Інтонаційні засоби вираження афекту в англомовному художньому кінодискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтонаційні засоби вираження афекту в англомовному художньому кінодискурсі

Негляд К.О.

Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова

У статті досліджено мелодійні, висотні, силові та темпоральні особливості афективного мовлення в англомовному художньому кінодискурсі. Запропоновано власне тлумачення афекту, згідно з яким афект є бурхливою короткочасною емоційною реакцією великої інтенсивності, переважно негативного характеру, що характеризується послабленням або втратою вольового контролю над поведінкою реципієнта і наростанням емоційного збудження. Запропоновано власну класифікацію афективних станів, яка ґрунтується на комбінації емоцій як виявів цього стану. Доведено, що хоча теоретично будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її спричинено сильним стимулом, однак на практиці афект завжди починається з приємного або неприємного подиву, а потім, за умови наростання емоційного збудження, перетворюється в такі базові емоції, як страх, відчай, гнів і захоплення, які формують певні комбінації між собою.

На основі аудиторського й електроакустичного аналізу визначено інтонаційні засоби вираження афекту в англомовному кінодискурсі. Окреслено, що афективне мовлення характеризується контрастним інтонаційним оформленням. Головною його особливістю є варіювання та контрастність усіх акустичних показників. Установлено інтонаційні параметри виокремлених типів афективних станів. На рівні мелодики фразам афекту переважно властиве вживання низхідних ядерних тонів та варіативних емфатичних шкал: низхідної, висхідної, ковзаючої та скандентної. Найвищі показники тонального рівня характеризують афект позитивного характеру, а також афект, заснований на страху, жахові та відчаї. Афект, зумовлений презирством або огидою, має доволі низькі тональні показники. Тональний діапазон фраз афективного мовлення є здебільшого середнім або широким. Особливо широкий діапазон характеризує фрази афекту, які засновані на радості та страху. Найвищі показники інтенсивності зафіксовані у мовленні персонажів, які відчувають радість, а найнижчі - у мовленні персонажів, які відчувають огиду та відчай. Темп вимовляння фраз афективного мовлення варіює від швидкого до помірного. Найшвидше вимовляються фрази у стані погрози та огиди, а най- повільніше - фрази, у яких афект Грунтується на радості та жаху.

Ключові слова: афект, інтонація, висота тону, інтенсивність, тривалість. темпоральний мовлення кінодискурс

Neglyad K. O. Intonation means of expressing affect in English fictional discourse

The article highlights melodic, pitch, intensity and temporal peculiarities of affective speech in English fictional discourse. The article offers a definition of affect, according to which affect is seen as strong, intense, short-timed emotional reaction of predominantly negative nature, characteristic of attenuation or loss of volitional control over the recipient 's behavior as well as increase in emotional agitation. Affect is connected with sudden changes of a person 's life, important conditions which are accompanied by quick movements and changes of their visceral functions. Though presumably, any emotion can reach the state of affect, in reality affect is always caused by astonishment, which later on transforms into anger, fury, despair, disgust or joy. The article offers a classification of affect states based on the types of emotions that constitute affect. The results of the carried out auditory and electro-acoustic investigation have been helpful to conclude that affective speech is characterized by great intonation contrasts. The speech range can be either wide or extremely narrow. The pitch level is either high or low. The speech tempo varies from quick to slow. As for the terminal tones, they are mostly falling and various types of heads are used. Moreover, intonation characteristics of the singled out affect types have been established and compared. The highest pitch figures have been registered in positive affect speech as well as in the phrases, in which affect is based on fear, horror and despair. The widest speech range is characteristic of positive affect and affect based on fear. The highest intensity figures distinguish positive affect and affect, based on disgust and despair. The speech tempo of affective phrases varies from quick to slow, the quickest being threat and disgust filled affect and the slowest being joy and horror.

Key words: affect, intonation, pitch, intensity, duration.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Протягом останніх десятиліть проблема емотивності входить до кола найбільш обговорюваних в антропоцентричній лінгвістиці питань (Ю.Д. Апресян, В. Арнольд, А.Н. Баранов, А. Вежбицька, В.Г. Гак, В.І. Жельвіс, В.А. Кухаренко, Е.О. Нушикян, В.І. Шаховський, Л.В. Цибіна, Н.В. Цинтар, Ю.В. Юсєва та ін.). І це закономірно, бо вираження різних емоцій супроводжує повсякденне спілкування людей у будь-якій спільноті. Емоції як фізіологічні стани організму охоплюють усі види почуттів і переживань людини - від глибоко травмувальних страждань до високих форм радості та ейфорії.

Одним з різновидів емотивності є афект, який кваліфікують як крайню схвильованість мовця. Афект є характерною рисою живого мовлення, йому притаманні такі ознаки: швидке виникнення, інтенсивність переживання, короткочасність, бурхливе вираження (експресія), зниження свідомого контролю за своїми діями, імпульсивність.

Як відомо, типізованим відображенням живого мовлення слугує її художня імітація. Вербальний компонент фільму, кінодіалог, як і діалог у художньому літературному дискурсі, наближений (стараннями сценариста, режисера та акторів) до законів реальної комунікації. Але на відміну від художнього літературного дискурсу, який неодноразово слугував об'єктом дослідження при вивченні емоцій, художній кінодискурс ще не розглядали як матеріал для вивчення мовленнєвих проявів афекту персонажів. Нагальною потребою вважаємо вивчення мовленнєвих проявів афекту на матеріалі художнього кінодискурсу.

Відсутність розвідок, скерованих на встановлення вербальних та невербальних засобів вираження емоцій в усному мовленні, а також те, що інтонаційна реалізація афекту в усному мовленні досі не слугувала об'єктом лінгвістичних досліджень, зумовило актуальність пропонованої розвідки, присвяченої саме інтонаційним характеристикам мовлення персонажів англомовного кінодискурсу, які знаходяться в стані афекту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Афект як вияв емотивності все частіше привертає увагу лінгвістів, серед яких К. І. Бєляєва, Н.Г. Кравченко, О.О. Лисенкова, Є. М. Мажар, К.Г. Нікуліна, Т.Н. Синєокова, Д.М. Співак, М.М. Суслова, О.В. Тищенко та ін.

Трактування терміна афект сходить до робіт радянського психолога А.Р. Лурії, який проводив дослідження стану людини в ситуації судового слідства, конкурсних іспитів і т. д. Саме завдяки йому виникло розуміння афекту як інтенсивного переживання невідповідності між мотивами діяльності суб'єкта і можливістю успішної реалізації цієї діяльності [8].

Лінгвістичні дослідження особливостей мовлення в стані емоційної напруги свідчать, що стан афекту є своєрідним фільтром, який значно нівелює соціокультурні характеристики мовної особистості. Тим часом власне стану афекту присвячено незначну кількість лінгвістичних досліджень, більшість з яких зосереджено на структурно-синтаксичних особливостях афективного мовлення. Наприклад, у працях М.М. Суслової та О.О. Лисенкової порушено питання саме про структурно-синтаксичні особливості афективного мовлення; Т.Н. Синєоко- ва побудувала парадигму структурно-семантичних ознак афективного мовлення, К. І. Бєляєва виявила структурно-семантичні особливості афективного мовлення; О.В. Тищенко звернувся до структури та семантики дієслівних предикатів афекту.

Крім того, К.Г. Нікуліна описала лексичні маркери афективного мовлення, Н.Г. Кравченко зосередила свою увагу виключно на афективному внутрішньому мовленні, а О.Н. Мажар розглянула афект як удаваний стан оратора, який є засобом маніпуляції аудиторією.

На слушну думку Н.Г. Кравченко, афективне мовлення формується в екстраординарних умовах, стресових ситуаціях під впливом емоційного стану індивіда, провокованого сигналами, викликаними винятковими обставинами, і тому має вивчатися як із лінгвальної, так із екстралінгвальної позицій [5, 194].

Цікавим надбанням дослідження афективного мовлення К. І. Бєляєвої, яке стосується саме звукової сторони мовлення, стало виокремлення ознаки, яка раніше не була зареєстрована в межах структурно-семантичної класифікації англійського афективного мовлення - матеріально надмірних паузоза- повнювачів. У функції наповнювачів пауз у момент хезитацій в англійському афективному мовленні зареєстровано елементи now / well / 1 mean [2, 20]. Дійсно, результати нашого власного дослідження підтверджують наявність такого роду пауз хезитації у мовців в афективному стані.

Проте афективне мовлення характеризується такими яскравими та контрастними змінами в інтонаційній організації мовлення, що воно не вичерпується даними про паузи хезитації.

Формулювання мети і завдань статті. Пропонована розвідка спрямована на вивчення мелодійних, висотних, силових та темпоральних особливостей афективного мовлення в англомовному художньому кінодискурсі. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

• запропонувати власне тлумачення афекту як емоційного вибуху;

• надати власну класифікацію афективних станів;

• на основі аудиторського й електроакустичного аналізу встановити інтонаційні засоби вираження афекту в англомовному кінодискурсі;

• виявити і порівняти інтонаційні характеристики виокремлених типів афективних станів.

Матеріалом дослідження послугувала вибірка із 300 кіноепізодів вираження афекту, виокремлених із сучасних англомовних художніх фільмів та серіалів.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні дослідницькі методи. Серед загальнонаукових методів у роботі застосовано описовий - для планомірної інвентаризації та виокремлення інваріантних і варіативних ознак аналізованого фактичного матеріалу; функціональний - для дослідження мовних одиниць в дії, у процесі функціонування з огляду на цілеспрямовану природу мовних одиниць і явищ. У межах спеціальних мовознавчих методів застосовано прагмалінгвістичний метод - для аналізу вживання мовцем певних емоційно-забарвлених мовних форм; компонентний аналіз - для вивчення реалізації певного типу афекту інтонаційними засобами; аудиторський аналіз, який дав змогу ідентифікувати й інтерпретувати зібрані фонологічні дані; метод інтонування, що посприяв графічному відображенню інтонації фраз афекту; інструментально-фонетичний аналіз прислужився в дослідженні параметрів частоти, інтенсивності та тривалості фраз афекту.

Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно зі словниковими дефініціями, афект є "короткочасним станом сильного емоційного переживання (жаху, люті, розпачу), який зазвичай супроводжується втратою контролю над своїми діями" [19] або "протилежність спокою духу, позначає будь-яке, викликане почуттям, припинення або утруднення в звичайному, нормальному перебігу представлень" [18, 38].

П.М. Якобсон визначає афект як різко виражену емоцію, яка стрімко розвивається [16]. На думку П.К. Анохіна, це найвищий за інтенсивністю ступінь протікання як негативних, так і позитивних емоцій, при цьому знак протікання афекту (позитивний або негативний) не пов'язаний безпосередньо зі змінами в роботі свідомості [1,339]. В цілому, психологи наголошують на тому, що афект супроводжується падінням активності вищих рівнів психіки, різким зниженням здатності до активної розумової діяльності; спостерігається дефектність сприйняття, що виражається в так званому звуженні свідомості: свідомість фіксується тільки на тій події, яка викликала афект, а все інше стає лише фоном [12].

Т.Н. Синєокова вважає, що афект є найбільш яскравою, концентрованою формою прояви всіх емоційних реакцій - від власне емоцій (у вузькому сенсі) до волевиявлень [13, 30].

Е. Шаус переконаний, що афект є несвідомим переживанням напруги, моментом безформної і неструктурованої напруги [17].

Спостереження над фактичним матеріалом дають змогу стверджувати, що афект не можна однозначно віднести до позитивних або негативних емоцій, хоча він може бути викликаний і несподіваною радісною звісткою. Здебільшого афект викликають переживання негативного характеру. Афективними проявами позитивних емоцій уважають захоплення, натхнення, ентузіазм, напад нестримних веселощів, сміху, а афективними проявами негативних емоцій - лють, гнів, жах, відчай, що супроводжуються нерідко ступором (застигання в нерухомій позі).

Неоднорідний характер афективних станів спонукав А.Н. Лука класифікувати їх. Учений виділяє вісім видів афекту: блаженство, захоплення, здивування, відчай, лють, злобу, жах, огиду [7]. Але важко уявити, що такі афективні стани можуть існувати у чистому виді, не змішуючись один з одним. Крім того, постає запитання, чим тоді такі афективні стани відрізняються від базових емоцій, таких як радість, подив, гнів, огида, презирство і страх (за К. Ізардом [4]).

Ми вважаємо, що хоча теоретично будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її зумовлено сильним стимулом, однак на практиці, як показує аналіз фактичного матеріалу, афект завжди "відштовхується" від приємного або неприємного подиву, а потім при наростанні емоційного збудження перетворюється в такі базові емоції, як страх, відчай, гнів і захоплення, які формують певні комбінації між собою.

За нашими спостереженнями, страх зазвичай переростає у відчай, а гнів комбінується з погрозою або презирством. Щобільше, саме цей комбінований, гетерогенний характер емоційного збудження і дає змогу наголошувати на особливому статусі стану афекту.

Таким чином, аналіз фактичного матеріалу свідчить, що стан афекту неодмінно викликається сильним подивом, потрясінням, шоком, який може мати як негативний, так і позитивний характер. Потім, при наростанні емоційності, до подиву приєднуються страх, відчай, гнів чи радість. Пропонуємо таку класифікацію афективних станів:

1. Неприємний подив ^ страх ^ жах + відчай.

2. Неприємний подив ^ гнів ^ лють + погроза.

3. Неприємний подив ^ гнів ^ лють + презирство.

4. Неприємний подив ^ огида + відчай.

5. Приємний подив ^ радість ^ ейфорія.

Тільки останній, четвертий тип позначений знаком "+". У дослідженій вибірці позитивний афект становить лише 3.5% епізодів. В інших випадках афект викликають переживання негативного характеру.

Підсумовуючи сказане, визначаємо афект як бурхливу короткочасну емоційну реакцію великої інтенсивності, переважно негативного характеру, яка характеризується послабленням або втратою вольового контролю над поведінкою реципієнта і наростанням емоційного збудження.

У стані афекту мисленнєво-мовленнєва діяльність людини здійснюється в умовах практично позамежного збудження (істерика, екстаз і т. п.) або позамежного гальмування (ступор, транс і т. п.): коли бурхливо протікаючий афект отримує домінантний характер, свідомість звужується до кола пов'язаних лише з ним уявлень, а сприйняття зовнішнього світу майже повністю виключається або спотворюється. Для цього стану характерне гальмування найбільш пізно засвоєних, складних форм поведінки і тимчасове відновлення менш складних, більш стереотипних форм реакцій, включаючи мовленнєві [14, 86]. Отже, з погляду експресивного синтаксису афект реалізується короткими, часом еліптованими фразами, у яких спостерігається багато повторів та майже завжди наявна градація - наростання. На лексичному рівні помітне вживання інвективної лексики.

Оскільки метою наступної розвідки є визначення інтонаційної організації афективного мовлення, був проведений власний аудиторський та електро-акустичний аналіз фактичного матеріалу, який уможливив отримання низки спостережень щодо варіативних інтонаційних ознак фраз, які виражають виокремлені типи афективних станів.

Результати фонетичних експериментів показують, що загальний напрямок руху висоти тону в просодичному контурі сприяє розрізненню емоцій позитивного або негативного знака й різної модальності: аудитори зазвичай пов'язують підвищення висоти із приємними емоціями, а її зниження співвідносять зі страхом або презирством [3; 11]. Загалом проведене фонологічне дослідження підтверджує цю тезу.

Дані про частотні характеристики афективного мовлення містяться в таблиці 1. Для більш стислої форми ми не додали до переліку емоційних станів подив, оскільки він є незмінним атрибутом будь- якого афективного прояву.

Таблиця 1 Частотні показники афективних фраз, Гц

За даними табл. 1, висота тону у фразах афекту є контрастною, вона варіює від високої (більше 300 Гц) до низької (нижче 150 Гц).

Загальний напрямок руху висоти тону в просодичному контурі сприяє розрізненню афективних станів виокремлених нами типів. Найвищі показники тонального рівня зафіксовані при вимовленні фраз афекту першого та п'ятого типу, тобто коли афект має позитивний характер (387 Гц на першому наголошеному складі та 324 Гц - на ядерному), або коли афект заснований на страху, жаху та відчаї (304 Гц на першому наголошеному складі та 268 Гц - на ядерному). З іншого боку, якщо афект заснований на презирстві або огиді, його тональні характеристики доволі низькі (152-169 Гц на першому наголошеному складі та 124-136 Гц - на ядерному).

Тональний діапазон фраз афективного мовлення є переважно середнім або широким. Особливо широкий діапазон характерний для фраз афекту, які засновані на радості (178 Гц) та страху (137 Гц). Під час вимовляння афективних станів інших типів тональний діапазон дещо вужчий (від 82 до 105 Гц).

Спостереження аудиторів та електроакустичне дослідження показують, що фрази афекту переважно характеризуються вживанням низхідних ядерних тонів (він становить 80% всіх уживань тонів). Прикладом уживання низхідних ядерних тонів може слугувати епізод із фільму An ideal husband, в якому леді Чілтерн дізнається про те, що її чоловік, якого вона вважала зразком доброчесності, на початку своєї кар'єри здійснив незаконну операцію і заробив таким чином свій стартовий капітал. Отже, імідж ідеального чоловіка видався фальшивим, леді Чілтерн впадає в стан афекту і, нестримуючий емоцій гніву та презирства, звертається до свого чоловіка:

- Tell me it is not true. Tell me it is not true!