Когнітивна проекція паремійного знака

Размещено на http://allbest.ru

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Когнітивна проекція паремійного знака

Калько Валентина Володимирівна,

кандидат філологічних наук, доцент,

докторант кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики

Анотація

У статті запропоновано розуміння знакової природи паремії як мовного знака, що характеризується особливим зв'язком форми й змісту й слугує засобом збереження, отримання, оброблення й передавання інформації. Для проектування змісту паремійних знаків-висловлень застосовано побудову пропозиційних моделей лінійного й нелінійного типу.

Ключові слова: мовний знак, паремія, висловлення, пропозиція, семантика, значення, метафора.

Summary

Kalko V. V. Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of Ukrainian linguistics and applied linguistics Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University

The article defines main features of paremia as a language sign. The paper regards paremia as a language sign marked with a special connection of the form and the content that generally is looked upon as a means to preserve, achieve, process and give the information. Describe cognitive modeling proverbs as cognitive discursive phenomenon, the national culture output, multifunctional folk genre. The projection of the content of proverbs is applied to the construction of propositional models of linear and nonlinear type. The main definition for paremia is proposed as an ethnic culturally marked utterance/ phrase, formerly precedent, reproduced, steady in form, with deeply motivated meaning, functioning as a text component.

Key words: language sign, paremia, phrase, proposition, semantics, meaning, metaphor.

Постановка проблеми

Збагнути онтологію мови можна лише на ґрунті знакової теорії, адже лі- нгвосеміотика забезпечує пояснення найсуттєвіших ознак мовних одиниць як у формальному, так і в змістово-функційному аспектах. Знакова природа паремій як відтворюваних мовних одиниць речен- нєвої структури ґрунтується на їхній зорієнтовано- сті на збереження й передавання результатів культурної, історичної та міфологічної інтеріоризації дійсності як складного перетворювального процесу формування уявлень, знань про зовнішній світ, рефлексії довкілля у свідомості індивіда, яка, з одного боку відчуває вплив колективних етнічних світоглядних орієнтирів, а з іншого - є наслідком конвенційної взаємодії індивідуальних рефлексій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прислів'я глибоко й фундаментально розглянуто у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві з огляду на їхню структуру (В. Л. Архангельський, А. Дан- дис, В. П. Жуков, Г. Л. Перм'яков, З. К. Тарланов та ін.), а також семантику і функції (В. П. Анікін, С. Г. Гаврин, А. Крикманн, В. В. Гвоздєв, Т. М. Ні- колаєва, Н. М. Шарманова та ін.). Досить продуктивно досліджують паремії в соціокультурному, лінгвокультурному й історичному аспектах (А. М. Баранов, Д. О. Добровольський, Ж. В. Колоїз, О. О. Селіванова, В. М. Телія та ін.), зростає зацікавлення мовознавців зіставним аналізом паремій (З. Г. Коцюба, В. М. Мокієнко та ін.), упродовж останнього десятиріччя побачила світ низка праць, присвячених прагмалінгвістичному вивченню тек- стотворчих засобів прислів'їв (В. М. Мокієнко, Т. М. Ніколаєва, О. І. Селіверстова, З. К. Тарланов, В. Д. Ужченко та ін.). Водночас у полі зору лінгвістів і пареміологів перебуває семіотична природа па- ремій, яку проаналізовано насамперед в аспекті структуралізму й логічної семантики (А. Дандес, С. Ермоленко, Ю. І. Левін, П. Кавілл, З. Г. Коцюба, Т. М. Ніколаєва, Г. Л. Перм'яков, А. Тейлор, Т. В. Цив'ян та ін.). Дослідники передовсім здійснюють формальний опис семантичної структури прислів'їв, вивчають їхні зв'язки з іншими жанрами усної народної творчості, описують знакову і логічну сутність у синхронно-діахронному аспекті, акцентуючи увагу на виявах універсального й ідіоетнічного. Зважаючи на це, проблема обґрунтування знакової природи паремії є актуальною і потребує уваги з боку дослідників.

Мета статті - описати особливості когнітив- ного моделювання паремійних знаків як когніти- вно-дискурсивного феномена, продукту культури народу, поліфункціонального жанру усної народної творчості, застосувавши для проектування змісту паремійних знаків-висловлень побудову пропози- ційних моделей лінійного й нелінійного типу, що інтегрують засадничі способи вербального кодування знань: пропозиційний, асоціативно-метафо- рчний і модусний.

