Трилексемні антропонімні формули в пам’ятках Житомирщини XVI-XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТРИЛЕКСЕМНІ АНТРОПОНІМНІ ФОРМУЛИ В ПАМ'ЯТКАХ ЖИТОМИРЩИНИ XVI - XVII СТ.

У статті звернуто увагу на те, що в староукраїнській антропонімійній системі не було якоїсь норми в способах і засобах ідентифікації: одна й та сама особа могла бути іменована як однолексемно, так і за допомогою антропонімних формул (дво-, три-, чотири- й багатолексемних). У XVI - XVIII ст. в Україні дволексемний спосіб ідентифікації особи поширився на все населення, а трилексемний був специфічним лише в іменуванні вельможних осіб (С.М. Пахомова), тобто в українській антропонімії в кількісному складі антропонімної формули проявлялося соціально-майнове становище особи. Мета нашої розвідки - проаналізувати в антропоніміконі Житомирщини XVI-XVП ст. компонентний склад трилексемних чоловічих антропонімних формул простолюдинів і шляхти.

Вивчення таких іменувань актових книг Житомирщини зазначеного періоду засвідчило, що трилексемні чоловічі антропонімні формули становлять лише 4,15 % від усіх чоловічих іменувань і вживаються переважно для називання представників вищих верств населення. Склад таких формул в іменуваннях простих людей і привілейованих верств різний. В ідентифікації соціальної верхівки найпоширеніша трилексемна формула ”ім'я + патронім + прізвищева назва - відтопонімне означення на -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)” (184 іменування із 320 усіх трилексемних АФ шляхти, що становить 61, 3 %). У називанні простолюдинів найбільш поширені антропонімні формули з патронімами, коли перші два компоненти - ”ім'я + патронім на -енк(о), -ович / -евич”, а третій - прізвищева назва: а) назва особи за професією, заняттям, б) відапелятивне ім'я чи прізвисько; рідше в) патронім, г) назва особи за місцем походження або проживанням чи етнічною належністю (45 із 60 трилексемних іменувань простолюдинів, що становить 75 %).

Ключові слова: антропонімікон, способи і засоби ідентифікації, чоловічі іменування, антропонімна формула.

THREE-WORD ANTHROPONYMIC FORMULAS IN THE MONUMENTS OFTHE ZHYTOMYR REGION OF THE 16^th - 17^th CENTURIES

In this article we paid attention to the fact that in the old Ukrainian anthroponymic system there were no any norms in the ways and means of person's identification: the same person could be named by one word and by the anthroponymic formulas (two, three, four- and multi-word) at the same time. In the 16^th - 18^th centuries in Ukraine, two-word method of identifying a person was extended to the whole population, and a three-word one was restricted to naming noble persons (S. M. Pakhomov), so social status of the person is reflected in the Ukrainian anthroponymic formulas. The purpose of the research is to analyze in the anthroponymicon of the Zhytomyr region of the 16^th - 17^th centuries component composition of three-word male anthroponymic formulas of common people and the nobility.

The research of such names in the Zhytomyr region act books of the indicated period confirms that three-word male anthroponymic formulas amount 4,15% of the number of male naming and are used to denote representatives of higher classes. The composition of the formula in naming ordinary people and privileged layers is different. In the identification of the nobility the most common is a three-word formula "name + patronymic + surname - the attributive name from a toponym ending in -sk(yj), -ck(yj), -zk(yj)" (184 naming of 320 three-word AF of the noble, which amounts to 61,3%). When naming common people, the most popular is an anthroponymic formula with a patronymic, where the first two components are - "name + patronym ending in -enk(o), -ovich / -evich", and the third component is a surname: a) the name of the person according to the profession, occupation, b) an appellative name or a nickname; less often c) patronymic, d) the name of the place of residence or ethnic identity (45 out of 60 three-word names of commoners which comprises 75%).

Keywords: anthroponymycon, ways and means of identification, male naming, anthroponymic formula.

