Перекладацькі інтерпретації гумористичних новел Карела Чапека

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перекладацькі інтерпретації гуморістичних новел Карела Чапека

Сізова Ксенія

Анотація

У статті розглядаються перекладацькі інтерпретації гумористичних новел Карела Чапека. Досліджуються способи досягнення адекватності та еквівалентності перекладу, зокрема передачі національно-культурної та жанрово-стильової специфіки творів, відтворення авторської стилістики. Проводиться компаративний аналіз перекладів новел Чапека українською та російською мовами. Простежуються огріхи перекладацьких інтерпретаційних моделей, зокрема, у російськомовних версіях виявлено прагнення до підвищення експресивності тексту, передусім на лексичному та синтаксичному рівнях, що призводить до зниження еквівалентності та адекватності перекладу.

Ключові слова: гумористичні новели Карела Чапека, художній переклад, перекладацькі інтерпретації, адекватність перекладу, еквівалентність перекладу.

Аннотация

К. СІЗОВА

ПЕРЕВОДЧЕСКИЕ ІНТЕРПРЕТАЦИИ ЮМОРИСТИЧЕСКИХ НОВЕЛЛ КАРЕЛА ЧАПЕКА

В статье рассматриваются переводческие интерпретации юмористических новелл Карела Чапека. Исследуются способы достижения адекватности и эквивалентности перевода, в том числе, передачи национально-культурной и жанрово-стилевой специфики произведений, воспроизведения авторской стилистики. Проводится компаративный анализ переводов новелл Чапека на украинский и русский языки. Прослеживаются огрехи переводческих интерпретационных моделей, в частности, в русскоязычных версиях выявлено стремление к повышению экспрессивности текста, прежде всего на лексическом и синтаксическом уровнях, что приводит к снижению эквивалентности и адекватности перевода.

Ключевые слова: юмористические новеллы Карела Чапека, художественный перевод, переводческие интерпретации, адекватность перевода, эквивалентность перевода.

Abstract

K. SIZOVA

TRANSLATION INTERPRETATIONS OF HUMORISTIC STORIES BY KAREL CAPEK

The article discusses the translation interpretations of humorous stories by Karel Сapek. Ways to achieve the adequacy and equivalence of translation, in particular, the transmittion of national-cultural and genre-style specificity of works, reproduction of the author's stylistics are explored.. A comparative analysis of the translations of stories by Karel Capek into Ukrainian and Russian languages is carried out.

Key words: humoristic stories by Karel Capek, literary translation, translation interpretations, translation adequacy, translation equivalence.

Вступ

Збірка К. Чапека, видатного чеського письменника ХХ століття, «Оповідання з другої кишені» була вперше опублікована в 1929 році. Гумористичні мініатюри, що зображують чеське суспільство під соціально-критичним кутом зору, м'яко критикують існуючі порядки, людські пороки та міщанство. Варто зазначити, що збірка певним чином пародіює сучасну Чапекові західну масову літературу (передусім, йдеться про детективну та любовну белетристику). Дотепні міні-новели висміюють стереотипи та кліше бульварної літератури. Події та герої збірки К. Чапека описуються переважно в гумористичному ключі, хоча часто використовуються й ліричні елементи зображення. У жанровому аспекті «Оповідання з другої кишені» можуть бути кваліфіковані як збірка гумористичних новел.

Переклади творів К. Чапека російською мовою почали створюватися ще в 20-х роках ХХ ст. (практично паралельно з публікацією оригіналів). Це стосується й окремих творів з аналізованої збірки. Повна її версія вперше вийшла у Празі 1974 року у видавництві «Лідове Накладательстві». У цей час у СРСР готувалося семитомне зібрання творів письменника. Російською мовою «Оповідання з другої кишені» перекладав колектив відомих радянських пере- кладачів-богемістів у складі Т. Аксель, Ю. Мо- лочковського, В. Мартемьянової, Н. Аросєвої, А. Косорукова, Н. Замошкіної, В. Чешихіної.

