Функціональні вияви дієіменника в структурі речення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Функціональні вияви дієіменника в структурі речення

Пономаренко Катерина Вікторівна

У статті розглянуто дієіменник як синкретичну мовну одиницю, що поєднує в собі ознаки дієслова та іменника. Акцентовано пропозиційну природу та предикатність дієіменника та дієіменникового звороту. Визначено особливості функціонування дієіменника як підмета, присудка, головного члена односкладного речення, неузгодженого означення, додатка, обставини в реченні. Досліджено дієіменник і дієіменниковий зворот у ролі вільноприєднуваних поширювачів речення - детермінантів. Проаналізовано й типологізовано семантико-синтаксичні особливості речень з дієіменниками.

Ponomarenko Kateryna Viktorivna, FUNCTIONAL REVELATIONS OF DEVERBATIVE NOUN IN THE SENTENCE STRUCTURE

Abstract. Introduction. Today linguistics more and more looks into the language units of complex nature, which cannot be categorized unequivocally due to the fact that these units combine different realities of the language.

Purpose. The purpose of the article is to analyze the functional manifestations of the deverbative noun in a sentence, to determine semantic and grammatical features of sentences of this type.

Results. A deverbative noun is the syncretic linguistic unit, which is the result of a verb transited into a noun, the deverbative noun keeps its semantic relations with the original verb and is used to convey an indirect action name.

In the structure of the sentence, a verb portrays the same behavior as any of its members, but the predictability of its semantics defines the depth of the sentence content.

The study of the deverbative noun syntactic properties in a role of a subject leads to the conclusion that we deal with a qualitatively new subject: it is a causator in causative constructions, an object of evaluation in evaluative constructions, an object ofperception in authorized constructions, etc.

As the predicate, the deverbative noun may belong to a compound nominative predicate, both as its nominal part and as its modal connector, or deverbative noun acts as a part of a split predicate, while changing the value of the accompanying verb and behaves as the main semantic predicate in a sentence.

Observations over monosyllabic sentences with deverbative nouns, prove the inextricable connection with the closest context; the deverbative noun characterizes the surrounding space or introduces the subject of next message.

Investigations on how the deverbativ noun functions as an object indicate that this noun is not an implementation of a verb on its word-assosiation ties. The deverbative noun is ruled by semantically incomplete verbs, and thus, there is a mono-credible non-elementary model formed, close in its scope both to semantically elementary verbs and full-length verbs, forming a simple polypropositive sentence with doubled semantic.

The analysis of adverbial-modifier functions of the deverbative noun shows a bright semi-predicative character of its prepositional forms. Frequently it behaves as an adverbial-modifier determinant.

The semi-predicative nature of the _deverbative noun turn is caused by a double functional capacity: on the one hand, the deverbative noun indicates the attribute of its own subject, on the other hand, it performs a certain function in relation to the main predicate. Deverbative noun construction is characterized by synonymy with a subordinate sentence with realized predicativeness.

Originality. The realizations of deverbative nouns in the sentence, the predicate of deverbative noun in semantically non-elementary constructions, categorically-syntactic and categorically-lexical meanings of verb-predicates in such constructions, their specifics and purposes are analyzed.

Conclusion. The deverbative noun possesses a special status in the system of the noun as a part of the language, as it functions in a sentence differently from substantive nouns, forming other relationships. In any position, the deverbative noun deepens the sentence semantics, introduces additional, «curtailed» propositions, compresses the conveyed information.

Key words: deverbative noun; syncrethysm; proposition; predicate; sentence; subject; secondary members of the proposal; determinants.

Постановка проблеми. Для сучасного мовознавства характерна посилена увага до одиниць складної мовної природи, що не підлягають однозначній типологізації, становлять синтез різних реалій мови. Тому доцільним постає аналіз синкретизму дієіменника (у деяких працях -«девербатив», «віддієслівний іменник», «віддієслівне ім'я дії») на семантико-синтаксичному рівні речення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як вияв синкретизму на різних мовних рівнях розглядали дієіменники (девербативи) В. В. Бабайцева [1] та І. Г. Данилюк [2], у системі вторинних предикатів - О. В. Кульбабська [3]. Особливостям темпоральної та аспектуальної семантики дієіменників (девербативів) присвячені праці Н. Г. Долженко [4] та О. Е. Пчелінцевої [5]. Загальні засади функціонування девербативів та деад'єктивів у реченнєвій структурі окреслив П. Адамец [6]. Проте питання про специфіку функціонування дієіменників у реченні не отримало окремого висвітлення.

