Реченнєвотвірний потенціал предиката стояти в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реченнєвотвірний потенціал предиката стояти в українській мові

Лонська Людмила Іванівна, кандидат філологічних наук,

доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Анотації

У статті проаналізовано реченнєвотвірний потенціал предиката стояти, який становить ядро лексико-семантичної групи локативних дієслів, визначено його статус у загальній системі локативних і буттєвих предикатів.

Установлено, що предикат стояти формує семантико-синтаксичну структуру двоскладних речень із локативною семантикою. Позиційне дієслово стояти на позначення вертикального положення, крім вказівки на відповідне розташування суб'єкта в просторі, здатне виражати семантику загального існування, наявності та функціонувати в ролі предиката буттєвого речення.

Ілюстративний матеріал засвідчив уживання дієслова стояти у функції подвійного та складеного іменного присудків. Компонентом подвійного присудка аналізоване дієслово є в разі його сполучуваності з прикметниками та дієприкметниками при суб'єкті - назві особи, у такому випадку дієслово стояти набуває семантики перебування суб'єкта в якому -небудь стані. Якщо суб'єктом є неособа, то дієслово трансформується в дієслівну зв'язку складеного іменного присудка.

Кількість обов'язкових компонентів семантико-синтаксичної структури залежить від валентності предиката. У відповідному синтагматичному оточенні дієслівний предикат стояти реалізує свою двовалентність, хоч при сполучуваності з суб'єктами - назвами часових понять є одновалентним і не потребує поширювачів. Двовалентність предиката реалізована в разі наявності правобічної (локативної, квалітативної, рідко -темпоральної) синтаксеми. предикат дієслово семантичний

LONS'KA Lyudmyla Ivanivna,

Candidate of Philology, Associate Professor of Ukrainian linguistics and applied linguistics Cherkasy National University of Bohdan Khmelnytskyi

SPEECHCREATIVE POTENTIAL OF THE PREDICATE"TO STAND" IN THE UKRAINIAN LANGUAGE

Key words: semantic and syntactic sentence structure; locative predicate; the predicate of being; existence; speechcreative potential; subjective syntaxema; locative syntaxema; qualitative extender; attributive extender; valency.

У лінгвістиці для опису різних буттєвих ситуацій використовують буттєві дієслівні предикати, позначені складною граматичною й семантичною організацією, орієнтованою на відображення відповідного фрагменту дійсності. У сучасному мовознавстві предикати буття найменш досліджені, які, на думку Н.Ю. Шведової, "можуть слугувати прикладом найбільшої невпорядкованості словникових характеристик як слів загалом, так і їхніх окремих значень" [1, с. 167-168]. Одним із різновидів буттєвих предикатів є локативні на зразок розташовуватися, міститися, бутиЗ (у значенні "перебувати де-небудь"), які формують локативні буттєві речення. До ядра локативних дієслівних предикатів належить і стояти, який має величезний граматичний і семантичний потенціал і значні реченнєвотвірні можливості.

Актуальність проблеми дослідження локативних предикатів зумовлена насамперед невизначеністю статусу цих предикатів в загальній системі буттєвих, а також необхідністю аналізу реченнєвотвірних можливостей одного з ядерних локативних предикатів та побудови структурних моделей речень із предикатом стояти, який є об'єктом нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження семантико-синтаксичної структури двоскладного речення з предикатом у функції провідного компонента в українському мовознавстві ґрунтуються на основоположних працях Й.Ф. Андерша, І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, А.П. Грищенка, А.П. Загнітка, М.В. Мірченка та інших, які значну увагу приділяли локативним предикатам, до яких, без сумніву, належить стояти, котрий по-різному кваліфікують мовознавці. Дієслово стояти у функції предиката Т.Є. Масицька зараховує до групи предикатів, що формують локативну семантичну залежність, називаючи їх предикатами статичної семантики, які можуть виражатися різними формами прийменникового відмінка. Сьогодні активізовано дослідження окремих типів предиката, його функційні особливості, реченнєвотвірний потенціал тощо [2]. Так, досліджуючи семантико-синтаксичні параметри речень з одновалентними предикатами стану, В.М. Каленич побіжно згадує серед них і предикат стояти [3]. До двовалентних дієслів локативного стану зараховує аналізований предикат Л.В. Гмиря [4]. Крім названих локативних значень, позиційні дієслова на позначення вертикального/горизонтального положення, крім вказівки на розташування суб'єкта в просторі, здатні виражати й інші значення, зокрема виражати семантику загального існування, наявності. Так, Н.В. Мєлєкєсцева називає умову, за якої може реалізуватися це значення: якщо такі предикати сполучаються з іменем абстрактного поняття [5, с. 148]. У названих вище думках лінгвістів дієслово стояти функціонує як самостійний компонент семантико-синтаксичної структури речення, однак в окремих дослідженнях проаналізовано дієслово стояти в складі подвійного та складеного іменного присудка. Н.В. Кобченко розмежовує випадки вживання аналізованого дієслова в різних типах присудка, спираючись на синтагматичні умови, у які потрапляє дієслово стояти. Так, дієслово стояти функціонує як компонент подвійного присудка, коли воно сполучається із суб'єктами-особами й позначає тимчасове перебування суб'єкта в стані (стояв самотній) [6]. На думку І. Р. Вихованця, такі речення є результатом трансформацій двох елементарних: Люди стояли похмурі й сумні (Я. Баш) ^ Люди стояли + Люди були похмурі. Якщо ж підметом є неособа, то дієслово трансформується у зв'язку, і такі речення є елементарними: Ліс стояв мовчазний ^ Ліс був мовчазний [7].

