Словотвірна структура іменників pluralia tantum у староукраїнській мові ХІУ-ХУІІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM У СТАРОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІУ-ХУІІ ст.

Білоусенко П.І., Бойко Л.П.

Інститут української мови НАН України, Запорізький національний університет

У статті здійснено опис словотвірних і лексико-словотвірних типів іменників pluralia tantum з урахуванням попередніх етапів функціювання української мови. Описано структури з відповідними суфіксами та конфіксами, з'ясовано похідні основи дериватів із цими формантами та їх семантику.

Ключові слова: іменники pluralia tantum, девербативи, десубстантиви, лексико-словотвірний тип

WORD FORMING STRUCTUREJF NOUNS PLURALIA TANTUM OLD UKRAINIAN LANGUGE ХІУ-ХУП ст.

Bilousenko P.I., Boyko L.P.

Institute of Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of Ukraine Zaporizhzhia National University

The mechanism of creation of nouns of pluralia tantum is exposed: as a result of lexicalization of these forms from the morphological forms of plural nouns in which noun used in plural form obtains a different meaning: grammatical plurality of of homogeneous objects, actions.

Comparison of general tendencies of creation of pluralities in the Old Slavic and the Ukrainian language of old Kiyiv period will give an opportunity to set the succession of these processes. Especially actual in this plan is creation of nouns of pluralia tantum of old Ukrainian of ХГУ-ХУПІ centuries, in the period that was preceded to creation of new literary Ukrainian based on folklore. A study of dynamics of the mentioned subsystem is taking into account pressure of the system on organization of its elements, and thus, with explanation of reasons of language changes, possible on condition of the detailed description of fragments of this word formation subsystem, executed followed by the same principle, and stage-by-stage comparison of the research results.

The description of word-forming and lexical-word type nouns of pluralia tantum performed with taking into account of previous steps of the functionality of the Ukrainian language. Structures are described with the suffix of -ане (-'ане)/- аны/-'аны described. Derivative based of derivates with this formant and their semantics, in particular, are indicated on expansion of this suffix because of appearance in christianity different cults, that had to get their names. Quite a bit it is discovered of formations that named persons based on where they lived, tribes and ethnographic groups. With the suffix -ини (-іни, -їни) mostly the names of customs, ceremonies, traditions, were formed.

The special activity received null suffix, that is used mainly for creation of deverbative on denotations of subjective actions, that are not thought as momentum and names of results of action that is determined by an motivational verb. Less productive are suffixes -ощі, -ки, -ці. Many derivatives are formed with confixes.

In the conclusions it is noted that the word-forming subsystem of pluratives from the Slavic period to the end of the XVIII marked very heavily,at which derivatives from ancient times to the end of the XVIII century are characterized by continuity and clear functional distribution.

Key words: pluralia tantum nouns, deverbative, desubstantive, lexical-word-forming type.

Із середини ХХ ст. спостерігається посилення інтересу як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців до вивчення іменників pluralia tantum. Історію виникнення і формування класу множинних найменувань в українській мові розглянули принагідно в ході аналізу тих чи тих лексико-словотвірних груп іменників С. Бевзенко, О. Безпояско, Д. Гринчишин, В. Ґрещук, Н. Клименко, О. Кровицька, В. Німчук та ін. Серед загалу дериватів різних лексико-словотвірних груп похідних проаналізовано множинні іменники в розвідках з діалектного та ономастичного словотворення (Г. Аркушин, Л. Дика, П. Гриценко, Я. Закревська, Л. Масенко, З. Сікорська, О. Харьківська, П. Чучка та ін.).

Серед іменників, ужитих у множині, наводить плюративи М. Смотрицький у книзі “Грамматіка славєнски правилноє СYнтаrма” (1619) [7], на ряд власне множинних іменників натрапляємо у праці Н. Ужевича “Грамматыка словенская”: крестины, родины, хрестїаньї [4, с. 88, 109]. У “Граматиці малороссійскаго нарhчія” О. Павловського (1818 р.) наводяться іменники (граблі, кеглі, краглі та інші), які не мають однини [5, c. 4]. До іменників без однини В. Сімович відносить найменування гордощі [6, с.130], окуляри, щипцї, вила, сухоти, ножицї, груди (145), вязи, сходи, челюсти, шаравари, обжинки, досвідки та деякі власні: Броди (181) та ін.