Відповідно, актуальність роботи зумовлена нетривіальністю мовної природи аналізованої одиниці, особливістю її реченнєвих функцій.

Метою статті є аналіз функціональних виявів дієіменника у реченні, визначення семантико-граматичних особливостей речень подібного типу.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання: 1) розглянути морфологічний статус дієіменника; 2) проаналізувати функціонування дієіменника в позиціях підмета і присудка двоскладного речення, головного члена односкладного речення; 3) з'ясувати особливості вживання дієіменників як другорядних членів речення та детермінантів; 4) вивчити категорійно-синтаксичні й визначувані ними категорійно-лексичні значення дієслів-предикатів у реченнях з дієіменниками, їх специфіку й призначення.

Виклад основного матеріалу. Термін «дієіменник» [7, с. 15] кваліфікуємо як синкретичну мовну одиницю, яка є фактом переходу дієслова в іменник, поєднує в собі граматичні властивості цих частин мови, позначає дію, зберігає семантичні зв'язки з вихідним дієсловом і використовувана в мові для опосередкованої назви дії, напр.: зізнання, приліт, допомога.

Однією з визначальних особливостей дієіменника є збереження ним валентних властивостей дієслова й здатності до керування. Дієіменник із залежними словоформами утворює дієіменниковий зворот, який не відокремлюється в структурі речення, хоч для нього й характерна певна семантична автономність, що виявляється в збереженні структури пропозиції й дає йому змогу переходити в самостійне речення, абсолютно тотожне за семантикою, напр.: Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням,

Пізнім дзвоном солов'їним, Ніжним голосом зозулі, Вогким одудів гуканням, Круглим циканням дроздів (М. Рильський). Дієіменник (і дієіменниковий зворот) становить особливу форму вираження пропозиції в реченні. Пропозиція, репрезентована девербативом, найчастіше є додатковою, вона поєднується з іншою пропозицією, що є базовою для окремого речення як предикативної одиниці.

Називаючи складне явище дійсності (подію, ситуацію), дієіменник із залежними словоформами функціонує в структурі простого речення як звичайний його компонент: вступає в синтаксичні зв'язки з іншими словоформами, поширює або компонент речення, або речення загалом, разом із прийменниками або без них виражає різні семантико- синтаксичні відношення, виконує в реченні певну синтаксичну функцію - головного або другорядного члена. Але, входячи до складу простого речення як його член, дієіменникові звороти завдяки своїм семантичним і структурним особливостям набувають (лише в реченні) потенційних можливостей для актуалізації вираженої події й репрезентації її у вигляді самостійного речення. Тому традиційний розподіл за членами речення постає недостатнім для аналізу такого об'єкта мови, як дієіменник. Його категорійні властивості зумовлюють необхідність дослідження особливостей семантики та зв'язків, у яких дієіменник або дієіменниковий зворот перебуває в реченні.

Дієіменник у позиції підмета через особливості значення бере участь в організації інших типів речень, порівняно з предметними іменниками. Основне значення дієіменника - дія, що являє собою функцію суб'єкта, особового або предметного, дія не може реалізувати іншу дію, що й зумовлює «неприродність» позиції підмета для дієіменника. Тому дієіменник не може вступати в синтаксичний зв'язок з акціональним дієсловом [8, с. 60] і навпаки.

