Модальне поле і можливості його вираження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Модальне поле і можливості його вираження

Опанасенко Т.В.

Анотація

лексика граматичний модальність

У статті розглянуто поняття лексико-граматичного поля модальності німецької мови. На прикладах з німецької мови показані його структура, засоби вираження, методи досягнення лінгвістичної граматики для залучення його в навчальний процес студентів- філологів.

Ключові слова: лексико-граматичне поле модальності, конституанти, мікрополе, моделі лексико-граматичного поля.

Abstract

The article deals with the notion of lexical and grammatical field of modality. Its structure, means of expression, techniques and achievements of linguistic grammars aimed at implementing the notion of lexical and grammatical field of modality into the training process of students-philologists have been illustrated by the examples taken from the German language.

Key words: lexical and grammatical field of modality, constituents, micro field, patterns and algorithms of lexical and grammatical field.

На думку багатьох лінгвістів, категорія модальності є такою мовною категорією, яка формує і визначає смислову єдність усіх одиниць мовленнєвої комунікації і водночас диференціює різні їхні типи. Вона належить до тих універсальних мовних категорій, які знаходять своє вираження в лексичній системі мови і в її граматичній будові, а також у її інтонаційно-мелодійній структурі При лінгвістичній інтерпретації поля, зокрема модального, через трактування відповідних мікрополів, лексичне і семантичне значення утворюють єдність з граматичним. Враховуються дві групи граматичних значень. До першої належить відображення реальності, коли важливими є окрема властивість, або сукупність властивостей (однина чи множина), певні обставини справи і їх поєднання воєдино (причина й наслідок), роль одного предмета для значення всієї справи (ініціатор дії, засіб або інструмент і адресат). В основі цієї групи лежать відносини між предметами і явищами. Для другої групи є важливими зв'язки ситуативного характеру (часова форма. особа) і комунікативного характеру (модальність, мета комунікативного висловлення) як результат ставлення мовця до висловлення або до реальності. Сукупність мовних одиниць, спрямованих на комунікативну діяльність, які виражаються граматичними засобами (морфемами, сполучниками і сполучними словами) так само, як і лексичними засобами (певними словами з відповідними семантичними значеннями), утворює функціонально- семантичне поле (ФСП).

Розглядаючи модальне поле, можна визначити дві великі зони:

A. Модальне поле як відображення ступеня вірогідності:

Мікрополе з такими складниками: дійсний спосіб, модальні дієслова (wollen, sollen), модальні слова (selbstverstдndlich, gewiss, natьrlich), дієслова і іменники (behaupten /Behauptung, bedeuten /Bedeutung, versichern /Versicherung), словосполучення (in der Tat, in Wirklichkeit ohne Zweifel).

Мікрополе з такими складниками: модальні дієслова (mьssen, sollen, mцgen, kцnnen, dьrfen), модальні слова (hцchstwahrscheinlich, vermutlich, vielleicht), дієслова і іменники (vermuten / Vermutung, annehmen /Annahme, glauben /Glaube), частки (wohl mit Futurum im Indikativ), дієслівні конструкції (sein + zu + Infinitiv).

Мікрополе з такими складниками: модальні слова (scheinbar, angeblich, anscheinend!, дієслова, іменники і прикметники (zweifeln / Zweifel / zweifelhaft, Skepsis / skeptisch), частки (kaum mit Futurum im Indikativ), дієслівні конструкції (sein + zu + Infinitiv)

Мікрополе з такими складниками: дієслова, іменники і прикметники (bestreiten, ablehnen, nicht glauben / Bestreiten, Ablehnung, Unmцglichkeit / bestreitbar, undenkbar, unmцglich, nicht glaubhaft), модальні слова (keinesfalls, keineswegs). [1, S. 21-24].

B. Модальне поле як відображення спонукання:

Безпосереднє спонукання у формі прохання або наказу.

Мікрополе з такими складниками: дієслова і іменники (bitten /Bitte, wьnschen / Wunsch), умовний спосіб (Konjunktiv II) повнозначних дієслів і модальних дієслів (kцnntest du.., wьrden Si..), функціональні дієслівні сполучення (die Bitte richten).

