Питомі українські та запозичені назви городніх культур української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питомі українські та запозичені назви городніх культур української мови

Марченко Т. А.

Сумський національний аграрний університет

У статті порушено питання походження назв городніх культур сучасної української мови. Проблему розглянуто у двох площинах - праслов'янскій та індоєвропейській, які почасти перетинаються. Проаналізовано здебільшого ті лексичні одиниці, які мали праслов'янське походження. Процес запозичення у лексико-семан-тичній групі на позначення назв городніх культур показує розвиток лексичної системи в цілому як у синхронічному, так і в діахронічному плані. Такі дослідження дають можливість певною мірою спрогнозувати подальший розвиток лексичної системи української мови. Джерелом пропонованого дослідження став лексичний матеріал стародавніх писемних пам'яток праслов'янської мови, де засвідчено шляхи та терміни наповнення ними лексичної системи. За допомогою додаткового етимологічного аналізу окреслено способи потрапляння кожної окремої лексеми до різних лексичних систем української мови. Показано фонетичні та морфологічні трансформації назв городніх культур від праслов'янського до українського періоду. Назви праслов'янского походження виступають як найдавніші форманти усієї лексико-семантичної групи.

У розвідці також представлено запозичені лексичні одиниці. Їхню характеристику подано у формі фонетичних модифікацій, яких зазнавала система назв городніх культур української мови. Похідні прикметникові форми назв наведено задля подальшого аналізу дериваційних особливостей цієї групи лексики. Описано вплив багатьох індоєвропейських мов на формування системи української мови. Ілюстративний матеріал має вигляд однокомпонентних (іменник) або двокомпонентних утворень (іменник + прикметник), що відповідає вимогам формування сучасної ботанічної термінології. Лексеми праслов'янського походження визначено як найдавніші утворення в сучасній системі назв городніх культур. Схарактеризовано дериваційні процеси у системі назв городніх культур. Питомі українські назви городніх культур та їхні похідні є утвореннями, які вільно функціонують у різних стилях української мови. З урахуванням праіндоєвропейських складників у назвах городніх культур засвідчено спорідненість європейських та української мов.

Ключові слова: праслов'янський лексикон, запозичення, індоєвропейські мови, городні культури, лексична система, фонетичне оформлення, двокомпонентні назви, спільноіндоєвропейська спадщина.

Native Ukrainian and borrowed names of allotment crops in the Ukrainian language.

Marchenko T. A.

he article considers the question of the origin of words denoting allotment crops in the modern Ukrainian language in two partly intersecting planes: Proto-Slavic and Indo-European. The author focuses on the vocabulary of Proto-Slavic origin. The process of borrowing in the lexical-semantic group denoting names ofallotment crops shows both synchronic and diachronic development of the lexical system as a whole. Such studies make it possible to predict further development of the lexical system of the Ukrainian language. The source of this study was the lexical material of ancient written works of the Proto- Slavic language, which give proofs of how and when the words entered the lexical system. Based on additional etymological analysis, the author describes the ways each individual lexeme got into different lexical systems of the Ukrainian language and shows phonetic and morphological transformations of the names of allotment crops from the Proto-Slavic up to the Ukrainian period. Names of Proto-Slavic origin are the oldest forms of the whole lexical-semantic group.

The article also deals with some borrowed lexical units. They are characterized through phonetic modifications the system ofUkrainian names of allotment crops underwent. Derivative forms of adjectives are given forfurther analysis of derivative features of this vocabulary group. The study describes the influence of many Indo-European languages on the formation of the Ukrainian language system. The illustrative material has the form of one-component (noun) or two-component (noun + adjective) formations, which meets the requirements for the formation of modern botanical terminology. Lexemes ofProto-Slavic origin are defined as the oldestformations in the modern system of names ofallotment crops. Derivation processes in the system of vegetable names are characterized. Native Ukrainian names of allotment crops and their derivatives are formations that function freely in different styles of the Ukrainian language. Pre-Indo- European components in the names of allotment crops prove the cognation of European and Ukrainian languages.