Перебуваючи в позиції підмета, дієіменник бере участь в утворенні: 1) каузативних конструкцій, виконуючи роль каузатора [8, с. 73]: Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно уста (О. Кобилянська); Казали, страждання здатне очищати душу (О. Гончар); 2) авторизованих конструкцій, вводить другий суб'єктно-предикатний план: Чується гармонійний гудок морського пароплава і пісня (О. Довженко); Від пекарень доносився п'янкий запах хліба (Ю. Мушкетик); 3) фазисних конструкцій, предикативний центр яких становить поєднання дієіменника з фазисним дієсловом або метафоричним засобом вираження значення початку, тривання або завершення дії, процесу, стану, напр.: А коли приїхали на Україну, почалося биття (В. Сосюра); Пізно в ніч продовжувалася розмова в гетьмановій відпочивальні... (Б. Лепкий); Але й у другій половині її, приєднаній до Візантії, то тут, то там спалахували повстання (С. Скляренко); 4) конструкцій з оцінним значенням, у яких дієіменник є оцінюваним компонентом і набуває етичної, прагматичної й естетичної оцінки: Але любов розумна і прозорлива (О. Довженко); Дуже сумне моє прощання! - чи не знак? (В. Барка); 5) конструкції зі значенням інтенсивності: Стукіт у скронях стишився (І. Роздобудько); Стрільба швидко вщухла (В. Сосюра); 6) конструкції зі значенням співвідношення вмісту певного об'єкта із самим об'єктом: Обличчя його зблідло, на чолі у відблисках свічки мерехтіли дрібні краплинки поту, в очах - страждання (В. Малик); Мимо пізньої пори в квартирі рух (Б. Лепкий); 7) інтродуктивні речення на кшталт У мене є прохання (С. Скляренко) (буттєвий тип).

У функції присудка дієіменник бере участь в організації обмеженого кола конструкцій як частина складеного присудка або частина розщепленого присудка (присудка у формі сталого дієслівного словосполучення).

У функції частини складеного іменного присудка дієіменник бере участь в організації речень зі значенням ототожнення, напр.: Це був без краю довгий крик, він бив по нервах і кликав до бою (В. Сосюра); Ця директива - смертний присуд для трудового селянства, я не можу... (В. Барка); зі значенням партитивного відношення: У баченні С. Булгакова, М. Лоського, Є. Трубецького, П. Флоренського ікона виступала не тільки комбінацією зовнішніх вражень... (Л. Квасюк).

Як частина розщепленого присудка дієіменник бере участь в утворенні речень зі значенням фізичної або ментальної дії. Така конструкція є функціональним еквівалентом дієслова, але не всі дієслова можуть бути замінені описовими конструкціями. На відміну від аналогічних конструкцій з конкретними іменниками, дієіменник змінює значення фінітного дієслова, із яким поєднується: Старий гетьман робив враження на молодого короля (Б. Лепкий). Дієслівна семантика дієіменника дає йому змогу утворювати речення зі значенням: а) фізичної дії: Рахівник не міг довше дивитися на труп, уникаючи його, відвів погляд на стіл до папірців, що там біліли(В. Барка); б) сприйняття: Піпер дивився, яке враження зробить ця промова на короля Карла(Б. Лепкий); в) соціальної інтерсуб'єктної дії: І от візьму й буду вести пропаганду за Сонячну машину(В. Винниченко); г) діяльності (заняття): Насправді ж я займався шпіонажем (Іван Багряний); ґ) способу поведінки: Робила вигляд, що щось шукає(Іван Багряний); д) мовленнєвої діяльності: Пішли розмови про те, що Борис - цар незаконний(П. Загребельний); е) мисленнєвої діяльності: Людина здавна цікавилася причинами виникнення таких звуків і намагалася за їх допомогою отримати уявлення про стан того чи іншого органу(Т. Шолохова) тощо.

Сталі словосполучення з дієіменниками можуть брати участь в утворенні складеного дієслівного присудка як його модальна зв'язка: Звісно,- міркував Максим,- музика теж велика сила, що дає змогу володіти серцем юрби(В. Короленко); Мав намір викрасти поламаний віз(Л. Мартович).

Девербатив може виконувати функцію головного члена односкладного речення в таких різновидах речень: 1) буттєвих номінативних реченнях: Мовчання (О. Кобилянська); 2) власне-називних реченнях, до яких належать назви книг, статей, картин, написи на вивісках тощо: Занепад влади(М. Наїм); Спустошення (Любко Дереш); Вихід; 3) речення зі значенням характеризації стану: а) особи: Сонливість, апатія, збайдужіння (О. Гончар); б) зовнішнього середовища: Скрип підвід, немов ячіння журавлине, жалібне, без кінця й краю... (О. Гончар); 4) спонукально-бажальні номінативні речення, які стверджують необхідність або бажаність того, щоб стан, дія, названа девербативом, відбулася або почалася: Мовчання! (В. Дрозд); Зйомка! (О. Довженко), або ж навпаки - припинилася: Розмови!(В. Винниченко).

