Реалізація адвербіальної семантики в діалектному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація адвербіальної семантики в діалектному тексті

Г.І. Гримашевич*

У статті схарактеризовано емпіричну цінність діалектних текстів із різних зон українського етномовного континууму як важливого джерела для дослідження різних мовних рівнів, зокрема й граматики. За матеріалами діалектних текстів із середньополіських говірок Житомирської області, опублікованих у виданні "Єдність у різноліанітності. Поліщуки" (2018), проаналізовано, застосувавши низку ліетодів (описовий - для інтерпретації та характеристики досліджуваних мовних явищ, їх виокремлення та класифікації, контекстуального аналізу - для з'ясування говіркових особливостей аналізованих адвербіальних одиниць у контексті, прийом функціонального аналізу - для характеристики функціональних особливостей досліджуваних елементів), особливості реалізації адвербіальної сем, антики в діалектному зв'язному мовленні за допомогою різних граматичних засобів. Передовсім акцентовано увагу на реалізації темпоральної та локативної семантики як найбільш представленої в говірковому мовленні з огляду на тематику діалектних текстів. Зазначений різновид сем, антики реалізується передовсім традиційними прислівниками місця та часу різних лексико-сем, античних груп, найуживанішими з яких є адвербіативи із семантикою пір року, частин доби тощо. Водночас значення місця та часу передають аналітичні синтаксичні прислівники з локативною та темпоральною семантикою у формі прийменниково-іменникових конструкцій. Інші різновиди виявів адвербіальної семантики (способу дії, міри та ступеня, причини) відзначені значно рідше, що підтверджує загальну тенденцію щодо функціонування таких типів адвербіативів як у літературній, так і в діалектній мові. Натомість вивчення означеної проблеми не вичерпується характеристикою адвербіальної семантики в досліджуваних текстах, оскільки публікація нових зразків зв'язного говіркового мовлення з більшої кількості середньополіських говірок та залучення автентичних діалектних матеріалів уможливить комплексне вивчення порушеної проблеми. текст етномовний прислівник

Ключові слова: діалектний текст, адвербіальна семантика, середньополіські говірки, прислівники, аналітичні синтаксичні прислівники.

THE REALIZATION OF THE ADVERBIAL SEMANTICS IN DIALECT TEXT

H.I. Hrymashevych

The article describes the empirical value of dialect texts from different parts of the Ukrainian ethno- lingual continuum as an important source for the study of different linguistic levels, including/ grammar. According/ to the dialect texts from the mid-Polissia dialects of Zhytomyr region, published in the volume "Unity in Diversity. The Polishchuks" (2018), it is analyzed, applying a number of methods (descriptive - for the interpretation and characteristics of the studied language phenomena, their separation and classification, contextual analysis - to clarify the speech features of the analyzed adverbial units in the context), the method of Junctional analysis - to characterize the Junctional features of the studied characteristics of adverbial semantics in dialectual coherent speech using various grammatical means. The emphasis is placed on the realization of temporal and locative semantics as the most represented in spoken language in terms of the subject-matter of dialect texts. This kind of semantics is realized primarily by traditional adverbs of the place and time of different lexical-semantic groups, the most common of which are adverbials with the semantics of seasons, parts of the day. At the same time, the meanings of place and time are transmitted by analytic syntactic adverbs with locative and temporal semantics in the form of proposition-noun constructions. Other varieties of adverbial semantics manifestations (mode of action, measure and degree, cause) are noted far less often, which confirms the general tendency of the functioning of such types of adverbatives in both literary and dialect language. At the same time, the study of the identified problem is not limited to the characteristic of adverbial semantics in the studied texts, since the publication of new samples of coherent spoken language from more Middle Polissia dialects and the use of authentic dialect materials will make it possible to comprehensively study the defined problem.

Key words: dialect text, adverbial semantics, Middle Polissia dialects, adverbs, analytical syntactic adverbs.

Постановка наукової проблеми.