Виклад основного матеріалу

Оскільки паремії за своєю знаковою природою становлять висловлення, їхній опис можна здійснити, застосувавши термін «пропозиція». Г. В. Колшанський наголошує, що пропозиція є семантичною властивістю висловлення, що зумовлює його властивість містити визначені відношення об'єктів тієї чи тієї царини [7, с. 36]. Саме пропозиційна структура становить одну з універсальних узагальнених формул когні- тивних моделей і може слугувати теоретичним аналогом, який виявляє і вказує на зв'язки між елементами знання в процесі концептуалізації й категори- зації досвіду людини.

Вербальним вираженням пропозиції є висловлення, що передає інформацію про ситуацію і символізує тип відношень між залученими до цієї події об'єктами. Мисленнєвий образ цих відношень у формі пропозиції фіксується у свідомості людини за допомогою синтаксичних конструкцій, реалізованих у мовному виражені конкретним типом висловлення.

Дискусійним питанням є співвідношення речення (висловлення) і пропозиції. Термін «пропозиція» увів Б. Рассел, визначивши її як інформацію, отриману в процесі пізнання зовнішніх об'єктів [16, с. 327]. Пропозиція у логіці - це семантична константа, судження, актуальний факт мовлення, що відповідає істинному стану речей у світі дійсності або не містить внутрішньої суперечності та має певну синтаксичну побудову, ізоморфну структурі реальної ситуації [16; 22].

У роботах Л. Вітген- штейна пропозиція - інформація про світ, зовнішня щодо людини, що безпосередньо співвідносна зі світом і повторює своєю будовою структуру фактів дійсності, і водночас - це ментальна сутність, породжена в процесі відображення дійсності: «це картина реальності, модель реальності, якою ми її собі мислимо» [3, с. 44]. У концепції Л. Вітгенштейна речення як пропозиційний знак є носієм якогось іншого знання, окрім інформації про об'єктивну реальність [3, с. 88], що зумовлено специфікою розроблення дослідником проблеми логічного аналізу мови як мови науки, позбавленої усіляких метафоричних суджень.

Н. Д. Арутюнова стверджує, що поняття пропозиції змінювалося в загальному руслі еволюції логічних думок у межах логіко-філософських шкіл і передовсім у філософії аналізу.

На думку дослідниці, лінгвістичне становлення терміна «пропозиція» пройшло три етапи розвитку:

1) розуміння пропозиції як судження, що містить модус ствердження і диктум;

2) відокремлення пропозиції від суб'єктивної модальності і безпосередня співвіднесеність із позначуваним «станом справ», збереження зв'язку з істинним значенням через модус ствердження;

3) розуміння пропозиції як частини речення, яка здатна поєднуватися з будь-яким «модусом комунікативної мети» [1, с 34].

Але донині, як у лінгвістиці, так і в логіці, цей термін уживають неоднозначно, залежно від таких чинників як «обсяг вихідного поняття (речення, висловлення чи мовленнєвий акт) та спосіб його членування» [12, с. 401].

У лінгвістиці пропозицію спочатку ототожнювали з реченням, що поставило її в залежність від семантичних теорій речення [18, с. 603]. Н. Д. Арутюнова, О. В. Зеленщиков, С. Д. Кацнельсон, А. М. Мухін, Дж. Остін, Ю. С. Степанов, Л. Теньєр та ін. обстоюють думку про ізоморфізм пропозиції і речення. В. В. Богданов визначає пропозицію як «семантичний образ ситуації або фактів реального світу чи інших можливих світів, зафіксованих у реченні як його значення» [2, с. 69].

Ю. С. Степанов зауважує, що пропозиція - це «твердження, висловлене реченням» [21, с. 68]. У широкому сенсі пропозицію розуміють як узагальнену формулу, що містить ядро смислової структури разом з його аспектуальними, модальними та темпоральними характеристиками [14, с. 120], тобто «семантичний інваріант, спільний для всіх членів модальної і комунікативної парадигми речень» [8, с. 258].

