Засвоєння заперечення іспаномовними дітьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

Засвоєння заперечення іспаномовними дітьми

Глущук-Олея Ганна Ігорівна,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри романо-германських мов

Анотація

іспаномовний заперечення семантичний

У статті розглянуто механізми засвоєння заперечення іспаномовними дітьми в ранньому віці. Дослідження оволодіння цією категорією в ранньому віці може дати змогу простежити еволюцію людської мови взагалі (заперечення, зокрема), оскільки формування індивідуальної мовної компетенції - це зменшене відображення еволюції її колективного прототипу, а засвоєння механізмів заперечення уможливлює розуміння принципів його функціонування як мовної універсали. Вживання дітьми заперечення / заперечних речень надає особливу можливість плідного вивчення кореляції способів мовного вираження та семантичних намірів.

Ключові слова: заперечення, дитяче мовлення, інпут, механізми засвоєння, комунікативні здібності, засоби інтенсифікації.

Abstract

Glushchuk-Oleia Anna Igorivna,

Candidate of Philology, Associate Professor of Romance and Germanic languages Kherson State University

Acquisition of negation by spanish children

Introduction. Negation is one of the central categories in human language. The propositional negation operates on sentences as a part of metalanguage and is of a higher logical type than the language it operates upon. Evidence has been provided that the ability to conceive of propositions as true or false is one of the central aspects of language comprehension and use. Negatives in natural languages serve to mark a discrepancy from a positive assumption that someone is presumed to believe.

Purpose. In this article we try to describe the acquisition of negation by Spanish children which can help us to define more precisely its significance and sphere of its functioning.

Methods. Negation as one of the first Linguistic phenomena that is grammatically marked in a child's language is a popular subject of study in language acquisition. Previous studies on children's negative spoken productions have shown that NO is the most consistently used word throughout the single word utterance period and that the first negative functions children express are rejection, refusal and protest. The Spanish data for our analysis have been taken from Lopez Omat. Research by this author and other collaborators presents speech recordings of a little girl (Maria) from 19 months to 4 years.

Originality. Other studies have demonstrated that gestures and actions precede grammatical words. At first children «s negations are about objects or people present in the situation and the immediate environment.

Conclusion. We consider that in Romance languages there are two possible positions for the negation which are manifested in two different word orders: Neg + Verb and Verb + Neg. For future research we can focus on Spanish children «s use of prosody in negative contexts, the spoken forms of their negations, the production of negative gestures and the negative function expressed.

Key words: negation; child language; input; mechanisms of acquisition; communicative abilities; methods of intensification.

Основна частина

Постановка проблеми. Заперечення - одна з перших граматично маркованих лінгвістичних категорій, що засвоюються дитиною в процесі оволодіння мовою. Первинні дитячі заперечні конструкції беруть початок із жестів відмови чи уникнення чогось [1, с. 95; 2, с. 42]. Вживання дітьми заперечення може бути викликано не тільки необхідністю сперечатися чи відмовитися від чогось; за недостатністю словникового складу як ствердження так і заперечення допомагають дитині спілкуватися з дорослими та займати в процесі комунікації активну позицію, що пояснює продуктивність заперечних елементів у дитячому мовленні. На оволодівання дитиною мовою, безперечно, впливає мовне середовище, що визначає обсяг і характер того, що називають інпутом - сукупністю мовленнєвої продукції дорослих, яку може сприймати дитина. До того ж, на засвоєння мови може впливати психічний фактор, зокрема «фаза негативізму» [3, с. 77] чи протистояння [4, с. 1], у якій домінуючою поведінкою є протест або заперечення чогось. Це можна пояснити тим, що до 2 років дитина вже сформована й готова до нових знань,

вона краще координує рухи, проте все ще не контролює свою волю. Цей період «Ні» важливий під кутом зору спроб і намагань виражати свою незалежність через опір мовними та позамовними засобами:

- не погоджуватися, не поділяти думки інших, відкидати їхнє прохання;

- діяти наперекір;

- ігнорувати;

- відштовхувати обійми;

- відбігати на відстань;

- голосно кричати;

- ховатися від рідних людей тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Матеріалом нашої наукової розвідки послугував повний реєстр спонтанного мовлення дівчинки Марії, мешканки Мадрида, складений іспанськими дослідниками С. Лопес Орнат, А. Фернандес, П. Галльо та С. Маріскаль [5] із аудіовізуальних записів; уся база даних викладена в орфографічній транскрипції із 662 фрагментів спонтанного мовлення Марії, тривалістю ЗО хв., які записувалися кожні 15 днів з 1 року 7 місяців до 4 років (лонгітудна вибірка). Із цього реєстру ми склали корпус висловлень із запереченням, що дає змогу показати процес оволодіння заперечними формулами, послідовність фаз розвитку та еволюційний континуум взагалі. Окрім цього, для аналізу отриманого матеріалу ми послуговувались роботами американських та іспанських дослідників, зокрема К. Дімрот, Р.Д. Пі, І. Менендес Бенавенте та ін.

Мета статті. Метою нашої наукової розвідки є вивчення засвоєння механізмів заперечення, що уможливлює розуміння принципів його функціонування як мовної універсали.

Виклад основного матеріалу. Безперечно, кожна дитина має успадковані здібності, схильність до вивчення мови в її оточенні. Також для неї характерним є зв'язок успадкованих і набутих моделей мовних універсалій: вони взаємодіють та взаємодоповнюють одна одну [6, с. 440]. Здатність дитини сприймати першу мову й керувати невідомими їй мовними моделями може пояснюватися генетичною інформацією зародку, однак необхідно багато зусиль для засвоєння граматичних процесів і понять, що містяться в коді дорослих; дитина для оволодіння цим кодом використовує низку доступних їй засобів: первинне спрощення із вибором нескладних компонентів, послідовне та поступове наближення до коду, метамовні експерименти тлумачення, різні форми навчання, вимагання пояснень тощо [7; 6, с. 441]. Так, в оволодінні механізмами заперечення можна виокремити 5 періодів [1, с. 95]:

1. Перші дії дитини, які тлумачаться як відмова. На дословесному етапі розвитку можна спостерігати кілька заперечних дій: відсутність чогось може виражатися стисканнями плечима, розведенням долонь; значення відмови може виражатися поворотами голови вліво / вправо, відштовхувальний жест рукою. З одного боку, певні жести як символи заперечення діти імітують від дорослих, що є пристосуванням та творчим засвоєнням мови батьків [6, с. 44]. З іншого, такі дії та міміка можуть ґрунтуватися на природних реакціях дітей: зціплення зубів, відвертання (дії

категоричності); махання руками, повертання голови (дії невдоволення); погроза пальцем, качання головою (дії осудження, несхвалення).

2. Більш переконливі поодинокі жести. Марія, наприклад, коли не хоче їсти, починає хнюпати, затуляти рота долонею, відвертатися, випльовувати їжу [5, с. 184, 188], кидати на підлогу іграшки, із якими не хоче гратися [5, с. 176]. Якщо для дорослих жести - додаткові експресивні одиниці, то в дітей на дословесному етапі жест, що може супроводжуватися певними звуками (eh, ah, uh), є самостійною комунікативною одиницею, причому певні дитячі мовні жести відсутні в жестовій мові дорослих [1, с. 97]. Можливо, у такому випадку йдеться про ймовірну «протомову» - особову семіотичну систему дитини, відмінну від системи «дорослої» мови.

3. Жести, які супроводжуються одним або двома словами. У процесі переходу до голофраз (однослівних висловлень) дитина намагається вербально виразити заперечне значення, супроводжуючи це жестами. Наприклад [5, с. 166, с. 215]:

а) Мати: iQuieres que te de una cositapara jugarl

Марія: Ne, eh, eh (хитає головою).

б) Марія: (показуючи порожні руки) Сапа (= Encorna) по.

Мати: No esta, pues nada.

4. Розвиток комплексного мовлення і вживання меншої кількості жестів. Наприклад [5, с. 217, с. 407]:

Мати: Si по quieres, pues nada.

Марія:; Ah\ Nene та (= mвs) по (дає горщичок матері).

Мати: iMдs по!

Марія: Nene mв (= mвs) (бере їжу і дає її мамі). Ese по, росо (= tampocd).

Мати: (звертаючись до батька) Росо, теparece que es tampoco.

Марія: Росо (= tampoco) (хитає головою) / No, mвs по, en los ojos no, en la cabeso - tapoco.

5. Жестикулювання та дії як посилення заперечення. Так, коли Марія не хотіла зніматися на відео, вона сідала до камери спиною, хоча мати просила її: Siйntate mirando а papв, по le des espalda, hija [5, c. 333]. До того ж, діти можуть наполегливо повторювати заперечення, інтенсифікуючи його із різною метою. Наприклад [5, с. 460]:

Мати: іТй по estвs vestidal

Марія: Noo.

Мати: Ти estвs vestida tambiйn, no seas mentir os a.

Марія: (заперечує хитанням голови).

Мати: о estвs vestidal

Марія: (знову заперечує хитанням голови). Estoy muy fea todavоa.

Зазначимо також схильність дітей повторювати жаргонізми та вульгаризми як посилювачі заперечення [5, с. 397]:

Мати: Яo lo sabesl

Марія: (граючись сама) No paseро aquо.

Батько:…No le hizo niputo caso.

Мати: No digas ni puto caso.

Марія: Ni puto caso.

Мати: lA quй no se dice estol

Марія: Si, si.

Батько: No, no, eso no se dice.

Марія: Ni puto caso.

Батько: Eso no se dice.

Марія: Lo he dicho yo.

Інтенсифікація заперечення пов'язана з акцентуацією заперечного значення. За нашими спостереженнями, основними значеннями заперечення в дитячому мовленні є заборона, відмова та незгода. Ці три значення є найбільш вагомими інструментами взаємодії із середовищем, вираження особистих потреб, мотивів та бажань дитини; використання засобів інтенсифікації приводить до посилення цих значень. Таке посилення негативістської позиції в процесі становлення особистості дитини [3, с. 77; 113] пов'язано з її егоцентризмом, відстоюванням своєї значущості [8, с. 31; 36].

Мати: iQuiйn te ha regalado ese vestidol

Марія: Nada, caca.

Батько: Яacal, \leche\

Мати: Те lo ha regalado papв. Те lo ha traido de Hungria.

Марія: Si, papв. Caca, caca.

Таку негативну оцінку та інтенсифікацію заперечення в дитячому мовленні можна розглядати як вияв контролю й домінування в процесі спілкування, намагання відстояти свою точку зору, навіть пригнітити співрозмовника. У ранньому віці, оперуючи жестами, дитина намагається не віддавати улюблену іграшку, ховаючи її, стискаючи в руках, притискаючи до себе. На етапі голофраз - це просте по, і поступове ускладнення заперечних фраз, типу: No, es тіо; No la cojas, es mia; No quiero., me gusta mucho [9, c. 112].

Найбільшу продуктивність заперечення в іспанському дитячому мовленні спостережено у 21-23 місяці, де приблизно одне із семи слів є заперечним [10, с. 13; 11, с. 120]. На цьому етапі є два основні шаблони - це голофрази та кінцеве заперечення (X + no): Pupa по / Ete по / Nene по / Ма по. Останній шаблон можна зарахувати до розряду певних проміжних дитячих структур, що не мають прямих паралелей у граматиці дорослих. Ми звернемося до актуального членування висловлення. У першому компоненті дитина намагається висловити основний пропозиційний зміст, а другий компонент - оператор заперечення - надає цьому змісту зворотнього значення. Так, усю пропозицію потрібно сприймати зі знаком «мінус». Це можемо спостерігати в короткому діалозі [5, с. 293]:

Мати: ifista по te gustal

Марія: No esa по тата, esa по тата, esa по.

Мати: iY esa sil Марія: SI, esa no.

На початковому синтаксичному етапі заперечення є рематичним і зовнішнім, воно містить те, що повідомляється в темі, є комунікативним центром висловлення, яке ставиться за межі стверджувального. Тенденція до розміщення заперечення на кінець речення може зберігатися, коли синтаксичні структури будуть достатньо розгорнутими і вміщуватимуть більшу кількість компонентів, наприклад: Nene та (mas) по / Ete таіа (media) по / Nene sienta по / No, aquipi (pintar) no.

Поступово заперечення починає вживатися дітьми всередині висловлення, формується подвійне заперечення: Noo, по teno (tengo) case / Este no es tuyo, \e de mama solol / No sabo nada. На четвертому році життя спостерігаємо складні структури із запереченням у різних типах речення: Esto по es plдtano, la que nol / No, si me quitaran el lдpiz no podia escribir / No me has hablao ninguna vez / Teresa no lo estudia porque ella me ha dicho a mi: yo no estudio nada de lo que me dice la sehorita.

На першому етапі вживання дітьми заперечення здається одноманітним, не спостерігаємо граматичного консерватизму, співвідношення лексики та синтаксису. Шаблони дитини не збігаються із синтаксичними шаблонами батьків (домінантними формами інпуту), тобто вживання заперечення на початку та всередині висловлення є нечисленними. Ми можемо представити це в таблиці.

Позиції NO у дитини порівняно з дорослим

Незважаючи на перевагу дитини над певними позиціями N0, ця заперечна частка вживається з іменниками, прикметниками, прислівниками і дієсловами. Шаблон кінцевого заперечення спостерігаємо в дітей, носіїв іспанської та каталонської мови [10, с. 7-14], на відміну від англомовних [11, с. 121]. Для пояснення такого непоширеного шаблону треба мати на увазі процеси переміщення частки. Незважаючи на майже відсутність в інпуті кінцевого заперечення, воно є фрагментарною частиною негативної відповіді, що розглядається як результат еліпсису [11, с. 121], проте може розташовуватися й на початку відповіді, змінюючи її зміст, наприклад:

- [A dфnde quieres viajarl

- A Francia по (quiero viajar)! No a Francia (quiero viajar, sino a Espana). Так, можна припустити, що на початковому етапі діти, відчуваючи саме рематичність заперечення, розміщують його наприкінці висловлення [5, с. 225]:

Мати: [Те hacen pupa las botasl

Марія: No, pupa no. Pupa bota no.

Перша фраза дитини - можливий варіант відповіді, проте друга, з погляду дорослого, є аграматичною.

Висновки. Засвоєння категорії заперечення засвідчує, що дитина самостійно досліджує дійсність, вчиться логічно мислити, що знаходить вираження в оволодіванні мовними засобами вираження цієї категорії. Із накопиченням активного словника спостерігаємо скорочення відносної кількості заперечень. Заперечення в дитячому мовленні виконує такі основні функції: уникання певних дій та корегування інформації. Із розвитком комунікативних здібностей заперечні фрази поступово набувають додаткових функцій: вони допомагають дитині контролювати дії, виправляти відомості та виражати емоції. Можемо підсумувати, що оволодівання дітьми запереченням не відбувається саме по собі (item рот item), не імітує схему мовлення батьків. Є певні етапи розвитку дитячого заперечення, зміни позицій заперечних слів та засоби інтенсифікації.

Список використаної літератури

1. Beaupoil-Hourdel Р. A child's multimodal negations from 1 to 4: the interplay between modalities / Pauline Beaupoil-Hourdel, Boutet Dominique, Aliyah Morgenstern // Negation and Polarity: Experimental Perspectives. - Caen: Pierre Larrivйe, Chungmin Lee, 2015. - P. 95-126.

2. Dimroth C. The Acquisition of Negation / Christine Dimroht // The Expression of Negation [Laurence R. Horn]. - Berlin / New York: Walter de Gruyter GmbH & Co. KG, 2010. - P. 39-72.

3. Spitz R. Le non et le Qui / La genиse de la cimmunication humaine. - Paris: PUF, 1962. - 132 p.

4. Menйndez Benavente I. Rabietas, parte de su evolucion, conocerlas [Електронний ресурс] / Isabel Menйndez Benavente. -6p. - Режим доступу до статті: www.isabelmenendez.com/servicios/rabietas.pdf

5. Lopez Omat S. Adquisicion de la lengua espanola / Susana Lopez Ornat, Almudena Fernandez, Pilar Gallo, Sonia Mariseal. - Madrid: Siglo XXI, 1994. - 606 p.

6. Jakobson R. Linguistics in the relation to other sciences // Main trends of research in the social and human sciences. Part one: Social sciences. - Paris - The Hague: Mouton, 1970. - P. 419-463.

7. Pea R.D. The development of Negation in Early Child Language / Roy D. Pea // The Social Foundations of Language and Thought: Essays in Honor of Jerome S. Bruner [ed. David R. Olson]. - New York: Norton, 1980. - P. 156-186.

8. Becker E. Negaciфn de la muerte / Ernest Becker. - Barcelona: Kairos, 2003. - 439 p.

9. Juncos O. Un estudio sobre la negaciфn en el nino / Onйstimo Juncos // Infancia y Aprendizaje, №29, 1985. - P. 105-118.

10. Bel A. Early Negation in Catalan and Spanish / Aurora Bel // Catalan Working Papers in Linguistics. - Barcelona: Universitдt Autonoma de Barcelona, 1996. - P. 5-28.

11. Pйrez-Leroux A.T. El Minotauro y la mufleca rusa: la gramatica infantil y la teoria linginstica [Електронний ресурс] / Ana T. Pйrez-Leroux. - 118-127. - Режим доступу до статті: www.lingret.com/cpp/his/13/paper2480.pdf

References

1. Beaupoil-Hourdel, P. (2015). A child's multimodal negations from 1 to 4: the interplay between modalities. Negation and Polarity: Experimental Perspectives. Caen: Pierre Larrivйe, Chungmin Lee. 95-126

2. Dimroth, C. (2010). The Acquisition of Negation. The Expression of Negation [Laurence R. Horn], Berlin New York: Walter de Gruyter GmbH & Co. KG

3. Spitz, R. (1962). Le non et le Qui //La genиse de la cimmunication humaine. Paris: PUF

4. Menйndez Benavente, I. [Internet resourse]. Rabietas, parte de su evolucion, conocerlas: www.isabelmenendez.com/servicios/rabietas.pdf

5. Lopez Omat, S. (1994). Adquisicion de la lengua espanola. Madrid: Siglo XXI

6. Jakobson, R. (1970). Linguistics in the relation to other sciences. Main trends of research in the social and

human sciences. Part one: Social sciences. Paris - The Hague: Mouton. 419-463

7. Pea, R.D. (1980). The development of Negation in Early Child Language. The Social Foundations of Language and Thought: Essays in Honor of Jerome S. Bruner [ed. David R. Olson], New York: Norton

8. Becker, E. (2003). Negaciфn de la muerte. Barcelona: Kairos

9. Juncos, O. (1985). Un estudio sobre la negaciфn en el nino. Infancia y Aprendizaje. 29, 105-118

10. Bel, A. (1996). Early Negation in Catalan and Spanish. Catalan Working Papers in Linguistics. Barcelona: Universitдt Autцnoma de Barcelona. 5-28

11. Perez-Leroux, A.T. El Minotauro y la muneca rasa: la gramдtica infantil y la teorfa lingiilstica [Internet resourse]: www.lingret.com/cpp/his/13/paper2480.pdf

Размещено на Allbest.ru