У другій половині ХХ ст. вітчизняні мовознавці не тільки фіксують, а й виокремлюють їх серед інших іменників. Граматичну природу дериватів згаданого типу описано в працях І. Вихованця, А. Грищенка, А. Загнітка, В. Ільїна, І. Матвіяса, В. Русанівського, Н. Горпинича, В. Олексенка, Л. Родніної та інших мовознавців. Однак більшість праць, у яких розглядалися названі лексеми, мають констатувальний, фрагментарний, ілюстративний характер і “не можуть задовольнити нагальні потреби в цілісному систематичному викладі історії українського словотворення” [1, с. 182]. Це стосується й досліджень з історії формування словотвірної структури іменників pluralia tantum. Іменники, що вживаються лише в множині, мають давню історію. Їх, зокрема, вичленовують у реконструйованих матеріалах праслов'янської доби. Це деривати із суфіксами -ьку, iny, it/і та ін., наприклад: obmoltiny `залишки від обмолоту', obpilbky `стружка, опилки'; obzoriny `оглядини'; drbgbvitji `дреговичі, назва племені' тощо. Часто трапляються ті форманти, які в праслов'янській мові виконували функції флексії та суфікса одночасно (протонульсуфіксальні елементи), наприклад: bagy `болотиста місцевість' від bagati; jzgrebi `пакля, очистки льону' співвідносне із Jgrebti `вишкребти, вигребти'; obglзdy `оглядини'; bbmeti `дрібні відходи при молотьбі; солом'яна січка' тощо [2, с. 355-358].

У дериватах наведеного типу відбулася лексикалізація форм множини, адже в них спостерігається спочатку нерегулярний зсув лексичного значення, при якому вживаний у множині іменник позначає граматичну множину однорідних предметів і (паралельно) вжитий в однині іменник. При регулярному зсуві лексичного значення формальна ознака множини стає виразником дещо іншої семантичної ідеї. Унаслідок зміни лексичного значення й граматико-синтаксичної функції іменника множини зрештою утворюється нове слово з окремої його словоформи.

У давньоруськоукраїнській мові нові плюративи творилися за допомогою праслов'янських формантів. Зберігся і згаданий шлях творення нових формантів, що вживаються для творення множинних іменників [3, с. 14-16].

Зіставлення загальних тенденцій творення плюративів у праслов'янській та українській мові давньокиївського періоду вказує на спадкоємність цих процесів. Тим часом на сьогодні в українському мовознавстві не описана система творення іменників pluralia tantum старої української мови XIV-XVII ст., тобто періоду, який передував творенню нової української літературної мови на народній основі. Вивчення динаміки згаданої підсистеми з урахуванням тиску системи на впорядкування її елементів, а отже, з поясненням причин мовних змін є метою цієї статті.

Деривати на позначення іменників pluralia tantum, виявлені в текстах різних стилів і жанрів XIV-XVII ст., творилися за допомогою різних формантів, панівна частина яких має праслов'янське походження. За давніми моделями продукуються нові похідні, словотвірне значення яких може виходити за межі попередніх дериватів, а продуктивність зростати. Іменники pluralia tantum творилися за допомогою суфіксів ане (-'ане)/-аны/(- 'аны), -ини (-іни, -їни), -ощі, -ки, -ики (-ники), - ці, нульового форманта та конфіксів.

1. Структури із суфіксом -ане (-'ане)/-аны/(-'аны), зафіксовані в пам'ятках XVI-XVII ст., мали десубстантивне походження, за допомогою цих формантів творилися такі відіменникові лексико-словотвірні типи плюративів:

а) найменування осіб за власними назвами місць проживання: македиямлжне (1489 СУМ XVII 4) `жителі Мідії'; милословчане (1508-1509 XVII 163) `мешканці Милословчан'; кияне, кіяне (1526 XIV 105; XVII УЛ 154) `мешканці м. Києва; маневичани (1543 XVII 44) `мешканці с. Малевичі'; боиняне (1546 IV 191) `мешканці м. Бойня'; горчане (1546 VII 40) `назва жителів с. Горки'; городищаны (1546 VII 35) `мешканці Городища'; галилеяне, галилеЖне, галілеяне (1556-1561 VI 185) `жителі Галилеї'; галичане (серед. XVI VI 185) `мешканці галицького передмістя міста Львова'; головчане, головщаны (1582 VII 3) `мешканці Головчі'; львовяне, илвовяне, лвовяне, ливовяне (1582 XVI 122) `жителі м. Львова' гадаряне (XVI ст. VI 179) `назва мешканців стародавнього біблійного міста Гадари'; мелитяне (XVI ст. XVII 102) `мешканці острова Мальта'; лучане (поч. XVII ст. XVI 116) `мешканці Луцька і прилеглих територій'; галатяне (1621 VI 185) `мешканці малоазійської провінції Галатеї'; авинЖны (1627 I 151) `мешканці Афін'; гадитаны (1632 VI 180) `назва мешканців Гадитанії'; гадичане (1638 VI 180) `назва мешканців м. Гадяча'; белоцерквяны (1639 II 73) `мешканці Білої Церкви'; горЬнчане (1645 VII 44) `жителі села Горінчева'; былане (1646 III 111) `назва мешканців села Білий Потік'; ефіоплЖне, єпіоплЖне (серед. XVII ст. IX 50) `жителі Ефіопії'; ізраилтжне Сімонтви (1665 Гал 174); РимлЖне чужоложниквъ живыхъ в(ъ) землЪзакопували (194); содомляни (XVII УЛ 56) `жителі міста в Палестині - Содома'; філіпжни (XVII УЛ 521) `жителі міста Філіппи в Македонії'; колосяни (521) `мешканці міста Колосси у Фрігії'; моравани (XVII УЛ 539) `слов'янські племена, які від середини I тисячоліття заселяли Моравію'; полочани (XVII УЛ 149) `східнослов'янське плем'я, яке жило в басейні Західної Двіни та у верхів'ях річок Німану й Березини, над рікою Полоттю'.

Зафіксовані також інші деривати, мотивовані апелятивами: Теды мЬщане, взвши оный трупъ, вкинули за мЪестомъ в(ъ) калюжу (1665 Гал 273); вишегорожани (XVII УЛ 415) `жителі города (міста), які мешкають у верхній його частині'; городяни (428) `жителі города (міста)';

б) назви племен та етнографічних груп: кашубянє (1582 СУМ XIV 69) `етнографічна група поляків, кашуби'; мавритани (1582 XVII 3) `маври, мавританці'; віатчанє (поч. XVII IV 78) `назва племені, в'ятичі'; моравани (XVII УЛ 539) `слов'янські племена, які від середини I тисячоліття заселяли Моравію'; полочани (XVII УЛ 149) `східнослов'янське плем'я, яке жило в басейні Західної Двіни та у верхів'ях річок Німану й Березини, над рікою Полоттю';

в) назви осіб за належністю до віровчення: єзуитаньї (1587 СУМ IX 89) `члени католицького чернечого ордену', єзуїти; евтихіане (XVI ст. IX 32) `визнавці однієї з єресей' евтихіани; єзусїяньї (1587 IX 90) `єзуїти'; македоняне, македоніЖне (XVI ст. XVII 17); `представники павліканської секти в Македонії, македоняни'; агаряны (поч. XVII ст. I I 71-72) `магометани, мусульмани'; Где єстесь, Декїи? Где єстесь, ДомицїЖне, ВалерїЖне, ДїклицїЖне, Юлїане? Где теперь ... балвохвальцы ткрутни, который хр(с)т'1'Жнтмъ розныи муки и розную смерть задавалисте (XVII Гал 73); Ґдьі ефесЖны каметемъ на Ітанна кидали, чи то не было терпенїє?(168); махометане (1665 Гал 282); войны великїи, которыи ... точилъ з(ъ) филистианам(и), з(ъ) мтавитам(и), з(ъ) ^рійчикам(и), з(ъ) ідумейчикам(и) и з(ъ) иншими непрїЖтелЖми розмаитыми (1686 Гал 359); Кождий православний христіанине (XVII УЛ 26); хр(с)тїЖне (Гал 129) `ті, хто дотримуються християнства, релігії, що виникла в I ст. нашої ери і ґрунтується на вірі в куса Xриста як боголюдини'; домінікани (XVII УЛ 27) `католицький чернечий орден, сформований у XII ст. Святим Домініком'; василіяни (428) `базилішки уніатські: члени уніатського чернечого ордену, започаткованого у XVII ст.' (Василій Великий - Кесарійський єпископ - засновник цього ордену); дворяне (1648-1798 АрхЮЗР 4I 97) `католики; привілейований стан суспільства у XVIII ст.