Значну увагу локативним предикатам у ролі провідного компонента семантичної структури речення приділив М. І. Степаненко, досліджуючи просторові поширювачі в структурі простого речення. Мовознавець досить повно описав засоби реалізації правобічних локативних адвербіалізаторів та зазначив, щоб "установити будь-який фрагмент простору - місце, напрям дії, шлях руху, потрібно мати відповідну точку відліку, тобто якийсь орієнтир... Без просторового орієнтира, - зазначає вчений, - в одних випадках неможливо, а в інших досить складно вказати на локалізацію будь-якої процесуальної ознаки. На рівні речення, утвореного за зразком структурної схеми 8+Р+Айу Іос, загальна сема 'забезпечення орієнтації в просторі', що закладена в семантичній структурі правобічного поширювача, може мати конкретизовану або неконкретизовану репрезентацію" [8, с. 28].

Дистрибутивно-статистичне дослідження дієслова стояти в ідіостилі І. С. Нечуя- Левицького було об'єктом аналізу автора цієї статті [9]. Дієслова на позначення позиції в просторі привертали й сьогодні привертають увагу дослідників, у зв'язку з чим постає необхідність їх ретельного вивчення в конкретному контексті, що дасть змогу виявити його функційний потенціал і реченнєвотвірні можливості.

Мета статті - проаналізувати семантико-синтаксичні параметри речень з дієслівним предикатом стояти, з'ясувати його контекстні значення, виокремити структурні моделі речень із предикатом стояти та подати їхню морфолого-синтаксичну реалізацію.

Виклад основного матеріалу. Предикат стояти реалізує своє основне значення як "бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця; міститися на якій- небудь горизонтальній поверхні; розміщатися де-небудь певним чином" [10, с. 1201 ], тобто ядерною семою семантичної структури аналізованого дієслова є локативна сема 'вертикальна позиція`. Синтагматичні особливості дієслівного предиката стояти із суб'єктними лівобічними синтаксемами впливають на актуалізацію тієї чи тієї семи в конкретному контексті. У разі одновалентної реалізації предиката стояти при сполучуваності із суб'єктами - назвами осіб - актуалізується сема 'позиція`, тобто спосіб розміщення особи, тоді зазначені предикати можуть вживатися самостійно, без локативних чи об'єктних конкретизаторів. Якщо ж останні й функціонують, то займають факультативну позицію, яка вносить додаткову інформацію в зміст повідомлюваного: На возі таки стояв Степан і щосили шмагав чиїхось буланих батогом (В. Лис). Такі дієслова можуть протиставлятися дієсловам сидіти чи лежати. У цих випадках актуалізовано сему 'вертикального чи горизонтального розміщення`: Сидів Рудик на возі розлютований, лаявся (Г. Косинка). Значення перебування й розміщення особи чи предмета в просторі може реалізуватися за умови наявності обставинного локалізатора, який є обов'язковим компонентом семантико-синтаксичної структури речення.