Найбільш відомим перекладом збірки «Оповідання з другої кишені» українською мовою є переклад видатного українського літературознавця і перекладача К. Забарила, виконаний у 1970 році.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблеми адекватності та еквівалентності художнього перекладу знаходяться в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних філологів. А. Швейцер (1988) вказує на те, що метою перекладу є створення на основі цілеспрямованого аналізу оригіналу вторинного тексту, що заміняє первинний в іншому мовному і культурному середовищі (с. 75). При цьому науковець, визначаючи адекватність перекладу не тільки як співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому послідовно врахована мета перекладу, але й як співвідношення, орієнтоване на переклад як процес, зауважує, що «вимога адекватності, на відміну від еквівалентності, носить не максимальний, а оптимальний характер» (Швейцер, 1988, с. 99).

О. Шевцова (2012) наголошує на тому, що адекватність -- це функціональна тотожність оригіналові, тоді як еквівалентність розуміється як більш-менш точне відтворення його змісту (Шевцова, 2012, с. 153). Як зауважує Т. Олійник (2007), адекватний переклад викликає у адресата іншої мовно-культурної спільноти реакцію, що відповідає інтенції відправника тексту першотвору. У ньому збережені всі наміри щодо впливу на читача, дотримано усі авторські засоби образності, колориту, ритму тощо (Олійник, 2007, с. 272).

На думку Д. Псурцева (2002), перекладач, який є первинним комунікатором, що сприймає і аналізує текст, виступає в ролі інтерпретатора (с. 8). Таким чином, вторинний текст є не точною копією вихідного тексту, а інтерпретацій- ною моделлю. Д. Псурцев (2002) уточнює, що буквалізм при перекладі не гарантує точності передачі багатопланових (образних) смислових ефектів (с. 11). У свою чергу, «точність передачі багатопланових смислових ефектів, як показує практика, часом досягається сміливими, аж ніяк не буквалістськими перекладацькими рішеннями, які передбачають «жертви» еквівалентності на низьких рівнях з метою набуття еквівалентності на вищих» (Псурцев, 2002, с. 12).

А. Сітко та І. Струк (2016) пропонують насамперед прагнути до еквівалентності перекладу, а далі, виходячи з принципу адекватності, тобто смислового добору сегментів вихідної мови, прагнути до творчого та креативного пошуку вдалих прийомів і способів їх перекладу (с. 125).

Перекладознавці розробляють різні шляхи та підходи з метою підвищення адекватності перекладу. Так, Н. Гордієнко (2012) вважає, що перекладацькій праці повинен передувати глибокий історико-літературознавчий та стилістичний аналіз художнього тексту, що виявляє значущість кожного, навіть найменшого компоненту його структури (Гордієнко, 2012). О. Іванова (2014) акцентує роль перекладача як посередника не лише між мовами, а й культурами і наголошує на тому, що при перекладі слід добиратися до неперекладного; лише у такому випадку можна пізнати по-справжньому чужий народ, чужу культуру. Це підтверджує важливість національно-культурної специфіки мовних одиниць, її величезну значимість у перекладацькій діяльності (Іванова, 2014, с. 278). Л. Макарова (2005) пропонує використовувати при аналізі художніх перекладів наступні робочі поняття, що утворюють модулі дослідного апарату: мовностилістичний модуль, художньо-естетичний модуль, культурологічний модуль і особистіс- ний модуль (Макарова, 2005, с. 222).

Постановка проблеми

Адекватність художнього перекладу передбачає максимально можливе донесення естетичної інформації, що міститься в оригіналі, зокрема: відображення своєрідності доби створення оригіналу, національно-культурної специфіки, виявлення і передачу особливостей літературного напряму, відтворення індивідуальної авторської стилістики, в тому числі лексики, тропів, фігур, синтаксису тощо. У зв'язку з цим актуальними є компаративні дослідження різних перекладацьких інтерпретацій з метою виявлення найбільш вдалих і виправданих прийомів передачі художнього тексту іншими мовами.

У межах даного дослідження ми розглянемо переклади українською К. Забарила, а також російськомовні версії, зроблені В. Мартемья- новою та Т. Аксель у співавторстві з Ю. Мо - лочковським (вибір саме цих перекладачів зумовлений тим, що їх роботи найчисельніші -- відповідно 6 і 7 новел з 25).

Аналіз перекладів

Відмінною рисою російськомовних перекладів є прагнення до посилення емотивності й експресивності оповіді. Розглянемо це на прикладі новели «Ukradeny kaktus». В українському перекладі К. Забарила назва оповідання максимально наближена до оригіналу -- «Украдений кактус». Російський перекладач обирає для назви епітет похищенный («Похищенный кактус»), який належить до іншого стилю: похищенными можуть бути люди, документи скарби, тобто щось дуже цінне. Словосполучення похищенный кактус викликає комічний ефект, що в цілому відповідає задуму К. Чапека -- у новелі відбувається не банальна крадіжка, а саме викрадення (навіть з перевдяганням в жіночий одяг), а для самого викрадача кактус дорожче багатьох скарбів.

Підвищення виразності тексту російськими перекладачами може бути проілюстровано наступним фрагментом:

<...> A protoze mй dopisy mnк dochвzely nвpadnл dobre zalepenй, az se celв obвlka na rubu zrovna leskla arabskou gumou, rekl jsem si: Aha, nлkdo otvirв mou postu; hrom do tй postmistrovskй bвby! To vite, tihle postвci pry dovedou rozlepit kazdou obвlku. Pockej, rekl jsem si; a uzjsem sedлl a zacal jsem svym nejьhlednлjsim pismem psвt: Ty strasidlo postmistrovskй, ty nosatв fuchtle, ty kometo, ty treperendo zvлdavв, ty zmije, ty rasple, ty jezibabo a tak dвle, s uctou veskerou JanKubвt. Poslouchejte, tahle cestina je bohatв a presnв rec; jednim dechem jsem na ten papir vysypal ctyriatricet vyrazы, kterych mыze prmy a pocestny muz uzit vыci kazdй dвmл, aniz by se stal osobnim nebo dotлrnym; <...> (Capek 1993, s. 3)

<...> А що листи мені надходили напрочуд добре заліплені, аж увесь конверт на звороті блищав гуміарабіком, я сказав собі: «Ага, хтось розліплює мою пошту; грім би побив ту поштмейстерську бабу».

Бачте, ті поштарі, мовляв, уміють розліплювати будь-який конверт. «Чекай-но», -- сказав я собі, сів одразу ж і почав своїм найкрасні- шим письмом виводити: «Ти, страховисько поштарське, ти, носата фухтле, ти, комето, ти, брехачко цікавоноса, ти, гадюко, ти, рашпі- ле, ти, бабо-яго», -- і так далі, «зі щирою пошаною -- Ян Курбат». Послухайте, чеська мова багата й точна; я одним духом висипав на папір тридцять чотири вирази, що їх відвертий і чесний чоловік може прикласти до кожної дами, не ризикуючи стати брутальним або набридливим <...> (Чапек, 1970, с. 185)

<. > Письма я получал настолько тщательно заклеенными, что края конверта прямо- таки лоснились от гуммиарабика. «Ага, - сказал я себе, - кто-то просматривает мою корреспонденцию. Дьявол ее возьми, эту носатую бабу-почтмейстершу!...»

Для почтовых работников, знаете ли, распечатать любой конверт -- дело пустяковое. Ну, погоди, думаю, я тебя проучу! Сел к столу и своим самым изысканным почерком начал выводить: «Ах ты страшило почтовое, ах ты сплетница носатая, ведьма хвостатая, трепло паршивое, змея окаянная, хрычовка старая, кочерга, баба-яга», - и так далее. А внизу приписал «Со всем моим почтением Ян Кубат». Оказывается, чешский язык все-таки -- богат и меток; в один присест я высыпал на лист бумаги тридцать четыре таких выражения, которые честный и правдивый человек может высказать любой даме, не становясь ни навязчивым, ни чересчур пристрастным. <...> (Чапек 1998, с. 5)

Переклад К. Забарила максимально точно відтворює оригінал, його версія є еквівалентною. Натомість В. Мартемьянова додає епітет носатая, перекладає фразу tihle postвci pry dovedou rozlepit kazdou obвlku більш експресивним і у лексичному, і в синтаксичному аспекті варіантом для почтовых работников, знаете ли, распечатать любой конверт -- дело пустяковое. До тексту листа героя перекладачка вносить елементи римованої прози: сплетница носатая -- ведьма хвостатая, змея окаянная -- хрычовка старая, кочерга -- баба-яга, яких у оригіналі не було (хоча у Чапека в цьому фрагменті ефект ритмізації створює анафора ty).

Як певну перекладацьку похибку можна кваліфікувати переклад словосполучення primy a pocestny muz як честный и правдивый человек, оскільки в даному випадку, на наш погляд, автор акцентував не правдивість і чесність, а прямоту і шляхетність.

Принципову відмінність підходів українського та російського перекладачів до текстів К. Чапека можна проілюструвати на прикладі новели «Pripad s ditлtem»: переклад новела стильовий стилістика

<...> My ji rikвme Rыzenka, vzlykala ta maminka, Dudenka, Dydydy, bobecek, cвcorka, kosilвcek, andilek, tвtova, mвmina, bakanв, pusinka, lulвnek, broucek, ptвcek, zlato -

A na to vsechno ona slysi?ptal se komisar uzasle. Ona vsemu rozumi, ujistovala maminka v plвci. A tak se vвm smлje, kdyz ji rikвme hafhaf bububu, tydlimydli nebo tititi -- <...> (Capek 1993, s. 43) <...> -- Ми їй кажемо Руженка, -- схлипувала матінка. -- Дудочка, ди-ди-ди, крихітка, плисочка, сороченятко, янголятко, татусева, мамина, замазура, ротик, лялечка, жучок, пташечка, золотко...

-- І на все це вона озивається? -- запитував комісар вражено.

-- Вона все розуміє, -- запевняла матінка з плачем. -- І так уже ж сміється, коли ми їй кажемо: гав-гав, бу-бу-бу, тидлі-мидлі або ті- ті-ті... <...> (Чапек, 1970, с. 235)

<...> - Мы называли ее Руженка, - простонала молодая мамаша. - А еще Крошечка, Лапонька, пупсик, золотце, ангелочек, манюнеч- ка, Кутичка, Лялечка, куколка, заинька, кисонька, голубушка, солнышко.

И на все на это она откликается? - поразился комиссар.

Она все-все понимает! - уверяла мамаша, заливаясь слезами. - И так смеется, когда мы показываем козу-дерезу, лаем собачкой, лопочем «ти-ти-ти», «бу-бу-бу» или щекочем. <...> (Чапек 1998, с. 47)

К. Забарило створює еквівалентний переклад. Російська інтерпретація репрезентує творчий (і, як нам здається, не завжди вдалий) підбір лексичних еквівалентів. Перекладач скорочує перелік пестливих імен дитини, деякі з них замінює на звичні для російської культури демінутиви лапонька, кисонька і голубушка, деякі прибирає, хоча tвtova, mвmina і ptвcek можуть бути перекладені російською як папина и мамина радость, птичка/птенчик. В. Мартемьянова проявляє певну перекладацьку вільність, додаючи знайому для російського читача дитячу забавку «показувати козу-дерезу» і лоскотання як елементи комунікації з немовлятами. Не зовсім доречним вважаємо передачу нейтрального дієслова говорити у фразі kdyz ji rikвme haf- haf, bububu, tydlimydli nebo tititi словом лопотати, яке має значення «говорити швидко, неясно». Лопотати людина може уві сні, неясно лопочуть щось незнайомою мовою, маленька дитина може лопотати (при цьому немовля лепече), але батьки з дитиною не лопочуть.

У перекладах Т. Аксель і Ю. Молочковсь- кого також спостерігаються спроби зробити текст більш експресивним. Іноді перекладацькі версії відрізняються дещо вільним поводженням з текстами К. Чапека. Так, назву новели «Cintamani a ptaci» передано як «Рідкісний килим». Чинтамані в індуїстській і буддистській міфологіях -- магічний камінь, який виконує бажання. Візерунок килима носить назву саме «Чинтамані та птахи»; звичайно, не всі читачі знайомі зі східним килимарство, але К. Чапек свідомо назвав свій твір специфічним терміном, і заміна назви на описову, на наш погляд, не є достатньо обґрунтованою.

Новела розповідає про страждання колекціонера старовинних килимів, якому ніяк не вдається придбати рідкісний екземпляр, і рясніє спеціальною термінологією:

<...> poslouchejte, jв mвm doma tкch sirazu, sirvanu, mosulu, kabristanu a jinйho metrovйho zbozi celй hromady -- ale mezi tm byl jeden klasicky derbent, pane, to se tak hned nevidi; a jeden stary modry khorasan. <...> (Capek 1993 s. 22)

<...> Знали бы вы, сколько у меня набралось всяких «ширазов», «ширванов», «моссулов», «каб- ристанов» и всякого такого заурядного товара! Но среди них был и один классический «Дербент», такой не сразу найдешь! И еще был старый синий «хорасан». <...> (Чапек 1998, с. 24)

Перекладачі зберігають у тексті всі специфічні терміни; тим більш незрозумілим стає, що змусило їх змінити авторську назву новели.

Російський переклад новели «O lyrickйm zlodлji» містить приклади не зовсім точного вибору лексики. Розглянемо фрагмент, що описує роботу оповідача у провійнійній газеті:

<...> Pockejte, tomu uz je rada let, co jsem redigoval nвs vyborny krajinsky tydenik Posla vychodu. Jв jsem se sice narodil na zвpadк, ale to byste nevкrili, s jakym zвpalem jsem bojoval za regionвlni zвjmy vychodnich Cech. Ona to je takovв mirnв pahorkatina, jakoby ji vymaloval, se svestkovymi alejemi a tichymi potыcky; ale jв jsem tydnк burcoval, nвs drsny horвcky lid, tvrdк zвpasici o skyvu chleba s nehostinnou prirodou a neprizni vlвdy `, -- pвni, to se vвm tak krвsnк a od srdce psalo; jenom dvк lйta jsem tam pыsobil, ale za ta dvк lйta jsem vstipil tamnimu lidu presvкdceni, ze jsou drsni horalovй, ze jejich zivot je hrdinny a krusny, ze jejich kraj je chudobny sice, ale melancholicky krвsny a hornaty, -- jв myslim, vic novinвr nemыze udкlat nez vykouzlit na Cвslavsku jakysi druh Norska. Z toho je tak vidкt, jakych velikych ukolы jsou noviny schopny. <...> (Capek 1993, s. 84)

<. >Несколько лет назад я редактировал отличную провинциальную еженедельную газету «Восточный курьер». Сам-то я, правда, уроженец западной Чехии, но вы бы не поверили, с каким пылом я отстаивал местные интересы восточ- ныхрайонов! Край там тихий, холмистый, так и просится на картинку, журчат ручейки, растут сливовые деревья... Но я еженедельно призывал «наш кряжистый горный народ» упорно бороться за кусок хлеба с суровой природой и неприязненно настроенным правительством! И писал я все это, доложу вам, с жаром, от всего сердца. Два года я проторчал в «Восточном курьере» и за это время вдолбил тамошним жителям, что они «кряжистые горцы», что их жизнь «тяжела, но героична», а их холмистый край «хоть и беден, но поражает своей меланхолической красотой». Словом, превратил Чаславский район почти в Норвегию. Из этого видно, на какие великие дела способны журналисты! <...> (Чапек 1998, с. 87) Увагу привертає невдалий еквівалент кряжистый для перекладу drsny, використання просторічної лексики проторчал і вдолбил тамошним жителям там, де у Чапека було pыsobil і jsem vstipil tamnimu lidu presvкdceni («працювал» и «привіл віру свому народові»), що знижує іронічність оповіді.

Крім лексики зустрічаються і втрати синтаксичні -- ефектні повтор і протиставлення фрази jenom dvк lйta jsem tam pыsobil, ale za ta dvк lйta jsem vstipil tamnimu lidu presvкdceni не передаються у перекладі: два года я проторчал в «Восточном курьере» и за это время вдолбил тамошним жителям.

Втрата у перекладах слова-лейтмотива.

Особливістю і української і російської версій є те, що перекладачі не помітили одного з ключових слів збірки К. Чапека -- звернення poslouc- hejte («послухайте»). Якщо в оригінальному тексті воно зустрічається 40 разів, то у російському перекладі -- лише 19, а в українському-- 5. Перекладачі часто опускають слово або замінюють іншим, наприклад, вступними словами і виразами. На наш погляд, це є суттєвим недоліком, тому що чапеківське poslouchejte, можливо, не тільки вступне слово, властиве ідіолектові конкретного автора, а щось більш важливе, адже це наполегливе повторення говорить про загальну комунікативну спрямованість збірки новел.

Висновки

Як показав порівняльний аналіз текстів збірки К. Чапека «Оповідання з другої кишені» та їх перекладів українською і російською мовами, перекладачам в цілому вдалося адекватно відобразити своєрідність доби, передати жанрово-стильову специфіку твору, відтворити авторську стилістику. Автори перекладів зуміли максимально точно відтворити неповторний хронотоп чапеківських новел -- затишний маленький світ празької глушини, в якому подією глобального масштабу стає вкрадений кактус, а політичне вбивство розглядається у ракурсі змагання районів за популярність у місцевій пресі. Також достатньо точно передано реалії історичної доби.

Український переклад, майстерно виконаний К. Забарилом, є зразком намагання відтворити оригінал максимально точно. Його перекладацьку стратегію можна визначити як прагнення до еквівалентності.

Необхідно зазначити злагоджену роботу російського перекладацького колективу, яка дозволила досягти стилістичної однорідності тексту. При цьому російські перекладачі гумористичних новел К. Чапека, на жаль, часто демонструють прагнення до невиправданого підвищення експресивності тексту, що виявляється на всіх його рівнях, особливо на лексичному і синтаксичному. Мова творів К. Чапека досить стримана, йому не властиві яскраві епітети, розгорнуті описи тощо. Свідомо чи несвідомо перекладачі «прикрашають» чапеківську прозу, що веде до зниження еквівалентності та адекватності перекладу.

Серйозним недоліком усіх розглянутих перекладів є часткова втрата лейтмотивного для збірки слова poslouchejte ( «послухайте»).

Таким чином, чеський письменник заслуговує на нові перекладацькі інтерпретації, що більш повно врахують індивідуально-авторські стилістичні особливості.

Список використаної літератури

1. Гордієнко, Н. М. (2012). Поняття перекладацької еквівалентності як центральна проблема теорії художнього перекладу. Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції «Efektivni nastroje modernich ved -- 2012»._2012_gordienko_ponyattia.pdf Іванова, О. В. (2014). Перекладацька еквівалентність і способи її досягнення Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна», 48. 277-279.

2. Макарова, Л. С. (2005). Об одном опыте анализа художественного перевода. Вестник Адыгейского государственного университета, 4, 222-226. Олійник, Т. (2007). Прагматика перекладу: адекватність перекладу як критерій оцінки його якості. В. Т. Сулим, С. Н. Денисенко (Ред.), Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі: збірник наукових праць. -- Ч. 1. Лінгвостилістика. Лексична семантика. Фразеологія. (с. 271-273). Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.

3. Псурцев, Д. В. (2002). К проблеме перевода и интерпретации художественного текста: об одном критерии адекватности. Вестник МГЛУ, 463, 16-26. Сітко, А. В., Струк І. В. (2016). Адекватность і еквівалентність у перекладі мовних особливостей. Science of Europe, 10 (10), 122-126.

4. Чапек, К. (1998). Рассказы из другого кармана. Новосибирск: Новосибирская областная научная библиотека.

5. Чапек К. (1970). Оповідання з обох кишень. К.: Дніпро. Швейцер, А. Д. (1988). Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. Москва: Наука.

6. Шевцова, О. (2012). Співвідношення перекладознав- чих феноменів «адекватність» та «еквівалентність». Мовні і концептуальні картини світу, 42. Capek, K. (1993). Povidky z druhй kapsy. Praha: Ceskoslovensky spisovatel.

Размещено на Allbest.ru