Роль фонового знання для адекватного сприйняття та перекладу медійного дискурсу

Постановка проблеми

медійний дискурс фонове знання перекладознавство

Лінгвістична наука XXI століття віддзеркалює великий інтерес дослідників до вирішення питань міжкультурної комунікації, особливостей розповсюдження інформації, способів передачі її адресату, різновидів декодування отриманих повідомлень. Найбільш привабливою для міжнаціональної взаємодії виявляється інформація, котра існує у медіа просторі у вигляді новинних повідомлень, фільмів, висловлень у соціальних мережах, тощо. На сучасному етапі великий інтерес для розв'язання лінгвістичних проблем медіа комунікації та перекладознавства викликають роботи Ф.С. Бацевича, Р.П.Зорівчак, Л.М. Черноватого, Т.Г. Добросклонської, Н.І Лютянської, Б. Потятиника, В.В. Різуна, Г.Є. Черемхівки, Л.І. Шевченко, а інших науковців, в яких висвітлюються актуальні питання комунікативної лінгвістики, медійного дискурсу та проблеми, пов'язані з перекладом, включаючи передачу лінгвокультурної складової.

Актуальні тенденції світового розвитку, перехід до так званого інформаційного суспільства, розширення масштабів міжкультурної взаємодії, а також вирішення проблем у рамках міжнародної спільноти, здійснюють значний вплив на систему освіти та передбачають підготовку фахівців, здатних швидко пристосовуватися до змін, мати сучасне гнучке професійно спрямоване мислення. У сфері перекладознавства це викликає необхідність забезпечення такої якості міжмовної комунікації, коли текстова одиниця мови перекладу стає повноцінною комунікативною заміною оригіналу та враховує усі його культурні та національно-специфічні характеристики. Підкреслим особливу цінність принципу культурної ідентичності у процесі самовизначення суспільства, в тому числі у міжнародних відносинах. Отже, підготовка майбутніх філологів та перекладачів потребує максимального розширення фонового знання, пояснення його впливу на якість перекладу, створення науково обґрунтованої системи вправ які сприятимуть підготовці висококваліфікованих фахівців. Як відмічає І.В. Корунець, «обов'язковою умовою становлення перекладача й тлумача є оволодіння ними так званими фоновими знаннями (реаліями) обох мов ... поряд із словником лексичних одиниць усіх класів слів - частин мови (як повнозначних, так і функціональних), які складають так званий універсальний словник загальновживаної в усіх мовах лексики, в тому числі й ідиомів, усталених виразів та інтернаціоналізмі, фаховий тлумач і перекладач має ще добре знати бодай усі найважливіші в країні іноземної мови історичні події та колоритні історичні постаті, цікаві географічні місця, пам'ятки культури, міфологію казкових героїв, традиції та національні звичаї народів, з мови яких, чи на мови яких здійснюються переклади і тлумачення»¹

Виклад основного матеріалу. Перекладач має сприймати як художні твори, написані у різні історичні періоди, так і різні наукові, публіцистичні, газетні та інші тексти у світі певних національно-культурних традицій, спілкуватися у межах різних соціальних груп людей, розуміти діалектичну багатогранність конкретно-історичних та соціо-культурних цінностей кожної епохи. Соціально-культурні мовні та мовленнєві прояви мають тісні зв'язки з формуванням фонових знань у процесі вивчення мови та її перекладу. До фонових зазвичай відносять різні види знання, котрі здатні вплинути на процес комунікації та сприяють інтерпретації комунікативної поведінки мовця, впливають на очікування та пресупозиції і певним чином є невід'ємною часткою комунікативної ситуації. «Фонові знання (фонова інформація) - це додаткові екстралінгвістичні наукові, культурні, етнічні та ін. знання, що здатні покращити переклад, допомогти перекладачеві більш точно і правильно відтворити оригінальний твір»^Корунець І.В. (2008), Вступ до перекладознавства. Підручник, Вінниця: Нова Книга, 512 с.Гудманян А.Г. (2017), Вступ до перекладознавства : навчальний посібник для студентів спеціальності «Переклад», Вінниця: Нова книга, 296 с..

Фонові знання можливо віднести до так званих «готових смислів», котрі у рамках однієї культури варіюються в залежності від соціального статусу, особистого опиту та інших факторівШеина И. М. (2009), Роль фоновых знаний в понимании иноязычного текста, Вестник Северного (Арктического) федерального университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки, С. 112.. Під фоновими знаннями зазвичай розуміють різні типи знання, що впливають на процеси комунікації. Термін «фонові знання» є перекладом англійського терміну «backgroundknowledge».Фонові знання у найпростішому вигляді визначають як знання реалій мовцем та слухачем, що є основою мовного спілкування^Комиссаров В. Н. (2002), Современное переводоведение: учеб.пособие, М.: ЭТС, 424 с., або як спільне усвідомлення певних реалій мовцем та слухачем, при забезпеченні глибинних умов мовленнєвого спілкування, з урахуванням поведінки людини, системи її поглядів, етичних оцінок та смаків, представлених у вигляді системи знань відповідної галузі, якої стосується текст оригіналу, та когнітивного досвіду перекладача в означеній областіКрюков А. Н. (1988), Фоновые знания и языковая коммуникация, М.: Наука, С. 19-34.. На думку дослідників, фонові знання представляють багатовимірне коло даних про специфіку країни, мову якої вивчають, її національну культуру та особливості вербальної та невербальної поведінки тих, хто спілкується. На глибину сприйняття фонових знань впливають вікові особливості людини, рівень її розумового та естетичного розвитку. Розуміння й орієнтація особистості як представника національної лінгвокультури в її базових елементах, розуміння етнопсихологічної та соціальної ідентичності, притаманних вітчизняній культурі, формуються вже з першого курсу навчання в університеті. Цьому сприяє, низка певних фахових дисциплін, що підвищують рівень професіоналізму та сприяють розширенню бази фонового знання.

Культурна обумовленість фонового знання стає його найважливішою характеристикою. Тому велике значення набувають країнознавчі та лінгво-країнознавчі знання. Країнознавчий і етнокультурологічний принципи вивчення різного текстового матеріалу передбачає ознайомлення з побутом, традиціями, історією народу, мова і література якого вивчається. Цільовий підхід у цьому напрямку передбачає не просто надання лінгвістичної інформації про ту чи ту країну, а наукові систематичні знання інформаційно-культурологічного- Вип. 41.141 характеру, не завжди прямо пов'язані з інформацією певного тексту, виходячи за його межі, проте без них його розуміння може бути не повним, а, інколи, неможливим. Розуміння передує процесу перекладу та ґрунтується, поміж інших чинників, на фонових знаннях та особистому досвіді перекладача. Тому усвідомлене чи неусвідомлене часткове нерозуміння тексту оригіналу, впливає на якість перекладу і спричиняє спотворення інформації, або порушення норм перекладу і врешті-решт непорозуміння у комунікативній сфері. Отже, завдання підготовки майбутніх перекладачів полягає в тому, щоб поступово та максимально розширювати обсяг фонової інформації за рахунок збільшення номенклатури тематичних блоків, з метою зменшити ризик виникнення перекладацьких труднощів та помилок, обумовлених нестачею ти відсутністю відповідних знань.

Згідно з класифікацією Б. Хаслет, можна ввиділити чотири типи фонового знання, що впливає на процеси комунікації, а саме: «повсякденні знання» як наївна картина світу; культурні знання, що мають зв'язок з цінностями рідної культури; знання про правила взаємодії в різних комунікативних ситуаціях; лінгвістичні знання (мовна компетенція) Haslett В. (1987), Communication, strategic action on context. Hillsdale, N.J., 287 р.

Фонове знання проявляє свою сутність тільки в осмисленому висловленні та надає йому багатий вимір. Лінгвістичні розвідки прагнуть виявити те, як фонове знання у якості невербального мовленнєвого компоненту покращує мовленєвий твір, що у процесі комунікації експлікується, а що залишається імпліцитно вираженим, що відбувається при сприйнятті тексту іншомовної культури реципієнтом, котрий має достатню мовну компетенцію, але недостатню соціокультурну компетенцію тощо. Тому на процес створення лінгвістичної бази сучасного перекладознавства впливає і соціолінгвістика, котра вивчає різні проблемні аспекти «мови і суспільства». Особливу цінність в означеному напрямку представляють два взаємодоповнюючих підходи. З одного боку, мова розглядається як єдине соціально-культурне ціле, що відбиває особливості певного етносу як носія культури, та виділяє його серед інших культур. З іншого боку, вивчаються різні види варіативності в мові, які пов'язуються з неоднорідністю і багатогранністю суспільного життя, існуванням соціальних, професійних та інших відмінностей між людьми в рамках однієї культури.

З розвитком публічних комунікацій йде паралельний розвиток лінгвістичної науки, яка займається її вивченням. Медіа лінгвістика розглядає такі питання, як: теоретичні засади та суспільні передумови виникнення означеного наукового дослідження; роль ЗМІ в динаміці мовних процесів; функціонально-стилістичний статус медіа мовлення; поняття медіа тексту як базової категорії медіалінгвістики.; опис методів вивчення текстів масової інформації; аналіз лінгвостилістичних ознак основних типів і жанрів медіа текстів -друкованих, електронних, інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних; дослідження різних аспектів медіа дискурсу в контексті міжкультурної комунікації та інші. ШевченкоЛ.І. (2014), Медіалінгвістика: словник термінів і понять,К. : ВПЦ «Київськийуніверситет», 380 с. Медіа комунікацію, що знаходить своє втілення в газетах, журналах, на радіо, телебаченні, в Інтернеті, також досліджують у рамках теорії комунікації, публіцистики, журналістики, соціології, політології, суспільствознавства, психології та педагогіки. Медійна комунікація відбувається на різних мовах, тому вивчення факторів, які впливають на адекватні способи її передачі є одним з актуальних спрямувань розвитку гуманітарного знання, оскільки усі сфери життя світової спільноти, а саме: економіка, політика, культура, спорт та особисте життя певною мірою зачіпають інтереси кожної людини.

Необхідність відображення різних сторін життя суспільства призводить до тісної взаємодії медійного дискурсу з іншими типами дискурсу, вживаючи різні запозичені поняття і терміни. Тобто відбувається взаємовплив і взаємопроникнення моделей різних видів дискурсів, що сприяє постійному розвитку та трансформаціям всередині медійного дискурсу і викликає постійний інтерес дослідників. Так, наприклад. з боку розмовної мови в медійний дискурс, у великій кількості проникають мовні кліше що дозволяє нам казати про наявність інтертекстуальних зв'язків між медійним та побутовим дискурсами.

Сьогодні розрізняють також політичний, релігійний, рекламний та інші медіа дискурси, враховуючи те, що усі вони передбачають наявність певних принципів та правил утворення, трансляції та інтерпретації. Медіа дискурс досліджують як тематично сфокусовану, соціо - культурно обумовлену мовленнєву та розумову діяльність у мас-медійному просторі. Його принциповою відмінністю є те, що крім продукування певних знань, оцінок об'єктів і їх образів він створює уявлення про способи трансляції певного знання. Такий дискурс має своїм центральним предметом не стільки, скажемо, політичні процеси, скільки способи їх опису та передачі знання про них.

«Медіа дискурс - це тип мовленнєвої діяльності в медіа, спроектований на інформування аудиторії щодо різних сфер суспільного життя засобами масової комунікації (через телебачення, радіо, Інтернет, друковану пресу та ін.). Відповідно, прийнято диференціювати, напр., політичний, культурний, науковий, спортивний та інші медіа дискурси, що можуть відрізнятися специфікою апеляції до мовної свідомості реципієнта, її лінгвістичними й екстралінгвістичними характеристиками, потенційним результатом» Шевченко І. С. (2005), Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу, Дискурс як когнітивно- комунікативний феномен, Харків : Константа, C. 105-117..

Медіа дискурс несе на собі печатку генеруючого його лінгво-культурного коду, який представляє систему культурних, мовних та мовленнєвих характеристик, які обслуговують комунікативні потреби суспільства. В залежності від жанрово-функціональних особливостей медійного простору, в якому реалізується дискурс, можливо виділити такі типи медійного дискурсу, от-як: новини, реклама, промоційний дискурс (PR);в залежності від мети - інформаційний, аналітичний, публіцистичний, ідентифікаційний, репрезентативний, ідеологічний дискурс тощо Лютянська Н.І. (2014), Мас-медійний дискурс: типологічні та структурно -організаційні особливості, Ніжин : Ніжинський державний університет ім. МиколиГоголя, С. 136-142.. Розглядаючи проблему жанрової диференціації медіа текстів, зарубіжна лінгвістика в першу чергу протиставляє два ключових жанри: newsта views.На підставі цього в британській пресі виділяють наступні інформаційні жанри (newsstory, backgroundarticle, report)та інтерпретаційні (leader/ editorial, commentary, sketch),які відповідно здійснюють функцію інформування та інтерпретування (ideology).Поряд з цими групами існує третя група жанрів, що виконує функцію розваги (entertainment), соціального зв'язку, афіліації (sociallinkage)і освіти (education/instruction) Durant A. (2009), Language and Media: a resource book for students, Abingdon: Routledge, 269 p..

Мета медіа дискурсу реалізується в комунікативному плані та конкретизується в певних комунікативних характеристиках. Статусно-рольові та ситуативно-комунікативні особливості учасників спілкування, умови передачі та отримання мультимедійних повідомлень, стратегії спілкування, засоби комунікації впливають на особливості інтерпретації повідомлень.

За останні десятиліття намітилася тенденція до появи різноманітних іншомовних інтертекстуальних елементів, як-от:іншомовних цитат, супроводжуваних, або не супроводжуваних перекладом, які покликані урізноманітнити медійний дискурс шляхом апеляції до іноземного тексту, іноземних авторів, надати вагу авторській думці. Відмітимо, що іноземні слова, які мають національно-культурну специфіку, є надзвичайно важливими для медійного дискурсу, оскільки переводять його на більш високий рівень інтердискурсивності, пов'язуючи не тільки різні дискурси усередині однієї мовної єдності, але виходять на рівень міжкультурної комунікації, об'єднуючи носіїв різних мов.

Наприклад, латинські фрази у англомовному тексті: «Si vis pacem, para bellum» - Бажаєш миру, готуйся до війни, «Acta nonverba» - Справи - не слова!, «Aquila non captat muscas» - Орел не ловить мух. Такий підхід у тексті оригіналу може бути бажанням користувача бути оригінальним, або свідчити про намагання привернути увагу до певної інформації у тексті.

Це також можуть бути посилання на вислови відомих письменників, політиків або суспільних діячів, як-от слова Бенджаміна Франкліна, одного з американських президентів: «You can fool someof the people all of the time, and all of the people someof the time, but youcannot fool all of the people all of the time!».Цитати відомих осіб ми також можемо помітити у формі медіа статусів, які використовують у соціальних мережах для позначення особистого ставлення до життя: «Success consists of going from failure to failure without loss of enthusiasm» (Winston Churchill), «You miss 100% of the shots you do not take» (Wayne Gretzky - канадський хокеїст), «Fall seven times and stand up eight» (Японське прислів 'я).

Головною особливістю та складністю перекладу подібних явищ є необхідність передати певні образні елементи, котрі часто потребуют ьвживаннятрансформацій, як-отприперекладівиразу«Turn your deaf ear to the audience» перекладено, як««Не звертайте увагу на аудиторію».

Особливою рисою медіадискурсу є сааме об'єм різноманітної інформації, відомий лише реципієнтам оригіналу та маловідомий, або невідомий реципієнтам перекладу. Це визначає високий рівень специфічної інформації та підвищує роль контексту у перекладі. Оскільки медіа контекст спирається на культурні фактори, контекст перекладного медіа дискурсу набуває рис, характерних для міжкультурного типу комунікації. На думку Г. Добросклонської, «культурологічний контекст» представляє структуровану за рівнями сукупність усієї культурозначимої інформації Добросклонская Т. Г. (2000), Вопросы изучения медиа текстов: Опыт исследования современной английской медиа речи, М.: МАКС Пресс, С. 58-60..

Іще однією складністю сприйняття та перекладу є вживання у медіа просторі приказок та прислів'їв. Їх часткове або повне нерозуміння призводить до неможливості правильного перекладу. Наприклад, при нерозумінні того, що таке ««фількіна грамота», ««бити баклуші», «Дем'янова юшка» адекватний переклад виявляється доволі сумнівним. Перекладачі також мають пам'ятати, що переклад крилатих виразів, приказок та прислів'я, дуже важливу роль відіграє контекст, котрий дозволяє робити переклад з використанням тих чи інших образів, що є найбільш сприятливими та зрозумілими для носіїв культури отримувача інформації.

Для перекладного медіа дискурсу характерним стає наявність двох мовних картин світу, інформація яких перехрещується, що визначає різне розуміння, неспівпадіння, та різну категорізацію дійсності і концептосферу. Наприклад, при перекладі рекламного медіа дискурсу досить частотним є вживання англіцизмів: банер- рекламний планшет, білборд - щдтова реклама, семплінг - безкоштовна роздача рекламних товарів. Вживання тих слів прагне переорієнтувати стереотипні очікування користувачів.

Соціально-культурні фактори відіграють дуже велику роль у формуванні фонових знань, без яких неможливо інтерпретувати мовні висловлювання. Найбільший інтерес для теорії і практики перекладу представляють повідомлення, що безпосередньо відображають умови життя і звичаї представників певної культури. У кожній культурі існують свої способи запобігання небажаного розвитку подій. Так, наприклад при вирішенні дуже складних питань у різних культурах реагують по-своєму: ««Thisappointmentwillmakeorbreakme, sokeepyourfingerscrossed, please» - ««Ця зустріч вирішить мою долю, так що свари мене».

Важливе місце у правильному розумінні повідомлень займає вміння визначати та перекладати так звану популярну лексику, котра у різних мовах та культурах не є однаковою, а фрази, які є дуже частотними та популярними в одній мові, можуть бути не часто вживаними в іншій. Наприклад: «from the bottom of my heart / від усього серця, give somebody the go-ahead / підтримати у справі, person-to-person diplomacy / народна дипломатія». Оскільки популярна лексика міститься як у політичних медіа текстах, так і в повсякденному мережевому мовленні, її знання має важливе значення для успішного перекладу. До складнощів розуміння та перекладу слід віднести і нові клішовані вирази, корті ще не мають пояснення у словниках. Прикладами перекладу клішованих фраз можуть бути наступні: політичні - ««drawaveilover/обійти мовчанням, bittentrack/відома доріжка»; побутові - ««facethemusic/Ме кланятися перед складнощами, eathumblepie/ мовчки поглинути образу»; натуралістичні - «sportofnature/гра природи; freezetothemarrow/замерзнути до кісток». Найкращим способом їх перекладу є пошук аналогічних відповідностей на мові перекладу.

Важливу роль у процесі поширення фонових знань відіграє національно маркована лексика, яка, зазвичай, виконує дві функції - номінативну та оцінну. Наприклад, для назви унікальних або екзотичних явищ Південної Бессарабії, ми знаходимо відповідні лексичні одиниці: «Наша булка така гарна» - «Ourfiancйe issocute»,для регіонального позначення та оцінки нареченої, «В нас іще пуканці є?» - «Isthereanymorepop-corn?»,для регіонального позначення поп-корну, посилаючись на спосіб його приготування та звукове відтворення процесу. В шлюбних оголошеннях ми часто можемо зустріти прикметник «порядний/порядна» які характеризують людину як чесну та надійну «honest/decent». Причому прикметник «чесний» в оригінальному оголошенні може бути відсутнім. Незнання підґрунтя подібного найменування може призвести до помилок.

Зарубіжні журналісти теж вживають багато запозичень культурно-детермінованої української лексики для збереження культурного контексту в англійській мові. Наприклад: Maslenitsa; Parks of culture and leisure; Maidan, Vyshyvanka, Hopak.

Однією із складових фонового знання є позначення та особливості приготування кулінарних страв. На території Південної Бессарабії ми відмічаємо велике різноманіття національних назв кулінарних страв: гювеч - hotchpotch(м'ясо, що подають із овочами), кебабчета - kebabcheta(шматочки свинини або молодої вівці, приготовані в олії), сирене - sirene(овечий сир, як його називають болгари). Серед страв молдавської кухні відмітимо чорба - chobra(суп із м'яса півня, який готують разом із овочами).

Словосполучення «англійський гумор», поєднує національну приналежність, спосіб мислення та літературну традицію, це для тих, хто вивчає англійську мову є природнім та звичайним, як, скажімо, «німецький порядок», «французька легковажність» чи «іспанська гарячність». Гумористично або іронічно забарвлені висловлення можна помітити у будь-яких медіа текстах, навіть у наукових.

Наприклад, сюди можна віднести деякі тексти статусів у соціальних мережах: «I wantthatyoucameoutfrommyheartasquicklyasyougetoutofon-line/ Я хочу, щоб ти звільнив моє серце так швидко, як швидко ти зникаєш у мережі», «I neverforgetaface, butinyourcaseIwouldbegladtomakeanexception/ Я ніколи не забуваю обличчя людей, але у випадку з тобою, я була б рада зробити виняток ”, «Alwaysforgiveyourenemies; nothingannoysthemsomuch/ Завжди вибачай своїм ворогам, ніщо інше їх так не дратуватиме».Культурні уявлення українців, пов'язані з фоновою лексикою відрізняються від тих, котрі виникають в англійців при їх зверненні до слів і словосполучень, котрі є формальними еквівалентами одиниць національно-культурної семантики. Це виявляє різні культурні конотації та є причиною багатьох складнощів при перекладі з однієї мови на іншу. Коли фонові знання мають достатній об'єм, вони поєднуються з лінгвістичним контекстом, що дозволяє досягнути бажаного результату.

Висновки

Дуже помітно недостатня соціокультурна компетенція проявляється у випадках сприйняття та перекладу медійного дискурсу, який віддзеркалює одночасно мовний та культурний стани суспільства. Тому типологія різновидів фонового знання, достатнього для процесу адекватного сприйняття інформації з її подальшим перекладом потребує подальшого вивчення.

References