Синтаксичні норми німецьких віршованих текстів Середньовіччя (ХІІ - ХІІІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синтаксичні норми німецьких віршованих текстів Середньовіччя

(ХІІ - ХІІІ ст.)

Ходаковська Н.Г.

Київський національний лінгвістичний університет

Стаття присвячена розвитку синтаксичних норм німецьких віршованих текстів у середньоверхньонімецький період. У ній розглянуто розвиток і важливі зміни, які відбувалися в синтаксисі німецької поезії в епоху Середньовіччя. Синтаксична будова речень у німецьких віршованих текстах у цей період розвинута ще слабо, але в статті представлено на прикладі німецьких віршованих текстів ХІІ - ХІІІ ст. виникнення та розвиток синтаксичних норм.

Ключові слова: середньоверхньонімецький період, німецький віршований текст, синтаксис, синтаксична норма

The article is devoted to the progress to syntactical rules of German poetry texts in Middle High German period. It discusses the development and the important changes that have occurred in the syntax of German poetry in the Middle Ages. The syntactic structure of sentences in German poetic texts in this period is poorly developed, but the article presents an example of German poetry texts XII - XIII the emergence and development of syntactic rules.

Key words: Middle High German period, German poetic text, syntax, syntactic rule.

Мова художньої літератури завжди викликала особливий інтерес у мовознавців. Цей інтерес визначається не лише тими новими якостями, яких набуває мова як матеріал словесного мистецтва, але і тим, що в мові художньої літератури розкриваються різні тенденції розвитку, тут виникають нові властивості мовних елементів, які потім закріплюються в літературній мові; мова художньої літератури визначає напрям розвитку літературної мови, його творчі можливості. Тільки в поезії мова розкриває свої можливості. Середньоверхньонімецький період - це період розквіту феодалізму. У ХІІ ст. в Німеччині вперше виникає світська література німецькою мовою, зафіксована в писемній формі, яка слугувала культурним інтересам німецької феодальної аристократії. Виявленням нової ідеології була в той час лицарська література. Важливими жанрами лицарської поезії є лицарська лірика, героїчний епос, віршований лицарський роман.

Не викликає сумніву, що питання, які стосуються синтаксичних норм віршованих текстів, залишаються важливими і актуальними. Це дослідження проводилося під кутом зору синтаксису середньоверхньонімецького періоду та у зв'язку з розглядом специфіки мови поезії як особливої функціонально-стильової єдності, теоретичною базою статті слугували праці вітчизняних і зарубіжних лінгвістів у сфері синтаксису німецької мови В. В. Левицького, В.Г. Адмоні, М.М. Гухман, О.І. Москальської, Н.І. Філічевої, Е. Різель, H.Wunderlich, O. Behagel, J. Ries, W. Porzig та ін. Синтаксис віршованих текстів досліджували у своїх працях В.М. Жирмунський, М.Л. Гаспаров, ТВ. Скулачева, М. Г. Тарлинська та вважали, що ритм і синтаксис є важливими складниками в дослідженні поетичного тексту.

Мета нашої розвідки полягає у виявленні і характеристиці синтаксичних норм німецьких віршованих текстів ХІІ ХІІІ ст.

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати такі завдання: визначити правила побудови і особливості синтаксичних конструкцій в епоху Середньовіччя; простежити зміни, що відбувалися в розвитку синтаксису німецьких віршованих текстів ХІІ ХІІІ ст.

Синтаксичні норми - це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис. Синтаксичні норми регулюють порядок слів у реченні, узгодження підмета і присудка, будову простих речень з однорідними членами, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, зв'язок частин складного речення.

