Основні закони спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Основні закони спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування

Комунікативні закони - найзагальніші нежорсткі тенденції, що наявні в усіх типах групового й масового спілкування. Комунікативні закони нежорсткі, з плином часу можуть змінюватися, мають національну специфіку. Російський мовознавець Й. Стернін виокремив низку законів спілкування.

Закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідники в процесі спілкування імітують стиль один одного. Це відбувається автоматично, підсвідомо.

Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль. Чим більше зусиль витрачає адресант, тим більша ефективність його мовленнєвого впливу.

Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів. Чим довше говорить мовець, тим неуважніші й нетерплячіші його слухачі.

Закон зниження рівня інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності. Чим більше людей слухає промовця, тим нижчим є середній рівень інтелекту аудиторії.

Закон комунікативного самозбереження. Людина намагається зберегти комунікативну рівновагу. Нова ідея, як правило, спершу відхиляється. У групі людині легше пристосуватися до поведінки групи, ніж протистояти їй.

Закон ритму спілкування. Співвідношення говоріння й мовчання в мовленні кожної людини - величина постійна, приблизно 1:23.

Закон довіри до зрозумілих висловлювань. Чим простіше мовець висловлюється, тим краще його розуміють і більше вірять.

Закон притягування критики. Чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять, критикують її.

Закон прискореного поширення негативної інформації. Негативна інформація поширюється швидше, ніж позитивна.

Закон спотворення інформації («зіпсованого телефону»). Будь-яка інформація, яку передають у групі спілкування, спотворюється в процесі передавання.

Закон емоційного «зараження». Особи, які перебувають в однаковому емоційному стані, прагнуть об'єднатися в групу й спілкуватися один з одним.

Закон емоційного пригнічування логіки. Перебуваючи в емоційному стані, людина втрачає логічність і аргументованість мовлення.

Знання комунікативних законів та вміння використовувати їх, а якщо необхідно - протистояти їм - важлива складова комунікативної компетенції кожної освіченої людини.

Стратегії мовленнєвого спілкування - оптимальна реалізація прагнень мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування й гнучка їх видозміна в конкретній ситуації.

Комунікативна стратегія охоплює:

- Вибір глобального мовленнєвого наміру (констатувати факт, поставити запитання, звернутися з проханням тощо);

- Вибір слів, що відповідають ситуації;

- Визначення обсягу інформації;

- Встановлення співвідношення інформації зі станами свідомості співбесідників;

- Визначення порядку висловлювань;

- Налаштування висловлювання на певний комунікативний режим, стиль і жанр.

Складовими стратегії можуть також бути аргументація, мотивація, оцінка, висловлювання емоцій (симпатій, антипатій), міркування вголос, виправдання, підбурювання тощо. Побудова стратегій та їхня реалізація великою мірою залежать від рівня знайомства комунікантів, соціальних чинників, орієнтації в психічній, когнітивній та ін. сферах адресата.

Розрізняють два типи стратегій спілкування: власне комунікативну (це правила й послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант) й змістову (покрокове змістове планування мети з урахуванням наявного «мовного матеріалу» в межах кожного кроку в комунікації). Обидва типи стратегій визначають загальний «стиль» взаємодії в спілкуванні, тобто, як і якими способами й засобами може бути досягнута мета комунікації.

Виділяють також кооперативні та некооперативні стратегії мовленнєвого спілкування. Кооперативні стратегії втілюються в діалоги, поради, обмін думками, розповіді, повідомлення тощо. Некооперативні знаходять своє втілення в конфліктах, суперечках, претензіях, погрозах, ухиляннях від відповіді тощо.

Отже, мовленнєві стратегії дають змогу ефективно досягати мети спілкування.

Невербальні компоненти спілкування.

Мовлення - основний, але не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією за допомогою багатьох інших засобів - жестів, міміки, постав тіла, одягу, зачісок, запахів, навіть предметів, які їх оточують. Для співрозмовників значущими є прикраси, татуювання на тілі, ґатунок чаю або кави тощо. Усе це отримало назву невербальні повідомлення.

Невербальні засоби спілкування - елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу й разом з мовою служать для створення, передавання й сприйняття повідомлень.

Ученими встановлено, що різноманітні невербальні сигнали в особистісному спілкуванні несуть від 60 до 80% інформації. Тобто більша частина спілкування здійснюється без участі мови. Проте значення різних невербальних сигналів «перебувають» не в самих сигналах, а приписуються їм тими, хто декодує мовлення, «вичитується» ними. Це декодування відбувається з обов'язковим урахуванням культурних та індивідуальних контекстів. Невербальні знаки витворюються й сприймаються різними сенсорними системами: зором, слухом, тактильними відчуттями, смаком, нюхом, враховується час і місце спілкування.

Проксеміка (лат. Proximus - розташований близько) - просторові стосунки людей у процесах спілкування. Перебіг комунікації залежить від простору навколо людини (індивідуальний простір комунікації). Цей простір свідомо або неусвідомлено охороняється кожним учасником спілкування. Суттєво впливає на міжособистісне спілкування дистанція між учасниками. Е. Халл відстань спілкування диференціює так:

1) інтимна (0-45 см),

2) індивідуальна (45 см - 1,2 м) - розмова між рідними, друзями,

3) товариська (1,2 - 3,6 м) - спілкування товарисько-службове,

4) публічна (3,6 м - межа бачення й слухання) - спілкування у випадках викладач - студенти, спортсмени - глядачі на стадіоні, особисте знайомство не обов'язкове.

Свідомо чи неусвідомлено людина обирає таке робоче місце, яке сприяє утвердженню її ролі в групі. Мають значення в процесах комунікації форма стола (напр., круглий стіл під час переговорів символізує рівноправність учасників); місце комунікантів (розташування співрозмовників за столом навпроти, як правило, налаштовує на офіційність, навіть ворожнечу; найкраще для співпраці сидіти за одним столом пліч-о-пліч).

Жести у спілкуванні є носіями різного типу інформації, пов'язаної з емоційними станами комунікантів. Сучасні американські дослідники ролі невербальних засобів у спілкуванні А. Піз і А.Гарнер виявили різні типи емоційних станів людини, аналізуючи жести учасників психотерапевтичних сеансів.

Нудьга: голова лежить на руці; чим сильніше слухач налягає на руку, тим йому нудніше; палець скерований до скроні, а рука на підборідді свідчить про критичне ставлення до співбесідника, його слів. Таке ставлення посилюється, якщо адресат сидить схрестивши ноги; руки також схрещені на грудях, голова нахилена, тіло відкинуте назад, ліва брова опущена, пальці зігнуті. комунікативний проксеміка жест

Позитивне ставлення: голова вільна, голова трохи нахилена, палець лише торкається голови, пальці не зімкнені.

Упевненість: мовець тримає пальці хатинкою; жінки при цьому часто кладуть руки на коліна.

Відкритість: відкриті долоні, звернені в бік адресата, аудиторії.

Оборона: руки схрещені на грудях, напружена шия, зашпилений піджак, темні окуляри.

Очікування: потирання долонь.

Невпевненість: почухування або легке потирання шиї нижче вуха і позаду вуха - це сигнал, що співбесідник не розуміє сказаного.

Симпатія: копіювання жестів, міміки, постави тіла співбесідника.

Рівність: горизонтальне потискування рук.

Домінування: повертання руки співбесідника при потискуванні донизу.

Приховування: людина часто торкається різних частин свого обличчя, найчастіше носа, ніби прикриваючи губи. Іноді потирає очі, що може бути декодовано як «не хочу його бачити».

Роздратування: підсвідоме розслаблення комірця або потирання шиї.

Несхвалення, втрата інтересу: пошук чогось дрібного на одязі, часто неіснуючого, змахування його під час розмови; людина палить, опускає очі, додолу видихує дим (часто тонкою цівкою).

Недовіра, приховування думок: прикривання рукою губ, потирання вуха («Я вже наслухався цього»).

Мають значення також просодика (темп, тембр, тон мовлення), кінетика (міміка, жести. хода, контакт очима), графеміка (почерк, підпис, скорочення), зовнішній вигляд (одяг, прикраси, зачіска, косметика), такесика (дотики, потискання рук, поплескування), запахи, хронеміка (час очікування, час повідомлення, час спілкування).

Гендерні аспекти спілкування.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність великою мірою залежить від гендерних (англ. Gender - рід) (соціостатевих) статусів учасників спілкування.

1. У спілкуванні чоловіків найважливішою є інформація, тобто факти, жінки зорієнтовані на атмосферу спілкування, міжособистісні аспекти.

2. Чоловіки зорієнтовані на соціальні статуси й владу, вони пристосовуються до ієрархічних соціальних ролей. Жінки віддають перевагу партнерській, рівноправній комунікації, прагнуть до знищення ієрархічних бар'єрів.

3. Жінки значно краще почуваються в колективі, чоловіки часто вибирають роль «одинокого воїна».

4. Мовлення жінок насичене засобами опису почуттів, настроїв, емоцій.

5. Жінки переважно формулюють свої бажання непрямо, легше вичитують приховане (правда, іноді не те, що було насправді). Це часто стає причиною конфліктів. Жінки очікують відгадування їх бажань, а чоловіки зорієнтовані на прямі прохання чи вимоги.

6. Чоловіки, як правило, формулюють пропозиції прямо, жінки - у вигляді запитань. Жінки частіше кажуть «думаю, вважаю», навіть якщо переконані у своїй правоті. Чоловіки формулюють міркування категоричніше, це спричиняє невпевненість у жінки.

7. У конфліктних ситуаціях жінки частіше відмовляють від своїх поглядів.

8. Чоловіки розв'язують конфлікти раціональним способом, за допомогою аргументів, переконань; жінки схильні до емоційного їх вирішення.

9. Жінкам легше звернутися до когось за допомогою, чоловіки витлумачують це як слабкість.

10. У мовленні чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів; жінки віддають перевагу прикметникам і прислівникам. Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, використовують більшу кількість засобів ввічливості, менше грубих і лайливих виразів. У мовленні жінок частіше спостерігається явище неточного називання предметів (Напр., у магазині: «Покажіть, будь ласка, цю штуку»). Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, може, напевне).

Це варто враховувати у професійному спілкуванні для досягнення своєї мети й уникання непорозумінь.

Размещено на Allbest.ru