Методи дослідження лінгвокультурних концептів

Мета концептуального аналізу - «виявлення парадигми культурно значущих концептів й опис їх концептосфери» [6, с. 69]. Об'єктом дослідження є смисли, що передаються окремими словами, граматичними категоріями або текстами, при цьому залучення великого корпусу контекстів уживання слова в художній літературі дає змогу не лише описати розглянутий концепт, а й структурувати його, виокремлюючи набір найбільш характерні ознаки.

В. Маслова описала методику проведення концептуального аналізу спираючись на структурні особливості концепту. Ядро - це словникові значення тієї чи іншої лексеми, які, на думку вченого, укладають великі можливості в розкритті змісту концепту, виявленні специфіки його мовного вираження. Периферія - суб'єктивний досвід, різні прагматичні складники лексеми, конотації та асоціації [9, с. 98].

На думку В. Маслової, «кожен концепт як складний ментальний комплекс охоплює, крім смислового змісту, ще й оцінку, ставлення людини до того чи іншого відображуваного об'єкта....» [8, с. 55].

В. Маслова визначає п'ять так званих «шарів» концепту [12, с. 248]:

I) словникова дефініція концепту (ядро);

II) етимологія концепту;

III) інші дефініції концепту (наукові, філософські та ін.);

IV) метафора, метонімія, ідіоми, фразеологізми, сталі вирази, приказки й прислів'я;

V) індивідуальне сприйняття концепту (які асоціації виникають, у що людина вірить, що відчуває, уявляє).

Рис. 1. Структура концепту за В. Масловою

Р. Фрумкіна та І. Штерн стверджують, що на сьогодні в сучасному мовознавстві відомі чотири типи концептуального аналізу [12, с. 253-255].

1. Перший тип пов'язаний із лінгвістичною філософією та антропоцентричною етнолінгвістикою, вивчає відображення понять у мові. Цей тип концептуального аналізу знаходить відображення у двох абсолютно різних галузях. Перша (Н. Арутюнова, Т. Радзієвська) досліджує важливі філософські поняття, такі як знання, істина, доля, добро, зло в різних контекстах (літератури різних жанрів, різних культур, повсякденного використання, свідомість простих людей тощо). Внутрішній досвід дослідника, життєвий досвід інформантів сприяє полегшенню інтерпретації концепту.

Друга галузь першого типу концептуального аналізу представлена етноцентричним підходом до значення слова (А. Вежбицька). У цьому випадку значення розглядають як ментальний об'єкт, аналізують із двох точок зору - антропоцентричної (коли зображує універсальні характеристики людської природи) й етноцентричної (обумовлено особливостями певного етносу). Уважається, що світ не може бути адекватно описаний мовними засобами, оскільки вони накладають певний вид світу (образу світу) на носіїв мови. Кожна мова фіксує свою картину світу. При порівнянні образів світу різних народів, зовсім різні концептуальні структури приходять до відома: одні й ті ж концепції можуть існувати по-різному.

2. Другий тип концептуального аналізу (Т. Булигіна, Р. Розіна) фокусується на аналізі предикативної лексики, модальних часток, квантифікаторів у різних діагностичних контекстах.

3. Концептуальний аналіз третього типу застосовують для всіх видів лексичниї одиниць, процедура полягає в поясненні концепту за допомогою формально семантичної мови (І. Мельчук, А. Вежбицька), «анкетування» слів або словосполучень, котрі вербалізують певний концепт (С. Нікітіна).

4. Четвертий тип концептуального аналізу (А. Баранов, В. Сергеєв) спрямований на соціальні, політичні та ідеологічні концепти, такі як свобода, справедливість, перемога. Визначає взаємозв'язок між діахронічними змінами в змісті цих концептів і розвиток соціальних ідей, військових доктрин.

Слід зазначити, що В. Маслова визначає такі етапи концептуального аналізу:

1. Визначення преференціальної ситуації, до якої концепт належить.

2. Вивчення лексикографічних визначень. Словникове визначення вважається ядром концепту.

3. Вивчення етимології лексичної одиниці.

4. Вивчення концепту в різних контекстах (у філософії, науці, поезії, прозі, живописі, музиці, скульптурі, метафорі, метонімії, прислів'ях, приказках тощо).

5. Вивчення асоціативних зв'язків лексичних одиниць, котрі позначають концепт.

Отже, загалом концептуальний аналіз спрямований на визначення змісту концепту, побудову структурної моделі концепту та розкриття специфіки його вербалізації в мові. Концептуальну характеристику розкривають через значення лексичних одиниць, їх визначення й контексти використання.

Актуальним на сьогодні залишається в сучасній лінгвоконцептології дослідження концепту за допомогою дефініційного аналізу, який є досить продуктивним і необхідним для вивчення структури концепту й опису сучасної концептуальної системи. Використовуючи дефініції, такий аналіз співвідносить значення певних лексичних одиниць. Словникові дефініції допомагають установити характер і типи значеннєвої структури слів, вони можуть належати до різних семасіологічних підкласів та семантичних розрядів [14].

Словникові статті, які описують семантичну структуру концепту, зазвичай містять однотипні й різнотипні дефініції та представляють різні лексико-семантичні варіанти. Схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути різними, усе залежить від того, яка частина мови і який лексико- граматичний розряд фіксується.

На думку П. Денисова, існує три основні види дефініцій, хоча вони можуть нараховувати до 50-60 різновидів: 1) описова, 2) синонімічна й 3) відправна (дериваційна) [4].

Отже, словникові дефініції розглядають як достатньо повне та об'єктивне джерело фіксованого опису концепту.

Залучення асоціативного експерименту - одна з особливостей методики аналізу лінгвокультур- них концептів. Слід також зауважити, що під час проведення дослідження лінгвіста цікавить система семантичних і граматичних відношень, образи свідомості, мотиви й оцінки. Він насамперед аналізує мовну форму, яку приймає асоціювання, у центрі його уваги - мовні фактори.

На сьогодні в психології актуальні три види асоціативного експерименту [2]:

1) вільний, коли респонденту пропонують відповісти словом - R, що перше спало йому/їй на думку після пред'явлення слова - S, без формальних або змістовних обмежень для слова - R;

2) керований, у якому експериментатор ставить перед респондентом конкретне завдання й обмежує вибір передбачуваної R (наприклад, відповідати лише іменниками);

3) ланцюговий, у якому респонденту пропонують відповісти будь-якою кількістю слів - R R, що спадають йому/їй на думку після пред'явлення слова - S, без формальних або змістовних обмежень для слів - R ^

У методиці дослідження лінгвокультурних концептів використовують метод вільного асоціативного експерименту (ВАЕ). Вільним асоціативним експериментом послуговуються при відтворенні фрагментів мовної картини світу та дослідження специфіки формування національного менталітету.

Вільний асоціативний експеримент є найпростішим з усіх асоціативних експериментів і водночас досить ефективним. Під час асоціативного експерименту реєструють тип реакції, частоту однотипних асоціацій, величину латентних періодів (час, що минув між словом-стимулом і відповіддю учасника експерименту, поведінкові та фізіологічні реакції й ін.). За характером цих даних можна судити про прихований потяг й «афективні комплекси» учасника експерименту, його установки, а також соціально-біографічні дані (вік, стать, професію, соціальне походження тощо) [2].

Уважається, що на асоціації, отримані у вільному асоціативному експерименті, впливають два фактори «лінгвістичний», тобто певні характеристики самого стимульного слова, і «прагматичний», або вплив особистості самого випробуваного [2].

Уперше асоціативний експеримент проведено в XIX ст. Він спрямований на з'ясування індивідуальних особливостей людини, а це означає, що за своєю суттю асоціативний експеримент є психо- діагностичної методикою, своєрідним об'єктивним тестом для вивчення особистості [13, с. 106].

У ході вільного асоціативного експерименту його учасник виконує такі дії:

— по-перше, від досліджуваного в умовах експерименту потрібні концентрація уваги, готовність до сприйняття стимулу, тому час реагування залежить і від рівня установки, і від готовності до реакції;

— друга дія - це сприйняття слова-стимулу, яке включає впізнавання й розуміння почутого чи побаченого слова;

— третя дія - самоспостереження. Досліджуваний повинен відповісти, які уявлення й думки в нього виникають у відповідь на стимул;

— четверта дія - це формування відповіді.

Як видно з наведених дій, асоціативний експеримент вимагає від досліджуваного довільної діяльності. Тільки одна ланка в цьому експерименті не може бути довільною - виникнення відповідної думки, реакції у свідомості випробуваного [13, с. 108].

На думку мовознавця О. Горошко, важливими є й умови проведення експерименту:

1) важлива форма проведення, що обирається (усна, усно-письмова, письмова), та спосіб презентації стимульного матеріалу;

2) поведінка експериментатора, його індивідуальні характеристики;

3) умови, у яких проводиться експеримент (наприклад, аудиторія, погода й ін.);

4) соціальні та психофізичні характеристики осіб, які беруть участь в експерименті, їхній настрій і психологічний стан;

5) обробка асоціативного матеріалу, його подальша формалізація та інтерпретація [3].

ВАЕ може проводитися як у груповій, так і в індивідуальній формах. Кожна з них має свої переваги: індивідуальна дає можливість фіксувати час реагування й позбавляє впливу інших осіб на відповіді інформанта. Групова форма проведення ВАЕ економить час дослідника.

Форма експерименту впливає на характер ядра асоціативного поля. Аналіз результатів дослідження, проведений К. Бочкарьовою, засвідчив, що усна форма проведення ВАЕ більше сприяє реакціям парадигматичного (44 %) та тематичного (33 %) типу, а письмова - парадигматичного (47 %) й синтагматичного (47 %) [1, с. 36].

Слід зазначити, що формування стимульного списку - один із найвайважчих етапів в експерименті. Потрібно визначити основні критерії для оцінки актуальності та достовірності стимульних понять.

Отже, зазначимо, що вербальні асоціації є не тільки психологічним, а й лінгвістичним явищем. концепт лексикографічний наука

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, у результаті аналізу сучасних методів дослідження лінгвокультурних концептів ми дійшли висновку, що комплексне їх використання доцільне для найбільш достовірної побудови концепту. Перспектива подальшого дослідження полягає у вивченні взаємодії між різними компонентами концепту.

Джерела та література

1. Бочкарева Е. В. Влияние формы эксперимента на ядро ассоциативного поля младшего школьника / Е. В. Бочкарева // Проблемы детской речи: материалы Всерос. конф. (Санкт-Петербург, 24-26 нояб. 1999 г.). - СПб.: [б. и.], 1999. - С. 35-39.

2. Горошко Е. И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента: монография [Электронный ресурс] / Е. И. Горошко. - М.: [б. и.], 2001.

3. Горошко Е. И. Проблемы проведения свободного ассоциативного эксперимента (методологические аспекты) [Электронный ресурс] / Е. И. Горошко // Известия Волгоград. гос. пед. ун-та. - 2005. - № 3.

4. Денисов П. Н. Лексика русского языка и ее описание / П. Н. Денисов. - М.: Рус. яз., 1980. - 253 с.

5. Карасик В. И. Базовые характеристики лингвокультурных концептов / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Антология концептов. - М.: Гнозис, 2007. - С. 12-13.

6. Карасик В. И. Языковая личность: аспекты лингвистики и лингводидактики / В. И. Карасик. - Волгоград: Перемена, 1999. - 208 с.

7. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е. С. Кубрякова. - М.: Яз. славян. культуры, 2004. - 560 с.

8. Маслова В. А. Введение в когнитивную лингвистику: учеб. пособие / В. А. Маслова. - 5-е изд. - М.: Флинта ; Наука, 2011. - 295 с.

9. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика: учеб. пособие / В. А. Маслова. - Минск: ТетраСистемс, 2005. - 256 с.

10. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика: учеб. изд. / З. Д. Попова, И. А. Стернин. - М.: АСТ: Восток- Запад, 2007. - 314 с.

11. Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики / Ю. С. Степанов. - 5-е изд., стереотип. - М.: Едиториал УРСС, 2005. - 312 с.

12. Сухорольська С. М. Методи лінгвістичних досліджень: навч. посіб. / С. М. Сухорольська, О. І. Федоренко. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Львів: Інтелект-Захід, 2009. - 348 с.

13. Тойм К. Ассоциативный эксперимент в психодиагностике в XIX веке / К. Тойм // Ученые записки Тартуского университета, 1978. - Вып. 465. - С. 106-121.

14. Уфимцева А. А. Опыт изучения лексики как системы / А. А. Уфимцева. - М.: Изд-во АН ССС, 1962. - 287 с.

Размещено на Allbest.ru