Грецькі та латинські запозичення у складі омонімів української мови
Характеристика лексем іншомовного походження, що входять до складу омонімічних рядів, які запозичені з грецької та латинської мов. Лексікографічне розрізнення групп омонімів, що виникли внаслідок формальної схожості українського та запозиченого слова.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 08.08.2021 |
| Размер файла | 35,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет»
Грецькі та латинські запозичення у складі омонімів української мови
Дутка О.Я.
Анотація
Омонімія є одним із маловивчених явищ у сучасній мовознавчій науці. Зокрема, актуальним є дослідження джерел поповнення омонімії української мови внаслідок запозичень з інших мов. У пропонованій статті схарактеризовано лексеми іншомовного походження, що входять до складу омонімічних рядів, які запозичені з двох мов, однією з яких є грецька та латинська. З опертям на матеріали вітчизняних лексикографічних праць, перекладні словники та сучасні дослідження з лексикології визначено джерело кожного запозичення. Установлено, що серед запозичень із різних мов найбільшу кількість становлять запозичення з двох мов (близько 85 пар і 10 рядів), однією з яких є грецька + інші мови (13 пар і 3 ряди) та латинська + інші (14 пар і 2 ряди) і що це досить потужне джерело поповнення лексичного складу омонімії сучасної української мови.
Усього проаналізовано 69 лексем, що формують 18 комбінацій мов (10 із грецькою мовою, а саме: німецька, арабська, африканські мови, італійська, латинська, іспанська, французька, англійська, санскрит, самодійські мови; 8 - із латинською, а саме: французька, німецька, російська, іспанська, італійська, гінді, англійська, польська). Прямі запозичення (58 одиниць, з них 31 - із грецькою мовою, 27 - із латинською) переважають над непрямими (4 - із грецькою, 7 - із латинською). Мовою-посередником найчастіше є польська. Простежено, що серед комбінацій мов кількісно переважають омонімічні пари та ряди, утворені грецькою та латинською мовами із лексемами французького та німецького походження. Інші мовні моделі менш чисельні. Виявлено, що часові межі закріплення омонімічного значення запозичених слів в українських лексикографічних джерелах різноманітні - від найдавніших, які зазначені в історичних пам'ятках української писемності починаючи із ХІІІ ст., до сучасних, що зафіксовані тільки на початку ХХІ ст. Давність засвоєння лексем грецького та латинського походження українською мовою також засвідчує входження до складу фразеологічних одиниць та прислів'їв нашої мови. Більшість проаналізованих нами запозичень затвердилися в українській мові із середини минулого століття. Підсумовано, що омонімія розвинулася внаслідок формальної схожості аналізованих слів.
Ключові слова: омонімія, грецизм, латинізм, етимологія, семантика, іншомовне слово.
Abstract
Greek and Latin borrowings in the composition of homonyms of the Ukrainian language
Dutka O. Ya.
Homonymy is one of the underexplored phenomena in modern linguistics. In particular, it is important to study the sources of replenishment of the homonymy of the Ukrainian language due to borrowings from other languages.
The proposed article describes the lexemes offoreign origin, which are part of the homonymic rows and are borrowedfrom two languages, one of which is Greek or Latin. Based on Ukrainian lexicographical works, interlingual dictionaries and modern research in lexicology, the source of each borrowing is determined.
It is established that among borrowings from different languages the largest number of borrowings is from two languages (about 85 pairs and 10 rows), which include Greek + other languages (13 pairs and 3 rows) and Latin + others (14 pairs and 2 rows). This is a very powerful source ofreplenishing the lexical structure ofmodern Ukrainian homonymy.
We have analyzed a total of 69 lexemes that form 18 language combinations (10 with Greek, namely: German, Arabic, African languages, Italian, Latin, Spanish, French, English, Sanskrit, Samoyedic languages; 8 - with Latin, namely: French, German, Russian, Spanish, Italian, Hindi, English, Polish). Direct borrowings (58 units (31 with Greek, 27 with Latin) predominate over indirect ones (4 with Greek, 7 with Latin).
Polish is most often the intermediary language. It is observed that among the combinations of languages the homonymous pairs and rows formed by Greek and Latin with lexemes of French and German origin predominate quantitatively. Other language models are less numerous. It has been found that the timeframe of fixing the homonymous meaning of borrowed words in Ukrainian lexicographic sources is diverse: from the oldest, which are mentioned in historical samples of Ukrainian writing since the 13th century, to modern, recorded only at the beginning of the 21st century. The remoteness of acquiring lexemes of Greek and Latin origin in the Ukrainian language is also proved by the composition ofphraseological units and proverbs of our language. Most of the borrowings we analyzed have become firmly established in the Ukrainian language since the middle of the last century.
It was observed that homonymy developed due to the formal similarity of the analyzed words. We consider the study of homonymy sources in the Ukrainian language to be high-potential.
Key words: homonymy, Greekism, Latinism, etymology, semantics, foreign word.
Вступ
Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Поповнення української мови запозиченнями з інших мов - це невідворотне явище на будь-якому етапі її розвитку. У сучасному житті процес входження чужих слів у нашу мову пожвавився, адже цьому сприяє стрімкий розвиток різноманітних способів збору і обробки інформації, еволюція різних сфер соціально-культурного життя, науки та технологій. Явище омонімії, яке виникає внаслідок запозичень з різних мов, викликає певні труднощі при використанні слів-омонімів, що збігаються за формою в українській мові, але мають абсолютно різне лексичне значення. Тому вивчення омонімічного складу української мови на сучасному етапі вимагає детального аналізу, оскільки, незважаючи на значну кількість праць із цієї теми, досі немає ґрунтовної розвідки, яка стосувалась би дослідження джерел омонімії внаслідок запозичень з інших мов.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Над вивченням іншомовної лексики працює багато українських мовознавців. Зокрема, аналізові слів грецького та латинського походження у складі омонімічних одиниць присвятили свої праці О. Пономарів, Т. Лукінова, О. Коробова, В. Сімонок, О. Леончик, І. Макар та деякі інші. Роль грецької та латинської мов у складі омонімічних одиниць української мови ми розглядали вже в попередніх студіях [1], але тоді звертали увагу на запозичення з однієї мови. У пропонованій статті об'єктом нашого аналізу стали омоніми, що запозичені з двох мов, однією з яких є грецька та латинська. Потрапивши до української, такі запозичення внаслідок звукового збігу стали омонімами. Розуміючи важливість розрізнення омонімів, що виникли внаслідок формальної схожості українського та запозиченого слова, погоджуємося з думкою О. Романової, що проблема «омонімії пов'язана з більш загальною проблемою співвідношення змісту і форми у мові. Довільний зв'язок між планом вираження і планом змісту мовної одиниці є підґрунтям появи великої кількості однакових за формою, але відмінних за значенням слів, які мають бути зафіксовані в лексикографічних працях і відповідним чином опрацьовані» [2, 752].
