"Нариси пірронізму" Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Нариси пірронізму» Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції

Леся Звонська, доктор філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

«Нариси пірронізму» Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції

У статті розглядаються принципи перекладу «Нарисів пірронізму» Секста Емпірика українською мовою та перекладацька стратегія щодо засадничих понять його філософії. Автор уважає, що переклад має вповні відтворити словотвірний термінологічний потенціал «Нарисів пірронізму», максимально зберігаючи внутрішню форму й етимологічну спорідненість понять. Основоположним принципом є уніфікація термінів і ключових понять. При цьому прийнятний переклад має адекватно відображати передовсім смисл, а не букву. Тому точність передачі змісту переважає над намаганням суціль вживати одне і те ж українське слово для перекладу одного й того ж слова оригіналу. Окрім цього, важливим принципом нашого перекладу є максимальне уникнення грецизмів, латинізмів і кальок з російської мови. У статті, згідно з вищезгаданою перекладацькою стратегією, описуються лексико-семантичні поля засадничих понять скепсису, їхні парадигматичні й синтагматичні зв'язки, деривативний діапазон, обґрунтовується вибір українських відповідників; пояснення ілюструються фрагментами контекстуального перекладу однокореневих словоформ. При перекладі має бути неодмінно врахована розлога синонімія грецького тексту й деяка лабільність термінологічної системи самого Секста. Наші перекладацькі інтенції скеровані також на передачу образності й метафорики багатого лексичного арсеналу «Нарисів пірронізму».

Outlines on Pyrrhonism by Sextus Empiricus: paradigm of terms and translation intentions

Lesia Zvonska, Doctor ofSciences in Phililogy, Professor of General Linguistics, Classical Philology and Neo-Hellenistics Department, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine).

The article considers the principles underpinning the Ukrainian translation of Sextus Empiricus' Outlines of Pyrrhonism and the translation strategy employed to render the fundamental concepts of his philosophy. The author believes that the translation should fully reproduce Outlines of Pyrrhonism's rich word-forming terminological potential while preserving the internal form and etymological affinity of concepts. The basic principle is the unification of terms and key concepts. At the same time, an acceptable translation should adequately convey the original meaning of the text and not its letter. The accurate translation of the contents is more important than an effort to use the same Ukrainian word throughout the translation as an equivalent of a particular word in the original. Besides, our translation seeks to abide by a principle that one has to avoid, whenever possible, Grecisms, Latinisms, and loan translations from the Russian language. In accord with this translation strategy, the paper describes the lexical and semantic fields of the basic concepts of skepticism, their paradigmatic and syntagmatic connections, and the range of these terms' derivation, and substantiates the choice of Ukrainian equivalents. The explanations are illustrated by fragments of the contextual translation of several cognate word forms. The translation should take into account the extensive synonymy present in the Greek text and certain lability of the terminological system used by Sextus himself. The translator's intentions aim at conveying the rich lexical imagery and metaphors of the Outlines of Pyrrhonism.

Можна впевнено сказати, що «Нариси пірронізму» є одним з тих текстів, без яких кваліфіковане філософування практично неможливе. Тим більш прикрим явищем є відсутність українського перекладу цього твору аж донині1. Утім, минулого року справа, нарешті, зрушила з місця .

Робота над перекладом ще не завершена остаточно, і ця стаття відображає лише теперішній стан справи. В остаточному варіанті деякі рішення можуть зазнати змін під впливом нових ідей і нової аргументації, що є цілком природним. Проте цей переклад має під собою цілком визначену методологічну основу, описові якої і присвячено цю статтю. Річ у тому, що досить мала кількість перекладів давньогрецьких філософських творів і відсутність комунікації між перекладачами зумовили доволі хаотичний стан тих лексичних ресурсів, які застосовуються в Україні для перекладів з греки. Утім ми твердо переконані: українська мова з її близькістю до мовної системи давньогрецької (флективність, синтетичний характер і можливості композитного словотвору), здатна щонайкраще відтворювати лексико-граматичні особливості грецького оригіналу . Тому ми пропонуємо опис методології нашого підходу й деяких рішень, що з неї випливають, ще до появи остаточного перекладу. Ми прагнемо, по-перше, отримати критичні зауваження, що могли би поліпшити нашу роботу, по-друге ж, підтримати традицію оприлюднення перекладацьких підходів до публікації самих перекладів. Другий пункт є ключовим, оскільки він присвячений розв'язанню навіть важливішої проблеми, ніж брак перекладів: ідеться про вироблення деяких фахових підходів до справи філософського перекладу, що мають визначити розвиток цієї галузі в Україні.

У цій статті будуть висвітлені переважно філологічні міркування, філософську ж аргументацію міститимуть коментарі до §§ 1-13 Першої книги «Нарисів пірронізму», наведені нижче у відповідній рубриці. До того ж, у цій статті ми посилаємося на досвід перекладу всього твору, а не лише уривку, що виходить друком в цьому числі Sententiae.

Твір Секста Емпірика «Нариси пірронізму» написаний в елліністичну добу згідно з кращими традиціями грецької філософії й риторики, а тому, попри вміння автора систематизувати матеріал, чіткий алгоритм міркувань і вправну логіку викладу, текст синтаксично непростий. Лексикон Секста має багатий словотвірний потенціал і певну лабільність термінологічної системи, змінюваність ужитку і значення слів навіть у межах одного цього твору, що створює певні складнощі при перекладі.

Отже, почнемо з основних вимог, які ми ставили перед собою.

(1) Максимально уніфікувати терміни і ключові поняття твору.

Проте ми вважаємо, що адекватний переклад має бути релевантним передовсім за сенсом, і лише потім за буквою, тобто точність передачі змісту переважає над намаганням суціль вживати одне й те ж українське слово для відтворення одного й того ж слова оригіналу. Якщо така уніфікація деформує сенс, ми від неї, звісно ж, маємо відступити.

Задля прикладу наведемо випадок доволі легкої уніфікації (основа біафєр\ біафорна позначення різниці):

тоїтєроу біафєрєі rrаv npфз ті та ката біафорау ц он; єі pиv он біафєрєі, каі анта npфз ті saw єі бє біафєрєі, єлєі nаv то біафєроу npфз ті єатіу (Хєуєтаі yаp npфз єкєїуо он біафєрєі), npфз ті єаті та ката біафорау. «Відрізняються [речі], які існують стосовно чогось, від речей, які існують порізно [ката біафорау], чи ні? Якщо не відрізняються, то й вони є стосовно чогось; якщо ж відрізняються, то позаяк кожна річ, що відрізняється, різниться стосовно чогось (оскільки про неї говориться стосовно того, від чого вона різниться), то й речі, які є нарізно [із чимось], є стосовно чогось» (1.137-138) .

(2) Максимально українізувати переклад та уникати, наскільки це можливо (а, як показує досвід роботи над перекладом, це цілком можливо):

¦ грецизмів, навіть цілком зрозумілих, коли є обгрунтована нагода або контекстна необхідність замінити їх питомо українськими словами: наприклад, фразу тшу бєшррратшу т<з оіЗатрра ми перекладаємо «сукупність правил», а не «система теорем» (3.269);

¦ латинізмів: напр., іменник алотєХєара означає завершення (від тєХос; «кінець», «мета», «завершення»), тобто «результат», «наслідок»; уникаючи латинізму «результат», у логічній зв'язці «причина» \ «наслідок» ми використовуємо «наслідок» (3, § 5);

¦ кальок з російської мови: напр., іменник атара^іа (має заперечний префікс а«не») вказує на відсутність тара%л «хвилювання», «збурення», «замішання», «сум'яття»; похідний від дієслова тараттш «змішувати», «хвилювати», «тривожити», «потрясати», «хвилювати». Російський переклад подає «невозмутимость» [Секст 1976: 208], український відповідник-калька «незворушність», який тлумачиться як непорушність, нерухомість, непохитність [НТС 2008: т. ІІ, 339], що є далеким від значення грецького слова. Ми пропонуємо обрати відповідником атара^ю термін «незбуреність». Утім, у деяких контекстах тара%л доречніше перекласти як «хвилювання», а не «збурення», хоч ми, за можливості, послідовно однаково перекладаємо однорідні слова лексичного поля «збурення».

(3) Намагатися перекладати етимологічно споріднені грецькі слова в межах їхнього лексико-семантичного поля.

Наприклад, іменник єло%г| «зупинка», «затримка»; у філософській термінології стоїків «утримання від суджень». Відповідно, дієслово єлєхю («мати», «тримати», «стримувати», «утримуватися», «зупинятися») перекладаємо «утримуватися [від суджень]», дієслівний прикметник єфєклкос; «утримувальний». Ось як звучить дефініція цього терміна в Секста: нариси пірронізм емпірик перекладацький

Kod і] єж>хп бє єїрптаї апо той єлє%єо0аі xqv Siavoiav rвз pqxe xi0йvoa ті pqxs аvaipsоv Sia xqv iooo0йvsiav xфv ЗnToupйvrov, «І утримання [йno%q] названо так від того, що розум утримується [єлє%єо0аі], щоб нічого не покладати й не відкидати через рівносильність досліджуваних [речей] » (1.196).

Приклади доволі складного відтворення у перекладі форм дієприкметників та дієслівних прикметників, похідних від ЄЛЈХ<Ї>:

sniaxown бє aЩToiз oiov TD%IKOЗ ] атара^а парцкоХон0цаєу њз акіа айратл «Та за їхнім утри-манням [досл. «за ними, що утримуються»] раптом послідувала незбуреність, немов тінь за тілом» (1.29); 'Орюрєу ow оті каі пєрі TOW ТЦУ ИХЦУ рєиатцу єітаї каі пєрі TOW TOUЗ Xфyonз тйо фашзрауюу nфvTrov sv amp Їшжєїа0аі баураті^єі, аSqlrov ОУТЮУ каі ЦЦІУ єфєктйу. «Таким чином, ми бачимо, що він догматизує те, що матерія є текучою, і те, що в ній полягають підстави всього, що здається, [тобто] неясного і такого, що для нас улягає утриманню» (1.219).

* * *

Далі наводимо чинну на теперішній час робочу версію відповідників для ще деяких засадничих понять із «Нарисів пірронізму», а також аргументи на користь обрання таких відповідників. Ми розглянемо парадигматичні та синтагматичні зв'язки зазначених понять і принципи перекладу українською етимологічно споріднених грецьких слів та однокореневих словоформ.

ЛСП І а-тарах-

Приклади перекладу різночасових дієслівних особових та неособових (інфінітиви, дієприкметники) форм:

Архцу бє Tfjз акєптік^ аітійбп pйv фарєу єітаі тцт єХтба TOW атарактцаєіу. «Ми говоримо, що причиновим началом скепсису є сподівання [досягти] незбуреності» (1.12);

*qX0ov.... ьз єк Tfjз єткріаєі»; ToФTrov атаpaктf|aoутєз «дійшли... щоби по тому, як розсудять стосовно них, не збурюватися» (1.12);

йатє атарактрааі «щоби не збурюватися» (1.26);

О |iиv уар SoiзвЗrov ті KaXфv тр фйаєі ц какоу єітаі тараааєтаі біа navTФз «Бо той, хто гадає, ніби щось є за природою прекрасним чи поганим, постійно збурюється» (1.27);

бюпєр атарактєї «тому-то він і є незбуреним» (1.28) тощо.

ЛСП П фa(l)v-

Слова з коренем фа(і)у(від фанго «являти(ся)», «показувати(ся)», «виявляти(ся)», «з'являтися»; медіальні форми «виявлятися (з очевидністю)», «бути очевидним», «являти себе», «здаватися») ми намагаємося відтворити словоформами з відповідним коренем «яв-». Варіанти перекладу різночасових особових дієслівних форм та інфінітивів можна продемонструвати на таких фрагментах:

Являти(ся), виявляти(ся):

oiov ЦTav HЗ ppаз єрготрагі Xфyov цv Хйааі oщ SwqMla, фарєг nf>фз aаcфv оті, йапєр про TOW уєуєа0аі TOV єіar|yr|aврєуoу тро аїрєаіу pv рєтєрхр, oщSйnro о кат' ampv Xфyoз щyrpз rфv єфa^vєтo, Їжєкєіто р^хтоі ьз пpфз тро фиат, omroз ^^^єтоі каі TOV аутlкє^|iЄУOУ тй irnф aow ёрни^ит vw Xфyro Їшжєїо0аі pиv ьз пpфз тро фнапу ррбєпю б' ppiv фa^уєa0al «Наприклад, якби хтось висунув нам міркування, яке ми не можемо розбити, то ми скажемо йому: як до народження того, хто ввів учення, якого ти дотримуєшся, це міркування слушним ще не виявлялося, але приховано вже та-ким було за природою, так само є прийнятним, що і протилежне висловленому тобою зараз мір-куванню покладається [Їшжєїа0аі] за природою, але нам воно ще не явилося» (1.33-34);

Уявляти(ся):

Еі Sи та аота праурата аvф^oia фаіуєтаї пара myv xцv Зdx»v й^aXXayqv, фnoоov ^иv 0єюрєїтаі

то фпoкє^pєvoу s^o^fiv Хеуєіу, фnoоov Sи єаті про; 'nyv фоап' єфЄс;о^. «А якщо одні й ті самі речі уявляються несхожими залежно від відмінності живих істот, то ми зможемо сказати, яким нам бачиться [бєюрєїтаї] предмет, але [щодо того,] яким він є за природою, ми утримаємося» (1.59);

Заявляти:

oi S' апєф^ауто р) S^mov єйш тонто катаХрфб^аі «деякі заявляли, що його неможливо осягнути» (1.3).

Для субстантивованого дієприкметника медіального та пасивного станів тб фаїлюра^ \ та фацфра'а, який традиційно перекладається як «явище» («явище зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті») [НТС 2008: т. Ш, 352], ми пропонуємо також користуватися дієприкметниковою формою «явлене» (найчастіше), але іноді застосовуємо поняття «явне» і «явлене» в значенні наочне, видиме, не приховане як тотожні за смислом: наприклад,

Еі Sи Siф^iavov, апаїтцбцаєтаї каі талер; ipv аітіау, каі фаїторЄгї« |иv факторЄ-кп; ц aSpAov аSptarn ХаpЯвуюу єі; feipov єкпєаєїтаї «Якщо ж існує різноголосиця, то вимагатиметься обґрунтування і цієї причини, і якщо він прийматиме явлену для явленої чи неясну для неясної, то втрапить у нескінченність» (1.186).

Аналогічно перекладаємо форми множини, оскільки в грецькій мові узагальненого значення набувають форми середнього роду множини, а в українській середнього роду однини:

Н «ка0' oiovSpTOyiB тр0жл' фаігорємт' тє каі voouiйvttrv», і^а р) (Дітюііаг пю; фа^єтаї та фаlуфpєvа ц пю; voєїтаl та vooфрЯvа, аXX' аnXфз танта ХаpЯвуюpєv «Або у будь-який можливий спосіб [протиставляє] явлене та мислиме», щоб ми не шукали, як являється явлене і як мислиться мислиме, а просто їх прийняли» (1.9-10).

В антитезі вважаємо доцільним вживати такі антонімічні пари:

-Явне \ неявне (докладно див. нижче, ЛСП ІІІ):

Каі єі pиv р) фаі№ра\п, oщSи рєта пєпоШраєю; ащтpу прооіа0рє0а^ єі Sи фатторегр ppоv, йњiSp пєрі тюу фаlvopйvюv тої; ^фоі; (щтєїтаї каі і) апфSєl^l; ррїу фаіуєтаї ^фоі; оїхаї, каі алтр (щтр0раєтаі єі єатіу а^p0p; ка00 єаті фаіУорє\р «І якщо воно неявне, то ми його не приймемо з упевненістю, якщо ж воно для нас явне, то, позаяк ми, [власне, й] досліджуємо те, що уявляється живим істотам, а це доведення [як раз] уявляється нам, [тобто] живим істотам, то й воно має бути дослідженим, чи є воно істинним, оскільки воно явне [для нас]» (1.60).

Проте в певних усталених зворотах, як грецьких, так і українських, доводиться відступати від ригористичного дотримання уніфікації термінологічних понять у перекладі, щоб надмірний буквалізм не спотворив суті. Наприклад, фащєтаї аотф «здається йому»; у таких випадках форми дієслова фссою з давальним відмінком перекладаються як «здаватися»: Ф; єроі фащєтаї «як мені здається»; (переклад «мені являється \ виявляється \ з'являється» звучав би гірше, не кажучи вже про перекручення змісту).

Безособову форму §окєі (див. нижче, ЛСП IV) з давальним відмінком перекладаємо (для відрізнення від фащєтаї аотф) «видається йому». Іноді в одному мовному періоді виступають форми від цих двох дієслів з рівноцінною семантикою:

Каі то аото фSaip фХєураІУооаі !иv топок; йmxp0иv (фатоу єіуаі Soraо, ррїу Sи %Хіар0у. Каі то аото іратюу тої; pиv огоафаура є%ооаі фаіуєтаї кірр0у, єроі Sи ой. Каі то аото рЄХі Єроі pиv фаіуєтаї уХоко, тої; Sи іктєрікої; mкрфу «І та ж сама вода, вилита на запалені місця, видається гарячою, а нам теплою. І той самий одяг здається бурштинового кольору для тих, хто має очний крововилив, для мене ж ні. І той самий мед здається 102 мені солодким, а тим, у кого жовтяниця, гірким» (1. 101-102).

Аналогічні речення з фай'єтаї \ 5окєі навпереміну з ідентичним значенням маємо в 1.105, 110, 120.

Варто зауважити, що іноді й сам Секст збивається на вжиток іншої лексеми замість xф 9oav6pEvov \ xа 9aivopЈva, а саме xа йvapyв:

опте пері xцv svapyцv sivai SoKowxmv, цaov sm тої; Xsyopйvoiз ПOTO xцv SoypaTiKцv, sTi oi6v xй йaxi 5uaxppоЗeф0ai, оитє пері xцv аSpXiav єпєі yаp аnф xцv svapyцv таНта KaxaXapЯдveiv oi SoypaxiKoо vopiЗouaiv, йаv йnй%eiv пері xцv svapyцv KaXoupйvrov otvayKoZц|M)a, ro»з av пері xцv аSpXiav аno9atveo0ai xoXpqaaipsv; «неможливо твердити ані про те, що видається ясним, наскільки [судити] за сказаним догматиками, ані про неясне. Бо ж догматики вважають, що вони це [неясне] осягають від ясного, і якщо ми змушені утриматися від судження про так зване ясне, то як ми наважимося заявляти про неясне?» (2. 95).

Іменник 9avxaaia (від дієслова фото») означає, згідно зі словниками, «показ», «враження», «уявлення», «психічний образ»; ми, враховуючи лексико-семантичну спорідненість та філософські конотації, перекладаємо його через відповідник «уявлення».

ЛСП Ш SpX-

Корінь 5т|Хмає низка дуже важливих термінів Секста, зокрема a-SpXoз і лрб-SpXoз. Пара фalv6psvov / aSpAoз є взагалі ключовою для концепції Секста. Див., наприклад (1.22-23):

Кріхррют xoivuv фар^ sivai xpз aKsnxucfjз аyroyrjз TO фанерами, Swвpsi xpv фо^тато^ orn» каАоште; sv nsiasi yаp Kai aЯouXpTro nв0si Ksipйvp аZpxpx6з saxiv. Дто пері psv тон фa^vєо0al Toоov p xoоov xф IOTOKSIIXSVOV OUSSIЗ ia»з аpфlaЯpтpaєl, пері Sи тон еі xoioHxov saxiv фnoоov фатоетаг Ц|тшш. «Ми кажемо, що критерієм скептичного підходу є явлене, маючи на увазі уявлення, яке полягає в душевному хвилюванні й мимовільних підвпливних станах та яке не улягає дослідженню [аZpxpx6з]. Тому, певне, ніхто не сперечатиметься, що предмет являє себе таким чи таким, але шукатиме, чи є він саме таким, яким являє себе».

Отже, саме по собі явлене є безсумнівним, а сумніви викликають лише спроби проникнути за межу явленого, з'ясувати сутність явленого. Пошук того, «яким [за суттю] являє себе» предмет, власне, і є наукою. Результати наукового пошуку не є настільки ж безсумнівними, як те, «що предмет являє себе таким чи таким». Ці результати Секст називає «догматичними», розуміючи під догмою «згоду з будь-якою із досліджуваних наукою неясних речей (xаз srnaTrpaз Зpxoupйvњv аSpXњv онукш^еощ) (бо Пірронів філософ не погоджується ні з чим неясним)» (1.14). Тобто «явлене» є «ясним» (np6§nXoз): наприклад (1.91), «"Oxi Sи Sшфйpovтal ai ош0Гаек; npфз аXlpXaз, nfrфSpXov» (ясна річ, що й відчуття різняться між собою)». Натомість, наукові претензії пояснити (SpX6њ) сутність є (принаймні поки що) «неясними» (aSpXa). Власне, завданням скептика і є «прояснити явлене» (SpXцaoa xф фодубрешу, 1.91), безвідносно до ясноти чи неясноти самих по собі використовуваних висловів. Через цю важливу концептуальну роль, ЛСП ІІ і ІІІ мають відтворюватися різними українськими відповідниками. Ми обрали «явн-» для <^a(i)v-» і «ясн-» для «SpX-». За контекстом, коли йдеться про «явлене» в аспекті його «ясноти», ми відтворюємо його як «явне».

Явне \ неясне:

''Hxoi ФОНН^О p6vov єаті xа appaia p вSpXa p6vov, p xцv арреіют xа pйv saxi ФОНН^О, xа Sи вSpXa «Знаки є або лише явними, або лише неясними, чи одні є явними, а інші неясними» (2.124); Tф yаp оиржраара xф аXp0из етоаг Аеу6ратот pxoi фашз^6т saxiv p вSpXov: «Бо висновок, названий істинним, буде або явним, або неясним» (2.168).

Ясне \ неясне:

''Exi xцv цvxttiv xа pйv saxi лр6$рХа, xа Sи вSpXa, аз arnoi фаопу каі appaivovxa pиv xа фанера, appalv6pєva Sи пrnф xцv фотиз^іт^ xа вSpXa^ oyiз yаp кат' aщxoHз xцv аSpXfflv xа фанера. «Як вони самі кажуть, зі сущих речей одні є цілком ясними, інші неясними; явлені речі є позначниками, а неясні позначуваними через явлені, бо, згідно з ними [догматиками], явлене є обличчям неясного» (1.138).

Окрім того ж фотv6psvov лексико-семантичне поле «ясність» має низку синонімів, для яких непросто підібрати відповідник, позаяк усі вони мають тяглість до поняття, яке українською мовою відтворюється коренем «ясн\ яв-»: npoSpXov «очевидно», «ясна річ», 5T|X6V «ясно», co^pз «ясний», фоуєрбу «виявно»; йvapyeia (від прикметника аpyoз «блискучий», «сяючий», «ясний», «видимий», «очевидний) залежно від контексту ми перекладаємо «видимість», «виразність», «чіткість», «наочність».

ЛСП IV 5ок-

Дієслово 5окєю послідовно перекладаємо «гадати», іноді (де контекст зміщує конотації) «вважати». На окрему увагу заслуговує прислівник аSo^aaxњз (заперечний префікс ата 56^a «гадка», «(загальноприйнята) думка», лат. оріпіо), який важко перекласти однослівно; контекстуально перекладаємо: «без гадок», «не гадаючи», «не складаючи гадок». Фрази-деривати: xа єнбокєщ «схвальна гадка» (1.13); xoпз кахи 56^av «те, що улягає гадці» (1.25); йv xoпз So^aaxoпз аxapa^ia «незбуреність щодо речей, що улягають гадці» (1.27); xа npocSo^aZeiv «додаткова гадка» (1.30) тощо.

ЛСП V д-nop-

Серед термінологічних понять філософії Секста вагоме місце посідають лексеми на позначення неможливості висловити істинне судження. Особливо яскраво це виявляють складники лексико-семантичного поля «безвихідь», які ми намагаємося перекладати словами цього ж кореня.

Прикметник ornopoз (заперечний префікс а«не» та nopoз «переправа», «шлях», «міст», «канал», «пора», «вихід», «засіб»; тобто «непрохідний», «важко прохідний», «нездоланний», «недоступний») та іменник аnopia («непрохідність», «нестача», «безвихідь», «утруднення») позначають специфічну трудність глухий кут, безвихідь, неможливість продовжувати шлях, тому ми вживаємо, відповідно, «безвихідний» і «безвихідь», зрідка контекстуально «сумнівний»: аnopowxeз «перебуваючи в безвиході» (1.12); ornopoз raвpxњv «такий, що заводить у безвихідь» (1.173); йк xњv opoiњз аnopњv пері xњv opoiњз аnopњv noiotvxai xаз З^окой-іок; «і вони на основі однаково сумнівного створюють учення про однаково сумнівне» (1.185).

А ось з дієслівним прикметником аroppxirфз «той, що сумнівається», «сповнений сумнівів», який походить від дієслова аnopйњ «потребувати», «бути в утрудненні», «сумніватися», упоратися складніше. Переклад «сумнів» та «сумнівний» уводить в іншу, негрецьку парадигму мислення, оскільки «су-мнів» походить від прасловянського кореня *mneti, спорідненого з латинським memini та грецьким pйpova «пам'ятати» [ЕСУ 1989: т. V, 205].

Тому наш переклад, що віддає данину сучасному українському слововжиткові, де «сумнів» міцно пов'язаний зі скепсисом, неминуче приховує «апоретичний», іншого смислового наповнення характер аnopйњ «перебувати в глухому куті». Так само задля дотримання літературної норми української мови іноді доводиться поступитися й послідовним перекладом прикметника як «безвихідний», проте не втрачаючи при цьому смислової точності: An6pou 5є rot» кртхррюи xpз аlpOeiaз 9avйvxoз «А оскільки виявилось, що критерій істини недоступний» (2.95).

Зрозуміло ж, при неможливості перекладу однокореневим словом доцільно підбирати український аналог із збереженням внутрішньої форми або зазначати в примітках неперекладність.

ЛСП VI а-кaтalaЯ-

Один з ключових термінів скептичної філософії, акaтoЛny^a, складається зі заперечного префікса а«не» та іменника котаХтіщ; «схоплення», «оволодіння», «осягнення», похідний від дієслова кaтaXapЯвvњ «схоплювати», «хапати», «вхоплювати», «охоплювати», «ловити», «вловлювати», «сприймати», «досягати», «осягати», «втямлювати». Оскільки в Секста це поле етимологічно-споріднених лексем різних частин мови надзвичайно широке та має термінологічний вжиток, ми послідовно перекладаємо їх похідними від «осягати», як такого, що має близьку внутрішню форму і можливість словотворення у різних частинах мови осягати, осягнути \ осягти, (не)осяненність, (не)осягненний тощо. «Етимологічний словник» подає: «сягати досягати, хапати, від праслов. *segti». [ЕСУ 1989: т. V, 284] «Новий тлумачний словник української мови» пояснює: «осягати охоплювати, обіймати з усіх боків; бачити з усіх боків» [НТС 2008: т. ІІ, 500].

Приклади перекладу особових та неособових дієслівних форм у фрагментах:

оі 5' аns9^vavxo pq Swaxфv sivai тонто катаАпф0цоаі «деякі заявляли, що його неможливо осягнути» (1.3);

Еі pиv yаp то єЕ, он п KaiaXapЯцvsTai аsi єЕ, єтєрои KaTaXapЯдvsцGai 5єцаєі, siз TOV 5iaX^n^ov q TOV a^^^ spЯдXXouai трбтож Еі 5s ЯoцXoiTЦ TIЗ XaЯєоv roз єЕ, еаотон KaTaXapЯavцpcvцv ті єЕ, он кaтaAaрЯвvєтal єтєрov, оіхитптєі то pq5иv єЕ, єаитон катаХа^б^єоваї 5ш та проєїрцрЄ'а. «Бо коли те, з чого щось осягається, завжди повинне буде осягатися з іншого, то вони вкидаються в тропи або взаємопідтверджуваності, або нескінченності. А якби щось таке, із чого осягається інше, хтось захотів прийняти за щось, що осягається зі самого себе, то йому суперечить, як раніше було ска-зано, те, що зі самого себе ніщо не осягається» (1.179).

Приклад перекладу дієслівного прикметника:

Оі 5s пєрі ФіАшті фаоїо цaov psv єпі тф Етюікф крітцрію, тонтєаті тр катаАрптікр фаната, аKaTa^nnTa єivаl та праурата, цaov 5s єпі тр фнаєі TЦV прауратіт' OHTЦV, катаАрпта «Прихильники Філона кажуть, що за стоїчним критерієм, тобто за осягальним уявленням, речі є неосягненними; а щодо природи самих речей, то вони осягненні» (1.235).

І приклад перекладу однокореневих дієслів: непохідного (катаАа^ауш) та деад'єктивного (аmTO&nnTФ):

Пєрі тон <адкатаАрпт0» каі «он кaтaАaрЯвvю» Про [вислови] «не маю осягнення» та «не осягаю» (1, заголовок § 26).

Схожа справа зі прикметником 5шфоЛ'ос; «неузгоджений», «незгідний», однокореневим із іменником 5шфш\та «різноголосся» та дієсловом 5шфюуєш «існує різноголосся», котрий не вдається перекласти аналогічно та зі збереженням внутрішньої форми. Тому ми пропонуємо близький по смислу переклад «розбіжний».

ЛСП VII крщ-

Заради збереження стилю твору та термінологічної однозначності іноді дозволяємо форми-неологізми. Так, слова з коренем крщ(крию, єткрщш) послідовно перекладаємо «судити», «розсудити», зберігаючи внутрішню форму «судити розглядати якусь справи, складати думку про щось, оцінювати щось, робити висновок, виносити рішення» [НТС 2008: т. Ш, 473], тому для відтворення лексичної семантики заперечний дієслівний прикметник аvєmкрvroз перекладаємо дієприкметником «нерозсудженний»:

Каі вAAfflз 5s о^єпікрітбі; єатто р TЦV тоюнтіт' фavтaalцv о^юраАіа. «І, окрім іншого, невідпо-відність таких уявлень нерозсудженна» (1.114).

При перекладі особових, неособових та субстантивованих дієслівних форм ми, наскільки можливо, зберігаємо розрізнення крию «судити» \ єткршв «розсудити»:

Он5є уар єтсікрі-уєп' антоі 5шра6рє0а Tаз фа^тааіа; TIЗ тє ррєтєра; каі Tаз TЦV вAAffiv ^фшу, рєро5 каі антоі ipз 5іафю\4а; OITSЗ каі 5iа тонто тон єткртоотто; 5єpa6рєvol раААоу р антоі крітєіу 5шбц^о1 «Бо ми не зможемо розсудити ані щодо наших уявлень, ані щодо уявлень інших живих істот, оскільки й самі є частиною цієї різноголосиці й, унаслідок цього, більше маємо потребу в тому, хто може розсудити, аніж самі можемо судити» (1.59);

AAAа каі р 5іафора TЦV кнріютатюу рєр0у тон аюратс^, каі раАіата TЦV про то єткрп'єто каі про то аю0т«а0а1 пєфнкотіт' «Але й різниця в основних частинах тіла, а найбільше у природних [пєфок6т(т(] для судження [то єткрп'єп'] й відчуття [то аю0т«00а1]» (1.44);

Тонто 5є 5i%фз Аєуєтаї, апаЕ, pиv roз про; то кроvov (то уар єкто<; п)пoкє^рєvov каі кріобрє^го про то кроvov фа^єтаї) «Говориться ж це двоїсто: по-перше, стосовно того, хто судить (бо розсуджуваний зовнішній предмет виявляє себе стосовно того, хто судить)» (1.135).

Проте дієслово прокрито (префікс про«попереду» та дієслово криго «судити») «наперед вирішувати», «вибирати», «надавати перевагу» неможливо відтворити з коренем «суд-», тому за смислом перекладаємо «надавати перевагу»:

Kai аААю; опте аvanoSetKiroз 8uvвpe0a прокріуєіу xаз рретеро; 9avxaataз xфv пара тої; аXфyoпз ЗIBOIЗ yivopйvrov опте рет' аnoSet^eroз «І, понад те, ми не можемо надавати нашим уявленням пере-вагу над тими, які виникають у нерозумних тварин, ані бездоказово, ані з доведенням» (1.60).

Схожим чином ми не можемо відтворити внутрішню форму й при перекладі словоформ від оиукриго (префікс aw«разом з» та дієслово Kpivњ «судити»):

'Ек перюпЫо; Sи каі оцукрила та аХоуа Katampeva Зьa тої; ката фavтaa^av «Понад

сказане ще зіставимо, стосовно [їхнього] уявлення, так званих нерозумних тварин із людьми» (1.62).

* * *

Проблемою є розлога синонімія грецького тексту; іноді синонімічний ряд сягає 12 слів, як от на позначення поєднання, сполучення, зв'язку; на щастя, українська мова має достатній синонімічний діапазон.

Субстантивований дієприкметник перфекта пасивного стану xа ооутрраш від дієслова auvаnxњ «зв'язувати», «сполучати», «прилягати», «стикатися» перекладаємо «зв'язок»:

nаv та Slaфоpопрevоv [а^iњpa] оиєпрреюу пaњз фепдо; йотої «всякий розширений зв'язок од-наково буде хибним» (2.1І2).

Іменник оирпАокр має внутрішню форму «сплетіння» та похідні значення «з'єднання», «поєднання», «сполучення», «союз»:

Kai уар р апфSeпpз нутр; еі-vai Sокeї, цтav аTOAcuep тр Siа тйу Аррратюу оптр; оирпАокр та стupпйpaapa оптр; «Адже доведення, гадається, є слушним, коли його висновок слідує за сполу-ченням його засновків» (2.113).

Іменник ошартрт; перекладаємо як «[злагоджене] з'єднання»:

Оі Sи тру ош^артрау еіоауоуте; nyiиз ЄІУОЇ фооі стuvpppйvоу «А ті ж, котрі вводять [злагоджене] з'єднання, кажуть, що зв'язок є слушним» (2.111).

Дієприкметник перфекта пасивного епе^епурето;, утворений від дієслова єпlZeuyvupl «запрягати», «зв'язувати», «поєднувати», «сполучати», перекладаємо «сполучений» (2.211).

Іменник от'єАеисі; (від дієслова ошерхорса «сходитися разом») та похідні від цього дієслова перекладаємо семою «об'єднання»:

Kai опию auveA0фУxa пeпотpкйval та ойрото «і об'єднавшись таким чином утворили тіла» (3.41);

епеі р Seказ опте єтepфv ті еоті ... аAA' р оuvйAeпоlз naaьv тйу pоvвSњv «оскільки десяток є не що інше..., а об'єднання усіх одиниць» (3.90).

Іменник auva0pошpфз «збирання», «нагромадження», «сполучення» -перекладаємо «поєднання»:

кота уар оuva0pоlapау рркои; Kai рбйоп; Kai пАатоп; Kai аvтlтuп^aз Kai хрйрото; Kai aAAњv тlуйу кaтaAapЯвvea0al «[тіло], гадається, осягається за поєднанням довжини, глибини, ширини, спротиву, кольору та дечого іншого» (3.47).

Дієслівні форми від (auv)evфњ (auv«разом» та ev «один») «поєднувати разом», «робити єдиним» також мають внутрішню форму на позначення творення єдності:

ai УРОРРОІ atom . оп% єvњ0рaоутal pиу оп% єvњ0рaоутal pиv аAApAai; (оuyхu0eїsv уар av) ... еі Sи єкаотр atotov аААоі; pиv ререоі тої; кота пАато; аптетт тр; пapaт0epйvpз atop уроррр;, аААоі; Sи отр'ютої тр епіфора р; еоті перо;, опк еотої апAaтpз, Ц0ev оіЖ уроррр «ці лінії ... не будуть поєднані одна з одною (бо вони б злилися) .; якщо кожна з них торкається одними частинами прилеглої до неї лінії, а іншими об'єднується з площиною, межею якої служить, то вона не буде позбавлена ширини, і звідси [вже] не буде лінією» (3.43).

Аналогічно, сполучення позначають іменники ODV0SOTЗ (1.129) та owca^iз (2.228), добре відомі нам за грецизмами «синтез» та «синтаксис». Іменник отютаок; означає «внутрішній зв'язок», «злагодженість»:

pipcen rpv aьaraaiv sivai rpз каі той arфparoз oп)Sи ppsпз sapsv «коли вже немає з'єднання

душі і тіла, то немає і нас» (3.229).

Іменник ццукрірата називає предмети, що складаються з частин, зрощення, тому вводимо ужиток «складні утворення» (3.56). До цього ж лексико-семантичного поля можна долучити слова Kpвaiз, empira, йrnpiyp, pi^iз «змішання», «перемішування», «мішанина^), «зв'язок», «статевий зв'язок».

Певні складнощі створює хитання поміж лексемами в самого Секста Емпірика. Іменник marњaiз, який перекладається переважно «віра», «довіра», може позначати «увірогіднення». Аналогічно мається з іменником з тими же значеннями nianз, які, залежно від контексту, перекладаємо всіма трьома українськими словами: ката піаш р аmariav «стосовно довіри чи недовіри», eiз mcuv «для увірогіднення».

Навпереміну Секст уживає іменники empira та ernpiyf| «змішання», «перемішування», «мішанина», «зв'язок».

Іменники pв0r|aiз «вичення» pav0вvњ «вивчати», вчитися як процес отримання знань (pa0pTpз «учень»), а SiSaaKaXia «навчання», SiSвaKrn «навчати» на позначення передачі знань (SiSвaKoьoз «учитель») Секст вживає досить невпорядковано: pa0pasњз rpфnoз «спосіб вивчення» і о rpфnoз rfjз SiSaaKaXiaз «спосіб навчання» з тим же смислом.

У 2-й книзі, розбираючи софізми, Секст навпереміну вживає іменники SiвXucnз, який має значення «розпад», «руйнування», «розпуск», «спростування», та іменник йmXuaiз, який має значення «вивільнення», «роз'яснення», а також, як і SiвXuOTз «спростування» (2.229).

Іноді, навпаки, одне й те ж слово вживається з синонімічними значеннями, і за контекстом неможливо його перекласти однією лексемою. З глави 22 у 3-й книзі розпочинаються міркування Секста пері аya0њv Kai KOKЦV Kai аЗшфбрш «про добро, зло та нерозрізнюване» (мається на думці щодо добра і зла). Для уникнення зайвих слів прикметник а5io«popoз ми так і перекладаємо «нерозрізнюваний», але залежно від контексту перекладається також «байдужий»: c&Xа nap' йrйpoiз raora аSio^pa «але для інших це є байдужим» (3.225).

Іноді синонімічний діапазон грецького слова не містить підхожого слова і доводиться вживати інший український відповідник: напр., прикметник pox0ppoз перекладається «поганий», «негожий», «зіпсований», «порочний»; з-поміж перелічених значень важко вибрати влучний епітет до слова «вчення»; ми зупинилися на перекладі «помилковий».

Складними для перекладу є численні дієслівні прикметники на позначення можливості та повинності в пасиві. Показовий є такий пасаж, коли при перекладі доводиться для уточнення смислу вводити багато грецьких слів:

її акєппкр roivuv аyroyp KaMrm pиv Kai ЗqrqriKq аnа йvspysiaз rfjз Kara то Зqrstv Kai OKйnrsaBai, Kai єфєктаср аnа roo psra rpv Зqrqaiv пері rаv aKsnrфpfivov yivopйvou nв0ouз, Kai аnoppriKp proi аnа roo пері navrаз аnopsпv Kai Зqrstv, roз svioi ФОСІУ, р аnа roo аpnxavsпv npаз auyKarвBsaiv р вpvqaiv «Отже, скептичний підхід називається: пошуковим [З^rpriKp] за діяльністю з пошуку й розгляду; утримувальним [єфєкпкр] за підвпливним станом [nв0ouз], який після пошуку виникає в того, хто розглядає; сповненим сумнівів [аnoppriKp] чи то від того, що сумнівається [аnopsпv] в усьому й шукає, як кажуть деякі, чи то від спантеличення [аpq%avsпv] стосовно згоди чи заперечення» (1.7).

Співвіднесення аnoppriKp з аpnxavsпv свідчить, що тут не просто «сумніви», а саме «безвихідь», більш драматичний стан; недарма в рос. перекладі «недоумение».

Дієслівний прикметник aipsrфз від дієслова aipйњ «вибирати», «обирати» означає «той, якого варто обрати», «який заслуговує на вибір» перекладаємо «бажаний», і тому, відповідно rа aipsпa0ai «бажання»; аналогічно на позначення «уникання»:

'Evapyйaxspov Sи то loiomov sail ^a0sоv аnф iцv aipsxцv тє каі фєглайу TOОЗ «Зриміше про

це можна довідатися з того, що обирають і чого уникають живі істоти» (1.55).

Дієслівні прикметники від verba sentiendi et cogitandi часто доводиться перекладати перифрастичними означальними зворотами:

То пpoтє0иv цтої aia0riфv йanv ц voriфv, фnoоov S' av ц, Slaпєфюvт|тal* oi pиv уар та аіа0цта pфva 9aaiv єпш аХц0ц, oi Sи pфva та voria, oi Sй nva pиv аіа0цта, nvа Sи voria «Отже, представлена [в дослідженні річ] є або такою, що відчувається [aia0riфv], або такою, що мислиться [voriфv], якою ж вона могла би бути [насправді] про те маємо різноголосицю: бо одні визнають істинним тільки те, що відчувається, інші тільки те, що мислиться, ще інші дещо з того, що відчувається, і дещо з того, що мислиться» (1.170).

Дієслівний прикметник -HKTOV (від дієслова -йyњ «говорити») означає «те, що може бути вираженим словом», тобто виражене словом значення якогось поняття чи найменування чи мисленнєвого \ умоглядного враження зовнішнього предмета, яке воно називає; зупинилися на «виражене словесно».

Дієслівний прикметник mopvnaiiKфз означає «той, який може нагадувати», тому перекладаємо «нагадувальний»; ^бє^гаюс; означає «той, який може вказувати», перекладаємо «вказівний»:

Tцv ow arpЯtov та pйv йanv imopvnaTiKа кат' aЩToщз, та S' ^єіктжа «Тож із знаків, на їхню думку, одні є нагадувальними, інші вказівними» (2.100).

Дієслівний прикметник алo§єlктlкфз означає «той, якого можна довести», тому перекладаємо «довідний»:

arnДiKUKol єіаго oi -фyoi oi ката тон arpЯtou ц OUK аTOВiKUKol «міркування проти знаку є або довідні, або недовідні» (2.131).

Дієслівний прикметник aovaKUKфз означає «той, якого можна вивести»; перекладаємо «вивідний»:

Tцv Sи -фyrov oi pйv єіоі auvaKHKoi oi Sи аawaKioi «А з міркувань одні є вивідними, інші невивідними» (2.137).

Якщо не брати до уваги композити, які, зрозуміло ж, іноді потребують перекладу декількома словами (прикметник arao-oyiKфз «дослідник причин», «той, хто шукає причиновий зв'язок», «той, хто міркує причиново» від arao-oyta [orna «причина» та -фyoз «міркування»]), та окремі слова, які доводиться перекладати не однослівно (єй-шрита; в чистому вигляді; KaiaxpnaTiKфз не зовсім точно; rnornnrav впадати [у вічі]), певні труднощі викликає іменник povp «перебування», що є антонімічним до Ktvr|aiз «рух» та означає відсутність руху, який перекладено «перебування на місці» (3.115-118).

У цілому, ми намагалися мінімально вводити слова, відсутні в оригіналі та доповнювати текст, навіть заради уточнення смислу, а при такій необхідності обов'язково ставити їх у квадратні дужки (оскільки грецька мова полюбляє субстантивацію, то вжитий в грецькому тексті артикль без повтору слова є промовистим, а при перекладі іноді доводиться уточнювати це слово).

Ми прагнули також відтворювати мовне розмаїття грецького тексту, образність та метафорику багатого лексичного арсеналу Секста. Наприклад, щоби позначити спростування, окрім інших, з прямим значенням, Секст уживає слова, в яких це значення є переносним: nepiipйnњ «повертати», «обертати», «перевертати», «перекидати», «спростовувати»; лєрщюлгі «поворот», «коловорот», «обертання», «перевертання», тобто обертання положень супротивників проти них же самих, самоспростування; анрлєріурафш «описувати разом», «перекреслювати разом», «спростовувати».

Попри всі перелічені складнощі, українська мова має вповні достатній лексичний, граматичний, стилістичний арсенал для створення адекватного перекладу найвідомішого Секстового твору. Досить сказати, що неперекладеними залишилися лише слова «філософія», «силогізм» та «епагога» (бо використовувати латинізм «індукція», на нашу думку, не варто).

Що ж стосується латинізмів, то наразі, навіть знайшовши питомо українські відповідники, здатні їх замінити, ми поки остаточно не визначилися, в яких випадках, усе ж, припустимо уникати такої заміни. У кожному разі, ідеться про невелику групу термінів; будь-який остаточний їх переклад не порушить ні обраних нами принципів, ні термінологічної системи, що склалася.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Дворецкий, И. (1958). Древнегреческо-русский словарь в 2-х тт. Москва: Госиздат иностранных и национальных словарей.

Кочерган, М. (2006). Основи зіставного мовознавства. Київ: Академія.

Мельничук, О. С. (Ред.). (1982-2012). Етимологічний словник української мови, у 6-ти тт. Київ: Наукова думка. [У посиланнях ЕСУ].

Секст Эмпирик. (1976). Три книги Пирроновых положений. In Секст Эмпирик, Сочинения в двух томах (т. 2, сс. 207-380). (Н. В. Брюллова-Шаскольская, Пер.). Москва: Мысль.

Яременко, В., & Сліпушко, О. (Ред.). (2008). Новий тлумачний словник української мови, в 3х тт. Київ: Аконіт. [У посиланнях НТС].

Sй^xoз 'EpnsipiKФз. (1992). nnpprфvsioi OnoTunrфasiз. A0"qva: Krncroз.

Liddell, H., & Scott. R. (1968). A Greek-English Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

Sekstus Empiryk. (2019). Zarysy Pyrronskie. (Z. Nerczuk, Ed. & Trans.). Torun: Wydawnictwo Naukowe UMK.

Sesto Empirico. (1926). Schizzipirroniani. (O. Tescari, Trans.). Bari: Laterza.

Sextus Empiricus. (1562). Pyrrhoniarum hipotyposeon libri tres. (H. Stephanus, Trans.). Parisiis: M. Iuuenem.

Sextus Empiricus. (2000). Outlines ofScepticism. (J. Annas & J. Barnes, Eds.). Cambridge: Cambridge UP.

Sextus Empiricus. (2002). Outlines ofScepticism. (R. G. Bury, Ed.). Cambridge Mass.: Harvard UP.

Vogt, K. M., & Vlasits, J. (2020). Epistemology After Sextus Empiricus. N. Y.: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oso/9780190946302.001.0001

REFERENCES

Dvoretskij, I. (1958). Ancient Greek-RussianDictionary, in 2 vols. [In Russian]. Moscow: Gosizdat inostrannyh i natzionalnyh slovarey.

Kochergan, M. (2006). Fundamentals of comparative linguistics. [In Ukrainian]. Kyiv: Academy.

Liddell, H., & Scott. R. (1968). A Greek-English Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

Melnychuk, O. S. (Ред.). (1982-2012). Etymological Dictionary of the Ukrainian Language, in 6 vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Naukova dumka.

Sekstus Empiryk. (2019). Zarysy Pyrronskie. (Z. Nerczuk, Ed. & Trans.). Torun: Wydawnictwo Naukowe UMK.

Sesto Empirico. (1926). Schizzi pirroniani. (O. Tescari, Trans.). Bari: Laterza.

Sextus Empiricus. (1562). Pyrrhoniarum hipotyposeon libri tres. (H. Stephanus, Trans.). Parisiis: M. Iuuenem.

Sextus Empiricus. (1976). Three books of the Pyrrhonic principes. [In Russian]. In Sextus Empiricus, Collected works, in 3 vol. (Vol. 2, pp. 207-380). Moscow: Mysl.

Sextus Empiricus. (1992). Outlines of Pyrrhonism. [In Greek]. Athens: Cactus.

Sextus Empiricus. (2000). Outlines ofScepticism. (J. Annas & J. Barnes, Eds.). Cambridge: Cambridge UP.

Sextus Empiricus. (2002). Outlines ofScepticism. (R. G. Bury, Ed.). Cambridge Mass.: Harvard UP.

Vogt, K. M., & Vlasits, J. (2020). Epistemology After Sextus Empiricus. N. Y.: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oso/9780190946302.001.0001

Yaremenko, V., & Slipushko, O. (Eds.). (2008). New explanatory dictionary of the Ukrainian language, in 3 vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Akonit.

Размещено на Allbest.ru

...