Діалектний текст як універсальне емпіричне джерело для дослідження всіх лінгвальних рівнів говіркового мовлення в різних зонах українського етномовного континууму сьогодні перебуває в полі зору лінгвістів, які оцінюють його як різновид мовного простору, у якому виявляється реальне співвідношення структурних елементів говірки, їх синтагматичні зв'язки, квантитативні характеристики [4: 9], адже діалектний текст дає змогу <...> проаналізувати всі мовні рівні, зокрема морфологію і синтаксис, які потребують широкого контексту, аби виявити поведінку діалектних явищ [9: 480], оскільки саме тексти спонтанного мовлення <. > забезпечують дослідника надійною лінгвальною інформацією, на підставі якої можливе системне вивчення граматики говірки, аналіз специфіки функціонування елементів граматичної структури [5: 137]. З огляду на зазначене вище зауважимо, що саме опрацювання діалектних текстів як репрезентантів особливостей ідіостилю говірконосія та джерел функціонування діалектних одиниць різних мовних рівнів, зокрема й граматичного, уможливлює системний підхід до дослідження сучасної діалектної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насамперед зазначимо, що впродовж останніх десятирічь з огляду на зміщення акценту дослідження діалектних явищ у площині зв'язного мовлення опубліковано низку збірників діалектних текстів, які репрезентують лінгвальні особливості південно- західного (В. Бузинська, Н. Глібчук, М. Глушко, Н. Гуйванюк, Миголинець, О. Мозолюк, О. Пискач, Н. Руснак, Л. Хомчак, Т. Ястремська та ін.), південно-східного (Ю. Бідношия, З. Денисенко, Л. Дика, К. Глуховцева, В. Лєснова, Г. Мартинова, Ніколаєнко, А. Таран, Т. Щербина та ін.) й північно-українського (Г. Аркушин, Ю. Бідношия, Г. Воронич, П. Гриценко, Л. Дика, Л. Дорошенко та ін.) нарічь. Водночас українські діалектологи в наукових працях порушують різноаспектні проблеми вивчення діалектного тексту, наголошуючи передовсім на його важливості як основного джерела сучасних діалектологічних досліджень (М. Бігусяк, М. Делюсто, Н. Коваленко, Колесников, Г. Мартинова, М. Поістогова, Н. Руснак, Л. Рябець, Т. Тищенко, Т. Ястремська та ін.).

Оскільки предметом нашої розвідки є реалізація адвербіальної семантики в діалектному тексті, то варто зауважити, що зазначена проблема так само привертала увагу лінгвістів переважно з позиції синтаксису української літературної мови (І. Вихованець, О. Гандзюк, Н. Грозян, З. Іваненко, І. Кудська, Т. Ніколашина, М. Степаненко, О. Федурко та ін.). Зокрема, Хоровець у царині вивчення синтаксису сучасної української літературної мови досліджує семантику адвербіальних прийменникових конструкцій, які, на її думку, належать до вільно приєднуваних форм [8: 146]; О. Гандзюк вважає, що конструктивну роль в оформленні адвербіальної семантики виконує прийменник, трансформуючи іменник в аналітичний прислівник [3: 73], виокремлює такі види адвербіальних синтаксем: темпоральні, причинові, умовні, цільові, допустові синтаксеми, які реалізуються найчастіше прийменниково-відмінковими конструкціями та дієприслівниками (дієприслівниковими зворотами) та рідше - прислівниками [2: 221].

Як видно з наведеного вище, порушена проблема досить важлива для сучасного українського мовознавстві, натомість на матеріалі діалектного мовлення, зокрема діалектних текстів із середньополіських говірок, це питання потребує докладного дослідження, що й зумовлює актуальність нашої розвідки як частини наукової праці, присвяченої проблемі функціонування прислівників на території Середнього Полісся.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми.

Зазначене вище підтверджує те, що питання адвербіальної семантики сьогодні досить активно порушують мовознавці, хоча об'єктом їхніх досліджень є літературна мова. Водночас видання нових збірників діалектних текстів зумовлює неабияке зацікавлення цією проблемою на матеріалі діалектного мовлення, яке має низку відмінностей у реалізації різних мовних засобів порівняно з літературною мовою, зокрема й щодо адвербіальної семантики. Крім того, аналізовані тексти, уміщені в збірнику "Єдність у різноманітності. Поліщуки" [6], досі не були об'єктом спеціального наукового дослідження з позиції вияву в них адвербіальної семантики.

Мета й завдання статті. Мета нашої розвідки - за матеріалами опублікованих у виданні "Єдність у різноманітності. Поліщуки" (2018) [6] діалектних текстів виявити в говірковому мовленні засоби реалізації адвербіальної семантики та виокремити її види. Означена мета завдяки застосуванню низки методів (описового - для інтерпретації та характеристики досліджуваних мовних явищ, їх виокремлення та класифікації, контекстуального аналізу - для з'ясування діалектних особливостей аналізованих адвербіальних одиниць у контексті, прийому функціонального аналізу - для характеристики функціональних особливостей досліджуваних елементів) передбачає виконання таких завдань: 1) здійснити вибірку досліджуваного матеріалу для подальшої його систематизації та інтерпретації; 2) схарактеризувати види адвербіальної семантики в діалектному тексті; 3) визначити засоби її реалізації.

Виклад основного матеріалу.

Опрацювання зазначених діалектних текстів дає підстави зауважити, що цілком закономірно реалізації адвербіальної семантики сприяють насамперед прислівники різних лексико-семантичних груп. З огляду на тематику розповідей інформаторів, які здебільшого розказують про своє життя в різні його періоди, місця, у яких їм довелося перебувати, найбільш представленою в досліджуваних текстах є темпоральна та локативна адвербіальна семантика.

Як зазначає А. Габай, темпоральність - це семантична категорія, що відображає сприйняття й осмислення людиною часу означених ситуацій та їхніх елементів щодо моменту мовлення або іншої точки відліку [1: 104]. Інформатори, як видно з опрацьованих діалектних текстів, у своєму мовленні використовують прислівники на позначення

безвідносного часу, який був давно (а бала 'ланка д'еу 'чата ко'лис' йа' ка [6: 14], ко'лис'же 'дежки та'к'ійе бу'ли./ да те 'пер же не 'ма і 'д'ежок / у 'же во' ни порос:иіпалис' [6: 25], ко 'лис' же пек! ли са'ми йе хл'еб [6: 29], а йа ко'л'іс' зб'і'ралас 'шес'т' год / ро'б'іла 'хату по од'ндї д'ере'уйаци [6: 69], то'д'і бу'ло ба'гато х'л'іба / а!ле колгоспникам йо'го н'іх'то не дау [6: 9], бо'лдт не спус'кал'і тог'ди [6: 67], ну с'тала то'ди голо'ддука // то'ди бу'ла вел'м'і 'важка / у тийе 'годи. [6: 68]), якогось періоду життя людини (бо моло' дийе йак розл'і'нуйуц':а із'замолоду / і на с'тарос'т' 'буде 'т'ажко [6: 13] чи певного відрізку часу, коли відбулася якась подія (од'нажди пас вдн 'перед 'с'ватом і'вана ку'пала короу [6: 27]), сьогодення (і 'зараз ми уже ста'рен'к'і / здо'роуйа не'майе / хво'р'ійемо // [6: 9-10], а 'заре так не 'робл'ат' [6: 13], а 'заре по'д'ів'іса на ц'у 'молод'ож / йак 'зара ж'і'вут [6: 69], і ми с'о'годн'і не з'найемо / де 'йіхн'а мо'гилка [6: 9]), на позначення частин доби (х'л'іба уже не'ма / бо ми у 'ранці з'йели з во'дойу теї пу'чок [6: 33], 'л'ітру балан'ди зйіу уден' [6: 33], 'вечором нас 'начит уже од 'возили на 'зад же 'л'езної до'рогої [6: 33], до моло'тілок хо'д'іл'і 'ноту // а уд'ен' на ро'боту / а ндч 'коло моло'т'ілк'і мо'лот'іш [6: 69]), пори року (а 'осен'у чи вес'нойу ховали [6: 12], 'йакже не 'будеш 'мати кар'топл'і / не 'будеш 'мат' шо зи'мойу 'йісти [6: 37]) та ін.

З такою ж частотністю відзначаємо й локативну семантику. Локативність - семантична категорія, до якої входять усі різновиди просторового значення; вона виражає відображені у свідомості людей різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їхнє місцеперебування, напрямок руху, контактність та дистантність розташування тощо [7: 322]. Досить часто в досліджуваних текстах фіксуємо прислівники часу із загальною семантикою без конкретної вказівки на місце, де відбувається подія: а там розприд'і'лили на дві 'фабрики [6: 23], там с'к'ірди бу'ли / то похо'вайемо у с'к'ірди [6: 12], у нас та 'киї буу о 'дин 'тута ст 'епан [6: 14], дес' украдем брукви ку 'сок / по'д'ілимос' / погри'зем / і на 'ц'ому усе [6: 23], йа не'куди не пдїду [6: 26], а не 'де уже йа не роб'л'у [6: 73], і так 'падали 1 по до роз'іе ускроз' [6: 26], во 'на 'шото у хлеу'йе уз'а'ла і пош'ла на'зад [6: 28], не 'мона бу'ло 'в'ілез'т'і с 'тул'ака [6: 70]. Водночас відзначаємо й прислівники місця з конкретною вказівкою на локус - домівку, яка в житті поліщука відігравала важливу роль: да наба'лакайемос'а / та ідем до'дому [6: 12], у'дома усе бу'ло / а ми та'к'і го 'лодн'і бу'ли // [6: 23], то йа до 'дому // пр'ії'ду до'дому // н'е'ма у'дома. н'і'чого [6: 76], чи місце близького розташування: воу'к'і бу'ли близ'ко о'с'о за / за / одо за по'с'олок наш [6: 51] тощо.

З огляду на превалювання функціонування прислівників із локативною та темпоральною семантикою відзначаємо низку прикладів паралельного вживання в одному реченні обох значень: а по 'том це пр'і 'шоу у 'же до 'дому у 'хату [6: 26], м'і 'часом нам'нем то'го 'ж'іта да пр'іне 'сем до 'дому [6: 27], і вон при'шоу у 'ранц'і до 'дому і роз'казувау ту ус'у іс'тор'ійу [6: 28] та ін.

Крім реалізації адвербіальної семантики за допомогою прислівників, високе функціональне навантаження в діалектних текстах мають аналітичні синтаксичні прислівники у формі прийменниково-іменникових конструкцій. На нашу думку, адвербіальні прийменникові

конструкції - це лексично, семантично та синтаксично неподільна граматична одиниця, до складу якої входить прийменник певної семантичної групи й іменник у відповідній відмінковій формі, який набуває ознак прислівника з огляду на адвербіальну семантику, яку він виражає. Основне значення таких конструкцій у тексті - указівка на час і місце. Зокрема, досить часто вживаними з локативною семантикою є сполуки прийменників із формою знахідного відмінка іменників (с'тарших два брата і сестру с'тароста се'л'а 'вислау у гер'ман'йу [6: 9], йо 'го брат по 'шоу у 'город да там жіиу [6: 25]), місцевого (да у 'л'ес'і / у 'л'ес'і / 'л'ётувау у 'л'ес'і аж до гли'бокойе 'осен'і [6: 28], а 'мати бу'ла / у колх'оз'і ро'б'іла [6: 75], 'там йа два 'годи: вос'ім 'м'ёс'ацоу ро'б'іла на за'вод'і [6: 75]) та ін.

Темпоральну семантику передають конструкції з формою місцевого відмінка (у ап'рел'і 'м'іс'ац'і 'сорок пйатого року / уже нас 'визволили амери'канц'і [6: 23]), родового (посл'е вої'ни бу'ло трудно [6: 35], 'пос'л'а с'ваїб'і на д'ругиї ден' с'ваїб'і бу'ла уже у 'д'ад'ка х'ведора [6: 13]), знахідного (да йак сем'йа / йак сем 'йа ве 'ли ка /то й 'через ден' пек'ли [6: 25]) тощо.

Порівняно з іншими групами прислівників (способу дії, причини, мети) адвербіативи міри і ступеня теж досить часто функціонують у текстах, виражаючи збільшений вияв міри ознаки. Найбільш уживаним у такій функції є прислівник 'дуже (його лексичний відповідник 'вел'ми в різних фонетичних модифікаціях): но во 'на ца 'женшчи на 'дуже бу'ла па 'гана / 'дуже / 'дуже ро 'била усе 'л'уд'ам [6: 29], году 'вали нас 'дуже / 'дуже по 'гано... х 'л'іба да 'вали 'дуже ни'доброго [6: 26], а'ле за'те 'дуже 'гарно 'бат'ушка вен 'чау [6: 13], і 'мама 'дуже зату'жил'а і по'мерл'а // [6: 9], о 'це квасо' лин'е / до це ше ї 'добре 'вел'мі [6: 27], ну б'ол'ш такого 'в'ел'м'і важко успом'і'нат / важко гово'р'іт за та'ку ж'із' / йа'ка була і йа ка 'заре [6: 69], дещо рідше з такою семантикою вживані адвербіативи у формі компаративна: нам шче 'т'ажче с'тало 'жити [6: 9], бо там т рошки 'бол'ше у род'і бу 'ло х'л'еба [6: 32]. Зрідка фіксуємо й інші прислівники із семантикою інтенсивного вияву ознаки чи дії: с'тал'і л'у'деї в'іс'е'л'ат' / 'л'уд'е н'е 'с'іл'но хо'т'ел'і [6: 76], то то'ди не 'сил'но весело бу 'ло [6: 13], но 'ж^олуд' 'гдрк'і 'сил'но [6: 27], то б зуу'с'ім йіх освобож'дали теї зал [6: 14], це ж йа зуу'с'ім бу'ла ма'ла [6: 19], бо ус'о'го ба'гато ро'б'іл'і / у'се ро'б'іл'і рукам'і [6: 82], у нас к'репко ба'гато 'йаблук [6: 15] та ін.

Спорадично відзначаємо традиційні та аналітичні прислівники із семантикою способу дії: так ми про'мучилис' [6: 9], і так 'падали по до' роз'іе ускрдз' [6: 27], деї 'добре тож так жі ли / та ка 'ж'ітка бу 'ла [6: 27], а там 'начит / пеш'ком шли у свдї 'лагер [6: 33], с'лухаїте бат.'кду / д'е 'дду сво 'йіх і ста раїтес' прац'увати 'чесно [6: 35], нав'ерно / скоро на кула'ки 'будут' брати [6: 14] тощо.

Окремими вкрапленнями в контексті трапляються адвербіальні лексеми із семантикою причини, хоча їх поодиноке функціонування не дає підстав для узагальнень та висновків, але загалом підтверджує думку мовознавців про те, що такі одиниці є менш уживаними, навіть спорадичними, у зв'язному мовленні порівняно з іншими групами адвербіативів: а чо'го во'но з'валос' йаблу'н'іукойу [6: 15], а то'д'і 'через те наїмену'вали йо'го / це се'ло / цице'лїукойу [6: 15].

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що адвербіальна семантика є досить поширеною в діалектному тексті, хоча, на відміну від літературної мови, де її основними виразниками є прийменниково- відмінкові конструкції та дієприслівники й рідше - прислівники, тут вона реалізується здебільшого за допомогою прислівників і рідше - прийменниково-відмінкових форм як аналітичних синтаксичних прислівників. Водночас аналізовані одиниці демонструють виразні діалектні риси середньополіських говірок переважно на фонетичному та словотвірному рівнях, свідчать про збереження архаїчних говіркових рис в аналізованих лексемах.