Використання німецької мови у різних функціональних сферах у ХІІ ХІІІ ст. слугувало стимулом для розвитку структури речення і поповненню лексичного складу мови. Синтаксичні процеси, що відбувалися у ХІІ ХІІІ ст., визначалися головним чином перебудовою в структурі речення. Це стосується насамперед більш чіткого розмежування пара- і гіпотаксису, розвитку гіпотактичних комплексів, пов'язаних зі становленням системи підрядних союзів і з оформленням специфічного порядку слів підрядного речення, формування в різних типах речення “рамкової” конструкції. Виникають і деякі нові тенденції в оформленні атрибутивних груп (уживання артикля і позиція означення). Для більшості німецьких віршованих текстів характерне варіативне використання старих і нових синтаксичних конструкцій.

Варто зосередити увагу на тому, що порядок слів у середньоверхньонімецькому реченні залишався вільним. Нормою для цього періоду є двоскладні речення. Найбільш чітка тенденція стосовно норм порядку слів простежується в простому самостійному реченні, де відмінюване дієслово посідає друге місце. Присудок, виражений дієсловом, стоїть, як правило, на другому місці, але в деяких випадках може займати перше або інше місце. Особливо часто присудок пересувається з другого місця на останнє у віршованих текстах, що зумовлене особливостями віршованого твору й уживанням кінцевої рими [2, с. 155]. Перше місце при цьому посідає підмет або слова типу dф (там), dв (тоді), sф, nы (так), ez (у безособових реченнях). Dф як з'єднувальний і замінний елемент поширений у долицарській поезії, пізніше він зберігається як з'єднувальний елемент і як зачин речення. Традиційні зачини з dф, dв, sф часто вживані в “Пісні про Нібелунгів”: “Dф wohs in Nid/erlanden \ eins edeln kuniges chint /Dф het er solhiv wnd /er\ mit sin /er\ hant getan / Dф hiez sin vat/er\ ?Sigemvnt? chunden sinen man”, “dв zen Bvrgonden so was ir lant genant, da sahen churzewile beidiv wip vd ovch die man, /Dв sazen schone frowe naht ud tac”, “sф sp/ra\ch der kunic Sigemvnt daz mir wolgeseit, /sф sp/ra\ch von Tronege Hagene daz hat er getan” [6].

Так само подібні зачини трапляються в поетичному творі “Парціфаль” Вольфрама фон Ешенбах: “dф was er vrвgens mit ermant / dф schuofen si aber die hкrsten / nu solt ich schrоen wвfen / so ist werder prоs dв niht verschart. / dв fьere ein langez mњre mite. / nu hњrt dirre вventiure site. / nu lвt mоn eines wesen drо, /” [11]. Бланка Хорачек відзначає також у цьому творі наявність інверсії, наприклад: “Sus fuor der muotes rоche / in die stat behagenlоche”,“und guoter videlњre drо', “nu sage mir ыf die triwe dоn”, “frouwe, ez ist ein degen fier' [4, c. 283]. Випадки порушення порядку слів помітно частішають в емоційних повідомленнях та при виокремленні важливого у змісті поетичного твору. Таким чином, порушення порядку слів свідчить про естетичну і емфатичну функції поетичної мови Вольфрама фон Ешенбах.

У середньоверхньонімецький період уже існував чіткий розподіл речень на прості і складні, але відсутність коми не давала можливості створювати складні поширені речення. Замість ком використовували косі лінії, які слугували розподільниками, наприклад, у “Пісні про Нібелунгів”: “Do stuonden in den venstern / diu minneclпchen kint. Ir schif mit dem segele / daz ruorte ein hцher wint.stolzen hergesellen /die sazen ьf den Rmц sprach der kьnec Gunther: / wer sol nu schifmeister sпn?” [6].

Потрібно зазначити також, що у семантиці і структурі складного речення в даний період спостерігається ряд особливостей. Не завжди чітким було розмежування між сурядністю і підрядністю, не сформувалися групи сурядних і підрядних сполучників. Більшість сполучників вживається в обох типах речень, невизначеною була межа між сполучниками і прислівниками. Підрядне речення не отримало чіткого фіксованого порядку слів. У складносурядному реченні використовуються такі сполучники: und(e), ande, inde “й”, ouch, och “також” (єднальні сполучники); oder, alde “або”, noch, weder (розділові сполучники); aber, doch, iedoch, sunder (sonder), wan “однак” (протиставні сполучники). Наприклад: “dф hiez ouch er bereiten sich / (sus wert diu вventiure mich) / si wвren lang unde breit, und reichten vaste unz ыf die hant, / кren unde triuten kunden sin mit werdekeit. / Gebiet ir, sф ist ez wвr. / diu kьnegоn von Wвleis / gesprochen hete ze Kanvoleis / einen turney alsф gezilt' [11].

До сурядних сполучників з каузальним значенням відносяться сполучники wande й wan, значення яких відповідає denn. Наприклад: “wan verlжt mich immer jвmers kraft,”, “wan daz ich schilt von ir gewan, ez wжr noch anders ungetвn.”, “doch fuor er dan al eine, wan zwei junchкrrelоn.”, “wan einer bin ich unbereit dienstlоcher triuwe:”“wand er ist alrкrstgeborn” [Парціфаль]. Основним сполучником, що оформляє підрядний зв'язок, виступає сполучник daz, який утворює різні підрядні речення [2, с. 157]. Наприклад: “Diu frouwe dф begunde, / daz si dв vor niht kunde, ”, “daz hemde von der brust si brach” [11]. синтаксичний німецький віршований середньовіччя

Ємність речення в середньоверхньонімецький період залежала від жанру і тематики пам'ятки, а також від індивідуального стилю поета. Це стосується як складного, так і простого речення. Надзвичайно короткими речення бувають у ліричних віршованих текстах, особливо в безіменній ліриці. Наприклад, у пісні невідомого поета ХІІ ст. “Dы bist mоn ich bin dоn: / des soit dы gewis sоn. / dы bist beslozzen / in mоnem herzen: /verlorn ist daz sluzzelоn: / dы muost immer drinne sоn” [8, c. 12].

Короткі речення характерні також для поеми Хартмана фон Ауе “Ерек”: “Diz was Кrecke leit: / wan er vorhte die gewonheit, / er solde in ыz getriben hвn, / als im vor was getвn. / daz phert er ze stete bant: / dar ыf leite er sоn gewant' [5].

Подібні речення притаманні і поемі “Парціфаль”. Наприклад: “disiu mжr sagt ir ein garzыn. / alsus sprach diu kьnegоn. / Den garzыn si des vrвgen bat./vil schilde sach er schоnen. / die hellen pusоnen /mit krache vor im gдben dфz. /Hie hвt mangen Bertыn roys Utrepandragыn” [11].

Але значно частіше в середньоверхньонімецьких пам'ятках переважають прості речення більш значного обсягу. Це досягається шляхом використання різних форм сурядності і підрядності. Наприклад, у поемі Хартмана фон Ауе “Ерек”: “als diz Erec esach, nы bewegete sritters smerze sф sкre sоn herze daz er bi in к waere erslagen к er inz haete vertragen und daz ez an sоner varwe scheinn” [5]. У “Пісні про Нібелунгів” одне просте речення охоплює три вірша “An einem pfinxtmorgen sach man fьre gвn, / gekleidet wьnnecliche, vil manegen kьenen man, / fьnf tыsent oder mкre, dв zer hфchgкzоt” [6].

У поемі “Ерек” сім віршів охоплює одне підрядне речення: “... к daz si ьber die heide / verre in allen gвhen /zuo rоten sдhen / einen ritter selbedritten, /vфr ein getwerc, dв enmitten / eine juncvrouwen gemeit, / schoene und wol gekleit' [5].

Важливими засобами розширення меж простого речення є інфінітивні і дієприкметникові конструкції, однорідні і відокремлені члени речення. Але особливу роль має одночасне вживання в реченні різних другорядних членів - додаткових підрядних, означальних підрядних, обставинних речень часу, умови, допустових, причини, мети [2, с. 157-158]. Наприклад: “Nы beginnet er iu diuten ein rede, /die er geschriben vant” (означальне підрядне) [9, c. 54]. Як сполучники могли використовуватися й відносні прислівники: dв “там, де”, dar “туди, куди”, dannen “звідки”, wв “де”, wannen “коли” [2, с. 157-158], наприклад: “Dв (dort wo) ich ie mit vorhten bat, /dв (dort) wil ich nu gebieten” [9, c. 54]. “Swenne (immer dann, wenn) aber si mоn ouge an siht, /seht sф tagt ez in dem herzen mоn”, “ Unser bluome der muoz vallen, /sф (wenn (in dem Moment wenn)) er aller grьenest waenet sоn” [9, c. 55], “Dф (als) diu marcgravinne / die boteschaft vernam, / ein teil was ir leide” (обставинні речення часу) [9, c. 56], “Dem sint wir holt, /ob (wenn) erz mit triuwen tuot' (обставина умови), “Daz die ringe von den knien zerstuben / swie (obgleich) si waeren оserоn” (обставина допустовості) [9, c. 56]. Таким чином, середньоверхньонімецький синтаксис мав розвинену систему сполучників. Варто зосередити увагу на багатозначності сполучників та на тому, що значення багатьох із них відрізнялося від значення відповідних їм сучасних форм.

Поширеною в середньоверхньонімецькому періоді була парентеза (вставна конструкція). У середину основного речення вводяться елементи, не пов'язані з ним синтаксично (вставні і вставлені слова, словосполучення і речення) [3, c. 445]. Наприклад: “mir hвt mоn amme des verjehen (in einem zorne ist daz geschehen) daz ich vunden bin”, “ich sol und muoz mich nieten nфt und angest (daz ist recht) als ein ellender kneht' [1, c. 95].

Заслуговує на увагу також розмаїтість форм речення цього періоду, а саме - широке використання бездієслівних речень. Вони будуються іноді як двоскладні речення з предикативом за відсутності дієслова-зв'язки, але спираються на сусідні паралельно побудовані речення, в яких є дієслівна зв'язка. Наприклад: “(alsф wart der dritte var, /von golde ыze und innen gar), derыf ein mouwe sobelоn diu niht bezzer enmochte sоn” [5].

Важливим складником становлення синтаксичної норми цього періоду є процеси в структурі субстантивних словосполучень. З іменником регулярніше вживається артикль, “du wonest mir in dem muote / die naht und ouch den tac”, “Der kleinen vogelline sanc / Zergangen ist der winter land”, “An der heide ьebent si ir schin. /Der wirtvilmanic herze fro” [8, c. 14]. Це спричинює зміни в структурі атрибутивних словосполучень: основним у граматичних конструкціях є перенос з закінчення на артикль, у зв'язку із цим обмежується вживання сильних форм прикметника.

Стосовно до визначального слова означення в атрибутивних словосполученнях може стояти у пре- і постпозиції. Короткі форми прикметника поширені в поезії і є стилістично нейтральними. У лицарській поезії використання атрибутивних конструкцій з постпозитивним означенням було більш поміркованим, ніж в епічних творах долицарської пори. Проте у Вольфрама фон Ешенбаха подібна синтаксична конструкція представлена досить широко, наприклад: “der degen balt, der degen snel, der degen wol geboren, der degen wert, der helt kьene, ein rоter kluoc, wapen rфt, die vrouwen wol getan” але й “scharpher strоt, stille dagen, dem kьenen manne, den kluogen meisterknappen, der stolze kьnec von Arragыn, groz wоp” [11]. Іноді пост- і препозиція об'єднуються в одну конструкцію “der stolze degen junc, der wоse degen hкre” [11].