2. Плюративи з формантом -ини (-іни, -їни) творяться переважно від дієслів і представлені такими лексико-словотвірними типами:

а) назви звичаїв, обрядів, традицій: девятины, девжтины (1603 VII 217) `поминки, вшанування пам'яті покійного на 9-й день по його смерті, дев'ятини'; змовини (1570 СУМ XII 57; XVII УЛ 572) `весільне домовляння старого нареченого з молодою, заручини'; обзорини (XVH УЛ 195) `звичай оглядати господарство молодих; відвідини перед сватанням батьком жениха батька дівчини з метою з'ясування кількості приданого'; заручины (1551 СУМ Х 189; ХУ-ХУІІІ Тимч І 286); рочины (ІІ 298) `річниця'; хрыстины (466) `хрестини'.

б) назви опредметненої процесуальної дії: закладины (1659 МатТимч І 271) `закладка'; сцилины (ІІ 381) `зцілення; одужання';

в) найменування залишків: тдробини (XVII ЛексЛат 82) `рештки після „одробленої” виконаної роботи'; розвалины (XVII Лексікон 501).

Крім того, у пам'ятках цього періоду зафіксовані інші назви з суфіксом -ины, як-от: горохвины (МатТимч І 184) `горохова солома'; тве(р)дины (XVII ЛексЛат 313) `дерев'яні стовпи'; лекгумины (1591 МатТимч І 401) лат. legumen `яровий хліб, городні овочі та ін.'; сма(р)котини (XVII ЛексЛат 273) `нежить'.

3. Досить продуктивним у цей період, як засвідчує проаналізований матеріал, є нульовий суфікс. Іменники pluralia tantum з цим формантом - це майже всуціль девербативи з досить широким спектром різноманітних лексико-словотвірних значень:

а) назви опредметнених дій, які не мисляться одномоментними (одноактними): прелюбы дЬлаеть на(д) нею (1556-1561 ПЄ 165); о житейских и юношеских буях (1609 ОВосп 51); запасы (1619 СУМ Х 132) `боротьба, змагання'; зальоти (1621 МатТимч І 274) `упадання, залицяння'; миги (1624 МатТимч І 427) `знаки, жести', пор. польське migi, у сучасній мові це слово співвідносне з мигати `блимати' (IV СУМ 700); похвалы (1627 БерЛекс 82); выходки (XVII Беринда 24) `проходки, ходи'; въ проискахъ воинскихъ находились (1638 ЗМТ 177); заводи страдалчєство подвизанїє по(д)вигъ борба (сер. або др. пол. XVH Син 114) `тужіння'; призови (148); заліотьі, залоты (1646 СУМ Х 86) `залицяння, любовні пригоди, зальоти'; того ж року знову затяги велікие в Полщи (1684 ЛСам 161) `заворушення'; до утеку удатися (МатТимч ІІ 444); Били тиж і в єгипетських скитах (XVII УЛ 228) `поневіряння'; Марс мари робить (302); мары (XVII Лексікон 466) `видіння'; плюндры (482); Марньїє сегосвЬтные жарты выданые (XVII ІВ 71) (пор.: шыдерства и жарты уставичныи зъ негт строилъ (1665 Гал 325) `висміювання, знущання'; съ подробнымъ изложениемъ переговоровъ (1654 АЮЗР 8 95) `домовленості'; для поради през чари взбудила Оная віщая невістка, кгди над ним ворожила (261) `чаклування'; скоки, танці, веселоє плясання (274); вловы (1659 Тимч І 106); гоны (181) `переслідування звіра; полювання'; фиглЪ (ІІ 453) `шуткування, забавляння'; кинеся в обійми своїх ... ворогів (XVII Причинки 1) `дія за значенням обійматися'; переговоры (1672-1674 АЮЗР 11 711), вступаешъ в мирные договоры (1675-1676 АЮЗР 12 292) `домовляння'; о всемъ къ хану пишетъ и совЬтами своими . часто замыслы воинскые отворачиваетъ (556); чины готовились (1677-1678 АЮЗР 13 26) `дії, певні заходи' (пор.: всякіе чины людскіе (1670 АЮЗР 9 740) `робота, заняття людей';

б) номени на позначення результатів дії, яку визначає мотивувальне дієслово: заморозы (1489 СУМ Х 102) `заморозки'; заводы и (з)наки грани(ч)ные (1595 ККПС 66) `граничні обводи'; лови (1616 СУМ XV 90) `феодальна повинність, лови, полювання'; не ведати куди се с ты(ми) лупа(ми) удали (1630 СелРух 223) `награбоване добро' (лупити `грабувати'), пор. Обозъ ... Ляхам на лупъ дали (1620 МатТимч І 410), де виділений іменник має семантику процесуальності; залюты, залоты (1644 СУМ X 86) `мирні переговори' 2. (залицяння, любовні пригоди) (1646 X 86); охвали (XVII Жит 66) `оплески' (хвалити); На замьоти, вимисли і потвари противников і ненависников (XVII УЛ 107) `примітки, спостереження'; Зваж на кривду тих лідер і власні обмови (310); плетки (XVII ЛексЛат 283); ттповеди (кін. XVH ЛРК 218) `наговори, плітки'; кгди всякії запаси їй завше готуєт (XVH УЛ 358) `заготовки чогось'; въ сборахъ Поляковъ съ татарами въ походъ на Украину (1657-1659 АЮЗР 4 3) `підготовка'; яко и въ выкълада(х) правъныхъ во въсе(м) про все(м) погодивъши (1661 ЛРК 117) `закони'; по обЬихъ сторонахъ ДнЬпра рЬки сЬнные покосы наши истинные (1665 АЮЗР 6 57) `сіно'; якт се вразы твои возшумЬша и ненавиджщыи тж воздвигтша главу (1665 Гал 137); если будутъ платиться дачи крымскому хану (1670 АЮЗР 9 209) `данина' (дати від datja); лупи (1687 Гал 440) `трофеї, воєнна здобич' (лупити `здирати', тобто `забирати, захоплювати'); скоки (МатТимч ІІ 325) `танці';

в) назви свят, обрядових дій: запусты (1561 МатТимч І 284) `заговини';

г) назви речовини, матеріалу, залишків чогось і т.ін.: вымЬты `викинена зі шлунка речовина під час блювання, блювотина, блювота' (1607 СУМ V 222); вода ... въсходит[ь] на висоту ... випорами (1618 Ставр 227) `випари'; помии (МатТимч ІІ 164) `помиї'; Єще учителъ церковныи, толкуючи ... слова, мовжтъ, же пжть хлЪбов(ъ) значать пжть книгъ Мmvсеmвыхъ, дванадцжтъ коштвъ значать дванадцжтъ ап(с)тлтвъ, которыи укрухи, позосталыи т(т) пжти хлЬбтвъ ... т(т) тыхъ пжти хлЪбтвъ зосталосж дванадцать кошовъ укруховъ (1665 Гал 77); ютреби, изгрЬбы (XVII Синоніма 157, XVII Беринда 46) `сміття'; ометы (XVH ЛексЛат 196) `зметені рештки';

г) назви пристосувань чи приладдя для здійснення певної дії, знаряддя дії: при(с)тави (XVII ЛексЛат 413) `будівельне приладдя' (приставляти); подпоры (XVII Синоніма 143) `пута'; вырвы `бондарський пристрій, гак' (1627 V 16); до него // приходи(л) в(ъ) темницу які(и)сь мужъ з поход нею запаленою и тковы и пута з(ъ) негт тпадали (1687 Гал 436); ткови (XVII Синоніма 151) `пута, вериги'; Муры деревжныи значили деревЖныи юкруты (Гал 157) `огорожа';

д) найменування територій, угідь і т.ін.: лови (1504 СУМ XVI 89) `мисливське угіддя'; гоны бобровьіє (1505-1506 СУМ VII 18-19 МатТимч І 181) `угіддя, де водилися бобри; ділянки, відведені для полювання на бобрів'; и (з) бобровыми гонами (1595 ККПС 65); выжары (1546 СУМ V 160) `випалене місце, випалина'; ловли (1630 СУМ XVI 88) `територія, призначена для мисливства, рибальства, угіддя' ; ловли звериныи `звіроловне угіддя'; къ тому ж опалы ... ни нраву коему, также и имЪнию сущему, не вредили (1672 АЮЗР 9 200) `спалені місця на полях';

е) найменування споруд, транспортних засобів, їхніх деталей: закопи (1424 МатТимч 272) `окопи, шанці', плюратив закопи зі згаданим значенням у цей період, певне, відрізнявся від іменника закопъ `межовий камінь' (див. ССУМ І 377); всходы (1545 СУМ V 62) `споруда зі щаблями';

є) інші назви з нульовим суфіксом: добы(т)ки и спряты домовые забираютъ (1593 СелРух 91); На могилах піщаних розтавивши чати (XVII УЛ 311) `варта, охорона'.

У пам'ятках цього періоду виявлено лише декілька плюративів із суфіксом -ощі: лЬнощи (XVI ст. XVI 132) `небажання робити що-небудь, лінощі'; любощи (1656 МатТимч I 414 ) `любовні насолоди'; злитощы (1571 СУМ XII 4) `литво'.

4. Формант -ки бере участь у творенні як абстрактних, так і конкретних іменників здебільшого від дієслів. Серед них назви опредметненої дії, часом це обрядодії: придатки (XVII Жит 72) `сприйняття'; похвалки (XVII ЛСам 399) `нахваляння, погрози' (похвалятися : и для того отъ хана великые къ нему на всякой годъ доходятъ поминки (1675-1676 АЮЗР 12 556) `згадки'.

Низка десубстантивів із суфіксом -ки іменує різні конкретні предмети: дверки (1577 СУМ VII 198) `дверцята'; вожки (1598 СУМ IV 163) `віжки'; потебеньки (XVII МатТимч II 191) `шкіряні лопасті по боках сідла', зменшено-пестлива назва від потебня `шкіряна лопасть по боках сідла', `дві чотирикутно вирізані й розписані шкіри у козачого сідла' (ЕСУМ IV 540); колодки (I 372) `колодки, дерев'яні кайдани на ногах'; олЬйки (1687 Гал 441) `парфуми'. Документується кілька локативів: задки (1568 СУМ X 25) `місце за дворами, позаду будинків'; могилки (1573 МатТимч I 432) `цвинтар'. Зафіксований один девербатив на позначення музичного інструмента: пищки (XVII Синоніма 141).

За допомогою суфікса -ики (-ники) творяться десубстантиви-назви осіб: лисичники (УкрКоз 291) `козаки-звіролови, які вели промислове полювання на лисиць'; лісовчики (292) `особливі кінні загони Речі Посполитої, до складу якої входили запорозькі козаки' (від прізвища першого організатора - білоруського шляхтича Олександра Йосипа Лісовського). Виявлено кілька найменувань осіб відприкметникового походження: молодики (УкрКоз 324) `новоприбулі козаки Запорозької Січі'; новики (349) `те само, що молодики: новоприбулі козаки Запорозької Січі'; січовики (448) `козаки, які постійно мешкали на Запорозькій Січі'.

Трапляються й віддієслівні деривати: випищики (сер. XVII УкрКоз 68) `козаки, виключені (`виписані') із реєстру', уходники (503) `група людей, які йшли на промисли в неосвоєні порубіжні землі на Україні й будували там хутори'.

Зрідка документуються відіменникові найменування предметів: тбручники (XVII ЛексЛат 377) `вервечки до шапки' (обруч `зігнута кільцем штаба; обід').

Виявлено декілька дериватів з формантом -иці (ниці), які не фіксувалися пам'ятками давньоруськоукраїнської мови: громницы (1589 МатТимч I 190) пол. gromnice `свято Стрітення Господнє'; єгипчици (поч. XVII ст. СУМ IX 57) `єгиптяни'; мясници (1676 МатТимч I 446) `певний період після посту, коли за законами християнської церкви дозволялося вживати м'ясні вироби'; вра(т)ницы (XVII ЛексЛат 96) `ворота'; о(т)доилицы (XVII ЛексЛат 94) `рештки, залишки після доїння'.

В обстежених пам'ятках зафіксовано поодинокі найменування людей із суфіксом -ці: людцы, людъцы (1524 СУМ XVI 182) `залежні або звільнені від повинностей особи'; заградиша уста лв(о)м, угасиша силу огненную, избиша острїє меча, возмогоша т(т) немощи, быша крЬпцы въ бранехъ, тбратиша въ бЬгство полки чужыхъ (1665 Гал 139) `сильні воїни'. Окрім цього, маємо назви деталей будови, засобів пересування: дверци (1577 СУМ VII 198); глабци (1595 VI 212) `лубки у возі або санях' від незасвідченого *глабати `охоплювати, з'єднувати, зміцнювати' (ЕСУМ I 518).

Частина плюративів творилася конфіксальним способом. Дериваційною базою для конфіксів були прийменниково-відмінкові сполуки, у яких прийменник перетворювався на префікс. Це сприяло появі багатьох конфіксальних формантів, які брали участь у творенні різних за семантикою дериватів. У писемних джерелах XVI-XVIII ст. представлені конфікси з першим складником по-: по- ... -ки: за (с)вои злии слова <...> і чари по(с)торо(н)ками была быта (1672 ЛРК 159) `ремінці передньої пари коней' (розм. сторона `бік'); подолки (XVII Синоніма 143) `рештки на дні бочки'; по-...-0и: чтобъ де и козаки съними жъ заодно всякія поборы давали и подводы (1667 АЮЗР 6 170) `данина'; Повин(н)и смо выстерЬгатис и помысло(в) злыхъ (1686 Гал 383) `задуми, неприємні витівки'; по-...-ани: посєлянє (XVII Синоніма 155); з першим складником на-: на- ...-ици : нараквици (1687 Гал 440) `манжети, чохли' від діал. ракви `рукава' на-.-ики: набедрики (1648 МатТимч I 447); з першим складником при-: при-...- ки: такі деривати нечисленні й репрезентують різну семантику, зокрема: присЬнки (XV-XVIII Тимч II 236) `комірка у сінях'; приморки (XVII ЛСам 399) `епідемія'; припадки (XVII Жит 73) `журіння'. Поодинокими прикладами репрезентовані інші конфікси: за-...-0и: запороги (1596 СУМ Х 160 МатТимч І 282) `Запоріжжя'; па-...-ки: чтобъ вездЪ жгли села, падворки и містечка (кін. XVII АЮЗР 13 744); ви-...-и: выкляты (XV-XVIII Тимч І 140) `прокляття'.

Проаналізовані мовні факти дають підстави стверджувати, що зародження словотвірних типів іменників pluralia tantum має давню історію, при цьому кожне покоління мовців використовувало надбання попередніх віків.

Іменники pluralia tantum утворювалися з морфологічних форм множини іменника як результат лексикалізації цих форм унаслідок зсуву в них лексичного значення, при якому вжитий у множині іменник вживається з іншим значенням: позначає граматичну множину однорідних предметів, дій. Отже, первинно з граматичної форми множини іменника постає іменник pluralia tantum із новим лексичним значенням. З плином часу спостерігаються процеси функційної спеціалізації формантів, які беруть участь у творенні розгляданих дериватів.

Надалі множинні іменники з різними формантами виступають взірцями для продукування нових дериватів. У старій українській мові XIV-XVII ст. була створена розгалужена словотвірна підсистема іменників pluralia tantum, яка була успадкована новою українською літературною мовою, послужила основою для її розвитку й удосконалення.

словотвірний лексичний мова суфікса

Умовні скорочення джерел

1. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею по разбору древних актов: в 8 ч. Киев: Въ университетской типографии, 1859-1914.

2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею: в 15 т. Спб. : Въ типографии Эдуарда Праца, 1861-1892.

3. Лексикон словенороський Памви Беринди / підгот. тексту і вступ. стаття В. В. Німчука: надрук. з вид. 1627 р. фотомех. способом. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 272 с. Гал Галятовський I. Ключ розуміння / підг. до вид. І. П. Чепіга. Київ : Наукова думка, 1985. 444 с.

4. Ділова документація Гетьманщини : зб. док. / упорядк., автор передмови та комент. Й. Горобець. Київ : Наукова думка, 1993. 392 с.

5. Етимологічний словник української мови /за ред. О. С. Мельничука : у 7 т. Київ : Наукова думка, 1982-2012. Т. 4. 2003. 653 с.

6. Житецькій П. Г. Словарь книжной Малорусской Річи по рукописи XVII віка. Кіевю Типографія Г. Т. Корчак-Новицкаго, 1888. 104 с.

7. Записки Матвея Титловского 1620- 1621.

8. Литопись собьтій въ Юго-Западной Россіи въ ХУІІ вИкИ./сост. Самоилъ Величко. Киев, 1864. с. 147-182.

9. Величковський I. Твори. Київ : Наукова думка, 972. 191 с.

10. Книга Київського підкоморського суду (1584-1644). Київ : Наукова думка, 1991. 344 с.

11. Лексикон Лексікон словено-латинський.

12. Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького- Сатановського / підг. до вид. В. В. Німчук. Київ : Наукова думка, 1973. С. 423-540.

13. ЛексЛат Лексиконъ латинський. Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підг. до вид. В. В. Німчук. Київ : Наукова думка, 1973. С. 61-423.

14. Л.К. Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. / підг. до вид. О. М. Маштабей та ін. Київ : Наукова думка, 1986. 222 с.

15. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник. Киев, 1873. 469 с.

16. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. : у 2 кн. / упоряд. В. В. Німчук, Г. I. Лиса ; відпов. ред. В. В. Німчук. Київ - Нью-Йорк, 2002. Кн. 1. 512 с. ; Кн. 2. 2003. 512 с.

17. О воспитании... Пам'ятки братських шкіл на Україні. Київ : Наукова думка, 1988. С. 50-55.

18. Пересопницьке євангеліє 1556-1561 рр.

19. Рукопис ЦНБ АН України, №15512.

20. Синоніма славеноросская. Лексис

21. Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская / підгот. текстів пам'яток і вступ. статті Німчука В. В. Київ : Наукова думка, 1964. С. 91-172.

22. Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. : зб. док. і мат. Київ : Наукова думка, 1993. 535 с.

23. Причинки Целевич О. Причинки до зносин Петра Дорошенка з Польшею в 1670-1672 рр. ЗНТШ. 1898. Кн. 5. Т. 25. С. 1-26.

24. Транквіліон-Ставровецький К. Уривки з прозових та віршованих творів філософського змісту. Пам'ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI - початок XVIII ст.) : тексти і дослідження. Київ : Наукова думка, 1988. 568 с.

25. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Вип. 1. Львів, 1994. 152 с. ; Вип. II. 1994. 152 с. ; Вип. III. 1996. 252 с. ; Вип. IV. 1997. 260 с. ; Вип. V. 1998. 258. ; Вип 11. 2004; Вип 12. 2005. 244 с.; Вип. 14. 256 с;. Вип. 16. 2013.; Вип. 17. 2017. 248 с.

26. Українське козацтво: Мала енциклопедія / ред. Ф. Г. Турченко та ін. Київ : Генеза; Запоріжжя : Прем'єр, 2002. 568 с.

27. Українська література XVIII ст. Київ: Наукова думка, 1983. 694 с.

Література

1. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови. Київ : Вища школа, 1981. 213 с.

2. Білоусенко П. І., Бойко Л. П. Словотвірна структура праслов'янських іменників pluralia tantum. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. Запоріжжя, 2015. № 1. С. 354-359.

3. Білоусенко П. І., Бойко Л. П. Словотвірні типи іменників pluralia tantum у давній руськоукраїнській мові ХІ-ХІІІ ст. Філологічні трактати : наук. журнал. Суми, 2017. Т. 9. № 2'. С. 13-19.

4. Граматика слов'янська І. Ужевича / відп. ред. М. А. Жовтобрюх ; укл. І. К. Білодід, Є. М. Кудрицький ; Акад. наук Української РСР, Ін. мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ : Наукова думка, 1970. 114 с. (Пам'ятки української мови ХУІІ ст.).

5. Павловский А. П. Грамматика малороссийского наречия. Спб : Тип. В. Плавильщикова, 1818. 116 с.

6. Сімович В. Граматика української мови для самонавчання та в допомогу шкільній науці. Друге видання з одмінами й додатками. Київ-Ляйпціг : Українська накладня, 1921. 584 с.

7. Смотрицький М. Граматика слов'янська / підгот. факсимільного видання та дослідження пам'ятки В. В. Німчука. Київ : Наукова думка, 1979. 251 с.

Размещено на Allbest.ru