Key words: Proto-Slavic lexicon, borrowings, Indo-European languages, names of allotment crops, lexical system, phonetic representation, two-component names, common Indo-European heritage.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

Основне ядро лексичної системи сучасних слов'янських мов засвідчено праслов'янськими лексемами. Праслов'янський лексикон складається зі слів, які успадковані із індоєвропейської прамови і збережені без особливих змін або з деякими модифікаціями, та слів, що виникли на базі праіндоєвропейських коренів у результаті словотвірної діяльності праслов'ян. У словнику праслов'янської мови є й запозичені елементи з інших індоєвропейських мов, але кількість їх незначна. Запозичені праслов'янською мовою лексичні одиниці визначити важко, адже давні слов'яни мали безпосередні контакти з іншими індоєвропейськими народами, мови яких були найближчими до праслов'янської, - скіфами, балтами й германцями.

Більшість слів праслов'янської мови, успадкованих із праіндоєвропейської, мають відповідники в різних групах споріднених мов, тому їх можна вважати спільноіндоєвропейськими за походженням. Частина праслов'янських слів виявляє спорідненість лише з лексемами окремих груп індоєвропейських мов. Лексичні сходження з мовами інших груп мов можуть пояснювати і як спільно збережені колись загальноіндоєвропейські слова, і як однакові (спільні) новотвори, і як спільні запозичення, що є актуальним для формування цієї системи на сучасному етапі [2, 15].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні проблеми українського термінознавства, походження та розвиток окремих терміносистем, особливості функціонування термінів у своїй системі та поза нею, вплив діалектної лексики на формування терміносистеми - усі ці питання порушено в працях О. Реформатського, Д. Лотте, О. Ахмано-вої, Я. Закревської, Т. Кияка, Г. Козачук, А. Д'якова, В.Даниленка, Л. Симоненко, М. Кочергана, Суперанської, Д. Шмельова, Т. Канделакі, В. Гор-пинича та ін. Велике значення мають дослідження Верхратського(«СписъважнЬйшихьвыраз0въ зърускоиботанічноитермінольогіки номенклатуры (зъоглядомъ на шюэльну науку въвысшихъклясахъгьімназік)», 1892), який очолював роботу комісії з укладання термінологічних словників української мови наприкінці XIX - початку XX століття (природничий напрям); В. Вовчанецького та Я. Лепченка («Словник ботанічної термінології. (Проєкт). ВУАН, НДІМ, Сектор термінології та номенклятури. Мате- ріяли до української термінології та номенклятури», 1932 р.); Й. Дзендзелівського («Назви сільськогосподарських культур у говорах Закарпаття», 1960 р.; «Українське і слов'янське мовознавство», 1996 р.), праці якого цінні у площині виокремлення діалектних назв та формування термінологічної системи сучасної української літературної мови; Я. Закрев-ської («Одночленні і двочленні дублетні назви в діалектах української мови», 1979 р.; «Українські народні назви рослин як основа сучасної нормативної ботанічної номенклатури», 1972 р.), яка глибоко проаналізувла особливості терміноодиниць на позначення назв городніх культур та ін.

Формулювання мети і завдань дослідження

Мета дослідження - виокремити питомі українські лексичні одиниці із лексико-семантичної групи назв городніх культур. Завдання дослідження полягало у проведенні етимологічного та діахронічного аналізу лексем слов'янського походження, описі дериваційних особливостей назв городніх культур української мови. Для розв'язання поставлених завдань використано описовий метод, а також метод зіставлення словникових дефініцій тлумачних словників.

Виклад основного матеріалу дослідження

Праслов'янська мова контактувала здебільшого із генетично спорідненими індоєвропейськими мовами, тому довести, що те або інше слово запозичене праслов'янською мовою, важко навіть тоді, коли в лексемі представлено регулярні фонетичні відповідники.

Визначення запозиченості або питомості слова передбачає врахування його семантичних, акцентуаційних та словотвірних особливостей.

Дотеперішні дослідження слов'янської лексики виявили досить активний лексичний взаємообмін між прагерманською і праслов'янською мовами. Донедавна роль германських запозичень, особливо культурної лексики, у праслов'янській мові явно перебільшували. Використовуючи різні лінгвістичні критерії, В. Мартинов спробував виявити не тільки прагерманські слова в праслов'янській, але й праслов'янські в прагерманській мовах [2, 27].

Загальноєвропейських назв рослин та їх частин небагато. Частіше відтворено найменування, притаманні окремим групам мов. До того ж той самий корінь (назва) в різних мовах може означати різні рослини, пор.: болг. (кавун, каун) «диня»; тур. kavun (kann)«диня»; чув. каван «гарбуз», походить від ар. Kavun«диня».

Спільноіндоєвропейською спадщиною є такі праслов'янські назви рослин: лексичний діахронічний слов'янське походження

Біб -- «овечий послід, маленька кулька» - р. бр. боб, др. бобъ, п. bob, ч. вл. нл. bob, слц. bфb, полаб. bьb, болг. м. діал. боб «квасоля»; схв. боб, слн. bob, стсл. БоБъ; - псл. ЬоЬъ;- споріднене з прус. babo, лат. faba«тс.» і, мабуть, з алб. bathл «тс.» , гр. 9axoз «сочевиця»; латинською мовою біб - faba («біб, бобове поле, бобова юшка, бобове намисто, бобопо-дібні екскременти») [ЕСУМ, І, 189];

Гірчиця - стсл. горькъ, гр. nixpoз, п. gorzki, вл. horki«гірчиця» [ЕСУМ, і, 516];

Горох - др. горохь, п. нл. groch, ч. hrach, слц. hrach, вл. hroch, талаб^^ «горох» [ЕСУМ, І, 567-568];

Капуста - слц. kapusta, болг. [капуста], схв. kapusta, слн. [kapьsta] «капуста», kapus«тс.», р. - цсл. капуста «страва» (1073); - очевидно, результат видозміни запозиченого з слат. compos(i)ta«капуста» [ЕСУМ, ІІ, 378-379];

Кріп - «AnethumGraveolens L.» р. укроп, (кроп), бр. кроп(укроп), др. кропъ, п. [krop], (з укр. або бр.); - очевидно, результат метатези попереднього *копръ, викликаної впливом кропити і похідних [ЕСУМ, ІІІ, 97-98];

Кукурудза - р. бр. кукуруза, п. kukurydza, [kukurudza], ч. kukufice, [kukuryca, kukuryca], слц. кukurica, вл.нл. кukurica, болг.кукуруз, схв. кукуруз, (кукурица, кокоруз), ст. кукуруза, слн. koruza, [kukuruza, kukurica, kokorica]; - не зовсім ясне, можливо, слово слов'янського походження, пов'язане з коренем *kokor-, *kukur- «щось розчепірене» і споріднене з слн. kukurjav«кучерявий» [ЕСУМ, ІІІ, 131];

Мак - прасл. makb«мак», гр. ppx®v, д.-в.-н., д.-сакс. maho, mago«мак» [ЕСУМ, ІІІ, 364];

Морква - р. морковь, (морква), бр. морква, п. marchew, ч. mrkev, [mrkva], слц. mrkva, вл. morchej, нл. marchej, [marchwej], болг., м. морков (з укр.) схв. мр'ква, слн. mrkev, стсл. мръкы; - псл. *m^brky, род.в.* m^ъr_okъve «морква» [ЕСУМ, ІІІ, 514-515];

Ріпа - сер. лит. rope«ріпа», двн. ruoba«ріпа» поряд з rвba, лат. rдpum(п. rzepa, слвц. гера, србхв. репа) [ЕСУМ, V, 96];

Часник - давньорус. чеснъкъ, болг. чесън, чес-нов лук, ч. cesnek, слвц. cesnak, п. сzosnek//прасл. ^пъ[ЕСУМ, VI, 282-283];

Щавель - двр. щавънъ«кислий», болг. щава «дубильний засіб», слов. scav, слвц. stava «сік», прасл. scavbпов'язують з словом «щи» [ЕСУМ, VI, 499-500].

Якщо кількість і склад лексики на означення злакових рослин, здавна культивованих в Україні, змінилися порівняно мало, то назви городніх культур у пам'ятках XVI - XVIII ст. представлені значно ширше, ніж у попередній період. Це пояснюється не так упровадженням нових культур, кількість яких не зазнала істотних змін, як характером писемних пам'яток, які ширше відтворювали відповідні сфери функціонування цієї групи лексики.

Назва городньої рослини тыква(<д.-р. тыкы, род.тыкъве)витіснена запозиченим з тюркських мов словом гарбузь (за стравленєгарбуза свинею - Т., 1719, 509). У функції особової назви гарбузьу документах виступає значно раніше: мєжидомо(м) матысага(р)бузаи се(н) каКравца (Юр., 1596, 16 зв.). Лексема тыквапродовжує функціонувати у вторинному значенні, як назва посуду: тиквачерепянадьгтю (Т., XVIII, 852) [1, 627].

Окремі назви, успадковані з давньоруської мови, засвідчені вже в характерному для української мови фонетико-морфологічному оформленні: чосник або часник (<часньк, чесновитькь,пор. рос. чеснок, б. часнок) (часникувьнкувшьсть ... цибуль и чосникупо тридцять вьнковь - АП, 1699, 157, часнику обираного головокь три - Кн., 1788,65); морква(<*т^ъг_оку, род.в.* m^kbve) (морквы,огурковь- огородь - Арх. ЮЗР, 1572, 6/І, 817), зрідка морковь (Морковь огородная есть студеной натури - Врач., 1776, 51) і редка (редкудавати - Кн., 1788, 67). Входять в ужиток назви таких городніх культур, як петрушка (Сл. Лекс., 1642, 313; МДЛ, с. XVIII, 17), пастырнак(пастернак) (принеси самьродкви, пастырнаку- Розм., XVI, 13 зв.); параллельно виступають назви свекла(бочка и сьсвеклою- Арх. ЮЗР, 1590, 6/І, 206; свеклаприпра(в) на(я) - Бер. Лекс., 1627, 217; з свек(ь)лисокь - МДЛ, с.XVIII, 14, зрідка бьта (< лат. beta) (пойдетьбьтызбырать, бр потреба козлиныизьбьтоювычинять-К.З., к. XVII, 104) і все послідовніше - запозичення з середньовічної латини (буряк - «Beta Vulgaris L.» ст. боряк (XVIII ст.) - р., бр. бурак, п. burak, [borak, borag], ч.burak, ст. borak, borag, слц. borak, burak; - запозичене через польську мову з середньолатинської або італійської; слат. borдgo (borrдgo), італ. borragine«бурачник, Borrago officinalis», походить від ар. abь'araq«тс.» (букв. «батько поту») на думку А. Брюкнера, назву рослини Borrago перенесено на рослину Betavulgarisтому, що обидві вони вживались у салаті, Ф. Слав-ський уважає, що burakяк назва рослини Betavulgarisпоходить від назви кольору bury, контамінованої із середньовічним borak, burak, «бурачник»; В. Махек виводить цю назву з чеської buryna«кормовий буряк»). Лексема буракь/бурякь поступово переважає у вжитку і згодом стає нормативною, хоча у XVIIIст. зрідка фіксується і свекла, інколи - у спеціалізованому значенні «квашені буряки, квас із буряків». У російській мові цього періоду спостерігається зворотний перерозподіл значень: свекла утверджується як нормативна назва городньої рослини, а бураки, бурачки вживаються у значенні «квашеная свекла» (Сл. РЯ, І, 356) [ЕСУМ, І, 305-306].

Різними фонетичними варіантами представлено назву, що є українсько-білоруським словотвірним варіантом давньоруського слова огурєць: огурковьогородьзасеяныи(Т Мат., 1646,56); за тго(р)ки(ЦДІАЛ, 1594 - 1595, 1, 129, 1123, 1 зв.); угурки ... поставила (Т Мат., 1571, 918); угирковькадовб (АП, 1691, 83); гирковь (Т., XvIiI,524). Давня лексема (і суфіксом -ець) виступає зрідка і вже в українському фонетичному оформленні:онієвгурцы скласть в котоль (Марц., с. XVIII, 649). Через польське посередництво засвоєно назву рослини салата(через фр. salade, з іт. salata «салат, те, що засолено», п. salata) (Бер. Лекс., 1627, 210; же (л)ятница, салата - Сл. Лекс., 1642, 249; принеси. Салатуи мясо слоноє - Розм., XVI, 10 зв. - 11). Це слово одночасно вживалося й на позначення відповідно приготованої страви, про що свідчить, зокрема, назва спеціального посуду: салатниковь 4 [куплено] (Т Карт., 1798).

У функції загальної назви городніх рослин, зокрема свіжої зелені, продовжує вживатися слово ярина (принєсиярину твоєму брату - Розм., XVI, 11; Тилкоьлиярины и воду пили - Гал., 1659, 201), яке, однак, мало ширший семантичний обсяг, бо означало також злаки весняного посіву та взагалі трав'янисту рослинність.

Назви городніх рослин, як правило, були словотвірно продуктивними. Від більшості з них засвідчено похідні прикметники: росадыкапу(ст)ноєфу(н)товъпя(т)(АЖ, 1584, 76); двь горсти гороховойсоломи (МДЛ, с. XVIII, 36); бобовый(Сл. Лекс., 1642, 314); столчинасьнякропового (МДЛ, с. XVIII, 32); насе(н)я цебу(л) ногофу(н)товътри(д)ца(т) (АЖ, 1584, 76); ядра че(с) никовиє (Сл. Лекс., 1642, 206); насе(н)я за по(л)копы гроше(и) морквано(г)[о] (АЖ, 1584, 76); морковного сьменида рьпяноговъзявши (Врач., 1776, 51); пасты(р) наково(г)[о]насе(н)я (АЖ, 1584, 76); буряковимросо- лом (АП, 1703, 214); свекляногонасе(н)я (АЖ, 1584, 76); горчичноенасьня з сокомъугорковимъпити (МДЛ, с. XVIII, 5); росолъогурковий (25); ганусовойоко-витой горьлки (Т., 1756, 508); горьлкуганич-ковую (1722, 507); водки ганишковой 8 ведер (1744, 507); горьлкиганушковой ... два гарця (Марц., с. XVIII, 638); сокъмаковий (Сл. Лекс., 1642, 265); о сьмьимаковомъ (Врач., 1776, 49); сокъредчинъ, корень редкинъ (Т Карт., XVII). У двокомпонентнихпохідних назвах рослин, у яких субстантив бувназвоюбільш відомої рослини, а конкретизаторомвиступавад'єктив, утворений від назви тварини, основне метафоричне навантаження припадало на означення [3, 51].

Від багатьох назв засвідчені й похідні утворення - іменники на означення стебел і листя даної рослини (бобовины- Сл. Лекс., 1642, 192; в гороховинахспати - К. З., к. XVII, 219); місця, де вирощували рослину (огорчынецъ,мЪйстцедлжтгороктвъ- Бер. Лекс., 1627, 216); страв, напоїв (бобовъникъ, пирогъз бобу - Сл. Лекс., 1642, 192; свекольникуодна бочка - Arch. xx. S., 1553, IV, 13). Особливо словотвірно продуктивною була лексема макъ.Крім словотвірних похідних, які зберігали семантичний зв'язок з назвою рослини (Купатися в теплойводьз маковками- МДЛ, с. XVIII, 12), широко побутували деривати, які повністю увійшли до інших лексико-семан-тичних груп: маковиця «шпиль церкви» (Л. Остр., 1-ша пол. XVII, 132), макуха і макухъ«залишки після витискання олії (з будь-якої олійної рослини)» (Д., ІІ, 291-292; Br., 318-319) (зъмакухомъзъліону- Кн., 1788, 77), макотертъі макьтра «посудпевної форми», первісно «посуддлярозтирання маку» (медумакотертъповенъ - ДНМ, 1719, 104; утерти въмакътрътрицибулъз виномъфранцузскимъбьлымъ - Кн., 1788, 61), макогонъ(тьіємакогоны,що куха(р)кимакъмну(т) - К.З., к. XVII, 152), верцимакъ(п. wiercimak) (Арх. ЮЗР, 1601, 8/Ш, 482), змачити«стерти на мак», перен. «спаплюжити» (брыдкими справами своими станъ ... духовный... змачил и въогиду подал - Арх. ЮЗР, 1625, 1/IV, 569).

Деякі прикметники, утворені від назвгородніх рослин, в цейперіод такожвиступали в далеких від городництва значеннях, зокрема при характеристиці кольору, формипредметів, їх розміру: кунтушъсукъна тонкого женский ... маковий(ДНМ, 1774, 305); ланцужокъсребропозлащенныйгорощатый(тобто у формі кульок, подібних до горошин) (Т., XVII, 578).Вислів макове зерноуживався й уживається для позначеннядужемалої кількості чого- небудь: сорочогомозку з горълкою з маковое зерно випит(ь) (МДЛ, с. XVIII, 47), а також в образнометафоричномузначенні: Іжна волосъ не спавъ, і ни на маково зе(р)но, хо(ч) зшива(и) ючи (К.З., ^XVII, 238). Це стійке словосполучення, утворене на староукраїнському мовному ґрунті, успішно конкурувало з висловом горчичное зерно, який засвідчується винятково в конфесійних текстах (о зерноугоръчичномъ- ПЄ, 1556-1561, 139; якозе(р)ного(р) чи(ч)ноє - УЄ, к. XVI, 105 зв.), часто в архаїчному оформленні (якозерно горушчино - Т., XVI, 578).

Назви городніх культур, здебільшого успадковані староукраїнською мовою з давньоруської, протягом XVI-XVIIIст. набули в основному оформлення, у якому вони функціонують і в сучасній українській мові. Деякі давні назви (тиква, свекла)поступилися місцями перед новішими запозиченнями і збереглися лише в говорах.

З видових назв безпосередньо виступають лише капоуста(Cost., 1425, II, 169 та ін.) і горох (ВОРСР, 1487, 178). Але у функції особових назв засвідчено лексеми репа(АЛМ, 1498, 163), цибуля (АЛРГ, 1497-1498, 80), горчица(Арх. ЮЗР, 1471, 8/Ш, 628). Це вказує на тривале і безперервне функціонування в мові відповідних апелятивів, засвідчених ще в пам'ятках давньоруського періоду. Показовою є, зокрема, віда-пелятивна особова назва цибуля, яка свідчить про поширення вже в цей період назви, яка заступила в українській мові давньоруську лексему лоукъ.Що ж до городніх культур, означуваних лексемами капо- уста, горохъ, то вони мали помітне господарське значення і згадуються в ділових документах як об'єкт феодально залежних землевласників. Про поширеність і активне функціонування назв городніх культур, зокрема гороху, свідчить і наявність у тогочасних пам'ятках окремих топонімів, базою для утворення яких послугували відповідні апелятиви: Горохов/ Гору-хов - назва маєтку у Волинському князівстві (Arch. xx. S., I, 240); Горохолина- назва річки (Р., 1404, 68) (первісне значення апелятива «горохове стебло з листям»).

Найчисленнішу групу похідних назв становили назви двокомпонентні (субстантив (назва широковідомої рослини) + ад'єктив (конкретизатор)): чесноку дикого (МДЛ, сер. XVIII, 29), диваяпе(т)рушка(Сл.Лекс., 1642, 76), салаталъсная(Бер. Лекс., 1627, 36), п(о)стє(р)на(к) лъсный, хрънълъсни(и) (Сл. Лекс., 1642, 354), свекла лъсная(323) тощо. Назви рослин часто супроводжуються прикметниками, похідними від назв тварин (народні назви), що сприймаються носіями мови як цілком довільне утворення, хоча, безумовно, на певному етапі утворення та розвитку словосполучення мало цілком мотивоване значення: конски(и) щавътрава (Сл. Лекс., 1642, 357), конєвьийщавъ(Травн., XVI, 267), елени(и) щавъ(216), заячій щавей (МДЛ, середина XVIII, 27), у якому денотати-носії таким чином відмежовувалися один від одного.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі

Проведений аналіз дав змогу зробити такі висновки:

Відсоток питомоукраїнських елементів у назвах городніх культур не великий, проте характеризується стійкою автентичністю. Вони виступають як форманти для творення похідних.

Полісемія назв городніх культур слов'янського походження забезпечує функціонування цих одиниць у різних стилях мови.

Найширшою групою словосполучень є іменнниково-прикметникові утворення, які відповідають системі творення ботанічної термінології, до якої належать назви городніх культур.

Питомі українські терміни можна визначити як найдавніші утворення, що засвідчені в численних історичних документах та актах господарської діяльності, широко представлені в творах народнопоетичної творчості, художньої літератури тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горбач О. Ботанічна та зоологічна термінологія в нових перекладах Біблії українською мовою. Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України. Франкфурт, 1991. С. 625-642.

2. Історія української мови. Лексика і фразеологія : монографія / В. О. Винник, В. Й. Горобець, В. Л. Карпова [та ін.]; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ : Наукова думка, 1983. 742 с.

3. Карпова В. Л. Староукраїнські вторинні назви рослин (асоціативно пов'язані із сферою живої природи). Мовознавство. 1984. № 2. С. 46-54.

REFERENCES

1. Horbach, O. (ed.). (1991). Botanichna ta zoolohichna termonolohiia v novyh perekladah “Biblii” ukrayinskoiu movoiu [Botanical and Zoological Terminology in New Translations of the Bible in Ukrainian]. Statti do 1000-littia khrystyyanizatsiyiRusi-Ukrayiny. Frankfurt, 625-642 [in Ukrainian].

2. Vynnyk, V, Horobets, V., Karpova, V, Kolomiyets, L., Rusanivskyi, V (Ed.) Matviias, I. (1983). Leksykaifrazeolohiia [Vocabulary and Phraseology] Kyiv: Naufovadumka [in Ukrainian].

3. Karpova, V (1984). Staroukrayinskivtorynninazvyraslyn (asotsiatyvnopovyazaniizsferoyuzhyvoyipryrody) [Old Ukrainian Derivative Names of Plants (Associatively Connected with the Sphere of Living Nature)]. Movoznavstvo, 2, 46-54 [in Ukrainian].

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

АЖ - Актова книга житомирського міського уряду кінця XVI ст., 1582-1588 рр. (Підготував до видання М. К. Бойчук). 1965. 189 с.

АЛМ - Акты Литовской метрики / собр. Ф. Н. Леонтовичем. Варшава, 1896-1897. Т. 1. Вып. 1-2.

АЛРГ - Акты Литовско-русского государства / изд. М. Довнар-Запольским. Москва, 1900. Вып. 1.

АП - Пирятинські актові книги. Стороженки :Фамил. арх. Киев, 1908. Т. 6.

Арх. ЮЗР - Архив Юго-Западной России / Изд. Врем.комис. по розбору древних актов. Киев, 1859-1914.

Бер. Лекс. - Лексикон словенороськийПамвиБеринди: Надрук. з вид, 1627 р. фотомех. способом / підгот. тексту і вступ. ст. В. В. Німчука. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 272 с.

ВОРСР - Описания русских и словенских рукописей Румянцевского музея, составленное Александром Востоковым. Санкт-Петербург, 1842.

Врач. - Врачьбникьсьмень и травь, переведень зьгреческаго диалекта нароссійской... 1776 года. Киевская старина. 1890. Т 28.

Гал. - ГалятовскийІ. Ключъразумьні^. Київ, 1659.

Д. - Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Санкт-Петербург, 1880-1882. Т 1-4.

ДНМ - Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст.: (Матеріали сотен.Канцелярій і ратуш Лівобереж. України) / підгот. до вид-ня В. А. Передрієнко. Київ : Наукова думка, 1976.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол.ред.) [та ін.]. Київ : Наукова думка, 1982-2012.

К.З. - Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті (Підгот. Тексту Чепіги І. П. Київ, 1971).

Кн. - Книжиця для господарства /за вид.: Возняк М. Український господарський порадник з 1788 р.

Л. Остр. - Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець. Київ : Наукова думка, 1970.

Марц. - Разновидности марцьпанньи ганнусковойгорьлки. Киевская старина. 1883. Т 7.

МДЛ - Потебня А. А. Малорусские домашниелечебникиXVIIIв. Киевская старина. 1890. Т. 28.

ПЄ - Пересопницькеєвангеліє, 1560-1561 рр. Рукопис ЦНБ АН України, № 15512. 699 с.

Розм. - Розмовник XVI ст. Рукопис Національної бібліотеки в Парижі (мікрофільм).

Сл. Лекс. - Лексикон латинський Є. Славинецького. Лексикон словено-латинський Є. Славинецького та А. Корець-кого-Сатановського / підгот. до видан. В. В. Німчук. Київ : Наукова думка, 1973.

Сл. РЯ - Словарь русского языка XI-XVIIвв. Москва : Наука, 1975-1980. Вып. 1-8.

Т. - Історичний словник українського язика / за ред. Є. Тимченка. Харків; Київ; 1930-1932. Т 1 Вип. 1-2.

Т. Мат. - Тимченко Е. Материалы для словаря письменной и книжной южнорусской речи XV-XVIIIвв. Рукопис зберігається в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України у Києві.

Т. Карт. - Картотека історичного словника української мови XIII-XVIIIст. / під ред. проф. Є. Тимченка. Зберігається у відділі словників Інституту суспільних наук АН України у Львові.

УЄ - Рукописне учительне євангеліє XVI ст. Зберігається в бібліотеці Музею укр. мистецтва у Львові, № 13 174.

ЦДІАЛ - Центральний державний історичний архів у Львові (перша цифра означає рік, друга - фонд, третя - опис, четверта - справу, п'ята - аркуш. Якщо номер аркуша не зазначено, то справа міститься на одній сторінці).

Юр. - ЮридикамонастыряСв. Юрія. Рукопис Львівського держ. музею укр. мистецтва, № 410.

Arch. xx. S. - Archiwumksiзz^t Lubartowiczow Sanguszkow w Slawucie. Lwow, 1887-1890. T. 1-4.

Br. - Brьckner A. Slownik etymologiczny jзzyka polskiego. Warszawa: Wiedza powszechna, 1957.

^st. - Documentele moldovenзti dela Зtefan cel Mare / Publ. M. Cost^chesku. Iqsi, 1931-1932. Vol. 1-2.

Размещено на Allbest.ru