Погляди Роналда Ленекера на когнітивну семантику як модель перекладознавчого аналізу ("Слово некоего калугера о чьтьи книг" в сучасних українсько- та англомовних перекладах)

Важливо пам'ятати, що коли послушник (рясофор) приймає постриг, тобто проходить в інший ієрархічний стан, то він одразу переходить під опіку старшого монаха (старця), без якого послушника не рукопокладуть (Настольная книга, 1983: т.4 с. 358). Отож, підсумувати відносини "профіль- база" можна у такій таблиці (також, ЕСУМ, 2012:т. 6:308):

Таблиця 2

Відносини "профіль-база"

Усі ці синоніми давньоукраїнського періоду мають свої прямі відповідники у сучасній мові: чернець, чорноризець, монах, старець. І навіть калугер (калугирь) уживався до кінця ХІХ ст. (Словарь укр. мови, 1908:Т.2:211; Малорус.-нїм. словар 1886:т. 1:331).

Монаше життя римо-католицької церкви бере початки із ранньохристиянських аскетичних традицій, що й православна церква. Однак із часом римо-католики витворили дуже відмінну систему взаємин між мирянами, монахами й церквою завдяки існуванню чернечих орденів. Ця терміносистема - складна та відмінна - й увійшла в англійську мову (New Catholic Encyclopedia, 2002-2003:т. 1: 9, т. 6: 1, т. 9: 812, т. 10: 467 -469, 512; CEOED, 1971 :vol. 1:514; CEOED, 1987:153):

Таблиця 3

Система взаємин між мирянами, монахами й церквою

Гадаючи, який відповідник краще відповідатиме давньоукраїнській лексемі калоугер в англійській мові, варто звернутися до розмежування мікро- і макроконтексту. У протиставленні лексеми до мікроконтексту речення й мовокультури (профіль-база) найкращим відповідником є abbot, адже більш-менш корелюється церковна ієрархія й характеристики монашого буття. Натомість, із погляду протиставлення лексеми до макроконтексту всього художнього твору та його ролі у рецепції відповідник monk значно ближче стоїть до державотворчого повідомлення твору. Звісно, це справджується, якщо інтерпретувати ціль твору в контексті будування нової держави.

Застосувавши инший параметр для опису образности - шкали й обсягу предикації (scale and scope of predication) (Langacker 1988:70), можна унаочнити інтерпретаційну відстань від ключової лексеми до найрозгорнутіших концептуальних структур. Найнижча структура є частиною вищою структури, і так можна простежити входження сегменту монашого життя через церковну ієрархію навіть до уявлення про державу, особливо враховуючи той факт, що у візантійській традиції держава не мислилася без церкви:

На відміну від українськомовної концептуалізації, полем в британській англомовній концептуалізації є поняття monarchy (ширшим від нього може бути хіба поле state):

Англомовний перекладач - свідомо чи підсвідомо, - обравши загальніше слово, прописує ширший контекст, коли в оригіналі дуже конкректизоване явище має відмінні інтерпретаційні настанови.

Параметри для опису образності

Рівень характерності (level of specificity) передбачає ступінь уточнення й деталізації описуваної одиниці (Langacker, 1987:64).

Таблиця 4

Приклад деталізації описуваної одиниці в перекладі

Прийом може прояснити актуалізацію смислу полісемантичної лексеми, а також імовірнісні параметри інтерпретації. В обраному фрагменті сучасного читача вражає метафора "узда - правитель".

Словник І. Срезневського подає досить розлогу полісемантичну мережу до лексеми правитель: а) напрямник, б) керманич, в) вершник, г) наставник, ґ) володар (Срезневскій, 1902: т. 2:1344-1345). Лексикограф дуже чітко розмежував мережу контекстів даної лексеми, на відміну від интттих словників (напр., Словарь рус. яз., ХІ-XVII вв. 1992:вьіп. 18:109).

Укладаючи схему уточнення, доцільно використати напрацювання І. Срезневського, у результаті якого окреслюється семантичний ланцюг:

напрямник ^ керманич ^ наставник ^ володар.

Водночас, з погляду метонімії можемо лексему правитель розглядати не тільки як "особу за фаховою ознакою" або "особу за ознакою її характерних дій" (як про це свідчить суфікс -(и) тель у раніших пам'ятках (Цейтлин, 1977:105)), але й як знаряддя. На інтерпретацію смислу "вказівник" може вказувати сусідня лексема вьздьрж#ни~ на позначення явища, а не особи.

Як бачимо, українські перекладачі або обрали логічний спосіб перекладу (В. Яременко), використовуючи поняття одного статусу, або намагалися зберегти філологічну затемненість тексту (Є. Карпіловської й Л. Тар- новецької), опускаючи наступну лексему вьздьрж#ни~ й відкриваючи шлях до яскравої метафори "книги - володарі праведникам", якої може й не бути в оригіналі.

Неоднозначний український текст ув англійському тексті відтворено також неоднозначною лексемою governor з погляду референції особи чи знаряддя. Цікаво, що семантичний ланцюг майже повністю збігається із давньоукраїнською полісемією за єдиним винятком, що його можна продовжити на один член (CEOED, 1971 :vol. 1:1182):

напрямник ^ керманич ^ наставник ^ володар ^ божество.

Цікаво, що смисл божество може також позначати більш-менш персоніфіковані речі, що зафіксовано вже у XIV ст. Окремий смисл машинного регулятора активно вживається від ХІХ ст. Відповідно стверджуємо, що семантичний потенціял англійської лексеми governor дуже влучно відображає український оригінал.

Фонові припущення й сподівання (background assumptions and expectations) відображають різні істинні твердження за таких самих об'єктивних умов, хоча вони звісно різняться значенням (Langacker, 1987:67).

Приклад перекладу на основі фонових припущень і сподівань

Таблиця 5

Враховуючи труднощі із тлумаченням цього тексту в оригіналі (фізичне пошкодження тексту, відсутність пунктуації й великої букви), уважатимемо, що обраний фрагмент є підрядним реченням прямої мови: "Ті, що збагнуть усім серцем відомості Його, знайдуть Його", дотримуючись інтерпретації І. Франка (Франко, 2010:914).

Ключовою лексемою фрагменту є дієслово испытати, що визначає і об'єкт (съвЕдЕни"), і знаряддя (с[ь]рцьмь). Словник І. Срезневського подає три смисли. Перший - найрозлогіший, для пояснення якого використати два російські слова і два грецькі. Його фактично можна розділити на два підсмисли - досліджувати і перевіряти (Срезневскій, 1893:т. 1:1140-1141). Наступні два смисли - запитувати й розсудити (Срезневскій, 1893:т. 1:1141) - неважливі для тлумачення фрагменту.

У словнику за редакцією Р. Аванесова виділено три групи смислів: а) перевірити, випробувати; б) розглянути, вникнути, взяти до уваги;

в) дізнатися, виявити (Словарь древнерус. яз., 1991 :т. 4:85-86). Деякі дослідники виділяють чотири смисли: а) пізнати; б) розслідувати; в) запитати;

г) перевірити (Словарь рус. яз. ХІ-ХУІІ вв., 1979:вып. 6:304). Утім такі лексикографічні пояснення теж підтримують думку, що в інтерпретованому фрагменті можна виокремити два фонові припущення, пов'язані із поняттями "досліджувати" й "перевіряти".

Отож, перекладачі мали відповісти на питання, що можна робити із знанням / вченням / Божим одкровенням за допомогою серця як центру духовного й інтелектуального життя в середньовічній людині. З одного боку, серце допомагає дослідити знання й Бога (маємо тут ціль); з іншого боку, виконавець добивається своєї цілі шляхом логічних розмислів і сумнівів, а тому перевіряє себе "серцем" (маємо тут процес). Наявність цих припущень не суперечать один одному.

У сучасній українській мові важко знайти аналогічний амбівалентний відповідник. В. Яременко, очевидно запозичивши ідею в І. Франка, уживає лексему збагнути, що є виправданим, враховуючи широке вживання тепер фразеологічної словосполуки збагнути серцем (СУМ 1972:т. 3:425). Є. Карпі- ловська й Л. Тарновецька перенесли із наступного речення ключову лексему вьзискати (вьзиштють) у даний контекст й запропонували староукраїнський варіант взискати, що передбачає аналогічні до давньоукраїнської лексеми смисли "знайти, відшукати; здобути, осягнути" й "дізнатися, довідатися" (СУМ XVI - I пол. XVII ст. 1997:вип. 4:33-34; пор. ССУМ 1977:т.1:429). З етимологічного погляду ця лексема походить від праслов'янського iskati "шукати" (ЕСУМ 1985:т. 2:320). У цьому ж ключі вибір начебто зробив англомовний перекладач В. Федер, запропонувавши лексему search, яка проте, згідно із Оксфордським англійським словником, має смисл "розглядати (писання), щоб виявити вміст" (CEOED 1971:vol. 2:2696).

В. Федер обрав "орієнтацію на ціль", перенісши оригінальне знаряддя вь^мь с[ь]рцьмь у кінець головного речення й додавши лексему seek: ".they will diligently seek Him with the whole heart" (Edificatory prose, 1994:3). Однак насправді це рішення мотивоване тим, що перекладач упізнав цитату з Псалма 119 (118):2 і дещо лексично, але не синтаксично модифікував її відповідно до вимог інтерпретації, які давній книжник міг увести у текст.

Таке різноманіття інтерпретацій не можливе у пізніших текстах, і, наприклад, наявні коми вже у Київському псалтирі 1397 р. (Київський псалтир, 1397:167зв.) повністю усувають непорозуміння такого плану. Натомість у тексті "Ізборника" 1076 р. допускаються відмінні тлумачення, яких не можна оцінити однозначно. У цій ситуації фонове припущення відіграє кардинальну роль в інтерпретації тексту і водночас не впливає на оцінку перекладу.

Вторинна активація (secondary activation) уводить перемінні смисли лексичної одиниці у складних концептуальних структурах, в асоціяціях, при метафоризації (Langacker, 1987:68-69).

Таблиця 6

Приклад перекладу на основі вторинної активації

Особливістю давніх текстів є їхня надзвичайно багата полісемія. І. Срезневський реконструював п'ять смислів лексеми красота:

а) властивість прекрасного; б) приємність, насолода; в) пишнота, величність; г) оздоба; ґ) біблійне значення - цитата із Книги Мудрости 5:16 (Срезневскій, 1893:т. 1:1316; пор. Словарь древнерус. яз., 1991:т.4:286-288; Словарь рус. яз. ХІ-XVII вв., 1981:вып. 8:23). Припускаємо, що розширення прототипу й накладання смислів відбувалося саме в напрямку, який окреслив І. Срезневський. Відповідно тут не доводиться сумніватися, чи в даному фрагменті краса є естетичним поняттям і не включає етичну оцінку. Аналогічно не варто спрощувати інтерпретацію фрагменту до взаємозамінних формул "озброєний, отже красивий" або "красивий, отже озброєний". Однак не варто забувати про урочистість тексту, і якщо пряме повідомлення автора є "читання книг оздобить тебе, як воїна - зброя", то враховуючи урочистість стилю й той факт, що зброя буває різна (не тільки дорогоцінна й яскрава, але й для роботи, отже є знаряддям), вгадується намір книжника підкреслити оцінку вагомості. Цьому сприяє смисл "пишнота, величність".

В українських перекладах ситуація відмінна: краса може чергувати "прекрасне" й "оздоба" (СУМ, 1973: т. 4:326), а окраса - "прикраса" й "гордощі" (СУМ, 1974: т. 5:677). На жаль, вторинна активація ніде не передбачає смислу "пишноти", що дуже б пасувала князівському повчанню. Англійський перекладач обрав лексему splendor, смисли якої ґрунтуються власне на пишності: а) "яскравість"; б) "величність"; в) "видатність, слава"; г) "пишна оздоба" (CEOED, 1971:vol. 2:2972). На цьому позначилася дворянська історія Англії.

Відносне виділяння підструктур (relative salience of substructures) у мовленні легко ствердити і важко справдити водночас (Langacker, 1987:75 і далі). Сюди Р. Ленекер зараховує і профілювання, і відносини "тіло-орієнтир" (trajector-landmark), і розкладальність значення (analyzability). Профілюванню відведено найбільшу роль, адже його не тільки виокремлено, але його застосовано для опису деяких інших параметрів, які описують складні структури концептуалізації. При вивченні лексики це можна вжити для опису синонімічних і видо-родових мереж. Відносини "тіло-орієнтир" доцільно застосувати до характеристики лексико-граматичних трансформацій, особливо коли йдеться про заміну пасивних конструкцій у мовах, де немає пасивного стану. Розкладальність значення є дуже неоднозначною темою в когнітивістичних дослідженнях. Під сумнів ставиться сама ідея об'єктивного розщеплення значення, однак підсвідомо чи свідомо сприймаючи певний рівень компонентності, мовець використовує розщеплення для конструювання чи маніпулювання складеної структури (Ьа^аскег 1987:79).

Спробуймо застосувати параметр розщеплювальності значення до амбівалентного виразу "почитань~ книжно-":

Таблиця 7

Приклад розкладальності значення в перекладі

Наявність двох лексем почитань - і чьтени- ув одному тексті свідчить про потребу розмежування значень, а те, що перша лексема вживається тричі, то їй відводиться ключова роль. І. Срезневський подає два смисли для слова почитань-: а) читання, б) турбота (Срезневскій, 1902:т. 2:1326). Хоча дієслово почитати має ще один смисл - "вивчати, вчитуватися", а замість "опікуватися" (корелят до "турботи") - "шанувати" (Срезневскій, 1902:т. 2:1326-1327). Іменник чьтени- має тільки літературознавчі смисли: а) процес читання; б) чтиво; в) літературно-релігійний жанр (Срезневскій, 1912:т. 3:1575).

Очевидно, існує позалітературна традиція цього слова, адже в старослов'янській мові ідея читання виникла від лічби і наклалася на смисли "шанувати", "вшановувати", "славити" (Словарь старослав. яз., 2006:т. 4:869870; пор. ЕСУМ, 2003:т. 4: 546, 2012:т. 6:328-329). Саме так можна пояснити, що переплітаються долі дієслів читати й чтити, адже останнє активно вживалося ще в кінці ХІХ ст. (Малорус.-нїм. Словар, 1886:т. 2:1077; Словарь укр. мови, 1909:т.4:473; пор. СУМ, 1976: т.7:472), а до нині зберігається стійкий вираз читати молитву й читати псалтир, тобто проголошувати урочисто.

Префіксальний формант по- не дуже надається до вичленованого тлумачення. Можна припускати, що смисли прийменника по, орієнтовані на з'ясування основи, подібности, причини, мети, способу (смисли а 7, а 8, б 7, б 8, б 9, в 5, в 6 зі словника І. Срезневського (Срезневскій, 1893-1912:т.2:980, 982, 984)), вплинули на розвиток і змішування смислів, однак у нашому випадку довести це наразі не можливо.

Заглиблюючись у передісторію та трансформацію значення, розкладальність значень пояснює семантику зіставлюваних слів і вказує, наскільки важливим у тексті оригіналу є потреба вказати на шанобливе ставлення до книг. З погляду сучасної української мови констатуємо, що лексеми читання й почитання хоча й мають обидва компоненти у своїх значенням, утім не викликають урочистих асоціацій (пор. ВТССУМ, 2005:1096,1097, 1603).

В англійському дієслові read можна на основі трьох смислів - "розуміти письмо", "читати вголос" і "навчати" (CEOED, 1971:vol. 2:2427) - запропонувати тричленну структуру "читаючи вголос навчати". Це корелюватиме із принципом біблійного виховання в середньовічний Европі й навіть додаватиме урочистих асоціяцій. На культурноасоціятивному рівні здогадуємося, що таке навчання головно відбувалося в церкві, про що свідчить уточнений об'єкт читання - Біблія (Scripture). Хоча на тому ж культурноасоціятивному рівні і з погляду тексту першотвору книги - звісно релігійні - треба розуміти так, що вони включають Біблію, але не обмежуються нею. Адже трохи згодом автор згадує житія святих Василія, Івана Золотоустого та Кирила Філософа.

Перспектива (perspective), що включає такі чинники, як скерованість, кут зору та суб'єктивність / об'єктивність концептуалізації (Langacker, 1987:84 ff), найкраще описує просторові поняття. Однак, варто спробувати їх перенести на історично-культурний контекст.

Таблиця 8

Приклад перекладу на основі залучення перспективи

Автор використовує фразу із Псалму 119(П 8):162 (напр, Київський псалтир, 1397:178), яка в перекладі о. І. Хоменка звучить так - "хто знайшов велику здобич". У давньому значенні справді можна виділити три смисли - "здобич", "здобуток", "перевага" (Срезневскій, 1893:т.1:1286-1287), з яких належить пояснити два. Як зазначають біблійні коментатори (Henry, 1972:vol. 1:(2)426), у вірші псалму йдеться про "здобич", яку зазвичай одержуємо внаслідок перемоги над ворогом, і тільки із перемогою можна порівняти радість від Божого Слова. Саме тому смисл першотвору з біблійного кута зору повністю відтворено в англійському тексті (CEOED, 1971:vol. 2: 2975), оскільки перекладач ішов за текстом Біблії короля Джеймса. Якщо змінити кут зору із поля бою, який все-таки не названо прямо у псалмі, то другий смисл теж має право на існування і дуже добре корелює із англійським відповідником.

Жоден із двох смислів не відповідає значенню сучасного іменника користь: а) добрі наслідки; б) матеріальна вигода (СУМ, 1973:т. 4:290). Піддавшись звуковій подібності український перекладач, імовірно, не перевірив значення цієї лексеми в ХІ сторіччі, ані не зміг розшифрувати біблійну основу цього тексту. Запропонувавши кут зору сучасного українця, він знівелював зміст глибокої християнської радості.

Обговорення результатів

Переклад В. Яременка - дуже логічний, по-сучасному простий. Переклад Є. Карпіловської й Л. Тарновецької намагався максимально скористатися з давньої мовної матриці, у лексичному плані ці перекладачки немовби прагнули утворили "церковнослов'янську сучасної української редакції". Звісно, історична семантична спадщина повністю не могла відійти у минуле, але її активація у сучасному прочитанні не може бути швидкою й легкою.

Англомовний перекладач В. Федер намагався розкодувати прототекст, а тому його текстові відмінності виправдані з погляду біблійного контексту, але є девіянтними з погляду можливих інтерпретацій, які існували у київській книжній школі ХІ сторіччя.

Висновки