Формулювання мети і завдань статті. Мета статті - схарактеризувати запозичені слова з грецької та латинської мов, які входять до складу омонімічних пар і рядів (запозичених із двох мов) сучасної української мови, та визначити час, коли іншомовне слово закріпилося в українській мові як омонім. Для досягнення поставленої мети плануємо виконати такі завдання: методом суцільного відбору вилучити зі «Словника української мови» в 11 т. та «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005 р.) лексеми, позначені як омоніми; установити джерело запозичення; виділити групи омонімів за джерелами виникнення; визначити комбінації мов, які утворюють омонімічні ряди; окреслити семантико-стилістичні особливості лексичних омонімів, що виникли внаслідок запозичень із двох мов, однією з яких є грецька і латинська мови.
Виклад основного матеріалу дослідження
Аналіз іншомовних слів, які є структурними елементами омонімічних одиниць української мови, передбачає об'єднання їх у дві групи: 1) грецька та інші мови; 2) латинська та інші мови.
1. Грецька та інші мови
Запозичення з двох мов, однією з яких є грецька, налічують 35 лексем. Наше дослідження показало, що грецька мова утворює два омонімічні ряди з латинською, дві пари з англійською, дві пари та ряд із французькою, три пари з німецькою мовою, по одній - із арабською, італійською, африканськими та самодійськими мовами, іспанською, санскритом. У зв'язку з обмеженням обсягу публікації, наводимо тільки деякі приклади для підтвердження наших спостережень:
1. Грецька та німецька: граф1 `у Західній Європі та дореволюційній Росії - дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул' [5, 259] (запозичення безпосередньо з німецької мови; нім. Graf походить від двн. gravio, grave `ватажок', можливо, спорідненого з гот. gagrefis `рішення, постанова' [11, І, 587; 32, І, 453; 33, І, 213; 34, І, вип. 4, 162], Graf `граф' [16, 293]; граф `математична система об'єктів довільної природи і зв'язок, що сполучають будь-які пари цих об'єктів', `логічна схема' [5, 259] походить із гр. grapho `пишу, зображую' [25, 308], пор. гр. урйфю `дряпати, розсікати', `записувати, писати', `письмово повідомляти' (зафіксовано 11 значень слова) [6, І, 333], пишу собственноручно `урафю' [20, 430]. Перше слово в українській мові вживається з кінця ХІХ ст: графъ `грап' [31, І, 163]; грап `графъ' [23, І, 322]; грап `граф' [9, 71]; граф `граф, (вульг.) грап' [18, 253]; граф `граф' [30, І, 359; 21, І, 261]; граф `у Західній Європі та дореволюційній Росії - дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул' [27, ІІ, 160]. Цікаво й те, що давність цього слова підтверджує фіксація в історичних пам'ятках ХУІІІ ст, де лексема вживається як омонім, але із іншим значенням: І графъ `титул' і ІІграфъ `писар' [14, І, 602].
2. Грецька та арабська: ерг1 `фіз. одиниця роботи або енергії, що дорівнює роботі, виконаній силою в одну дину на шляху в один сантиметр', `псих. термін використовується в різних комбінаціях, які мають метафоричне значення і відносяться до енергії, сили, цілі або до динамічних якостей' [5, 354] походить від гр. epyov `робота' [24, 315; 25, 429], epyov `праця, робота', `дія' (слово має 19 значень) [6, І, 657],работа `epyaoia' [20, 528]; ерг2 `тип пустелі' [5, 354] запозичене з араб. мови [25, 429]. Уперше слово зазначене у 1953 р.: ерг `физ. эрг' [30, І, 483], далі у СУМі: ерг `фіз. одиниця роботи або енергії, що дорівнює роботі, виконаній силою в одну дину на шляху в один сантиметр' [27, ІІ, 485].
3. Грецька та африканські мови: канна1 (Саппа L.) `багаторічна трав'яниста рослина, що має великі червоні квітки; вирощується як декоративна' [27, IV, 88] - від гр. Kavva `очерет' [24, 380; 25, 498; 10, 300], Kavva `очерет, камиш', `очеретяна огорожа' [6, І, 873], камыш `какарос; або Kavva' [20, 238]; канна2 `найбільша африканська антилопа' [27, IV, 88] походить із афр. мов [24, 380; 25, 498]. У першій половині ХХ ст. слово вперше зазначене: канна `бот. Canna L. - канна, альканна' [18, 693]. У середині ХХ ст. вперше омонім: кеінна1 `бот. канна' і ксінна2 `зоол. канна' [30, ІІ, 307], хоча фіксується і як однозначне: канна `бот. канна' [21, І, 537].
4. Грецька та італійська: тромб1 `згусток крові, що утворюється у кровоносних судинах людини і тварини' [27, Х, 282] - запозичення з західноєвропейських мов; нім. Thrombus, фр. thrombus, англ. thrombоsis, нлат. thrombus утворено на основі гр. врорвод `грудочка, згусток', пов'язаного з трёфт `ущільнюю, годую' [11, V, 647; 33, ІІ, 264], хоча деякі джерела вказують на запозичення безпосередньо з грецької мови [24, 847; 22, 400]; тромб2 `величезний смерч на суші із сильним вітром, опадами і грозовими явищами' [27, Х, 282] сягає італ. tromba, букв. `труба' [24, 847]; tromba `муз. труба', `анат. труба, канал', `тромб, смерч' [15, 600]. У 1963 р. слово зазначене вперше: тромб `мед., метеор. тромб' [30, VZ, 106]. У 1969 р. вперше омонім: тромб1 `мед. тромб' і тромб2 `метеор. тромб' [21, ІІІ, 481].
