Роль соціокультурного аспекту у навчанні англійської мови

Постановка проблеми

Комунікативна спрямованість навчання знаходиться в центрі уваги педагогічної та методичної науки останні десятиліття і є передумовою успіху в практичному оволодінні іноземною мовою учнями. Як показує практика, атмосфера колективного спілкування, організована на основі комунікативних ситуацій, значно її поліпшила. Ситуації спонукають учнів до комунікативно-мотивованої мовленнєвої діяльності, а спілкування в таких ситуаціях дає учням можливість усвідомлено засвоювати матеріал на іноземній мові. Тому необхідно висвітлити максимально ефективні методики навчання англійської мови з чіткою комунікативною спрямованістю, які сприятимуть формуванню соціокультурної компетенції учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття соціокультурної компетенції розглядалося у працях багатьох вчених: Н.Д. Гальськової, І.Ю. Голуб, В. Каракурт, І. Воробйової, Н. Гордієнко. З лінгвістичної, педагогічної, психологічної, соціологічної, теоретичної та культурологічної точок зору комунікативну компетенцію досліджували зарубіжні вчені: Н. Брукс, М. Байрам, Е. Райд, К. Крамш, Дж. Браун та ін. Водночас роль соціокультурного аспекту як складника комунікативної компетенції залишається актуальною та потребує детального розгляду.

Метою статті є розгляд ефективних методів та технологій для формування соціокультурної компетенції.

Наукові завдання статті. Провідними завданнями статті є визначення ролі соціокультурного аспекту; надання характеристики його основних етапів та особливостей формування, розкриття моделі навчання іноземної мови за М. Байрамом.

Виклад основного матеріалу

Соціокультурний підхід визначає використання мови в соціальному та культурному контексті1. Мова, як комунікативний інструмент, завжди використовується людьми та між ними з метою осмислення навколишнього середовища та комунікації.

Основною метою вивчення іноземної мови є формування іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності учня до міжнаціонального і міжкультурного спілкування.

Цей соціокультурний аспект є важливим в навчанні англійської мови, а отже, і роль соціальної та культурної сфери в цьому процесі надзвичайно велика. Саме тому знайомство з автентичною соціокультурною сферою повинно займати важливе місце в процесі вивчення іноземної мови, зокрема й англійської Гальскова Н.Д. Межкультурное обучение: проблема целей и содержания обучения иностранным языкам. Иностранные языки в школе. № 1. 2004. С. 3-8. Голуб І.Ю. Формування у майбутніх перекладачів соціокультурної компетенції у процесі вивчення німецької мови після англійської : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. К.: Київський національний лінгвістичний університет, 2010. 24 с..

Існують різні підходи до визначення комунікативної компетенції у вітчизняних та зарубіжних лінгвістів (К. Голуб, Н. Брукс), складові компоненти якої незначно варіюються Там само. С. 15 Astashova N.A. The problem of formation of tolerance in the system of educational institutions. Tolerant Consciousness and Formation of Tolerant Relations (Theory and Practice). №2. 2003. Pp. 80-85..

Спільним все ж залишається виділення дослідниками соціокультурного складника комунікативної компетенції. Це є підтвердженням того, що представники двох різних культурних світів при високому рівні володіння мовною технікою, не можуть взаємодіяти належним чином без значного обсягу знань позамовної інформації, яка пов'язана з культурою, звичаями, духовними цінностями мови, що вивчається. Ми визначаємо соціокультурну компетентність як володіння та здатність застосовувати набір мультикультурних знань, навичок та якостей у процесі міжкультурної комунікації в конкретних умовах життя та толерантності до людей інших національностей. Формування соціокультурної компетентності здійснюється у три етапи; кожна стадія має свої завдання, зумовлені своїми цілями.

Перший етап - «мотиваційний», тобто забезпечення психологічної готовності до спілкування з усіма учнями .

Мета цього етапу - зацікавити студентів в отриманні знань про різні народи і їх культури, показати, наскільки різноманітний як світ, так і люди, що живуть в цьому світі, навчити позитивного ставлення до вивчення інших культур і допомогти утворити бажання взаємодіяти з іншими культурами.

Методист П.П. Степанов стверджує, що основна мета вчителя - не тільки дати інформацію про різні культури, а й змінити ставлення учнів до інших культур Stepanov P.P. A tolerant person: How to bring him up. Public Education. Vol. 6. 2001. Pp. 152-156..

На цьому етапі поряд з англійською використовується рідна мова, тому що інформація на рідній мові швидко згадується. Перегляд художніх та документальних фільмів, що описують побут, традиції і звичаї різних національностей і їх обговорення, виявляється ефективним засобом навчання англійської мови.

Особливе місце в сфері діалогічного спілкування посідає дискусія. Основна мета дискусії - розвиток комунікативної культури в пошуках істини. Поінформованість та розуміння проблем і протиріч, виявлення доступної інформації, перегляд знань, розвиток навичок аргументації й обґрунтування точки зору, включення знань в новий контекст - основні суттєві цілі дискусії. Н.А. Асташова стверджує, що вміло організована дискусія є найважливішою формою розвитку толерантності. У рамках роботи із слухачами за допомогою спрямованої рефлексії загальнокультурні цінності перетворюються на цінності особистісного характеру, де толерантні стосунки займають належне їм місце Astashova N.A. The problem of formation of tolerance in the system of educational institutions. Tolerant Consciousness and Formation of Tolerant Relations (Theory and Practice). №2. 2003. Pp. 80-85..

Другий етап формування соціокультурної компетентності - «інформативний». Основними цілями цього етапу є збір та обробка навчального матеріалу, який є змістом навчання. Завдання цього етапу збагатити свідомість учня через залучення до образу мовної свідомості його однолітків за кордоном - носіїв інших концептуальних систем світу. Попередній аналіз матеріалів проводиться на власному досвіді і знаннях.

Таким чином, на цьому етапі відбувається не тільки залучення учня до живої сучасної англійської мови, але і збагачення словникового запасу, розширення кругозору, «занурення» в інше культурне середовище і підвищення мотивації до вивчення іноземної мови. Навчальний матеріал, в свою чергу, повинен відповідати таким критеріям: кроскультурний зміст, сучасність, актуальність і достовірність.

Наступним кроком є організація співпраці на основі предметно-орієнтованої, мотивованої комунікативної діяльності між самими учнями та з учителем. Матеріали для спілкування не повинні вимагати спеціальних знань, але повинні викликати інтерес, спонукаючи до висловлення власної думки та оцінки. Це є завершальним етапом формування соціокультурної компетенції. Необхідно зазначити, що із введенням загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (Common European Framework of Reference for Languages - CERF) радою Європи, значна увага стала приділятися культурним аспектам навчання іноземних мов. Тому для того, аби найбільш повно розкрити компоненти соцікультурної компетенції, звернемося саме до цього документа.

У ньому зазначено, що соціокультурні знання (повсякденне життя, міжособистісні відносини, історія, цінності, переконання, табу, соціальні умовності, ритуальна поведінка), соціолінгвістичні компетенції (вітання, звернення, діалект, акцент ідіоми), прагматичні компетенції (поради, переконання, спонукання, спілкування, шаблони взаємодії) і невербальне спілкування (мова тіла, жести, зоровий контакт, проксеміка і т. д.) є найбільш фундаментальними компонентами, необхідними для розвитку міжкультурної комунікативної компетентності Каракурт В. Формування соціокультурної компетенції в процесі вивчення англійської мови як іноземної. Педагогічні науки. № 55. 2012. С. 104-108.. Важливо включати культурні заходи з самого початку навчання іноземних мов для всіх вікових груп. Мета полягає в тому, щоб збагатити обізнаність, відношення, знання та вміння учнів, що стосуються не лише цільової культури, а й власної культури та інших культур.

Наприклад, Н.Д. Гальськова зазначає, що складовою частиною мети навчання іноземних мов повинна стати міжкультурна компетенція, що має «вихід на особистість того, хто навчається, на його здібності та особистісні якості, що дозволяють йому здійснювати різні види мовленнєвої діяльності в умовах соціальної взаємодії з представниками інших лінгвосоціумов і їх культурою, іншого мовного образу світу» Гальскова Н.Д. Межкультурное обучение: проблема целей и содержания обучения иностранным языкам. Иностранные языки в школе. № 1. 2004. С. 3-8.. Важливо залучати до вивчення певних культурних явищ з самого початку навчання англійської мови учнів всіх вікових груп. Мета полягає в тому, щоб збагатити обізнаність, ставлення, знання і навички учнів, що стосуються не тільки цільової культури, але також їх власної культури та інших культур. Британський лінгвіст М. Байрам та доцент кафедри французької мови в Єльському університеті Н. Брукс стверджують, що освоєння міжкультурної комунікативної компетентності - це складне питання, що включає не тільки традиційні заняття іноземної мови. Професор М. Байрам запропонував модель навчання іноземної культури в класі, за якою вивчають англійську мову за допомогою інтеграції з рідною культурою і мовою учнів. У цій моделі можна об'єднати і використовувати два підходи.

Перший підхід полягає у використанні рідної мови учнів як засобу вивчення іноземної мови, а другий підхід полягає в інтеграції мови та культури за допомогою англійської мови як іноземної Byram M. Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Clevedon, Philadellphia: Multilingual Matters. 1997. P. 136

Таблиця 1 - це модель навчання іноземної мови, в яку включені чотири елементи: Language Learning, Language Awareness, Cultural Awareness, Cultural Experience. Надалі подана характеристика кожного компонента.