Характеризуючи синтаксичні процеси, що відбувалися в німецьких віршованих текстах ХІІ ХІІІ ст., відзначають деякі жанрово-стилістичні розмежування, пов'язані з розподілом окремих синтаксичних конструкцій за текстами. Диференціація торкається відносної частотності гіпо- і паратаксиса і продуктивності окремих семантичних і структурних типів підрядних речень.

У поезії на синтаксичні явища “нашаровувалися” особливості поетичної форми як модифікатори. Важливо підкреслити значну хронологічну протяжність періоду розвитку художньої літератури Високого середньовіччя, що охоплювала майже два століття. Тому різниця в синтаксисі між мовою долицарської і лицарської поезія ґрунтується не тільки на різноманітності відповідних літературних традицій, але й на хронологічних розбіжностях, пов'язаних з окремими етапами в розвитку синтаксичної будови німецької мови [1, c. 111].

Докуртуазна епічна поезія характеризується наявністю простого мало поширеного речення, відносною продуктивністю паратаксису, а також анафоричним типом зв'язку речень. У лицарській поезії простежується поступове посилення ролі гіпотаксису. Збільшується також різноманітність структурно-семантичних типів підрядних речень, що використовуються в німецьких віршованих текстах. У складних синтаксичних конструкціях любовної лицарської лірики Дітмара фон Айста, Дер фон Кюренберга, Генріха VI Гогенштавфена переважає паратаксис, наприклад: “und ich im sоn gevidere mit golde wol bewant, / er huop sich ыf vil hфhe und floug in anderiu lant", “er fuorte an sоnem fuoze sоdоne riemen, /und was im sоn gevidere alrфt guldоn” [8, c. 12], “Ez stuont ein frouwe alleine / und warte ьber heide / und warte ir liebes,” [10, c. 12]. А в гіпотактичних конструкціях представлені прості типи зв'язку за допомогою nы, daz, des, наприклад: “nu merket wiech daz meine: als edelez gesteine, /swв man daz leit in daz golf ' [8, c. 14], “des gehazze got den dоnen lоp!/jф enwas ich niht ein eber wilde, sф sprach das wоp” [7], “ein vogellоn sф wol getвn, daz ist der linden an daz zwо gegвn” [8, c. 14].

Отже, у цій статті ми намагалися встановити та охарактеризувати синтаксичні норми віршованих текстів періоду Середньовіччя. Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок, що в епоху Середньовіччя синтаксичні норми німецької поезії ще не становили цілісної нормативної структури. Для віршованих текстів цього періоду була актуальною варіативність використання старих і нових синтаксичних конструкцій, посилюється тенденція до двочленного речення, присудок при інверсії підмета переноситься на початок речення, при цьому використовуються прислівники dф (da), nu (nun), порядок слів характеризується відносно більшою свободою. Обсяг речень під впливом індивідуального стилю автора, жанру і тематики віршованого тексту зазнає значних коливань, і це стосується як простих, так і складних речень. Проте потрібно визнати, що середньоверхньонімецький період вніс значні зміни в розвиток синтаксису німецької мови, і це слугувало виявленню рис, що стали характерними для сучасної німецької мови.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в характеристиці стилістичних можливостей синтаксичних конструкцій цьго періоду.

Література

1. Адмони В.Г Исторический синтаксис немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. - М. : Высшая школа, 1963. - 335 с.

2. Левицький В. В. Історія німецької мови : посібник для студентів вищих навчальних закладів [Текст] / Віктор Васильович Левицький. - Вінниця : НОВА КНИГА, 2007. - 216 с.

3. Стилістика української мови : підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько; за ред. Л. І. Мацько. 2-ге вид., випр. - К. : Вища школа, 2005. - 462 с.

4. Horacek B. Kustprinzipien der Satzgestaltung. Studien zu einer inhaltsbezogenen Syntax der deutschen Dichtersprache / Blanka Horacek. - Wien : Bцhlau, 1964. - 300 S.

Размещено на Allbest.ru