Інтегральні ознаки паремій

Однією з ознак паремій є їхня гранична стислість і чіткість: як сконцентрована квінтесенція мудрості, вона фактично має містити мінімум слів. В. Мідер, проаналізувавши паремійний склад англійської мови, встановив, що середня довжина прислів'я - близько семи слів [26, с. 7], що цілком відповідає правилу Інгве-Міллера. Досліди, проведені Дж. Міллером у царині інженерної психології, довели, що в ланцюгу одночасних зв'язків людина розрізняє й ідентифікує 7±2 компоненти [27, с. 571]. Саме пропускна здатність людської пам'яті пояснює природу цілісності більшості паремій. Визначальним для таких висловлень є не структура, що в багатьох випадках відповідає складному реченню, а їхня компактність, яка сприяє запам'ятовуванню, збереженню, трансляції від покоління до покоління.

Інтенційність паремійних висловлень пов'язана з комунікативними намірами мовця: інформувати слухача, впливати на його поведінку, стимулювати емоційну, мисленнєву, мовленнєву реакції тощо. Адресант, застосовуючи авторитет народної мудрості, намагається спонукати адресата до певних дій, підключитися до «спільного психокогнітивного поля етносу» [2, с. 205]. Дослідники зауважують, що «у паремійних висловленнях вплив орієнтований на поведінку типізовану, метою якої є не перетворюваний світ, а стабілізований» [28, с. 317], тобто адресант, використовуючи прислів'я, оперує унормованим світом, змушуючи адресата сприйняти його на віру, підкоритися авторитету предків. Основна інтенційна спрямованість паремій, пов'язана з реалізацією таких завдань: 1) повідомити основне про світ і людину; 2) сприяти гомеостазуванню суспільства; 3) впливати на потенційного «блудного сина» з метою повернення його до лона колективного розуму [28, с. 316].

Прислів'ям у дискурсі притаманна ілокутивна сила і цілеспрямований перлокутивний ефект. Вони надають комунікативному процесові нових смислів, особливої образності, експресивності, аксіологічності тощо, ґрунтованих на комплексі відчуттів, почуттів, уявлень народу, інтерсеміотичних сценаріях культури етносу чи цивілізації, адже окремі висловлення є залишками інших текстів: міфів, пісень, казок, анекдотів, байок тощо. У паремійний масив української мови вбудовано програму різних типів інформації, що представляє колективного узагальненого адресанта, який транслює її прийдешнім поколінням, ідентифікуючи їхню етносвідомість і культуру [2, с. 12].

Висновки

Вважаємо, що паремійним висловлення властиві такі інтегральні ознаки: 1) етнокультурна маркованість; 2) прецедентність; 3) відтворюваність і стабільність; 4) глибинна змістова природа; 5) стислість і чіткість; 6) прагматичність; 7) текстово-дискурсивна зануреність. Ми пропонуємо розуміти паремію як етнокультурно марковане, прецедентне висловлення, відтворюване, стабільне за формою, що має глибинну змістову природу і функціонує як компонент тексту. Запропоноване визначення в жодному разі не претендує на універсальність, а передовсім зумовлене потребою встановлення сутності об'єкта наукового дослідження. Перспективу подальших досліджень убачаємо в обґрунтуванні семіотичної природи паремії.

Список використаної літератури

1. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия. М.: Языки русской культуры, 1996. 288 с.

2. Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) / О. О. Селіванова. К. Черкаси: Брама, 2004. 275 с.

3. Селиванова Е. Синергетика дискурса фразем и паремий / Е. Селиванова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: зб. наук. праць. Херсон: Вид-во ХДУ, 2010. Вип. 12. С. 417-421

4. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / В. фон Гумбольдт [пер. с нем.; общ. ред. Г.В. Рамишвилли; послесл. А.В. Гулыги и В.А. Звегинцева]. М.: ОАО ИГ «Прогресс», 2000. 400 с.

5. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання / О. О. Селіванова. Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. 488 с.

6. Леонтьев А. А. Языковое сознание и образ мира / А. А. Леонтьев // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. М.: Ин-т языкознания РАН, 1993. С. 16-21.

7. Касарес Х. Введение в современную лексикографию / Х. Касарес. М.: Иностранная литература, 1958. 354 с.

8. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми / О. О. Селіванова. 2-е вид., випр. і доп. Черкаси, 2017. 890 с.

9. Лотман Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. СПб: Искусство СПБ, 2001. 704 с.

10. Даниленко Л. І. Лінгвокультурологічна характеристика прецедентності паремійного тексту / Л. І. Даниленко // Мовознавство. 2007. № 8. С. 78-84.

11. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. М.: Наука, 1997. 264 с.

12. Красных В. В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? / В. В. Красных. М.: ИТДГК «Гнозис», 2003.- 375 с.

13. Григорян А. Г. Пословица в зеркале пословицы / А. Г. Григорян // Славянское и балканское языкознание: Структура малых фольклорных текстов. М.: Наука, 1993. С. 216-227.

14. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации / Д. Б. Гудков. М.: Гнозис, 2003. 228 с.

15. Шарманова Н. Н. Лінгвістична ідентифікація паремії: семіотичні й когнітивні параметри / Н. Н. Шарманова // Вестник Новгородского государственного университета. 2014. № 77. С. 151-153.

16. Осіпова Т. Ф. Паремії як репрезентанти мовлення сучасної людини / Т. Ф. Осіпова // Лінгвістичні дослідження. Х.: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2007. Вип. 24. С. 33-38.

17. Norrick N. R. How proverbs mean: semantic studies in English proverbs / N. R. Norrick. Berlin; New York: Mouton, 1985. 213 p.

18. Пермяков Г. Л. Основы структурной паремиологии / Г. Л. Пермяков. М.: Наука, 1988. 236 с.

19. Никитина С. Е. Устная народная культура и языковое сознание / С. Е. Никитина. М.: Наука, 1993. 189 с.

20. Мокиенко В. М. Славянская фразеология / В. М. Мокиенко. 2-е изд., исп. и доп. М.: Высшая школа, 1989. 287 с.

21. Старая пословица не даром молвится: поучения, поговорки и пословицы в переводе и обработке В. В. Колесова / [вступ. ст., пер., лит. обраб. В. В. Колесова]. СПб.: Авалон: Азбука-классика, 2007. 318 с.

22. Mieder W. General thoughts on the nature of the proverb / W. Mieder // Revista de Etnographie si Folklore. 1991. Vol. 36. № %. S. 151-164.

23. Mieder W. Popular views of the proverb / W. Mieder // Proverbium. 1985. № 2. C. 109-143.

24. Лурия А. Р. Язык и сознание / А. Р. Лурия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979 - 320 с.

25. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф / А. Ф. Лосев- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 480 с.

26. Mieder W. Proverbs: A Handbook / W. Mieder. Westport: Greenwood Press, CT, 2004. 305 p.

27. Миллер Дж. А. Магическое число семь плюс или минус два. О некоторых пределах нашей способности перерабатывать информацию / Дж.А. Миллер // Психология памяти / Ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романов. М.: ЧеРо, 1998. С. 564-582.

28. Николаева Т. М. Обобщенное, конкретное и неопределенное в паремии / Т. М. Николаева // Малые формы фольклора: Сб. статей памяти Пермякова Г. Л. / под ред. Е. М. Мелетинского, С. Ю. Неклюдова и др. М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1995. С. 311-324.

References

1. Telia, V. N. (1996). Russian phraseology. Semantic, pragmatic and linguistic-cultural aspects. Moscow: Languages of Russian Culture (in Russ.)

2. Selivanovа, O. O. (2004). Essays on Ukrainian phraseology (psychocognitive and ethnocultural aspects). Kyiv - Cherkasy: Gate (in Ukr.)

3. Selivanova E. (2010). Synergetics of Discourse of Phrase and Paremius. Naukovyy visnyk Khersons koho derzhavnoho universytetu. Seriya «Linhvistyka» (Scientific Herald of Kherson State University. Series "Linguistics"). Kherson: KhDU Publishing House. 12, 417-421 (in Ukr.)

4. Humboldt, V. von. (2000). Selected works on linguistics. Moscow: Progress (in Russ.)

5. Selivanovа, O. O. (2012). The world of consciousness in the language. Cherkassy: Y. Chbanenko (in Ukr. & Russ.)

6. Leontiev, A. A. (1993). Language consciousness and the image of the world In Language and consciousness: paradoxical rationality. Moscow: Institute of Linguistics, Russian Academy of Sciences. 16-21 (in Russ.)

7. Casares, H. (1958). Introduction to modern lexicography. Moscow: Foreign Literature (in Russ.)

8. Selivanovа, O. O. (2017). Modern Linguistics: Directions and Problems. Cherkassy (in Ukr.)

9. Lotman, Yu. M. (2001) The Semiosphere. St. Petersburg: Art of St. Petersburg (in Russ.)

10. Danilenko, L. I. (2007). Linguocultural and cultural characteristics of the precedent of the paremian text Movoznavstvo (Linguistics). 8, 78-84 (in Ukr.)

11. Karaulov, Yu. N. (1997). Russian language and linguistic personality. Moscow: Science (in Russ.)

12. Krasnih, V. V. (2003). «Own» among «others»: Myth or Reality? Moscow: Gnosis (in Russ.)

13. Grigoryan, A. G. (1993). Proverb in the mirror of the proverb. In Slavonic and Balkan linguistics: The structure of small folklore texts. Moscow: Science, 216-227 (in Russ.)

14. Gudkov, D. B. (2003). Theory and practice of intercultural communication. Moscow: Gnosis (in Russ.)

15. Sharmanova, N. N. (2014). Linguistic identification of parema: semiotic and cognitive parameters. Vestnyk Novhorodskoho hosudarstvennoho unyversyteta. (Bulletin of the Novgorod State University). 77, 151-153 (in Ukr.)

16. Osipova, T. F. (2007). Paramees as presenters of contemporary speech. (Linhvistychni doslidzhennya. Linguistic research). Kharkiv: KhNPU them. G.S. Skovoroda.24, 33-38 (in Ukr.)

17. Norrick, N. R. (1985). How proverbs mean: semantic studies in English proverbs. Berlin; New York: Mouton

18. Permyakov, G. L. (1988). Fundamentals of structuralparemiology. Moscow: Science (in Russ.)

19. Nikitina, S. E. (1993). Oral folk culture and linguistic consciousness. Moscow: Science (in Russ.)

20. Mokienko, V. M. (1989). Slavic phraseology. Moscow: High School (in Russ.)

21. The old adage is not for nothing that says: teachings, sayings and proverbs in the translation and processing of V. V. Kolesov (2007). St. Petersburg: Avalon: Classical Alphabetа (in Russ.)

22. Mieder, W. (1991). General thoughts on the nature of the proverb. Revista de Etnographie si Folklore. 36. %, 151-164.

23. Mieder, W. (1985). Popular views of the proverb. Proverbium. 1985. 2, 109-143.

24. Luria, A. R. (1979). Language and consciousness. Moscow: Publishing house of the Moscow University (in Russ.)

25. Losev, A. F. (1982). Sign. Symbol. Myth. Moscow: Publishing house of the Moscow University (in Russ.)

26. Mieder, W. (2004). Proverbs: A Handbook. Westport: Greenwood Press, CT

27. Miller, J. A. (1998). The magic number is seven plus or minus two. About some limits of our ability to process information. In Psychology of Memory. Moscow: CheRo, 564-582.

28. Nikolaeva, T. M. (1995) Generalized, specific and indefinite in paremia. In Small forms of folklore. Moscow: Eastern Literature, 311-324 (in Russ.)

Размещено на Allbest.ru