Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу

РЕФЕРАТ

на тему: Вклад Е. Сепіра в розвиток зіставної лінгвістики

з дисципліни “Зіставна лінгвістика”

Виконала: студентка Білевич Марія Дмитрівна

Київ - 2020

ЗМІСТ

1. Біографія Едварда Сепіра

2. Наукові зацікавлення

3. Лінгвістичні досягнення. Гіпотеза Сепіра-Ворфа

Список використаних джерел

1. Біографія Едварда Сепіра

Едвард Сепір (1884-1939) народився в Лауенбурзі в єврейській родині, що походила з Литви. Удома розмовляли мовою їдиш. У 1889 році родина виїхала до США. З 1901 до 1904 Сепір студіював германістику та індоєвропеїстику в Колумбійському університеті.

Магістерську роботу присвятив теорії Йоганна Готфрида Гердера про походження мови. У цей час познайомився зі своїм майбутнім вчителем етнологом і мовознавцем Францем Боасом, який зацікавив його індіанськими мовами.

З 1910 до 1925 року був керівником етнографічного відділу Канадської геологічної служби в Оттаві. 3 1927 до 1931 року був професором Чиказького університету, з 1931 року викладав в Єльскому університеті. Член Американської академії мистецтв і наук (з1933) і Антропологічного (1938) товариств. Сепір помер 4 лютого 1939 року в Нью-Хейвені.

2. Наукові зацікавлення

Як науковий співробітник Каліфорнійського університету (1907-1908), займався описом кількох індіанських мов заходу США (чінукські мови, мови яна, такелма, вішрам, часта-коста), застосовуючи до них ті ж суворі методи аналізу, що використовуються при дослідженні індоєвропейських і семітських мов.

Після недовгого перебування в університеті Пенсільванії завідував антропологією в Геологічній службі Канади (1910-19250. У цей період центральне місце в його дослідженнях займали нутка (мова індіанців північно-західного узбережжя) і атапаскська мова. Пізніше він займався навахо, хупа, юті та іншими мовами, а також провів цілий ряд широкомасштабних порівняльних досліджень.

У своїй праці “Часова перспектива в аборигенній культурі Америки” (Time Perspective in Aboriginal American Culture, 1916) Сепір оригінальним чином використовував лінгвістичні дані з метою історичної реконструкції.

Глибоке знання порівняльно-історичних даних дозволило йому встановити генетичну спорідненість різних мов Центральної і Північної Америки в роботі “Central and North American Languages” (1929), в якій він переконливо звів більшість із відомих тобі 75 груп в шість великих макросімей.

У сферу його інтересів входили індоєвропейські мови, зокрема індоєвропейська фонологія, а також проблема міжнародних мов.

У книзі “Мова” (Language, 1921) Сепір показав, що кожна мова характеризується основними структурами, які визначають наявність в даній мові специфічних звуків, слів і граматичних особливостей; ці структурні риси мови-предка є причиною подібного розвитку мов-нащадків (концепція “дрейфу”)

У період Роботи в Чиказькому (1925-1931) і Єльському університетах Сепір зацікавився психологічними аспектами аналізу мови. Як голова Відділення антропології і психології в Національній науково-дослідній раді (1934-1935), сприяв проведенню важливих лінгво-психологічних досліджень. На думку Сепіра, мова, культура та особистість зливаються в єдине ціле; мова - це “символічний ключ до поведінки”, тому що досвід інтерпретується насамперед через призму конкретної мови і найбільш відкрито проявляється у взаємозв'язку мови й мислення.

Велика кількість статей і його семінар у Єльському університеті “Вплив культури на особистість” не тільки привернули увагу антропологів до індивіда в його культурному середовищі, а й мали помітний вплив на теорію психоаналізу.

3. Лінгвістичні досягнення

Сепір був одним з найбільш і найвпливовіших лінгвістів першої половини ХХ століття, йому належать піонерські досягнення в лінгвістичній типології, фонології, соціолінгвістиці. Досліджував індіанські мови Північної Америки, висунув низку гіпотез про їхній генетичний зв'язок. Його роботи вплинули на американський дескриптивізм, а в другій половині століття активно використовувалися і представниками функціонального і генеративістського напряму.

У своїх працях Сепір висловлював ідеї, близькі до “гіпотези лінгвістичної відносності”, яку потім найбільш послідовно сформулював Бенджамін Лі Ворф. Тому ця гіпотеза відома під назвою гіпотеза Сепіра-Ворфа.

Гіпотеза Сепіра-Ворфа - концепція, розроблена в 1930-х роках, за якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності. Названа за іменами американських мовознавців Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа. Дана гіпотеза припускає, що люди, які говорять різними мовами, по-різному сприймають світ і по-різному мислять.

Зокрема, ставлення до таких фундаментальних категорій, як простір і час, залежить в першу чергу від рідної мови індивіда; з мовних характеристик європейських мов виводяться не тільки ключові особливості європейської науки. Подібні ідеї раніше висловлював і Вільгельм фон Гумбольд.

Зазвичай, виокремлюють два варіанти інтерпретації гіпотези, перший з яких частіше за все дістає назву “радикальної”, “сильної” або “консервативної” версії, а другий - “обережної”, “слабкої” або “ліберальної” версії. Радикальність першої версії полягає у твердженні про те, що “мова повністю визначає мислення”, у той час як друга версія пропонує визнати, що “мова лише впливає на мислення”. У такому “слабкому” формулюванні гіпотеза приймається сьогодні як дещо самоочевидне.

Передумови виникнення теорії. Едвард Сепір та Бенджамін Ворф не були першовідкривачами у дослідженні світогляду представників різних народів та їхньої залежності від мови. Одним із перших мовознавців, який звернув увагу на зв'язок мови та мислення людини, був німецький вчений Вільгельм фон Гумбольдт. Він ще раніше висловлював ідеї, що людина сприймає світ крізь мовну призму і робить це так, як мова дозволяє.

У своїй концепції фон Гумбольдт дотримується антропологічного підходу, зосереджуючись на зв'язку мови зі свідомістю людини. Вчений переконує, що кожна конкретна мова пов'язана із «духом народу» та є його виявом. мова сепір мислення мовознавство

Гумбольдт заперечував технічну функцію мови і те, що вона потрібна лише для вираження думок, оскільки вважав, що “мова закладена в природі людини”. Мова, на його думку, існує у взаємозв'язку з народом і культурою. Крім цього, Вільгельм фон Гумбольдт відстоював ідею, що саме мова - той орган, який творить думки і думки кожної людини породжені особливостями її мови. Розвиваючи свою теорію, вчений зазначив, що не лише мислення, а й світобачення та пізнання навколишнього середовища залежить від мови, яка не просто відображає їх, а інтерпретує.

Мови, на його думку, по-різному членують світ, адже те явище, що в якійсь мові названо одним словом, в іншій потребує двох. Та єдність, яка описана одним словом, втрачається в зворотах мови, яка не має потрібної назви-відповідника. Такі думки були на той час прогресивним та брали свій початок у вченнях німецьких філософів.

Однак, далеко не всі сучасники погоджувалися з ідеями В. фон Гумбольдта. Його теорію піддавали критиці прибічники “технічного” призначення мови. Були вчені, які розвинули теорію Гумбольдта, зокрема, Ф. Боас, учнем якого був Сепір. Ідеї німецького вченого знайшли продовження у гіпотезі американських колег Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа.

Список використаних джерел

4. Koerner, E. F. K. Edward Sapir: Appraisals of his life and work. -- John Benjamins, 1985.

5. Cowan, William New perspectives in language, culture, and personality: Proceedings of the Edward Sapir Centenary Conference (Ottawa, 1-3 October 1984). -- John Benjamins, 1986.

6. Leslie Spier, A. Irving Hallowell u. Stanley S. Newman (Hrsg.): Language, Culture and Personality. Essays in Memory of Edward Sapir. Edition Sapir Memorial Publication Fund. University of Utah Press, Salt Lake City 1960.

7. Swadesh М., Edward Sapir, «Language», 1939, v. 15, № 2; Voegelin С. F., Edward Sapir, в кн.: Portraits of linguists, ed. by T. Sebeok, v. 2, Bloomington -- L., 1966.

8. Edward Sapir: Appraisals of His Life and Work. Ed. Konrad Koerner. Philadelphia: John Benjamins, 1984. Збірник спогадів та критичних (переважно схвальних) статей учнів та колег Сепіра.

9. The Collected Works of Edward Sapir. Ed. William Bright. Berlin: Mouton de Gruyter, 1990. Volume IV -- антропологічні праці, Volumes V, VI -- праці про індіанські мови.

10. Edward Sapir: Linguist, Anthropologist, Humanist. Regna Darnell. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1990. . (на сьогодні найкраща біографія Сепіра з детальним аналізом його діяльності як етнолога)

11. Гухман М. М., Э. Сепир и «этнографическая лингвистика», «Вопросы языкознания», 1954, № 1.

Размещено на Allbest.ru