Українська мова як засіб міжнаціонального спілкування в полі мовному межиріччі Дністра і Дунаю: напрямки роботи лінгвістів

The article deals with the problem of unsatisfactory state of realization of language legislation in multilingual area between the Dniester and the Danube rivers. The author provides the necessity of complex (dialectological, sociolinguistic and didactical) investigation of the Ukrainian Language 's dialectal and literary forms functioning in the situation of language contacts with the purpose of the Ukrainian Language preservation.

Cooperation of sociolinguistic and dialectological methods in studying languages and dialects of area between the Danube and the Dniester rivers has been already seen at the level of purpose of investigation. For example, harmonization of language situation and developing of effective regional activities of language politics are impossible without taking into account origin and dynamic character of contacting dialects. Especially such important components of language politics as problem of teaching of state language in multilingual areas, its transformation in mean of international communication are also impossible without knowledge and taking into consideration origin base of native idiom for pupil. On the other hand, dialectological, in particular arealogical, comparative-historical research of idioms isn't effective without taking into consideration the character of language interaction. мовний діалектологічний український

The problem of teaching languages, in particular state language, in multinational and multilingual regions in Ukraine and in the world is facing humanity nowadays, because the results of teaching Ukrainian ethnic Ukrainians and the representatives of national minorities for 28 years are not satisfactory. So adequate using of the Ukrainian Language as a language of international communication in this area has not managed yet, though according the Constitution of Ukraine it has been only one state language.

The paper substantiates that one of the most important factor of realization of language's state status is its functioning as a mean of interethnic communication in multilingual areas of representatives of different ethnic / subethnic / language groups, in particular of the Ukrainians. The study and the monitoring of this function of the Ukrainian Language are necessary during the searching ways of improving language situation and with the purpose of control of the Ukrainian Language state status.

Key words: The Ukrainian Language, language legislation, multilingual area, territory between the Dniester and the Danube rivers

Постановка проблеми. На момент здобуття Україною незалежності у багатомовному межиріччі Дністра і Дунаю (південь Одеської обл. України) внаслідок мовної політики СРСР основним засобом міжнаціонального спілкування була російська мова. Після цього, коли мовна політика України стала визначатися статтею 10 Конституції України, згідно з якою єдиною державною мовою є українська, а також Законом УРСР "Про мови в Українській РСР", мовна ситуація в регіоні щодо використання української як мови міжнаціонального спілкування мала б змінитися, але за 28 років незалежності російська мова й досі домінує в цій функції, особливо в м. Ізмаїлі, Болградському (переважно болгарськомовному) і Ренійському (зі значним румунськомовним складником) районах.

Як відомо, державність мови передбачає обов'язковість уживання її в офіційних документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо, і якби ці пункти законів виконувалися, то й Бессарабія перейшла б вже з національно-російської на національно-українську двомовність, як це й передбачали лінгвісти ЯСПК (1994). Языковая ситуация в Придунайском крае Одесской области Украины: 1993-1994 годы. Измаил: ИДПИ. 68 с.. Тим паче, що українська мова є рідною для більшості (понад 40%) бессарабців (етнічних українців), які використовують її діалектну (південнобессарабські українські говірки) і літературну форми.

Чому не спрацював закон? Які з його вимог не виконувалися і чому? Які причини невиконання положень законодавства у різних районах півдня Одещини? Як це корелює з просторово неоднорідною мовною ситуацією в регіоні, розподілом діалектів, етнічних і субетнічних груп мовців? Як подолати перепони щодо реалізації мовного законодавства, вдосконалити наявні й розпрацювати нові ефективні заходи, спрямовані на його виконання? Ці та чимало інших питань потребують розв'язання, що особливо актуально й у світлі нового мовного закону - Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", який ставить низку завдань (стаття 3): утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування (пункт 2); забезпечення функціонування державної мови як інструмента об'єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки (пункт 3); забезпечення застосування української мови як державної на всій території України у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, а також у міжнародному спілкуванні, під час здійснення посадовими та службовими особами представницьких функцій (пункт 4); забезпечення розвитку української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам'яті та забезпечення її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації (пункт 5); підтримки української мови шляхом сприяння володінню українською мовою громадянами України; застосування української мови відповідно до вимог українського правопису та інших стандартів державної мови; запобігання вульгаризації української мови та змішування її з іншими мовами; поширення знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейської культур; популяризації діалектів і говірок української мови та їх збереження; вивчення української мови в Україні та за кордоном (пункт 6).

Таким чином, сьогодні гостро стоїть питання збереження і розвитку української національної мови в діалектній / розмовній і літературній формах у цьому лінгвально неоднорідному регіоні України.

Однак стан реалізації мовного законодавства не можна вважати задовільним й у багатьох інших поліетнічних і полілінгвальних регіонах України (окрім межиріччя Дністра і Дунаю, це й схід Одещини загалом, Закарпаття, Буковина, міста й приміські ареали південної, східної, подекуди й центральної України тощо), оскільки українська мова на цих теренах ще не виконує повною мірою функцій, передбачених статусом державної мови (зокрема ролі засобу міжетнічної комунікації), існує небезпека витіснення її іншими мовами у повсякденному спілкуванні мовців. В умовах полілінгвізму, на нашу думку, важливим маркером реального удержавлення мови є функціонування її саме як засобу міжнаціонального спілкування, оскільки, як свідчать результати попередніх спостережень, інші показники утвердження офіційного статусу мови (використання в офіційних документах, у регіональних органах державного управління, судочинства, в закладах освіти, науки і культури) мають значну розбіжність щодо реального стану і того, що випливає із законодавства, а іноді й звітної документації відповідних органів, закладів, організацій, підприємств. Тобто, фактично, упродовж 28 років не було послідовного використання української мови в регіоні ні в діловій сфері, ні в закладах освіти і науки. Стосовно органів державного управління і судочинства, то тут норми Закону почали частково діяти лише останніми роками. Наприклад, станом на 2017 рік в Ізмаїльській держадміністрації не було жодного інформаційного стенду українською мовою.

Ареал межиріччя Дністра і Дунаю (МДД) - це, за визнанням лінгвістів, своєрідна лабораторія, в якій вже створено умови для моделювання і прогнозування розвитку української національної мови у двох її формах (діалектній і літературній). Процеси, пов'язані з міждіалектною взаємодією, які відбуваються тут, загалом збігаються з тими, що є на всій території поширення української мови, але у цьому регіоні вони інтенсивніші, є полікомпонентними і передбачають контактування тих діалектів, що на материнській території не контактують. Міжмовна взаємодія в ареалі є такою ж складною, унікальною (контактують українська, російська, болгарська, румунська, гагаузька, албанська тощо), але містить деякі компоненти і моделі, наявні й в інших регіонах України. Тому спостереження тут над мовними / діалектними контактами уможливлює моделювання векторів змін і прогнозування тенденцій розвитку усієї загальнонародної української мови, а інтерферентні умови краю загострюють доцільність вивчення питання реалізації мовної політики в полілінгвальних регіонах України, питання збереження і розвитку в них української мови.

Розв'язання проблеми пошуку заходів, спрямованих на повноформатне удержавлення української мови в Південній Бессарабії, дозволить вирішити її й в інших полілінгвальних регіонах України. Це передбачає виявлення перешкод у реалізації наявної мовної політики у таких ареалах, можливість удосконалення мовної політики України в подальшому, знаходження шляхів подолання адміністративного спротиву українізації. Вирішення цієї проблематики має спиратися на знання реальної локальної мовної ситуації, зокрема, про функціонування мов і діалектів (генетично неоднорідні українські говірки в регіоні домінують серед говірок інших мов), особливостей взаємодії мов і говірок в ареалі, характеру індивідуального полілінгвізму та функційної й ціннісної ієрархії використовуваних мовцями ідіомів. Мовна політика має втілюватися з опорою на принцип безконфліктності, усвідомлення того, що мови як такі не гальмують, не заважають одна одній розвиватися, а навпаки, за правильної мовної політики та її реалізації, стимулюватимуть розвиток одне одного; на підтримку соціуму щодо її змісту і втілення; на престижність державної мови, її інформаційну доступність (безкоштовні курси з української мови для різних категорій громадян, консультаційні центри тощо). Її реалізація в таких регіонах потребує постійного державного контролю над українськомовною складовою в навчальному процесі в закладах середньої і вищої освіти, над виконанням інших вимог мовного законодавства.

Таким чином, цілеспрямоване дослідження функціонування української мови у різних формах, мовних ситуаціях різними етнічними і субетнічними групами мовців в аспекті реалізації мовної політики є актуальним, оскільки дозволяє переносити його результати на інші полілінгвальні регіони України та світу, служити завданням зміцнення державної єдності, національної безпеки, територіальної цілісності.

На нашу думку, у такому дослідженні вивчення потребують: мовна ситуація в цілому в ареалі та її локальні різновиди; мовна політика України й заходи на виконання її норм в аспекті їхньої дієвості; українські говірки ареалу як опора утвердження державного статусу національної української мови; використання української мови як засобу міжетнічного спілкування різними етнічними групами в різних етномовних і комунікативних ситуаціях; шляхи популяризації української мови залежно від етномовних чинників; методика її викладання в закладах середньої та вищої освіти регіону; критерії ефективності заходів мовної політики в полілінгвальних ареалах та їхня кореляція із локальними мовними ситуаціями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема функціонування в регіоні української мови в діалектній і літературній формах почала розроблятися лінгвістичними кафедрами (зокрема, кафедрою української мови та літератури) Ізмаїльського державного педагогічного інституту (ІДПІ), пізніше - Ізмаїльського державного гуманітарного університету (ІДГУ), як самостійно, так і в межах спільних з НАН України фундаментальних державних наукових проєктів: у 2008-2010 рр. - "Літературні мови і діалекти межиріччя Дністра і Дунаю" (НДР №0108U003100); в 2016-2018 рр. - "Опис і картографування межиріччя Дністра і Дунаю - нової європейської моделі безконфліктного взаємодії різносистемних мов та діалектів" (НДР № 0116U004158). Наразі в межах проблеми захищено докторську дисертацію: Колесникова А.О. "Морфологія українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю" (К., 2015); кандидатські дисертації: Делюсто М.С. "Граматика говірки у світлі тексту" (К., 2010), Дакі О.А. "Ботанічна лексика в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю" (К., 2014); видано колективні монографії: "Літературні мови і діалекти межиріччя Дністра й Дунаю у їх взаємодії: статичне і динамічне" (Ізмаїл, 2017), "Reflexii lingvistice ale romвnofonilor din Delta Dunдrii. Istorie si civilizape de-a lungul Dunдrii de Jos" (Brдila, Ismail, Cahul, Galati, 2018); індивідуальні монографії: "Морфологія українських південнобесарабських говірок: генеза і динаміка" (Ізмаїл, 2015); "Атлас українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю" (Ізмаїл, 2016)Окрім наукових публікацій, важливим досвідом україністів краю є практична робота з популяризації української мови в регіоні (відкриття за їхньою ініціативою Центру української мови і культури при ІДГУ в 2018 році) практичний досвід волонтерської роботи з удержавлення української мови (викладання на курсах; "Мова у просторі: від картографування до ареалогії" (Київ, 2017); "Говірка с. Городнє (Чійшія). Бессарабія. Словник" (Одеса, 2018); проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію "Збереження і розвиток української мови в лінгвально неоднорідних регіонах України" (Ізмаїл, 2017); ІІІ Всеукраїнські студентські науково- практичні конференції "Актуальні проблеми сучасної філології" тощо.

Питання ж функціонування в ареалі контактних мов і української мови як державної / офіційної в аспекті динаміки мовної ситуації і мовної політики України почало вивчатися ще раніше. Його досліджував професорсько-викладацький склад кафедри загального мовознавства ІДПІ під керівництвом проф. О.А. Колесникова з 80-х років ХХ ст., результатом чого стала комплексна праця "Языковая ситуация в Придунайском крае Одесской области Украины: 1993-1994 годы" (Измаил, 1994). Наслідком подальшого вивчення цього питання став захист кандидатські дисертації Біковою (Гончар) Н.М. "Типи мовної поведінки у мультилінгвальній ситуації" (К., 2006).

Отож, як бачимо, мови і діалекти ареалу неодноразово ставали об'єктом ґрунтовних досліджень, проте більшість праць зорієнтовано на вивчення окремих мов чи їх діалектів і не враховують достатньою мірою аспектів мовної ситуації і мовної політики, належать до різних наукових шкіл, не координовані між собою щодо завдань, проблематики та прийомів вивчення. Тому на підставі наявних студій пізнати реальну мовну ситуацію в регіоні у часовій і просторовій проєкції, вплив на неї мовної політики та різних її заходів, а також з опорою на це знання розробити ефективні заходи мовної політики, удосконалити мовну політику неможливо.

На відміну від попередніх та інших досліджень проблем сучасного стану і динаміки мовної ситуаціїукраїнської мови, робота з учителями шкіл у місцях компактного проживання національних меншин, надання безоплатних консультацій з лінгвістичних питань мешканцям краю тощо).

³ Соколова С.О. (2018). Дослідження мовної ситуації як міждисциплінарна та міжвідомча проблема. Українська мова. №1. С. 3-16., проблем динаміки й міжмовної взаємодії говірок споріднених і неспоріднених мовDelyusto M. (2018). Romanian Borrowings in Dialects Spread Between the Danube and the Dniester rivers.

Journal of Danubian Studies and Research. Vol. 8. No 2. Galati. P. 150-159., вважаємо, що уваги вимагає опис динаміки функціонування діалектної і наддіалектної форм української мови в полімовному ареалі залежно від просторово неоднорідної мовної ситуації і від мовної політики з метою визначення ефективності заходів останньої.

Мета статті - обґрунтувати важливість цілеспрямованої і координованої роботи науковців щодо пошуку ефективних заходів з повноформатного удержавлення української мови в ареалі МДД (з проєкцією на інші полілінгвальні регіони України), зокрема, з метою використання її як засобу міжнаціонального спілкування різними етнічними і субетнічними групами мовців у різних мовних і комунікативних ситуаціях.

Виклад основного матеріалу. Бачачи нагальну потребу повноформатного удержавлення української мови, філологи розуміють, що ефективно реалізувати її можливо лише за умови комплексної, цілеспрямованої і координованої роботи з вивчення функціонування української мови в полілінгвальних ареалах в контексті мовної ситуації в часі і просторі, аналізу досвіду реалізації мовної політики України, критичної його оцінки. Пропонована робота (проєкт) ґрунтується на ідеї про те, що функціонування української мови як об'єднавчого начала українського суспільства не повинно мати перешкод на всьому терені України, воно є запорукою його єдності, згуртованості й територіальної цілісності країни. В поліетнічних і полілінгвальних регіонах нашої держави, таких, як Південна Бессарабія, саме функціонування української мови як засобу міжетнічного спілкування є показником її реального удержавлення. Але процес повноформатного набуття української мови функційних однак державної має тут дуже повільний перебіг. Невідкладно слід з'ясувати причини його гальмування і розпрацювати дієві заходи пришвидшення українізації. Водночас процес удержавлення української мови має бути безконфліктним, не викликати опору суспільства. Для цього в регіоні є також усі передумови (у складі населення, за даними Всеукраїнського перепису 2001 року, українців - 40,2%, росіян - 20,3%, болгар - 20,9%, молдован - 12,6%, гагаузів - 4,1%, інших - 1,9%), тобто українці (носії південнобессарабських українських говірок) становлять більшість. Проте на цьому шляху стають міфи, мотивована дезінформація, подолати які можна шляхом цілеспрямованого інформування суспільства про реальну ситуацію.

Суттєво поліпшити стан реалізації мовної політики в регіоні можна шляхом протидії такій дезінформації. Наприклад, у регіоні поширений міф про те, що Південна Бессарабія - російськомовна частина України. Він ґрунтується на тому, що в м. Ізмаїл (неофіційна столиця регіону, культурний, економічний, освітній і колишній обласний центр), дійсно домінує російська мова, зокрема, як засіб міжнаціонального спілкування. Але переносити локальну характеристику на весь регіон (переважно українськомовний) у сьогоднішніх суспільно-політичних обставинах, особливо в риториці представників державних адміністрацій, освітян і науковців, які мають розуміти реальну мовну ситуацію, - без перебільшення, злочин. Інший міф, що стимулює вже перехід українськомовних бессарабців на російську мову, полягає в тому, що, мовляв, місцеві українські говірки - це суржик. Тут має допомогти робота над вивченням, популяризацією, підвищенням престижності не лише літературної форми української мови, але й діалектної як найпоширенішої в регіоні національної мови.

Задля визначення ефективних заходів щодо повноформатного удержавлення української мови в ареалі МДД необхідно буде розв'язати такі конкретні завдання:

1) окреслити мережу населених пунктів регіону з різним етномовним складом і мовною ситуацією, а також з урахуванням типу наявних у них говірок за походженням та співвідношенням з іншими діалектами досліджуваних мов; 2) укласти програму- питальник для збирання мовного і соціолінгвального матеріалу; 3) описати мовну ситуацію у досліджуваних населених пунктах, її динаміку від часу заснування поселень до сьогодні (із з'ясуванням часу змін мовних орієнтирів та мовних трансформацій соціумів, виявленням причин соціомовних змін); 4) здійснити польові експедиції у визначені населені пункти та зібрати соціолінгвальний та діалектний матеріал, зокрема, щодо використання української мови різними етнічними і субетнічними групами мовців у населених пунктах з неоднаковим етномовним складом у різних комунікативних ситуаціях; 5) відвідати школи сіл з різним етномовним складом з метою спостереження над станом викладання української мови в них; 6) звести та узагальнити анкетний матеріал, створити фонотеку й текстотеку мовлення діалектоносіїв; узагальнити досвід викладання української мови в пунктах з різним етномовним складом; 7) визначити місце різних форм української мови серед інших ідіомів полілінгвального ареалу; 8) проаналізувати функціонування різних ідіомів, зокрема, української мови, як засобу міжнаціонального спілкування в регіоні; 9) картографувати зібрану інформацію, зокрема, укласти карти, на яких буде представлено територіальний розподіл різних ідіомів ареалу із зазначенням їх генетичного і динамічного типу, функційних ознак та мовних контактів; здійснити наукове коментування скартографованого матеріалу; 10) проаналізувати дієвість заходів мовної політики у полімовній ситуації; визначити причини незадовільного стану реалізації мовної політики в регіоні; 11) створити рекомендації для підвищення ефективності реалізації мовної політики України в регіоні; розробити комплекс невідкладних заходів щодо популяризації української мови як засобу міжнаціонального спілкування; 12) укласти методичні рекомендації щодо викладання української мови у школах з різним етномовним складом учнів та вишах регіону.

Розв'язання поставлених генеральних і часткових завдань проєкту має значну актуальність і доцільність у світлі сучасної політичної і геополітичної ситуації. Адже отримані результати будуть використані для утвердження і популяризації в Україні, Європі та світі українського поліетнічного МДД як українського (а не російського чи румунського) в етнічному, мовному і культурному плані регіону; для розробки і коригування заходів мовної та освітньої політики в лінгвально неоднорідних регіонах України, для удосконалення мовної та інформаційної політики держави; утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування; забезпечення функціонування державної мови як інструмента об'єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки.

Підхід до вивчення мовної ситуації у Південній Бессарабії, місця і ролі української мови та різних її форм у "мовній палітрі" краю, функціонування її як засобу міжнаціонального спілкування ґрунтується на інноваційному поєднанні різних лінгвістичних підходів. Говірки і діалекти мови, їхнє буття у просторі і часі є об'єктом діалектологічної науки, а такі поняття, як "мовний контакт", "мовна ситуація", "мовна політика" є традиційними об'єктами соціолінгвістики. Але мовна ситуація ареалу, де зійшлися у мовному контакті із непростою просторовою конфігурацією (її характеризують мозаїчність, черезсмужність, перерваність, розпорошеність, неоднорідність розподілу зон різної щільності) генетично і структурно різнотипні мови і діалекти (переважно новожитнього типу, з широкою варіантністю та іншою специфікою вияву мовних рис), просто вимагає поєднання діалектологічного та соціолінгвістичного підходів. Спостереження над функціонуванням мов і діалектів МДД дозволяє відкрити нові мовні / діалектні явища. Ситуація мовного контакту стає, зазвичай, "каталізатором" мовних змін, призводить до численних запозичень у контактних ідіомах з подальшою їх адаптацією, чи до семантичних і формальних трансформацій рідних елементів під впливом контактного ідіому. Іноді контакт може стимулювати й консервацію окремих рис чи цілих говірок, самозбереження систем, відштовхування їх від чужорідних елементів. Тобто, соціомовна ситуація суттєво впливає на розвиток ідіомів. Їх системне, докладне вивчення неможливе без урахування мовної ситуації. Мовна ж ситуація завжди є наслідком мовної політики, а реалізація мовної політики неможлива без знання мовної ситуації, яка формується завдяки мовним / діалектним контактам, складниками яких є конкретні мови і діалекти, говірки, що функціонують у просторі і часі. Останні ж є об'єктами діалектології.

Аналіз стану викладання української мови в школах і вишах краю у зв'язку з пошуком ефективних заходів, спрямованих на удержавлення української мови в регіоні, вимагає залучення й дидактичної науки - методики викладання української мови. Розпрацювання методичних рекомендації щодо викладання української мови у школах з різним етномовним складом учнів (з подальшим введенням їх у програму!) та вишах регіону обов'язково повинно мати дві мети: популяризація української мови і робота над уникненням помилок, викликаних мовними контактами і впливом місцевих діалектів (залежно від складників локальної мовної ситуації), зокрема, очевидно необхідні, але ще потребують розробки, лінгвістичного і методичного обґрунтування такі теми занять / уроків: "Українська мова - мова єднання різних етносів Південної Бессарабії", "Українська мова - найпоширеніша з національних мов нашого краю", "Суржик і діалектна мова: критерії розрізнення", "Що таке суржик? Українські південнобессарабські говірки - повноцінний територіальний різновид української мови".

Таким чином, відмінною рисою пропонованого наукового проєкту є інтеграція наук, їх методів та дослідницьких процедур, що взаємодоповнюватимуть одне одного, додатково перевірятимуть свідчення польових досліджень, зокрема, поєднання синхронного і діахронного підходів, використання діалектних текстів і програми як джерел фактичного матеріалу із зверненням уваги на суперечливі свідчення цих джерел інформації, опора на принцип системності опису ідіомів і диференційний діалектологічний підхід; використання інших дослідницьких інновацій (діахронне картографування) тощо. Результатом такого методологічного пошуку закономірно стає розпрацювання нових дослідницьких процедур, наукових методів.

Важливою опорою в роботі над удержавленням, популяризацією української мови уважаємо місцеві її діалекти. Необхідно доводити до широкого загалу, популяризувати думку, яка є аксіомою, очевидним фактом для лінгвістів, що мова жива доти, доки живі її діалекти. Тому практична цінність дослідження для суспільства зумовлена й спрямованістю його на збереження і розвиток української мови як єдності літературної і діалектної форм, популяризацію діалектів і говірок української мови та їх збереження.

Для науки комплексне дослідження може бути цінним у таких галузях: лінгвістики (діалектології, соціолінгвістики), політології, правознавства, педагогіки. Для мовознавства значну практичну цінність має формування належної емпіричної бази мовної інформації, насамперед заповнені анкети-питальники з соціолінгвальною інформацією про регіон, фонд записів живого мовлення носіїв діалектів різних мов, який увійде до складу Національного діалектного фонофонду. Для політології і правознавства практична цінність результатів проєкту полягатиме в удосконаленні мовного законодавства, мовної і освітньої політики, її конкретних заходів у полілінгвальних регіонах України з метою повноформатного удержавлення української мови (а це, зрештою, працює на збереження єдності суспільства, національної безпеки та територіальної цілісності України), удосконаленні інформаційної політики держави, утвердженні й популяризації в Україні, Європі та світі українського поліетнічного МДД як українського в етнічному, мовному і культурному плані регіону. Для педагогіки цінними стануть методичні розробки, методичні рекомендації для викладання української мови в полілінгвальних регіонах України, для учнів з різною рідною мовою (болгарською, румунською, російською, ґаґаузькою), а також у діалектному середовищі, спрямовані не лише на високий рівень знань вихованців, а й на подолання комунікативних бар'єрів, на свідоме використання ними у подальшому саме української мови як засобу міжнаціонального спілкування, на виховання патріотизму, політичної свідомості, відповідального ставлення до власної мовної поведінки.

Висновки

Отже, наразі нагальною є потреба глибше дослідити сучасний стан і розвиток функціонування української мови (її діалектів та літературної форми) серед інших ідіомів (діалектів і, за наявності, літературних форм найбільш представлених в ареалі російської, болгарської, румунської, ґаґаузької, албанської та ін. мов) в аспекті повноформатного утвердження її у МДД як офіційної. Таке дослідження повинно бути системним, координованим, багатоаспектним, набувши форми дослідницького проєкту. Пропоноване дослідження актуальне у різних галузях науки і практики, а те, що воно дозволяє переносити його результати на інші полілінгвальні регіони, і не тільки України, може сприяти збереженню миру та політичної стабільності в усьому світі.

Реалізація проєкту дасть можливість: вивчити проблеми мовної ситуації як наслідку реалізації мовної політики на території поліетнічного і полімовного Подунав'я, де в населених пунктах мешкають люди різних національностей; виявити причини (та шляхи їх усунення) незадовільного стану реалізації мовної політики України за 28 років її незалежності, недостатнього удержавлення української мови в Південній Бессарабії та інших полілінгвальних регіонах України; розглянути і представити українську мову в єдності її діалектних різновидів і літературної форм як об'єднавче начало в умовах полілінгвізму, а стан використання її в цих умовах з метою міжнаціонального спілкування як показник її повноформатного удержавлення; виробити практичні рекомендації щодо формування, удосконалення мовної політики, її реалізації, питань мовної освіти, дидактики у школах і вишах в цьому та інших багатомовних регіонах України; розв'язати питання про інтерференцію мов регіону, її наслідки в українській та інших контактних мовах; органічно поєднати дослідницькі процедури діалектології і соціолінгвістики, дескриптивні та лінгвогеографічні, синхронні та діахронні методики дослідження різних мовних рівнів говірок та форм національної мови; зробити помітний внесок у розвиток української, болгарської, румунської тощо діалектології та соціолінгвістичної науки оскільки передбачено створити значну за обсягом емпіричну базу даних - картотеку і фонотеку діалектів, здійснити соціолінгвістичний зріз функціонування мов у регіоні на поч. ХХІ ст.; сприяти збереженню і розвитку української мови на всій території її побутування, а в Україні - як державної мови, як інструмента об'єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її національної безпеки.

Корисними методичними результатами проєкту на основі практичного досвіду можна вважати заплановані практичні рекомендації щодо формування мовної політики задля гармонізації міжетнічних взаємин і мовної ситуації не тільки в цьому ареалі, а також в інших полімовних регіонах України та Європи загалом; методичні рекомендації щодо викладання української мови в полілінгвальних регіонах України у різних локальних мовних ситуаціях (залежно від мовного контакту), зокрема в напрямку популяризації української мови як засобу міжнаціонального спілкування, усунення помилок, викликаних інтерферентним впливом на українську мову контактних мов і діалектів. Останні значною мірою спиратимуться на практичний досвід викладання української мови в полілінгвальному середовищі, зокрема, як викладачів-волонтерів на курсах з української мови, при "Центрі української мови і культури" Ізмаїльського державного гуманітарного університету.