Двовалентна реалізація локативного предиката стояти зумовлює уживання його в буттєвому значенні, тобто за певних синтаксичних умов (при наявності облігаторного обставинного конкретизатора) дієслово може уподібнюватися до дієслів буття: Будинок стояв [був, знаходився] по той бік греблі (В. Шкляр); Там стояв [був, знаходився] таємничий кам'яний будинок, у якому горіло яскраве світло (В. Шкляр). Звичайною позицією для будинка є вертикальна позиція, тому, якщо протиставити дієслово стояти - лежати, факт наявності, існування відповідного суб'єкта нівелюється. У цьому випадку можна говорити про актуалізацію семи існування. Значення "бути в дійсності, існувати" дієслово стояти реалізує, за фіксацією в тлумачних словниках, як ЛСВ 12 [10, с. 1201]. На значення перебування у вертикальній позиції чи існування впливає лексичне наповнення речення. Пор.: Щедрик народився в пралісі, в старезному дубовому лісі, що стоїть [знаходиться] над Тікичем (В. Шкляр), актуалізується сема наявності, існування, оскільки ліс не може займати іншу, крім вертикальної, позицію: Вони [Катерина і Степан] стояли перед гуртожитком (В. Шкляр), де актуалізується сема вертикальної позиції.

Предикат стояти формує семантико-синтаксичну структуру речень, представлену такими моделями: М 1: [Facult Atr] - S - PraedVf; М 2: S - PraedVf - Advloc; М 3: S - PraedVf - Advquilt; М 4: S - PraedVf - Obj; М 5: S - PraedVf - Advquilt - Atr ; М 6: S - PraedVf - Advloc - Advquilt;

Свою одновалентність аналізований предикат реалізує в синтаксичній парадигмі речень М 1 : ^ашк Atr] - S - PraedVf, у якій позицію лівобічної суб'єктної синтаксеми займають іменники на позначення конкретних предметів, назв будівель, рослинного світу, для яких вертикальна позиція є способом їхнього існування, поширювані атрибутивним компонентом, необхідним для інформативної повноти речення, виражений прикметником, який становить невід'ємний комплекс разом з іменником - суб'єктом, назв часових понять, явищ природи, небесних світил. Тут актуалізується сема існування: Стояв [був] вересень (М. Хвильовий); Стояли [існували] блакитні далекі простори (М. Хвильовий); ...стояла [була] тепла сонячна погода (В. Лис); Стояла [була] тиха, ласкава година... (М. Хвильовий); Стояли [були] золоті ранки й зодіаковий блиск (М. Хвильовий). На думку А.П. Грищенка, "обов'язкова наявність означення мотивована загальною значеннєвою природою окремих груп іменників, які характеризуються сильними атрибутивними зв'язками. З цього випливає, що до передумов їх використання у відповідному контексті належить супровідна ознака, виразником якої найчастіше є прикметник" [111, с. 43-44]. У ролі атрибутивного поширювача найчастіше вживають узгоджені означення, виражені прикметниками: Стоїть чітка віфлеємська зоря (М. Хвильовий), де реалізовано значення "міститися на якому-небудь рівні, займати якесь місце, положення", та дієприкметниками чи дієприкметниковими зворотами: Блискуча піч стоїть, поколупана до цегли (Г. Косинка), коли дієслово стояти має значення "бути укріпленим, установленим на чому-небудь, утримуватися на якійсь основі, опорі", та неузгоджені означення, виражені формою непрямих відмінків іменника: Батько стоїть без картуза... (Г. Косинка) (дієслово позначає вертикальну позицію суб'єкта).

У М 2: S - PraedVf - Advloc - предикат стояти реалізує свою двовалентність і передбачає наявність правобічної локативної синтаксеми. На морфолого-синтаксичному рівні ця модель реалізована такими структурними схемами: N1 - Vf - в N6; N1-Vf - на N6; N1 - Vf - біля, коло, серед, ліворуч від, праворуч від, осторонь відШ; N1 - Vf - над, під, перед, нарівні з, за N5; N1 - Vf -Adv (прислівник місця).

У ролі локативної синтаксеми структурної схеми N1 - Vf - в N6 та N1-Vf - на N6 уживають іменники у формі місцевого відмінка, адже він у граматичній системі мови посідає особливе місце, й лише він один може функціонувати з прийменником. Із семантичного погляду названа синтаксема може позначати: назви засобів переміщення: В купе стояв той химерний електрично-тьмяний присмерк, який буває тільки у вагонах вищого класу (М. Хвильовий); предмети побуту: На столі, ближче до крісла стояла попільничка (В. Шкляр); На столі стояли [були] фарфорові чашки (М. Хвильовий); приміщення, житло та його частини: Степанко вже поглядає на скриню, що стоїть у кутку бабиної хати (В. Шкляр); На порозі, як мара якась, стояв гармоніст у ластовинні (Г. Косинка); просторові поняття: Стоїть могутній дуб на півдорозі до лісу (М. Хвильовий); Стояв по тім боці ріки вуйко (Г. Косинка); часові поняття: У весняній ночі стояли два цигаркові огники (М. Хвильовий).

Поєднання цього відмінка з прийменником є єдиною й невід'ємною його синтаксичною ознакою. На цій підставі форму місцевого відмінка включено до парадигми відмінкової системи як самостійний відмінок. Прийменниковий місцевий відмінок звичайно функціонує в детермінантній семантико-граматичній позиції, визначальну ознаку якої становить залежність від предикативного центру загалом. У детермінантній позиції місцевий відмінок використовують для вираження просторових відношень. У просторовій функції використовують такі прийменники: в (у), на, при, по. Базовою позицією відповідних прийменників є позиція в складі предикативного комплексу, тобто в сполуках з локативними дієсловами: Стоять хороми при мілкі воді (Л. Костенко); Готель "Солома" стояв при дорозі (Є. Гуцало).

Морфолого-синтаксичним репрезентантом локативного адвербіалізатора в межах структурних схем N1 - Vf - (по)біляШ; N1 - Vf - колоШ; N1 - Vf - (по)серед, посерединіШ; N1 - Vf - ліворуч (від)Ш; N1 - Vf - праворуч (від)Ш; N1 - Vf - осторонь відШ; N1 - Vf - близько (від)Ш; N1 - Vf - неподалік (від)Ш; N1 - Vf - передШ; N1 - Vf -позадШ; N1 - Vf - обабічШ; N1 - Vf - край N2; N1 - Vf - уздовж N2; N1 - Vf - круг N2 є прийменниковий родовий відмінок: Коло рову стоїть чорнява Пріся й кличе обідати (Г. Косинка); Біля спінінга стояла дівчина. (В. Шкляр); Неподалік Горпищенкової кошари стоїть чабанський колодязь (О. Гончар); Режисер стояв позад апарата (Ю. Яновський); Обабіч шляху густою стіною стояли коноплі (О. Десняк); Посередині скверу стояв пам'ятник видатному російському письменнику (Є. Гуцало). Із семантичного погляду локатив може позначати приміщення, просторові поняття, конкретні предмети: Уляна стояла посеред класу (О. Довженко).

Локативна синтаксема в межах структурних схем N1 - Vf - (по)за N5; N1 - Vf - (по)підШ; N1 - Vf - (по)над N5; N1 - Vf - (по)перед N5; N1 - Vf - (по)міжШ; N1 - Vf - поруч з N5; N1 - Vf - поряд з N5; N1 - Vf - нарівні з N5; N1 - Vf - паралельно з N5 виражена прийменниковим орудним відмінком. Прийменник диференціює значення статичної локалізації. У складі структурної схеми речення вживання відмінка не корелює з безприйменниковим вживанням, тут відбувається нейтралізація значення відмінка, у результаті чого смислове релятивне навантаження в прийменниково-відмінковій формі припадає на прийменник [7, с. 170]. Із семантичного боку локатив може бути виражений власною назвою на позначення території чи загальною назвою: Величезна заграва пожежі стояла над Солонським Яром (М. Хвильовий); Перед дверима Кентаври і Сцілли стоять двоголові (Михайло Зеров); просторовим поняттям: Поміж полем і річкою стояв густий туман (О. Довженко), де адвербіалізатор місця позначає існування, обмеженому кількома поняттями, існування туману в частково обмеженому просторі. Вираження локалізації в просторі перед просторовим орієнтиром реалізовано в таких прикладах: Перед хатою стоїть старий гіллястий ясен (С. Васильченко). Значення перебування над об'єктом передає таке речення: Над ставком стояла Довбишева хата (І. Нечуй-Левицький). Роль локативної синтаксеми виконує й прислівник місця: Там стояло невеличке сільце (Панас Мирний); Бричка стоїть надворі (М. Коцюбинський). Локативний адвербіалізатор може ускладнюватись уточнювальним значенням: А над усім цим, угорі, обіч спадистої дороги, стоять два вітряки (М. Хвильовий).