Мікрополе з такими складниками: умовний спосіб (Konjunktiv I) в розповідному і окличному реченні (Mцge ... !).

Мікрополе з такими складниками: дієслова в 3 особі множини теперішнього часу дійсного способу (Alle stehen jetzt auf!), наказовий спосіб із залученням лексичних засобів (bitte, freundlich).

Опосередковане спонукання у формі вказівки чи наказу.

Мікрополе з такими складниками: дієслова і іменники (befehlen / Befehl, anweisen / Anweisung), функціональні дієслівні сполучення (den Befehl erteilen).

Мікрополе з такими складниками: наказовий спосіб (Komm!), інфінітив (Stehenbleiben!), дієприслівник (Stillgestanden!), іменники (Ruhe!), прикметники (ruhig!), Passiv (Hier wird nicht geraucht), дієслівна конструкція sein + zu + Infinitiv (1 Tablette ist einzunehmen).

Мікрополе з такими складниками: наказовий спосіб - увічлива форма і 1 особа множини (Nehmen Sie eine Tablette ein!), дійсний спосіб теперішній час (Prдsens) чи майбутній час (Futurum I) (du hцrst sofort auf!), дієслівна конструкція haben + zu + Infinitiv (Du hast eine Tablette einzunehmen!), модальні дієслова (mьssen, sollen im Indikativ), самостійне речення у формі підрядного (Dass du jetzt nicht sagst!), умовний і наказовий способи із займенником man (Man nehme .../man braucht). [1, S. 31-34].

Розглядаючи поле припущення як ФСП І типу, Г. В. Чибук виділяє такі мікрополя: мікрополе впевненого припущення, мікрополе невпевненого припущення і мікрополе сумніву. Лексико-граматичні засоби вираження модальності припущення розглядаються Г.В. Чибук у рамках складників функціонально-семантичного поля, під яким вона розуміє систему засобів певної мови різного рівня (морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексичних, а також комбінованих - лексико-синтаксичних), які об'єднані на основі єдності і взаємодії їхніх семантичних функцій [2, с. 23].

В.Н. Бондаренко аналізує вчення про модальність речення і включає до поняття модальності різноманітні значення: реальність, ірреальність, емоційність, експресивність, твердження, заперечення, сумнів, вірогідність, передбачуваність, достовірність, істинність, можливість, дійсність, необхідність, примусовість, намір, бажання, осторога, коливання, повідомлення, питання, спонукання, незумовленість, причинно-наслідкові, цільові і порівняльно-оцінні відношення Упорядковуючи розмаїття модальних значень, В.Н. Бондаренко розрізнює дві великі групи модальних значень, кожна з яких ототожнює сукупність однорідних значень, які виключають одне одного і визнаються більшістю дослідників. Такими групами є: 1) можливість, дійсність і необхідність; 2) сумнів, проблематичність (передбачуваність, вірогідність) і категоричність. Якщо враховувати застави формальної логіки, то існує два погляди на сутність модального судження як форми думки: 1) судження можливості, дійсності і необхідності залежно від характеру відносин між предметом судження і його ознакою як можливо, дійсно чи необхідно властивою; 2) ступінь достовірності змісту (смислу) думки, відповідно до якого судження поділяються на достовірні і вірогідні (проблематичні).

В.Н. Бондаренко визначає модальність як мовну категорію, яка вказує на характер відбитих у змісті речення об'єктивних зв'язків (об'єктивна модальність) і на ступінь достовірності змісту того самого речення з погляду мовця (суб'єктивна модальність). Думка людини предметно зумовлена і, з іншого боку, не позбавлена суб'єктивності, тобто людина оцінює ступінь відповідності змісту своєї думки дійсності, що відбивається в цій думці, таким чином, у думці фіксується ступінь вірогідності (достовірності) пізнання людиною зв'язків об'єктивної дійсності. Тому достовірність - це поняття, що характеризується ступенем відповідності змісту предмета (судження) об'єктивній дійсності з погляду суб'єкта думки (людини, яка говорить, думає чи пише). Модальні значення різних типів виражаються різними способами. Так, модальні значення проблематичної і категорійної достовірності виражаються переважно аналітичним способом за допомогою службових слів з відповідним модальним значенням і аналітичних дієслівних конструкцій із значенням проблематичної вірогідності. Модальні слова визначаються як службові слова, які вказують мовцю, наскільки достовірним він уявляє зміст речення, тобто характеризують ступінь вірогідності знання об'єктивних зв'язків, відбитих у змісті речення.

У більшості мов виділяються дві великі групи модальних слів (власне слова, словосполучення і частки): 1) модальні слова проблематичної достовірності; 2) модальні слова категоричної достовірності. Кожна із цих груп розбивається на підгрупи залежно від ступеня достовірності змісту речення [3, с. 32-34].

Таблиця 1. Види модальних значень проблематичної достовірності за В.Н. Бондаренком

Таблиця 2. Види модальних значень категоричної достовірності за В.Н. Бондаренком

До еквівалентів модальних слів проблематичної і категоричної достовірності В.Н. Бондаренко залучає так звані модальні речення: Es ist mцglich, es ist wahrscheinlich, es scheint, ich zweifle, es ist gewiss, es ist kein Zweifel. Для модальних слів проблематичної достовірності еквівалентними є аналітичні модальні конструкції - словосполучення службових дієслів mьssen, kцnnen, mцgen, dьrfen, sollen, wollen, werden з інфінітивом І і ІІ.

На відміну від модального значення проблематичної і категоричної достовірності, модальне значення простої достовірності виражається синтетично, а саме - формою дійсного способу дієслова, що констатує факт відповідності дійсності зв'язку між підметом як граматичним суб'єктом і дієсловом-присудком. Дійсним способом дієслова виражається також модальність дійсності - одного з видів об'єктивної модальності. Залежно від уживаних модальних дієслів, що входять до складу конструкцій, речення розрізняються за змістом, а не за формою. Тільки суб'єктивна модальність є підставою для формально-граматичної класифікації речень за модальною ознакою. Розрізнення речень за ступенем достовірності з погляду мовця є їхнє розрізнення як за формою, так і за змістом [3, с. 36-37].

У німецькій мові, з її розвиненою системою модальних дієслів (МД), об'єктивна модальність виражена за допомогою модальних дієслів, які класифікуються як претерито-презентні і виділяються за своїми морфологічними, синтаксичними і семантичними ознаками в окремий клас. До морфологічних особливостей МД належать відсутність закінчень у 1 і 3 особі однини, неповна часова парадигма, відсутність неособових форм і відсутність прямої семантичної залежності між значенням і формою теперішнього і минулого. До синтаксичних особливостей МД належать сполучення тільки з інфінітивом, початкова позиція в дієслівному сполученні, здатність утворювати питальну форму за допомогою інверсії. До семантичних особливостей МД належить їхня властивість не констатувати факти, а виражати їх як можливі, необхідні, бажані, доцільні, тобто зазначати, яким чином дія чи стан, виражені наступним дієсловом, співвідносяться з дійсністю. Модальні дієслова “відрізняються різко вираженою потребою в обов'язковому, і при цьому чітко визначеному за своєю морфологічною структурою оточенні” [4, с. 67], яким є інфінітив. Таким чином, за синтаксичною роллю МД можна назвати дієсловами неповної предикації, що залучають інфінітив для вираження повного смислу, у чому й виявляється їхня семантична особливість. Модальні дієслова є синтаксично і семантично несамостійні, що наближає їх до допоміжних дієслів. Але на відміну від допоміжних дієслів МД лише частково втрачають лексичне значення. [2, с. 45 - 46].

Дієслова sollen (“мусити, бути зобов'язаним”) і dьrfen (“сміти, могти, мати право, дозвіл”) переважно виражають можливість і необхідність з погляду моральних норм самого суб'єкта і громадських установ, а дієслова кцппеп (“могти, мати можливість”) і mьssen (“мусити, бути змушеним”) переважно виражають відповідно можливість і необхідність з погляду об'єктивних умов. Але дієслово kцnnen часто вживається у значенні дієслова dьrfen, а дієслово mьssen - у значенні дієслова sollen, а саме в тих випадках, коли йдеться про можливість (дозвіл) і необхідність (примусовість), які зумовлені чужою волею [5, с. 41].

Іншими засобами вираження об'єктивної модальності є модифіковані дієслова, тобто повнозначні дієслова, і дієслівні звороти, які мають властивість виражати модальні значення у сполученні з інфінітивом: glauben + zu + Infinitiv, scheinen + zu + Infinitiv, haben + zu + Infinitiv, sein + zu + Infinitiv, gezwungen sein, bereit sein, beauftragt sein. Цим засобам властива єдність значення і синтаксичної функції. Модифіковані дієслова утворюють ускладнену структуру присудка і виконують функцію вираження зв'язку з підметом. Вони не є обов'язковою ознакою речення, у якому виражається тільки зовнішньо синтаксичне модальне відношення висловлювання до дійсності у значенні реальності / нереальності. У складі присудка модифіковані дієслова формують відношення суб'єкта і ознаки як можливі, передбачувані, вимушені або бажані у дійсному чи гіпотетичному плані і виражають одночасно об'єктивну модальність формою способу і предметну модальність лексичним значенням. У реченні модальні і модифіковані дієслова можуть виконувати дві ролі: 1) виражати відношення об'єктивної можливості, які зумовлені факторами об'єктивної реальності, або 2) виражати суб'єктивну оцінку мовцем відношення змісту висловлення до дійсності з погляду впевненості (сумніву) у вірогідності цього зв'язку [2, с. 48].

Суб'єктивна модальність виражається логіко-граматичним членуванням речення. Суб'єктивність виявляється в тому, що мовець оцінює ступінь достовірності думки про дійсність. Але така суб'єктивна оцінка ступеня достовірності думки, вираженої відповідним реченням, може не збігатися з тим, якою мірою ця думка насправді відповідає дійсності. Оцінка ступеняі достовірності думки з погляду суб'єкта думки на рівні логіко-граматичного членування має своє формальне граматичне вираження.

Засобами вираження суб'єктивної модальності служать інтонація, Futurum I i Futurum II, а також службові слова з модальним значенням. Модальні слова (можливо, вірогідно, безсумнівно, звичайно) виражають значення проблематичності і категоричності висловлення. Обидві модальності (категорична і проблематична) можуть мати кілька ступенів. Наприклад, проблематична достовірність має кінцеві значення шкали маловірогідно й досить, цілком вірогідно, що відповідає німецьким словам з модальним значенням kaum, schwerlich i hцchstwahrscheinlich.

Слід зазначити, що між значеннями об'єктивної і суб'єктивної модальності і способами їх вираження в мові не існує жорсткого розмежування. Значення простої вірогідності на рівні логіко-граматичного членування виражене формою дійсного способу дієслова, яка у разу збігу синтаксичного і логіко-граматичного членування речення поряд із цим виражає також одне із значень об'єктивної модальності. Для вираження обох видів модальності можуть використовуватися однакові мовні засоби. Так, модальні дієслова німецької мови sollen, dьrfen, kцnnen і mьssen, які вживаються звичайно для вираження об'єктивної модальності, в деяких випадках указують на суб'єктивну модальність проблематичності. У ролі суб'єктивної модальності ці дієслова мають виключно граматичну функцію.

Література

1. Sommerfeld K.-E. Grammatisch-semantische Felder: Einfьhrung und Ьbungen / Karl-Ernst Sommerfeld, Herbert Schreiber, Gьnter Starke. - Berlin, Mьnchen, Leipzig, Wen, Zьrich, New York : Langenscheidt Verlag. 1996. - 128 S.

2. Чибук А.В. Функционально-семантическое поле предположения в немецком и русском языках: сопоставительный аспект : дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.20 / Анна Владимировна Чибук. - М., 2004. - 226 с.

3. Бондаренко В.Н. Аналитические и синтаксические способы выражения модальности в немецком языке / Виктор Николаевич Бондаренко // Иностранные языки в школе. - 1978. - № 4. - С. 32-41.

4. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения / Олег Георгиевич Почепцов. - К., 1986. - 115 с.

5. Панфилов В.З. Роль модальности в конструкции предложения и суждения / Владимир Зиновьевич Панфилов // Вопросы языкознания. - 1977. - № 4. - С. 37-48.

Размещено на Allbest.ru