Нові функціональні потужності синтаксичної сепаратизації у французькому "театрі абсурду"

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОВІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОТУЖНОСТІ СИНТАКСИЧНОЇ СЕПАРАТИЗАЦІЇ У ФРАНЦУЗЬКОМУ “ТЕАТРІ АБСУРДУ”

Станіслав Ольга

У статті представлено новий погляд на синтаксичну сепаратизацію в мовленні героїв французького “театру абсурду”. На матеріалі п'єс С. Беккета та Е. Йонеско висвітлено проблему синтаксичних зв'язків на новітньому рівні дослідження.

У ході дослідження встановлено, що синтаксична сепаратизація в драматургічних творах виступає як один із важливих засобів вираження мовної руйнації. Сепаратизовані синтаксичні структури мають уточнювальне семантичне значення та характеризують мовлення персонажа як примітивне, незв'язне, логічно не структуроване. У такому використанні сепаратизація указує на механічність, комунікативну некомпетентність героїв. Мовлення персонажів п'єс - таке ж незв'язне, розчленоване, як і їх мислення.

Проведена наукова розвідка довела, що в п'єсах “театру абсурду” сепаратизовані синтаксичні структури виступають не просто афективним засобом вираження емоційного стану героїв, а проявом абсурдності, заперечення комунікації як такої та стилетвірною ознакою драматургів-абсурдистів.

Розгляд матеріалу дослідження засвідчив, що сепаратизовані структури мають велике просодичне значення в структурі абсурдистського висловлення. Разом із часто вживаними паузами та звуконаслідуванням у мовленні персонажів, вони окреслені як яскраві засоби вияву антикомунікативних здібностей персонажів. Поширення сепаратизації у синтаксичній тканині абсурдистських п'єс слугує одним із вагомих засобів вираження ключових принципів цього художнього напряму.

Дослідження підтвердило, що сепаратизація в мовленні героїв “театру абсурду”, виступає не просто імітацією усного мовлення, афективним засобом вираження емоційного стану мовців, а є одним із синтаксичних засобів, що виразно характеризує мовні компетенції учасників комунікації. Мовлення значною мірою відображає сутність художнього образу, розкриває його зсередини, уможливлюючи тим самим більш глибоке його розуміння й сприйняття. Отже, можемо стверджувати, що у французьких п'єсах “театру абсурду” сепаратизація розширює свої функціональні потенції, стає якісно оновленою, наповненою новими якостями та характеристиками.

Ключові слова: “театр абсурду”, синтаксичні зв'язки сучасної французької мови, синтаксична сепаратизація, руйнація комунікації, нові функціональні можливості сепаратизації.

Станислав Ольга. Новые функциональные потенции синтаксической сепаратизации во французском “театре абсурда” (на материале пьес С. Беккета, Э. Ионеско). В статье представлен новый взгляд на синтаксическую сепаратизацию в речи героев французского “театра абсурда”. На материале пьес С. Беккета и Э.Ионеско освещена проблема синтаксических связей на новом уровне исследования

В ходе исследования установлено, что синтаксическая сепаратизация в драматургических произведениях выступает как одно из важных средств выражения языкового разрушения. Сепаратизированные синтаксические структуры имеют уточняющее семантическое значение и характеризуют речь персонажа как примитивную, бессвязную, логически не структурированную. В таком использовании сепаратизация указывает на механичность, коммуникативную некомпетентность героев. Речь персонажей пьес - такая же бессвязная, расчлененная, как и их мышление.

Проведенная научная разведка показала, что в пьесах “театра абсурда” сепаратизированные синтаксические структуры выступают не просто аффективным средством выражения эмоционального состояния героев, а проявлением абсурдности, отрицания коммуникации как таковой и стилеобразующим признаком драматургов- абсурдистов.

Исследования подтвердило, что сепаратизированные структуры имеют большое просодическое значение в структуре абсурдистського высказывания. Вместе с часто употребляемыми паузами и звукоподражанием в речи персонажей, они определены как яркие средства выражения антикоммуни кативных способностей персонажей. Распространение сепаратизации в синтаксической ткани абсурдистських пьес служит одним из весомых средств выражения ключевых принципов этого художественного направления.

Установлено, что сепаратизация в речи героев “театра абсурда”, выступает не просто имитацией устной речи, аффективным средством выражения эмоционального состояния говорящих, а является одним из синтаксических средств, которое выразительно характеризует языковые компетенции участников коммуникации. Речь в значительной мере отражает сущность художественного образа, раскрывает его изнутри, делая тем самым более глубокое его понимание и восприятие. Итак, можно утверждать, что во французских пьесах “театра абсурда” сепаратизация расширяет свои функциональные потенции, качественно обновляется, наполняется новыми качествами и характеристиками.

Ключевые слова:“театр абсурда”, синтаксические связи современного французского языка, синтаксическая сепаратизация, разрушение коммуникации, новые функциональные возможности сепаратизации.

сепаратизація театр абсурд лінгвокультурологічний

Stanislav Olha. New Functional Powers of Syntactic Separation in the French “Theater of the Absurd” (Based on the Materials of Plays of S. Beckett and E. Ionesco). The article presents a new perspective on syntactic separation in the speech of the heroes of the French “theater of the absurd”. On the material of plays S. Beckett and E. Ionesco showed the problem of syntactic connections at the newest level of research.

During the study, it was established that syntactic separation in dramatic works serves as an important means of expressing language destruction. Separated syntactic structures have refinement semantic meaning and characterize the speech of the character as a primitive, unconnected, and logically non-structured. In this use separation indicates the mechanics, communicative incompetence of the heroes. Speech of the characters of the plays is as unconnected, dismembered as their thinking.

The scientific exploration shows that in the play “theater of the absurd” separation syntact ic structures serve not only affective means of expressing the emotional state of the characters, and the expression of the absurdity of their speech, denial of communication as such and a stylistic feature of playwrights-absurdists.

In the course of consideration of the research material we have traced that separation prosodic structure of great importance in the structure of absurd statements. Together with the lingering pauses and the quantum character in the speech of the characters, they are described as vivid means of manifestation of anti-communicative abilities of characters. So, the spread of separation in the syntactic fabric of absurd plays is one of the most powerful means of expressing the key principles of this artistic direction.

The research confirmed that separation in the speech of the heroes of the theater of the absurd" is not merely a simulation of oral speech, an effective means of expressing the emotional state of the speakers, but is one of the syntactic means that clearly characterizes the language competences of the participants in the communication. Speaking to a large extent reflects the essence of the artistic image reveals the inside, thus making possible a deeper understanding and perception. We can argue that in French plays “theater of the absurd” separation expands its functional potentials, qualitatively updated, and filled with new qualities and characteristics.

Key words: “theater of absurd”, syntactic connections of the modern French language, syntactic separation, destruction of communication, functional possibilities of separation.

Постановка наукової проблеми та її значення. Середина ХХ ст. (50-70-ті рр.) у французькій літературі позначена своєрідною кульмінацію модернізму та появою нової течії алітератури - “театру абсурду”. Філософія драматургів-абсурдистів полягала в зображенні безглуздості, беззмістовності реального світу, світу хаосу, кошмарів та трагізму, у якому немає логіки, дійсних взаємозв'язків, органічних законів тощо. “Театр абсурду” змусив звернути увагу на абсурдність людського існування, озброївши драматургію новою технікою, новими прийомами та засобами вираження; цей новітній художній напрям уніс у літературу середини ХХ ст. нові теми, нових героїв і нове мислення. У п'єсах французьких абсурдистів відбулися зміни, інновації не лише на змістовому, ідейному, жанровому рівнях, а й на мовному, комунікативному. Порушивши у своїх творах одну з надважливих тем сучасності - проблему спілкування - французькі драматурги використовували всі можливі засоби для її імплікування. Одним із способів вираження мовної руйнації стали синтаксичні сепаратизовані структури. Нова оптика бачення сепаратизації в мовленні героїв “театру абсурду” уможливлює представлення проблеми синтаксичних зв'язків на новому рівні дослідження.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Встановлено, що синтаксична сепаратизація представляє такий приклад синтаксичних зв'язків, який передбачає побудову повідомлення шляхом розділення речення на кілька самостійних висловлень, інтонаційно та графічно відокремлених, проте єдиних за змістом. Особливістю сепаратизованої фрази є те, що її основа (базисна частина) не відображає усієї повноти змісту висловлення, яке поступово, відповідно до свого формування, наділене новими деталями, доповненнями, що особливим чином прикріплені до раніше сказаного й інтонаційно завершеного речення [1, с. 77]. За своєю сутністю, природою виникнення (із розмовного мовлення) сепаратизовані структури є, як правило, афективними, експресивно забарвленими та стилістично маркованими синтаксичними одиницями. Вони неодноразово були предметом аналізу синтаксистів із точки зору їх структурної архітектоніки [4; 6]; інтонаційних параметрів [3; 5]; експресивності, стилістичних особливостей [1; 7]; комунікативно-прагматичних функцій у тексті [1; 2; 7].

Однак, попри значну кількість публікацій із вказаної проблематики, залишаються нерозкритими аспекти функціонування сепаратизації у текстах різних жанрів, не виявлені особливості її структурної організації, недостатньо проаналізовані її стилістичні можливості, не з'ясовані динаміка та тенденції розвитку. Проведений аналіз досліджень цієї проблеми дозволяє констатувати, що синтаксична сепаратизація уже протягом кількох десятиліть є актуальним питанням вивчення мовознавців, а отже, потребує подальшого ґрунтовного опрацьовування.

Мета і завдання статті. На матеріалі франкомовних п'єс С. Беккета “Щасливі дні” (“Oh les beaux jours ”, 1961), “В очікуванні Ґодо” (“En attendant Godot”, 1949) та Е. Йонеско “Голомоза співачка” (“La cantatrice chauve”, 1950) маємо на меті проаналізувати особливості сепаратизації у французьких п'єсах “театру абсурду”. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1) встановити лінгвокультурологічний зв'язок між сепаратизованими (розчленованими) синтаксичними структурами та ключовими принципами “театру абсурду”; 2) з'ясувати особливості сепаратизації у мовленні героїв французьких абсурдистських п'єс; 3) обґрунтувати наявність нових якостей та характеристик сепаратизації в драматургічних текстах “театру абсурду”.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

В основі драми “Щасливі дні” - монолог жінки про беззмістовність людського життя. Героїня твору - уже немолода пані Віні, яка на очах глядача занурюється в пісок (абсурдний простір); спочатку - по пояс, потім - майже з головою. Вона ніби не помічає свого “абсурдного” стану, як зазвичай, заклопотана ранковою зарядкою, макіяжем, молитвою. Молитва Віні швидко переходить у монолог-сповідь про плинність життя, про те, як блискавично пройшли її смішні й сумні, веселі та страшні щасливі дні. Її чоловік Вілі незмінно шелестить своєю газетою. Автор у стилі “театру абсурду” зобразив, як люди в щоденній суєті, дріб'язкових клопотах, за буденними жестами та звичними фразами, що доведені до автоматизму, умирають заживо, створюючи видимість існування, фікцію щасливого життя.

Для авторів французького “театру абсурду” домінантною якістю буття був не розвиток, а розпад, руйнація у всьому і в комунікації так само. Мовлення героїв членоване на складові частини, які потім хаотично з'єднані, пов'язані за відсутності смислових і логічних зв'язків. Репліки, у складі яких використані штамповані фрази, кліше для підміни думок та почуттів, засвідчували неспроможність, неможливість взаєморозуміння мовців.

Розглянемо зразок такого абсурдистського діалогу чи, радше, монологу: WINNIE. - [...] Je transpirais abondamment. (Un temps.) Autrefois. (Un temps.) Plus maintenant. (Un temps.) Presque plus. (Un temps.) La chaleur a augmentй. (Un temps.) La transpiration diminuйe. (Un temps.) Зa que je trouve si merveilleux. (Un temps.) La faзon dont l'homme s'adapte. (Un temps.) Aux conditions changeantes. (Elle transfиre l'ombrelle а la main gauche. (Un temps.) Tenir en l'air fatigue le bras. (Un temps.) Pas en marchant. (Un temps.) Seulement au repos. (Un temps.) Voilа une observation curieuse. (Un temps.) [...] (S. Beckett. Oh les beaux jours, p. 42-43).

Героїня п'єси С. Беккета Віні повільно розмірковує про речі, що її хвилюють. Вона зважує, підбирає потрібні слова, змушена зупинятися після кожної короткої репліки, переборюючи власні емоції. У такому використанні сепаратизація указує на механічність, комунікативну некомпетентність дорослої жінки. Вона роздумує над кожним словом не тому, що намагається віднайти більш влучне серед них, не з метою точного вираження, а тому, що її мовлення є стереотипним, шаблонним, позбавленим виразності. Мовлення Віні - таке ж незв'язне, розчленоване, як і її мислення.

За ступенем поширеності виокремлюють сепаратизовані синтагми як однокомпонентні, непоширені (наприклад: Autrefois), так і багатокомпонентні, поширені (наприклад: Aux conditions changeantes). За синтаксичною функцією відокремлені елементи найчастіше виступають обставинами.

Аналіз засвідчив, що сепаратизовані структури мають важливе просодичне значення в структурі абсурдистського висловлювання. Разом із частовживаними паузами, маркованими в драматургічному тексті авторською ремаркою (на кшталт Un temps), вони сповільнюють темп мовлення, затягують враження, створюють ефект на зразок “уповільненого кадру” в кінофільмах.

Проаналізуємо ще один фрагмент із тієї ж п'єси: WINNIE. - (Voix normale, d'une traite.) Dieu te bйnisse Willie de ta bontй je sais l'effort que зa coыte, repose-toi а prйsent dйtends-toi je ne t'embкterai plus а moins d'y кtre acculйe, je veux dire а moins d'йpuiser mes propres possibilitйs ce qui est peu probable, simplement te savoir lа а mкme de m'entendre mкme si en fait tu ne le fais pas c'est tout ce qu'il me faut, simplement te sentir lа а portйe de voix et sait-on jamais sur le qui-vive c'est tout ce que je demande, ne rien dire pas fait pour tes oreilles ou susceptible de te causer de la peine, ne pas кtre lа en train d'йmettre а crйdit pour ainsi dire sans savoir et un ver qui me ronge (1). (Un temps. Elle reprend son souffle.) Le doute (2). (Elle pose l'index et le majeur sur la rйgion du cњur, cherche l'endroit, le trouve.) Lа (3). (Elle dйplace lйgиrement les doigts.) Environ (4). (Elle йcarte la main.) [...] (S. Beckett. Oh les beaux jours, p. 33).

Цитований уривок нагадує неконтрольований “потік свідомості” головної героїні, у якому відсутня логіка розвитку подій, незрозумілі окремі явища та поняття, невмотивовані дії. Перше речення - сумбурний, хаотичний набір суджень Віні про свого чоловіка Віллі, про її необхідність завжди чути його та про її підозри, недовіру, сумніви щодо нього. Третє й четверте речення - сепаратизовані синтаксичні синтагми, розміщені за базисною частиною (друге речення). Синтагми є однокомпонентними, непоширеними (Lа. Environ), функціонально - обставинами місця. Вони мають уточнювальне семантичне значення, характеризують мовлення персонажа як примітивне, незв'язне, логічно не структуроване, створюють певний психологічний вакуум.

Як бачимо, сепаратизація в текстах “театру абсурду” розширює свої функціональні потенції, наповнена новими якостями та характеристиками. У ході аналізу фактичного матеріалу встановлено, що сепаратизовані структури в абсурдистських діалогах уможливлюють вираження такого художнього принципу, як суб'єктивація часопростору. Наприклад, у С.Беккета в “Чекаючи Ґодо” усі події розгортаються в невизначеному просторі й часі (Route а la campagne, avec arbre. Soir - Сільська дорога. Дерево. Вечір):

ESTRAGON. - Tu es sыr que c'йtait ce soir ?