І. Р. Вихованець кваліфікує пропозицію як «семантичний інваріант, спільний для всіх членів парадигми речення і похідних від речення конструкцій», який «становить стабільне семантичне ядро, об'єктивну семантичну константу речення, яка відображає структуру ситуації, події» [5, с. 121122]. когнітивний семантичний прислів'я паремія

Такої самої думки дотримуються К. Г. Городенська, А. П. Загнітко, О. В. Кульбабська, К. Ф. Шульжук та ін. Отже, пропозиція має проекцію на семантичний зміст речення, але не відповідає йому, хоч і відтворює структуру зв'язків між складниками відображуваної ним ситуації.

Нині експериментально доведено, що «довготривала пам'ять людини є великою мережею взаємно перехрещених пропозиційних дерев, кожне з яких містить певний набір вузлів пам'яті з численними зв'язками» [9, с. 134]. Дж. Лакофф наголошував на тому, що «більша частина структури нашого знання має форму пропозиційних моделей, а їхньою особливістю є те, що вони виокремлюють елементи, надають їм характеристики та вказують на зв'язки між ними» [11, с. 31]. Отже, пропозиційна структура є мисленнєвим аналогом ситуації, відображеної в синтаксичній одиниці.

Дж. Лакофф виокремив серед п'яти типів ідеалізованих когнітивних моделей - пропозиційні як ментальні сутності, у яких «не використано механізмів уяви» [10, с. 177].

Дослідник застерігав проти «об'єктивістського присмаку» пропозиційних структур: хоч вони й містять реально наявні відношення, але є результатом інтеріоризації людиною дійсності: «коли людина усвідомлює свій досвід, проектуючи на нього пропозиційні моделі, вона накладає на світ об'єктивістську структуру» [10, с. 177]. Цю рису пропозиції використав американський когнітолог Ж. Фоконьє у своїй теорії ментальних просторів: у модельному світі деякого ментального простору істинність висловлення корелює з істинністю деякого висловлення в реальному світі [23].

У зв'язку з розвитком когнітології пропозицію починають використовувати на позначення особливої оперативної структури свідомості чи специфічної одиниці збереження, репрезентації знань у мозку людини, «ментальної структури, відображення деякої ситуації і типів відношення у ній, узагальнених і організованих у нашій свідомості» [15, с. 84].

Отже, у когнітивній лінгвістиці пропозиція - це ми- сленнєва модель реального факту; оперативна одиниця свідомості, призначена для наступної вербалі- зації; прийом кодування інформації, що зберігається в людській пам'яті. Пропозиція як думка про світ містить суб'єкт (предмет думки) і предикат (ознаку, предиковану певному предмету).

Застосування когнітивного підходу дає змогу уточнити поняття пропозиції за допомогою залучення до сфери аналізу принципів сприйняття світу, сутність яких полягає в тому, що всі зовнішні події, об'єкти, явища тощо сприймаються в їхній взаємодії та взаємовідношеннях, які пов'язують різні сутності, «а уявлення про зв'язки і відношення між об'єктами формуються поряд з уявленнями про самі об'єкти і породжують особливий тип репрезентації знань - пропозиційний» [9, с. 137].

Пропозицію розглядаємо як один із різновидів структур свідомості, певну форму репрезентації знань про світ, як найбільш поширений спосіб концептуальної організації нашого знання. Отже, пропозиція є структурою репрезентації знань про певну ситуацію (подію), що характеризується відносною об'єктивністю й несуперечливістю і не використовує механізми уяви [18, с. 602].

Ядром пропозиції є предикат, який організовує ситуаційні терми, бо дія - це «координаційний центр, що регулює відношення між людиною і світом» [13, с. 13]. У пропозиційній концепції семантичного синтаксису (І. Р. Вихованець, К. Г. Городе- нська, О. В. Кульбабська, М. В. Мірченко, М. В. Ні- кітін, І. П. Сусов, В. Чейф та ін.) пропозиція реалізується за допомогою дієслова, а відношення між предикатами і їхніми термами зумовлені актантною валентністю предиката, яка може бути обов'язковою чи факультативною.

Відзначимо, що предикат як осердя пропозиційної структури відображає особливості конкретної мови, адже він наділений визначеним, характерним для кожної мови значенням, що передбачає чи забороняє зв'язок із певною кількістю термів і регулює розподіл «ролей» між ними. Пропозиційна структура - це «лінгвістичний ген, що містить генетичну інформацію про способи розгортання речення» [6, с. 204].

Спираючись на те, що пропозиція є передусім когнітивною структурою, ментальним феноменом, О. О. Селіванова вперше застосувала методику про- позиційного моделювання для пояснення особливостей синтаксису художніх текстів [17].

Наявність у мові образно-метафоричних засобів вираження змісту, що є одним із чинників неізоморфності поверхневих синтаксичних структур та їхнього когнітив- ного підґрунтя як інтеріоризованих у свідомості ситуацій, дала змогу дослідниці виокремити й проаналізувати висловлення, які мають нелінійну природу породження [18, с. 349-359; 363-368].

Усе зазначене вище дає нам підстави застосувати для проектування змісту паремійних знаків- висловлень побудову пропозиційних моделей лінійного й нелінійного типу, що інтегрують засад- ничі способи вербального кодування знань: пропо- зиційний, асоціативно-метафорчний і модусний. На думку О. О. Селіванової, поєднання цих способів створює особливий синтаксис, представлений на когнітивному рівні ядерною пропозицією, яка передає буквальну, несуперечливу інформацію, і вторинними (нелінійними) пропозиціями, що слугують для вираження фігурального, метафоричного змісту [20, с. 166].

Застосування проекції вислов- лення-прислів'я на пропозиційні структури уможливлює виокремлення таких різновидів паремійних знаків:

1) монопропозиційні;

2) поліпропозиційні лінійні;

3) поліпропозиційні лінійні із згорненою пропозицією;

4) поліпропозиційні нелінійні.

Монопропозиційні паремійні знаки - це змістово, комунікативно й інтонаційно завершені висловлення, спроектовані на одну пропозиційну структуру, пор.: Сонце на всіх однаково світить [П-89, с. 51]; З глибокої криниці студена вода [П89, с. 147]; Раз на рік літо буває [П-89, с. 81]; І завтра день буде [П-89, с. 76]; Коло річок колодязів не копають [П-89, с. 147]; Зозуля своє гніздо не в'є [П89, с. 218].

Поліпропозиційні лінійні паремійні знаки - це складні висловлення, спроектовані на кілька пропо- зиційних структур лінійного типу. Семантико-синтаксична структура таких прислів'їв відображає відношення між двома і більше ситуаціями і «орієнтована на вираження не однієї пропозиції, а комплексу пропозицій» [4, с. 283]. Зосередження уваги одразу на двох чи декількох подіях як єдиному, інтегрованому фрагменті дійсності передбачає їхнє одночасне осмислення.

Унаслідок цього утворюються паремійні знаки, які указують на поєднання різних дій і суб'єктів, пор.: Сонце блисне, сорочечка висхне; Сонце встане, то й ранок настане; Сонце низенько, то й вечір близенько [П-89, с. 51]; Дощ вимочить, сонечко висушить [П-89, с. 65].

Поліпропозиційні лінійні паремійні знаки зі згорненою пропозицією - це прості висловлення, які проектуються на дві і більше пропозиції, при цьому одна з них оформлена за допомогою предиката, а інші - сполукою, семантична структура якої репрезентує додаткову ситуацію, допоміжну для головної предикативної одиниці. У їхній формальній структурі наявна напівпредикативна конструкція - згорнене позначення події, якому властива ім- пліцитна предикативність.

До основних морфологічних засобів вираження напівпредикативності зараховуємо

1) девербатив, пор.: Роби та йроби до зложіння рук [П-89, с. 285]; За сидження нема їдження [П-89, с. 332];

2) дієприкметник, напр.: На необробленій землі лиш бур'ян росте [П-89, с. 46]; Пролиту воду назад не збереш [П-89, с. 52]; Незав'язаний сніп - солома [П-89, с. 103];

3) дієприслівник, пор.: Не терши, не м 'явши - не їсти калача [П-89, с. 34]; І сирі дрова підпаливши горять [П89, с. 61]; Збиравши по ягідці, буде козубок [П-89, с. 116];

4) інфінітив, напр.: До сухої криниці не йдуть пити водиці; Лиш до доброї криниці йдуть люди пити водиці [П-89, с. 147].

Поліпропозиційні нелінійні паремійні знаки - це складні висловлення, які проектуються на кілька пропозиційних структур, що належать до різних предметних царин.

Моделювання метафоричних паремійних знаків ускладнене особливою нелінійною природою їхнього породження, евристичним, креативним принципом осягнення довкілля і внутрішнього рефлексивного досвіду, парадоксальністю поєднання ситуацій, планів і модусів, творчою, конструктивною здатністю колективного адресанта, складом його мислення, психіки, світовідчуття, а також інтенційністю й прагматичною специфікою прислів'їв.

Вважаємо, що метафора в паремійних одиницях відображає насамперед типові ситуації, усталені в українській етносвідомості, сформовані на основі життєвого досвіду, оскільки їхнім підґрунтям є образна мотивованість, зрозуміла всім членам мовної спільноти. Дослідження процесів метафоризації в паремійній картині світу уможливлює виявлення специфічно народного світобачення, встановлення особливостей сприйняття дійсності і, зрештою, опис образної концептуалізації світу загалом.

Відзначимо, що в прислів'ях метафора, хоч і зумовлена загальними закономірностями асоціативно- образного пізнання світу, водночас має низку яскравих особливостей. У результаті процесів метафоризації паремія набуває нового смислового змісту, який безпосередньо не умотивований значенням його компонентів.

У такому висловленні не завжди можна зрозуміти, яка семантика в ньому закладена, оскільки вирішальну роль у процесі формування метафори в прислів'ях відіграють знання про явища, предмети ситуації, процеси.

Серед поліпропозиційних нелінійних паремійних висловлень першу групу наповнюють прислів'я із суцільною метафоричною формою компонентів одного донорського домену. Характерною властивістю таких паремій є й те, що їхній зміст змушує реципієнта порівнювати реальну соціальну ситуацію з вигаданою або уявною, переданою завдяки яскравим метафоричним образам.

Так, у прислів'ях Корова, що багато рикає, молока не дає; Котра корова багато реве, то та молока мало дає [П-89, с. 157] представлено метафоричний сценарій, спроектований на пропозиційні структури домену ТВАРИНА з вербалізованими предикатами й термами суб'єкта, об'єкта й квантитатива унаслідок чого постає семантика «хто багато говорить, той мало робить». Предикати рикає, реве, дає слугують тлом, створюючи динаміку сюжету, і безпосередньо пов'язані зі значенням прислів'я: завдяки їм дешифрування змісту відбувається на ґрунті упізнавання адресатом низки компонентів відповідної структури знань: слухового гештальту, метафоричного сценарію.

Другу групу поліпропозиційних нелінійних паремійних висловлень становлять одиниці змішаного типу, названого О. О. Селівановою пропози- ційно-метафоричним [20, с. 175]. Такі прислів'я найбільш поширені, їхня вербальна структура проектується на пропозиційну інформацію і її метафоричну переінтерпретацію, тобто інтегрує пропози- ційний компонент з асоціативно-термінальним у структурі знань про позначуване. Зміст таких паре- мій можна дешифрувати внаслідок зіткнення об'єктивного, буквального з неістинним, фігуральним.

Так, у висловленнях Вітер йому свище в голові; Вітер свище в голові [П-89, с. 63] поєднано два різновиди пропозиційних структур: метафоричні знаки донорського домену ПРИРОДНІ ЯВИЩА суб'єкт вітер і предикат свище корелюють із пропозицією домену ЛЮДИНА, представленого локативом в голові.

У результаті інтеграції двох позиційних схем прислів'я набуває здатності позначати легковажну, непостійну людину, яка часто змінює свої уподобання.

До третьої групи поліпропозиційних нелінійних паремійних висловлень належать одиниці, у позиційній схемі яких представлено метафори кількох донорських доменів. Їхнє дешифрування є найбільш складним, оскільки потребує складного багатоступеневого асоціювання. Так, паремія Жалить, як кропива, а колеться, як їжак [П-89, с. 117] об'єднує лексеми донорських доменів РОСЛИНА і ТВАРИНА, створюючи образ жорстокої, небезпечної, підступної людини. У прислів'ї Тихше води, нижче трави [П-90, с. 422] синтезовано мовні знаки доменів ПРИРОДНІ ЯВИЩА і РОСЛИНА, супутнє використання квалітативів (тихше, нижче) сприяє розумінню семантики «скромна, непомітна, покірна людина».

Висновки і пропозиції

Отже, процедура роз- кодування змісту прислів'я - це складний когніти- вний механізм, підґрунтям якого є неоднорідна, дифузна семіотична форма і структура знань про компоненти, які використано у висловленні. Процес тлумачення семантики паремії передбачає декодування буквальної інформації, вираженої знаками відповідної пропозиції, фігуральної інформації, репрезентованої метафоричними знаками донорських доменів, що інтегровані в структуру знань індивіда про певну події, ситуацію, явище, факт, предмет тощо.

Ми пропонуємо розуміти паремію як мовний знак, що характеризується особливим зв'язком форми й змісту й слугує засобом збереження, отримання, оброблення й передавання інформації. Перспективу подальших досліджень убачаємо в описі специфіки формування глибинної семантики паремійних висловлень української мови.

Бібліографія

Список літератури

1. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл / Н. Д. Арутюнова. - М.: Наука, 1976. - 383 с.

2. Богданов В. В. Семантико-синтаксическая организация предложения / В. В. Богданов. - Л. : Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1977. - 204 с.

3. Витгенштейн Л. Избранные работы / пер. с нем. и англ. В. Руднева / Л. Витгенштейн. - М. : Изд. дом «Территория будущего», 2005. - 440 с.

4. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Снтаксис: Підручник / І. Р. Вихованець. - К. : Либідь,1993. - 368 с.

5. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. - К. : Наукова думка, 1992. - 222 с.

6. Звегинцев В. А. Предложение и его отношение к языку и речи / В. А.Звегинцев. - М. : Эди- ториал УРСС, 2001. - 312 с.

7. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка / Г. В. Колшанский. - М. Лаука, 1984. - 176 с.

8. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. - К. : Академія, 2006. - 464 с.

9. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных. терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина; [под общ. ред. Е.С. Кубряковой]. - М. : Изд-во МГУ, 1996. - 245 с.

10. Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Язык и интеллект. - М. : Прогресс, 1995. - С. 143184.

11. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. - М.: Прогресс, 1988. - С. 12-51.

12. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - 683 с.

13. Логический анализ языка. Модели действия. - М. : Наука, 1992. -166 с.

14. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения / М. В. Никитин. - М. : Наука, 1988.- 168 с.

15. Панкрац Ю. Г. Пропозициональная форма представления знаний / Ю. Г. Панкрац // Язык и структура представления знаний. - М. : РАН ИЯ, 1992. - С. 78-97.

16. Рассел Б. Исследование значения и истины / Б. Рассел / пер. с англ. Е. Е. Ледникова, А. Л. Никифорова. - М. : Идея-Пресс; Дом интеллектуальной книги, 1999. - 400 с.

17. Селиванова Е. А. Когнитивные модели синтаксических структур с образно-метафорическим компонентом / Е. А. Селиванова // Межкультурные коммуникации: пространство и время. - М.: Изд-во Российского ун-та дружбы народов, 2004а. С. 55-59.

18. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання / О. О. Селіванова. - Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. 488 c.

19. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К., 2010. - 844 с.

20. Селиванова Е. А. Энигматический дискурс: вербализация и когниция / Е. А. Селиванова. Черкассы : Изд-во Ю. Чабаненко, 2014. - 224 с.

21. Степанов Ю. С. Между системой и текстом - дискурс / Ю. С. Степанов // Язык и метод. К современной философии языка. - М. : Языки русской культуры, 1998. - С. 655-688.

22. Фреге Г. Избранные работы / Г. Фреге / пер. с нем. А. Л. Никифорова и др. - М. : Дом интеллектуальной книги ; Русское феноменологическое общество, 1997. - 160 с.

23. Fauconnier G. Mental Spaces: Aspects of Meaning Construction in Natural Language. - Cambridge, MA: Bradford MIT / Press, 1985. - 190 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

24. П-89 - Прислів'я та приказки : Природа. Господарська діяльність людини / [упоряд. М. М. Пазяк; відп. ред. С. В. Мишанич]. - К. : Наук. думка,1989.- 480 с.

25. П-90 - Прислів'я та приказки: Людина. Родинне життя. Риси характеру / [упор. М. М. Пазяк]. К. : Наукова думка, 1990. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru