Мовно-семантичні явища полісемії, синонімії, антонімії, паронімії та омонімії у процесі опанування іноземними студентами української медичної терміносистеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

Мовно-семантичні явища полісемії, синонімії, антонімії, паронімії та омонімії у процесі опанування іноземними студентами української медичної терміносистеми

Марія Цуркан

кандидат філологічних наук, доцент кафедри суспільних наук та українознавства

м. Чернівці, Україна

Анотація

У статті досліджено лексико-семантичний рівень функціонування медичних термінів у терміносистемі української мови, зокрема проаналізовано явища полісемії, синонімії, антонімії і паронімії, мовної та міжмовної омонімії медичних термінів у процесі їх вивчення іноземними студентами-медиками. Зазначено, що ці мовно-семантичні явища є причиною основних комунікативних труднощів при вивченні української мови як іноземної, які призводять до непорозумінь із носіями мови, породжують мовні бар'єри, що значно ускладнює процес соціокультурної адаптації і формування професійної комунікативної компетентності іноземця.

У статті акцентовано увагу як на фундаментальному (теоретичному), так і на прикладному аспектах дослідження вказаних явищ. Представлено типи мовних вправ для засвоєння лексичного рівня професійної мови з врахуванням окреслених мовно-семантичних явищ. Проаналізовано причини появи полісемії і синонімії медичних термінів, визначено, що серед усіх лексико- семантичних явищ синонімія є найпоширенішим. Доведено, що явище антонімії сприяє систематизації термінів, демонструючи асиметричність медичної терміносистеми. Встановлено, що вивчення одиниць медичної терміносистеми української мови іноземцем залежить від рівня професійної та лінгвістичної ерудиції, а також від мовної інтуїції студента. Професійна ерудиція передбачає розуміння сутності понять, що їх позначає термін, тоді як лінгвістична ерудиція - це знання студентом основних мовних законів.

У ході дослідження зроблено висновок, що явища полісемії, синонімії, антонімії і паронімії, мовної та міжмовної омонімії медичних термінів у процесі їх вивчення іноземними студентами-медиками, з одного боку, створюють труднощі в опануванні українською мовою, а з іншого, через симетричність термінів, пресупозитивність знань іноземця, звукову подібність або тотожність із міжнародною терміносистемою ці явища підкреслюють системність, логічну обумовленість та вмотивованість медичної терміносистеми. Завдяки цим явищам вивчення української мови як іноземної передбачає активізацію когнітивних процесів студента та використання логічного, системного і тематичного принципів вивчення лексичних терміноодиниць.

Ключові слова: медичний термін, іноземний студент, мовні труднощі, мовна адаптація, полісемія, синонімія, паронімія, антонімія, омонімія.

Аннотация

Мария Цуркан,

кандидат филологических наук, доцент, доцент кафедры общественных наук и украиноведения, Высшее государственное учебное заведение Украины «Буковинский государственный медицинский университет»,

г. Черновцы, Украина

ЯЗЫКОВО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ЯВЛЕНИЯ ПОЛИСЕМИИ, СИНОНИМИИ, АНТОНИМИИ, ПАРОНИМИИ И ОМОНИМИИ В ПРОЦЕССЕ ОВЛАДЕНИЯ ИНОСТРАННЫМИ СТУДЕНТАМИ УКРАИНСКОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ТЕРМИНОСИСТЕМОЮ

В статье исследован лексико-семантический уровень функционирования медицинских терминов в терминосистеме украинского языка, в частности проанализированы явления полисемии, синонимии, антонимии и паронимии, языковой и межъязыковой омонимии медицинских терминов в процессе их изучения иностранными студентами-медиками. Отмечено, что эти культурно-семантические явления являются причиной основных коммуникативных трудностей при изучении украинского языка как иностранного, приводящие к недоразумениям с носителями языка, порождают языковые барьеры, что значительно усложняет процесс социокультурной адаптации и формирования профессиональной коммуникативной компетентности иностранца. В статье акцентировано внимание как на фундаментальном (теоретическом), так и на прикладном аспектах исследования указанных явлений.

В статье представлены типы языковых упражнений для усвоения лексического уровня профессионального языка с учетом определенных культурно-семантических явлений. Проанализированы причины появления полисемии и синонимии медицинских терминов, определено, что среди всех лексико-семантических явлений синонимия является наиболее распространенным. Доказано, что антонимия способствует систематизации терминов, демонстрируя симметричность медицинской терминосистемы.

Установлено, что изучение единиц медицинской терминосистемы украинского языка иностранцем зависит от уровня профессиональной и лингвистической эрудиции, а также от языковой интуиции студента. Профессиональная эрудиция предполагает понимание сущности понятий, которые обозначает срок, тогда как лингвистическая эрудиция предполагает знание студентом основных языковых законов.

В ходе исследования сделан вывод, что явления полисемии, синонимии, антонимии и паронимии, языковой и межъязыковой омонимии медицинских терминов в процессе их изучения иностранными студентами-медиками с одной стороны создают трудности в овладении украинским языком, а с другой через симметричность значений терминов, пресупозитивность знаний иностранца, звуковое сходство или тождество с международной терминосистемой эти явления подчеркивают системность, логическую обусловленность и мотивированность медицинской терминосистемы. Благодаря этим явлениям изучения украинского языка как иностранного предусматривает активизацию когнитивных процессов студента и использования логического, системного и тематического принципов изучения лексических терминологических единиц.

Ключевые слова: медицинский термин, иностранный студент, языковые трудности, языковая адаптация, полисемия, синонимия, паронимия, антонимия, омонимия.

Abstract

Maria Tsurkan,

Ph.D. in Philology, Assistant Professor of the Department of Social Sciences and Ukrainian study, Higher State Educational Institution of Ukraine «Bukovyna State Medical University», Chernivtsi, Ukraine

LINGUAL-SEMANTIC PHENOMENA OF POLYSEMY, SYNONYMS, ANTONYMS, PARONYMS AND HOMONYMS IN THE PROCESS OF MASTERING OF UKRAINIAN MEDICAL TERMS SYSTEM BY A FOREIGN STUDENT

Vocabulary-semantic level of functioning of medical terms in terms system of Ukrainian language has been investigated in the article, in particular phenomena of polysemy, synonyms, antonyms and paronyms, lingual and interlingual homonyms of medical terms have been analyzed in the process of their learning by foreign students-medics. It has been specified, that these lingual- semantic phenomena are the reasons of main communicative difficulties during learning of Ukrainian as a foreign language, which cause misunderstandings with language speakers, generate language barriers, that significantly complicates the process of socio-cultural adaptation and formation of professional communicative competency of a foreigner. The attention is accented on both fundamental (theoretical) and applied aspects of investigation of mentioned phenomena in the article.

Types of lingual exercises for assimilation of lexical level of professional language have been presented in the article, taking into account outlined lingual- semantic phenomena. Reasons of appearance of polysemy and synonyms of medical terms have been analyzed, it has been defined, that synonyms are the most common ones among all lingual-semantic phenomena. It has been proved, that phenomenon of antonyms promotes systematization of terms, demonstrating symmetry of medical terms system. It has been explained, that studying of units of medical terms system of Ukrainian language by a foreigner depends on the level of professional and linguistic erudition, as well as on lingual intuition of a student. Professional erudition provides understanding of essence of concepts, which are indicated by term, while linguistic erudition provides knowledge of basic lingual laws by a student.

The conclusion has been made during the course of investigation, that phenomena of polysemy, synonyms, antonyms, paronyms, lingual and inter-lingual homonyms of medical terms in one hand create difficulties in mastering Ukrainian language in the process of their learning by foreign students-medics, and on the other hand, these phenomena emphasize regularity, logical stipulation and motivation of medical terms system through symmetry of terms, foreigners' knowledge, sound similarity or identity with international terms system. Due to these phenomena, learning of Ukrainian as a foreign language provides activation of cognitive processes of a student and application of logical, system and thematic principles of studying of lexical terms units.

Key words: medical term, foreign student, lingual difficulties, lingual adaptation, polysemy, synonyms, paronyms, antonyms, homonyms.

Вступ

Важливим етапом формування професійно-комунікативної компетентності іноземного студента в медичному закладі вищої освіти є опанування медичної терміносистеми, у межах якої спостерігаємо мовно- семантичні явища полісемії, синонімії, антонімії і паронімії, мовної та міжмовної омонімії спеціальних термінів. Одне із завдань навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна» - сформувати в іноземного студента стійкі навички володіння професійним мовленням в усній та писемній формах, що в свою чергу передбачає оперування фаховою термінологією з урахуванням базових лексико-семантичних явищ медичної терміносистеми. Оскільки зазначена терміносистема через постійну появу нових спеціальних понять на позначення медичних інструментів та обладнання, захворювань, методів і методик їх лікування належить до однієї з найбільш динамічних, то, зважаючи на це, у методиці викладання української мови як іноземної проблема опанування лексичного рівня мови як одного з основних рівнів системи мови з розумінням окреслених базових мовно-семантичних явищ цього рівня завжди залишатиметься актуальною частиною лінводидактичної проблематики.

Вихідні передумови. У дослідженні мовно-семантичних явищ полісемії, синонімії, антонімії, паронімії та омонімії медичних термінів виокремлюємо два основні аспекти: фундаментальний (теоретичний) і прикладний. У сучасній лінгвістиці фундаментальний аспект вивчено досить ґрунтовно, тоді як прикладний ще недостатньо досліджений.

Професійна комунікація медика поєднує в собі два однаково важливі види: інтерпрофесійну комунікацію, яка здійснюється на рівні спілкування лікаря з пацієнтом, та інтрапрофесійну, що спрямована на професійне спілкування в межах професійної спільноти. Інтрапрофесійна комунікація передбачає логічно виправдане і вмотивоване оперування комунікантами вузько спеціалізованою медичною термінологією, тоді як інтерпрофесійна комунікація вимагає від мовця вміння перекодифіковувати складну професійну лексику в описові конструкції, зрозумілі пацієнтові. У межах інтрапрофесійної комунікації науковці виокремлюють медичну наукову мову, медичну розмовну мову, мову медичної документації і мову медичної реклами. Беручи до уваги той факт, що іноземний студент-медик проходить клінічні практики в українських лікарнях, то для нього важливо володіти основами як інтерпрофесійної, так і інтрапрофесійної комунікації, адже він отримує професійну інформацію як від викладача-професіонала, так і через опитування хворого.

Отже, одним із етапів формування професійно-комунікативної компетентності іноземного студента-медика є оволодіння мовними стратегіями інтерпрофесійного та інтрапрофесійного спілкування, ураховуючи специфіку комунікативного акту. Адже, як справедливо зауважує М. Тропіна, «компетентність, на відміну від компетенції, має в собі елемент готовності до ситуації через особистісну характеристику людини, через перехід від якості знання до якості діяльності, котра може бути нестандартною» [9]. лексичний семантичний полісемія терміносистема

Проблемам термінології присвятили свої лінгвістичні праці Г Винокур, А. Реформатський, О. Ахманова, В. Даниленко, Н. Котелова, С. Гринєв та ін. Під поняттям «термін» учені розуміють «спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері й застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне значення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань» [3, c.105].

Специфіку, кількісні та якісні характеристики медичної терміносистеми досліджено в багатьох наукових розвідках. Так, дослідниця І. Луговська приходить до висновку про те, що сучасна медична термінологія - одна з найбільш розгалужених і складних у понятійному, змістовому відношенні систем термінів. Медичний лексикон, включаючи терміни й інших наук, що вживаються у медицині (біології, хімії, фізики, мікробіології, радіології, генетики, антропології, психології, кібернетики та ін.) складає декілька сотень тисяч слів і словосполучень. До їх числа входять численні синоніми, які складають у деяких галузях медицини 2540% термінологічного фонду. У зв'язку з швидким розвитком різних галузей медицини термінологічна синонімія різко зростає, що заважає адекватному сприйняттю наукової інформації, точному перекладу наукової медичної літератури, взаєморозумінню і взаємозбагаченню національних медичних наукових шкіл і гальмує впорядкування терміносистеми [2, с. 106].

Як зазначено вище, теоретичні засади функціонування медичної терміносистеми ґрунтовано описано в сучасній лінгвістиці, тоді як дидактичні основи навчання медичних термінів на заняттях з української мови як іноземної досліджено мало, що й визначає актуальність нашої розвідки.

Мета статті - проаналізувати явища полісемії, синонімії, антонімії і паронімії, мовної та міжмовної омонімії медичних термінів у процесі їх вивчення іноземними студентами-медиками та запропонувати систему вправ для освоєння лексичного рівня мови з урахуванням окреслених мовно- семантичних явищ.

Виклад основного матеріалу

Мовно-семантичні явища полісемії, синонімії, антонімії і паронімії, мовної та міжмовної омонімії медичних термінів є причиною основних комунікативних труднощів при вивченні української мови як іноземної, які призводять до непорозумінь із носіями мови, породжують мовні бар'єри, що значно ускладнює процес соціокультурної адаптації і формування професійно-комунікативної компетентності іноземця.

Полісемія як лексико-семантичне явище належить до мовних універсалій європейських мов і передбачає наявність у лексемі, словосполученні чи фразі не одного, а кількох значень. Незважаючи на те, що однією з ознак терміна є його однозначність (моносемія), усе ж медичні терміни в українській мові відзначаються багатозначністю як на міжсистемному рівні, так і в межах своєї терміносистеми. «Ідеальним для будь-якої терміносистеми є той стан, коли одному окремому поняттю відповідає один термін, бо саме така чітка, регламентована співвіднесеність назви й реалії дає можливість уникати можливих різночитань, а подекуди й плутанини в царині термінів» [1, с. 27]. Однак жодна терміносистема сучасної української мови не може вважатися моносемічною, бо для кожної з них притаманне явище полісемії, що зумовлено кількома причинами. По-перше, моносемія не типова для української мови в цілому. По-друге, «терміни не існують у мові ізольовано, а перебувають у певних відношеннях між собою і зі словами загальнолітературної мови» [4, c. 254]. По-третє, одним зі способів утворення терміна є перехід із розряду загальновживаної лексики до розряду спеціалізованих лексем. Як справедливо зауважує Л. Сога, «мова постійно вдосконалюється, збагачується, особливо активно - в лексиці, в семантиці слів», «віддалення окремих значень полісемантичних слів, утворення нових лексем - процес тривалий і безповоротний», «лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку свого словникового складу. Такі резерви виявляються насамперед і в полісемантичних словах» [5, с.3]. Ці передумови й породжують явище полісемії в медичній терміносистемі, вимагаючи від студента-медика знання всіх значень того чи іншого терміна.

На думку О. Земської, «у медичній термінології широко представлений тип полісемії, що ґрунтується на схожості функцій, напр.: імпульс - 1) внутрішній поштовх до дії; 2) форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення; 3) кількість руху, яка дорівнює добуткові маси тіла на його швидкість; кома - 1) стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій - кровообігу, дихання; 2) газова туманність оболонки ядра комети» [1, с. 76].

Окрім схожості функцій, полісемія в медичній термінології розвивається й на основі метафоризації вислову, наприклад, панцерний рак, цибулина аорти, серцева сорочка, або ж на основі метонімії (терміни: артеріальний тиск, розтяг, вивих тощо).

Найчастіше явище полісемії притаманне іменникам, проте зустрічається і серед дієслів. Наприклад, дієслівне словосполучення «надати імунітет» розширило свої змістові потенції та вийшло за межі медицини, перейшовши, завдяки метафоризації, у сферу юридичної термінології зі значенням «надати недоторканість, правовий захист». Аналогічно термін «імунізувати» у цій царині набув нового значення «робити когось чи щось несприятливим до чогось».

Крім явища полісемії, у медичній термінології спостерігаємо й омонімію термінів. Варто зазначити, що розрізнення явищ полісемії й омонімії, пошук ефективних методів такого розрізнення належить до актуальних проблем сучасної лінгвістики. Терміни-омоніми мають однакове звучання чи написання, але різняться значенням наукових понять. Протягом тривалого часу вважали, що явища полісемії та синонімії - закономірні наслідки мовних процесів, а омонімія - це певна «мовна аномалія», яка значно ускладнює вивчення мови іноземцем, і є однією з основних мовних перешкод для перекладачів. Так, у межах сучасної медичної термінології виокремлюють три категорії омонімів:

1) внутрішньогалузеві омоніми (терміни омонізуються в межах медичної терміносистеми);

2) міжгалузеві омоніми (медичний термін вважається омонімом із однозвучним терміном інших галузей наук);

3) функціонально-стильові омоніми (медичний термін співзвучний із загальновживаною лексемою).

Найбільш поширеною в медичній терміносистемі вважаємо міжгалузеву омонімію. Омонімія медичної термінології української мови здебільшого виявляється як міжсистемне явище. Важливо, звертати увагу іноземців на омоніми з високою частотністю. Так, при вивченні комунікативних тем «Медичні інструменти», «Засоби гігієни», «Тіло людини» знайомимо студента- медика з такими міжгалузевими омонімами: інструмент (медичний, наприклад, скальпель, затискач), інструмент (музичний), інструмент (будівельний); маска (медична), маска (карнавальна), маска (з крему на обличчя); маска (застиглий чи невластивий вираз обличчя); тканина (м'язова, сполучна), тканина (матеріал, наприклад шовк, бавовна тощо), таз (частина тіла), таз (посудина); кома (стан людини) і кома (розділовий знак), ядро (горіха), ядро (будова клітини), тиск (атмосферний) і тиск (кров'яний ), клапан (серцевий) і клапан (частина мотора).

Явище омонімії варто пояснити іноземним студентам ще на початковому рівні вивчення української мови як іноземної, тобто на етапі формування соціокультурної комунікативної компетентності. Наприклад, при вивченні комунікативної теми «Країни і національності» до словникового мінімуму вводимо такі пари омонімів: американка (громадянка Америки) - американка (гра в більярд), полька (національність) - полька (танець), фінка (національність) - фінка (ніж), болгарка (національність) - болгарка (інструмент).

Окрему категорію лексем становлять міжмовні омоніми, які називають «хибними друзями перекладача», адже це слова або фрази, що однаково звучать чи пишуться в різних мовах чи діалектах, але мають абсолютно різні значення. Наприклад, слово чашка в українській мові як посуд ідентичне за звучанням із словом польської мови, що означає череп, тому словосполучення чашка чаю, чашка кави при вивченні комунікативних тем «Продукти. Їжа», «Заклади харчування» може викликати в студентів із Польщі певні труднощі в перекладі, оскільки співвідноситиметься зі знайомим для них словом з не релевантним для цієї фрази значенням.

Оскільки багато іноземних студентів в українських медичних закладах вищої освіти є носіями англійської мови як рідної або ж володіють нею як другою іноземною, то мовні труднощі виникають в основному через сплутування значень міжмовних омонімів в українській та англійській мовах. Для диференціації лексичних значень пропонуємо іноземним студентам - медикам такі міжмовні омоніми, відібрані за принципом частотності у професійному мовленні медика і студента університету: academic - не «академік» (academician), а «викладач»; artist - не «артист» (performing artist, performer, artiste), а «митець, художник»; aspirant - не «аспірант» (postgraduate), а «претендент, кандидат»; cabinet - не «кабінет» у значенні приміщення (office), а «невелика шафа, комод»; але «кабінет» у значенні «колегія керівників»; character - не «характер» (nature, pattern, spirit, temper), а «персонаж» або «знак письма», а також «тип»; focus - «фокус» як зосередження чогось або «центр», але не в значенні «трюк» (trick); insult - не «інсульт» (stroke), а «образа», «удар»; intelligent - не «інтелігент» (intellectual), а «розумний»; invalid - передусім не «інвалід» (disabled person), а «недійсний»; lunatic - не «лунатик» (sleepwalker, somnambula), а «божевільний»; actual - не «актуальний» (relevant), а «справжній, дійсний», «реальний»; nationality - не «національність» у сенсі «етнічна належність» (ethnicity, ethnic origin), а «громадянство», «підданство» (також citizenship); receipt - не «рецепт» (кулінарний - recipe, медичний - prescription), а «квитанція»; troops - не «трупи» (cadavers, corpses), а «війська».

У процесі вивчення української мови як іноземної міжмовні омоніми, із одного боку, можуть створювати комунікативні бар'єри, а з іншого, через формальну співвіднесеність із уже відомим в рідній мові словом, допомагають краще запам'ятати українську лексему шляхом зіставлення чи порівняння семантичних значень.

Більшість учених сходяться на думці, що найпоширенішим лексико- семантичним явищем у медичній терміносистемі української мови є синонімія. Погоджуємося з дослідницею А. Ткач, що «синоніми в термінології - це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності (новизни) та особливостями функціонування; синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень» [6, с. 222].

Досліджуючи природу синонімії медичних термінів, І. Луговська приходить до логічного висновку: «В основі явища синонімії лежить також і той факт, що у термінології будь-якої конкретної медичної дисципліни присутні функціональні компоненти: вузькоспеціальна лексика, яка належить тільки до даної термінології; професійна медична лексика, до якої належать терміни, що функціонують у декількох медичних дисциплінах; загальномедична лексика, тобто терміни, що позначають поняття, загальні для всіх медичних дисциплін» [2, с. 107]. Наявність синонімії науковці (В. Гречко, Б. Головін, В. Даниленко, Р. Кобрін) не вважають позитивним явищем, адже воно ускладнює сприйняття наукового тексту. Тому задля ясності змісту стилісти радять дотримуватися в науковому стилі одного терміна, не використовуючи синонімічний ряд. На думку вже згаданої дослідниці І. Луговської, «синоніми у термінології мають іншу природу і виконують інші функції, ніж у загальнолітературній мові; під синонімією в термінології зазвичай розуміють явище дублетності (офтальмолог - окуліст), а між дублетами немає тих відношень, які організують синонімічний ряд, немає емоційно експресивних, стилістичних чи відтінкових опозицій» [2, с. 107]. Як і в загальновживаній лексиці, так і в науковій термінології синонімічні слова утворюють словотвірні ряди, що мають ядро і периферію. Ядром синонімічного ряду, як правило, виступає стилістично нейтральне і найбільш частотне за вживанням слово, тому цілком логічно при відборі термінів із синонімічного ряду для формування лексичного мінімуму, розрахованого на вивчення іноземним студентом, викладач повинен орієнтуватися на ядро, домінанту. Проте, якщо йдеться про синоніми-дублети, то іноземцеві варто знати і питомо український термін, й іншомовний, адже першим частіше послуговуватимуться пацієнти, а іншомовний термін найчастіше належить до інтернаціональних термінів, тому його студент використовуватиме в своїй професійній міжнародній діяльності.

Основними причинами синонімії в українській медичній терміносистемі вважаємо появу нових понять і явищ та бажання мовців присвоїти їм якнайточнішу назву, що призводить до виникнення в мові кількох варіантів значення тієї чи іншої лексеми. Однак основною причиною синонімії дослідники називають наявність іншомовних термінів, здебільшого грецького або латинського походження, і їх питомо українських відповідників, наприклад, абіогенез - самозараження, абсорбція - вбирання, автоінфекція - самозараження, адаптація - пристосування, ін'єкція - вливання, впорскування, лейкемія - недокрів'я, ембріон - зародок, еритроцити - червонокрівці тощо.

Окрім лексичної синонімії, іноземний студент-медик повинен оволодіти й основними моделями морфемного варіювання - префіксального (наприклад, безплідність - неплідність,безстатевий - нестатевий, видужання - одужання, вроджений - уроджений,відмороження - обмороження, сповільнений - уповільнений) та суфіксального (рогівка - роговиця, больовий - болючий, зараження - заражування, накладання - накладення, опромінення - опромінювання, пересадження - пересаджування, знезараження - знезаражування). Також у медичній терміносистемі часто зустрічаємо синонімію між терміном, вираженим одним словом, і терміном - словосполученням (складеною назвою), при цьому термін, виражений словом, як правило, належить до інтернаціоналізмі, а термін-словосполучення - це власне український відповідник із достатньо прозорою внутрішньою формою, наприклад: перитоніт - запалення очеревини, кон'юктивіт - запалення очей, тонзиліт - запалення горла, апное - відсутність дихання, міома - м'язова пухлина, сколіоз - бокове викривлення хребта, варикоз - розширення вен.

При виборі терміна з ряду синонімів еквівалентного типу І. Луговська рекомендує орієнтуватися на такі критерії: а) традиційність вживання; б) коротка форма; в) термінологічність, тобто точність, відсутність вторинних, додаткових значень; г) можливість утворення похідних термінів; д) наявність у даній мікросистемі інших однокореневих словоутворень аналогічної словотвірної структури [2, с. 109].

Для опанування синонімічного потенціалу медичної терміносистеми української мови пропонуємо іноземному студентові медику виконати вправи на добір чи поєднання синонімів, пошук українських відповідників до іншомовних термінів із використанням словників, завдання на заміну виділених у тексті слів і фраз синонімічними лексемами чи конструкціями.

Транслюючи наукову інформацію пацієнтові, іноземний студент повинен уміти перекодифіковувати повідомлення, подане вузькоспеціалованою мовою, шляхом використання загальновідомих лексем, щоб хворий адекватно сприйняв зміст та інтенції спеціаліста.

З цією метою демонструємо студентові варіанти синтаксичних конструкцій, характерних для наукової та розмовної медичної мови (табл. 1).

Таблиця 1 Види медичної мови