Дієслівні терміни як виразники динамічності позначуваного поняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет залізничного транспорту (Лиманська філія)

Дієслівні терміни як виразники динамічності позначуваного поняття

Смєнова Л.В.

Анотація

У статті порушено питання про місце фахової мови в системі загальнолітературного варіанта української мови. Особливу увагу зосереджено на лексичний склад фахової мови, а серед іншого на частиномовний статус компонентів тієї чи тієї терміноситеми як одного зі страта лексичного континууму. Акцентовано на неодностайності думок лінгвістів щодо цієї проблеми в сучасному мовознавстві загалом і термінознавстві зокрема. Зауважено, що тривалий час серед термінознавців превалювала думка стосовно іменникового вираження того чи того терміна як єдиного способу, що відповідало нормам називання того чи того поняття. Серед чинників такої активності іменників у термінотворенні називають досконалість абстрагувати і опредметнювати пізнавані поняття, здатність експлікувати всі онтологічні категорії, спроможність замінювати інші частини мови тощо. Водночас з урахуванням позицій інших лінгвістів, які вважають що будь-яка терміносистема об'єднує наукові назви різних категорій понять, наприклад предметів, явищ, дій, станів, процесів, властивостей, характеристик тощо, обґрунтовано можливість слів й інших частин мови виконувати роль терміна.

З'ясовано, що третім класом слів після іменника і прикметника як частин мови, придатних для називання наукових понять, є дієслова. Окреслено специфіку використання дієслів як лексико-граматичного класу слів в ролі термінів у межах відповідної терміносистеми, визначено їхні релевантні граматичні категорії. Проаналізовано доцільність заміни дієслів для називання різних процесів віддієслівними іменниками, продуктивність такої заміни і прозорість семантики у відповідному науковому тексті. Простежено повноту відображення усіх значень чи значеннєвих відтінків таких одиниць у відповідних лексикографічних працях.

Зроблено висновок щодо необхідності включення до відповідних терміносистем дієслівних термінів, поза - як їхня дієслівність, зокрема позначення процесуальності з обов'язковою особливістю характеризувати перебіг дії у часі, окреслювати доконаність / недоконаність виконання її чи скерування певним чином на об'єкт, додає динамічності позначуваному поняттю.

Ключові слова: фахова мова, терміносистема, термін, дієслівний термін, граматичні категорії дієслова, категорія виду.

Abstract

Verb terms as a explicators of the dynamics of the significed concept

Smenova L.V.

The article is devoted to the issue of the place of the professional language in the system of the general literary variant of the Ukrainian language. The author pays special attention to the lexical system of the professional language, in particular to the part-of-speech linguistic status of the terms as one of the strata of the lexical continuum. The author also focuses on the heterogeneity of linguists' opinions on this problem in modern linguistics in general and terminology in particular. For a long time, terminologists considered that nouns were the only way to explicate terms because they were the most appropriate for naming a definite concept. Such active role of nouns in the process of termforming was caused by their perfect capability to abstract and to generalize the researched concepts, to explicate ontological categories, to replace other parts of speech. Along with taking into account the positions of other linguists who regard that any terminological system consists of scientific names of different categories of concepts, including objects, phenomena, actions, states, processes, properties, characteristics, etc., the author distinguishes the words of other parts of speech in this role.

It has been found that the third class of words after nouns and adjectives as parts of speech suitable for naming scientific concepts are verbs. It was important to outline the specifics of the use of lexico-grammatical class of verbs as terms within the relevant terminology system, to determine their relevant grammatical categories and to analyze the expediency of replacement of verbs for naming different processes by verb nouns, the productivity of such substitution and the transparency of semantics in the relevant scientific text.

The author concludes that verb terms should be included in the relevant terminological systems, because the categorical meaning of the verbs, in particular the designation of procedurality with an obligatory feature to characterize the course of time, to outline the perfection / imperfection of its execution or its direction to an object, adds dynamism to the denoted concept.

Key words: professional language, terminology, term, verb term, grammatical categories of verbs, category of type

Основна частина

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Фахова мова та коло питань, пов'язаних з нею, серед іншого окреслення місця її в системі загальнолітературної мови та з урахуванням наукових підходів установлення різнопараметричних (семантичних, морфологічних, словотвірних, стилістичних) характеристик структурних одиниць, з'ясування особливостей функціювання, кодифікація тощо, в епоху глобалізації посідають вагоме місце в лінгвальному просторі загалом та в лексичній системі кожної мови, серед інших й української, зокрема. Важливим складником тієї чи тієї фахової мови є її лексика, яку називають галузевою, чи спеціальною. її, свою чергою, формують страти. Найважливішим стратом будь - якої галузевої лексики є терміни. Лінгвісти неодноразово торкалися у своїх дослідженнях проблеми частиномовного статусу термінів, проте згоди щодо цього досягти не вдалося, що й зумовлює актуальність пропонованого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна частина дослідників обстоює номінативність як одну з важливих вимог до терміна, що означає превалювання в тій чи тій терміносистемі слів, виражених іменниками чи іменними словосполученнями. Таке бачення, яке мали О.С. Ахманова [1, 11], О.В. Суперанська, Н.В. Подольська, Н.В. Васильєва [95-97], В.М. Русанівський, М.А. Жовтобрюх, М.П. Пилинський [14, 81], мотивоване загальним положенням, що іменники позначають «певні об'єкти, явища, процеси навколишньої дійсності, які з розвитком суспільства стають об'єктом наукового пізнання чи специфічного сприймання в певній галузі людської діяльності» [3, 206]. О.С. Ахманова, зокрема, переконана, що в європейських мовах система іменника настільки розвинена і що існують такі необмежені можливості продукувати віддієслівні чи абстрактні відприкметникові іменники, що основний склад термінологічного списку цих мов може бути сформований лише з іменників [1, 11]. Стосовно дієслів-термінів, то науковець обстоювала нетиповість їх уживання Висновування О. С. Ахманової стосувалося лінгвіс-тичної терміносистеми. Проте, очевидно, з урахуванням позиції дослідниці його можна було екстраполювати й на інші терміносистеми. і їх цілковиту заміну віддієслівними іменниками [Там само]. Семантика прикметників на позначення якостей, властивостей, ознак або дієслів зі значенням дії, процесу чи стану в такому разі транспонується до класу іменників. У результаті цього значну частину континууму всіх термінів у тій чи тій терміносистемі разом з термінами на позначення предметів, явищ, фактів становлять іменники відприкметникового чи віддієслівного походження, які, зберігаючи семантику твірного для них слова - відповідно прикметника чи дієслова, лише змінюють свій частиномовний статус, тобто переходять до лексико-граматичного розряду іменників.

Думку щодо превалювання термінів, виражених іменниками, у цілому підтримував О.О. Реформатський і зазначав, що такий спосіб вираження є найхарактернішою ознакою термінної лексики, проте не заперечував можливості вираження термінів іншими частинами мови за умови відсутності синонімних іменників [17, 168].

Вирізняльною від такого підходу є позиція В.П. Даниленко, В.М. Лейчика, Л.М. Томіленко, В.О. Винника, Л.К. Крайняк, О.І. Дуди, С. Гайди та ін., які, ураховуючи те, що будь-яка терміносистема об'єднує наукові назви різних категорій понять, наприклад предметів, явищ, дій, станів, процесів, властивостей, характеристик тощо, уважають, що серед засобів експлікування термінів можуть бути й слова інших частин мови. Водночас визнають, що відсоткова частка термінів-іменників значно переважає відсоток термінів, виражених іншими частинами мови [7, 1977, 37; 20, 16; 11, 94; 3, 206].

Переважання іменникових термінів, що засвідчено реєстрами лексикографічних джерел, зокрема галузевих словників, науковці пояснюють досконалістю іменника як частини мови в абстрагуванні і опредметненні пізнаваного поняття (предмета, явища, дії, процесу, стану тощо), позаяк його семантичні та граматичні характеристики є найбільш придатними термінувати результати наукового пізнання; спроможністю іменника експлікувати всі онтологічні категорії; його здатністю замінювати інші частини мови, установлювати семантичну ієрархію у ступені абстрактності понять [21, 87-88].

Дієслівні терміни, за спостереженнями дослідників [9, 163], посідають третє місце в тій чи тій терміносистемі щодо морфологічного вираження. Питання про функціювання дієслівних термінів у терміносистемах неодноразово порушували у своїх студіях лінгвісти О.М. Андрусишин, І. В. Борисюк, Г.В. Наконечна, В. І. Пілецький, Л.К. Крайняк і О. І. Дуда та ін. Ці питання стосувалися передусім простеження відсоткової частки дієслів у термінотворенні; аналізу послідовності подання їх у лексикографічних джерелах; необхідності вирізнення в наявних дієсловах-термінах граматичної категорії виду, що, своєю чергою, може впливати на семантику як самого дієслова, так і похідного від нього іменника, а також на однозначність розуміння позначуваного поняття в межах однієї терміносистеми.

Формулювання мети і завдань статті. Мета статті - довести доцільність упровадження дієслівних термінів у склад терміносистеми тієї чи тієї фахової мови як різновиду національної мови.

Виклад основного матеріалу дослідження. Опис сучасних технологій настійно вимагає уживання слів-термінів, які б з точністю передавали втілену в них інформацію. Від правильного розуміння цієї інформації залежить успіх загалом комунікації, тобто правильність виконання тих чи тих дій, процесів, їх динамізм і відповідно результативність. Заміна таких дієслів віддієслівними іменниками, які, на думку багатьох мовознавців, є найбільш для цього придатними в межах термінології і які посилюють абстрактність сприйняття певного наукового поняття, що відповідає ступеню науковості будь-якого фрагмента наукового пізнання, не завжди сприяє вичерпності передаваної інформації. Спричинено це кількома чинниками.

Загальновідомо, що дієслово є центральною повнозначною частиною мови, загальнокатегорійне значення якої полягає у вираженні процесуальності [2, 11], або динамічної ознаки [18, 296; 12, 73], репрезентованої передусім дієсловами дії чи процесу, у яких ця ознака є іманентною, а також і дієсловами стану, у яких ця ознака «зумовлена динамічним характером експлікованого ними стану» [12, 106]. Реалізує своє загальнокатегорійне значення дієслово за допомогою складної і розгалуженої системи граматичних категорій - як власне-дієслівних, серед усього категорії часу, способу та виду, так і невласне-дієслівних, зокрема особи, числа, роду [6, 365] та їхніх матеріальних виразників - граматичних форм.

З усіх названих граматичних категорій на особливу увагу заслуговує категорія виду. Вона є визначальною для термінування того чи того поняття - дії, процесу чи стану. Дієслівна категорія виду, яка, своєю чергою, є компонентом ширшої загальнодієслівної категорії аспектуальності (категорію аспектуальності з опертям на поняття аспекту («внутрішнього часу процесуальної ознаки») визначають як властивість динамічної ознаки [12, 164]) репрезентована двома грамемами - гремемою недоконаного виду і грамемою доконаного виду. Дієслова недоконаного виду виражають нерезультативну, незавершену, нецілісну дію чи нерезультативний, незавершений, нецілісний процес (чи стан), яка/який не доведена/ий до своєї внутрішньої межі. Вони постають здебільшого від префіксальних дієслів способом імперфективації. Основним засобом при цьому слугують суфікси. Дієслова доконаного виду експлікують результативну, завершену, цілісну дію чи результативний, цілісний, завершений процес (чи стан), яка/який доведена/ий до своєї внутрішньої межі. Утворюються переважно за допомогою префіксів, що традиційно називають перфективацією.

Щодо самої семантики дієслів, то традиційно вважали, що для т. зв. компонентів видової пари характерна лексико-семантична тотожність і відповідно самі компоненти видової пари кваліфікували як форми одного слова [5, 225]. Проте на сьогодні в граматиці лінгвісти мають різні думки щодо цього. Спричинена ця неодностайність баченням граматистів неабсолютності критерію визначення кваліфікації компонентів дієслівної пари «доконаний вид - недоконаний вид». На думку К. Г Городенської, дієслова недоконаного виду, утворені за допомогою суфіксів імперфективації, послідовно виявляють свою лексико-семантичну ідентичність вихідним дієсловам доконаного виду, тоді як дієслова доконаного виду, утворені унаслідок перфективації, не послідовні щодо цього: вони більшою мірою реалізують видове протиставленння формами різних лексем і обмежено - формами одного слова [5, 226; 6, 395-396]. Звідси науковець пропонує кваліфікувати категорію виду як «дієслівну морфологічну категорію мішаного, словозмінно-словотвірного типу. її словозмінна сутність виявляється в імперфективних видових протиставленнях, а словотвірна - переважно в перфективних видових протиставленнях» [5, 226; 6, 396]. На противагу такому підходові

І. Г. Милославський обстоює тільки словотвірний характер категорії виду. Опертя на регулярність утворення, засоби оформлення (суфікси і префікси, а не закінчення), а також на практичну презентацію у лексикографічних джерелах у різних словникових статтях дає підстави авторові беззаперечно вважати компоненти видового протиставлення новими словами [13, 158].

Видове протиставлення в дієсловах корелятивної пари зберігається певним чином у похідних віддієслівних іменниках і детермінує, своєю чергою, їхню семантику. Про це неодноразово зазначали науковці М.Д. Гінзбург, І. В. Корнейко і М.І. Пилипенко, В.І. Пілецький. На їхню думку, «українська мова номіналізує дію (тобто присвоює їй ім'я) диференційовано, розрізняючи завершені й незавершені дії, акцентуючи в іменниках додаткові характеристики повторюваності, процесуальності» [8, 40]. Інші ж лінгвісти переконані, що категорія виду у віддієслівних іменниках значною мірою нейтралізована і позбавлена статусу граматичної [16, 79]. Така відмінність у підходах стосовно необхідності за потреби уживання обох іменників, мотивованих дієсловами, протиставленими за видовою ознакою, часто спричиняла те, що перевагу надавали якомусь одному іменникові, зазвичай коротшому за звучанням, а інший з огляду на те, як вважалося, що дублював семантику першого, просто виходив з обігу [15, 217].

Розмежування віддієслівних іменників на позначення, з одного боку, опредметненої дії чи процесу, а з іншого, - самого результату цієї дії чи процесу або й предметів, явищ, величин, які постають відповідно від різних компонентів видової пари є особливістю української мови, чим вона відрізняється від інших слов'янських мов, для яких подібна диференціація не характерна. До того ж таке словотворення найчастіше характерне для корелятивної пари з імперфективним видовим протиставленням. Проте фіксування похідних іменників від обох компонентів з відмінною, як зазначалося семантикою, іноді має непослідовний, спорадичний характер і не сприяє стрункості терміносистеми, що можна вважати першою причиною недоцільності заміни дієслів віддієслівними іменниками в тій чи тій терміносистемі. Наприклад, форми доконаного і недоконаного виду дієслів видовжити - видовжувати слугують мотивувальними для іменників видовження і видовжування. У різних тлумачних словниках запропоновано неоднакові трактування значень цих іменників. У Словнику української мови в 11-ти томах, а також у Словнику української мови в 20-ти томах засвідчено лише слово видовження і до того ж з одним значенням - дія за значенням дієслова видовжити (а також і видовжитися) (СУМ, І, 391; СУМ-20, ІІ, 266). У Великому тлумачному словнику сучасної української мови подано вже два іменники: видовження з двома значеннями: 1) дія за значенням дієслова видовжити (а також і видовжитися) і 2) величина, на яку змінюється довжина тіла (збільшення або скорочення) під дією зовнішніх чинників - деформувальної сили, зміни температури тощо і видовжування з однією семантикою - дія за значенням дієслова видовжувати (ВТССУМ, 133), напр.: Уразі малих пружних деформацій розтягнення або стиснення сила пружності прямо пропорційна видовженню тіла і завжди намагається повернути тіло в недеформований стан (1, 128); Видовження - це фізична величина, яка характеризує деформації розтягнення та стичнення і дорівнює зміні довжини тіла в результаті деформації (1, 128) і Конідії проростають однією-двома ростковими трубочками, які завжди виходять з одного-двох боків унаслідок їх випинання і видовжування (2, 57). Проте жодне з лексикографічних джерел не фіксує значення віддієслівного іменника видовження, вжитого в реченні Деякі дослідники, на доказ метаморфічного чи навіть осадового походження цирконів, наводять їх сильне видовження (4, 90). Тут не йдеться ні про опредметнену дію, ні про фізичну величину, як в попередніх реченнях. Віддієслівний іменник видовження в наведеному прикладі передає значення «результат виконаної дії (процесу)», яке розвинулося на базі первинного значення «опредметнена дія (процес)», що дає підстави констатувати зміну семантичної структури слова, зумовленої додаванням ще одного лексико-семантичного варіанта.

Звичайно, іноді мовознавці, прагнучи позбавитися детермінованості семантики віддієслівного іменника контекстом, вважають за доцільне послуговуватися чітко встановленими для тієї чи тієї ролі суфіксами із загальної кількості словотворчих засобів (-нн - (-я) / -інн - (-я), - енн - (-я), -0, - к - (-а), - б - (-а), -іт, - н - (-я), - ацій - (-а), - аж, - ад-, - няв - (-а), - неч(-а)), використовуваних для творення віддієслівних іменників. Наприклад, з урахуванням того, що ступінь дієслівності віддієслівних іменників на - ацій - (-а) значно нижчий, ніж у дієсловах із суфіксом - нн - (-я) /-енн - (-я), -інн - (-я), їх вважають більш придатними для називання результату виконуваної дії (процесу), тоді як дієслова із суфіксом - нн - (-я) / - енн - (-я), -інн - (-я) - на позначення власне опредмет - неної діії (процесу), пор.: Такий процес має місце при фільтруванні води крізь фільтри після коагулювання і попереднього освітлення (5, 12) і Явище прилипання дрібних частинок, що містяться у воді, до поверхні зерен фільтрувального матеріалу одержало назву контактної коагуляції (5, 12). Подібної думки про диференційні можливості суфіксів у вираженні семантики і відношення до внутрішньої межі дотримуються І. В. Корнейко і М.І. Пилипенко, які уважають, що різні суфікси при творенні віддієслівних іменників є маркерами виду твірного дієслова, а також семантики віддієслівного іменника та ступеня наближеності цієї семантики із семантикою мотивувального слова. Зокрема, суфікс - нн - (-я) /-енн - (-я), -інн - (-я), вільно приєднуючись до основи дієслів як доконаного, так і недоконаного виду, позначає узагальнену дію, тобто зберігає категорійну семантику дієслова, тоді як суфкси -0, - к - (-а), - б - (- а), - ацій - (-а), частіше приєднуючись до основи дієслів доконаного виду, реалізують значення результату оброблення, повністю втративши категорійні ознаки дієслова [8, 40]. Проте механізм такого розрізнення є радше тенденцією, а не строго визначеним правилом, що теж доводить недоцільність заміни дієслова віддієслівним іменником. До того ж механізм увиразнення семантики за допомогою словотворчого засобу більш дієвий для дериватів, утворених від безпрефіксного компонента видової пари з перфективним видовим протиставленням. Наприклад, від дієслова солити утворюється іменник соління на позначення опредметненої дії, пор.: При гарячому сушінні рибу після соління поміщають у піч (типу російської печі) на 5-6 годин при початковій температурі 200°С, яку поступово знижують до 80° (6, 33). Цей самий іменник, утвердившись у вжитку, в іншому контексті здатен виражати результат виконуваної дії - збірне поняття «продукт, одержаний унаслідок виконуваної дії», розширюючи таким чином семантичну структуру слова ще одним варіантом, пор.: Лежать біля діжок із соліннями тверді та дзвінкі головки капусти (3, 95).

Лексикографічні джерела непослідовно фіксують континуум лексико-семантичних варіантів того чи того віддієслівного іменника, що може бути спричинено відставанням лексикографічної практики від темпів розвитку мови і реальної картини побутування слів чи їхніх окремих значень, на що неодноразово вказували лінгвісти [10, 123]. Тому лише контекст є тим важливим середовищем, яке допомагає зорієнтуватися зі значенням слова, що не цілком відповідає вимогам термінів, чіткість і прозорість яких повинна бути незаперечною.

Підсумовуючи все сказане, уважаємо абсолютно виправданим вважати дієслова (до того ж двох грамем категорії виду) повноцінними компонентами будь-якої терміносистеми. їхня семантика є більш прозорою поза контекстом, оскільки звужує обсяг поняття до певного конкретного процесу, а загально - категорійне дієслівне значення - процесуальність з передбачуваною особливістю характеризувати перебіг дії у часі, окреслювати доконаність / недоконаність виконання її чи скерування певним чином на об'єкт - додає динамічності позначуваному поняттю, що в межах певної терміносистеми сприяє адекватному сприйняттю окресленого об'єкта чи явища.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Отже, у реєстрі термінів відповідного галузевого словника дієслова, які звужують обсяг поняття до певного конкретного процесу, мали б бути подані поряд з їхніми похідними - віддієслівними іменниками, для семантики яких характерна більша узагальненість у називанні дії чи процесу, а також можливість розвивати вторинні предметні значення.

Література

фаховий мова лексичний дієслівний

1. Ахманова О.С. Предисловие. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Москва: Сов. энциклопедия, 1966. С. 3-18.

2. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: підручник. Київ: Либідь, 1993. 336 с.

3. Винник В., Годована М. Дієслова в системі галузевої термінології та їх відображення в термінологічній лексикографії. Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. Київ, 1998. С. 205-210.

4. Гінзбург М.Д. Видове протиставлення віддієслівних іменників на позначення опредметнених процесів у слов'янських мовах. Українська мова. 2011. №2. С. 30-43.

5. Городенська К. Розділ 6. Дієслово. Іван Вихованець, Катерина Городенська. Теоретична морфологія української мови. Київ: Пульсари, 2004. С. 217-297.

6. Городенська К. Г Дієслово. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія / за ред. К. Г Горо - денської. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. C. 364-492.

7. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. Москва: Наука, 1977. 247 с.

8. Корнейко І., Пилипенко М. Україномовні терміни із процесуальними значеннями. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми української термінології. 2013. №765. С. 38-42.

9. Крайняк Л.К., Дуда О. І. Термінологічно-номінативний потенціал загальновживаного дієслова в сучасній англійській мові (на матеріалі літератури з фінансової справи). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». Острог: Вид-во НаУОА, 2017. Вип. 67. С. 162-165.

10. Кушлик О.П. Словотвірна парадигматика похідних дієслів української мови: монографія. Дрогобич: Коло, 2015, 384 с.

11. Лейчик В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура. Изд. 2-е. Москва: Изд-во ЛКИ, 2006. 256 с.

12. Мединська Н.М. Семантико-граматична диференціація ознакових слів: дис…. докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2018. 451 с.

13. Милославский И.Г. Морфологические категории современного русского языка. Москва: Просвещение, 1981. 254 с.

14. Науково-технічний прогрес і мова / відп. ред. В.М. Русанівський. Київ: Наукова думка, 1978. 195 с.

15. Пілецький В. Назви опредметнених дій у науково-технічній термінології. Вісник Національного ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2002. №453. С. 215-221.

16. Пономаренко К. Девербатив у семантико-синтаксичній структурі речення. Донецький вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2008. Т. 22. С. 73-87.

17. Реформатский А.А. Мысли о терминологии. Современные проблемы русской терминологии / отв. ред. В.П. Даниленко. Москва: Наука, 1986. С. 163-198.

18. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. Київ: Наукова думка, 1971. 315 с.

19. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология. Вопросы теории. Москва: Наука, 1989. 246 с.

20. Томіленко Л.М. Термінологічна лексика в сучасній тлумачній лексикографії української літературної мови: монографія. Івано-Франківськ: Фоліант, 2015. 160 c.

21. Gajda S. Wprawadzenie do teorii terminu. Opole: WSP, 1990. 145 s.

References

1. Akhmanova, O.S. (1966). Predislovie [The Foreword]. In Akhmanova O.S. (Ed.) Slovar lingvisticheskih terminov. Moskva: Sov. Enciklopediya, 3-18 [in Russian].

2. Bezpoiasko, O.K., Horodenska, K.H., Rusanivskyi, V M. (1993). Hramatyka ukrainskoi movy. Morfolohiia: piidruchnyk. [Grammar of the Ukrainian Language. Morphology]. Kyjiv: Lybidj [in Ukrainian].

3. Vynnyk, V., Hodovana, M. (1998). Diieslova v systemi haluzevoi terminolohii ta yikh vidobrazhennia v terminolohichnii leksykohrafii [Verbs in the system of branch terminology and their reflection in terminological lexicography]. Ukrainska termi - nolohiia i suchasnist: zb. Nauk. Prats. Kyiv, 205-210 [in Ukrainian].

4. Hinzburh, M.D. (2011). Vydove protystavlennia viddiieslivnykh imennykiv na poznachennia opredmetnenykh protse - siv u slovianskykh movakh [Aspective opposition of verb nouns denoting materialized process in Slavic languages]. Ukrainska mova, 2, 30-43 [in Ukrainian].

5. Horadenska, K. (2004). Rozdil 6. Diieslovo [Chapter 6. The Verb]. In Ivan Vykhovanets, KaterynaHorodenska. Teore - tychna morfolohiia ukrainskoi movy. Kyiv: Pulsary, 217-297 [in Ukrainian].

6. Horodenska, K.H. (2017). Diieslovo [The Verb]. In Hramatyka suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. Morfolohiia / za red. K.H. Horodenskoi. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 364-492 [in Ukrainian].

7. Danilenko, V.P. (1977). Russkaya terminologiya: Opyt lingvisticheskogo opisaniya [Russian terminology: experience of linguistic description]. Moskva: Nauka [in Russian].

8. Korneiko, I., Pylypenko, M. (2013). Ukrainomovni terminy iz protsesualnymy znachenniamy [Ukrainian terms with processual meanings]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Problemy ukrainskoi terminolohii, 765, 38-42 [in Ukrainian].

9. Krainiak, L.K., Duda, O.I. (2017). Terminolohichno-nominatyvnyi potentsial zahalnovzhyvanoho diieslova v suchasnii anhliiskii movi (na materiali literatury z finansovoi spravy) [Terminological and nominative potential of a commonly used verb in Modern English (based on financial literature)]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Filolohichna». Ostroh: Vyd-vo NaUOA, 67, 162-165 [in Ukrainian].

10. Kushlyk, O. P (2015). Slovotvirna paradyhmatyka pokhidnykh diiesliv ukrainskoi movy [Word-forming paradigm of secondary verbs of the Ukrainian Language]: monohrafiia. Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

11. Leychik, V M. (2006).Terminovedenie: predmet, metody, struktura [Terminology: subject, methods, structure]. Izd. 2-e. Moskva: Izd-vo LKI [in Russian].

12. Medynska, N.M. (2018). Semantyko-hramatychna dyferentsiatsiia oznakovykh sliv [Semantic and grammatical differentiation of sign words]: dysertatsiia doktora tekhnichnykh nauk. Kyjiv [in Ukrainian].

13. Miloslavskiy, I.G. (1981). Morfologicheskie kategorii sovremennogo russkogo yazyka [Morphological categories of Modern Russian Language]. Moskva: Prosveshchenie [in Russian].

14. Naukovo-tekhnichnyi prohres i mova (1978) [Scientific and technological progress and language] / vidp. Red. V.M. Rusanivskyi. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

15. Piletskyi, V. (2002). Nazvy opredmetnenykh dii u naukovo-tekhnichnii terminolohii [Names of materialized actions in scientific and technical terminology]. Visnyk Natsionalnoho un-tu «Lvivska politekhnika». Seriia «Problemy ukrainskoi terminolohii», 453, 215-221 [in Ukrainian].

16. Ponomarenko, K. (2008). Deverbatyv u semantyko-syntaksychnii strukturi rechennia [Deverbative in the semantic-syntactic structure of a sentence]. Donetskyi visnykNaukovoho tovarystva im. T Shevchenka. Donetsk: Ukrainskyi kulturolohichnyi tsentr, Skhidnyi vydavnychyi dim, 22, 73-87 [in Ukrainian].

17. Reformatskiy, A.A. (1986). Mysli o terminologii. Sovremennye problemy russkoy terminologii [Thoughts on terminology] / otv. Red. V P. Danilenko. Moskva, 163-198 [in Russian].

18. Rusanivskyi, V M. (1971). Struktura ukrainskoho diieslova [The structure of the Ukrainian verb]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

19. Superanskaya, A. V, Podolskaya, N. V, Vasileva, N. V (1989). Obshchaya terminologiya. Voprosy teorii [General terminology. Theory issues]. Moskva: Nauka [in Russian].

20. Tomilenko, L.M. (2015). Terminolohichna leksyka v suchasnii tlumachnii leksykohrafii ukrainskoi literaturnoi movy [Terminological vocabulary in modern explanatory lexicography of the Ukrainian Literary Language]: monohrafiia. Ivano - Frankivsk: Foliant [in Ukrainian].

21. Gajda, S. (1990).Wprowadzenie do teorii terminu. Opole: WSP [in Polish].

Размещено на Allbest.ru