Мовна економія в німецькій мові на прикладах складних i скорочених слів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовна економія в німецькій мові на прикладах складних i скорочених слів

Нежива Ольга

У статті розглядається особливості формування і розвитку мовної економії в німецькій мові. Своє безпосереднє вираження тенденція до економії знаходить у співвідношенні вживаних мовних засобів до об'єму інформації. Тому й відправним пунктом дослідження економії в даному випадку є посилання на те, що словоскладання і утворення скорочених слів є важливими засобами мовної економії. Таким чином, автор у цій роботі приділяє увагу таким способам словотворення як утворення складних і скорочених слів, які проявляють тенденцію до економії з тим аби виділити чіткі моделі їх утворення. У статті виділяється такі класифікації як семантико-синтаксична, структурна та морфологічна.

Ключові слова: мовна економія, слово, складне слово, мова, німецька мова.

Аннотация

Языковой экономии в немецком языке на примере сложной и сокращенных слов

О. Нежива

В статье рассматривается особенности формирования и развития языковой экономии в немецком языке. Свое непосредственное выражение тенденция к экономии находит в соотношении применяемых языковых средств к объему информации. Поэтому и отправным пунктом исследования экономии в данном случае является ссылка на то, что словосложение и образования сокращенных слов является важным средством языковой экономии. Таким образом, автор в этой работе уделяет внимание таким способам словообразования как образование сложных и сокращенных слов, которые проявляют тенденцию к экономии с тем чтобы выделить четкие модели их образования. В статье выделяется такие классификации как семантико-синтаксическая, структурная и морфологическая.

Ключевые слова: языковая экономия, слово, сложное слово, язык, немецкий язык.

Annotation

language economy in german by examples of complex and short words

О. Nezhyva

The article deals with features of formation and development of language economy in German. The direct tendency to save is directly expressed in the ratio of the used linguistic means to the volume of information. Therefore, the starting point of the study of economics in this case is the reference to the fact that word formation and the formation of short words are important means of linguistic economy. Thus, in this work, the author pays attention to such ways of word formation as the formation of complex and short words, which tend to be economical in order to distinguish clear models of their formation. The article distinguishes such classifications as semantic-syntactic, structural and morphological.

Key words: language economy, word, complex word, language, German.

Language economy in German by examples of complex and short words

О. Nezhyva

The article deals with features of formation and development of language economy in German. The direct tendency to save is directly expressed in the ratio of the used linguistic means to the volume of information. According to the conditions of internationalization of the world space, political, economic and cultural rapprochement of the countries, the only European educational space emerged. Furthermore, it consists of 47 countries of Europe. Accordingly, the process of European integration every time has a significant impact on all spheres of society, and linguistics has not bypassed it. After all, this in turn is associated with the emergence of new concepts, objects, phenomena that are reflected in the language. Therefore, the language is constantly in the stage of active formation and therefore it is of interest to study its linguistic features, especially in the field of functioning.

Therefore, the starting point of the study of economy in this case is the reference to the fact that word formation and the formation of short words are important means of linguistic economy. Thus, in this work, the author pays attention to such ways of word formation as the formation of complex and short words, which tend to be economical in order to distinguish clear models of their formation. The article distinguishes such classifications as semantic-syntactic, structural and morphological.

The study found that the language savings in complex and short words are manifested, first, at the level of linearity, and secondly, at the level of graphic and phonetic representation.

It should be noted that this saving is seen as a person's desire to improve language forms in the face of simplification. It is most clearly observed in scientific and technical texts, where there are so many complex and short words. It is in the field of technology that information is to be summarized as clearly as possible. In addition, with the increasing influx of information, developments in all spheres of society, greater preference is given to optimal communication, linguistic quality, conciseness (the choice of a shorter version of several that indicate the same semantic content), the structural simplicity that we observe in composition short words.

However, it should be remembered that the limit of manifestation of this tendency in the language improvement is the boundary to which its communicative suitability is preserved in the conditions of the most rational and economical selection of the means of communication really needed for the purposes of communication.

Вступ

Характерною рисою ХХІ століття є високий рівень розвитку всіх сфер діяльності людини. Адже процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше галузі життєдіяльності людини. Оскільки в умовах інтернаціоналізації світового простору, політичного, економічного і культурного зближення країн виник єдиний Європейський освітній простір, до якого приєдналися вже 47 країн Європи. Відповідно до цього, процес європейської інтеграції щоразу помітніше впливає на всі сфери життя суспільства, не оминув він і мовознавство. Адже це в свою чергу пов'язане з виникненням нових понять, предметів, явищ, які знаходять своє відображення у мові. Отже, мова постійно знаходиться в стадії активного формування і тому викликає інтерес дослідження її лінгвістичних особливостей, а особливо в області функціонування.

Метою даної роботи є вивчення мовної економії у німецькій мові на прикладах складних і скорочених слів. Враховуючи поставлену мету, робота передбачає вирішення конкретних завдань:

1) визначити, що являє собою складне та скорочене слово;

2) виділити семантичну типологію других компонентів даних складних слів;

3) описати структурно-семантичні особливості складних слів;

4) виділити основні словотвірні моделі;

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Поставлену проблему не можна в цілому охарактеризувати як зовсім нову. Питання словотвору розглядалися у роботах багатьох дослідників. Однак в центрі їхньої уваги стояли, головним чином, власне проблеми словотвору без обліку тенденції до економії. Тим часом, дана тенденція обумовлює у відомій мірі, як існування конкретних моделей, так і їхню постійну появу для забезпечення функціонування механізму словотвору.

Інтерес до тенденції надлишкових мовних засобів проявлявся багатьма лінгвістами серед яких Р.А. Будагов, Є.В. Гулига, Н.Г. Іщенко, О.В. Стрельнікова, О.В. Слаба, Є.В. Розен та інші. Однак економія в області словотвору більшістю дослідників тільки констатується, а основну увагу звертають на економію у синтаксисі чи фонетиці.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що у вітчизняному мовознавстві питанню тенденції до економії приділяється ще дуже мало уваги : спеціальних досліджень у мові не проводилося, а число робіт де вона розглядається, обмежене.

У відповідності з завданнями дослідження у роботі використовуються наступні методи:

метод компонентного аналізу - при описі семантичних особливостей слів;

метод лінгвістичного опису - при інвентаризації моделей і засобів словотвору і побудованих з їхньою допомогою слів;

метод трансформацій - під час перекладу складних і скорочених слів.

Основними способами словотвору у німецькій мові є: безафіксний словотвір, афіксний словотвір, утворення складних і скорочених слів. Але надалі в цій роботі приділятиметься увага двом останнім способам словотворення, які проявляють тенденцію до економії з тим аби виділити чіткі моделі їх утворення.

Характерною рисою майже всіх досліджень тенденції до економії є розгляд останньої, як одного з основних законів розвитку мови, який обумовленими різними прагненнями людини до удосконалення мовних форм убік їхнього спрощення, що вимагає мінімальної затрати розумової і фізичної енергії при обміні інформацією.

Принцип економії у мові є одним із проявів інстинкту самозбереження. Це своєрідна реакція проти надмірної затрати фізіологічних зусиль, проти різних незручностей, які затрудняють роботу пам'яті, здійснення деяких функцій головного мозку, пов'язаних з виробленням та сприйняттям мовлення. Тому заперечення ролі принципу економії у мові рівносильне запереченню всіх захисних функцій організму людини (Іщенко 2000, 95). Велике значення принципу економії у мові надавав І. А. Бодуен де Куртене. Життя мови є безперервною органічною роботою, а в органічній роботі можна помітити прагнення до економії сил, прагнення до доцільності зусиль і рухів, прагнення до вигоди (Бодуен 1963, 226).

Отже, тенденція до економії відіграє значну роль в удосконалюванні мовних форм шляхом їхньої уніфікації, створення форм більш коротших у лінійному плані, але не за рахунок інформаційності, і найкращим тому доказом є утворення складних та скорочених слів (Стрельнікова 2010, 11). Наприклад: die Vierzimmerwohnung - чотирьохкімнатна квартира, це слово коротше у лінійному плані за свою синтаксичну групу ( die Wohnung, die vier Zimmer hat ).

Правильним є твердження про те, що тенденція до економії найбільш яскраво проявляється в тих випадках, коли ми маємо екстралінгвістичні фактори мовного спілкування. Саме семантика слів з компресією інформації залежить від екстралінгвістичних факторів і лежить поза структурою самого слова ( Розен 2000, 4 ) (Наприклад: die Flьsterware ). Значення даного слова не можна встановити із його складових чи шляхом трансформації його в синтаксичну групу, яка складається лише із складових. Семантична картина даного слова може прояснитися лише на базі сконструйованої синтаксичної групи: «eine Ware, von deren Vorhandensein im Geschдft dem Kunden - товари про наявність яких покупцям оголошують у магазині». У даному випадку економія полягає в компресії інформації цілої розгорнутої синтаксичної групи в одному слові. Аналогічну характеристику мають і деякі прикметники з основними компонентами : -festi, -fertig,, -sicher,, -freudig, -echt, - frisch, -faul та інші, семантична мотивованість яких лежить поза структурою слова

(Наприклад: schlьsselfertig). Це слово має значення яке базується на синтаксичній групі широкого лексичного наповнення, в яку компоненти словоскладу входять як мінімальні носії інформації в ряді інших лексичних одиниць, які складають синтаксичну групу: «еіп fertiggebautes Haus, dessen Schlьssel den kьnftigen Einwohner zu geben sind - збудований будинок, ключі від якого мають бути віддані пожильцям». Таким чином складні прикметники цього типу являють собою результат прояву тенденції до економії на різних рівнях, але найбільше на рівні компресії змісту синтаксичної групи великої лінійності в одному слові.

Найяскравішим прикладом економії надлишкових мовних засобів є скорочення. Вони складаються з початкових літер, або складів слів, які утворюють їх повну синтаксичну групу, але незважаючи на це, значення їх не змінюється. (Наприклад: IVBH - iMer-nationale Vereinigung fьr Brьcken- und Hochbau - Міжнародна асоціація будівництва мостів і збірних конструкцій). Економія у даному випадку проявляється на рівні лінійності, так як воно коротше за свою синтаксичну групу, так і на рівні графічної і фонетичної репрезентації, адже для написання цього слова використовується лише чотири літри, а для вимовлення докладаються невеликі фізичні зусилля.

Отже, своє безпосереднє вираження тенденція до економії знаходить у співвідношенні вживаних мовних засобів до об'єму інформації. Тому й відправним пунктом дослідження економії в даному випадку є посилання на те, що словоскладання і утворення скорочених слів є важливими засобами мовної економії.

Ця економія у складних і скорочених словах проявляється, у першу чергу, на рівні лінійності, по-друге, на рівні конотації та денотації, по- третє, на рівні графічної і фонетичної репрезентації. Необхідно враховувати, що тенденція до економії - це не закон мови, а те що, остання. перш за все, залежить від потреб у цьому носіїв мови (Розен 2000, 126).

Розглянемо більш детально, що собою являє складне слово. Словоскладання є одним з найбільш продуктивних способів словотвору у сучасній німецькій мові і відіграє дуже важливу роль в утворенні нових слів і економії мовних засобів. Під словоскладанням розуміється складання (конструкція) з двох і більше словотворчих вільних морфем в одне структурно- семантичне ціле (Кирилюк 2010, 56).

Компонентами цілого можуть бути з одного боку, складання двох і більше морфем-коренів, або основ (наприклад: der Welthandel - світова торгівля), з іншого боку, компонентами конструкції складного слова можуть бути з'єднання морфем, які в свою чергу є конструкціями інших морфем - повноправних (вільних) і службових - основ і афіксів (наприклад: die Wдrmebelьftung - тепловентиляція, warm - теплий, die Wдrme - тепло, це слово є продуктом імпліцитного словотворення при взаємодії з афіксацією, тобто, утворене за допомогою суфікса - «е». Другим компонентом цієї конструкції є з 'єднання двох- морфем - вільної «die Luft - повітря», в якій відбулася зміна кореневої голосної «и» на «ь» та службового суфікса - «mg»).

Нове слово отримує, таким чином, нову словотворчу структуру і новий семантичний зміст. Нова лексична одиниця отримує також певну фонетичну, стилістичну і естетичну характеристику, що як правило, повинно розглядатися в сукупності, у певній практичній ситуації.

3 структурного погляду нове складне слово є одним цілим, конструкцією з кількох компонентів, що підлягає одній морфологічній відміні та одним синтаксичним функціям. Складне слово, як єдине структурне ціле, поділяється на дві частини: на означальну частину (das Bestimmungswort - означальне слово) і основну частину (das Grundwort - основне слово) (Юнг 1996, 397). Означальна частина, тобто перший компонент, як правило, визначає основну частину, тобто другий компонент. Основна частина в свою чергу обумовлює граматичну характеристику всього слова. Кожна з названих частин може охоплювати одну, або більше основ, які також можуть мати один і більше афіксів (наприклад: Wechselstrom rundfunkempfдnger - радіоприймач змінного струму).У даному випадку означальне слово складається з двох компонентів «Wechsel» і «strom» і основне також з двох компонентів «rundfunk» і «empfдnger».

3 семантичного погляду в складному слові всі його частини можуть «знаходити опору» в самостійних лексемах (Кирпиченко 2016, 44). Наприклад, візьмемо слово der Wechselkurs, яке перекладається як курс обміну валют. Значення цього іменника пов'язане як зі значенням слова «wechseln», так і зі значенням слова «Kurs». У багатьох випадків один із компонентів, або все слово у цілому піддається значному переосмисленню, що у значній мірі затемнює його семантичну мотивованість (наприклад: stockfinster - дуже темний, teilnehmen - приймати участь). Таким чином, складним словам притаманна одна спільна семантична риса: перший компонент конкретизує, звужує значення другого, а значення другого компоненту ширше, за значення складного слова в цілому.

3 фонетичного погляду складне слово вимагає відповідного наголошення на його частинах, що ускладнюється у зв'язку з наявністю декількох компонентів, тому слово має два, або декілька наголосів. Розрізняють головний наголос, який падає на означальне слово, тобто на перше (die Hauptbetonung) та другорядний наголос (die Nebenbetonung), який падає на основне слово. За наявності в складних словах складних компонентів умовне наголошення ускладнюється. Головний наголос падає зазвичай на перший наголошений склад, другий по силі наголосу - на останній наголошений слад у тому випадку, якщо перший компонент складається з двох частин, і на передостанній, якщо складним є другий компонент (Кирпиченко 2016, 44).

3 стилістичного погляду складне слово можна розглядати як невід'ємний компонент речення і тексту, у якому воно оптимально і доцільно використовується, або може бути використаним. Це питання є особливо важливим, якщо враховувати ту обставину, що складне слово, як і просте слово підлягає у багатьох випадках полісемії, омонімії та ін. На стилістичну характеристику складного слова впливають також такі фактори, як своєрідність наукового жанру, в якому вживається дане слово, цілеспрямування тексту чи бесіди, своєрідність стилю автора та інші (Юнг 1996, 382).

Отже, складне слово є одиницею мови, складові частини якої спираються на самостійні лексеми-слова, які зв'язані один з одним згідно чітко визначеним словотвірним моделям і утворюють монолітну, хоча і складну основу. Ця основа має обмежене поле значень і конкретну граматичну характеристику

Відповідно до опрацьованого матеріалу, ми можемо виділити такі класифікації складних слів як:

1. Семантико-синтаксична класифікація.

Ця класифікація базується на відношеннях між компонентами, які знаходять «опору» у відношеннях між частинами синтаксичних сполучень. На основі відношень між компонентами складні слова поділяються на детермінативні (визначально-підрядні), копулятивні (сурядні) та складно-синтаксичні слова (Іщенко 2000, 100).

Дана класифікація складається з таких підгруп як:

Детермінативні складні слова по характеру відношень між членами співвідносні з іменниковими та дієслівними словосполученнями, оскільки їх другий компонент уточнюється (визначається, доповнюється) першим компонентом (наприклад: die Energieeinsatz - споживання енергії, achtgeben - звертати увагу, der Schiebekontakt - рухомий контакт).

Копулятивні складні слова складаються із двох і більше семантично рівноправних компонентів і можуть бути співставлені з словесними рядами (наприклад: Strichtpunkt - крапка з комою). У даному випадку між компонентами існує з'єднувальний зв'язок, який виражається в словарному ряді сполучником - «und».

Синтаксичні сполучення - це слова, які отримали конкретну граматичну форму і перетворилися на ту чи іншу частину мови, незалежно від того, до якої частини мови належить їх останній компонент (Іщенко 2000, 100).

До цього типу відносять:

а) імперативні іменники, які утворилися по моделі стійких наказових речень (наприклад: das Vergissmeinnicht - незабудка, der Springinsfeld - вітрогін та ін.);

б) адвербіалізовані словосполучення різних типів (наприклад: теіпstentiels- здебільшого,переважно; і jederzeit - у будь-який час, завжди);

в) субстантиновані та адвербіалізовані сполучникові групи (наприклад: wдrenddessen - тимчасом, між тим; insbesondere - особливо; zuletzt - напослідок, в кінці кінців). Умови наголошування їх не підпорядковуються чітким нормам.

2. Структурна класифікація. По своїй структурі складні слова діляться на два основних види: слова, які можна розглядати як складання основ, тобто словосполучення та зсуви. Перші в свою чергу діляться на повноскладові словосполучення entliche-echte Zusammensetzungen) та неповноскладові словосполучення (uneigentliche- unechte Zusammensetzungen) (Стрельнікова 2010, 31).

Словосполучення - це певним чином написані слова - групи слів. Процес словосполучення полягає у тому, що нові слова утворюються шляхом сполучення двох чи декількох морфем, які будують одну структурно-семантичну конструкцію. Компонентами такої конструкції можуть бути різні частини мови, як відмінювані, так і невідмінювані (Стрельнікова 2010, 27). Для прикладу візьмемо слова як: der Baukombinat - будівельний комбінат, die Ausgleichvorrichtung - пневматично вірівнюючий пристрій. Інакше кажучи, це сполучення різних частин мови, що у своїй сукупності виражають певне поняття, інколи забарвлене емоційно.

Як сказано вище розрізняють повноскладові та неповноскладові сполучення. До повноскла- дових сполучень відносять складні слова, які являють собою безпосереднє складання основ (наприклад: die Kaufkraft - купівельна спроможність, die Arbeitteilung - поділ праці, die Zerfalleraktion - реакція розпаду), до неповноскладових - слова зі з'єднувальними елементами такими як «-(е)э», «-(е)п» (наприклад: die Ernдhrungsindustrie-харчова промисловість, die Produktionsverlagerung - переміщення виробництва). З'єднувальні елементи по своєму походженню є закінченнями родового відмінку однини. Однак у сучасній німецькій мові ці з'єднувальні елементи фактично не виконують семантико-граматичної функції оформлювача родового відмінку, так як у багатьох випадках їх поява, або відсутність не може бути пояснена значенням сполучення та характером основ. Використання з'єднувальних елементів визначається в основному встановленими у мові традиціями, але й частково фонетико-графічним фактором: з'єднувальний елемент полегшує вимовлення та читання слова.

Зсув - це складне слово, морфолого-синтаксичне оформлення якого співпадає з оформленням синтаксичного сполучення того чи іншого типу у сучасній мові (Стрельнікова 2010, 31).

Для зсувів характерною є наявність, в якості компонентів, словоформ, а не лексичних основ, що є не єдиною ознакою зсуву. Наступними двома обов'язковими ознаками слід вважати такий порядок розташування компонентів і такі відношення між ними, які б формально відповідали порядку послідовності та відношень між собою членів відповідного синтаксичного сполучення (Юнг 1996, 401). Наприклад: в дієслові zugrundelegen перший компонент являє собою сполучникову групу з іменною частиною, яка оформлена флексією давального відмінку, а слово в цілому по своєму оформленню відповідає дієслову з обставиною.

Іноді дуже важко провести межу між зсувом визначального типу та стійким словосполученням, особливо коли мова йде про складне дієслово.

Виходячи з вищеназваних критеріїв, до категорії «зсувів» у сучасній німецькій мові відносять:

визначальні складні іменники з першим компонентом словоформою прикметника (die Krauseminze - м 'ята курчава, der Querschnit - поперечний розріз);

визначальні складні прикметники з прислівниковим першим компонентом ( wohlklingend - милозвучний, ferngesteuert - з дистанційним управлінням);

сурядні складні іменники і прикметники (schwarzweiЯ - чорнобілий; die Hemdhose - комбінація) ;

імперативні іменники (das VergiЯmeinnicht - незабудка);

складні дієслова (haushalten - вести господарство);

складні прислівники ^єШєМєіЬ - переважно, wдrenddessen - тим часом); складні числівники (fьnfzehn, dreiundzwanzig).

Словосполучення і словозсунення є видами словоскладання і мають багато спільного між собою. У кожному випадку ці способи словотворення у своїх як продуктивних, так і малопродуктивних функціях, грунтуються на можливостях побудови нових лексичних одиниць з відповідною структурно-семантичною специфікою, відповідною фонетичною, стилістичною і естетичною характеристиками.

3. Морфологічна класифікація. Зазвичай для опису складних слів виходять із їх приналежності до тієї чи іншої частини мови, тобто з морфологічної класифікації. Кожний з цих типів має свої специфічні особливості. Ця кваліфікація має наступні підпункти такі як:

Складні іменники. У складі складних іменників виділяють слова всіх трьох семантико-синтаксичних типів, а саме: визначально-підрядні, сурядні, складносинтаксичні слова, але найбільш продуктивні і чисельні перші.

Першим компонентом визначальних складних іменників можуть виступати основи (словоформи) різних частин мови:

Sub.+Sub. (der Tonbetun - глинобетон, der Sдurerest - кислотний залишок, die Holzkonstruktion - деревяна конструкція);

Аdj. + Sub. (der Kleinbetrieb - привід малої потужності, das Langloch - глибока скважина , das Niedrigwasser - мала кількість води);

Verb+Sub. (der Lenkrolle - направляючий каток, die Trennflдche - поверхня розрізу, der Laufwiderstand - опір руху);

Zahl. + Sub. (der Zweikampf - поєдинок);

Аdv.+Sub. (die Mehrelektrodenrцhre - бага- тоелектродна лампа, die Zusammenarbeit- спільна робота, die AuЯenantenne - зовнішня антена).

Найбільш продуктивною моделлю є «Sub + Sub». У німецькій літературі існує необмежена кількість варіантів утворення складних слів по цій моделі. Ці слова настільки поширені та різноманітні за значенням, стилістичним забарвленням та вживанням, що розділити їх по семантичним групам не можливо. Перший компонент зазвичай виражає ту чи іншу ознаку предмета або явища:

відношення приналежності (das Vaterhaus - будинок батька);

носія ознаки (dieFrauenschцnheit-жіноча краса);

суб'єкт дії (die Laternenschein - світло ліхтаря, die AnlaЯgerдt - пусковий агрегат, die Kьhlflьssigkeit - охолоджуюча речовина);

об'єкт дії (die Kindererziehung - виховання дітей);

матеріал або речовину (das Weizenbrot - пшеничний хліб);

відношення до часу (dieJulihitze - червнева спека).

З точки зору структурної класифікації складні іменники можуть бути повноскладовими, неповноскладовими сполученнями та зсувами. Визначальні складні іменники у більшості випадків являються повноскладовими і неповноскладними сполученнями. Зсуви зустрічаються значно рідше і представлені моделями атрибутивних груп, з першим компонентом словоформою прикметника.

Складні прикметники. У складних прикметниках першим компонентом також можуть виступати різні частини мови:

Sub.+Adj. (wasserdicht - непромокаючий, luftdurchlдssig - повітронепроникний , klimabestдndig - атмосферостійкий);

Verb+Adj. (treffsicher- точний, вірний, merkwьrdig - дивовижний );

Adv.+Adj. (hochindustriell - високоіндустрі- альний);

Adj.+Раrtizip 1 (schnelhдrtend - швидкозагу- саючий, feuerhemmend - вогнетривкий, linksdrehend - з лівостороннім обертанням);

Adj+Раrtizip 2 (faserverstдrkt - укріплений волокнами, kaltgewalzt - холоднокатаний, nassgeschliffen - шліфування з охолодженням).

Sub+Раrtizip 2 (тоtorangetrieben - з приводом від двигуна, handbetдtigt - з ручним керуванням, transistorbestьckt - на транзисторах).

Складні дієслова. Першим компонентом складних дієслів можуть бути:

нульові форми іменників ( haushalent - вести господарствo, achtgeben - звертати увагу, standhalten - витримувати);

сполучникові групи (ьberhandnehmen - брати гору, зростати, zugutekommen - бути корисним, zunichtekommen - знищувати);

іменні форми дієслів (інфінітив) (kennenlernen - знайомитися, stehenbleiben - зупинятися);

скорочені форми прикметників та співпадаючі з ними прислівникові форми (freisprechen - виправдовувати, ьbrigbleiben - залишатися, fernhalten - утримувати, уберігати);

прислівники (zusammennehmen - збирати, vorbeigehen - проходити мимо).

До складних дієслів застосовуються ті ж правила, що й до дієслів з відокремлюваними префіксами ( Корягіна 2012, 48). Наприклад, якщо складне дієслово є присудком у простому реченні, то його складові частини займають у реченні друге і останнє місце (наприклад: die Erdsicht ging ... verloren - земля зникла з поля зору).

При розгляді скорочень ми виходимо з того, що останні є мовною реальністю, а причина їх виникнення і вживання полягає в прагненні користуватися мовою «більш раціональніше» (Юнг 1996, 426).

Отже, скорочення є ще одним важливим засобом економії мовних засобів, які зустрічаються у різних стилях мови і співіснують з вже «признаними» одиницями - повними словами.

Насиченість мов скороченнями, як загальновживаними словами, словосполученнями і групами слів, так і спеціальними словами та позначеннями зрізних галузей науки сприяє, з одного боку, структурній стислості і лаконічності мови, а з іншого боку є серйозною перепоною на шляху до розуміння тексту (Іщенко 2000, 68). По-перше, більшість скорочень, що вживаються в галузі науки і техніки, неохоплені загальними і навіть спеціальними словниками. По-друге, одні й ті ж скорочення можуть виражати різні слова і поняття (наприклад: BDA -- Bund der Deutschen Architekten - спілка німецьких архітекторів; Bundesvereinigung der deutschen Architsverbдnde - федеральне об'єднання спілок німецьких працедавців).

Таким чином, скорочення слів, словосполук, словоскладів і груп слів є дуже поширеним явищем у сучасній німецькій мові. Вони поповнюються і надалі новими формами, відповідно до розвитку мови, до її функціональної ролі у різних сферах. Скорочення представлені наступними генетичними типами слів:

1. Kонтрактури - це скорочення, які виникли внаслідок скорочення будь-якої частини слова чи групи слів (наприклад: Repro[duktion] - репродукція, kombinierter] Wagen - комбі).

Контрактури у свою чергу поділяються на:

ініціальні контрактури (наприклад^шЦїїт]- діафільм, Tacho[meter] - спідометр).

фінальні контрактури - скорочення початку слова (наприклад: [Schal]platte - грампластинка, [BЬd]schirm - екран, [Ton]band - ферромаг- нітна плівка). Значно рідше опускається центральна частина слова у контрактурах (наприклад: Alko[hol]test - тест на наявність алкоголю в організмі).

2. Складові абревіатури - це слова, які виникли внаслідок скорочення компонентів вихідного слова, або кожного компоненту словосполучення до розмірів першого складу. Це в основному назви фірмових виробів та самих фірм і організацій (наприкладі: Kripo-Kriminalpolizei - кримінальна поліція, Hanomag - Hannoversche Maschinenbau Aktiengeselschaft - машинобудівне акціонерне товариство Ганновера).

3. Акроніми - це слова, які виникли внаслідок скорочення написання слова, або словосполучення до першої літери кореня слова (наприклад: EDV- Elektronen Daten Verarbeitung - електронна обробка даних). Акроніми можуть зустрічатися у вигляді літерних (наприклад: NPT - Nationalpreistдger - лауреат національної премії) і змішаних абревіатур (наприклад: V-Мапп - Verbindungsmann- зв`язковий).

Таким чином, у сучасній німецькій мові словоскорочення є дуже поширеним явищем , яке відіграє важливу роль у спілкуванні людей і економії надлишкових мовних засобів.

мовний економія німецькій словоскладання

Висновок

В даній роботі розглянута проблема мовної економії у німецькій мові на прикладі складних та скорочених слів та зроблена спроба більш чітко виділити їх словотвірні моделі. Під час дослідження було встановлено, що мовна економія в складних і скорочених словах проявляється, по-перше, на рівні лінійності, по-друге, на рівні графічної і фонетичної репрезентації.

Слід зазначити, що ця економія розглядається як прагнення людини до удосконалення мовних форм убік їхнього спрощення. Найбільш яскраво вона спостерігається у науково-технічних текстах, де так багато складних і скорочених слів. Саме у сфері техніки необхідно, щоб інформація була викладена найбільш коротко і зрозуміло. Крім того, із все більшим напливом інформації, розвитком у всіх сферах суспільства, віддають більшу перевагу оптимальній комунікації, мовній якості, лаконічності (вибору коротшого варіанту з низки декількох, що вказують на однаковий семантичний зміст), структурній спрощеності, що ми спостерігаємо у складних та скорочених словах.

Проте потрібно пам'ятати, що межею прояву цієї тенденції в удосконалюванні мови є той рубіж, до якого зберігається її комунікативна придатність за умов найбільш раціонального й економного добору дійсно необхідних для цілей спілкування засобів.

Список використаної літератури

1. Бодуэн де Куртенэ И.А. (1963): Вспомогательный международный язык. Избранные труды: В 2 тт. Москва. Т. 2.

2. Ищенко Н.Г. (2000): Словообразовательная синонимия в современном немецком языке. Киев.

3. Кирилюк М. (2010): Інновації в лексиці німецької мови початку ХХІ ст. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство) : у 5 ч. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. Вип. 89 (3). С. 53-57.

4. Кирпиченко О. Е. (2016): Інновації у словниковому складі німецької мови Держава та регіони Серія: Гуманітарні науки. № 1-2 С. 44-45.

5. Корягіна А.Ю. (2012): Вимовна норма. Варіативність як головна її ознака (на матеріалі німецької мови). Наукові праці. Філологія. Мовознавство. Вип. 183. Т. 195. С. 45-49.

6. Нежива О.М. (2012): Відображення якості освіти у сучасній Німеччині: соціально-філософський аналіз. Наукові записки КУТЕП. Київ. Вип. 13. С. 98-107.

7. Нежива О.М. (2017): Міжкультурна комунікація як один із кроків успішної професійної діяльності. Стратегії міжкультурної комунікації в мовній освіті сучасного ВНЗ: зб. матер. III міжнародної науково-практичної конференції. К.: КНЕУ, 2017. С. 173-175.

8. Прищепа В.Є. (2004): Дієслівні компресиви в сучасній німецькій мові як прояв лінгвістичної економії [online]. [cit. 10. 5. 2019].

9. Розен Е.В. (2000): На пороге ХХІ века. Новые слова и словосочетания в немецком языке. Москва: Менеджер.

10. Слаба О.В. (2014): Актуальні проблеми розвитку неологічної лексики в сучасній німецькій мові. Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 29. С. 110-114.

11. Стрельнікова О.В. (2010): Економія і варіативність як мовні константи. Чернівці: Національний університет імені Юрія Федьковича,.

12. Юнг Г. (1996): Граматика немецкого язика. Москва.

13. Duden (2007): Das Herkunftswцrterbuch: Etymologie der deutschen Sprache. 4. Auflage. Beltz: Weinheim.

14. Herberg D. (2002): Neologismen in der deutschen Gegenwartssprache. Probleme ihrer Erfassung und Beschreibung. Deutsch als Fremdsprache. Leipzig. № 4. S. 195-200.

15. Keller A.J. (1993): Kleines padagogisches Wцrterbuch. Grundbegriffe-Praxisorientierungen- Reformideen. Freiburg; Basel; Wien: Herder.

16. Nezhyva O. (2015): Higher education system in modern Germany: social-philosophical analysis. Future Human Image. №2 (5). Kyiv. pp. 164-170.

17. Seitz K.(2002): Bildung in der Weltgesellschaft. Frankfurt a. M.

18. Wahrig G. (2001): Deutsches Wцrterbuch. Mit einem «Lexikon der deutschen Sprachlehre». Guterslon; Munchen: Bertelsmann Lexikon Verlag.

Размещено на Allbest.ru

...