5. Грецька та латинська: титан1 `у старогрецькій міфології - божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу', `перев. чого, перен. людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа' [27, Х, 127] - запозичення з грецької мови; гр. Tnav `Титан (син Урана і Геї, бог сонця)' утворене від тітт `сонце, день', що, очевидно, є запозиченням з малоазійського джерела [11, V, 575; 33, ІІ, 245; 22, 385], Tnav `Титан' [6, ІІ, 1632] (у ЛРС також є: titan `титан, бог сонця', `доолімпійське покоління богів, дочки і сини Урана і Геї' [7, 1016]); титан2 `хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки його високим механічним та антикорозійним властивостям використовується в авіа- та ракетобудуванні, суднобудуванні тощо' [27, Х, 127] - запозичення з новолатинської мови; нов. лат. titanium утворено німецьким хіміком М. Клапротом (1795) на честь міфічної цариці ельфів Титанії або з гр. тітаход `крейда, вапно, гіпс' [11, V, 575; 33, ІІ, 245] (від нім. Titan < гр. Titan [22, 385]), titanium `титанів, який виник із крові титанів' [7, 1016]; титан3 `великий кип'ятильник особливої конструкції' [27, Х, 127] - назва, пов'язана з титан `велетень', що виникла як фабрична марка [11, V, 575]. Лексеми вперше зазначені в середині ХХ ст. як омоніми: титан1 `миф., перен. титан', титан2 `(кипятильник) титан' і титан3 `хим. титан' [30, VZ, 47; 21, ІІІ, 453].
6. Грецька та іспанська: пеон1 `поет. віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів' [27, VZ, 118] запозичене з гр. naiav, naiqmv [24, 638], naiav, avog `пеан (хоровий гімн, переможний або тужливий', `пеан (віршова стопа)' [6, ІІ, 1217]; пеон2 `у деяких країнах Африки і Латинської Америки - сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності, юридично відміненої, але фактично існуючої, перетворився на боргового раба' [27, VZ, 118]. Сягає ісп. peon `наймит, поденник' [24, 638]; peon `пішохід', `різнороб', `наймит' [13, 491]. Як омоніми слова вперше фіксуються в середині ХХ ст.: пеон1 `поэт. пеє>н (пеан)' і пеон2 `пеон' [30, ІІІ, 240; 21, ІІ, 380].
7. Грецька та французька: поліс1 `фін. страхове свідоцтво - документ про страхування (життя, майна і т ін.)' [27, VH, 78] запозичено, можливо, через російське посередництво, з французької мови; фр. роїісе `свідоцтво, видане страховим товариством' походить від іт. ро1і22а `розписка, квитанція' [11, JV, 493; 32, ІІІ, 309; 22, 280]; роїісе1 `поліція', `охорона порядку' і роїісе2 `поліс (страховий)', `гарнітура, таблиця шрифтів' [4, 472]; поліс2 `іст. античне місто- держава, особлива форма рабовласницької держави' [27, VH, 78] (запозичення з грецької мови; гр. покід `місто; кремль, цитадель; держава, країна; громада' [11, ZV, 493; 6, ІІ, 1340]). Уперше слово зафіксоване на поч. ХХ ст.: поліс `свідоцтво про страхування' [8, 92]; тлис `поліс' [18, 2153]. Омоніми - у середині ХХ ст.: поліс1 `фин. полис' і поліс2 `ист. полис' [30, JV, 91; 21, ІІ, 580].
8. Грецька та англійська: скіф1 (мн. скіфи) `степові племена, які населяли південну частину території сучасної УРСР в І тисячолітті до н. е. - на початку І тисячоліття н. е.' [27, ІХ, 271] - запозичення з грецької мови; гр. Хковаї `скіфи', Хковцд `скіф' етимологічно неясне; виводиться від імені міфічного родоначальника скіфів Екивцд, молодшого сина Геракла [11, V, 274], ЕкпОрд `Скіф, син Геракла, родоначальник скіфів' [6, ІІ, 1486], ЕкпОаі `скіфи (кочівні племена)' [6, ІІ, 1486]; скіф2 `вузький і довгий спортивний човен для змагань з академічної греблі' [27, ІХ, 271] - запозичення з англійської мови; англ. skiff `тс.; ялик' походить від іт. schifo (фр. esquif) `невеликий човен', яке зводиться до двн. skif `корабель' [24, 771; 11, V, 273; 25, 843], skiff `човен' [17, 365]. Уперше слова зазначені у середині ХХ ст.: скіф1 `ист. скіф' і скіф2 `спорт. скіф' [30, V, 336; 21, ІІІ, 286].
9. Грецька + санскрит: сома1 `в давньоіндійській релігії і міфології - священний дурманний напій, який відігравав важливу роль в обрядах жертвопринесень, а також божество цього напою' [5, 1356] походить із санскриту; біол. сома2 `тіло організму, крім материнських клітин спор у рослин і клітин зародкового шляху або статевих клітин у тварин', - тіло (тулуб з головою та шиєю, але без кінцівок)' [5, 1356] сягає гр. отра `тіло'; 0юра = Оабра [6, І, 804; 20, 649; 22, 357]. Термін запровадив німецький біолог А. Вейсман [24, 776]. В історичних словниках слово подано з ХV ст, проте із іншим значенням: сома (одиниця ваги) `сома' [26, ІІ, 368]. Уперше ж в українській мові зафіксовано у середині ХХ ст.: сома `мед. сома' [21, ІІІ, 344]. Далі: сома `спец. так звана «смертна частина» тіла організму, яку вейсманісти протиставляють зародковій плазмі, що є нібито потенціально безсмертною і передається з покоління в покоління' [27, ІХ, 454]. Омонімами є від початку ХХІ ст.
10. Грецька та самодійські мови: хорей1 `віршувальний розмір - двоскладова стопа з наголосом на першому складі' [27, ХІ, 126] - запозичення з грецької мови; гр. хореіод `хорей' походить від хореіод `хоровий, танцювальний', пов'язаного з хород `хор' [24, 909; 11, VT, 201; 32, TV, 263; 33, ІІ, 351; 25, 965; 22, 454], у давньогрецькій мові зазначене як омонім: I хореіод `танцювальний' і II хореіод `хорей, стопа' [6, ІІ, 1779], /ород `хор', `хоровод', `місце для хору', `перен. натовп, рій' [6, ІІ, 1780]; хорей2 `довга палиця, якою керують запряженими оленями або собаками' [27, ХІ, 126] - запозичене, напевно, через рос. мову з самодійськ., пор. ненецьк. har `вістря, ніж' [32, ГУ, 263]. Уперше лексеми зазначені у середині ХХ ст.: хорей1 `поэт. хорей' і хорей2 `(шест) хорей' [30, V(, 352; 21, ІІІ, 631].
2. Латинська та інші мови
Запозичення з двох мов, однією з яких є латинська, налічують 34 лексеми. Із французькою та німецькою мовами латинська утворює по чотири омонімічні пари, із російською - один ряд та одну пару, дві пари з англійською, один ряд - із польською, по одній парі з іспанською, італійською та гінді. Для підтвердження наших спостережень наводимо по одному прикладу з кожної мовної моделі:
1. Латинська та французька: сак1 `риболовна снасть із сітки, що мав форму конусоподібного мішка, натягнутого на обруч і прикріпленого до держална', `заст. сумка, торба з цупкої тканини для зберігання і перевезення речей' [27, ІХ, 16] - давнє запозичення з народно-латинської мови; нар.-лат. saccus `мішок' походить від гр. ааккод, яке зводиться до гебр. (фінікійського) saq `мішок, вовняна тканина' [11, V, 164; 32, ІІІ, 546]; сак2 `заст. жіноче півпальто вільного крою [27, ІХ, 16], очевидно, через польське посередництво запозичено з французької мови; фр. sac `мішок' походить від лат. saccus `т.с.' [11, V, 165; 32, ІІІ, 546]; у французькій мові інше омонімічне значення: sac1 `мішок, сумка', `жіноча сукня' і sac2 `розкрадання' [4, 545]; у латинській багатозначне: saccus `мішок, сумка', `верет або волосяниця' [7, 891]. В українській мові слово вперше зазначене у середині ХІХ ст.: сак `мЪхъ изъ нитяной сітки для ловли рыбы. По-фрацузски sac - мЪшокъ' [3, 321]. Далі його послідовно фіксують словники: сакъ `сак, сачок', `Саквояжъ - багул, сакви, клунок' [31, ГУ, 2]; сак `рыболовный снарядъ: сакъ' [23, ІУ, 97]; сак `тенета, сітка' [9, 229]; сак `(сумка) уст. сак', `(для ловли рыб, насекомых) сак, сачок', `(женское пальто свободного покроя) уст. сак' [30, V, 245]. Омонімічне значення вперше подано в 1969 р.: сак1 `рыб. сак', `(сумка) уст. сак' і сак2 `(женское пальто свободного покроя) уст. сак' [21, ІІІ, 222]. Історичні пам'ятки фіксують лексему з кінця ХІХ ст.: сак `сеть (рыболовная и для ловли куропаток)' [29, ІІ, 306]. Вживається у фразеологізмах: як сак, зі сл. дурний `дуже, надзвичайно'; ні до сака `ні до чого не здатний' [28, 628].
2. Латинська та німецька: секрет1 `те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця', `потайний пристрій у механізмах, предметах домашнього вжитку тощо', `військ. додатковий сторожовий пост із кількох осіб, виставлений таємно на найбільш небезпечних підступах з боку противника, а також місце розташування такого поста' [27, ІХ, 112] - запозичення з латинської мови; лат. secretum `віддалене місце, самотина; таємниця', secretus `віддалений, таємний' утворені з префікса se(d)- `без-, поза-' і основи дієслова cerno `просіваю, розрізняю, відділяю, враховую, пізнаю' [24, 749; 11, V, 205; 25, 823; 22, 339], id. [7, 911], Фасмер допускає посередництво пол. або із фр., яке зводиться до лат. [32, ІІІ, 593], Черних виводить з фр. або голл., яке зводиться до лат. [33, ІІ, 150]; секрет2 `фізіол. речовина, яку виробляють залози людини й тварини (слина, шлунковий сік і т, ін.)' [27, ІХ, 112] запозичено, очевидно, з німецької мови; н. Sekret `виділення залоз' походить від лат. secretus `відділений' [11, V, 205], однак є версія про запозичення безпосередньо з латині [24, 749]; Sekret `фізіол. секрет (залоз)' [16, 551]. Наприкінці ХІХ ст. вперше зазначене слово з іншим наголосом: секрет `секрет', `секреція (Lucioperga volgensis)' [12, 859]. Далі вживається: секреть `секрет, тайність, таїна' [31, PV, 20]; секрет `секретъ', `рыба (Lucioperea volgensis)' [23, PV, 112]; секрет `таємниця' [8, 109]. Омонімічне значеннярозвинулосяусерединіХХст: секрет1 ` (тайна) секрет', `воен. секрет' і секрет2 `физл. секрет' [30, V, 284; 21, ІІІ, 260]. Із першої половини ХVП ст. вживається у пам'ятках української мови: сакреть `секрет, тайна' [29, ІІ, 317]. Утворює фразему секрет полішинЄля `таємниця, яка давно всім відома; уявна таємниця' [28, 638].
3. Латинська та російська: рація1 `радіостанція, звичайно пересувна або переносна' [27, Vm, 459] (складноскорочене утворення з першого і останнього складів слова радіостанція [11, V, 34; 24, 706; 32, ІІІ, 450; 33, ІІ, 100; 22, 315]); рація2 `розумна підстава, обгрунтування чого-небудь' [27, Vm, 459] запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. ratio `рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава' [11, V, 34], rali<> `рахунок', `звіт', `список, перерахунок' (всього 22 значення) [7, 852]. Лексема вживається вперше у середині ХІХ ст.:рсіцья `річь похвальная, поздрав- леніе. По-латини: огайо' [3, 310].
Далі:рацея `рация' [31, ІІІ, 269]; рація `основаніе, причина, поводъ', `приветственная річь, поздравленіе' [23, ГV, 8]; рація `причина, основа, привід' [8, 101]. Омонімія розвинулася у середині ХХ ст.: рація1 `(радиостанция) рация' і рація2 `(основание) смысл, разг. резон, (выгода - ёщё) расчёт', `уст. приветственная речь, (наставление) разг., уст. рацея' [30, V, 21]. Слово давнє, оскільки в історичних пам'ятках зазначене з поч. ХYІІ ст.: рація `причина, повод, основание, резон' [29, ІІ, 268]. Також входить до складу фразе- ми мати рацію [28, 376].
4. Латинська та іспанська: іст. колон1 `у Римській імперії, країнах Західної Європи та Візантії в період раннього середньовіччя - сільський мешканець, що орендував невелику ділянку землі, яка належала багатому землевласникові, і за це платив натурою і відробляв', `селянин (батрак, напівкрі- пак, орендар і т ін.) у романських країнах і країнах Латинської Америки' [5, 556] запозичене від лат. colonus `землероб' [24, 424; 25, 536; 10, 332]; із франц. colon `орендатор', яке пох. від лат. colonus [34, ІІ, вип. 8, 210], colonus `землероб, селянин', `переселенець, колоніст', `мешканець, житель' [7, 206]; колон2 `грошова одиниця Коста-Рики, Сальвадору' [5, 556] запозичене від ісп. colon, на честь Х. Колумба [24, 424; 25, 536]; colctn `колон (грошова одиниця Коста-Рики і Сальвадору)' [13, 165]. Уперше слово зазначене у середині ХХ ст.: колон `ист. колон' [30, ІІ, 358]. Із 1969 р. омонім: колон1 `ист. колон' і колон2 `(денежная единица Коста-Рики) колон' [21, І, 565]. У «Словнику української мови» в 11 т. є два слова з різними наголосами: колон `група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок; така ритмічна одиниця в прозі', колон `у Римській імперії, країнах Зах. Європи та Візантії в період раннього середньовіччя - сільський мешканець, що орендував невелику ділянку землі, яка належала багатому землевласникові, і за це платив натурою і відробляв', `селянин (батрак, напівкріпак, орендар і т ін.) у романських країнах і країнах Латинської Америки' [27, IV, 230]. слово лексема український запозичений омонім
5. Латинська та італійська: моль1 `фіз., хім. у Міжнародній системі одиниць кількість речовини, що становить число Авогадро (6,022045'1023) частинок (фотонів, електронів, протонів, атомів, йонів, радикалів, молекул, формульних одиниць, еквівалентів тощо)' [5, 686] походить від лат. moles `маса' [25, 647], багатозначне (10 значень) moles `маса, глиба, скала', `громада' [7, 644]; моль2 `муз. мінорний' [5, 686] запозичене з італ. molle `м'який' [24, 555; 25, 650]; molle `м'який, ніжний', `вологість, сирість' [15, 364]. Уперше слова подані у першій половині ХХ ст., але значення інакше: I. Моль `зоол. Tinea - міль, мільга, соб. міль и моля', `см. Мольга 1' і II. Моль `муз. - моль, мінорний тон' [18, 1114]. Омонімічна пара: моль1 `хим. моль' і моль2 `муз. моль' [30, II, 539], потім - ряд: моль1 `энтом. міль', моль2 `ихт. мілька, мільга, молявка', `(о сплавляемом лесе)спец. дерево, деревина' і моль3 `физ., хим. моль' [21, І, 686], далі однозначне: моль `фіз., хім. скорочена назва грам-молекули' [27, IV, 793].
6. Латинська та гінді: рупія1 `грошова одиниця Індії, Непалу, Пакистану - 100 пайсів; Індонезії - 100 сенів; Маврикію, Сейшельських островів, Шрі- Ланки - 100 центів' [5, 1279] через посередництво західноєвропейських мов (пор. англ. rupee, н. Rupie, фр. roupie `тс.') запозичено з гінді; гінді rupiyah `тс.' походить від дінд. rupyah `карбоване срібло; срібна монета' [11, V, 145]; мед. рупія2 `конічної форми, шарувата, кров'янисто-гнійна кірка, що утворюється внаслідок поверхневого гнійного розплавлення запального інфільтрату або висихання ексудату пустули' [5, 1279] сягає лат. rupes `скеля' або гр. rhypos `грязь' (rupes `скеля', `розколина, ущелина' [7, 888]). У середині ХХ ст. слово вперше вживається: рупія `рупия', рупія `в Індії та деяких інших країнах - назва грошової одиниці, а також срібна і золота монета відповідної вартості' [27, VII, 910].
7. Латинська та англійська: фра1 `скорочення від латинського слова frater (брат), що приєднується до імені католицького ченця' [5, 1548], frater `брат', `друг', `брат римського народу', `коханець'[7, 439]; фра2 `контракт між банком і фірмою, який гарантує незмінну процентну ставку стосовно певної суми протягом певного періоду' - походить з англ. абревіатури FRA (forward rate agreement, букв. `договірна процентна ставка'). Уперше слово зазначене у другій половині ХХ ст.: фра `скорочення від слова frater (брат), що приєднується до імені католицького ченця'. Омонімічне значення розвинулося на поч. ХХІ ст.
8. Латинська та польська: фузія1 `заст. старовинна гладкоствольна рушниця з кременем' [27, Х, 650] - запозичення з польської мови; п. fuzja походитьвідфр.fusil `рушниця'[11,VI,136;32,IV,209]; fuzja І `іст. фузея, кременівка' і fuzja ІІ `політ., ек. об'єднання' [19, І, 268]; лінгв. фузія2 `злиття морфем, що супроводжується зміною їхнього фонемного складу' [27, Х, 650]; фузія3 `фізіологічний механізм зору, який зумовлює злиття двох монокулярних картин в єдиний зоровий образ' [5, 1551] запозичені з латинської мови; лат. fusw `злиття' пов'язане з fundо `ллю, виливаю' [11, VI, 136; 24, 900]; fus^ `витікання', `лиття', `випромінювання, еманація' [7, 448], у латинській мові омоніми: Іfundо `постачати основу', `засновувати', `зміцнювати' і ІІ fйndо `лити, виливати', `текти' [7, 446]. Слово з іншим наголосом вперше зафіксоване у середині ХІХ ст.: фузія (хвузія) `ружье', `ракета' [3, 372]. Далі: фузія `рушниця, пістолет' [12, 1031]. Історичні пам'ятки подають слово з першої пол. ХVШ ст.: фузія `(фр. fusil) ружье' [29, II, 457]. Уперше омонімічна пара у середині ХХ ст.: фузея, фузія1 `ист. фузея, кремнёвое ружьё; разг. кремнёвка' і фузія2 `лингв. фузия' [30, VI, 299]. Хоча у 1969 р. однозначне: фузея `ист. фузея, фузія, кременівка' [21, III, 613]. Омонімічний ряд утворився на початку ХХІ ст.
Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі
Отже, проаналізувавши запозичення в одному ряді з двох мов (однією з них є грецька та латинська), які поповнили склад лексичних омонімів української мови, можемо стверджувати, що запозичення з грецької та латинської мов за кількістю становлять майже половину (всього 69 лексем) із усіх слів, перейнятих із двох мов.
Як омоніми ці слова в українських лексикографічних джерелах здебільшого зафіксовані із середини ХХ ст., а деякі - на початку ХХІ ст. (вермикуліт, граф, ерг, мутдн, рупія, сдма, теізм, фра).
Частина запозичених омонімів в українській мові давня, засвідчена в пам'ятках української писемності ХVI-ХVШ і навіть ХІІІ ст. (кант, кит, сак, секрет, скит, рація, фузія). Крім того, деякі лексеми ввійшли до складу фразем (три кити, ні до сака, секрет полішинеля, мати рацію). Визначення джерел поповнення омонімії української мови є актуальним і перспективним у сучасній лінгвістиці.
Бібліографія
Література
1. Дутка О. Я. Запозичення з грецької та латинської мов як джерело омонімії в сучасній українській мові. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць. Ужгород, 2019. Вип. 9. С. 39-43.
2. Романова О. О. Омонімія як мовне явище в термінології. Молодий вчений. 2018. № 3 (79). С. 749-752.
Довідкова література
3. Білецький-Носенко П. Словник української мови / упоряд. В. В. Німчук. Київ : Наукова думка, 1966. 424 с.
4. Бусел В. Т. Французько-український словник. Українсько-французький словник. Київ; Ірпінь : ВТФ Перун, 2012. 1104 с.
5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т Бусел. Київ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
6. Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь : у 2 т. Москва : Государственное изд-во иностранных и национальных словарей, 1958. Т 1. 1043 с.; Т 2. 860 с.
7. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва : Русский язык, 1976. 1096 с.
8. Доманіцький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. Київ : Друк. С. А. Борисова, 1906. 128 с.
9. Дубровський В. Українсько-російський словник / за ред. І. Стешенка. Київ : Час, 1909. 318 с.
10. Егорова Т В. Словарь иностранных слов современного русского языка. Москва : Аделант, 2014. 800 с.
11. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / за ред. О. С. Мельничука. Київ : Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.
12. Желеховский Є., Недільский С. Малоруско-нїмецкий словар : у 2 т. Львів, 1885-1886. 1121 с.
13. Іспансько-український словник. Українсько-іспанський словник : 230 000 + 210 000: два в одному томі : 440000 од. перекладу / за ред. В. Бусела. Київ; Ірпінь : Перун, 2013. 1136 с.
14. Історичний словник українського язика. Т. І: А-Ж. Зошит 1: А-Г / уклад.: Є. Тимченко [та ін.]. Харків; Київ : Державне вид-во України, 1930. С. 529-947.
15. Італійсько-український словник. Українсько-італійський словник : 230000 + 210000: два в одному томі : 440000 од. перекладу / за ред. В. Бусела. Київ; Ірпінь : Перун, 2013. 1124 с.
16. Мюллер В. Великий німецько-український словник. Київ : Чумацький Шлях, 2005. 792 с.
17. Мюллер В. К. Большой современный англо-русский, русско-английский словарь. Москва : Цитадель-трейд, 2009. 1056 с.
18. Повна електронна версія академічного «Російсько-українського словника» 1924-1933 рр. / за ред. А. Кримського (А-П); підготував О. Телемко. Київ : К. І. С., 2007. 3060 с.
19. Польсько-український словник : у 2 т. Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1958-1960.
20. Русско-греческій словарь / сост. И. Синайский. Москва : в Университетской типографии (Катков и К°), 1869. 730 с.
21. Русско-украинский словарь : у 3 т. Київ : Наукова думка, 1969.
22. Свиридова Н. М. Этимологический словарь современного русского языка. Москва : Аделант, 2014. 512 с.
23. Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Б. Грінченка. Київ : Видавництво АН Української РСР, 1958-1959. Т 1-4.
24. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. Київ : Головна редакція УРЕ, 1985. 968 с.
25. Словник іншомовних слів / О. Л. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т В. Цимбалюк. Київ : Довіра, 2000. 1017 с.
26. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. / за ред. Л. Л. Гумецької, І. М. Керницького. Київ : Наукова думка, 1978. Т 2. 592 с.
27. Словник української мови : у 11 т. / уклад. І. К. Білодід та ін. Київ : Наукова думка, 1970-1980 (СУМ).
28. Словник фразеологізмів української мови / укл. В. М. Білоноженко та ін. Київ : Наукова думка, 2003. 787 с.
29. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVm ст. / підгот. до видання В. В. Німчук, Г І. Лиса. Київ; Нью-Йорк, 2003. Кн. 1-2.
30. Українсько-російський словник : у 6 т. / за ред. І. М. Кириченка. Київ : Вид-во АН УРСР, 1953- 1963.
31. Уманець М. і Спілка А. Словарь російсько-український. Львів : НТШ, 1893-1898. Т. І-ІУ
32. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. Изд. 2-е., стереотип. Москва : Прогресс, 1986-1987. Т І-ІУ
33. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка : в 2 тт Москва : Русский язык, 1999.
34. Этимологический словарь русского языка / под ред. Н. М. Шанского. Москва : Изд-во МГУ, 1962 [и след.]. Вып. 1. [и след.].
References
Literature
1. Dutka, O. Ya. (2019). Zapozychennia z hretskoi ta latynskoi mov yak dzherelo omonimii v suchasnii ukrainskii movi [Borrowings from Greek and Latin as a source of homonymy in modern Ukrainian]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva, 24, 39-43 [in Ukrainian].
2. Romanova, O. O. (2018). Omonimiia yak movne yavyshche v terminolohii [Homonymy as a language phenomenon in terminology]. Molodyi vchenyi, 3 (79), 749-752 [in Ukrainian].
Dictionaries
3. Biletskyi-Nosenko, P (1966). Slovnyk ukrainskoi movy [The Ukrainian language dictionary] / uporiad. V. V. Nimchuk. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
4. Busel, V. T. (2012). Frantsuzko-ukrainskyi slovnyk. Ukrainsko-frantsuzkyi slovnyk [French-Ukrainian dictionary. Ukrainian-French dictionary]. Kyiv; Irpin: VTF Perun [in Ukrainian].
5. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (z dod. i dopov.) [A great explanatory dictionary of modern Ukrainian (with add. and sup.)] / uklad. i holov. red. V. T. Busel. Kyiv; Irpin: Perun, 2005 [in Ukrainian].
6. Dvoretskiy, I. Kh. (1958). Drevnegrechesko-russkiy slovar: u 2 t. [Ancient Greek-Russian dictionary]. Moskva [in Russian].
7. Dvoretskiy, I. Kh. (1976). Latinsko-russkiy slovar [Latin-Russian Dictionary]. Moskva: Russkiy yazyk [in Russian].
8. Domanitskyi, V. (1906). Slovaryk. Poiasnennia chuzhykh ta ne duzhe zrozumilykh sliv [Dictionary. Explanation of foreign and not very clear words]. Kyiv: Druk. S. A. Borysova [in Ukrainian].
9. Dubrovskyi, V. (1909). Ukrainsko-rosiiskyi slovnyk [Ukrainian-Russian dictionary] / za red. I. Steshenka. Kyiv: Chas [in Ukrainian].
10. Yegorova, T. V. (2014). Slovar inostrannykh slov sovremennogo russkogo yazyka [Dictionary of foreign words of the modern Russian language]. Moskva: Аdelant [in Russian].
11. Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy: u 7 t. [Etymological dictionary of the Ukrainian language] / za red. O. S. Melnychuka. Kyiv: Naukova dumka, 1982-2012 [in Ukrainian].
12. Zhelekhivskyi, Ye., Nedilskyi, S. (1885-1886). Malorusko-nimetskyi slovar: u 2 t. [Malorussian-German Dictionary]. Lviv [in Ukrainian].
13. Ispansko-ukrainskyi slovnyk. Ukrainsko-ispanskyi slovnyk [Spanish-Ukrainian dictionary. Ukrainian-Spanish dictionary] / za red. V. Busela. Kyiv; Irpin: Perun, 2013 [in Ukrainian].
14. Istorychnyi slovnyk ukrainskoho yazyka [Historical dictionary of the Ukrainian language]. T. I: A-Zh. Zoshyt 1: A-H / uklad.: Ye. Tymchenko [ta in.]. Kharkiv; Kyiv: Derzhavne vyd-vo Ukrainy, 1930 [in Ukrainian].
15. Italiisko-ukrainskyi slovnyk. Ukrainsko-italiiskyi slovnyk [Italian-Ukrainian dictionary. Ukrainian-Italian dictionary] / za red. V. Busela. Kyiv; Irpin: Perun, 2013 [in Ukrainian].
16. Miuller, V. (2005). Velykyi nimetsko-ukrainskyi slovnyk [Great German-Ukrainian Dictionary]. Kyiv: Chumatskyi Shliakh [in Ukrainian].
17. Myuller, V. K. (2009). Bolshoy sovremennyy anglo-russkiy, russko-angliyskiy slovar [Great modern English-Russian, Russian-English dictionary]. Moskva: Tsitadel-treyd [in Russian].
18. Povna elektronna versiia akademichnoho «Rosiisko-ukrainskoho slovnyka» 1924-1933 rr. [Full electronic version of the academic “Russian-Ukrainian Dictionary” 1924-1933] / za red. A. Krymskoho (A-P); pidhotuvav O. Telemko. Kyiv: K. I. S. 2007 [in Ukrainian].
19. Polsko-ukrainskyi slovnyk: U 2 t. [Polish-Ukrainian Dictionary: in 2 vol.]. Kyiv: Vyd-vo Akademii nauk Ukrainskoi RSR, 1958-1960 [in Ukrainian].
20. Russko-grecheskiy slovar [Russian-Greek dictionary] / sost. I. Sinayskiy. Moskva: v Universitetskoy tipografii (Katkov i K°), 1869 [in Russian].
21. Russko-ukrainskiy slovar: u 3 t. [Russian-Ukrainian Dictionary]. Kyiv: Naukova dumka, 1969 [in Ukrainian].
22. Sviridova, N. M. (2014). Etimologicheskiy slovar sovremennogo russkogo yazyka [Etymological Dictionary of the Modern Russian Language]. Moskva: Adelant [in Russian].
23. Slovar ukrainskoi movy: v 4 t. [Dictionary of the Ukrainian Language] / za red. B. Hrinchenka. Kyiv: Vyd-vo Akademii nauk Ukrainskoi RSR, 1958-1959, 1-4 [in Ukrainian].
24. Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words] / za red. O. S. Melnychuka. Kyiv: Holovna redaktsiia URE, 1985 [in Ukrainian].
25. Pustovit, O. L., Skopnenko, O. I., Siuta, H. M., Tsymbaliuk, T. V. (2000). Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. Kyiv: Dovira [in Ukrainian].
26. Slovnyk staroukrainskoi movy XIV-XV st. [Dictionary of the Old Ukrainian language of the XIV-XV centuries] / za red. L. L. Humetskoi, I. M. Kernytskoho. Kyiv: Naukova dumka, 1978, 2 [in Ukrainian].
27. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. [Dictionary of the Ukrainian Language] / uklad. I. K. Bilodid ta in. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980 [in Ukrainian].
28. Slovnyk frazeolohizmiv ukrainskoi movy. [Dictionary ofphraseology ofthe Ukrainian language] / ukl. V. M. Bilonozhenko ta in. Kyiv: Naukova dumka, 2003 [in Ukrainian].
29. Tymchenko, Ye. (2003) Materialy do slovnyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XV-XVIII st. [Materials for the Dictionary of the Written and Book Ukrainian Language of the XV-XVIII centuries] / pidhot. do vydannia V. V. Nimchuk, H. I. Lysa. Kyiv - New York. Kn. 1-2 [in Ukrainian].
30. Ukrainsko-rosiiskyi slovnyk: u 6 t. [Ukrainian-Russian Dictionary] / za red. I. M. Kyrychenka. Kyiv: Vyd-vo AN URSR, 1953-1963 [in Ukrainian].
31. Umanets, M. i Spilka, A. (1893-1898). Slovar rosiisko-ukrainskyi [Russian-Ukrainian Dictionary]. Lviv: NTSh [in Ukrainian].
32. Fasmer, M. (1986-1987). Etimologicheskiy slovar russkogo yazyka: v 4 t. [Etymological dictionary of Russian words]. Moskva: Progress [in Russian].
33. Chernykh, P. Ya. (1999). Istoriko-etimologicheskiy slovar sovremennogo russkogo yazyka: v 2 t. [Historically etymological dictionary of modern Russian]. Moskva: Russkiy yazyk [in Russian].
34. Etimologicheskiy slovar russkogo yazyka [Etymological dictionary of the Russian language] / pod red. N. M. Shanskogo. Moskva: Izd-vo MGU, 1962 [i sled.], 1 [i sled.] [in Russian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зміст слів іншомовного походження із обраного фаху. Відокремлення із величезної кількості слів іншомовного походження терміносистеми економічного змісту дає можливість студентам-економістам працювати з ними під час занять із "Української ділової мови".
методичка [61,2 K], добавлен 08.03.2009Характеристика запозиченої лексики, її місце у складі сучасної української мови. Особливості вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора. Характеристика іншомовних запозичень з соціально-політичної сфери.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 08.04.2011Запозичення як засіб номінації термінолексики. Запозичення з латинської, французької, грецької та англійської мов. Морфологічний та словотвірний аналіз зібраного лексичного матеріалу. Правила використання екологічних запозичених термінів у німецькій мові.
курсовая работа [30,2 K], добавлен 23.05.2012Найважливіші писемні пам'ятки української мови ХІ-ХV ст. Давні голосні "о" та "е" в закритих складах, що виникли внаслідок занепаду зредукованих "ъ", "ь". Пояснення фонетичних змін, які відбулися на ґрунті сучасної української мови у деяких словах.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 19.10.2012Роль запозичень в різних мовах і головні фактори, що впливають на неї. Вплив інших мов на англійську та навпаки. Словотворчі елементи іспанського походження. Лексичні особливості мови сучасної преси Іспанії. Варіанти та етапи словотворчого процесу.
контрольная работа [42,9 K], добавлен 10.12.2015Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014Вивчення типів запозичень, елементів чужої мови, які було перенесено до іншої мови в результаті мовних контактів. Огляд зберігання іноземними словами свого іншомовного походження у вигляді звукових, орфографічних, граматичних та семантичних особливостей.
курсовая работа [80,5 K], добавлен 21.11.2011Розвиток української літературної мови давньої і середньої доби. Доба відродження української літературної мови. Розвиток урядової мови в напряму зближення з живою мовою із впливом мови центральноєвропейських канцелярій: латинської, німецької, польської.
реферат [21,1 K], добавлен 14.10.2011Поняття "запозичення" в сучасному мовознавстві. Термінологія як система. Шляхи виникнення термінів. Роль запозичень у розвитку словникового складу англійської мови. Запозичення з французької, німецької, російської, італійської та португальскої мови.
курсовая работа [80,8 K], добавлен 08.06.2015Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.
реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009Написання подвоєних і неподвоєних приголосних у словах іншомовного походження. Передача звука j та голосних. Апостроф перед я, ю, є, ї. Знак м'якшення після приголосних д, т, з, с, л, н. Відмінювання слів іншомовного походження. Правила правопису прізвищ.
конспект урока [39,6 K], добавлен 10.03.2011Огляд мовних процесів, які сформували сучасні англійську та українську мови. Аналіз тематичної класифікації латинізмів за джерелом запозичення та по ступеню асиміляції. Характеристика взаємодії історичних чинників у формуванні лексичного складу мови.
курсовая работа [80,8 K], добавлен 01.12.2011Культурно-лінгвістичні аспекти перекладу китайської мови. Стратегії та тактики українсько-китайського перекладу. Особливості перекладу омонімів та антонімів. Правила міжмовного транскрибування (на матеріалі китайсько-українських/російських відповідників).
книга [2,3 M], добавлен 26.03.2015Феномен запозичення, його роль у збагаченні словникового складу англійської мови. Класифікація запозичень, їх джерела. Причини появи українських запозичень в англійській мові на прикладі книги Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian".
курсовая работа [91,0 K], добавлен 19.03.2015Загальна характеристика основних гіпотез виникнення мови, у тому числі теорії божественності її появи. Історичні відомості про проведення "царських експериментів" з визначення природної, "першої правильної" мови. Аналіз походження та джерел Адамової мови.
реферат [27,2 K], добавлен 11.09.2010Вплив релігійної сфери життя та латинської мови на формування польської мови. Характеристика способів словотвору сучасної польської мови, у яких беруть участь латинізми. Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації.
дипломная работа [97,0 K], добавлен 09.01.2011Дослідження основних етапів еволюції англійської мови. Вплив кельтської мови на базовий граматичний розвиток англійської, запозичені слова. Діалекти англосаксонських королівств. Виникнення писемності, становлення літератури і лондонського стандарту.
реферат [1,6 M], добавлен 04.01.2011Процеси, які супроводжують функціонування словникового складу української мови. Пасивна і активна лексика словникового складу. Процес активного поповнення лексики української мови. Поширення та використання неологізмів різних мов в ЗМІ та періодиці.
презентация [1,5 M], добавлен 24.11.2010Виникнення і первісний розвиток української мови. Наукові праці україномовців про виникнення української мови. Дослідження розвитку писемної української мови: діяльність Кирила і Мефодія. Спільність української мови з іншими слов'янськими мовами.
реферат [29,5 K], добавлен 26.11.2007Процес надходження іншомовних слів в словниковий склад англійської мови. Походження і значення запозичень. Внутрішньо лінгвістичні і екстралінгвістичні причини даного явища. Приклади використання запозиченої лексики в газетно-публіцистичному стилі.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 26.03.2015