Аналіз семантики речень з дієіменниками в ролі основного предиката свідчить про те, що дієіменник - це мовна одиниця, яка «обслуговує» речення, пов'язані зі світом логічного мислення й оцінок, а не з конкретно-предметним світом спостережень.

За даними проаналізованого мовного матеріалу, дієіменник або дієіменниковий зворот може бути реалізований у реченні як неузгоджене означення: Марійка не була при процедурі примовлення (О. Кобилянська); прикладка: Бо хіба ж не чудо: воно й хвиля- коливання, воно й часточка матерії, воно й руйнує, й творить!(О. Гончар); додаток: прямий: Любив пташиний щебет у саду і в полі(О. Довженко); непрямий: То-то ж і є: треба оберігати народ від експлуатації жидів і павуків, від грабування урядників та панів(О. Кониський); відокремлений: На що інше здатні всі ці голови, крім як на сміх і залицяння (В. Підмогильний); обставина: Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував(М. Коцюбинський), у тому числі відокремлена: Прочинив двері так обережно! - без скрипу (В. Барка).

Неузгоджене означення - широковживаний у мовленні різновид означень, для семантика якого характерна багатокомпонентність: значення предиката та означення поєднані з більшою або меншою мірою вираженими значеннями обставини й додатка. Обставинний компонент у семантиці субстантивного означення може виражати ознаку предмета за місцем у просторі, за часом, метою, причиною й ін., напр.: Сон - форма, спосіб монтажний, композиційний для висловлювання різних цікавих і надзвичайних речей і можливостей нездійсненних (О. Довженко); Я шукав Святополка в усіх градах на захід сонця від Києва й дійшов аж до україн нашої землі, але ніхто й ніде не бачив ні його, ні дружини(С. Скляренко). Синкретичні означення, ускладнені відтінками додатка, мають додаткове об'єктне значення: Монтаж, цех друкування, екран(О. Гончар); Мусив сказати собі, що потрапив у дуже небезпечну гру, у котрій вигляди на виграння зникаюче малі, а небезпека програти дуже й дуже велика(Б. Лепкий). У деяких випадках атрибутивне значення ускладнюється й об'єктним, й обставинним значеннями: Бронеку їхньому теж належала відзнака(яка? за що? чому?) за рятування табірних дітей (О. Гончар).

Необхідно зауважити, що основним значенням дієіменника-атрибута є значення ознаки за дією, а основною особливістю - можливість так чи інакше трансформувати дієіменникове означення в підрядне речення й, відповідно, семантична неелементарність таких речень: Але ж не дурім себе надією на помилування царське(Б. Лепкий) - Але ж не дурім себе надією на те, що цар нас помилує.

У функції атрибута дієіменник може також вживатися як прикладка: Відчуваю і досі його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття (М. Сингаївський). Прикладка-дієіменник найчастіше приєднується саме до дієіменника, подвоюючи пропозитивне навантаження означуваного слова. У випадках, коли означуване слово - предметний іменник, дієіменник уводить додатковий суб'єктно-предикатний план: Так і виник один з найяскравіших, найчарівніших звичаїв на Україні - закликання весни (Р. Кобальчинська).

Додаток, виражений дієіменником, формально може бути прямим: Вона почула стогін конання, постріли, важкі голоси корабельних гармат(З. Тулуб); непрямим: То-то ж і є: треба оберігати народ від експлуатації жидів і павуків, від грабування урядників та панів(О. Кониський); відокремленим: Я все бачу і ціню, але, крім кохання, треба знати життя(З. Тулуб).

Семантика додатка, вираженого дієіменником із прийменником, може ускладнюватись обставинним значенням причини: Данке шьон за пояснення (О. Гончар) або мети: Якщо муки його потрібні для спокутування отсих гріхів - Господи, хай діється воля твоя!(Б. Лепкий); без прийменника - значенням способу дії: Самим своїм існуванням, надто ж своїм інтелектом ти просто ображаєш його(О. Гончар) тощо.

Під час трансформації речень, утворених поєднанням повнозначного дієслова й девербатива (Причаївся, коли зачув стукіт підводи(В. Барка); Івоніка трохи припізнився з оранням (О. Кобилянська)), можна побачити, що дієіменник разом зі своїми поширювачами й суб'єктом, якщо вони експліковані, легко відривається від керівного дієслова й перетворюється на підрядне речення, причому дієіменник замінено дієсловом: З благоговінням слухали його казання й розповіді про ті міста і землі, в яких бував і про які читав у книгах(В. Шевчук) - З благоговінням слухали, як він каже й розповідає про ті міста і землі, в яких бував і про які читав у книгах.

У позиції додатка дієіменник вирізняється різноспрямованими зв'язками. У реченні В цих протилежностях вона усвідомлювала розгін міського життя і його можливості (В. Підмогильний) дієіменник розгін1) пов'язаний з об'єктом, дію якого позначає (розгін життя), і 2) пов'язаний з предикатом речення, у межах якого функціонує (усвідомлювала розгін). Як свідчать наведені приклади, дієіменникові додатки найчастіше приєднуються до керівного дієслова зв'язком сильного керування, а отже, це зв'язок передбачуваний, обов'язковий. Тому ми не підтримуємо думку І. В. Космарської про те, що такі дієіменники слід вважати предикативними детермінантами [9, с. 121], оскільки вони є валентно-зумовленими компонентами реченнєвої структури.

Окрім позиції традиційної обставини, дієіменникові конструкції тісно пов'язані з проблемою «вільного приєднання» прийменниково-відмінкових форм.

Такі особливості, як предикатність семантики й пропозитивна природа дієіменника, те, що за відрахування прийменниково-відмінкової конструкції з дієіменником інша частина речення залишається комунікативною одиницею, уможливлюють зарахування прийменниково-відмінкової конструкції з дієіменником до обставинних детермінантів у випадках, коли вони приєднуються до цілого речення на основі детермінантного реченнєвомодифікаційного зв'язку, виконують самостійну роль (вихідного пункту висловлення, його теми) як компонент актуального членування.

Виражені девербативними конструкціями обставинні детермінанти [10] можна класифікувати як:

1) фонові детермінанти, які виконують атрибутивну функцію щодо всього висловлення і є своєрідною експозицією; до їх складу входять темпоральні й локальні детермінанти: Вже під час богослужіння в церкві помітна була тривога(Б. Лепкий); У відсвіті блискавиць Феофано побачила перекошене від муки, сухе безбороде обличчя постільничого(С. Скляренко);

2) детермінанти зумовленості, які називають ситуацію, подію, що перебуває у відношенні зумовленості з основною подією; ці детермінанти диференційовані на групи: а) причини: Від зворушення він тоді вже не бачив більш нічого всю решту дороги, як його везли(І. Багряний); б) мети: Потім відкреслив синім олівцем поля -- для поправок (В. Дрозд); в) умови: Там були гра, буяння сил, молода дурість, яким при бажанні і вмінні можна протиставити те саме(Ю. Мушкетик); г) міри й ступеня: Він або божевільний, або справді любить мене до запаморочення (В. Дрозд); ґ) наслідку: На муку я покохав її (Т. Осьмачка); д) допусту: Тоді буде значитися, що я шпигував, незалежно від правди, наперекір моїм твердженням (І. Багряний);

3) детермінанти із характеризувальним значенням, які вміщують різноманітні якісні характеристики основної події: Над усяке сподівання гарно(Б. Лепкий); Падають під регіт глядачів(О. Довженко).

Висновки. Функціонально-семантична типологія дієіменника засвідчила його можливість виконувати в реченні різноманітні функції, поставати носієм як додаткової предикативності, так й основної. У будь-якій позиції дієіменники відрізняються від власне-іменників, характеризуються синкретизмом семантики й реалізують подвійний різноспрямований зв'язок, поглиблюючи тим самим семантичний рівень речення.

Семантика утворюваних дієіменниками моделей речень дає змогу підсумувати, що дієіменник - це синкретична неізосемічна асиметрична мовна одиниця, пов'язана зі сферою логічного мислення, яка являє собою результати осягнення людиною дійсності (емпіричного й наукового), відповідно, рівень синтаксичної ієрархії речень з дієіменниками вищий за рівень речень із предметними іменниками.

Література

1. Бабайцева В. В. Явления переходности в грамматике русского языка / В. В. Бабайцева. - М. : Дрофа - 640 с.

2. Данилюк І. Г. Синкретизм у системі частин мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / І. Г. Данилюк. - Донецьк : Вид-во Донецького нац. ун-ту, 2006. - 20 с.

3. Кульбабська О. Вторинні предикати: лінгвальний статус, класифікація і репрезентація в сучасній українській мові / Олена Кульбабська // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / укл. : А. Загнітко (наук. ред.) та ін. - Донецьк : ДонНУ, 2009. - Вип. 18. - С. 70-75.

4. Долженко Н. Г. Русское предложение с девербативным оборотом: особенности темпоральной семантики // Филологические науки. - 2005. - № 6. - С. 63-71.

5. Пчелінцева О. Е. Аспектуальність у структурі віддієслівних імен дії в російській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Російська мова» / О. Е. Пчелінцева. - К., 1999. - 17 с.

6. Адамец П. О семантико-синтаксических функциях девербативных и деадъективных существительных // Филологические науки. - 1973. - № 4. - С. 40-45.

7. Словник української мови : В 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наук. думка, 1971. - Т. 2. - С. 393.

8. Золотова Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г. А. Золотова, Н. К. Онипенко, М. Ю. Сидорова. - М. : Наука, 2004. - 544 с.

9. Космарская И. В. Наблюдения над приглагольным девербативом / И. В. Космарская // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста : сб. ст. / сост. Н. К. Онипенко. - М. : Эдиториал УРСС, 2002. - С. 211-215.

10. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А. П. Загнітко. - Донецьк: ДонНУ, - 662 с.

References

1. Babaytseva, V. V. (2000). Transitional phenomenon in the Russian grammar. Moscow : Publishing House «Drofa» (in Russ.)

2. Danylyuk, I. G. (2006). Syncretism in the Parts of Speech. Theses of Candidate of Philology. 10.02.01 «Ukrainian Language». Donecjk (in Ukr.)

3. Kul'babs'ka, O. (2009). Secondary Predicats: Language Status, Classification and Representation in the Modern Ukrainian Language. Lingvisty'chni studiyi (Linguistic Studies), 18, 70-75 (in Ukr.)

4. Dolzhenko, N. G. (2005). Russian Sentence with Deverbative Turn: Specifics of Temporal Semantics. Filologicheskie nauki (Philologycal sciences), 6, 63-71 (in Russ.)

5. Pchelinceva, O. E. (1999). Aspectuality in the Structure of Deverbative Nouns in the Russian Language. Theses of Candidate of Philology. 10.02.02 «Russian Language». Kyiv (in Ukr.)

6. Adamets, P. (1973). About Semantic and Syntax Functions of Deverbative and Deadjective Nouns. Filologicheskie nauki (Philologycal sciences), 4, 40-45 (in Russ.)

7. Ukrainian Language Dictionary (1971). Kyiv: Publishing House «Naukova dumka», Vol. 2, 393 (in Ukr.)

8. Zolotova, G. A., Onipenko, N. K. & Sidorova, M. Yu (2004). Сommunicative Russian grammar. Moscow: Publishing House «Nauka» (in Russ.)

9. Kosmarskaya, I. V. (2002). Observations Over the Adverbial Deverbative. Kommunikativno-smyislovyie parametryi grammatiki i teksta (Communicative and semantic parameters of grammar and text). Moscow: Publishing House «Editorial URSS», 211-215 (in Russ.)

10. Zaghnitko, A. P. (2001). Theoretical Grammar of Ukrainian: Syntax. Donecjk: Publishing House «DonNU» (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru