Роль інтернаціональної лексики при опануванні української мови іноземцями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інтернаціональної лексики при опануванні української мови іноземцями

Інна Линчак

ННЦ “Інститут біології та медицини ” Київського національного університету імені Тараса Шевченка кафедра мовної підготовки

У статті аналізується специфіка і лінгводидактичний потенціал інтернаціоналізмів у практиці викладання української мови як іноземної студентам початкового рівня, що навчаються за англомовною програмою. Автор окреслює зміст поняття “інтернаціональна лексика” й описує типи інтернаціональних одиниць, які доречно використовувати на початковому етапі вивчення УМІ; виявляє потенційні можливості цього класу слів при формуванні різноманітних мовних навичок (лексичних, фонетичних, граматичних); обґрунтовує тезу про те, що інтернаціоналізми є засобом інтенсифікації й оптимізації навчання упродовж першого року опанування української мови іноземними слухачами.

Ключові слова: українська мова як іноземна (УМІ), інтернаціоналізм, потенційний словник, інтерференція, початковий етап.

THE ROLE OF INTERNATIONAL VOCABULARY INSTUDIES OF THE UKRAINIAN LANGUAGE BY FOREIGNERS

Inna Lynchak

The ESC “Institute of Biology and Medicine”

of Taras Shevchenko National University of Kyiv

the Department of Language Training

The article analyzes the specifics and lingvo-didactic potential of internationalisms in the practice of teaching Ukrainian as a foreign language for beginners studying in the English language program. As a result of the research, the author concludes that the use of internationalisms at the beginning of studying UFL is an effective way in the formation of lexical, phonetic, grammatical language skills and, consequently, the communicative competence of foreign communicants in general.

First of all, the researcher defines the meaning of the term «international vocabulary», describes the types of international units and notes that only absolute full and partial (with the same key meaning) internationalisms are suitable for the methodology of teaching the Ukrainian language at the initial stage. Other interlexemes that have a relatively identical phonetic-morphological (sound and / or graphic) structure, but different semantics, cannot be effectively used in teaching vocabulary in a foreign audience. In linguistics such words are called «false friends of a translator».

A large number of international word sare indispensable in the first year of study of various lexical topics such as “University”, “City”, “Professions”, “Food”, “Sports” and so on. The author recommends to present this layer of vocabulary, organized into certain thematic and lexical-semantic groups with consistency, systematic approach, based on the communicative expediency of its use in a particular context.

When teaching the Ukrainian alphabet, acquainting students with the graphic, phonetic and orthographic specifics of the Ukrainian language, developing skills of correct pronunciation and reading, the teacher can use international words as an illustrative material. This allows not only to compare interlexemes in the target (Ukrainian) language and the intermediary language (English), but also to establish associations between familiar and unfamiliar phonetic symbols and their combinations that form the words of the Ukrainian languageand to accelerate the use of these words in the lexicon of foreign students.

The use of international vocabulary in the study of first grammatical topics allows the teacher to get foreign students acquainted with the grammatical material of the Ukrainian language without overloading the lesson with new vocabulary.

However, it should be noted that in order to ensure the educational goals of UFL, internationalisms require close attention from the teacher to avoid interference.

Key words: Ukrainian as a foreign language (UFL), internationalism, potential vocabulary, interference, initial stage.

Постановка проблеми

Лексика будь-якої мови є найбільш масивним і відкритим рівнем мовної системи, а лексична семантика вважається однією з найскладніших ділянок для лінгвістичного опису. У зв'язку з цим формування лексичних навичок у методиці навчання мови є хоч і непростим, але достатньо важливим процесом, адже без певного запасу слів, принаймні мінімального, неможливо опанувати мову загалом.

За підрахунками О.М. Баришникової та Д.В. Кажуро, “у кожному з державних лексичних мінімумів з російської мови як іноземної (для рівнів А1, А2, В1, В2) незалежно від етапу навчання й обсягу словника частка інтернаціональної лексики стабільно складає 18% від загальної кількості слів” [2:166].

Такі статистичні дані дозволяють розглядати інтернаціоналізми як ресурс, на який може спиратися й викладач української мови для збагачення лексикону і розвитку супутніх мовних навичок інокомунікантів, що на початковому етапі є методично виправданим, оскільки пришвидшує подолання мовного бар'єра і дозволяє розпочати комунікацію нерідною мовою. інтернаціональна лексика українська мова

Очевидно, що представники різних мовних аудиторій володіють не однаковим багажем знань інтернаціональної лексики. Так, наприклад, у китайській мові, яка є мовою “ізолюючого типу з унікальною фонетикою, ієрогліфічною писемністю і структурними особливостями, що перешкоджають проникненню в неї іншомовних елементів”, дослідники відзначають фактичну відсутність інтернаціоналізмів [7 : 188-189]. Але з огляду на роль англійської мови у світі, яка претендує на статус глобальної, і факт вільного володіння нею діловими людьми, сучасною молоддю, що здобуває освіту за кордоном, більшість загальновживаних інтернаціональних одиниць виявляються відомими носіям різних мов світу.

Аналіз досліджень

Інтернаціональна лексика та її значення у практиці викладання іноземних мов неодноразово були об'єктом дослідження в науковій літературі.

Так, цьому аспекту присвячено статті російських лінгвістів і методистів- практиків Є. І. Єрьоміної (2010), Н. В. Краснокутської (2013), Ю. М. Ільїної (2017), Л. О. Артюхової (2017), О. М. Баришникової та Д. В. Кажуро (2019), М. Г. Добровольської (2020) та ін.; паралельно робилися спроби укладання словників інтернаціональної лексики (С. О. Ламзін (2007).

Проте в українській теорії і практиці викладання УМІ констатуємо брак спеціальних розвідок із вказаної проблеми, а про роль інтернаціоналізмів згадується переважно в контексті необхідності відбору лексики до підручників та навчальних посібників, визначення обсягів словника-мінімуму та шляхів наповнення потенційного словника іноземних студентів певного рівня навчання (Л.І. Селівестрова, Л.В. Даниленко, О.М. Самусенко та ін.). Чи не єдиною роботою, прицільно зосередженою на дослідженні інтернаціональної лексики як опори для розвитку мовних навичок та підвищення ефективності навчального процесу і мотивації до вивчення мови, є публікація І.М. Мікос [6 : 233-238].

Мета нашої статті полягає в дослідженні специфіки й лінгводидактичного потенціалу інтернаціоналізмів у методиці викладання української мови як іноземної студентам-інофонам першого року навчання (англомовна програма навчання).

Завдання: 1) окреслити зміст поняття “інтернаціональна лексика” й описати типи інтернаціональних одиниць, які доречно використовувати на початковому рівні вивчення УМІ; 2) дослідити потенційні можливості застосування інтернаціональної лексики в аудиторній роботі при формуванні різноманітних мовних навичок (лексичних, фонетичних, граматичних).

Виклад основного матеріалу

Хоча на сьогодні у мовознавчих студіях немає чіткого та єдиного визначення інтернаціоналізмів, словники лінгвістичних термінів, як правило, описують цей клас лексики як “слова, запозичені з тим самим значенням з одного джерела в кілька мов, які зберігають спільність семантики і фонетико- морфологічну будову” [4 : 70].

Існує декілька підходів до класифікації інтернаціоналізмів: 1) за способом та джерелом запозичення; 2) з позиції перекладача. В. В. Акуленко окремим критерієм класифікації інтернаціоналізмів визначає вмотивованість, або “внутрішню форму” знаків [1 : 47].

За способом запозичення інтернаціоналізми можна поділити на інтернаціоналізми зі спільною зовнішньою та внутрішньою формою (абсолютні) та інтернаціоналізми зі спільною лише внутрішньою формою (квазіінтернаціоналізми). За ступенем відповідності значень абсолютні інтернаціоналізми є повними чи частковими. Повні інтернаціоналізми у своїх значеннях збігаються повністю (напр.: англ. sport `спорт'; football `футбол'). Часткові інтернаціоналізми, крім одного чи кількох спільних значень, у кожній мові мають ще низку інших значень (напр.: англ. popular `популярний', `народний', `доступний', `поширений'; укр. `популярний'). Псевдоінтернаціоналізми - це семантично відмінні інтерлексеми, які або втратили своє спільне значення, або випадково збігаються за своєю зовнішньою формою (напр.: англ. complexion `колір обличчя', укр. комплекція `будова тіла') [цит. за: 3 : 128-130].

За вибором джерела запозичення інтернаціоналізми діляться залежно від етимології на інтернаціоналізми класичного походження (взяті з мертвих класичних мов - латини, давньогрецької, класичної арабської, санскриту тощо) та інтернаціоналізми національного походження (слова з живих мов, що стали інтернаціоналізмами) [3 : 128].

Щодо способів перекладу інтернаціоналізмів, то І. В. Корунець виділяє такі: буквений переклад або транслітерація (rector `ректор'), транскрибування (computer `комп'ютер'), практичне транскрибування (analysis `аналіз'), описовий переклад (robotic `схожий на робота') та переклад шляхом заміни інтернаціоналізмів синонімами (phase `період') [5 : 136-139].

Не вдаючись до поглибленого аналізу такої розгалуженої класифікації інтернаціональної лексики, зауважимо, що в аспекті методики навчання української мови на початковому етапі для перенесення лексичних навичок із рідної або засвоєної (англійської) мови в іноземну, що вивчається, придатні лише абсолютні повні і часткові (із тотожним ключовим значенням) інтернаціоналізми. Інші одиниці міжнародної лексики, що мають відносно однакову фонетико-морфологічну (звукову і / або графічну) будову, але відмінну семантику, і називаються в мовознавстві “фальшивими друзями перекладача”, залучати для навчання лексики в іноземній аудиторії неефективно, тому що вони вимагають додаткових коментарів з метою уникнення хибних асоціацій між різними мовами.

З іншого боку, інтернаціональна лексика в тематичному плані досить неоднорідна. Її основу складають терміни з різних ділянок науки і техніки, суспільно-політичного життя, економіки, літератури та мистецтва. Але значна частина слів-інтернаціоналізмів проникла в усі сфери життя і стилі мови й становить “загальновживаний пласт, що має високий індекс частотності (автор, клас, проблема, група, програма, момент, інформація, процес, проект, форма, школа, ситуація, організація тощо)” [2 : 166]. Саме цей пласт лексики інтернаціонального фонду, на думку О. М. Баришникової і Д. В. Кажуро, має стати “нетлінним” запасом слів активного типу, що “не забувається і не може перейти у пасив у зв'язку з його опануванням студентами за принципом вторинного запам'ятовування за рахунок ресурсів рідної мови. Він буде складати основу міцних лексичних навичок для іноземного мовлення” [2 : 166].

Підтримуючи наведену позицію російських дослідників, наголосимо, що загальновживаний пласт інтернаціонального фонду, який сприймається інофоном як відоме й зрозуміле в новому лексико-граматичному матеріалі, є не лише засобом швидкого поповнення словникового запасу іноземного студента та опорою й стимулятором його більш вільної комунікативної діяльності. З погляду психології, ця методика, застосована на початковому етапі опанування нерідної мови, мобілізує його здібності, знімає напругу перед вивченням незнайомого і додає впевненості у своїх силах, піднімає самооцінку, підвищує мотивацію і створює враження, що нова мова є нескладною, цікавою, а в кінці заняття студент уже дуже багато знає.

Отже, окресливши типи інтернаціональних одиниць, які доречно використовувати на початковому рівні вивчення УМІ, перейдемо до розгляду способів застосування інтернаціональної лексики в аудиторній роботі при формуванні різноманітних мовних навичок.

Насамперед зупинимося на аспекті формування лексичних навичок, що є невід'ємною складовою мовленнєвих умінь аудіювання, говоріння, читання і письма.

Очевидно, що значна кількість слів-інтернаціоналізмів є незамінною при вивченні різних лексичних тем першого року навчання: “Університет” (студент, професор, факультет, лекція, література, екзамен, тест та ін.), “Місто” (банк, театр, готель, ресторан, музей, парк, стадіон, аеропорт і т. д.), “Професії” (дипломат, директор, менеджер, економіст, біолог, архітектор, дизайнер, гід, механік тощо), “Їжа” (фрукт, суп, компот, салат, десерт, бульйон, соус, пюре, йогурт, банан і т. д.), “Спорт” (футбол, волейбол, бокс, баскетбол, гольф, теніс, дайвінг, старт, фініш, тренер, матч, гол та ін.) тощо.

Цей пласт лексики, організований у певні тематичні й лексико-семантичні групи, варто подавати послідовно, системно, виходячи з комунікативної доцільності її вживання в певному контексті. Попри це, з метою актуалізації пасивної частини словника інокомуніканта, доречно пропонувати й різноманітні вправи, побудовані на залученні механізму “мовної здогадки” та лінгвістичної ерудиції. Наприклад, при вивченні теми “Професії” слухачам початкового рівня можна загадати виконати таке завдання:

Прочитайте слова-інтернаціоналізми. Поєднайте назви професій у колонці A зі словами-асоціаціями у колонці Б.

У результаті його виконання іноземний студент не лише повторює назви професій та асоційованих із ними слів у новому графічному образі, але й усвідомлює, наскільки багато спільних інтернаціональних слів або слів з інтернаціональним коренем є в українській мові, що сприяє більш глибокому розумінню лексичної системи нової для вивчення мови та її зв'язків із системами інших мов.

З другого боку, викладач при роботі з таким лексичним матеріалом має приділяти посилену увагу уникненню семантичних розходжень у двох мовах, оскільки останнє може призвести до помилкового або неточного розуміння українських слів, тобто лексичної інтерференції.

Методика залучення інтернаціоналізмів спрацьовує не тільки в аспекті поповнення словникового запасу. Вважаємо, що лінгводидактичний потенціал цієї групи слів може бути ефективно використаний і при формуванні інших мовних навичок, зокрема фонетичних та граматичних.

Так, на перших заняттях УМІ, що мають на меті ознайомити студентів із графічною, фонетичною й орфографічною специфікою української мови, сформувати навички правильної звуковимови і читання, викладач може залучати інтернаціональні слова як ілюстративний матеріал. При подачі алфавіту нерідної мови, коли акценти максимально сфокусовані не на семантиці слова, а на відтворення звукової форми лексеми за її графічною моделлю, такий підхід виступає стимулюючою методикою, орієнтованою на позитивний й очікуваний результат. Шляхом зіставлення інтерлексем у цільовій (українській) мові і мові-посереднику (зокрема англійській) можна пришвидшити процес вивчення українських звуків та кириличного алфавіту, встановити асоціації між знайомими і незнайомими звукобуквеними символами та їх поєднаннями, які формують слова української мови, стимулювати вживання наведених лексем у лексиконі іноземних слухачів.

Аналізуючи частотність використання інтернаціоналізмів на початковому етапі опанування УМІ за матеріалами Анни Огойко (перша сотня - перша тисяча слів УМІ. - І. Линчак), алгоритм подачі алфавіту з опорою на англійську як мову- посередник в авторитетних навчальних посібниках з української мови для іноземців (Ю. Шевчук, О. Бех, Д. Мазурик та ін.), російської мови як іноземної (С. Чернишов, Т Есмантова) та виходячи з власного досвіду викладання, пропонуємо поданий нижче спосіб представлення українського алфавіту в іншомовній аудиторії (за потреби додатковим ілюстративним матеріалом виступають власні назви та екзотизми. - І. Линчак).

Український алфавіт (Ukrainian alphabet)

Підтримуючи позицію відпрацювання навичок засвоєння українських звуків і звукосполучень поетапно, групами, вважаємо доречним на кожній зі стадій цього процесу доповнювати власне український лексичний матеріал інтернаціоналізмами.

Наприклад, лише починаючи вивчення українського алфавіту з групи простих голосних та приголосних [м], [н], [д], [т], [ц], [б], [п], [в], [ф], ми вже маємо можливість залучати низку загальновідомих слів-інтернаціоналізмів для закріплення навичок їх правильної вимови, читання і написання (паб, імунітет, момент, відео, метод, томат, вино, фонтан, поні, банан, нота, вітамін, бомба, мапа, фото, медицина, піца, тема, буфет, цунамі, піаніно). Пізніше, при опрацюванні наступних груп приголосних, йотованих голосних цей перелік загальновідомих інтерлексем розширюється. Такий підхід дозволяє не лише ефективно закріплювати набуті знання, не зосереджуючи увагу іноземних студентів на осмисленні та запам'ятовуванні значень цих слів, а й вибудовувати спеціальні вправи задля контролю опанування ними акцентологічних й орфографічних умінь та навичок, відпрацювання тих чи інших труднощів.

На нашу думку, такий підхід має свої позитивні сторони. За допомогою продуманого відбору показових і практично значущих з лінгвометодичного погляду інтернаціональних одиниць, послідовної організації подачі цього матеріалу в аудиторії інокомунікантів можна домогтися досягнення високих результатів у навчанні української графіки, орфографії, фонетики й акцентуації.

Окрім того, інтернаціоналізми на початковому етапі можуть бути також опорою для опанування української граматики.

Як відомо, у методиці УМІ вивчення граматики вводиться через ситуативно- тематичну організацію навчального процесу, тобто через реалізацію в мовленні. Граматика є лише інструментом для забезпечення навчальних цілей - висловити певну думку, ідею. Однак без неї неможливо повноцінно послуговуватись іноземною мовою, тобто використовувати її як засіб спілкування.

Практика викладання української мови для іноземців окреслила коло граматичних явищ, котрі необхідно дати студентам на початковому етапі паралельно з навчанням особливостей української вимови та інтонації. Обов'язковими для вивчення є категорії істот і неістот, роду, числа і відмінка іменника; узгодження іменника з прикметником; парадигматика українського дієслова; види дієслова; граматична основа речення; порядок слів в українському реченні. Використання інтернаціональної лексики при опануванні цих перших граматичних тем дозволяє викладачеві, не перевантажуючи урок новою лексикою, знайомити іноземних студентів із матеріалом, що часто викликає чи не найбільші труднощі при вивченні української мови.

Наприклад, задля відпрацювання теми “Особові займенники” пропонуємо виконати таку вправу:

Прочитайте. Закінчіть речення, дописавши необхідний особовий займенник (ВІН, ВОНА, ВОНИ).

Модель: Хто це? - Це Антон. Хто ? - студент.

Хто це? - Це Антон. Хто він? - Він студент.

1) Хто це? - Це Тетяна і Матвій. Хто ? - менеджери.

2) Хто це? - Це Ірина. Хто ? - актриса.

3) Хто це? - Це Микола. Хто ? - музикант.

4) Хто це? - Це Петро Іванович і Олег Максимович. Хто ? -

колеги.

5) Хто це? - Це Анастасія. Хто ? - президент компанії.

6) Хто це? - Це Дарина і Катерина. Хто ? - туристки.

Наведене завдання, покликане не лише закріпити навички вживання особових займенників в українській мові, але й повторити попередньо вивчену категорію істот / неістот, оперує інтернаціональними одиницями найменування осіб за професією, готуючи іноземних слухачів як до комунікативної теми “Професії”, так і до більш ґрунтовного вивчення категорії роду і числа іменника.

Висновки

Отже, результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що використання інтернаціоналізмів на початковому етапі вивчення УМІ є досить ефективним підходом у процесі формування лексичних, фонетичних, граматичних мовних навичок і, як наслідок, комунікативної компетенції інокомунікантів загалом.

Міжмовна схожість значення і форми інтернаціональних лексем дозволяє оптимізувати навчальний процес, зводячи до мінімуму коментарі викладача і воднораз спрощуючи й прискорюючи психологічні процеси опрацювання нової інформації для слухачів.

Утім, варто зауважити, що для забезпечення навчальних цілей УМІ інтернаціоналізми вимагають пильної уваги з боку викладача задля уникнення інтерференції.

Список використаної літератури

1. Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / В. В. Акуленко. - Харьков : Изд-во Харьковского ун-та, 1972. - 215 с.

2. Барышникова Е. Н. Дидактическая многофункциональность интернационализмов в практике преподавания русского языка как иностранного [Электронный ресурс] / Е. Н. Барышникова, Д. В. Кажуро // Изв. Сарат. ун-та. Нов .сер. Сер. Филология. Журналистика, 2019. - Т 19. - Вып. 2. - С. 164-169. - Режим доступа : https://doi.org/10.18500/1817- 7115-2019-19-2-164-169 (дата обращения 22.03.21)

3. Д'яков А. С. Основи термінотворення : семантичні та соціолінгвістичні аспекти : монографія / А. С. Д'яков, Т Р Кияк, З. Б. Куделько. - Київ : КМ Academia, 2000. - 216 с.

4. Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко. - Київ : Либідь, 2001. - 222 с.

5. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) : підручник / І. В. Корунець. - Вінниця : Нова книга, 2003. - 448 с.

6. Мікос І. М. Використання інтернаціональної лексики у системі засобів мотивації вивчення української мови у полілінгвістичних групах [Електронний ресурс ] / І. М. Мікос // Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. - 2017. - № 15. - С. 233-238. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vldubzh_2017_15_32. (дата звернення 22.03.21)

7. Сушкова И. М. Иноязычная лексика в современном китайском языке [Электронный ресурс] / И. М. Сушкова, Сунь Найсюй // Вестник науки Сибири. - 2014. - № 1 (11). - С. 188192. - Режим доступа : https://cyberleninka.ru/article/n/inoyazychnaya-leksika-v-sovremennom- kitayskom-yazyke (дата обращения 22.03.21)

References

1. Akulenko V. V. Voprosbi ynternatsyonalyzatsyy slovarnoho sostava yazyka / V. V Akulenko. - Kharkov : Yzd-vo Kharkovskoho un-ta, 1972. - 215 s.

2. Baryshnykova E. N. Dydaktycheskaia mnohofunktsyonalnost ynternatsyonalyzmov v praktyke prepodavanyia russkoho yazyka kak ynostrannoho [Elektronnyi resurs] / E. N. Baryshnykova, D. V. Kazhuro // Yzv. Sarat. un-ta. Nov. ser. Ser. Fylolohyia. Zhurnalystyka, 2019. - T. 19. - Vyp. 2. - S. 164-169. - Rezhym dostupa : https://doi.org/10.18500/1817-7115- 2019-19-2-164-169 (data obrashchenyia 22.03.21)

3. Diakov A. S. Osnovy terminotvorennia : semantychni ta sotsiolingvistychni aspekty : monohrafiia / A. S. Diakov, T. R. Kyiak, Z. B. Kudelko. - Kyiv : KM Academia, 2000. - 216 s.

4. Yermolenko S. Ya. Ukrainska mova. Korotkyi tlumachnyi slovnyk linhvistychnykh terminiv / S. Ya. Yermolenko. - Kyiv : Lybid, 2001. - 222 s.

5. Korunets I. V. Teoriia i praktyka perekladu (aspektnyi pereklad) : pidruchnyk / I. V. Korunets. - Vinnytsia : Nova knyha, 2003. - 448 s.

6. Mikos I. M. Vykorystannia internatsionalnoi leksyky u systemi zasobiv motyvatsii vyvchennia ukrainskoi movy u polilinhvistychnykh hrupakh [Elektronnyi resurs ] / I. M. Mikos // Visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu bezpeky zhyttiediialnosti. - 2017. - № 15. - S. 233-238. - Rezhym dostupu : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vldubzh_2017_15_32. (data zvernennia 22.03.21)

7. Sushkova Y. M. Ynoiazychnaia leksyka v sovremennom kytaiskom yazyke [Elektronnyi resurs] / Y. M. Sushkova, Sun Naisiui // Vestnyk nauky Sybyry. - 2014. - № 1 (11). - S. 188192. - Rezhym dostupa : https://cyberleninka.ru/article/n/inoyazychnaya-leksika-v-sovremennom- kitayskom-yazyke (data obrashchenyia 22.03.21)

Размещено на Allbest.ru