Психолінгвістичні аспекти фразеології як теоретико-методологічні засади збагачення мовлення дітей експресивно-стилістичними засобами мови

У час стрімкого розвитку комунікаційних процесів у цілому світі, пошуку оптимальних засобів мовленнєвого спілкування його суб'єктів великого значення набувають засновані вітчизняною наукою підходи до аналізу досліджуваних психічних феноменів не за "елементами", а за "одиницями" (Л.С. Виготський). У зв'язку з цим сучасні психолінгвісти зробили вдалу, методологічно й теоретично обґрунтовану спробу здійснювати вивчення мовленнєво-мовних явищ людини/дитини за виокремленими одиницями: "психологічними", "психолінгвістичними" та "мовними" (О.О. Леонтьєв), які відображають різні аспекти цих феноменів. Отже, урахування специфіки тієї чи іншої одиниці надасть змогу репрезентувати засоби мови не лише як метамовні, формально-граматичні мовні явища, а як комунікаційні (психолінгвістичні й психологічні), правильно зрозуміти особливості функціонування цих одиниць у мовленні людини, досягти доцільного спілкування учасниками мовленнєвої взаємодії.

Фразеологізми як особлива субстанція в ієрархічній структурі мовних одиниць належать до лексичних засобів мови і мають свою специфіку. Їх, як і інші мовні категорії та явища, можна аналізувати й розглядати не лише як одиниці мови, а і як психолінгвістичні та психологічні одиниці, розмежовувати й об'єднувати з науковою метою за їх функціональним призначенням у межах мовленнєво-мовних, індивідуальних і соціальних процесів. Отже, важливою психолінгвістичною проблемою є вивчення фразеологізмів за одиницями й установлення специфіки кожної з них з урахуванням особливостей фразем - вторинно номінативних компонентів мови.

Психолінгвістичні аспекти фразеології до сьогодні залишаються мало- дослідженою проблемою. Лише останнім часом це важливе прикладне питання привертає увагу психолінгвістів. Зокрема Г.О. Степановою розкрито психолінгвістичний підхід до опису фразеологічних одиниць російської мови; Н.В. Дмитрюк представлено фразеологічний соматікон як відображення архетипів мовної свідомості етносу; А.К. Новіковою досліджено невербальний компонент фразеології; Н.Л. Ковшовою здійснено лінгвокультурологічний аналіз і асоціативний експеримент у взаємодії: на прикладі фразеологізму зі словом - компонентом хліб; І. М. Митькіною проаналізовано особливості засвоєння фразеологізмів старшими дошкільниками. Проблема аналізу фразеологізмів за одиницями й виокремлення психолінгводидактичних принципів як методології лінгводидактики до сьогодні не була предметом психолінгвістичних розвідок.

Отже, мета статті - визначити фразеологізми як різні за своїм функціональним і соціальним статусом одиниці, репрезентувати підходи до створення методики збагачення мовлення дітей фразеологізмами з опорою на психолінгвістичну теорію як методологію емпіричного дослідження.

Методи досдідження

Під час проведення дослідження використано такі методи: теоретико-методологічний аналіз психологічної, психолінгвістичної, мовознавчої та лінгвометодичної літератури, аналіз за одиницями, узагальнення отриманих даних, класифікація теоретичних положень згідно з особливостями: психологічних, психолінгвістичних і мовних одиниць.

Процедура дослідження та обговорення результатів

Фразеологізми як науковий феномен багатоаспектні, тому відповідні поняття можуть визначатися по-різному, наприклад, як мовні психолінгвістичні чи психологічні одиниці.

Фразеологізми, розглянуті як мовні одиниці, співвіднесені з мовним стандартом, об'єктивно наявною мовною системою і нормою, можна представити як:

• метафоричні кодифіковані знаки, що акумулюють культурний потенціал народу, ментальність нації та зберігаються у соціальній пам'яті етносу;

• фразеологічні усталені й унормовані коди, у значенні яких абстрактно представлено компонент культурно-національних конотацій, утілено національну свідомість і духовний світ людини тощо.

- Фразеологізми, розглянуті як психолінгвістичні одиниці, що співвіднесені з мовленнєвою діяльністю особистості, доцільно визначити як:

- специфічні оперативні мовленнєві (психолінгвістичні) одиниці, що слугують для експресивно-стилістичної експлікації та образного, емоційного й оцінного сприймання дійсності, усього сущого;

- індивідуальні мовні словосполучення (редуковані або трансформовані), що кодують і декодують людські емоції й почуття, уявлення і поняття, думки й уяви, стереотипи поведінки й учинки тощо;

- своєрідні мовні засоби вираження думки, притаманні розмовному й індивідуальному мовленню його суб'єктів, представників певних соціальних груп, діалектів;

- відтворюване, а не продуковане, цілісне за значенням, але не завжди стійке за складом і структурою уживане в мовленні індивіда словосполучення;

- лаконічний, влучний мовленнєвий вираз, який, як неподільна семантична цілісність, завжди зберігається напоготові в оперативній мовленнєвій пам'яті мовця, аби заповнити відсутність у нього точної і виразної лексики, дає змогу уникнути відчуття складності експлікації й лексичної недостатності та запобігти необхідності щоразу вербалізувати інтенції й емоції через їхнє продукування неекономним за часом і затратою психічної енергії шляхом у розгорнутому висловлюванні;

- збережений у соціальній пам'яті етносу, інтегрований за змістом стійкий вислів, при вживанні якого слова-компоненти втрачають буквальну семантику і починають набувати в мовленні людини іншого єдиного нероздільного, але суб'єктивного смислу, позначаючи ментальні й культурні явища, зокрема психічні, духовні, поведінкові, моральні, тобто ті, що вже номіновані словами; їхнє функціональне - комунікаційне - призначення виявляється передусім у семантичних властивостях, спроможності відтворювати збережене в них фразеологічне значення, надаючи чіткого смислу і при говорінні, і при аудіюванні;

- мовленнєво-фразеологічний зворот, зорієнтований мовцем на комунікацію зі співрозмовником для актуалізації в нього розуміння сформованих і сформульованих ним смислів щодо виявів духовного життя етносу, буття людини через фразеологізм і т. д.

Фразеологізми, розглянуті як психологічні одиниці, які є компонентами нашого знання про мову і відображають у свідомості й психіці в цілому психофізіологічну мовленнєву організацію (мовну здатність), яка забезпечує мовленнєву діяльність, доречно потрактовувати як:

- якісно й кількісно різні фразеологічні одиниці (ідіоми, фраземи й паремії);

- фраземи як фразеологічні, перифрастичні, лексикалізовані й фразеологізовані термінологічні словосполучення;

- ідіоми, найбільш регулярні ФО, що виявляються у високому ступені їх ідіоматичності та стійкості;

- паремії, тобто афоризми, прислів'я, приказки;

- особливі мовленнєві формули, що створюють і відтворюють тільки їм притаманним способом індивідуальну картину світу - фразеологічну картину світу носія мови.

Враховуючи суть фразеологізмів як одиниць функціонально та соціально різних, а також програмові вимоги щодо активізації словника дітей старшого дошкільного віку фразеологізмами, позитивну роль освітньої роботи над ФО в розвитку мовлення дошкільників, а також установлені в констатувальному експерименті вікові можливості, особливості розуміти й уживати у своїх висловлюваннях ці непрості для їхнього сприймання стійкі вислови, в яких слова- компоненти втрачають пряме значення і набувають іншого єдиного нероздільного, тобто фразеологічного значення, позначаючи культурні національні концепти, ми розробили методику збагачення мовлення дітей цього віку фразеологізмами.

При створенні методики враховано, що фразеологія є однією з мало- розроблених проблематик дошкільної лінгводидактики тому, що в самій лексикології власне проблема "... фразеологічного значення - чи не найзаплутаніша у фразеологічній семантиці". Окрім того, ми брали до уваги й установлену в аналізі літератури термінологічну та понятійну невпорядкованість відносно кількох категорій, як-от: "образність", "експресивність", "переносне значення", "метафора", "алегорія" та ін.

Саме тому постала необхідність визначити теоретичні засади експериментальної методики. Її психолінгвістичними основами стали такі положення, які ми виокремили в процесі аналізу наукової літератури:

- фразеологізми - надслівні, семантично цілісні, відносно стійкі (з допущенням варіантності), відтворювані й переважно експресивні одиниці, які виконують характеристично-номінативну функцію (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко);

- "фразеологізми, ці згустки розуму й емоцій, як і мова, отже, наскрізь пронизані враженнями, оцінками, почуттями, пристосовані до вербалізації семантики мовця і слухача, читача; вони суціль комунікативні і практичні, з найширшою шкалою конотацій. Таке переплетіння найтонших нюансів звучання і становить їх експресивно-стилістичне забарвлення, зумовлює стильове розшарування з незглибимими потенціями функціонального використання" (ЦгЬсЬепко 2007: 262);

- образні вирази, якими і є фразеологізми, приховують у собі об'ємну згорнуту інформацію, яка є "специфічним способом відображення й оцінювання осіб, предметів, явищ і ознак, ситуацій, різних стосунків" (КоБшеОа 2000: 230);

- фразеологічне значення специфічне, узагальнено цілісне, місткіше й багатше порівняно зі значенням лексем і полягає в домінанті його конотативного, або експресивно-емоційного, аспекту (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко);

- конотації - частини семантичних структур мовних одиниць (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко); додаткові семантичні й прагматичні особливості ("співзначення") фразеологічного значення, які нашаровуються на їхній предметно-понятійний аспект і зумовлюються і змістом, і внутрішньою формою фразеологізму;

- стилістичне значення ФО складається з двох компонентів: експресивно-оцінного й функціонально стильового забарвлення (ЬеревЬа№ 1998);

- експресивне забарвлення мовлення пов'язане з виражальними особливостями ФО, які характеризують або стан мовця, або його ставлення до висловлюваного (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко); в основі експресивних мовних одиниць лежать соціопсихологічні та власне мовні критерії оцінювання виражальних засобів (Іегшоїепко 1987);

- емоційність та оцінність ФО, як правило, суміщаються з їх експресивністю, тому останню лінгвісти вважають категоріальною ознакою фразеологізмів;

- емоційність як ознака ФО пов'язана з функцією передавання настрою, почуттів, емоцій, переживань; емоційне завжди експресивне; емоційні мовні одиниці містять компонент оцінки (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко);

- оцінність передбачає моніторингову характеристику предмета, вираження полярних почуттів, характеризування психічних станів мовця, зумовлюючи існування додаткового стилістичного колориту (Jermolenko 1987);

- "...до стилістики завжди належить характеристика експресивних відтінків фразеологічних одиниць, визначення сфер мовлення й літературно-жанрових меж їх ужитку" (Vinogradov 1955: 64);

- стилістично забарвлені фразеологізми визначаються за стильовою належністю і закріпленням за певними сферами мовленнєвого спілкування, що найтісніше пов'язане з їх експресивністю.

Крім того, під час аналізу психолінгвістичних джерел ми виділили, створюючи методику роботи над фразеологізмами, як провідні, певні положення.

Усі встановлені значення фразеологізму як психолінгвістичної, мовної та психологічної категорії враховувались у методиці, призначеній для використання в освітньому процесі ДНЗ.

Створюючи методику, ми спиралися на сформульовані нами психолінгводидактичні принципи, які стали й основою експериментальної методики, і засадами для розробленого словника фразеологізмів для роботи вихователя з дітьми дошкільного віку.

Це такі психолінгводидактичні принципи:

- принцип уваги до семантики й прагматики вторинних надслівних номінацій реалій, якими є фразеологізми;

- принцип уваги до компонентного складу ФО, який утворює їх образну основу - і до їх значення, і до їх функціонування в мовленні;

- принцип уваги до прагматичного й культурологічного аспектів, зокрема культурно-національної специфіки ідіом як "константів культури";

- принцип уведення ФО з урахуванням антропоцентризму, згідно з яким у зміст фраземи ставиться людина/дитина;

- принцип формування у дітей фразеологічної картини світу;

- принцип розгляду (уведення) фразеологічного матеріалу в його функціонально-мовному вживанні;

- принцип опанування фразеологізмів у їх животворному мовленнєвому вживанні, функціональному аспекті;

- принцип урахування ситуацій спілкування при активізації фразеологізмів у мовленні, як-от: легко сказати - ідіома коментування; Куди? - На кудикину гору - формула-відповідь; один Бог знає - формула риторичного запитання;

- принцип упровадження методів, які допомагають зрозуміти лексичну та фразеологічну семантику в їх взаємодії впродовж організації висловлювання або тексту.

Як прикладні аспекти психолінгвістики розвитку розглядаємо лінгводидактичні принципи (вимоги). Серед них: 1) принципи, виокремлені в науковій літературі (сформульовані класиками дошкільної педагогіки та сучасними науковцями) і використані при створенні методики; 2) принципи, сформульовані в результаті осмислення сучасної психолінгвістичної літератури, врахування виявлених особливостей оволодіння дітьми старшого дошкільного віку фразеологізмами.

Ми поділили їх з урахуванням двох аспектів збагачення мовлення дітей ФО - аудіювального та прагматичного.

До виокремлених науковцями лінгводидактичних принципів, що забезпечують сприймання і розуміння ФО, ми зарахували такі:

- не розуміючи двох-трьох слів у фразі, дитина може зрозуміти тонкий відтінок думки із загального смислу мовлення; мовлення педагога має бути живим, образним, містити народні вирази (Є. І. Тихеєва);

- недоцільне уведення в мовлення дітей великої кількості нової лексики. Необхідно підбирати літературу за ступенем ускладнення словникового складу мови творів (Є. О. Фльорина);

- образні вирази засвоюються дітьми при ознайомленні з народною казкою; вихователь повинен так використовувати прислів'я, приказки, епітети, влучні вирази, щоб дитина вловлювала зв'язок цих зворотів мовлення зі своїми діями (О.П. Усова);

- потрібно вибирати такі ФЗ, значення яких буде зрозумілим із загального потоку мовлення або при відповідному поясненні (А.М. Бородич);

- важлива правильність відбору творів народної творчості; за змістом вони мають бути близькими до життєвого досвіду дітей, відображати предмети і явища, з якими вони найчастіше стикаються; необхідно дотримуватися поступовості в їх ускладненні щодо змісту, і мови (В.А. Самарина) тощо.

До виокремлених науковцями лінгводидактичних принципів, що розкривають правила актуалізації ФО в усному мовленні дітей, ми зарахували такі:

- образні вирази, що зустрічаються в художніх творах, з'являються в мовленні дитини без втручань педагога тоді, коли їх смисл добре засвоєно, що досягається багаторазовим читанням й аналізом твору (Є. М. Водовозова);

- прекрасні зразки живої народної мови необхідно заучувати напам'ять або читати, а не переказувати (Є.І. Тихеєва);

- в жодному випадку не можна вимагати від дітей використовувати образні вирази у своєму мовленні, заучувати їх напам'ять (О.П. Усова);

- важливо проводити роботу над фразеологізмами в єдності з розвитком словника, граматичної будови мовлення і звукової культури мови дітей і знайомства зі стійкими виразами під час читання художньої літератури (Н.В. Гавриш).

Окрім зазначених вимог ми також керувалися (при створенні методики, і під час її реалізації) також принципами:

1. Урахування ступеня метафоричності значень різних типів ФО і введення диференційованого підходу до роботи над фразеологічним значенням.

2. Обґрунтування доцільності та необхідності використання того чи того фразеологізму й адекватного для його засвоєння методу.

3. Принцип, який ґрунтується на основних положеннях методики словникової роботи з дошкільниками.

4. Випереджаюча активізація наявного в дітей фразеологічного запасу й поступове уведення нових ФО.

5. Багаторазове повторення фразеологізмів, їх уживання в процесі різних видів діяльності дітей.

6. Уведення доступної для засвоєння дітьми кількості фразеологізмів.

7. Забезпечення постійної мовленнєвої практики дітей із використанням фразеологізмів у їхніх висловлюваннях.

8. Формування у дітей індивідуального фразеологічного словника з урахуванням таких методик: а) ознайомлення з художньою літературою, малими формами фольклору; б) розвиток образного мовлення, інтонаційної виразності, експресивної лексики; в) формування граматичних форм і зв'язних висловлювань.

9. Принцип комунікативної доцільності: використання фразем, що відповідають комунікативним цілям і є доречними в тих чи тих мовленнєвих ситуаціях спілкування.

10. Урахування аспектів стилістичного забарвлення ФО при їх опрацюванні: а) за ступенем уживаності фразеологізмів (вибір активно вживаних); б) за експресивно-емоційним забарвленням (вибір виразних); в) за спроможністю виявляти ставлення дитини-мовця до зображуваного; г) за функціональним зв'язком ФО з певними стилями літературної мови (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко).

11. Забезпечення розуміння дітьми денотативного, конотативного й стилістичного значення ФО (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко).

12. Принцип орієнтування в роботі збагачення мовлення дітей ФО на стилістично забарвлені фразеологізми, властиві фольклорному мовленню та просторічні, які перебувають у межах літературної мови.

13. Урахування стилістичних функцій фразеологізмів: оцінної, емоційно-експресивної, створення гумору й сатири, передачі внутрішніх якостей персонажа, відтворення його внутрішнього стану, портретної характеристики, зображення зовнішнього вигляду людини, мовної характеристики персонажа, синонімічного увиразнення експресії, створення градації (дратувати гусей; підливати масла в огонь), заголовної, заключного акорду, синонімічного підсилення чи нагнітання ознак (рано - рано, ледь зоря).

Під час проведення дослідження ми перевіряли й принцип, суть якого узяли з думок Х. Касареса й Д. Девідсона: значення фразеологізмів "...найчастіше не може бути вияснене з точністю. Їх варто сприймати такими, якими вони є, не намагаючись пояснити їхню внутрішню суть" (Kasares 1985: 245); пояснення й інтерпретація метафори взагалі неприпустимі (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко).

Крім того, ми врахували й такий лінгвістичний факт: ".семантика слова переважно контекстно обумовлена, тоді як семантика ФО здебільшого не залежить від контексту" (Uzhchenko 2007: 62).

Висновки