Дієслово стояти, представлене названою моделлю, реалізує такі значення: статичної локалізації "залишатися на одному місці, не рухатися": Біля ґанку стояла самотня підвода (М. Хвильовий); перебування на ногах у вертикальній позиції: Дема стоїть біля мольберта і з мукою дивиться на лінії (М. Хвильовий); значення "бути укріпленим, установленим на чому-небудь, утримуватися на якійсь основі, опорі": Отаманова хата стояла за посадом на хуторі (І. Нечуй-Левицький) - такою опорою може бути, наприклад, фундамент хати, хоч речення з таким суб'єктом стверджують факт наявності, існування чогось у визначеному місці. Значення "міститися на якому-небудь рівні, займати якесь місце, положення" реалізується в разі сполучуваності предиката стояти із суб'єктом - назвою небесних світил, часових понять: Над Піями стояла німа зоряна ніч (Г. Косинка). Значення стану особи, зорове сприймання ним об'єкта репрезентує такий приклад: Стояли в очах січневі сніги (М. Хвильовий).

У ролі обов'язкового компонента М 3: 8 - Ргае^Г - Advquilt - уживають квалітативний поширювач, виражений прислівником способу дії: Юрась стояв тихо (В. Шкляр), у такому випадку дієслово стояти реалізує значення "бути, перебувати в якому-небудь стані (про людину)" або адвербіалізованим іменником у формі орудного відмінка, ускладненим порівняльною конструкцією: Огирі хазяйські стоять рядами, як намальовані, - не купиш, хоч подивишся (Г. Косинка). Квалітативний поширювач може виражатися порівняльно-уподібнювальним прислівником: Ліси стоять стіною, хмуряться (М. Хвильовий); Курява стоїть стовпом (Г. Косинка).

УМ 4: 8 - Ргае^ - ОЬ| - у ролі правобічної синтаксеми вжито об'єктний поширювач: Священик стояв біля Кметя й солоденько всміхався (М. Хвильовий).

Предикат стояти формує семантико-синтаксичну структуру речення, утворену за моделлю S - PraedVf - Advquilt - Atr, і відкриває позицію для двох правобічних синтаксем - квалітативної й атрибутивної: Копи стоять з гордо піднесеними шапками - пишні, як ті шишки на весіллі (Г. Косинка).

Структурно-семантична модель М 5: 8 - Ргае^Г - А^іос - Advquilt, сформована предикатом стояти, передбачає наявність локативного й квалітативного поширювачів: Швачко стояв коло столу, як той дружко на весіллі: шапка заломлена набакир, на вусах краплини води, а широка долоня руки лягла на стіл так сильно, що захиталося світло каганця в хаті (Г. Косинка). У ролі квалітатива вжито підрядну порівняльну конструкцію.

М 6: Аіг - 8 - PraedVf - Advloc - формує дієслівний предикат стояти, лівобічна суб'єктна синтаксема, поширювана атрибутивним компонентом, і локативна синтаксема як обов'язковий компонент семантичної структури речення: Коло волості стояли довгі валки підвід, навантажених військовим майном і солдатами (Г. Косинка).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, зважаючи на широкий діапазон валентних характеристик дієслова, семантика дієслівного предиката є одним із найважливіших факторів формування семантико-синтаксичної структури речення.

Дієслово стояти реалізує переважно свою двовалентність, рідко - одновалентність. За чітко визначених синтагматичних умов здатне виражати семантику існування, наявності. Формування структурних моделей із дієслівним предикатом стояти обумовлене його валентністю, типом варіантної актуалізації валентності предиката (для речень, що мають варіантну реалізацію валентності), а також комунікативними цілями висловлення. Це насамперед стосується речень з атрибутивними поширювачами, які є важливими для структурної схеми, оскільки вилучення з речення цих поширювачів призведе до комунікативної неповноти речення. Таке розуміння має ряд теоретичних і практичних переваг над тим, яке включає до складу структурної схеми лише головні члени речення, бо не допускає утворення граматично й інформативно незавершених речень, а дає змогу глибше й повніше уявити типологію речень конкретної мови. Перспективу подальших досліджень може становити структурно-семантичний аналіз двоскладних буттєвих речень з іншими предикатами.

Перелік умовних скорочень

Adv - обставинний поширювач;

Advfin - обставинний поширювач мети; Advloc - локативний поширювач;

Advquilt - квалітативний поширювач;

Advtemp - темпоральний поширювач;

Atr - атрибутивний поширювач;

М 1... - модель 1 (2, 3, 4...); N1 - іменник у називному відмінку (2 - родовому...);

Obj - об'єктний поширювач;

PraedVf - предикат у формі дієвідмінюваної форми дієслова; S - суб'єкт

Список використаної літератури

1. Шведова Н.Ю. Слово и грамматические законы языка. Глагол / Н.Ю. Шведова. - М. : Наука, 1983. - С. 167-168.

2. Масицька Т. Є. Диференційні особливості локативної семантики залежності [Електронний ресурс] / Т. Є. Масицька // Лінгвістичні студії. - ДонНУ, 2013. - Вип. 26. - С. 109-113.

3. Каленич В.М. Семантико-синтаксичні параметри речень з одновалентними дієслівними предикатами стану [Електронний ресурс] / В.М. Каленич. - Режим доступу: www.info-library.com.ua

4. Гмиря Л.В. Синтаксична сполучуваність двовалентних дієслів локативного стану [Електронний ресурс] / Л.В. Гмиря. - Режим доступу: enpuir.npu.edu.ua/bitstream

5. Мєлєкєсцева Н.В. Семантико-синтаксична структура речень локалізованої наявності / Н.В. Мєлєкєсцева. - C. 146-149 [Електронний ресурс] / Режим доступу: irbis -nbuv.gov.ua/cgi-bin/ irbis -n- nbuv _64/exe

6. Кобченко Н.В. Диференційні ознаки подвійного та складеного іменного присудків / Н.В. Кобченко // Лінгвістичні студії. - Вип. 31. - С. 14-20. [Електронний ресурс] / Режим доступу: ekmair.ukma.edu. ua/bitstream

7. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. - К. : Наукова думка, 1992. - 222 с.

8. Степаненко М. І. Просторові поширювачі у структурі простого речення / М. І. Степаненко. - Полтава: АСМІ, 2004. - 463 с.

9. Лонська Л. І. Дистрибутивно-статистичне дослідження дієслова стояти в ідіостилі І. С. Нечуя- Левицького / Л. І. Лонська // Лінгвістичні студії. - Вип. 13. - Донецьк: ДонНУ, 2011. - С. 274-278.

10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. - 1440 с.

11. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові / А.П. Грищенко // Українська мова і література в школі. - 1985. - № 7. - С. 43-44.

References

1. Shvedova, N. Y. (1983). Words and grammatical laws of language. Moscow: Nauka, 167-168 (in Russ.)

2. Masytska, T. Ye. (2013). Differential peculiarities of locative semantics of dependence. Linhvistychni studii: zb. nauk. prats /Donetskyi nats. un-t; nauk. red. A. P. Zahnitko (Linguistic studios: selected scientific works). 26. 109-113. (in Ukr.)

3. Kalenych, V. M. (2012). Semantic and syntactic parametres of sentences with uni-valency verbs-predicates of state [Electronic resource]. Access mode: www.info-library.com.ua (in Ukr.)

4. Gmyrya, L. V. Syntactic compatibility of divalency verbsof locative state [Electronic resource]. Access mode: enpuir.npu.edu.ua/bitstream (in Ukr.)

5. Melekestseva, N. V. (2015). Semantic and syntactic structure of sentences of located being [Electronic resource]. Access mode: irbis -nbuv.gov.ua/cgi-bin/ irbis -n- nbuv _64/exe, 146-49 (in Ukr.)

6. Kobchenko, N. V. (2016). Differential aspects of the double and complex noun-predicates. Linhvistychni studii (Linguistic studios). Vyp. 31 [Electronic resource]. Access mode: ekmair.ukma.edu. ua/bitstream (in Ukr.)

7. Vykhovanets, I. R. (1992). Essays on the functional syntax of the Ukrainian Language. Kyiv: Naukova dumka (in Ukr.)

8. Stepanenko, M. I. (2004). Locative extenders of structure of simpl sentence. Poltava: ACMI, 463 (in Ukr.)

9. Lonska, L. I. (2011). Distributive and statistic investigation of the verb "to stand" in the idiostyle of I. S. Nechuy-Levytskiy. Linhvistychni studii: zb. nauk. prats (Linguistic studios: selected scientific works). 13. 274-278. (in Ukr.)

10. Great Interpretative vocabulary of the modern Ukrainian Language (2002) / Ukl. i gol. red. V. T. Busel. Irpin: WTF "Perun" (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru