Композиційно-мовленнєві форми як одиниці членування художнього тексту

Ключові слова: художній текст, оповідання, опис, міркування, аналіз.

The article is devoted to the current problem - compositional-speech analysis of narrative literary text. A literary text is distinguished by its inherent variety of formal content elements that characterize the ways of expressive linguistic expression. For the expression of genre and stylistic activity, means are used, they define tonalities, architectonic forms, semantic and aesthetic information of literary texts that exist in the form of structures. These constructions, consisting of several sentences, coinciding in the work with units of content, are called composition-speech. Compositional-speech forms are elements of text formation and consist of a function that the author puts at the head of each fragment. Within the narrative literary text compositional-speech forms are manifested as certain types of text that are recognized by the semantics and syntax of their language design, allowing the author to solve various pragmatic tasks, which include the implementation of an aesthetic function of the literary text. Compositional speech forms implement the features of coherent texts, acting as complex syntactic complexes. In the most general form, compositional speech forms are complex unities that shape opinion, order its development and give it integrity and coherence. They share verbal material, making it easier to see and more acceptable. In the process of cognizing reality, the subject either directly observes events, focusing on its spatial and temporal relationships, or perceives them indirectly, establishing a connection between them; or it can do it at the same time. The analysis of compositional speech forms will be presented on the example of the English science fiction novel by Audrey Niffenegger «The Time Traveler's Wife» manifests itself in the communicative orientation of such a literary work and in its compositional speech tissue. композиційний мовленнєвий художній текст

Key words: compositional speech forms literary text, narration, description, argumentation, analysis.

В останні роки текст став об'єктом дослідження ряду наук: риторики, стилістики, семіотики, філософії, психолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики та ін. Текст, як унікальний засіб комунікації, об'єктивізує думку автора, втілює його творчий задум, передає знання про світ населений персонажами твору і робить уявлення автора про цей світ надбанням інших людей. Автор є головним компонентом структури тексту, саме він вибирає ті мовні засоби, які дозволяють йому втілити свій творчий задум.

Лінгвіст Золотова Г. О. стверджує: «Мова реалізується в безлічі текстів, усних та письмових. Або спонтанно, миттєво виникаючи для побутових і ділових потреб, або створюваних для довгого життя письменниками, вченими, лінгвістами. <...> Рівень загальної і мовної культури особистості визначається об'ємом і якістю освоєних особистістю текстів з накопичених суспільством духовних багатств» .

У даній концепції текст проголошується сталістю, на основі якої автори намагаються побудувати нову граматику, яка відображує закономірності смислів у текстах різних жанрових видів та громадського призначення.

Золотова Г. О. вводить поняття суб'єкта мовлення як творця тексту, не проводячи розмежування між «текстами» усної і письмової форм мови, більш того, між текстом і мовою взагалі. Для неї це речі одного порядку. Отже, текст являє собою усну або письмову форму висловлювання, що має певну структуру і функціонує відповідно певним законам. Однак на даному етапі розвитку науки таке визначення тексту є застарілим і непродуктивним, з огляду на те, що текст - це, перш за все, письмово зафіксовані висловлювання, що представляють собою наочний матеріал для дослідника. Робота з текстом передбачає наявність певного прописаного варіанта мовної діяльності, а поєднання мови та письма як одного цілого не представляється можливим.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день поняття текст виходить за традиційний феноменологічний кордон. Текст зберігає, акцентує і творить сутнісні характеристики буття в тій мірі, в якій він адекватно інтерпретується і сприймається суб'єктом культури. Текст, як витвір людини, відображає особливості її свідомості і мислення.

Художній текст відрізняється властивим йому різноманіттям формально- змістовних елементів, що характеризують способи експресивно-мовного втілення. Для реалізації жанрової та стилістичної діяльності є засоби, що визначають тональності, архітектонічні форми, семантичну та естетичну інформацію художніх текстів, що існують у вигляді конструкцій. Вони складаються з декількох речень, що збігаються в творі з одиницями змісту, отримали назву композиційно-мовленнєвих форми (далі: КМФ).

КМФ мають «природне» походження, тобто не просто відносяться до розділу стилістики та літературознавства, а й до всіх людей, яким притаманне їх інтуїтивне використання, бо мовномислювальна діяльність людей відтворюється саме за цими моделями.

Дослідження композиційно-мовленнєвої форми відбивалося в роботах не тільки вітчизняних, а й зарубіжних лінгвістів. В Німеччини над зазначеною проблематикою працювали такі лінгвісти як Г. Іпсен, В. Кайзер, В. Порціг та ін. Серед вітчизняних лінгвістів можна відмітити В.В. Виноградова, Н.С. Валгіну, І.М. Колєгаєву, В.А. Кухаренко та інші.

Композиційно-мовленнєві форми реалізують особливості зв'язних текстів, виступають як складні синтаксичні комплекси. У найзагальнішому вигляді композиційно- мовленнєві форми представляють собою складні єдності, які оформляють думку, упорядковують її розвиток і надають задуму цілісність і зв'язність. Вони поділяють словесний матеріал, роблячи його доступним для огляду і більш прийнятним. В процесі пізнання дійсності суб'єкт або безпосередньо спостерігає події, акцентуючи увагу на його просторових і часових співвідношеннях, або сприймає їх опосередковано, встановлюючи між ними зв'язок; або може робити це одночасно. Подібні способи відтворення дійсності знаходять словесне втілення в КМФ.

Про композиційно-мовленнєві форми оповіді як про спосіб побудови твору відомо з часів М.Т. Цицерона, який згадував у своєму трактаті «Про оратора» форми КМФ як основу будь-якої мови.

Традиційно основними вважаються КМФ «оповідання», «опис», «міркування». Кількість і види КМФ відрізняються у багатьох дослідників. Серед основних КМФ виділяють також і експозицію, аргументацію, оцінку, класифікацію, повідомлення, мову, коментар і т.д. В основі цих класифікацій знаходяться різноманітні критерії, КМФ отримують різні найменування, але існування 3-х основних форм: оповідання, опису, міркування, є безумовним.

Для кращого розуміння особливостей композиційно-мовленнєвих форм, необхідно більш детально розглянути кожну з них і навести приклади.

Аналізувати КМФ ми будемо на прикладі англомовного науково-фантастичного роману Audrey Niffenegger «The Time Traveler's Wife» («Дружина мандрівника в часі»). Вибір науково-фантастичного тексту як об'єкта аналізу є доцільним, тому що вплив даного жанру яскраво виявляється в комунікативній спрямованості такого літературного твору та у його композиційно-мовленнєвій тканині.

У загальному вигляді види композиційно-мовленнєвих форм можна представити так, як зображено у наступному рисунку (мал. 1).