Народні назви рослин як фрагмент мовної картини світу русинів

The article analyses semantic motivation of the botanical lexis of Presov Rusins as a fragment of nationally conditioned language picture of the world. Motivated flora names make up 29% (405 nomens). 13 motivational features have been defined in the Rusin plant nomination to identify the connection of folk botany with other fragments of the Rusin world picture. The ranking of the motivational features shows that the greatest number of names is motivated by the external characteristics of the plant (45%). In particular, wide associative links between plants and realities of living nature and objects of everyday life demonstrate the generality or contiguity of different segments of the lexical system in the minds of native speakers. A large number of Rusin plant names are motivated by their therapeutic properties (12.8%), their being used with a magical purpose (10.9%), which indicates pagan philosophical idea of Rusins, preserving the remains syncretic beliefs, magical practices and valuable empirical information about the spiritual culture of the ethnic group. There is a direct correlation between ceremonies and plant names. The folk botany of Rusins is multi-valued, that is, it uses several names of one plant to describe its different features (external signs, internal properties, its use in everyday life), which promotes preservation of ethnocultural information transmitted by Rusins from generation to generation.

Keywords: nomination, semantic motivation, motivational feature, folk botany, plant names, Rusins, language picture of the world.

Якщо не знаєш назв, то втрачається і пізнання речей. Карл Лінней

Сучасна лінгвістика відзначається увагою до мови як засобу презентації етносвідомості. Колоритним фрагментом національно-мовної картини світу, багатим і цінним для когнітивно-ономасіологічних досліджень, є народні назви рослин, адже, по-перше, цей номінативний масив формувався впродовж усього історичного розвитку мови та еволюції етносу; по-друге, у назвах рослин відображено аксіологію народу; по-третє, з'ясування особливостей добору мотиваційних ознак при творенні флороназв дозволяє глибше пізнати як номінативні механізми мови в цілому, так і їхнє підґрунтя в етносвідомості.

Одним із шляхів вивчення мовної картини світу є когнітивно-ономасіологічний підхід, орієнтований на дослідження мотиваційних моделей, які втілюють у внутрішній формі назв інформацію про денотати. О.Й. Блінова доводить, що дослідження мотиваційних особливостей дозволяє виявити культурно-історичну специфіку мови з урахуванням системних зв'язків між одиницями мови і культурними концептами, а мотивованість мовної одиниці може бути визначена тільки крізь призму мовної свідомості (Блинова 1987: 123). Саме тому предметом дослідження є назви рослин русинів Пряшівщини із прозорою мотивацією - назви, що відтворюють народні уявлення людини про рослинний світ. Зауважимо, що ботанічні назви русинів Словаччини вже були предметом вивчення М. Чижмар у площині мотивації, словотвору (Чижмар 1993; Cizmвrovв 2007; Cizmвrovв 2017).

Емпіричну базу дослідження формують 1 395 назв рослин, записаних наприкінці ХХ ст. у різних місцевостях Східної Словаччини (Пряшівщини), компактно заселених русинами, і представлені в етнографічній праці Н. Вархол «Рослини в народних повір'ях русинів-українців Пряшівщини» (Вархол 2002).

Оскільки важливим етапом реконструкції мовної картини світу є деталізований опис мотиваційних моделей та номінативних процесів у сфері флорономінації, розглянемо назви рослин, уживаних русинами, відповідно до мотиваційних ознак, покладених в основу номінації рослин.

Встановлено, що мотиваційні зв'язки проступають у 29% від усіх зафіксованих назв рослин. Мотивовані назви засвідчують функціонування ієрархії мотивів флорономінації і в такий спосіб маркують найбільш цінні явища, ознаки, характеристики для мовця, відображають динаміку його мовної свідомості.

Домінуючою мотиваційною ознакою русинських флороназв є морфологічні властивості рослини (181 назва, 45%). Серед них активними виявилися такі характеристики рослини:

1) колір рослини чи її частини:

- син-: синец Anchusa officinalis' (Вархол 2002: 115); си(і)нец, сінець, сінявка `Centaurea cyanus' (Вархол 2002: 116); синец, синяк `Echium vulgare' (Вархол 2002: 138); сінец, синя биль, сіні чачка `Cichorium intybus' (Вархол 2002: 142);

- чорн-: чорна биль(я), чорнобиль Artemisia vulgaris' (Вархол 2002: 136); чорна главка, чорноглавок `Prunella grandiflora' (Вархол 2002: 139), чорни корінкьі `Helleborus purpurascens' (Вархол 2002: 142);

- червін-: червінкове зіля `Geranium sanguineum', `Geranium phaeum' (Вархол 2002: 116), `Chelidonium majus' (Вархол 2002: 143); червінкове жіля `Sanguisobra officinalis' (Вархол 2002: 137); червень яфири `Vaccinium vitis-idaea' (Вархол 2002: 113);

- жовт-: жолтач `Ranunculus acris' (Вархол 2002: 120), жовтило, жовтячкове жіля `Senecio jacobaea' (Вархол 2002: 120), жовти квітш `Calendula olficinalis' (Вархол 2002: 130);

- біл-: білі квітчата `Bellis perennis' (Вархол 2002: 139); біле жіля Allium sativum' (Вархол 2002: 142);

- злат-: златоглавник `Lilium martagon' (Вархол 2002: 126), злат- ник `Potentilla anser^' (Вархол 2002: 133).

2) асоціативні зв'язки з предметами побуту:

- господарчі предмети: лопатки `Capsella bursa-pastoris' (Вархол 2002: 118); свішьник `Oenothera biennis' (Вархол 2002: 119); шпифльки Arctium lappa' (Вархол 2002: 127); напарсток `Digitalis grandiflora' (Вархол 2002: 130); ключі `Primula veris' (Вархол 2002: 132); драбінка, драбинки `Potentilla anser^' (Вархол 2002: 133); метличка `Sarothamnus scoparius' (Вархол 2002: 138); стрілка `Sisymbrium officinale' (Вархол 2002: 139); батожина `Humulus lupulus' (Вархол 2002: 141); бати(і)жник, бато(у)жні(и)к `Cichorium intybus' (Вархол 2002: 141);

- музчні інструменти, їх деталі: дзвоночок, дзво(и)нчок, дзвинчки, дзви(о)нка, дзвоночки, дзвончики, дзвунки, звончеки `Campanula' (Вархол 2002: 118); смички `Carex' (Вархол 2002: 131);

- одяг: ряса `березові сережки' (Вархол 2002: 112), кабатики Alchemilla vulgaris' (у рослини складчасті по краю зазублені листки, які своєю формою нагадують рясні жіночі спідниці - «кабатики») (Вархол 2002: 50); попові ґачі `Euonymus europaeus' (Вархол 2002: 113) < ґатї `спідні' (Керча 1: 191);

-їжа: колачики, колачик `Malva pussilla' (Вархол 2002: 122); кашка `Rumex acetosa', `~ confertus', `~ crispus' (Вархол 2002: 144).

- посуд: дзбанки, дзбаночки `Campanula' (Вархол 2002: 118) < збанок `глечик' (Керча 1: 339).

3) асоціативні зв'язки з людиною, частиною її тіла: коси `Veronica agrestis' (Вархол 2002: 114); волосник (Вархол 2002К) `Hieracium pilosella' (Вархол 2002: 131); дівоцке волошя (Вархол 2002М) `Stipa capillata' (Вархол 2002: 123), чубрик `Medicago falcata', `Lotus corniculatus' (Вархол 2002: 127); головач `Centaurea scabiosa' (Вархол 2002: 116); колінка `Taraxacum officinale' (Вархол 2002: 126); король- ка, кралька `Leucanthemum vulgare' (Вархол 2002: 124); сестрички `Melampyrum nemorosum' (Вархол 2002П: 133). Флороназва хлопське / хлопске серце `Cirsium vulgare' мотивована тим, що за колючістю бур'ян порівнюють із чоловічим серцем. Протилежного погляду дотримуються чоловіки: осот звичайний вони називають бабське серце, бо, на їхню думку, колюче серце має якраз жіноча стать (Вархол 2002: 88-89).

4) асоціативні зв'язки з тваринним світом:

- асоціації з твариною чи частиною її тіла: пса(я)нка, пшар(ь)ка, пщанка Alopecurus' (Вархол 2002: 123) (густа циліндрична колосоподібна волоть рослини викликає асоціації із хвостом собаки - пса, що відображено й в номенклатурній назві лисохвіст); вовк, вовчинец `Ononis spinosa' (Вархол 2002: І15) (пагони рослини містять парні колючки, які в народній уяві асоціюються із зубами вовка); вовча жила `Comarum palustre' (Вархол 2002: 115); мишачий хвостик / хвуст, миший хвіст Achillea millefolium' (Вархол 2002: 118); вольський хвіст `Verbascum thapsiforme' (Вархол 2002: 119); жабка `Linaria vulgaris' (Вархол 2002: 127); жабивник`Filago arvensis' (Вархол 2002: 120) (рослина з товстим шерстисто-повстистими листям ланцетної або лопатчастої форми асоціюється з жабою); гадовник `Persicaria bistorta' (Вархол 2002: 117) (з гадом асоціюється довге звивисте кореневище рослини); оліні рошки, гушя лапка, вовчі пазури `Lycopodium clavatum' (Вархол 2002: 135); коцурі / коцури / коцурови / коцурячі яйця `Glechoma hederacea' (Вархол 2002: 137) < коцур `кіт' (Керча 1: 441); копитни(і)к, копитник Asarum europaeum' (Вархол 2002: 124); ріжець `Geum urbanum' (Вархол 2002: 74);

- асоціації з птахом чи частиною його тіла: когутики `Dianthus superbus' (Вархол 2002: 116), `Lychnis flos-cuculi' (Вархол 2002: 124), `Pulmonaria officinalis' (Вархол 2002: 128), `Saponaria officinalis' (Вархол 2002: 129) < когут `півень' (Керча 1: 418); зозулі зозуля, зозулька(и) `Orchis militaris' (Вархол 2002: 121); курочка(и), кури лапки `Primula veris' (Вархол 2002: 132); гусинець, гуся трава, гушепирко, гушіхвіст, гушя лабка, гушя трава, гушячий квіток `Potentilla anser' (Вархол 2002: 133); гушялаба/лапка Alchemilla vulgaris' (Вархол 2002: 136); птачий пищок `Linaria vulgaris' (Вархол 2002: 127) < писок `морда' (Керча 2: 250); лебедики `Glechoma hederacea' (Вархол 2002: 137); гадово пір'я `Dryopteris filix-mas' (Вархол 2002: 143); пір'я `Taraxacum officinale' (Вархол 2002: 126);

5) асоціативні зв'язки з іншою рослиною чи її частиною:

- сільськогосподарські рослини: конопелка Anemone sylvestris' (Вархол 2002: 111), `Pulmonaria officinalis' (Вархол 2002: 128); дика морковиця, морковка Achillea millefolium' (Вархол 2002: 118); кукурудзики `Polygonum bistorta' (Вархол 2002: 117) (прикметно, що русини не вживають лексеми кукурудза, послуговуючись назвами тенґеріця, кендерїця (Ябур, Плішкова, Копорова 2007: 312)); огурчина `Petasites albus' (Вархол 2002: 125); свински огурки `Veronica agrestis' (Вархол 2002: 114); дикий чеснок Allium ursinum' (Вархол 2002: 141); капусниця `Rumex acetosa' (Вархол 2002: 144); наше грозно, руснацькой грозно `Prunus spinosa' (Вархол 2002: 140) < грозно `виноград' (Керча 1: 181);

- дикорослі трав'янисті рослини: мали лопушки Asarum europaeum' (Вархол 2002: 124); капустинка, дика капусниця, зача капуста, заяча капусніца /капуста `Oxalis acetosella' (Вархол 2002: 123) - відзоонімний прикметник у цих та інших народних назвах рослин є виразником узагальненої семантики дикий, несправжній, непридатний для людини у слов'ян (див.: Меркулова 1967: 84; Шамота 1985: 45);

- дерева: назви дерев'яник, древник, дривник `Hypericum perforatum' мотивовані дерев'янистістю стебла звіробою звичайного; циґанскьі черешні `Daphne mezereum' (Вархол 2002: 115) - відетнонімний прикметник є носієм семантики чужий, несправжній, небезпечний для людини, про свідчить і синонімічна флороназва чортови черешні (Вархол 2002: 115); вовчі черешні `Sorbus aucuparia' (Вархол 2002: 117); жабіна черешня `крушина ламка Rhamnus frangula' (Вархол 2002: 125); заячі грушечки `Cornus mas' (Вархол 2002: 118); вербинка `Epilobium angustifolium' (Вархол 2002: 140); смеречки < смерека `ялина' (Керча 2: 350), ївка, їлка `Equisetum arvense' (Вархол 2002: 141).

б)особливості будови рослини чи її частин: велике зіля, високе жіля, тичне зіля `Inula helenium' (Вархол 2002: 131); масни листок `Sedum maximum' (Вархол 2002: 132); широка трава `Galinsoga parviflora' (Вархол 2002: 116); трясилупка `Capsella bursa-pastoris' (Вархол 2002: 118); міцник, моцарь `Centaurea jacea' (Вархол 2002: 115), `Hedera helix' (Вархол 2002: 135), грубе зіля `Verbascum thapsiforme' (Вархол 2002: 119), тлусте зіля /жіля, тучне /тучной зіля, тучник `Verbascum thapsiforme' (Вархол 2002: 119) < тучний `товстий, грубий' (Керча 2: 439). Номен міцне зіля /жіля в русинів Пряшівщини вживаний для позначення низки рослин з міцним стеблом - Ononis arvensis (Вархол 2002: 115), Centaurea jacea (Вархол 2002: 115), Cichorium intybus (Вархол 2002: 141). За законами контактної магії міць рослини мала перейти на людину, тому в деяких місцевостях жінки на Івана Купала спершу рвали міцне жіля `Centaurea jacea', яке запихали за пояс або ним просто підперізувалися, щоб бути міцними. У відварі міцного жіля `Centaurea jacea' купали слабеньких немовлят, щоб так само набирали належної сили (Вархол 2002: 63). Із такою ж метою русини використовували моцар, моцарь `Hedera helix' (Вархол 2002: 64), розрізняючи хлопский моцар - вживали для купелі слабких хлопчиків - та бабский моцар - для дівчаток. Отож, внутрішня форма флороназв, похідних від міць-, є водночас вказівкою на використання рослин із лікувальною метою.

Лікувальні властивості рослин представлені в 52 назвах (12,8%) зафіксованих флороназв. Ці назви групуємо за такими характеристиками:

1) безпосередньо вказують на лікувальну чи отруйну дію: жалудкове зіля `Valeriana officinalis'; очник `Euphrasia rostkoviana' (Вархол 2002: 132); кровник `Plantago lanceolata' (Вархол 2002: 135); слабеняк `Impаtiens nоli-tаngere' (Вархол 2002: 137); сердечне /серцове зіля, сердечник `Leonurus cardiaca' (Вархол 2002: 138); костивал, костигой `Symphytum officinalis' (Вархол 2002: 120). Флороназви кривавник, кровник `Achillea millefolium' (Вархол 2002: 118) мотивовані ним, що рослина має кровоспинні властивості (Комендар 2007: 108); болиголов `Succisa pratensis' (Вархол 2002: 124) - водний відвар всієї рослини п'ють при головних болях (Комендар 2007: 354); гадовник `Poligonum bistorta' вживали на підкурювання від укусу гадюки (Вар- хол 2002: 41).

2) безпосередньо вказують на хворобу: сухотник `Linaria vulgaris' (Вархол 2002: 127), `Scrophularia nodosa' (Вархол 2002: 136); стрільчина `Dipsacus fullonum': у листках цієї рослини зосереджується дощова вода, яку посвячену використовували для лікування вушного болю - «кідьухо стрікало» (Вархол 2002: 82).

3) опосередковано вказують на вплив рослини на організм людини чи тварини: блекет `Conium maculatum' (Вархол 2002: 113) - пов'язано з дієсл. блендїти `базікати' (Керча 1: 84), також функціонує у фразеологізмі блекоту ся наїв (Керча 1: 84) `говорити нісенітниці'. Назви `Plantago major' бабка, бабник, бабчак (Вархол 2002: 135) постали внаслідок семантичної деривації від бабка `знахарка', враховуючи широке використання рослини в народній медицині (Machek 1954: 218). Рослині Pulsatilla pratensis приписували снотворну дію, що закарбувалося в народних назвах дримак, дримко, дримок, спюх (Вархол 2002: 139), а згодом і відповідних обрядодіях: дримка не радили давати у зілля, щоб під час прядіння, здебільшого на вечорницях, не дрімати; спюхом підкурювали переляканих дітей, позбавлених сну (Вархол 2002: 46). Флороназви твердоспай, спянчик, спйошки `Eriophorum latifolium' також закарбували снодійні властивості рослини: відомо, що квіточку цієї рослини клали безсонній рослині під голівку (Вархол 2002: 82). Levisticum officinale, який русини називають любка,любчик,любчик, на Старолюбовнянщині чоловіки, виснажені працею, вживали у вигляді стимулюючого горілчаного настою для оновлення сили, потенції (Вархол 2002: 58). Флороназви терпи біда/зілля `Ranunculus acris' відображають використання рослини як засобу від зубного болю: ним натирали зуби, щоб біль перейшов із хворого на зілля (Вархол 2002: 83).

Про широке використання рослин в лікувальних цілях сигналізують і флороназви з узагальненою семантикою, як-от: болячкове зіля /жіля `Valeriana officinalis' (Вархол 2002: 113), `Veronica officinalis' (Вархол 2002: 114), `Physalis alkekengi' (Вархол 2002: 128), `Potentilla erecta' (Вархол 2002: 133), `Tanacetum vulgare' (Вархол 2002: 133); болячковий корінь, болячковой коріня `Potentilla erecta' (Вархол 2002: 133).

Та чи не найактивнішим у цьому ряді назв є флороназви-композити з елементом дев'ять. Цей числівник опосередковано реалізує модель мотивації флороназв за лікарськими властивостями рослин, адже саме число 9 часто фігурує в магічних лікувальній ритуалах. Т.Б. Лукінова, досліджуючи тексти замовлянь східних слов'ян, називає «унікальним за кількістю повторень числової назви є замовляння саме з числівником “дев'ять”» і пояснює це тим, що число «дев'ять» - потроєна, отже й посилена у своїй магічній дії трійка (Лукінова 1997: 314). Отож віра русинів у те, що рослина допомагає від дев'яти недуг закарбувалася в назвах дев'ясил, дев'ясел, дев'ятник, дев'ятосильник, дев'ятсил, дев'яшюр уживається на позначення `Carlina acaulis' (Вархол 2002: 115), дев'ят верхів жіля - `Carlina vulgaris' (Вархол 2002: 115), дев'ятосиль, дев'ятосильник - `Ononis spinosa' (Вархол 2002: 115), `Verbascum thapsiforme', дев'ясинь - `Galega officinalis' (Вархол 2002: 124), дев'ятьсил - `Petasites hybridus' (Вархол 2002: 125).

Вище виділені мотиваційні ознаки народних назв рослин значною мірою пов'язані з об'єктивними чинниками номінації: зумовлені реальними властивостями денотата, конкретними знаннями людини про рослину. Проте народна ботаніка русинів відображає й ірраціональні вірування, що втілюється в емоційно-оцінних, міфологічних мотивах номінації рослин. У русинів Пряшівщини й досі зберігаються антропоморфічні світоглядні уявлення: рослини наділяються властивостями живих істот, і для того, щоб мирно співіснувати з ними, людина повинна дотримуватися визначених правил. Так, народне повір'я в те, що в чебрець перетворилася раніше померла мати (Чижмар 1993: 132), лягло в основу флороназв Божої матері/материна /матери душка `Thymus serpyllum' (Вархол 2002: 36). Народна уява наділила рослину Bryonia alba здатністю зникати з попереднього місця й переходити рости на інше місце за умови, якщо рослину хто-небудь вкрав, не просячи дозволу господаря його зірвати. Ображена переступниця щезала, знаходячи собі іншого місця (Вархол 2002: 73).

Виразною особливістю флорономінації в русинів є закарбування магічних властивостей рослин у їхніх назвах. Це є яскравим свідченням того, що русини активно використовували рослини в любовній, господарській та лікувальній магії. семантичний етнічний лексика флороназва русин

Засвідчено такі способи використання рослин у любовній магії, віддзеркалені в самих назвах рослин. Так, дівчата «жеби їх парібці брали до танцю», рвали траву порви/ перви танец `SteLLatia holostea' (Вархол 2002: 34). `Galium aparine', який номінують липача трава, ли(і) пкач, липик, через чіпкість широко використовувалася в любовній магії: щоб причарувати юнаків, дівчата ще вдосвіта на Івана Купала рвали цю рослину, якою обвивали голі пояси «жеби ся їх хлопці хапали, як тот липник» (Вархол 2002: 55).

Про хазяйновитість русинів, їхню працелюбність свідчить той факт, що відомо багато випадків застосування рослин для лікування худоби. Мотивом номінації рослин стають досить часто назви хвороб або дії, які рослини мають забезпечити. Так, висушеним вальником, вальовником `Verbascum thapsiforme' підкурювали хворе вим'я корови: «кед корова мала вал - вим'я спухло» (Вархол 2002: 36). Тій корові, яка «са не бігала», давали спожити біганець, бігувник Anagallis arvensis' (Вархол 2002: 93). Alchemilla vulgaris називають навратник, навратиш, що пов'язано навертати: рослина, яку давали корові, мала навернути в неї молоко (Вархол 2002: 64-65). В Якуб'янах навратником називають Tanacetum vulgare і за твердженням Я. Олейника, у святвечір кладуть його в підпалок - у тісто, яке вишкрябують з коритця. Спечений «підпалок» із сіллю дають спожити коровам, щоб їх захистити від нечистої сили (Olejnfk 1973: 93). Димом навратника `Lysimachia nummularia' намагалися повернути безсонній дитині сон: «курили, як дітина спати не могла,жеби шя му спаня вернуло» (Вархол 2002: 65). Пристрітником `Geum urbanum' підкурювали наврочену людину або тварину: «Окурювали тим пристрітником, кедь з очей дахто мав. Зато, жеби пристрітити хворобу, жеби са вецей не ширила». Синонімом до пристріт у русинів є іменник зоч. Саме він став похідним для назв низки рослин, які використовували з магічною метою: травники вживали зочник `Euphrasia rostkoviana' як підкурювальний засіб проти зурочення. В Ольці зочником найменували будь-яку квіточку, яку першу на весні побачили, оберігаючись таким чином від можливого наврочення (Вархол 2002: 48-49). Врочник`Anthyllis vulneraria' вважався добрим засобом від зурочення (Вархол 2002: 41). Хлопським пристрітником `Agrimonia eupatoria' підкурювали жінку або дитину, яких зурочив чоловік - хлоп (Вархол 2002: 89). Русини розрізняють також зочник бабский `Melilotus albus зочник хлопский `Melilotus officinalis' (Вархол 2002: 113).

Назви рослин закарбували вірування русинів у нечисту силу і відображають факти боротьби з нею. Так, висушеною рослиною

Onopordum acanthium - чотрів ополох, чортовий опелех, чортополох - підкурювали переляканих осіб, найчастіше дітей, та у випадку ревенанства («як мертвий трапит, шя сниє або ходит на дакого») (Вархол 2002: 96). Назви рослини мотивовані віруванням у те, що рослина має властивість відворотного зілля: «полохає», відлякує нечисті сили, здебільшого чортів; такою ж силою наділяють Datura stramonium (Вархол 2002: 119), Carlina acaulis (Вархол 2002: 115), які номінують чортополох. При появі ознак ревенантства - «як мертвий трапит» підкурювали ослю та домашніх зіллям мертвиці `Inula salicina' (Вархол 2002: 63)

Відоме русинам вітрове жіля `Lathyrus sylvestris': зіллям підкурювали того, кого обдув поганий вітер, тобто раптовий порив вітру; уособлення вітру в народі побутує під назвою вітерниця. За загально- поширеною народною уявою у всіх слов'ян такий вітер спричинювала нечиста сила (Плотникова 1995: 359).

На позначення Thymus vulgaris вживають назву лукавець, похідну від лукавий. Димом цієї рослини обкурювали людину, пригнічену психічною депресією. Такий хворобливий стан у народі пояснювали так, що злий дух приблукався до людини, і позбавивши людину спокою та сну, навіював на неї страх - «курили, кед лукаве обійде, нечиста сила» (Вархол 2002: 58).

Перелесник, за народною уявою, є спокусником дівчат або молодих жінок, який нібито літає в повітрі, а вночі проявляється у виді коханого. Перелесник найбільш завдавав болю нещасно закоханим істотам. У такому випадку на Свидниччині таку дівчину підкурювали димом магічної рослини з тотожною назвою перелесник `Chamrion angustiflium' (Вархол 2002: 69-70).

Язичницькі уявлення про стріляючих демонів - духів-хвороб закарбували в собі флороназви, похідні від «постріл»: пострілове жіля `Senecio erucifolius': з його квіток виготовляли мазь для натирання запаленої кістки; пострілчина, пострілове зіля `Geum urbanum' - рослина з колючим стеблом, якою лікували худобу, «кед постріл достала» - тріпалася в корчах. Найменування недуги постріл уживають на Пряшівщині на позначення гострого, різкого болю (Вархол 2002: 73). Відоме русинам і перунове жіля `Sisymbrium officinale', флороназва мотивована назвою язичницького бога дощу, блискавки і грому Перуна. У часи бурі, «кед перуни биют», ця рослина оберігала житло, її палили в печі як жертва богу (Вархол 2002: 70-71).

У традиційній культурі народним словотвором та народною етимологією нерідко обумовлюються певні традиції, заборони тощо. Зазначені мовні явища виконують і генеруючу роль, породжуючи обрядову дію. Так, рослину вовчинець `Ononis spinosa' не рекомендували приносити в оселю, щоб домашні не поводили себе по-вовчому - не гризлися як вовки та не дивилися на себе вовком (Вархол 2002: 40). При першому ритуальному купанні новонародженої дівчинки у воду додавали волосник `Hieracium piLoseLLa, який мав забезпечити дівчинці довгий ріст волосся (Вархол 2002: 41). За повір'ям, людина мала б завжди носити при собі запашну квіточку доброї мыслі `Origanum vulgare' задля доброї мьіслі (Вархол 2002: 46). І навпаки, присутність в обійсті Genista tinctoria, який називають звада, звадливе жіля, звадливе зіля, звадливець', ніби спричинювала сварки, негаразди між домашніми, тому при збиранні зілля жінки пильнували, аби його не зірвати (Вархол 2002: 48).

Отож магічні властивості рослин лягли в основу 44 народних фло- роназв (10,9%).

Менш частотними виявилися назви рослин, мотивовані іншими характеристиками рослин.

Смакові властивості рослин зафіксовано в 20 назвах (4,9%): соло- дюшка, солодишка, папоротина солодка `Polypodium vulgare' (Вархол 2002: 112), циґанське масло `Berberis vulgaris'(Вархол 2002: 112), ме- довіца, солодош `Pulmonaria officinalis' (Вархол 2002: 128), медувница `Symphytum officinalis' (Вархол 2002: 120), медовчина, медоница, медувница, солодівник `Melittis melissophyllum' (Вархол 2002: 122), медов- ник `Melissa officinalis' (Вархол 2002: 128); кваснина, квасница Oxalis acetosella' (Вархол 2002: 123); гірькьй /гурький вопух/лопух `Arctium lappa' (Вархол 2002: 127); гірький корінь `Peucedanum oreoselinum' (Вархол 2002: 138); гурький корінь `Gentiana lutea' (Вархол 2002: 140).

Здатністю рослини виявляти свої фізичні властивості мотивовано 18 (4,3%) флороназв. Багато назв цієї групи мотивовані словом молоко, семантично пов'язаним з кольором, і утворені за мотиваційною ознакою «білий колір соку», але мотиваційне значення їх зумовлене фізичною властивістю рослин - наявністю соку. Наприклад, молочій, молочник, дике молоко `Euphorbia peplus' (Вархол 2002: 129); вовче/ дике/кіче/пшье/сиче молоко, канє мовоко, суче молочко `Euphorbia cyparissias' (Вархол 2002: 129); молочник жовтий, молошьник `Tragopogon pratensis' (Вархол 2002: 123). Рослиною Tragopogon pratensis з гірким молочним соком підкормлювали корів, що мало забезпечити більшу молочність (Вархол 2002: 63). Ця семантична модель мотивації (з різним суфіксальним оформленням) є сталою в слов'янських мовах (Меркулова 1967: 100-101; Закревська 1976: 113-115; Шамота 1985: 76). Назви мидло, мидловой, мидляйки, качаче мидло, качачой мило, циґанске мидло `Saponaria officinalis' (Вархол 2002: 129) мотивовані наявністю в рослині мильних речовин (Комендар 2007: 338), атрибутивний компонент описових назв є виразником семантики «несправжній».

Темпоральними характеристиками (переважно час цвітіння рослини) мотивовано 18 (4,3%) флороназв: май, майка, майник, майовий квіток, майовка, майовник, маївки `Taraxacum officinale'; перши ошіньї квітки `Euphrasia rostkoviana' (Вархол 2002: 132); йоровник, юровник `Petasites hybridus' (Вархол 2002: 125); юрівник `Lathraea squamaria' (Вархол 2002: 133); марцівки, ярни перши квітки `Tussilago farfara' (Вархол 2002: 134); ярник, ярчушка `Galanthus nivalis' (Вархол 2002: 134); зимничка, зимной серце (Вархол 2002: 121) мотивовані зимостійкістю рослини Chimaphila umbellata; стара дівка `Hydrangea': рослину, яка цвіте до пізньої осені, порівнюють із старою дівкою (Вархол 2002: 82).

Локалізаційні характеристики рослин представлено в 11 (2,7%) флороназвах: річне зіля `Verbena officinalis' (Вархол 2002: 114), житніца `Centaurea cyanus' (Вархол 2002: 116), поріжец `Polygonum aviculare' (Вархол 2002: 116), водяна мадрянка `Nuphar lutea' (Вархол 2002: 117); мличак, млічник `Tragopogon pratensis' (Вархол 2002: 123)

< млака `болотисте місце' (Керча 1: 515); снігурки `Galanthus nivalis' (Вархол 2002: 134); путснішкиі `Scilla bifolia' (Вархол 2002: 136); боровічки, боровки, боровниці `Vaccinium myrtillus' (Вархол 2002: 143)

< боровиця `ялівець' (Керча 1: 92).

Особливості росту рослини є мотиваційною ознакою 9 (2,2%) флороназв: павитиця, павутіця, повитіця, повитниця, повітица `Convolvulus arvensis' (Вархол 2002: 112); павутиця, пові(е)тиця, повій `Calystegia sepium' (Вархол 2002: 135). Відомо, що на Лабірщині коноплі сіяли тільки старші за віком люди, обґрунтовуючи це тим, що молоді залюбки обнімаються, внаслідок чого виросте витка повитиця `Convolvulus arvensis' (Вархол 2002: 35).

Кормові властивості рослини лягли в основу 9 (2,2%) флороназв: качо зіля, свинська трава `Polygonum aviculare' (Вархол 2002: 116), свинак, свинача, свинська трава`Sonchus oleraceus' (Вархол 2002: 120); конич, кони(і)чина, `Trifolium pratense' (Вархол 2002: 124); молочник `Lathraea squamaria': рослиною кормили після отелення корів «жеби шя добрі доїла» (Вархол 2002: 99).

Тактильні характеристики лягли в основу номінації 8 (2%) назв рослин: коляк `Arctium lappa' (Вархол 2002: 127); жигалка `Urtica urens' (Вархол 2002: 125); липкач, ли(і)пник, ліпкач, прилипник `Galium aparine' (Вархол 2002: 134); мохнальник `Hieracium pilosella' (Вархол 2002: 63).

Одоративними властивостями рослини мотивовано 4 (1%) флороназви: пахнячка `Nepeta cataria' (Вархол 2002: 125), пахняча м'ята, пахнячка `Mentha piperita' (Вархол 2002: 130); кадило `Melittis melissophyllum' (Вархол 2002: 122): усі частини цієї рослини мають тонкий приємний запах (Комендар 2007: 283).

Шлях проникнення рослини відображено в 3 (0,7%) флороназвах: татарскежіля, татарский корінь `Acorus calamus' (Вархол 2002: 83), татарка `Fagopyrum esculentum' (Вархол 2002: 118).

Засвідчено випадок, коли назва рослини мотивована назвою дитячої гри, у якій вона використовується. Дитяча назва Poligonum bistorta вояк, вояци зумовлена грою дітей на вояків, при якій діти билися цією рослиною: шмагаючи нею один одного, стежили, кому насамперед відлетить голова - колосовидне суцвіття рослини (Вархол 2002: 41).

Характерно, що деякі русинські назви рослин виявляють подвійну семантичну мотивацію, що актуалізує різні особливості тієї самої рослини. Так, наприклад, назва отравне яблуко `Hyoscyamus niger' (Вархол 2002: 113) зумовлена, з одного боку, тим, що частини рослини подібні до плодів іншої рослини, а з другого боку - отруйністю рослини. Уживана русинами назва Cuscuta europaea злата нитка (Вархол 2002: 135) мотивована, по-перше, цінними лікарськими властивостями, по-друге, - способом росту рослини. Полімотивованими є більшість русинських назв Hypericum perforatum (Вархол 2002: 121), побудованих за моделлю словосполучення. Передовсім це назви з компонентом кров або його варіантами: божа кров/кровка/кровця, Ісусова кров, Паней / Паной / Пани / Пани Марії кров, святой Марії кровиця, Христова кров, стокровца. Існують пояснення походження таких назв через здатність рослини виділяти червоний сік зі зламаного стебла (Шамота 1985: 65). Дослідники також припускають, що народні назви рослин, утворених за біблійними мотивами, є свідченням давніх вірувань людей, що окремі цілющі рослини були принесені паломниками зі Святої Землі (Даль 1978: 105; Родионова 2002: 39). Відповідно другий компонент наведених флороназв опосередковано вказує на цінність рослини для людини. На користь викладеної гіпотези свідчить також велика кількість русниських назв Hypericum perforatum, в основі яких простежуються біблійні мотиви: Божої Матері квіток, жіля Діви Марії, Пани Марії биль, Пани Марії квітка, Пани Марії зіля, Паной Марії серце, Пречистой Діви квіток. Назва златник `Hypericum perforatum' (Вархол 2002: 121) також є полімотивованою: з одного боку, назва мотивована золотаво-жовтим забарвленням цвіту, з другого боку - цінними лікарськими властивостями рослини. Аналогічну подвійну мотивацію можна вбачати і в назві Solidago virgaurea - злата биль (Вархол 2002: 122). Подвійну мотивацію має назва петрові ключі `Primula veris': у чехів та словаків поширена легенда про ключ святого Петра, яким він відкриває шлях до скарбу - Petrklпл, Petrov kl'щc (Чижмар 1993: 182). Також суцвіття цієї рослини справді нагадують за формою зв'язку ключів (Вархол 2002: 72). Назви Петрів батіг, Петрови батоги `Cichorium intybus' (Вархол 2002: 141-142) мотивуються як подібністю стебла рослини до батога, так і часом початку цвітіння рослини в липні - на Петра (Сабадош 1990: 145).

Натомість назви рослин, до складу яких входять антропоніми чи їхні похідні, найчастіше на сьогодні вже втратили внутрішню форму. Спорадично мотивацію флороназв у цих випадках можуть пояснити народноетимологічні коментарі самих мовців. Так, назва Юдовий стром `Rhamnus frangula' (Вархол 2002: 98) пов'язана з віруванням про те, що на цьому деревці повісився Іуда (Чижмар 1993: 132). Біблійні сюжети також стають у пригоді при інтерпретації форорназв Йосифови лелії, лелія Йозефова `Lilium' (Вархол 2002: 126), Осифова паліця `Lilium candidum' (Вархол 2002: 126): на іконах св. Йосифа завжди зображають із лілією в руках.

Виконане дослідження народних назв рослин русинів Пряшівщини дозволяє зробити такі висновки. Ботанічна лексика русинів становить велику за обсягом, давню щодо походження та цінну для лінгвістів, етнографів та істориків категорію слів у складі лексичного фонду мови русинів. З погляду прозорості внутрішньої форми, флороназви скласифіковано на немотивовані та мотивовані. Останні становлять 29% (405 одиниць). Виявлено 13 мотиваційних ознак, актуальних у флорономінації русинів, з метою виявлення зв'язку народної ботаніки з іншими фрагментами картини світу русинів. Виконане ранжування мотиваційних ознак засвідчило, що найбільшу кількість становлять флороназви, мотивовані зовнішніми характеристиками рослини (45%). Зокрема, проаналізований матеріал засвідчує широкі асоціативні зв'язки рослин з реаліями живої природи - людьми, тваринами, органами, частинами тіла живих організмів. Значна кількість назв рослин, співвідносних з назвами живої природи, пояснюється ще й тим, що русини здавна приписували рослинам властивості живих істот, персоніфікували природу. У флорономінації русинів задіяними виявилися і предмети побуту - господарчі предмети, музичні інструменти, одяг, їжа, посуд, що демонструє спільність або суміжність різних сегментів лексичної системи у свідомості носіїв мови. Названі лексико-семантичні спільності ботанічної та інших груп лексики не вичерпують усього арсеналу міжтематичних сходжень, проте засвідчують регулярність моделі вторинної номінації рослин. Велика кількість русинських назв рослин мотивована їхніми лікувальними властивостями (12,8%), фактами їх використання з магічною метою (10,9%), що засвідчує язичницькі світоглядні уявлення русинів, консервує залишки синкретичних вірувань, магічні практики й цінні емпіричні відомості про духовну культуру етносу. Простежується пряма кореляція між обрядодією і флороназвою. Спостережено, що різні мотиви номінації можуть функціонувати не лише в межах номінативного поля однієї рослини, але й поєднуватися в одній назві актуалізуючи різні ознаки об'єкта - 5,9% русинських флороназв мають подвійну семантичну мотивацію. Бачення русинами об'єкта з різних сторін створює номінативну варіативність. Так, номінативний ряд Petasites hybridus репрезентує 7 назв, утворених на базі 4 мотиваційних ознак: більш лопух (забарвлення + подібність до іншої рослини), огурчина (подібність до іншої рослини), йоровник, юровник, дзуровник (темпоральні характеристики), девятьсил (лікарські властивості). Одна назва - форґов - має мертву внутрішню форму. Таким чином, багатство народних назв рослин русинів Пряшівщини, добре збереження їх до сьогодні виказують евристичну цінність цієї лексики, необхідність продовження її досліджень на всіх теренах, де сьогодні проживають русини.

Література

1. Блинова 1987 - Блинова О.И. Язиковое сознание и вопроси теории мотивации // Язик и личность. М.: Наука, 1989. С. 122-126.

2. Вархол 2002 - Вархол Н. Рослини в народних повір'ях русинів-українців Пряшівщини. Пряшів; Едмонтон: ЕХСО s.r.o., 2002. 150 с.

3. Даль 1978 - Даль В.И. Толковий словарь живого великорусского язика. Т. 1-4. М.: Рус. яз., 1978. Т. 1: А-З. 1978. 699 с.

4. Закревська 1976 - Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. Київ: Наукова думка, 1976. 162 с.

5. Керча 1 - Керча И. Русинско-русский словарь: в 2 т. Ужгород: ПолїПрїнт, 2007. Т. 1: А-Н. 608 с.

6. Керча 2 - Керча И. Русинско-русский словарь. Ужгород: ПолїПрїнт, 2007. Т. 2: О-Я. 608 с.

7. Комендар 2007 - Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні. Ужгород: Мистецька Лінія, 2007. 499 с.

8. Лукінова 1997 - Лукінова Т. Із спостережень над вживанням чисел у замовляннях // Гриценко П.Ю. (ред.) Український діалектологічний збірник. Київ: Довіра, 1997. Кн. 3. С. 310-321.

9. Меркулова 1967 - Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений. М.: Наука, 1967. 258 с.

10. Плотникова 1995 - Плотникова А.А. Ветер // Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н.И. Толстого. М.: Междунар. отношения. 1995. Т. 1. С. 357-361.

11. Родионова 2002 - Родионова И.В. Библейские мотиви в народних названиях растений // Живая старина. 2002. №2. С. 38-39.

12. Сабадош 1990 - Сабадош І.В. Зв'язки української народної лексики флори з антропонімами і топонімами // XVI Республіканська діалектологічна нарада. Київ, 1990. С. 145-146.

13. Чижмар 1993 - Чижмар М. Мотиви номінації ботанічної лексики українських говорів Східної Словаччини // Науковий збірник Союзу русинів-українців Словацької Республіки. Пряшів, 1993. №18. С. 129-136.

14. Шамота 1985 - Шамота А.М. Назви рослин в українській мові. К.: Наукова думка, 1985. 163 с.

15. Ябур, Плїшкова, Копорова 2007 - Ябур В., ПлїшковаА., Копорова К. Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского язика. Пряшів, 2007. 348 с.

16. Cizmarova 2007 - Cizmвrovв M. Botanickй nazvy v ukrajinskych nareciach vychodnйho SLovenska [elektronicky zdroj]. Presov: Presovska univerzita v Presove, 2007. 168 s.

17. Cizmarova 2017 - Cizmвrovв M. Nominacnй modely v botanickom nazvoslovL 2. dopl. vyd. Presov: Presovska univerzita v Presove, Filozoficka fakulta, 2017. 290 s.

18. Мас І. 1954 - Маскіек V Ceska a slovenska jmena rostlin. Praha: Naklada- telstvi ceskoslovenskй akademie ved, 1954. 366 s.

19. Olejnik 1973 - OlejnikJ. Magickй byliny v oblasti Vysokych Tatier // Spis 3-4. Vlastivedny zbormk, 1973. S. 85-94.

References

1. Blinova, O.I. (1987) Yazykovoe soznanie i voprosy teorii motivatsii [Language consciousness and Problems of the Theory of Motivation]. In: Shmelev, D.N. (ed.) Yazyk i lichnost' [Language and Personality]. Moscow: Nauka. pp. 122-126.

2. Varhol, N. (2012) Roslyny v narodnyh povir'yah rusyniv-ukrai'ntsivPryashivshhyny [Plants in the folk beliefs of the Rusin-Ukrainians of the Presov region]. Presov; Edmonton: EHSO s.r.o.

3. Dal, V.I. (1978) Tolkovyy slovar' zhivogo velikorusskogo yazyka [Explanatory Dictionary of the Living Great Russian Language]. Vol. 2. Moscow: Russkiy yazyk.

4. Zakrevska, Ya.V. (1976) Narysyzdialektnogo slovotvoru v areal'nomu aspekti [Essays on the dialectal word-formation in the areal aspect]. Kyiv: Naukova dumka.

5. Kercha, I. (2007a) Rusinsko-russkiy slovar': V2 t. [The Rusin-Russian Dictionary: In 2 vols]. Vol. 1. Uzhhorod: PolyPrint.

6. Kercha, I. (2007b) Rusinsko-russkiy slovar': V2 t. [The Rusin-Russian Dictionary: In 2 vols]. Vol. 2. Uzhhorod: PolyPrint.

7. Komendar, V.I. (2007) Likars'ki roslynyKarpat. Dykorosli ta kul'turni [Medicinal herbs of the Carpathians. Wild and Cultural Plants]. Uzhhorod: Mistetska Lma.

8. Lukinova, T (1997) Iz sposterezhen' nad vzhyvannyam chysel u zamovlyannyah [From observations on the use of numbers in orders] In: Grytsenko, P.Yu. (ed.) Ukrai'ns'kiy dialektologichniy zbirnyk [The Ukrainian Dialectological Digest]. Vol. 3. Kyiv: Dovira. pp. 310-321.

9. Merkulova, V.A. (1967) Ocherki po russkoy narodnoy nomenklature rasteniy [Essays on the Russian folk nomenclature of plants]. Moscow: Nauka.

10. Plotnikova, A.A. (1995) Veter [Wind]. In: Tolstoy, N.I. (ed.) Slavyanskie drevnosti: Etnolingvisticheskiy slovar' [Slavic Antiquities. The Ethnolinguistic Dictionary]. Vol. 1. Moscow: Mezhdunarodnye otnosheniya. pp. 357-361.

11. Rodionova, I.V (2002) BibLeyskiye motivy v narodnikh nazvaniakh rasteniy [Biblical motifs in folk plant names]. Zhivaya starina. 2. pp. 38-39.

12. Sabadosh, I.V. (1990) Zv'yazky ukrayins'koyi narodnoyi Leksyky flory z antroponimamy і toponimamy [Links of Ukrainian folk vocabulary of flora with anthroponyms and toponyms]. XVI Respublikans'ka dialektologichna narada [The 16th Republican Dialectological Meeting]. Kyiv. pp. 145-146.

13. Cizmar, M. (1993) Motyvy nominatsiyi botanichnoiy leksiky ukrayins'kikh govoriv Shidnoiy Slovachchyny [Motives of the nomination of the botanical vocabulary in the Ukrainian dialects of Eastern Slovakia]. Naukoviy zbimik Soyuzu rusiniv-ukrayintsiv Slovats'koiy Respubliki. 18. pp. 129-136.

14. Shamota, A.M. (1985) Nazvi roslin v ukrayins'kij movi [The names of plants in the Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka.

15. Yabur, V., Plyishkova, A. & Koporova, K. (2007) Rusin'ska leksika na osnovi zmin u pravylakh rusin'skogo yazyka. Presov: [s.n.].

16. Cizmarova, М. (2007) Botanickй nвzvy v ukrajinskych nвreciach vychodnйho Slovenska [Botanical names in Ukrainian dialects of Slovakia]. Presov: Presovska univerzita v Presove.

17. Cizmarova, М. (2017) Nominacnй modely v botanickom nвzvoslovi [Nominative models in botanical names]. 2nd ed. Presov: Presovska univerzita v Presove.

18. Machek, V. (1954) Ceskв a slovenskв jmena rostlin [Czech and Slovak plant names]. Prague: Nakladatelstvi ceskoslovenskй akademie ved.

19. Olejnik, J. (1973) Magickй byliny v oblasti Vysokych Tatier [Magical herbs in the High Tatras]. Vlastivednyzbornfk. 3-4. рр. 85-94.

Размещено на allbest.ru