passait dans le couloir а double porte le bruit lйger de sa robe de jardin en mousseline bleue, а laquelle pendaient de petits cordons de paille tressйe візуалізується через суб'єктивне сприйняття й емоційне переживання оповідача: йtait pour moi un moment douleureux, яке тут імплікується текстовою одиницею doideureux adj., ужитою в додатковому словниковому значенні: «qui cause une douleur morale => cruel, dйchirant => pйnible, triste» [12].

Висновки

Отож, із розвитком художньої словесності в добу модернізму посилюється індивідуалізація подій та/чи дій і суб'єктивізація оповіді про них [3, с. 238], що отримує вираження в художньому наративі XX ст. через перенесення (по)дієвості із зовнішньої у внутрішню площину. У прозовому творі досліджуваного періоду в єдиному словесному потоці фіксуються рухливий і змінний наративний об'єкт та суб'єктивна візуалізація останнього крізь призму сприйняття, емо-ційного переживання й осягнення наративним суб'єктом.

Джерела та література

1. Бехта І. А. Оповідний дискурс в англомовній художній прозі: типологія та динаміка мовленнєвих форм : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04 / Бехта Іван Антонович. - Львів, 2010. - 526 с.

2. Божович В. И. Традиции и взаимодействие искусств. Франция: конец XIX - начало XX века / В. И. Божович. - М. : Наука, 1987. - 320 с.

3. Гребенюк Т. В. Подія в художній системі літературного твору (на матеріалі української прози кінця ХХ - початку ХХІ століття) : дис. ... д-ра філол. наук : 10.01.06; 10.01.01 / Гребенюк Тетяна Володимирівна. - Запоріжжя, 2010. - 409 с.

4. Евнина Е. М. Проблема литературного импрессионизма и различные тенденции его развития во фран- цузской прозе конца XIX и начала ХХ века / Е. М. Евнина // Импрессионисты, их современники, их соратники: Живопись. Графика. Литература. Музыка / ред.: А. Д. Чегодаев, В. Н. Прокофьев, И. Е. Данилова. - М. : Искусство, 1976. - С. 254-286.

5. Корвін-Пйотровська Д. Проблеми поетики прозового опису / Дорота Корвін-Пйотровська ; [пер. з пол. Зоряна Рибчинська]. - Львів : Літопис, 2009. - 208 с.

6. Корольова А. В. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті : [монографія] / Алла Валер'янівна Корольова. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2002. - 266 с.

7. Мазурак А. І. Елементи кінопоетики в художній літературі докінематографічного періоду в інтерпретації Михайла Ромма / А. І. Мазурак // Наук. праці Чорномор. держ. ун-ту ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Серія: Філологія. Літературознавство. - 2012. - Вип. 181, т. 193. - С. 49-53.

8. Пахсарьян Н. Т. Избранные статьи о французской литературе : [монография] / Наталья Тиграновна Пахсарьян. - Днепропетровск : АРТ-ПРЕСС, 2010. - 256 с.

9. Прието А. Нарративное произведение из книги «Морфология романа» / Антонио Прието // Семиотика : сб. ст. - М. : Радуга, 1983. - С. 370-399.

10. Радзієвська Т.В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту. Текст - соціум - культура - мовна особистість : [монографія] / Тетяна Вадимівна Радзієвська. - К. : ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2010. - 491 с.

11. Ткачук М. П. Наративні моделі українського письменства : [монографія] / Микола Платонович Ткачук. - Тернопіль : ТНПУ, Медобори, 2007. - 464 с.

12. Dictionnaire Le Petit Robert йlectronique / Version йlectronique du Nouveau Petit Robert, dictionnaire analogique et alphabetique de la langue franзaise. - Paris : Bureau van Dijk, 1997. - Електрон. опт. диск (CD-ROM). - Назва з титул. екрану.

13. Ostaszewska D. і Witosz B. Literackie konwencje opisu postaci / D. Ostaszewska і B. Witosz // Tekst. Problemy teoretyczne / [red. J. Bartminski i B. Boniecka]. - Lublin, 1998. - S. 221-240.

14. Raimond M. Proust en toutes lettres / Michel Raimond, Luc Fraisse. - Paris : Bordas, 1989. - 190 p.

Размещено на Allbest.ru