Позиційна реалізація голосних в іменникових закінченнях (на матеріалі західнополіських і суміжних говірок)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позиційна реалізація голосних в іменникових закінченнях (на матеріалі західнополіських і суміжних говірок)

Зінчук Р.С., к. філол. н., доцент

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Анотація

На матеріалі західнополіських і суміжних говірок проаналізовано флексійну систему іменників з огляду на вияви в говіркових закінченнях фонетичних закономірностей окресленої території, зокрема специфіки позиційної реалізації сучасних голосних. Установлено, що флексійну варіантність у субстантивній парадигмі визначають такі типові для системи вокалізму досліджуваного ареалу особливості: обниження і розширення вимови наголошеного [и] > [ие], [е] після твердого консонанта; підвищення і звуження артикуляції ненаголошеного [е] > [и], [і]; заступлення наголошеного [а] > ['е] після м'якого та шиплячого приголосного; пересування артикуляції ненаголошеного [о] до високого підняття і посилення його лабіалізації.

Ключові слова: говірка, голосні фонеми, позиційні варіанти голосних, іменник, відмінок, флексія. флексійний іменник фонетичний

POSITIONAL REALIZATION OF VOWELS IN THE NOUN ENDINGS (CASE STUDY OF THE WESTERN POLISSIAN AND THE RELATED DIALECTS)

Zinchuk R. S., PhD in Philology, associate professor

Lesia Ukrainka Eastern European National University

Prospect Voli, 13, Lutsk, Ukraine

The study of the inflexion system from the standpoint of its innovative phonetic specificity in every Ukrainian dialectal system is of great importance and necessary for the comprehensive explanation of all the details of the formation process of the Ukrainian substantive inflection.

The scholars M. I. Zubrytska, L. V. Riabets, K. D. Glukhovtseva have tested an invariant over-dialect model for the inflexion-based formation of nouns on the relevant materials. The obtained data of the study give grounds to consider inflection in every dialect as a system and provide further opportunities for a detailed study of the dialect differences in substantive paradigm and the factors that cause them.

The purpose of this study is to analyze the features of the positional realization of modern vowels in the inflexions of the noun paradigm using a wide range of possible case forms in the dialects of Western Polissia and the adjacent territories. The case study involves maximal repertory of noun case forms. Realization of this goal implicates performance/accomplishment of the following tasks: to trace the case forms, marked by the influence of the phonetic patterns in the spontaneous dialectal speech of the Polishchuks; to systematize the selected material according to the specificity of each vowel articulation in the noun ending and to comment on the reasons for the appearance of several positional variants of one and the same vowel in the dialectal space. The source base of the research is represented by the author's own records of dialects, made in 154 settlements of Volyn and Rivne regions, as well as Brest region of the Republic of Belarus.

The analysis of the materials has revealed that positional variations in the vowel endings of nouns are one of the essential manifestations of the active influence of the phonetic regularities of the Western Polissian and adjacent dialects on the local substantive paradigm. Flexion variability in the dialectal noun inflexion system is predetermined by the differences in the vowels realization, so typical for the vocalized system of the studied area: the reduction and extension in the pronunciation of [и] > [ие], [е] in the stressed position after a solid consonant; increase and narrowing in the articulation of the unstressed [e] > [и], [і]; alteration of the stressed [а] > ['е] after soft and sibilant consonants; shift in the articulation of the unstressed [o] to high lifting and amplification of its labialization. The characteristic for the local phonetics phenomenon of the reduction and extension in the pronunciation of [е] > [а] can be considered as an additional criterion for the differentiation of the innovations of phonetic nature in the dialects of the southwestern part of the studied areal. The alterations of [a] > [e] and [o] > [a] have an optional manifestation, limited by the system of the unstressed vocalism in one of the Western Polissian dialects.

Examples of an invariant realization of a peculiar ending, fixed in a separate dialect, may indicate existing till present day openness of the process of the dialect inflexion norms formation.

Key words: dialect, vocal phonemes, positional variants of the vowel, noun, case, flexion.

Одна з причин існування відмінностей у морфології української діалектної мови - особливості фонетичної системи місцевих діалектів. Щоправда, "діалектні форми можуть розрізнятися фонетично й тоді, коли на їх оформлення діяли чи діють різні чинники" [2, с. 6]. Тож вивчення специфіки інновацій у флексійній системі кожної української говірки (зокрема з огляду на вплив фонетичних закономірностей досліджуваного ареалу) необхідне для найповнішого з'ясування всіх деталей процесу формування української субстантивної словозміни.

Представити словозміну кожного діалекту як систему з можливістю детального вивчення причин існування відмінностей у субстантивній парадигмі дозволяє нaддiaлектнa iнвaрiaнтнa модель формотворення імєнників, aпробовaнa iia відповідному мaтерiaлi М. І. Зубрицькою (6ойківські говірки) [5], Л.В. Рябець (говірки центрaльнополiсько-середньонaдднiпрянської суміжності) [9], К.Д. Глуховцевою (схiднослобожaнські говірки) [3]. Тривале спостереження над спонтанним діалектним мовленням жителів Західного Полісся і суміжних територій та системний підхід до опису субстантивної словозміни окресленого ареалу дали змогу репрезентувати специфіку й варіативність рефлексації давніх голосних в іменникових закінченнях західнополіських і суміжних говірок у спеціальній нашій розвідці [4]. З'ясовано, що флексійну варіантність у субстантивній парадигмі визначають передусім континуанти давнього *е, а також етимологічних *о та *е, якість рефлексації яких, як правило, залежить від наголосу, що також обумовлює просторову поведінку відповідних словоформ.

Позиційна реалізація голосних в іменникових закінченнях на матеріалі західнополіських і суміжних говірок дотепер не була предметом спеціального вивчення.

Мета статті - на максимально повному складі відмінкових форм проаналізувати особливості позиційної реалізації сучасних голосних у флексіях іменникової парадигми говірок Західного Полісся і суміжних територій. Реалізація поставленої мети передбачала виконання таких завдань дослідження: у спонтанному діалектному мовленні поліщуків простежити відмінкові форми, позначені впливом фонетичних закономірностей досліджуваного ареалу; дібраний матеріал систематизувати за специфікою зміни артикуляції кожного голосного в іменниковому закінченні; прокоментувати причини появи кількох позиційних варіантів того ж голосного в діалектному просторі.

Проаналізований матеріал (дослідженням охоплено 154 населені пункти Волинської, Рівненської областей, а також Брестської області Республіки Білорусь) засвідчив, що позиційні варіанти голосних у закінченнях іменників - один із суттєвих виявів до сьогодні відкритого й активного впливу фонетичних закономірностей західнополіських і суміжних говірок на місцеву субстантивну парадигму.

Флексійну варіантність окремих відмінкових позицій іменників нерідко визначають типові для фонетичної системи досліджуваного ареалу відмінності в реалізації наголошеного голосного [и]. Так, великий компактний ареал, що об'єднує більшість говірок у межах обстеженої території, крім східної та південної діалектних зон, утворюють словоформи родового відмінка однини субстантивів жіночого роду та називного відмінка множини іменників з наголошеним закінченням -ие після кінцевого твердого приголосного основи, яке розглядаємо як закономірний для західнополіського вокалізму наслідок часткового обниження та розширення артикуляції [и] в наголошеній позиції: вмейі систрїе, отак'ёрук'і кала плитїе, коло стинїе так і стойали, по трох нас ставл'али до косії', булїе босийі з внснїг, ше никому типёрика бидїе нима вилї'к'ійі / посл'а вуїнїе ото бида, с'ого року нима так'ейі мокротїе, тие в тёш вдовїе п'ірибудиш / каже м'ін'ї, сик завше спускали / ну-у с:оснїе / а йак? / сюснїг: вже синїе жонатийі булїе, там вссїк'і поувставалис'а тїейі машинїе, на л'убїейі постїе в нас булїе сух 'ейі грибїе, де тип'їро там тїейі хатїе /коровник був / коровїе, партувинїе л':анїейі булїе, жидїе по сус'їц'к'і тримали магазїена, постолїе з лиек поплёт'ани, потом стали лампїе, логунї поробїелис'а типёр /все в т'іл'ів 'їзори сид'ёт', булїе млинїе тїейі шо то в'їтром, х'іба то хатїе / хатинїе йак'ё нибуд' / нивилїечк'і, ото бабїе старїши росказуйут' / шо то булїе чворунїе / чи то йак, тїейі боц'унїе вже мо-о п'ійіс'ат л'іт йе в нас, образїе в минё завше в рушниках.

