Комунікативно-функціональні та прагматико-семантичні особливості сполучень ET (I) та OU (або) в спеціалізованому дискурсі (на матеріалі французької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПРАГМАТИКО- СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОЛУЧНИКІВ ET (І) ТА OU (АБО) У СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі французької мови)

Круковський В.І.

Київський національний економічниий

університет імені Вадима Гетьмана

Круківська О. В.

ПАТ “Укрпошта”

У статті досліджено комунікативно-функціональні й прагматико-семантичні особливості сполучників et (і) та ou (або) у французькому юридичному дискурсі. Було з'ясовано, що у зв'язку з їх багатозначністю у дискурсі вони можуть набувати дуже різноманітних, навіть абсолютно антонімічних значень. Так, et (і) замість функції додавання може виражати альтернативу, а ou (або) замість альтернативи, навпаки, може виражати функцію додавання, що вимагає їх правильне тлумачення, особливо в юридичному дискурсі, де вони безпосередньо впливають на той чи той правовий режим, що спричиноє інколи навіть судову тяганину.

Ключові слова: сполучники et, ou, кон'юнкція, диз'юнкція, легальна дефініція, тлумачення.

семантика союз юридичний дискурс

In the article we research communicative and functional, pragmatic and semantic peculiarities of the conjunctions et (and) and ou (or) in French legal discourse. We found out that due to polysemantics in the discourse they can acquire very varied even absolutely antonymic meanings. For instance, et (and) can express alternative rather than addition and ou (or) can express addition rather than alternative which requires their correct interpretation especially in legal discourse where they have an immediate impact on this or that legal regime that sometimes leads even to legal proceedings.

Key words: conjunctions et, ou, disjunction, legal definition, interpretation.

Комунікація та її розуміння можливі лише, якщо дискурсивний ланцюг, усний чи письмовий, є певним чином зв'язний. Система систем мова, у її соссюрівському значенні, є переважним місцем відношень, зв'язувань, зчеплень і т. ін., тобто місцем кон'юнкції (з'єднання) та диз'юнкції (роз'єднання). Кон'юнкція й диз'юнкція належать до елементарного функціонування мови. У широкому сенсі навіть диз'юнкція є кон'юнкцією. Кон'юнкція / диз'юнкція давно досліджуються як у логіці, так і в риториці, а в граматиці - в рамках сурядного (координаційного) зв'язку. Але останнім часом ці явища, зокрема диз'юнкція, розглядаються не лише як засіб стилю, а й як засіб дискурсивної стратегії. Саме в цьому аспекті ми проаналізуємо явища кон'юнкції й диз'юнкції у французькому законодавчому дискурсі, зокрема в легальних дефініціях (ЛД), де ці явища, на нашу думку, розкриваються найяскравіше на прикладі сполучника et (і), що приєднує (кон'юнкція) ту чи ту умову до сукупності умов правничого правила та сполучника ou (або) для відділення (диз'юнкції) тієї чи іншої умови шляхом альтернативи, вибору, обмежень від інших умов цього правила у тій чи іншій конкретній юридичній ситуації. Проблематика французьких сполучників et (і) та ou (або) полягає в тому, що, маючи стабільну синтаксичну функцію в мові (et - з'єднання, ou - альтернативи), вони можуть встановлювати різні семантичні відношення залежно від контексту. Саме ця їхня багатозначність, гетерогенність, навіть індиферентність [1, c. 17] вимагають правильного вибору й тлумачення цих сполучників особливо в законодавстві, тому що там вони безпосередньо впливають на той чи інший правовий режим, що спричинює інколи навіть судову тяганину. Об'єкт дослідження - французький законодавчий дискурс, який належить до спеціалізованого мовлення, що відрізняється не лише термінологією, складним синтаксисом, а й особливою зв'язністю, де важливе місце займають сполучники сурядності et (і) та ou (або), які забезпечують координацію, логіко-семаничні зв'язки, необхідну аргументативну організацію законодавчого дискурсу, його структуризацію. Вибір того чи того сполучника є вмотивованим вибором, частота його вживання й значення диктується законодавчим жанром дискурсу. Предмет дослідження - сполучники et (і) та ou (або); матеріал - французькі законодавчі тексти; наукова новизна визначається об'єктом дослідження, детальним аналізом закономірностей і специфікою функціонування цих сполучників у французькому законодавчому дискурсі; мета й завдання - виявити й схарактеризувати семантико-прагматичні й комунікативно-функціональні особливості цих сполучників у французькому законодавчому дискурсі, стратегію й тактику французького законодавця щодо їх уживання, продемонструвати взаємовплив формально-граматичного, семантико-синтаксичного й комунікативно- прагматичного рівнів на їх уживання й тлумачення на мікро (інтрафразовому) рівнях. Актуальність статті зумовлена необхідністю вивчення не абстрактних, очищених від конкретних умов спілкування структур, а конкретних юридичних (французьких законодавчих) текстів, які недостатньо досліджені в українській романістиці, можливістю використання результатів дослідження у викладанні теоретичних курсів та при перекладі й тлумаченні франкомовних законодавчих текстів.

Кон'юнктивний сполучник et.

Посібники з техніки написання законів приділяють особливу увагу сполучникам сурядності, зокрема et (i) та ou (або) [2]. Хоча до однорідних членів нерідко застосовується безсполучниковий зв'язок, найчастіше між членами речення - як однорідними, так і неоднорідними - у французьких ЛД виступає сполучник et, що характеризується як “coordonnant universel” (універсальний сполучник) [3, с. 231] або “clй d'or stylistyque” (золотий ключ стилістики) [4, с. 124], оскільки його систематично використовують зі стилістичною метою. Він може бути єдиним, коли долучає останній член ряду, створюючи враження логічної однорідності й завершеності переліку, напр. : “le spectacle, la restauration et le jeu, rйunies sous une direction unique” [16, a. 1853]. Повторення сполучника перед кожним з однорідних членів формує, навпаки, незакінчений, відкритий однорідний ряд [5, с. 337]. Але таких випадків у французьких ЛД ми не знайшли, очевидно, що для термінологічних цілей ця конструкція малопридатна, радше це стилістичний засіб. Координаційне слово заповнює паузу, що відокремлює два терміни, або дві групи в асиндеті. Сполучник et у французькому законодавчому дискурсі, як і в будь-якому іншому, відображає переважно відношення кон'юнкції на зразок математичного додавання і1+і2, а в ЛД підкреслює необхідність наявності всіх зв'язаних цим сполучником елементів, діючи найчастіше на інтрафразовому рівні, напр.: exploitation et entretien courant.

Але оскільки копулятивний зв'язок, який цей сполучник реалізує, дуже абстрактний, його можуть доповнювати й уточнювати конкретніші семантичні відношення. Румунська лінгвістка Ліана Поп виділяє такі функції et всередині фрази: йnumйratif, additionnel, de fin de sйrie, corrйlatif, adverbial (intensif), attйnuateur, de subordination (avec des nuances attributives, subjectives, finales, relatives, temporelles, consйcutives, і т. ін.), тоді як поза фразою et може виступати в інших функціях: initiative, narrative, introducteur de continuation thйmatique, introducteur du nouveau thиme [6, c. 43]. На основі виконаного аналізу вдалося визначити функціональний потенціал et у сфері права, зокрема в ЛД він може також виражати 1) одночасність: “а condition que le preneur profitera de la moitiй du croit, etqu 'il supportera aussi la moitiй de la perte” [16, a. 1804]; 2) часову послідовність: nettoyage et graissage; 3) причину: “le fonctionnement d'un lot de copropriйtй entraоne la modification de ses йlйments constitutifs et, par consйquent, sa disparition...” [16, a. 1965-9)]; 4) протиставлення: “les bateaux, bacs, navires et bains sur bateaux, et ne faisant point parties de la maison” [16, а. 1177].

Одна з очевидних характеристик et - це його комутативність. Нелегко знайти у французькому законодавчому дискурсу приклади, де він виражає не комутативність, а напр., емфатичність: “Et avec les solennitйs requises" (16, a. 1317). Некомутативність et пов'язана з його хронологічним аспектом, якого він повністю позбавлений.

Всі ці семантичні значення не властиві сполучнику et, є його вторинними функціями і зумовлюються семантичним складом предикативних одиниць, їх модальністю, прагматикою і загальним значенням всієї фрази.

Але найголовніша проблема цього сполучника у зв'язку з його багатозначністю для законодавства полягає в тому, що він може реалізувати функцію, абсолютно антонімічну додаванню (кон'юнкції) - протилежну й альтернативну своїй природі - диз'юнктивну функцію і тоді лише глибинне знання дійсності дозволяє уточнити його значення, а часом для його належного тлумачення доводиться звертатися до суду.

Приклад кон'юнктивної функції et,

витлумаченої судом (приклад, узятий із книги “Лінгвістика в судовій практиці" [7].

Позивач (студентка), посилаючись на статтю 76 закону Франції про працю, звернулася з позовом до суду про відшкодування їй літніх (щорічних) канікул, оскільки замість відпочинку вона працювала в мерії. Відповідач (мерія) заперечує цю вимогу, стверджуючи, що відповідно до ст. 77 цього самого закону стаття 76 розділу N.1.-1 тут не застосовується. Закон говорить, що ст. 66-76 не стосуються таких осіб: 2. “студента, найнятого організацією неприбуткового і соціального або колективного характеру, таких, як табір відпочинку чи центр дозвілля". Більше того, суд визнав, що тут сполучник et у дефініції організації, вилученої з цього розділу N.1.-1, виконує кон'юнктивну (єднальну), а не диз'юнктивну (розділову) функцію, тобто організація повинна мати одночасно неприбутковий і соціальний або колективний характер. І законодавець наводить навіть приклади таких організацій: табір відпочинку або центр дозвілля, яких він хоче вилучити із застосування ст. 66-77. Суд наполіг на цілісному форматі організації, а не якоїсь частини її діяльності. Тобто табір відпочинку є однорідною структурою, призначеною лише для відпочинку без жодного винятку. І суд тут зв'язаний прикладами, навіть якщо мова йде про аналогію.

Приклад диз'юнктивної функції сполучника et. Мова йде також про судовий позов, у якому позивачка вимагає заборонити відповідачці продаж пуловерів, оскільки ця остання використала для їх виробництва її малюнок, який, на її думку, підлягає дії статті 11 закону про авторські права, яка говорить: 11(а) “Малюнок уважається відтвореним або призначеним для відтворення в більше ніж 50 різних виробах, за винятком, коли ці вироби утворюють єдине ціле (2); і 11 (в) (і) коли малюнок повинен бути застосований при виробництві шпалер; (іі) виробництві килимів, лінолеуму; (ііі) тканин і т. ін.". Відповідачка заявляє, що слово “і" має тут тлумачитися як диз'юнктивне, а не кон'юнктивне. Це означає, що позивачка не має жодних авторських прав на свій малюнок. Суд підтримав відповідачку тому, що якби малюнок мав відповідати всім вищезазначеним критеріям реєстрації, то жоден малюнок не можна було б зареєструвати. Тобто, якщо тлумачити “і" як кон'юнктивне, то таке правило не дозволяло б реєстрацію жодного малюнка за режимом цієї статті закону. У законодавця не могло бути такого наміру.

Як можна помітити з цих прикладів судових ухвал сполучник et не завжди має однакове значення в різних ЛД. У першому випадку він має кон'юнктивне значення, оскільки організація, яка наймає на літо студента, повинна мати одночасно неприбутковий і соціальний або колективний характер. Суд підтверджує, що et (i) має в першому випадку кон'юнктивний характер, тоді як у другому він має швидше диз'юнктивний характер. Тут говориться, що для реєстрації зразка достатньо однієї умови, незважаючи на наявність et.

Це явище полісемії слова в семантичному плані є чудовою ілюстрацією “мовних"капризів. К. Тузінян пише: “Лексикографічні та етимологічні дослідження дозволяють виявити, що не лише юристи вживають цей сполучник не в кон'юнктивному значенні. Напр., “Le trйsor de la langue franзaise, tome 7, p. 198” говорить, що сполучник сурядності et виражає зв'язок, зближення та опозицію. І набуває особливих значень при певному зближенні ідей, фактів” [7, с. 35]. Зближення для певних цілей, якостей, які фактично є розділені: “acte authentique antйrieur au mariage ou ayant reзu avant la mкme йpoque une date certaine”[16, а. 1410].

Зазначимо, що М. Сандманн у своєму дослідженні про et, про його функцію завершення й продовження, поділяє на три групи комбінацію, яку він може утворювати: 1) природні групи: pиre e±fils; 2) логічні групи (комплементарні й контрастні поняття): riches et pauvres); 3) тавтологічні групи: saints et saufs [8, c. 156].

Отже, у вищезазначеному другому судовому процесі et має диз'юнктивне значення і належить до логічної групи комбінацій сполучника et, якому можна надати тут безперечно функцію замінника ou.

Диз'юнктивний (розділовий) сполучник ou (або).

Значення розділових сполучників конкретніше й специфічніше, ніж кон'юнктивних. Семантичні відношення між складниками фрази з розділовими сполучниками не такі численні, як із кон'юнктивними. Загальне відношення між предикативними одиницями, пов'язаними розділовим сполучником ou, це відношення диз'юнкції, що поєднує два терміни, які протиставляються один одному і виключають один одного аби підкреслити це протиставлення, залишаючись при цьому кон'юнкцією в широкому значенні. Але відношення диз'юнкції, за визначенням, досить загальне і охоплює кілька видів відношень особливого характеру. Аналізований сполучник може виражати два типи диз'юнкції: неексклюзивну, слабку, і ексклюзивну, сильну, яку ще називають альтернативою. Відмінність полягає в тому, що альтернативні елементи контрарні і взаємовиключаються настільки, що, якщо один істинний, то другий не може бути ніяким іншим, лише хибним (див. приклади нижче), тоді як за звичайної диз'юнкції, неексклюзивній, досить того, щоб одне твердження було істинне, тоді й диз'юнктивне (розділове) відношення істинне. Така диз'юнкція називається інклюзивною [9, c. 34]. Інколи в певних ситуаціях мовлення для передачі такого відношення вживається вираз et/ ou (і / або), що не виправдано і логічно не окреслено, а тому в законодавстві заборонено [2, c. 80].

Сполучник ou як і et багатозначний, що спричиняє різні підходи до його лексико- граматичного обсягу. Скажімо, у граматиках не йдеться про вживання інклюзивного ou, висувається думка про його “ексклюзивне” вживання, але з можливістю інклюзивної інтерпретації [10, c. 20]. М. Гревіс визначає ou за допомогою термінів альтернатива й диз'юнкція [11, c. 1242]. Ж. Антуан говорить про “подвійне психологічне значення ou - виключної альтернативи й простого вибору” [4, c. 1027]. Для російського його аналога или (або) О. Ю. Інькова-Манеотті на підставі аналізу лексикографічних джерел визначає такі функції: 1) розділову (ексклюзивну); 2) розділово-перелікову; 3) приєднувальну; 4) супротивну (вказує, що невиконання однієї дії виключає іншу); 5) пояснювальну. У свою чергу, французькі словники визначають такі функції ou: d'йquivalence; d'йquivalence approximative; 3) indiffйrence entre deux йlйments opposйs (inclusif ou alternatif); 4) alternance ou succession dans le temps; 5) exclusif; 6) introduit la consйquence qui doit rйsulter si l'ordre n'est pas observй [12, c. 246-250].

Отже, французькі й російські словники розходяться в описах сполучника ou: у французьких словниках опис починається з пояснювального значення, далі інклюзивне і лише потім ексклюзивне, тоді як у російських словниках, навпаки, опис починається з ексклюзивного значення, що засвідчує його пріоритетність [там само].

Російська дослідниця О. Ю. Інькова-Манеотті переконана, що мінімальне значення ou повинно містити принаймні один із перелічених далі компонентів, порядок наведення яких жодним чином не є аргументом на користь більшої чи меншої значущості одного з них, а саме: гіпотетичність або потенційність речей, поєднаних ou; 2) протиставлення між двома описуваними концептами; 3) елемент вибору між поєднуваними компонентами [там само]. Тут ідеться про запропонований мовцем (напр., законодавцем) вибір, який адресат може відкинути, потенційно можливий, тобто ще не зроблений на момент висловлення: destinй а relier un outil ou une machine agricole [16, a. 293)]. О. Ю. Інькова-Манеотті робить висновок, який ми поділяємо, що сполучник ou за своєю природою є ні інклюзивним, ні ексклюзивним. Його швидше можна описати як нейтральний показник “альтернативи”, тобто різних пропозицій, можливостей і т. ін., з яких мовець пропонує зробити вибір. Сила протиставлення, що міститься в диз'юнкції, є скалярним поняттям, а отже, допускає той чи інший ступінь протиставлення (напр. : la cantine ou, d'une maniиre gйnйrale, le lieu oщ le travailleur prend habituellement ses repas [16, а. 415-1], при цьому залежить від вибору диз'юнктивного сполучника - одиничного ou чи подвійного soit... soit. Цей останній також часто вживається в ЛД і вводить зазвичай закритий ряд альтернатив, що виключає можливість певної третьої: soit en engagement = durйe indйterminйe... soit un engagement d'une durйe au moins йgale а un an [16, a. 897].

Для диз'юнкції характерне те, що два поняття (чи дві обставини) одночасно виокремлюються й уподібнюються під певним кутом зору, тобто кожне з них служить висхідною або низхідною точкою. Інколи диз'юнкція / кон'юнкція стосується простого співположення (juxtaposition), що досягається шляхом переліку видів в одному роді (див. вище), зближення випадків, що мають одне рішення. “En cas de faillite_et de dйconfiture” [16, a. 610].

Диз'юнкція виникає, якщо зіставляються два випадки і існує причина розглядати їх по-різному, а втім одночасно утверджується думка в правомірності однакового до них підходу [13 с. 97], як наприклад: le mari ou ses hйritiers [16, a. 1568]; la femme et ses hйritiers [16, a. 1569]. Але найважливіша функція диз'юнкції в ЛД - функція висловлення вибору, що становить основний зміст правничого положення, за яким більш-менш строго й експліцитно виключається будь-яке інше рішення: “Si une partie seulement de la chose est pйrie, il est au choix de l'acquйreur d'abandonner la vente, ou de demander la partie conservйe en faisant dйterminer le prix par ventilation” [16, a. 1601].

У всіх випадках, де закон встановлює альтернативу - чи то в головному, чи в підрядному реченні - з метою усунення будь-якої третьої гіпотези, диз'юнктивне (розділове) речення має окремий характер і не може зводитися до множини диз'юнктивних речень.

Оскільки законодавець має право створювати поняття та їх відношення, у своїй поведінці він вільніший за ученого: якщо в стилістиці диз'юнкція може бути штучною - як елемент стилю, то із законом такого траплятися не повинно. Диз'юнкція в законі виступає як необхідний правничий інструмент для законодавця. Коли у ст. 1323 законодавець пише, що “celui, auquel on oppose un acte sous seing privй est obligй d'avouer ou dйsavouer formellement son йcriture ou sa signature”[16, a. 1323], то бажання виключити будь-яке інше ставлення є його вольовим рішенням і чітко простежується як конструктивний характер правничої думки, ставить її в логічну ситуацію, дуже відмінну від ситуації репрезентативної думки.

Розглянутий корпус правових означень дозволив визначити основні вияви процесів кон'юнкції та диз'юнкції, притаманні ЛД, та класифікувати їх на цій основі, зокрема кон'юнкція спостерігається у випадках:

- поєднання якостей, що одночасно характеризують термін, напр. : йvйnement futur et incertain [16, a.1181); corps certain et dйterminй [16, a. 1302];

- зближення з певною метою фактично розділених якостей, напр.: acte authentique antйrieur au mariage ou ayant reзu avant la mкme йpoque une date certaine [16, a. 1410];

- поєднання термінів за умови: а) що вони за більш-менш строгого підходу можуть уважатися видами одного роду, напр.: аction en nullitй ou en rescission [16, a. 1304]; mineurs interdits ou absents [16, a. 1031]; les dйlais et les formes [16, a. 1466]; б) що між цими сурядними термінами існує певна еквівалентність, напр.: les йpoux ou leurs hйritiers [16, a. 1468]; le propriйtaire d'un animal oucelui qui s'en sert [16, a. 1385]; livrer la chose et la conserver jusqu'а la livraison [216, a. 1124]; в) що це визначається потребами, пов'язаними з контекстом конкретного речення, напр.: 1 le vendeur...; 2...; 3 les cohйritiers [16, a. 2103];

- складнопідрядного речення, коли його підрядні: а) становлять єдине ціле (сукупність), напр.: les titres qui leur йta³ent alors inconnus et qui auraient йtй postйrieurement dйcouverts [16, a. 2057]; б) відображають обставини, які можуть розглядатися окремо, напр.: “En ce cas, comme en tout autre, oщ l'intйrкt du mineur semble l'exiger” [16, a. 414];

- складносурядного речення, коли його складники характеризуються рівноправністю, сурядним зв'язком, напр. : “Elle (l'obligation de livrer la chose) rend le crйancier propriйtaire et met la chose а ses risques” [16, a. 1138]. Наведений перелік відображає реальне розмаїття відношень у ЛД, які охоплює термін кон 'юнкція, а наведені приклади демонструють, що між певними видами кон'юнкції існують не лише близькі нюанси думки, а й глибокі відмінності, виявлення яких має безперечне значення для того, хто хоче зрозуміти поле дії закону. Як уже згадувалося, процеси кон'юнкції та диз'юнкції тісно переплітаються, аж до накладання, що, зокрема, ілюструє сполучникова конструкція, де в моделях обох типів уживаються сполучники et і ou. На небажаності такого явища в правничій сфері наголошує Ж. Рей, дослідник Цивільного кодексу Франції: “Є певне коливання в сполучниках et, ou”, - пише він, наводячи відповідні приклади [13, с. 96], і продовжує: “Законодавці змушені інколи виправляти законопроекти у зв'язку з цією непевністю. Наприклад, у законопроекті 1446 було спочатку записано: “En cas de faillite et de dйconfiture'”. Юридичний відділ парламенту Франції виправив його на: “En cas de faillite ou de dйconfiture” [там само]. Отже, сполучник ou може виражати у французькому законі: 1) взаємовиключення, несумісність дій, подій, явищ, станів і т. ін.: “Le locataire doit... ou faire connaоtre son acceptation, ou saisir des motifs de son refus la juridiction” [16, a. 313-7]; 2) відношення чергування, єднально- розділові відношення, тобто не власне-розділові відношення, а ті, що передбачають синтез тотожності (рівнозначності) й розмежування вибору подій, дій, явищ, станів: un ou plusieurs commerзants; locataire ou occupant, personne physique ou morale; 3) долучання: en cas de faillite ou D.йconfiture; 4) еквівалентність: muni d'un cadran ou d'un dispositif similaire. Превалює вживання ou в основній для нього функції - функції вибору, а от поширеного в побутовому мовленні застосування ou на означення пояснення (синонімічно з тобто) в наших матеріалах не виявлено, що до певної міри свідчить про некоректність цього його відтінку для правничого контексту. Як і у випадку зі сполучником et, слід говорити про базове (мовне) значення ou [14] і дериваційні (мовленнєві) значеннєвості, “які виявляються в певних дискурсивних контекстах” [15, с. 14].

Висновок

Кон'юнкція у французькому законі забезпечується також сполучником et (і), основна функція якого є додавання, а диз'юнкція забезпечується сполучником ou (або), основна функція, якого - це альтернатива. Особливість цих сполучників у законі - це те, що вони обидва у зв'язку зі своєю багатозначністю можуть виражати антонімічні функції і кон'юнкцію, і диз'юнкцію, тобто можуть заміняти в певних ситуаціях один одного. Але ці їхні функції є другорядними, похідними. Вибір використання сполучників et, ou диктується їхньою семантикою: якщо перший свідчить про одночасну актуалізацію компонентів тексту, поєднаних цим конектором, то другий - про можливість актуалізації того чи іншого сегмента тексту, введеного конектором.

Хотілося б підкреслити важливість завжди переконуватися в справжньому значенні цих сполучників, особливо в законі, і не вагаючись проводити їх лексикографічне й етимологічне дослідження. Безумовно, ця тема має перспективу подальших розвідок, наприклад, у плані синтаксичної й семантичної кон'юнкції / диз'юнкції на рівні фрази або структурної - на рівні тексту, напр.: паралелізми, поділи і т. ін.

Література

1.Ляпон М. В. Смысловая структура сложного предложения и текст / Майя Валентиновна Ляпон. // К типологии внутритекстовых отношений : сб. науч. тр. АН СССР, ин-т. рус. яз. / отв. ред. И. И. Ковтунова. - М. : Наука, 1986. - С. 46-66.

2.Oberto G. Le rфle informatique dans le processus d'йlaboration des lois / Giacomo Oberto // Rivista Informatica e diritto. Fascicolo 1. - Milano : Istituto di Teoria, 1997. - P. 78-90.

3.Васильева Н. М. Французский язык. Теоретическая грамматика. Морфология. Синтаксис. Ускоренный курс : [учебник] / Наталия Михайловна Васильева, Людмила Петровна Пицкова. - М. : Высш.-ая школа, 1991. - 299 с.

4.Antoine G. La coordination en franзais : [2 volumes.] / Gйrald Antoine. - P. : d'Artrey, 1962. - 1048 p.

5.Сучасна українська мова : [підручник для студентів гуман. спеціальностей вузів] / за редакцією О. Д. Пономарева. - [3-є вид. перероб.] - К. : Либідь, 2005. - 487 с.

6.Pop L. Espaces discursifs / Liana Pop. - P. : РЄЄІЄК, 2002. - 258 p.

7.Tousignant C. La linguistique en cour de justice / Claude Tousignant. - Canada : Presses de l'Universitй de Laval, 1999. - 194 p.

8.Sandmann M. “Et” de fermeture et “et” de continuation en franзais moderne / Marie Sandmann // Cahiers Ferdinand de Saussure. - Genиve : Universitй de Genиve, 1966. - n. 23. - P. 151-164. - Режим доступу: www.persee.fr/web/revues/.

9.Riser G. Conjonction et disjonction dans la poйsie Saint-Denys Garneau / Georges Riser. - Ottawa : University of Ottawa Press, 1999. - 194 p.

10.Белошапкова В. А. Предложения альтернативной мотивации в современном русском языке / Вера Арсеньевна Белошапкова // Исследования по современному русскому языку : сб. ст. / отв. ред. проф. А. С. Герд. - М. : Изд-во Мос. ун-та, 1970. - С. 13-29.

11.Grevisse M. Le bon usage / Maurice Grevisse. - [11e йd. revue]. - P. : Duculot, 1980. - 1519 p.

12.Инькова-Манэотти О. Ю. Коннекторы противопоставления во французском и русском языках : [монография] / Ольга Юрьевна Инькова-Манэотти. - М. : МГУ, 2001. - 435 с.

13.Ray J. Essai sur la structure logique du Code civil franзais / Jean Ray // Thиse Lettres. - P. : Fйlix Alcan, 1976. - 296 p.

14.Гак В. Г. Языковые преобразования: [монография] / Владимир Григорьевич Гак. - М. : Школа “Языки рус. Культуры”, 1998. - 768 с.

15.Вишнивецька М. О. Альтернативні питальні речення у французькій мові: структура, семантика, прагматика : автореф. дис. ... канд. філол. Наук : спец.: 10.02.05 “Романські мови” / Марія Олексіївна Вишнивецька. - Харків, 2005. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru