Концепт "колір" як засіб створення художньої дійсності (на матеріалі творів Едагара Алана По)

The article examines the concept of «colour», defines its characteristics and properties as a carrier of cultural information, because color symbolism is one of the most important parts of every linguistic culture. Coloristics is the main divisions that explore the concept of «color» in different ways. Coloristics deals with the description of the main characteristics of colors, their interaction, harmonization, the influence of color on various spheres of human life, as well as the means and methods of colors in the process of forming an architectural environment, and color science studies the phenomenon of color from a theoretical aspect, generalizing and systematizing knowledge about color in physics. chemistry, physiology and psychology. The range of colors is ambiguous, because it expresses the norms, views and collective worldview established in a certain society. Comprehensive study of color symbols in the fields of various sciences is a topical issue nowadays. The range of colors is often used by writers in their literary works. At the present stage of language development, vocabulary with the component «color» is used by different writers in fiction to depict the portraits of characters and descriptions of landscapes, as well as to deepen the metaphorical visual effects. Thus, the article analyzed the stories «Mask of the Red Death», «The Fall of the House of Usher» and «Black Cat» by American writer Edgar Allan Poe, who actively used color in his work as an artistic means of depicting reality. The colorful symbolism of Edgar Allan Poe's short stories is used to convey an atmosphere of mystery, enhance the feelings and passions of the characters, emphasize pessimism and frustration, as well as convey the features of melancholy-gloomy landscapes. Fate hangs over the personages, they are characterized by subtlety of feelings, painful passions, increased vulnerability. The perception of being is marked by anxiety, which turns into fear. In all three stories sounds the theme of death.

Key words: concept, color symbols, artistic means, symbolism.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні вивчення функціонування концептів у мові є одним з найбільш актуальних досліджень. Саме поняття «концепт», спочатку розроблене в логіці, набуло лінгвістичну значимість. Значення «концепту» досліджується в когнітивній науці, метафізиці та філософії. Термін «концепт» простежується від вчень Арістотеля до сучасних досліджень у рамках лінгвокогнітології В.А. Маслової, В.І. Карасика, Г. Г. Слишкіна, С. Г. Воркачева та ін.

Метою статті є дослідження особливостей кольоропозначень в обраних художніх творах американського письменника Едгара Алана По як засобу відображення світогляду. Науковим завданням статті є визначення концепту «колір» як невід'ємної ланки культурного простору та аналіз використання системи кольорів в обраних художніх творах Едгара Алана По.

Велику роль в системі базових національно-культурних концептів відіграють одиниці, що позначають колір. Відмінною рисою концепту з компонентом «колір» є тісний взаємозв'язок мови і культури: поява нових концептофонів кольору в житті суспільства веде до виникнення та доповнення концептів кольору в мові. У лінгвістиці найбільш всебічно розглядаються такі питання стосовно кольоропозначень: семантична структура, етимологія і історія кольорової лексики, функції кольору в художній творчості, метафори кольору, символіка кольору в культурах народів світу на різних історичних етапах та ін.

Багато робіт присвячено аналізу окремих кольоропозначень. Значні результати досягнуті у вивченні лексики зі значенням кольору в галузі психолінгвістики Р.М. Фрумкіною, А.П. Василевичем¹.

Колористика і кольорознавство є нині двома основними розділами, які досліджують концепт «колір» у різних аспектах. Колористика займається описом основних характеристик кольорів, досліджує їхню взаємодію, гармонізацію, вплив кольору на різні сфери життя людини, а також засоби та методи кольорів у процесі формування архітектурного середовища. Кольорознавство вивчає феномен кольору з теоретичного аспекту, узагальнюючи та систематизуючи знання про колір у фізиці, хімії, фізіології та психології.

Кольоровий символізм в лінгвістичній науці представлений в тісному взаємозв'язку з психічним і психологічним компонентом, відображаючи настрої, дійсність і сутність подій, що відбуваються. Дослідник Б.А. Базима наголошує на обмеженості кількості колірних символів Антология концептов. Под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. Том 1. Волгоград: Парадигма, 2005. C. 352 Базыма Б. А. Психология цвета: теория и практика. М.: Речь, 2005. С. 205. Так звані основні кольори, до яких відносяться червоний, жовтий, білий, чорний тощо, у текстах художньої літератури є найбільш уживаними. Етнокультурна складова варіює використання позначень кольору. Автор виокремлює три основні типи кольорової символіки: по-перше, колір як він є (ізольований від інших кольорів), що відрізняється багатозначністю і суперечливістю; багатогранне поєднання одного або декількох кольорів, складових загальне символічне ціле без окремо взятих значень; об'єднання кольору і форми, символіка яких пов'язана з геометричними абстрактними фігурами, такими як коло, квадрат, прямокутник і конкретними фізичними предметами, що позначають, наприклад, дорогоцінні каміння, прикраси або предмети (синява лінії горизонту) Бабій І. М. Колір і деякі мовні засоби його творення. Актуальні проблеми словотвору української мови. Тернопіль, 1993. С. 184 Фрумкина Р.М. Цвет, смысл, сходство: Аспекты психолингвистического анализа. М.: Наука, 1984. С. 176.

Р.М. Фрумкіна поділяє кольори на дві категорії - хроматичні і ахроматичні. До хроматичних кольорів відносяться червоний, жовтий, помаранчевий, зелений, синій, фіолетовий кольори і усі їхні суміші. Хроматичні кольори ми бачимо індивідуально. До ахроматичних (які не мають кольору) відносяться білий, чорний і усі відтінки сірого, вони розрізняються лише за ступенем світлості.

Більшість лінгвістів стверджує, що субстанція кольору не може бути визначена будь-якою системою координат, і що оптичний спектр континуальний: в ньому немає меж між окремими кольорами. Дійсно, не представляється можливим з точністю визначити, де закінчується блакитний і де починається синій. У кожного носія мови щодо цього питання може існувати власна думка. Тому питання про межі кольорового простору як і раніше залишається відкритим.

На сучасному етапі розвитку мови лексика з компонентом «колір» використовується письменниками в художній літературі для зображення портретів героїв та опису пейзажів, а також для поглиблення метафоричності зорових ефектів. Активно використовував у своїй творчості колір, як художній засіб зображення дійсності, відомий американський письменник та діяч Едгар Алан По (Edgar Allan Poe (1809 - 1849)). Він є одним із представників американського романтизму, та нині вважається класиком світової літератури. Митець є визнаним зачинателем детективного жанру і першим американським письменником, який почав працювати у жанрі короткої новели. Його перу належать такі твори як: «Падіння дома Ашерів» («The Fall of the House of Usher», 1839), «Маска Червоної Смерті» («Masque of the Red Death»»), «Провалля і маятник»» («The Pit and the Pendulum»», 1842), «Чорний кіт»» («The Black Cat»», 1843), «Овальний портрет»» («The Oval Portrait»», 1842), «Таємниці Марі Роже»» («The Mystery of Marie Roget», 1842), «Викрадений лист»» («The Purloined Letter»», 1844) та інші.

«Маска Червоної Смерті» («Masque of the Red Death», 1842) - одна з відомих новел письменника, що користується популярністю серед читачів та дослідників літератури.

Сюжет новели розгортається навколо епідемії чуми, яка забирає тисячі життів за короткий термін. Мешканці невеличкого містечка помирають кожен день, а принц Просперо та його наближені вирішують заховатися в замку та перечекати час нашестя хвороби.

Твір, на наш погляд, є певним екзистенційним поглядом людини на світ і на саму себе у певні «межові» періоди життя. Гра із життям і смертю - один із основних мотивів новели, оскільки герої намагаються побороти смерть усіма доступними засобами. Художній час в новелі характеризується конкретністю та символізмом, а фабульний час у новелі тісно переплітається із сюжетним, і, хоча ґрунтується на реальному перебігу подій, однак ускладнюється наративними прийомами (описи кімнат, що мають різний колір тощо), котрі уповільнюють, призупиняють, або і загалом, переривають сюжетний час.

Кольоровий символізм чітко простежується у новелі під час опису кімнат, які представлені в тексті, розміщення яких нагадує лабіринт, з якого немає виходу. «Here the case was very different, as might have been expected from the duke's love of the bizarre. The apartments were so irregularly disposed that the vision embraced but little more than one at a time. There was a sharp turn at every twenty or thirty yards, and at each turn a novel effect. To the right and left, in the middle of each wall, a tall and narrow Gothic window looked out upon a closed corridor which pursued the windings of the suite... » Poe E.A. Selected Stories. Kharkiv: Ranok, 2003. Р. 288.

Кімнати в замку розташовані зі сходу, де встає сонце, зароджується життя - на захід, де сонце заходить, затухає. Відповідно, і колір кімнат символізує різні етапи людського життя.

Лексико-семантичне поле синього кольору включає в себе периферійні кольори, такий як блакитний та фіолетовий. Блакитна кімната, що знаходиться в східній частині належить самому принцу, адже з давніх часів блакитний був кольором знаті в американському суспільстві. Цей колір символізує невинність, невідомість, життєрадісність. Можна сказати, що цим кольором автор позначив зародження життя людини.

Наступна кімната - фіолетова, поєднання синього та червоного говорить про початок росту та розвитку. Колір третьої кімнати - зелений, семантичне ядро якого уособлює «весну» життя, молодість, свіжість та оновлення. Пофарбувавши кімнату в помаранчевий колір, автор позначає зрілість особистості, недаремно цей колір викликає асоціацію з осінню та заходом сонця, тому що цей період життя характеризується духовною сталістю та самоствердженням людини. Цей колір є похідним від поєднання жовтого та червоного кольорів. Білий, наступний колір, символізує вік, чистоту та мудрість. Бузковий колір, який відноситься до лексико-семантичного поля синій, в цьому випадку символізує мрійливість та ностальгію, тому що людина вже пройшла значні періоди власного життя, а тепер вона надається спогадам минулих часів. Нарешті, чорна кімната, колір якої завжди символізує траур і смерть. У новелі письменник зображує поєднання чорного оздоблення кімнати із багряними, «густого кольору крові» вікнами, асоціюється з кров'ю та страхом.

Поєднання червоного і чорного кольорів символізують тандем смерті і темряви, що у новелі уособлюється через образ сьомої кімнати: «But in this chamber only, the color of the windows failed to correspond with the decorations. The panes here were scarlet - a deep blood color» Poe E.A. Selected Stories. Kharkiv: Ranok, 2003. Р. 288.

Наявність семи кімнат є певною алегорією життя, тому й придворні не входять у чорну кімнату, яка стає у новелі символом смерті. Червона смерть проходить через усі кімнати кольорів «життя», від народження і до смерті. Просперо теж рухається цим шляхом, намагаючись наздогнати незнайомця у масці «червоної смерті», який неочікувано потрапив на бал-маскарад.

Маска Червоної смерті - це символ, що є вічним і абсолютним, символізує неминучість, від якої не втекти. Цікаво, що принца Просперо новина про незнайомця у новій масці застає у блакитній кімнаті, яка знаходиться із діаметрально протилежного боку до чорної кімнаті. Принц проходить за незнайомцем увесь цикл, який закінчується в останній кімнаті.

Отже, шлях героїв в новелі - це перехід від життя до смерті. У новелі «Маска Червоної Смерті» Едгара Аллана По з логічною послідовністю і поетичної переконливістю доводить читачеві, що страх смерті - найсильніше почуття, яке може відчути людина. Автор досить чітко вибудовує схему, де перетинається простір і час: кожен предмет або людина знаходиться у певному місці і в певний час, що автором зображено символічно. Показуючи рух «смерті», він називає кожну кольорову кімнату, через яку вона проходить: «It was in the eastern or blue chamber in which stood the Prince Prospero... he made his way uninterruptedly... through the blue chamber to the purple chamber - through the green to the orange - through this again to the white - and even these to the violet». Можна сказати, що у цьому творі автор активно використовує не тільки основні кольори (червоний, зелений, білий, чорний, помаранчевий), але й похідні кольори та їх відтінки (бузковий, фіолетовий, багряний).

Діаграма 1