Постановка наукової проблеми

У староукраїнській антропонімійній системі, яка не мала сталої та чітко окресленої структури, використовувалися різні способи й засоби іменування особи [7: 101]. Питання класифікації такого матеріалу розглядали Р.Й. Керста, Р.І. Осташ, С.Є. Панцьо, С.М. Пахомова, І.Д. Сухомлин, І.Д. Фаріон, М.Л. Худаш та інші, наслідком чого є значний науковий доробок у цій царині.

Українські чоловічі найменування XVI ст. Р.Й. Керста поділяє за кількістю компонентів на одночленні, двочленні, тричленні й описові [3: 1140]. М.Л. Худаш виокремлює три групи найменувань, залежно від особливостей словесних засобів, використовуваних у писемних пам'ятках для ідентифікації особи: 1) власне антропонімійні (одно-, дво-, три- й чотиричленні); 2) апелятивні - дають лише апелятивне окреслення людини, не називаючи її за власними особовими назвами; 3) мішані, або антропонімійно-апелятивні, - поєднують особові назви людини й відповідні апелятивні окреслення [7: 110-147]. Такого ж принципу класифікації способів і засобів ідентифікації особи дотримуються Р.І. Осташ (для групування антропонімійного матеріалу "Реєстру Війська Запорозького 1649 року"), М.І. Сенів (у дослідженні різноманітних способів документальної ідентифікації жінки в Україні XIV - XVIII ст.) [4: 505-512; 6: 160-200].

Аналіз останніх публікацій

Польська дослідниця І. Митнік, аналізуючи антропонімію Волині XVI - XVIII ст., окремо розглядає способи ідентифікації чоловіків: шляхти (князів, панів і бояр) і міщан з селянами, як українських, так і польських; описує особливості ідентифікації жінок [9: 335-360].

Соціальна навантаженість особових назв, наголошує С.М. Пахомова, проявляється в українській антропонімії на синтаксичному рівні, тобто в кількісному складі компонентів антропонімної формули. При цьому йдеться про типовість, масовість вказаного явища: у XVI-XVШ ст. дволексемний спосіб ідентифікації особи поширився на все населення, а трилексемний став специфічним лише в ідентифікації вельможних осіб [5: 192]. I хоча в староукраїнській мові зовні більшість прикладів трилексемних формул нагадує сучасну східнослов'янськуантропонімну формулу (далі - АФ) особове ім'я + по батькові + прізвище, проте "третій компонент у таких антропосполученнях у цей період ще не набув ознак спадкового іменування, яке в незмінній граматичній формі поширюється на всіх членів родини й повторюється в такому вигляді в кількох поколіннях сімей" [5: 191].

Мета й завдання нашої статті - проаналізуват и вантропоніміконі Житомирщини XVI - XVII ст. компонентний склад трилексемних чоловічих антропонімних формул; звернути увагу на їхнє поширення в ідентифікації простолюдинів і шляхти.

У науковій праці послуговуємося статистичним та описовим методами (зокрема прийомами інвентаризації й систематизації мовних одиниць), і також використовуємо прийоми словотвірного та семантичного аналізів.

антропонімічний трилексемний актовий житомирщина

Виклад основного матеріалу

Антропонімійний матеріал, виявлений у рукописних та опублікованих писемних пам'ятках Житомирщини XVI - XVII ст., свідчить, що через відсутність усталених антропонімічних норм одна й та сама особа в актових документах Житомирщини XVI - XVII ст., як і в усій Україні цього періоду, могла бути іменована по-різному. Важливу роль в ідентифікації відігравало соціальне становище особи. Виходячи з цих особливостей і враховуючи описані підходи до класифікації антропонімів, виділяємо два способи іменувань, запропонованих М.Л. Худашем: а) власне антропонімійні; б) мішані, або антропонімійно-апелятивні [8: 25-59].

У досліджуваних актових книгах виявлено 380 власне антропонімійних трилексемних іменувань (4,15 % від усіх, 9160 іменувань), із них 320 ідентифіковано шляхту (84,2 % від усіх трилексемних іменувань), а 60 - простолюдинів (15,8 %).

М.Л. Худаш, а за ним і РЛ. Осташ трилексемні найменування поділяють на два різновиди: 1) іменування з патронімами; 2) іменування без патронімів [7: 134; 4: 509]. Цей підхід використовуємо і в наших студіях, розглядаючи окремо іменування представників вищих і нижчих верств населення, які відрізняються своїм компонентним складом.

З-поміж трилексемних антпоронімних формул з патронімами, які називать шляхту (260 іменувань = 81,25 % від трилексемних АФ соціальних верхів), виділено такі:

1. Ы'я + патронім на -ич, -ович / -евич + прізвищева назва (далі -ПН) - відтопонімне означення на -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий): "то(т) Гри(д)ко Нелепови(ч) Ле(в)ковски(и)... до двора его Левкови(ч)" (1586 ЖК 1: 210);Дмитра а Я(ц)ка Дьяконовичо(в) Невмири(ц)кихъ (1586 ЖК 1: 208 зв.); па(н) Ива(н) Семенови(ч) Счение(в)ски(и) (1618 ЖК 7: 810).

Кількісно такі найменування переважають над усіма іншими (184 іменування = 57,5 % від усіх трилексемних іменувань шляхти), пор.: у білоруській антропонімії трилексемні антропоніми цього типу становлять 13,6 % [1: 302]. Як виняток, у ролі другого компонента цієї АФ в ідентифікації панів виступає патронім із суфіксом -енк(о) (лише 2 фіксації): пн~а Анъдрея Савє(н)ка Нєвмири(ц)кого (1680 ОК 15, 1: 355 зв.), пану Ку(з)ме Ко(н)дратовичу Пострыгаче(н)ко(м) (1605 ДМВН: 48).

2. Ім'я + патронім на -ич, -ович / -евич + ПН - відапелятивне ім'я чи прізвисько: па(н) Меле(х) Васи(л)еви(ч) Бара(н) (1595 ЖК 4, 1: 8); кн~зи А(н)др-я Тимоф-евича Капусты (1565 ТУ: 113); пана Ва(ц)лава Ма(р)кевича Шавула (1651 ЖК 14: 288).

3. Ім'я + патронім на -ич, -ович / -евич+ патронім на -ич, -ович / -евичуфункції ПН: пн~а Фило(н) Богушеви(ч) Гу(л)кеви(ч) (1630 ЖК 8: 496 зв.); пн~а Федора Миха(и)ловича Чеховича (1605 ДМВН: 88); пн~ъ Я(ц)ко Дми(т)рови(ч) Бутови(ч) (1586 ЖК 1: 186 зв.).

4. Ім'я + ім'я батька (діда або, можливо, й давнішого предка) + патронім на -ич, -ович / -евичуфункції ПН: пану Алекса(н)дрови Jгиеви Тишъкевичови (1643 ЖК 10: 279); "пана Лю(д)вика Jлизара Во(л)чкевича...}(т)ца его небощчика Адама Jлизара Волъчкевича" (1630 ЖК 8: 456 зв.), пор.: па(н) Jлиза(р) Во(л)чкови(ч) (1587 ЖК 1: 306).

До цієї групи зараховано й АФ "ім'я + ім'я + ПН -відтопонімне означення на -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)", у яких другим компонентом є особова назва батька не в патронімічній формі: пн~а Семена Дени(с)кА Ма(т)фее(в)ского (1585ЖК1: 84); "неякого(с)Яна J(л)брu(х)та Собо(ц)кого, яко сына або пото(м)ка У(л)бри(х)та Собоцкого" (1617 ЖК 7: 51).

Іноді у функції другого чи третього компонента використовуються словотвірні дублети: пн~а Адама Ллизаровича Во(л)чкевича (1595 ЖК 4, 1: 24 зв.) / па(н) Ада(м) Ллиза(р) Во(л)чкеви(ч) (1595 ЖК 4, 1: 28 зв.); па(н)у Алекса(н)дру Григо(р)евичу Вороничу (1585 ЖК 1: 86 зв.) / па(н) Алекса(н)дро Григор)еви(ч) Ворона (1585 ЖК 1: 88 зв.), що, очевидно, пов'язано з намаганням писаря передати патронімічне значення антропонімів.

Змінений порядок компонентів у найменуваннях з патронімами трапляється рідко: "небо(ж)чика пн~а Яна Дорогоста(и)ского Кухмистровича, і(т)ца его м(л) пн~а Па(в)ла Дорогоста(и)ского"(1600 ЖК 4, 1: 73).

В ідентифікації представників нижчих верств населення також трилексемні чоловічі антропонімні формули з патронімами (45 іменувань = 75 % усіх трилексемних АФпростолюдинів), які мають такий вигляд:

1. Ім'я + патронім на -енк(о), -ович/ -евич + ПН - назва особи за професією, заняттям: Ку(з)муФу(р)сенъка Бо(р)тника (1630 ЖК 8: 660 зв.); Панаса Васеле(н)ка Стре(л)ца (1643 ЖК 10: 280).

2. Ім'я + патронім на -енк(о), -ович / -евич + ПН -відапелятивне ім'я чи прізвисько: Ивана Кириче(н)кА Бовъсуна (1630 ЖК 8: 686); Ма(л)ко Федорови(ч) Середа (1586 ЖК 1: 194)Д(с)тапъ Мишъковичъ Гла(д)ки(и) (1630 ЖК 8: 291). Ці дві групи трилексемних іменувань найпоширеніші (50 %), як і в ідентифікації козаків "Реєстру..." [4: 509].

3. Ім'я + патронім на -енк(о), -ович / -евич + патронім на -енк(о), -ович / -евич уфункції ПН: Гри(ц)ка Даниленъка Ме(л)ниче(н)ка (1643 ЖК 10: 280); Давида Е(в)химовича Хилевича (1606 ЖК 4: 399 зв.);Павель Степановича Русаковичь (1595 АЮЗР 6, 1: 247).

4. Ім'я + патронім на -ович / -евич + ПН - назва особи за місцем походження чи проживанням чи етнічною приналежністю: Федоро(м) Лукашевичо(м) Случанино(м) (1586 ЖК 1: 182), Миха(и)ло Разеви(ч) Татари(н) (1585 ЖК 1: 76).

У досліджуваному антропоніміконі трапляються словотвірні дублети другого й третього компонентів в іменуваннях однієї особи: Ивану Покотиловичу Петиго(р)ско(му) (1589 ЖК 3: 8) / Ивана Покотила Петьго(р)ского (1589 ЖК 3: 8) / Ива(н) Петигоре(и) (1589 ЖК 3: 9). Деякі антропонімні формули з патронімами відзначаються зміненим порядком компонентів: Лу(к)я(н) Сушко Семенови(ч) (1606 ЖК 4: 373 зв.); Старь(и) Авра(м) Семенови(ч) (1609 ДМВН: 130).

Трилексемні іменування без патронімів представлені менш виразно порівняно з попередніми. Це підтверджують і дослідження М.Л. Худаша та Р.І. Осташа [7: 136137; 4: 509]. На Житомирщині XVI - XVII ст. в ідентифікації шляхти наявна трилексемна антропонімна формула без патронімів "ім'я + ПН - відапелятивне ім'я чи прізвисько + ПН - відтопонімне означення на -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)" (18,75 %): пн~а Ивана Проскурь-Суща(н)ско(г)[о] (1585 ЖК 1: 90); па(н) Jле(х)но Че(р)ка(с) Ерь(н)ски(и) (1584 АЖМУ: 71); пана Стани(с)лава Души- Подорецкого (1643 ЖК 10: 73 зв.). І.В. Єфименко такі ПН феодальної верхівки суспільства називає подвійними, оскільки в них "відбивалися найменування двох маєтків або схрещення двох родів" [2: 15]. Другий і третій компоненти цих іменувань можуть переставлятися: панн Деjнизи(и) Вьсо(и)ки(и) Че(р)кась (1643 ЖК 10: 287), па(н) Федо(р) Сушьча(н)ски(и) Проскура (1630 ЖК 8: 715 зв.).

Ідентифікація однієї особи утвореннями на -ск(ий) / -ович наштовхує на думку, щомаємо справу не з відтопонімними означенням особи, а з патронімними назвами:Я(н) Вецко(в)ски(и) Во(и)товски(и) (1584 АЖМУ: 73) / Я(н) Ве(н)цковичь Вои(т)ковски(и) (1584 АЖМУ: 82) / Я(н) Вецковичь (1584 АЖМУ: 98).

Трилексемні іменування без патронімів у називанні нижчих верств суспільства наявні у вигляді формули "ім'я + відапелятивне ім'я чи прізвисько + назва особи за професією, заняттям": Ивана Ще(р)бину Коле(с)ника (1605 ЖК 4: 135); Уласа Порошка Слюсара (1630 ЖК 8: 660); Яцькови Ко(в)ко(в)иови Ковалови (1643 ЖК 10: 105). Це один із засобів документальної ідентифікації ремісників та різних категорій служилого населення [7: 137]. Антропонім Ива(н) Мни(х) Пасту(х) (1647 ЖК 12: 45 зв.) містить одночасно дві назви за професією, які можна суміщати: одна вимагає підготовки, друга - ні.

Висновки та перспективи подальших досліджень

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ

АЖМУ - Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582-1588 рр.) / підг. до вид. М. К. Бойчук. Київ : Наукова думка, 1965. 191 с.

АЮЗР - Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов. Киев, 1859-1914 (перша цифра означає частину, друга - том).

ДМВН - Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: зб. акт. док. / підг. до вид. В. В. Німчук та ін. Київ : Наукова думка, 1981. 316 с.

ЖК 1 - Актова книга Житомирського гродського суду (1582-1588 рр.) // ТТДТАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 1. 367 арк.

ЖК 3 - Актова книга Житомирського гродського суду (1598-1773 рр.) // ТТДТАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 3. 1250 арк.

ЖК 4 - Актова книга Житомирського гродського суду (1605-1606 рр.) // ТТДТАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 4. 448 арк.

ЖК 7 - Актова книга Житомирського гродського суду (1617-1618 рр.) // ТТДТАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 7. 1451 арк.

ЖК 8 - Актова книга Житомирського гродського суду (1630 р.) / / ЦДТАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 8. 939 арк.

ЖК 10 - Актова книга Житомирського гродського суду (1643 р.) / / ЦДТАК України. Ф. 11, оп. І од. зб. 10. 400 арк.

ЖК 12 - Актова книга Житомирського гродського суду (1647-1648 рр.) // ЦДТАК України. Ф. ІІ, оп. 1, од. зб. 12. 115 арк.

ЖК 14 - Актова книгаЖитомирського гродського суду (1651-1652 рр.) // ЦДІАК України. Ф. 11, оп. 1, од. зб. 14. 379 арк.

ЖК 4, 1 - Актова книга П дкоморского суду Житомирського повіту Київського воєводства (15841644 рр.) // ЦДІАК України. Ф. 4, оп. 1, од. зб. 1. 208 арк.

ОК - Актова книга Овруцького гродського суду (1678-1680 рр.) // ЦДІАК України. Ф. 15, оп. 1, од. зб. 1. 411 арк.

ТУ - Торгівля на Україні XIV - середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина / упоряд. В. Кравченко, Н. Яковенко. Київ, 1990. 408 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бірьіла М. В. Беларуская антрапанімія : Уласныя шёны, шёны мянушкі, шёны па бацьку, прозвішчь. Мінск, 1966. 328 с.

2. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви XVI ст. Київ, 2003. 168 с. ^

3. Керста Р.Й. Українська антропонімія XVI ст. : Чоловічі іменування. Київ, 1984. 152 с.

4. Осташ Р.І. Ідентифікація особи в Реєстрі.Реєстр Війська Запорозького 1649 року : Транслітерація тексту/ підг. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін. Київ, 1995. С. 505-512.

5. Пахомова С.М. Еволюція антропонімних формул у слов'янських мовах. Ужгород, 2012. 344 с.

6. Сенів М.І. Основні способи і засоби ідентифікації жінки в писемних пам'ятках української мови XIV - XVIII ст. З історії української лексикології. Київ, 1980. С. 160-200.

7. Худаш М.Л. З історії української антропонімії. Київ, 1977. 236 с.

8. Ящук Л.В. Антропонімія Житомирщини XVІ - XVІІ ст. : дис. ... кандидата філол. наук. Житомир. 2008. 209 с.

9. Mytnik I. AntroponimiaWolymaw XVI - XVm wieku. Warszawa, 2010. 412 s.

Размещено на Allbest.ru