Менш частотне в досліджуваному ареалі повне заступлення наголошеного [и] > [е]; пор. словоформи аналізованих відмінкових позицій: вже посл'а вошё колхоз став, жидё булё / лавк'і мали / булё і б'їднийі жидё / вс'ёко було (Березичі Лбш.), кони булё / волё булё / було все (Цир Лбш.), було мн'їго воудё того року (Ворокомле К-К.), до стинё приставили і йак соб'ї хоч, грёчани / йачм'їши крупё (Карасин К-К.), п'їде в л'іс / хоч лозё нарубайе, тут коровё стойёли (Радове Зр.), чи ми'н'ї вудё хто прин'їс (Губин Лк.), воунё мусили втикати беиз вушё, бабё моулоутёли ц'їпом, булёи такёи казанёи / дас' вз'алїс'а (Дорогиничі Лк.); пор. фіксації М.М. Корзонюка в західноволинських говірках: вжа бабё давно на бураках [7, с. 67], захутїле панё [7, с. 76], ду паршуйі вуйнё [7, с. 77], варбё [7, с. 80], нима в хаті вудё [7, с. 107], буцюнё кружинєють над силом [7, с. 144].

Народнорозмовна традиція засвідчує також варіантну реалізацію закінчення описуваних відмінкових позицій в окремо взятій говірці, пор.: гёта хата ше до воїнї була, було бидїе в ту воїну (Вичівка Зр.), травё нам нигдё ни давав / мусили вёрос кусёти курувам, лек з лоузё надирё і так'ё пустоулё пл'ів, шоб тико Господ' нийак'ійі вуїнїе ни дав (Полиці К-К.), сирпїе булїе так'ї / жали / і ц'іпїе / то молотїли, так хатїе гур'їли / страшно / а типёр хороши хатї / муровани / а пустк'і (Залісці Рж.).

Відповідно до загальної тенденції вторинного пом'якшення консонантів у групах *гы, *кы, *хы іменники з основою на задньоязиковий і фарингальний приголосний у родовому відмінку однини та називному відмінку множини діалектної парадигми отримали закінчення - 'і. У більшості говірок обстеженого ареалу, крім східної та південно-східної діалектних зон, така зміна послідовно простежена в ненаголошеній позиції, однак під наголосом, очевидно, з огляду на особливості західнополіського вокалізму поширена флексія -'е, пор.: гануча і кругом ног'ё воулок'і так'ё, ж:їет'н'і мук'ё пиклїе хл'іб, позал'їт'ус'а то було багато мёду в дочк'ё, вїрвало кусок рук'ё отак, дорога тако до рик'ё шла, та шо типёр / ни йіднейі блох 'ё ни побачиш; де ни гл'ен'/однїе облог'ё, так'ё стог'ё с'їна, так'ёй кочирг'ё завше кала пёчи, лисник'ё ни давали і гол'ак'і врубати, чолов'ш'ё кос'ат' і спивайут' / жунк'ё жнут' і спивайут'/ни те шо зара, соснови п'ш'к'ё вёл'ми смїлни, і спудниц'ї/і сорочк'ё /і хвартух 'ё / все ткане, репйах 'ё тїейі кругом.

Спорадично в обстежених говірках фіксовані словоформи називного відмінка множини іменників із закінченням -е після кінцевого твердого задньоязикового та фарингального приголосного основи, як-от: пирогё, сирн'агё (Мала Глуша Лбш.), ниткё, мужикё, кошикё (Велимче Рт.), машинкё, гладишкё, ганучкё, сно:пкё, пирогё (Дорогиничі Лк.). Кілька позиційних варіантів наголошеного [и] простежено в окремо взятій говірці, пор.: пршмакё, ро^мсРс)^//!'?/' і/,4?7/я?оуиі/,7/е Лумііімі' '~ш'ііиігііе пниіімч' крамарк, карто чк, однак го ро ник, квито чк, по ушк, ж нк, ки лишк, го ршк (Губин Лк.).

З огляду на обниження та розширення артикуляції [и] в наголошеній позиції флексіями орудного відмінка множини, первісно характерна для відповідних форм субстантивів давніх вокалічних *-ї-основ та деяких основ на приголосний, а згодом фіксована у словоформах іменників історично інших різновидів, може бути реалізована у варіантові -мие: пирогйе з йагуд'мйе, свин'мйе заш'ёвс'а (Смідин Ст.), лед' дойїхали тйеми кон'мйе (Нуйно К-К.), зёмн'у за пол'шчи броубл'ёли кун'мйе (Мала Глуша Лбш.).

Відмінності в реалізації голосного [е], наслідки яких можуть визначати специфіку окремих відмінкових позицій діалектної парадигми іменника, пов'язані передусім із поширеною в західнополіських і суміжних говірках тенденцією до підвищення і звуження артикуляції названого звука в ненаголошеній позиції. Так, великий ареал, що об'єднує більшість говірок центральної та північної діалектних зон Волинського Полісся, а також говірки Берестейщини, утворюють словоформи орудного відмінка однини субстантивів жіночого роду м'якого типу відмінювання з ненаголошеним закінченням -ийу - фонетичною видозміною історично закономірної флексії відповідних виявів іменників давніх *-/<7-основ: c пасолийу суп варйли, бул'би зварит' мати /посмачит' / ну так ол'їйа с цибулийу /то такё йїли в пист, вик'ідали навоз шухлийу, за клунийу наїшлйе його, то пеиреид неид'їлийу змажиш того тока глйнийу рудёйу хорошё, тёрницийу тёрли /руками, наша хата чеиреипйецийу була крйета, заплатйели нам за ту роботу зирном / пшанйецийу, палицийу / казали старйе л'уде / море розгорнув на дв'і сторонйе. В окремих говіркових групах північно-західної, північно- східної діалектних зон та південній частині говірок центральної діалектної зони досліджуваної території фіксовано ще один варіант фонетичного розвитку флексії -ейу, пор. зі спонтанного мовлення: пирог'ї с пасол'ійу так'ї добри, зажарували цибул'ійу, за тёйу вулиц'ійу, с п 'їс'н'ійу жилй /хоч і трудно було /типёр шос' ни чути тёш п'їс'н'і, соулому туйу зн'імали / а чирипйец'ійу крйели. На думку І. Г. Матвіяса, "форми з ненаголошеним закінченням -''ійу, поширені в говірках Берестейщини, зрідка фіксовані в подільських та полтавських говірках, можна розглядати як наслідок індуктивного впливу інших форм із флексійним [і], хоча дослідники небезпідставно пов'язують це явище з відповідними фонетичними процесами" [8, с. 55]. Частотність використання аналізованих флексійних варіантів при формотворенні орудного відмінка однини субстантивів жіночого роду в окремих західнополіських говірках визначає граматична аналогія, пор. із живомовними свідченнями жительки с. Привітівка Зр.: ої постйели / бало пирид паскийу мати назбирайе то сйра / то масла / а так вже хочиц':а / али н'е / ни йїли; а бало ж рйби було к'їл'ки хоч // бат'ко пойїде на ноч / встановйет' кул':а / то завалит' хату тёйу рйби'йу / насушимо рйби нима в 'їс'тщ'а ск'їки /і так тёйу сухёйурйбийу йак вже п'іст /то ше пирог'їв с пасолиейу на оул 'їйах / таї так.

Наслідками підвищення і звуження артикуляції [е] нерідко позначена ненаголошена флексія -ем орудного відмінка однини іменників середнього роду: там за їванц'овим полеим зразу наше було, ото вже полеим наградйев / йіднйе бурйанйе, лед' с того л'їса вйбравс' / добре шо сонце було /то за сонцеим, вже з м'їсцим пора оприд'ілйетис'а.

Відмінності в оформленні окремих відмінкових позицій діалектної парадигми іменника, простежені в кількох говірках південно-західної частини досліджуваного ареалу, можемо пов'язувати з характерним для системи вокалізму цих говірок явищем обниження та розширення артикуляції [е] в наголошеній позиції, пор. форми давального та орудного відмінків однини субстантивів чоловічого роду: конави давали, хоча занисйе ковал'ови (Дорогиничі Лк.), х'іба вйегоуриш йіднйем коунам, товкачам так і товклй (Губин Лк.), конёам розгоурали ти картопл'і і вйекоупали (Хобултова В-В.), прачам то завжди мама бил'йо тойе бйли (Бужанка Ів.), тоувкачам і типёр кут'у товчам, прачам бйёмо / так'ё! деривйаниї зробл'аниїпрач (Жашковичі Ів.); пор. також форму місцевого відмінка однини іменника кінь, фіксовану в окресленому ареалі М.М. Корзонюком: на їдному кунаві їде [7, с. 157].

Один із чинників впливу на флексійну варіантність іменникової парадигми - діалектна особливість позиційної реалізації фонеми [а], що, за спостереженням Г.Л. Аркушина, ділить Волинське Полісся приблизно порівну ("ізоглоса проходить з південного заходу на північний схід" [1, с. 55]), - підвищення і звуження вимови наголошеного [а] після м'яких і шиплячих кінцевих приголосних субстантивної основи. Так, у говірках центральної, північної та північно-західної діалектних зон досліджуваної території заступлення [а] > ['е] фіксовано в називному відмінку однини субстантивів жіночого роду, оформлених за зразком іменників колишніх *-]а-основ, як-от: вел'ми симн'е вилїека була, мн'ека зимн'е, зимл'е була платнайа, свойе була земн'е. Розрізнені говіркові групи в межах окресленого ареалу формують структури із флексією -'е родового відмінка однини іменників чоловічого і середнього роду, оформлених за моделлю субстантивів давніх *-д)-основ: свїенку до кнур'е гонїели, мусила їтие до вдовц'е, ни було ше в нас такого ліпиї вого женц'е, пудиішлїе до муравл'е, нигде і на сп'їчк'і ни було того рубл'е, нима в тибе коун'е /мусиш наїмати, шо с того йідного йіц'е / хоч би двойе; пор. також закінчення після кінцевого шиплячого консонанта іменникової основи, як-от: в нас ни було свитач'е, хлопци то тїко до мн'ач'е, а також вс'і до одного хрушчїе вїзбирали, в кого ни було прачїе, з одного корчїе. Живомовні свідчення вказують на можливість взаємозаміни флексій -'а та -'е в окремо взятій говірці, пор. форми родового відмінка однини субстантива кінь: вувса мало с'ійали / х'іба дл'а коун'е трошки // йак ни стало колі'а / то ї зус'їм ни с'ійали (Мала Глуша Лбш.), так'е хаз'айї / шо ни кон'а ни було свого / ничого, кони правда дорог'е булїе / до кон'е шоб доробїетис'а / зо дв'і корови тре продати (Ситовичі Квл.).

Позиційна реалізація наголошеного [а] після м'яких і шиплячих кінцевих приголосних основи визначає специфіку формотворення давального, орудного та місцевого відмінків множини іменників у західнополіських говірках. Флексії -ам (-'ам), -ами (-'ами), -ах (-'ах) історично закономірні для вказаних відмінкових позицій субстантивів давніх *-а-, *-/а-основ, однак з огляду на високий ступінь уніфікації закінчень у множинній парадигмі з найдавніших часів закріплені за відповідними відмінками іменників інших словозмінних типів, у говірках центральної, північної та північно-західної діалектних зон досліджуваної території після м'якого і шиплячого кінцевого консонанта іменникової основи представлені фонетичними варіантами -'ем, -'еми, -'ех, пор. із живомовними свідченнями: шо тием вишн'ем робїети / гет ни знайу / сохнут' і вс'о, а шо вже пшаниц'ем наробїев тої в'їт'ор вчорашн'ії/до зимл'ї прибїев, то вже вчитил'ем плат'ат'/нима шо гришїети, хто богач:иї/ то наїме йакого жеинц'е /зирно давали йім /тием жинц'ем, шо тием пол'емробїети /так'е заросли; з вишн'еми пирог'е, пуд йаблун'еми ничого ни росте / вже ї ни садимо, за клун'еми, то вже одмучилас'/ шо ходит' оно с к'ійеми, прийїхав скорийу с тїеми врач'еми, тїеми прач'еми бйеш, пуд курч'еми хавалис'а, ото пол'еми наградїв колхоз / тико мак'і і облаваток, за нашими пол'еми синок'їс одразу; трут' на тих теирниц'ех, в сус'їд'н'іх облас'тщ ех, збижу клун'ех погорїла, по бо^л'ниц'ех була, у скрин'ех зирно, шо вже с'огороку цв'їту на йаблун'ех, в гайех хавалис'а, на лавках і на стул'ц'ех / скриз', дитїену пов'їсили на кийех, ми в л'їси в шалаш 'ех сид'їли, в тиех корч 'ех ночуйімо, в по 'л'ех хутора булїе.

Факультативний вияв, обмежений системою вокалізму західнополіської говірки с. Велимче Рт., має зміна ненаголошеного [а] > [е], пор. вплив такої фонетичної закономірності на флексійні варіанти різних відмінкових позицій діалектної субстантивної парадигми: йак веішла хмаре / йак упарїшчит' дошч, вже мого бат'ке брат пушов у приїмакїе / там була його жїнке і т'ошче / то т'ошче вел'ми скупа була / вона ни брала ложкайо оал'ії смачїети /а виритино в ол'їйі вмочит' і тогдїе в суп ци боршч /так шо тикоа де зїрочке плавайе, свинеї купл'али вже двойе / веприке і свїенку /веприке на салоа /а свїенку до кнур'е гонїели, у пом'ешчике коароавїв було богато, коан'аке була в чолов 'їке в замшанах / то вин мине доставив додому до матира ї до бат'ке / правда мати була / а бат'ке ше з вуїнїе ни було, вирит'оне такїе з дерве зробл'ани /пр'едиворобели, л'он обубйеш / ше треба вїенисти дис' на замїжок / постилїети тако радочкеми, називали ш'епке того снопа такого вилїекого / шо і руками ни дустанеиш / то і вїелкеми / та уже поправл'ейіш кругом, гоадовалас' йа в нидостаткех.

Фонетичну систему говірки с. Велимче Рт. вирізняє також розвиток ненаголошеного [о] > [оа], [а], пор. позначені такою особливістю діалектного вокалізму іменникові словоформи у спонтанному мовленні корінної жительки села: от жйетоа вежали / шоб же ж дав биг погоду, пасу в л'їси коароавйе / то мине вже пуд л'їсам ждут' / то йа ни іду дорогойо / а іду вже бокоам /шоб ни схоапйели, ложкоа ни мона йісти /требе хл'ібом вмач 'ети /то хл'ібоам мач'ели ту омачку, не стул'чикоави тої сиер / а наверхе досочке / ше камин'а ци шос' важн'іше / і так оад:ушуйіц'а, хаїу слойікави скесниц'а і в чирипл'ани посуди / попробуї / де вкусн'іше, по тим жйетави збигайе /і в сиредину вода ни заходит' в копу. Так зване "акання" спостережене також у сусідній говірці с. Датинь Рт.

Більш продуктивні в досліджуваному ареалі позиційні варіанти голосного [о], які пов'язані з пересуванням артикуляції названого звука в ненаголошеній позиції до високого підняття і посиленням його лабіалізації. Зміна [о] > [оу], [у] в говірках південно-західної діалектної зони та окремих берестейських визначає специфіку формотворення орудного відмінка однини іменників жіночого роду, оформлених за зразком колишніх *-а-основ, пор.: з бабоуйу, за рйчкоуйу, возйели хурманкоуйу, прийіхав забират'і машйноуйу, соломоуйу крйли хатй тййі, прач нивилйк'ії з ручкуйу, капусту кришйли з братйхуйу, йа ше д'івчинуйу була, вареник'і с капустуйу, шчйткуйу мазали; пор. також фіксації М.М. Корзонюка в західноволинських говірках: за паршую дитеную [7, с. 68], валеть палкую [7, с. 79], їде... дурогую [7, с. 85], пуд лавкую [7, с. 128].

Посилення лабіалізації ненаголошеного [о] засвідчують варіанти закінчення -ови - фонетичного відповідника "флексії давального відмінка однини іменників давніх вокалічних *-й-основ, що прийняла на себе згодом і функції місцевого відмінка однини" [6, с. 98], пор.: дв 'і нид'іл'к'і хлопчикоуви було, типерка б'ідноуму чолов 'іковн і ни слабуї, давали ети пайї / то мн'і дале земн'у / а д'їдд'ви ни дале, хано йа скажу твому начал'н'ікуви, д'едт'куви далйе пйет' л'іт і пйетиро дитйеї биз бат'ка всталйес'а, вже тому старшуму гунукуви доходит' сорок л'іт скоро, одна машкара гуде на жйетоуви, в с'іноуви пуд образами ставл'али ту мйеску с кут'ойу, колйе ни заїдйе /то повно лахув на лйжшкуви.

Поширенню фонетичних варіантів аналізованих закінчень сприяє тенденція до уніфікації відмінкових форм іменників за моделлю твердого різновиду відмінювання, пор.: з фасол'&йу пируг'їв наробит', там в нас за клун'уйу булй, на сон'ц'уви сушйли.

Висновки

Проаналізований матеріал засвідчив, що флексійну варіантність у діалектній іменниковій словозміні визначають такі типові для системи західнополіського вокалізму відмінності в реалізації голосних: обниження і розширення вимови наголошеного [и] > [ие], [е] після твердого консонанта, підвищення і звуження артикуляції ненаголошеного [е] > [и], [і], заступлення наголошеного [а] > ['е] після м'якого та шиплячого приголосного, пересування артикуляції ненаголошеного [о] до високого підняття і посилення його лабіалізації. Додатковим критерієм диференціації інновацій фонетичного походження в говірках південно-західної частини досліджуваного ареалу можна вважати характерне для місцевої фонетики явище обниження та розширення артикуляції наголошеного [е] > [а]. Факультативний вияв, обмежений системою ненаголошеного вокалізму і флексійними варіантами в іменниковій парадигмі однієї західнополіської говірки, має зміни [а] > [е] та [о] > [а].

Приклади варіантної реалізації конкретного закінчення, фіксовані в окремо взятій говірці, можуть свідчити про відкритий до сьогодні процес становлення діалектних словозмінних норм.

Перспективу дослідження вбачаємо в потребі проаналізувати вплив на формотворення іменників типових для досліджуваного ареалу закономірностей у системі консонантизму.

Умовні скорочення назв районів

Волинська область: В-В. - Володимир-Волинський, Ів. - Іваничівський, К-К. - Камінь- Каширський, Квл. - Ковельський, Лк. - Локачинський, Лбш. - Любешівський, Рт. - Ратнівський, Рж. - Рожищенський, Ст. - Старовижівський. Рівненська область: Зр. - Зарічненський.

Література