Причини формування та ілокутивний потенціал пояснення в діалогічних контекстах
Дослідження пояснювальних висловлень у прагматичному аспекті. Комунікативний аспект дослідження пояснювальних конструкцій. Особливості функціювання пояснювальних конструкцій у різноманітних мовленнєвих контекстах. Аналіз типів інтепретаційних кореляцій.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.02.2021 |
| Размер файла | 29,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Бердянський державний педагогічний університет
ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ ТА ШОКУТИВНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПОЯСНЕННЯ В ДІАЛОГІЧНИХ КОНТЕКСТАХ
Глазова С.М. кандидат філологічних наук, доцент
кафедри української мови та славістики
Summary
Mazhara N.S. teacher of the department of Ukrainian and foreign literature Bogdan Khmelnytsky Melitopol State Pedagogiсal University
Hlazova S. M. Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Slavic Studies, Berdiansk State Pedagogical University
METAGENRE CODE OF THE UKRAINIAN MEMOIRS
The question of interaction of language and speech is the most important in linguistics, though it hasn't been payed attenton for a long time.
Communicative aspect of research of explanatory constructions foresees using of the motion of speech context. With the help of we can clearly and argumently to see regularlity of building and functioning of explanatory constructions.
In dialogue speech we have some esplanatory expressions are produced by one speaker and also those which have disconnected structure explanatory statement belongs to one of the interlocutor and expressions which was explained belongs to another. Constructions belongs of last type are good example of interunderstanding of speakers in the process of communication.
Key words: explanatory component, communication, dialogue speech, explanatory expressions, disconnected structure.
Анотація
Питання взаємодії мови та мовлення - одне з найбільш важливих у лінгвістиці, хоча йому довгий час не приділяли належної уваги.
Комунікативний аспект дослідження пояснювальних конструкцій передбачає залучення поняття мовленнєвого контексту. Це достатнє смислове оточення, яке дозволяє більш чітко й аргументовано простежити закономірності утворення й функціювання пояснювальних конструкцій.
У діалогічному мовленні засвідчено випадки, коли пояснювальні висловлення, продуковані одним мовцем і ті, що мають розчленовану структуру: пояснюване належить одному зі співрозмовників, а пояснювальне - іншому. Конструкції останнього типу становлять яскраве свідчення взаєморозуміння мовців у процесі спілкування.
Ключові слова: пояснювальні висловлювання, комунікація, діалогічне мовлення, пояснюваний і пояснювальний компоненти, розчленована структура.
Постановка проблеми
Взаємодія мови та мовлення - одне з найбільш важливих питань у лінгвістиці, оскільки мовленнєвий контекст - це достатнє смислове оточення, яке дозволяє більш чітко й аргументовано простежити закономірності утворення й функціювання пояснювальних конструкцій. Дослідники наголошують на тісному взаємозв'язку цього мовного явища з мовленням (Н. В. Кірпічникова, М. В. Ляпон, Е. Ф. Морозова). Непересічного значення в цьому розумінні набуває дослідження умов формування пояснення на рівні діалогічного мовлення, де фактично в експлікованому вигляді подається ситуація створення пояснювальної конструкції. Звернення в роботі до цих аспектів означає вихід до кола питань, які становлять предмет комунікативної лінгвістики як галузі мовознавства [2, с. 7], що свідчить про актуальність обраної теми.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Досить довгий час у лінгвістиці дослідження речень (пояснювальних зокрема) у комунікативному аспекті як висловлень не надавали належного значення [4, с. 143]. Уперше питання про необхідність дослідження речень як одиниць функційних, динамічних, мовленнєвих, висунув у роботі «Про так зване актуальне членування речення» В. О. Матезіус [8, с. 239-245] та М. В. Ляпон, який довів, що усе ж уходження речення до тексту спричиняє виникнення його явної або неявної залежності від оточення [3, с. 74-75].
Мета статті - визначити причини формування та ілокутивний потенціал пояснення в діалогічних контекстах. Для досягнення поставленої мети слід розглянути особливості функціювання пояснювальних конструкцій у різноманітних мовленнєвих контекстах.
Виклад основного матеріалу
Важливим аспектом дослідження пояснювальних висловлень у прагматичному аспекті є те, що на прикладі зразків-діалогів саме й простежується логіка формування пояснення, причини його появи [4, с. 143-146]. Саме в розмовному мовленні, особливо в усному спілкуванні, кожен випадок використання пояснювальних висловлень наділений тією чи іншою ілокутивною силою, яка перевищує ілокуцію підготовленого, книжного тексту. Під час продукування тексту в розмовному, неофіційному мовленні важливу роль відіграє фактор його непідготовленості: різниця між пояснюваним і пояснювальним або ж взагалі наявність пояснення в такій ситуації спілкування, де воно недоречне, висвічують ті наміри (часто приховані автором), які й визначають специфічність ілокутивної сили висловлення. При цьому аналіз пояснювальних висловлень сприяє з'ясуванню особливостей побудови мовленнєвих стратегій мовцями в цілому появи [5, с. 25-29].
Мовленнєву стратегію визначають як оптимальну реалізацію інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто як контроль та відбір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації [2; с. 118]. Прикладом може слугувати такий мовленнєвий контекст:
- Ми намагаємося повернути все, - урочисто заявив Вассеркампф, - і сподіваюся, що нікому не даємо підстав сумніватися в німецькій чесності. Міг би вам навести приклад, що стосується історичних документів. Йдеться про «Кодекс Супраслієнсіс», просто кажучи Супрасльський кодекс, який був перед війною власністю Варшавської державної бібліотеки. Гер професор чув про цей кодекс - нетва?
- Це моя спеціальність, - потвердив Отава.
-1 гер професор знає, яку цінність має кодекс. Десяте, а може, й дев'яте століття. Писано кирилицею, може, десь у Підкарпатті, тобто на території сучасної України. Двадцять чотири менаеум, тобто житій святих, гомілії, приписувані Іванові Хрестителю, Єпіфанію Кіпрському і патріарху Фотію. Рукопис був врятований кимось з наших солдатів під час пожежі Варшави в сорок четвертому році, інакше б його спіткала така сама доля, як хроніку Тітмара.
- І щоб урятувати той рукопис, довелося висадити в повітря аж цілу Варшаву! - ядовито докинув Борис (П. Загребельний).
Мовець використовує пояснювальні конструкції у ситуації, де вони є зайвими: професор Отава, його співрозмовник, спеціаліст у галузі давніх рукописів. Проте це не зупиняє мовця. Він цілеспрямовано, сказати б, з насолодою, розтлумачує ряд понять. Цим самим ним формується ціла стратегія позитивної саморепрезентації: використовуючи модальний вислів просто кажучи, він тим самим, з одного боку, інтимізує, привласнює поняття, а з іншого - хизується своєю освіченістю, розумінням предмета оповіді. У наступних прикладах так само виразно виступає тенденція до самовихваляння, але разом із тим мовцеві вдається розкрити об'єктивну цінність історичної пам'ятки в цілому й для України зокрема. Насправді ж, усе це підпорядковане стратегічній надметі: возвеличити «подвиг» когось з наших солдатів під час пожежі Варшави в сорок четвертому році, який урятував рукопис, і в такий спосіб репрезентувати не лише високий рівень власної культури, а й німецької нації в цілому. Проте неадекватне використання пояснювальних конструкцій як прагматичних ходів не сприяло досягненню більш значущої ілокутивної мети - переконанню співрозмовника у своїх поглядах, у їх істинності тощо. Цю ситуацію спілкування можна означити як конфліктну, некооперативну, навіть патогенну. Із цього приводу варто навести думку Н.
Д. Арутюнової, яка зазначає, що в мовленнєвому спілкуванні кожне висловлення сприймається не окремо, а як репліка, вмонтована в прагматичний комплекс. При цьому оцінка адресатом мовленнєвого змісту (комунікативного змісту) висловлення зазвичай супроводжується оцінкою адекватності його певній прагматичній ситуації.
Варто відзначити, що виявлені в попередньому аналізі типи інтерпретаційних кореляцій, які, як зазначалося є регулярними реалізаціями семантичних потенцій пояснювальних конструкцій, можуть функціювати як в усному, так і в писемному мовленні. При цьому ілокутивний потенціал таких висловлень дещо різнитиметься внаслідок означеної різниці між усним та писемним мовленням. Так, наприклад, використання іноземного висловлення як пояснюваного або пояснювального в писемному мовленні зумовлюється найчастіше потребою стилістичного характеру. У такому контексті, як: Запитаний з поводу сієї пропажі Харків сухо відповів: “Москви нема. Щось зіпсувалося. Мабуть, чортяка на лінії", і по сьому зовсім спокійно додав: “DR BN", що значить перекладом на людську мову: “Dringend. Bitte nehmen ", себто: “Прошу приймати нагальну телеграму” (В. Самійленко) пояснювальний компонент, як і пояснювальний використані автором для відтворення атмосфери роботи пошти і сприяють створенню відповідного стилістичного ефекту. В усному ж мовленні використання чужинецького висловлення більш ілокутивно навантажене: мовець завжди переслідує певну мету від такого вжитку. Так, наприклад, у такому контексті, як:
- Ви ж не думаєте, що така спосіб життя є нормою для людини?
- Чому ж? Homo homini lupus est, тобто людина людині вовк. Так говорили ще в давнину, а колись люди були мудріші й чесніші (Із усного мовлення) використаний мовцем афоризм стає підґрунтям для більш переконливого доведення своєї позиції, при цьому мовець в пресупозицію висловлення виносить положення про нечесність сучасних людей, які приховують справжній стан речей щодо людського способу життя (цю пресупозицію він розгортає в останній частині) [5, с. 25-29].
Важливим аспектом дослідження пояснювальних висловлень у прагматичному аспекті є аналіз їх саме у діалогічному мовленні. Суттєвим у цьому аспекті є те, що на прикладі таких зразків саме й простежується логіка формування пояснення, причини його появи. Так, наприклад, у такому діалозі, як :
- Кого вам? - спитала жіноча постать, відчинивши.
- Вибачте, що я турбую вас... - почав Степан, не пізнаюч свого голосу. - я хочу бачити... - Він запнувся, забувши прізвище. - Я хочу бачити... критика...
- Критика? - здивувалася жінка..
- Цебто він статті пише, - тлумачив хлопець, знемагаючи під вагою хреста... - Михайла...
- Михайла Демидовича Світозарова? Професора? - полегшено сказала жінка... Да, да, це тут (В. Підмогильний) виразно можна побачити, як поява пояснювального компонента провокується прагненням мовця уникнути комунікативного провалу, породженого як його психоемоційним станом, так і невідповідністю його погляду до погляду співрозмовниці. Мовець керується власною системою орієнтирів і цінностей. Спочатку, у момент прохання, для нього актуальним виявляється лише професійний статус третьої особи, про яку він питає в домогосподарки, оскільки цей статус безпосередньо став причиною його приходу (хлопець приніс свої перші оповідання критику на поцінування). Реакція жінки на перше питання спонукає мовця пояснити своє означення третьої особи. Але задля цього мовець знову-таки обирає позначення не з тієї системи координат (він вказує на частковий, професійний вияв особи). Лише за третім разом він знаходить найбільш адекватне ситуації й точне позначення особи (її ім'я), цим самим долаючи загрозу непорозуміння. Як видно з прикладу, система координат хлопця й домогосподарки могли зійтися саме й лише в цій точці, оскільки для домогосподарки третя особа (Світозаров) існує в інших позначеннях - в імені та в соціальному статусі (професор), причому дотичність понять «критик» і «професор» для неї нерелевантна внаслідок її власного соціального статусу й системи цінностей та ієрархій.
Іншими зразками функціювання пояснювальних конструкцій в діалогах є ті, пояснювальна частина яких не належить автору пояснюваної. Причинами для цього можуть бути: бажання реципієнта переповісти сказане мовцем на свій лад задля того, щоб мовець, прослухавши інтерпретацію, або погодився, або не погодився з тим, як його зрозуміли; бажання реципієнта виправити свідомо неправдиві положення мовця тощо. Так, наприклад, питомими для діалогічного мовлення є такі способи вживання пояснення, як :
- Будь-яка нація, яка не втратила себе й не розточила волю до влади, наявної в кожній спільноті, так чи інакше, пізніше чи раніше, буде висувати претензії щодо своєї вищості. У якій би формі вони не проявлялися : чи то в ьтериторіальних претензіях, чи то в мовних чи культурологічних суперечках стосовно першості чи «кращості». Ці тенденції, якщо поглянути на історію, є визначальними.
- Тобто міжнаціональні конфлікти є неуникними.
- Саме так... (Із інтерв'ю), де репліка другого мовця у вигляді пояснювальної частини виконує функцію непрямого спонукання до першого мовця чітко означити свою позицію. Зазвичай, реакція першого мовця буде у вигляді згоди (так), заперечення (ні) або ж констатації нерозуміння слухачем плину роздумів мовця (ні, ви неправильно
- мене зрозуміли, я хочу сказати...). У таких згода першого мовця з висловленням другого позначає факт успішного досягнення мовцем свого ілокутивного наміру (інформування) [5, с. 25-29].
Варто зазначити, що наведений приклад ілюструє ситуацію спілкування, коли мовці дотримуються принципу щирості. Якщо відбувається порушення цього принципу, то функція другої репліки може мати цілком інший ілокутивний потенціал, наприклад, звинувачення, який може підбурити мовця до активнішого спілкування з метою виправдання або призведе до руйнації процесу спілкування, як наприклад, у такому діалозі :
- Ми могли б... якось інакше... бачитись, поки...
- Поки що?
- Поки мій винахід... зробиться легальним.
- Цебто поки від нього загине ще декілька тисяч або й десятки тисяч людей, поки він доведе до загальної катастрофи (В. Винниченко). Як видно з прикладу, другий співрозмовник не налаштований на конструктивне спілкування, свідченням чого є те, що він перебиває мовця, висловлюючи цим самим роздратування й нетерплячку. Саме негативне ставлення до співрозмовника дозволяє йому інтерпретувати, використовуючи пояснення, цілком нейтральне висловлення першого мовця відповідно до власного бачення цієї ситуації, а відтак засвідчити своє небажання продовжувати спілкування в цілому. Ілокутивний потенціал останнього висловлення полягає саме в непрямій відмові першому мовцеві в майбутніх зустрічах.
У разі, якщо слухач свідомо йде на викривлення в своєму (пояснювальному) твердженні-перепитуванні змісту висловлення першого мовця, виникає конфлікт непорозуміння, який, наприклад, сприятиме розгортанню дискусії (якщо перекручення змісту другим слухачем було свідомим ходом), або ж стимулюванню першого мовця до низки нових пояснень (у разі конструктивної бесіди), або ж припиненню спілкування взагалі (комунікативного провалу, який може мати найрізноманітніші підстави). У такому контексті, як :
- Чи не уявляєте ви мене одним із тих йолопів, що з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одно слово - досягти становища й заможності, як тепер кажуть? Такі люди - а їх безліч, ними кишить земля - нагадують мені жуків, що з поважним виглядом качають гнойові кульки...
- Ви спрощуєте, - озвався Городовський. - Ну, як можна сказати, що людьми рухають лише ці ниці мотиви - гроші, становище? Ви ігноруєте те, без чого людське життя стає просто незрозумілим...
- Тобто кульки духовного гною? Так звані вищі пориви душі? Не ігнорую... (В. Підмогильний) діалог відбувається у формі дискусії, причому з високим рівнем критичного ставлення співрозмовників до змісту висловлень один одного. Саме це дозволяє першому мовцеві на одному з етапів перехопити ініціативу, оскільки синтаксичний спосіб, обраний другим мовцем для подання аргументу, а саме початковий компонент пояснювальної конструкції-словосполучення у вигляді займенниково-співвідносного утворення (дескрипція передбачуваного імені) повністю прогнозував зміст пояснювального компонента. Дискусійна напруга та передбачуваність аргументу стали тими чинниками, що дозволили першому співрозмовникові порушити принцип ввічливості й завершити висловлення такою вербальною репрезентацією кореферентного позамовного явища, яка дозволила мовцеві бути більш переконливим (оскільки правий той, хто говорить останнім).
Функціювання пояснювальних висловлень у вигляді розчленованих структур, де перша частина належить одному мовцеві, а інша - другому є без сумніву одним із найяскравіших прикладів взаєморозуміння між учасниками комунікації. Як відомо, успішність комунікації визначається тим, наскільки точно адресат розпізнає ілокутивний намір мовця. Це засвідчує такий приклад : пояснювальний конструкція мовленнєвий інтерпретаційний
Золотницький. Слухай же! Яким Демченко - єсть він мені такий самий ворог, як і тобі. До смерті ворог!
Яким. І пан добродій хотів би над їм помститися?
Золотницький. Хотів би.
Яким. Ну, а я ж вам нащо здався?
Золотницький. Мені треба рук до помсти.
Яким. Тобто : чи не позичу я вам своїх?
Золотницький. Твої - руки, моє - золото (Б. Грінченко), у якому пояснювальний компонент є експлікацією ілокутивного наміру першого мовця : попрохати свого співрозмовника про допомогу.
Отже, комунікативний аспект дослідження пояснювальних конструкцій передбачає залучення поняття мовленнєвого контексту. Це достатнє смислове оточення, яке дозволяє більш чітко й аргументовано простежити закономірності утворення й функціювання пояснювальних ьконструкцій [5, с. 25-29].
У таких контекстах функція пояснювального компонента у чужому мовленні фактично полягає у верифікації суджень мовця і є підтвердженням або запереченням того, що своїми висловленнями він досяг відповідної мети комунікації. Так, ілюструє ситуацію спілкування, коли мовці дотримуються принципу щирості такий діалогічний контекст:
- Фортепіано те саме, - сказала вона (тітка Аполінарія - С. Г.). - І фотокартки ті самі. Ні, однієї бракує.
- Авжеж, - мовила Ванда. - Я вам уже про це розказувала.
- Тобто не захотіла розказувати, - поправила Аполінарія. - При цьому янголику не захотіла, - кощава рука Аполінарії потяглася до Мирославиної голови (В. Шевчук), у якому пояснювальна репліка могла б стати причиною для припинення спілкування, оскільки її автор відкрито викриває неправдивість висловлення співрозмовника. Проте до ілокутивного наміру автора пояснювального компонента це не входить, що й засвідчує використання наступної репліки, в якій Аполінарія висловлює розуміння імплікації нещирості у висловленні Ванди (небажання говорити про сімейні таємниці при малій дитині). Ілокутивний потенціал такого висловлення полягає саме в непрямій відмові першому мовцеві в майбутніх зустрічах.
У разі, якщо слухач свідомо йде на викривлення в своєму (пояснювальному) твердженні-перепитуванні змісту висловлення першого мовця, виникає конфлікт непорозуміння, який, наприклад, сприятиме розгортанню дискусії (якщо перекручення змісту другим слухачем було свідомим ходом), або ж стимулюванню першого мовця до низки нових пояснень (у разі конструктивної бесіди), або ж припиненню спілкування взагалі (комунікативного провалу, який може мати найрізноманітніші підстави).
За принципом ефективної комунікативної взаємодії побудований такий діалогічний контекст:
- Не хвались так, Васюто, - відповів своїм поважним голосом Карпо, - короткі-бо очі людськії, не видко їм кінця ділові.
- Тобто: кажи гоц, як перескочиш? Та вже якось перескочимо (Б. Грінченко), де другий мовець «розгадує» іронічно-метафоричний зміст висловлення першого мовця й подає його інтерпретацію, яка дозволяє йому ствердити власну переконаність у можливості бути таким впевненим.
Яскравим свідченням однієї з причин появи пояснювальних висловлень є такий приклад (діалог відбувається між чоловіком та дружиною, при цьому жінка підозрює чоловіка у зраді, а тому веде цілеспрямовану стратегію випитування, тобто однобічно недотриманим є принцип щирості): Врешті Гаїнка озвалася :
- А що ти сьогодні в волості чув?
- Та так... нічого... оддав гроші та й вернувся.
- А у Васюти не був?
- Ні! А чого б я там мав у його бути?
- Та хіба я знаю?... Та ж у вас усе справи... Та й давно вже в його не був...
- Давно? А учора?
- Чи то пак : він у нас давно не був.
- А хіба ж як я до його піду, дак то він у нас буде?
- Та... ну... може, прийде...
- А нащо тобі той Васюта?
- Да так... він такий гарний, веселий, балакучий...
Гаїнка, заплутавшись із тим васютою, плела, аби плести, а Зінько думав:
- Чого це вона так його вихваляє, у якому мовець виправляє сказане в попередньому висловленні внаслідок неконтрольованості спілкування: насправді співрозмовницю цікавить зовсім не Васюта, а інший знайомий її чоловіка - Грицько, до дружини якого (за її підозрою) він залицяється. Бажання не викрити своєї підозри примушує співрозмовницю починати здалеку, але неактуальність цього блоку спілкування, опосередкована співвіднесеність його з основним завданням комунікації (випитати актуальну інформацію), спричинює безконтрольність ведення діалогу, про що свідчить пояснювальне висловлення. Це, врешті, й стає для співрозмовника підставою запідозрити співрозмовницю в нещирості, а відтак шукати істинних причин цього, тобто сприяє посиленню діяльності чоловіка щодо визначення ілокутивного наміру співрозмовниці. Проте віддаленість теми бесіди від основного, що хотіла випитати співрозмовниця, не дозволяє співрозмовникові виявити справжню мету спілкування. У продовженні цього діалогу дружина наближається до безпосередньої теми :
- А до Грицька ти часто ходиш?
- Ще й частіше ходитиму, бо треба ж учити його читати... А завтра ввечері вдвох підемо - читання гуртове буде.
Ця відповідь запекла коло серця Гаїнці (Б. Грінченко), але нерозпізнаний чоловіком ілокутивний намір дружини сприяв тому, що отримана нею відповідь тільки посилила підозру.
За схожою моделлю, тобто коли комунікація здійснюється на засадах нещирості, побудований такий діалог:
- А скажіть, хто перший убитого Грицька побачив?
- Та Зінько ж Сивашенко.
- Хм... І не сусіда йому, а перший побачив... Сусіди ще не кинулись, а він уже й побачив...
- Та й Юхим же слідком за їм, бо він, - каже, - в двір, а Зінько з сіней!
- Ото ж то й то, що Зінько з сіней! А як на вашу думку, Григоріє Павловичу, - мабуть, той, хто перший побачив, той найбільше й зна про це діло?
- Тобто - щоб Зінько? - здивувався Копаниця.
- А що ж? Хіба ж Зінько такий святий, що не може цього зробити (Б. Грінченко), але на відміну від попереднього, пояснювальний компонент у діалозі належить другому співрозмовникові, який розгадав прихований намір першого - звинуватити на підставі фактів та припущень третю особу в злочині.
Висновки
Отже, на рівні діалогічного мовлення пояснювальні висловлення можуть функціювати як висловлення, продуковані одним мовцем, та висловлення, що мають розчленовану структуру, коли пояснюване належить одному, а пояснювальне - іншому комунікантові. Конструкції останнього типу становлять яскраве свідчення взаєморозуміння мовців у процесі спілкування. Комунікативний аспект дослідження пояснювальних конструкцій як діалогу передбачає залучення поняття мовленнєвого контексту. Це достатнє смислове оточення, яке дозволяє більш чітко й аргументовано простежити закономірності утворення й функціювання пояснювальних конструкцій.
Список літератури
1. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 668-684.
2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф. С. Бацевич. К.: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. М., 1981. С. 74-75.
4. Глазова С. М. Зумовленість пояснення комунікативною спрямованістю висловлення / С. М. Глазова // Актуальні проблеми синтаксису: матеріали Міжнародної наукової конференції / Укл. Гуйванюк Н. (наук. ред.) - Чернівці: РУТА, 2006. С. 143-146.
5. Глазова С.М. Особливості пояснювально- ототожнювальних конструкцій у монологічних і діалогічних контекстах / С.М. Глазова // Українська мова і література в школі. № 1 (79). 2010. С. 25-29.
6. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения / Д. Гордон, Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 276-302.
7. Комина Н. А. Систематика комуникативно-прагматических типов высказывания / Н. А. Комина // Прагматические аспекты функционирования языка. Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1983. С. 93-101.
8. Матезиус В.О. О так называемом актуальном членении предложения / В.О. Матезиус // Пражский лингвистический кружок. М.: Наука, 1967. С. 239-245.
9. Падучева Е. В. Актуализация предложения в составе речевого акта / Е. В. Падучева // Формальное представление лингвистической информации. Новосибирск: ВЦ СО АН СССР, 1982. С. 38-63.
10. Серль Дж., Вандервекен Д. Основные понятия исчисления речевых актов // Новое в зарубежной лингвистике / Дж. Серль, Д. Вандервекен. М.: Прогресс, 1986. Вып. 18. С. 242-263.
ш
...Подобные документы
Загальні властивості безособових форм дієслова в англійській мові. Особливості інфінітивних конструкцій як форми англійського дієслова, їх синтаксичні функції. Аналіз способів англо-українського перекладу речення з суб’єктним інфінітивним зворотом.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 14.05.2014Дослідження граматичних особливостей та функціональних характеристик синтаксичних конструкцій зі звертаннями у поетичному тексті. Реалізація звертання як компонента комунікативного акту. Аналіз статусу номінацій адресата мовлення у структурі висловлення.
дипломная работа [141,6 K], добавлен 19.09.2014Розгляд проблеми передачі функціональних значень синтаксичних структур, де придаткові виступають в ролі одного з членів речення. Поняття емфази, особливості її використання. Аналіз перекладу емфатичних конструкцій англійської мови, можливі труднощі.
курсовая работа [30,6 K], добавлен 23.09.2013Шляхи розвитку інфінітивних конструкцій в англійській мові у різні періоди. Відомості про інфінітив та інфінітивні конструкції. Структурні особливості інфінітивних конструкцій в англійській мові та засоби їх перекладу з англійської на українську мову.
курсовая работа [233,0 K], добавлен 16.07.2009Поняття про герундій та його функція у реченні. Особливості перекладу герундія після прийменників. Варіанти перекладу герундія залежно від виконуваних функцій. Аналіз способів перекладу пасивного і перфектного герундія, його зворотів та конструкцій.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 10.03.2013Суть поняття вставні та вставлені конструкції та їх особливості, причини вживання у періодиці. Визначення ролі вживання розмовних слів та конструкцій на формування правильної літературної української мови на базі аналізу українських періодичних видань.
курсовая работа [29,9 K], добавлен 22.11.2014Аналіз тематичної диференціації англомовної термінології косметологічної галузі та особливості її функціонування у спеціальних контекстах. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Використання іменника як стрижневого елемента.
статья [25,6 K], добавлен 07.08.2017Дослідження авторства і варіативності місця розташування анотацій й текстів-відгуків. Порівняльний аналіз синтаксичних конструкцій, що є типовими для даних текстів. Зв’язок засобів, що використовуються в анотаціях із функціональною навантаженістю текстів.
статья [19,7 K], добавлен 18.08.2017Дослідження паронімічних та парономастичних явищ, і паронімічних конструкцій. Паронім як частина словникової системи англійської мови. Явище паронімії і парономазії (парономасії) та особливості, пов’язані з вживанням паронімів в англійській мові.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 15.05.2008Мовна особистість в аспекті лінгвістичного дослідження. Особливості продукування дискурсу мовною особистістю. Індекси мовної особистості українських та американських керівників держав у гендерному аспекті. Особливості перекладу промов політичного діяча.
дипломная работа [98,6 K], добавлен 25.07.2012Конструкції та комплекти з дієприкметником, їх види та функції у реченні. Визначення основних прийомів, способів, синтаксичних особливостей перекладу англійських абсолютних дієприкметникових зворотів; дослідження їх лексико-семантичноі трансформації.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 31.01.2011Дослідження становлення герундія в англійській мові та поняття вторинної предикації. Статус герундіальної дієслівної форми. Поняття предикативності та її види. Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації. Синтаксичні функції герундія.
курсовая работа [88,2 K], добавлен 12.10.2013Розгляд поняття, будови та синтаксичних функцій порівняльних конструкцій як структурної одиниці мовної системи. Ознайомлення із формами вираження та типами конструкцій порівняння як прийому художнього зображення, що зустрічаються у творах В. Симоненка.
реферат [62,5 K], добавлен 04.12.2010Загальна характеристика ідіом, їх місце в сучасній системі фразеологічних одиниць мови. Особливості, види, типи, форми, методи та практичні аспекти перекладу художнього тексту. Аналіз перекладу мовних конструкцій та ідіоматичних одиниць в художніх творах.
дипломная работа [137,2 K], добавлен 13.09.2010Дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики, об’єкт та предмет дослідження, актуальні питання дискурсології. Політична промова як жанр політичного дискурсу. Аналіз засобів вираження адресата на морфологічному, семантичному та прагматичному рівнях.
курсовая работа [85,0 K], добавлен 25.10.2011Аналіз фонових знань, необхідних перекладачеві для перекладу ділових листів: загальна їх характеристика та особливості ділової кореспонденції. Зміст та стиль ділового листа, відсоткове співвідношення та аналіз граматичних конструкцій при його перекладі.
курсовая работа [63,2 K], добавлен 07.11.2011Гендерні особливості комунікативної взаємодії та її стратегії. Гендерний аспект вживання мовленнєвих актів і засобів їх модифікації. Лексико-стилістичний аспект відображення гендерної вербальної поведінки чоловіків і жінок у сучасній англійській драмі.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 18.10.2011Вивчення особливостей звукової будови української мови. Виявлення комбінаторних та позиційних алофонів фонеми. Аналіз типів губної артикуляції дикторів. Застосуванням прийомів осцилографування та спектрометрування при проведенні фонетичного дослідження.
статья [996,4 K], добавлен 22.02.2018Загальна характеристика концепції формування єдиної української літературної мови І. Франка. Розгляд конструкцій з дієслівними формами. Аналіз української церковно-полемічної літератури XVI-XVII століть. Сутність поняття "анатомічний фразеологізм".
контрольная работа [45,2 K], добавлен 04.01.2014Мовна ситуація в аспекті соціолінгвістики. Поняття мовної ситуації, рідна й державна мова в мовній політиці. Соціолінгвістичні методи дослідження мовної ситуації, проблема мовної ситуації в АР Крим. Дослідження мовно-етнічної ідентифікації кримчан.
дипломная работа [74,3 K], добавлен 04.04.2013