Висновки і перспективи дослідження

Отже, діалектні тексти із середньополіських говірок Житомирської області як репрезентанти автентичного говіркового матеріалу дають змогу дослідити всі мовні рівнів, зокрема й граматичний, із позиції реалізації в них адвербіальної семантики за допомогою різних граматичних засобів, насамперед традиційних прислівників різних лексико-семантичних груп, а також аналітичних синтаксичних прислівників у формі прийменниково- іменникових конструкцій. У досліджуваних діалектних текстах з огляду на тематику розповідей говірконосіїв переважає темпоральна та локативна семантика, виражена прислівниками місця та часу, і прийменниково-іменниковими конструкціями як аналітичними синтаксичними прислівниками.

Водночас інші різновиди виявів адвербіальної семантики (способу дії, міри та ступеня, причини) зафіксовані значно рідше, що підтверджує загальну тенденцію щодо функціонування таких типів адвербіативів як у літературній, так і в діалектній мові. Натомість засоби вираження адвербіальної семантики в літературній і діалектній різняться щодо їх кількісного вияву та особливостей функціонування й семантичного наповнення.

Дослідження порушеної проблеми не вичерпується аналізом адвербіальної семантики в досліджуваних текстах, оскільки публікація нових зразків зв'язного говіркового мовлення з більшої кількості середньополіських говірок та залучення нового автентичного діалектного матеріалу уможливить комплексне вивчення означеної проблеми в досліджуваному ареалі, що сприятиме здійсненню компаративних розвідок у цій царині.

Список використаних джерел та літератури

1. Habai, A. Yu. (2011). Syntaksychna pryslivnykova transpozytsiia v suchasnii ukrainskii literaturnii movi [Syntactic adverbial transposition in modern Ukrainian literary language]. Kyiv: Instytut ukrainskoi movy; Vydavnychyi dim Dmytra Buraho [in Ukrainian].

2. Handziuk, O. M. (2004). Adverbialni syntaksemy ukrainskoi movy [Adverbial syntaxes of the Ukrainian language]. Kultura narodov Prychernomora - Culture of the Peoples of the Black Sea, 49(1), 219221 [in Ukrainian].

3. Handziuk, O. M. (2006). Konstruktyvna rol pryimennykiv v oformlenni adverbialnoi semantyky [The constructive role of prepositions in the form of adverbial semantics]. Kultura narodov Prychernomora - Culture of the Peoples of the Black Sea, 82 (1), 71-73 [in Ukrainian].

4. Hrytsenko, P. Yu. (1996). Teksty yak dzherelo doslidzhennia chornobylskykh hovirok [Texts as a source for the study of Chernobyl subdialects]. Hovirky Chornobylskoi zony. Teksty - Chornobyl Zone Subdialects. Texts, 7-19 [in Ukrainian].

5. Deliusto, M. S. (2015). Dialektna tekstohrafiia yak pryiom doslidzhennia pereselenskoi hovirky [Dialectal textography as a research way of resettled dialect grammar]. Dialekty v synkhronii ta diakhronii. Tekst yak dzherelo linhvstychnykh studii - Dialects in Synchrony and Diachrony. Text as a Source of Linguistic Studies, 128-138 [in Ukrainian].

6. Yednist u riznomanitnosti. Polishchuky [Unity in diversity. Polishchuks] (2018). V. M. Moisiienko, H. I. Hrymashevych (Eds). Zhytomyr: Vyd. ZhDU [in Ukrainian].

7. V. M. Rusanivskyi (Ed.). (2004). Ukrainska mova: Entsyklopediia [Ukrainian Language: encyclopedia]. Kyiv: Vyd-vo "Ukr. entsykl." im. M. P. Bazhana [in Ukrainian].

8. Khorovets, V. Ye. (2015). Teoretychni zasady doslidzhennia adverbialnykh pryimennykovykh konstruktsii [Theoretical basics of adverbial prepositional constructions research]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia "Movoznavstvo" - Bulletin of Dnepropetrovsk University. Series: Linguistics, 21 (2), 144-149 [in Ukrainian].

Yastremska, T. O. (2015). Dynamika dialektnykh yavyshch u teksti [Dynamics of the dialectal phenomena in texts]. Dialekty v synkhronii ta diakhronii. Tekst yak dzherelo linhvistychnykh studii - Dialects in Synchrony and Diachrony. Text as a Source of Linguistic Studies, 480-492 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru