Діловий текст як жанровий і текстовий феномен

У наш час поняття тексту розглядається як комунікативна одиниця: "Текст можна визначити як особливу комунікативну одиницю, організовану послідовність речень, у яких відповідно до цільової установки автора розкривається зміст теми або ідеї шляхом лінійного розгортання її з тематичного ядра" [11, с. 63]. Не меншу значущість має і таке визначення, коли текст аналізується "як продукт процесу говоріння, створений з метою впливати на адресата", причому кожен окремий текст реалізує функцію впливу в конкретній ситуації [4, с. 168]. З.Я. Тураєва із цього приводу зазначає: "Соціальна взаємодія значною мірою здійснюється через тексти, які породжуються і приймаються мовною особистістю" і додає, що розвиток лінгвістики призвів до активізації досліджень тексту, як максимальної одиниці мовленнєвої діяльності. Науковець відзначає важливість розуміння тексту як аргументу, за допомогою якого змінюється картина світу у свідомості реципієнта [13, с. 17].

Якщо розглядати текст у процесі комунікації, слід згадати структуру текстової діяльності, до якої входять автор, читач, дійсність і мова, а ядро такої схеми - текст, як постійна і головна складова комунікативного процесу. Це дає нам можливість визначити текст як основну одиницю комунікації, засіб зберігання і передачі інформації, форму існування культури, продукт певної історичної епохи, відображення психічного життя індивіда [1, с. 11].

Такий аналіз поняття "текст" є основою для вивчення ділового тексту. Для цього необхідно співвіднести "діловий текст" з "документом". В.Я. Дорохов дає визначення поняття "документ", у якому характеризує його як письмовий акт загальноприйнятої форми, складений компетентними установами або організаціями для викладення фактів які мають юридичне значення [5, с. 55].

Базуючись на тому, що смислова структура тексту - це сума смислових блоків і їх співвідношення у тексті, Н.В. Муравйова трактує "діловий текст" як сукупність елементів смислу, які виражені певними мовними засобами, що використовуються у різних ситуаціях ділового спілкування та об'єднуються у єдину замкнуту систему для виконання певної мети у цих ситуаціях. Для лінгвістики всі традиційні документи, у тому числі і електронні, - це ділові тексти [10, с. 13]. З урахуванням цього факту, ми будемо використовувати поняття "документ" і "діловий текст" як рівнозначні.

Як вже зазначалось, діловий текст використовується у взаємодії людей у сфері бізнесу та управління. Привертає той факт, що контракти, договори, ділові листи і тендерні документи, як ділові тексти, укладені із дотриманням основних вимог є одними із основних нормативних документів, шо регулюють діяльність фахівців у багатьох сферах суспільства. Тому вважаємо за необхідне дати визначення цих типів ділових текстів.

Діловий лист є найпоширенішим, практичним способом комунікації. Цей документ є граматично оформленим та семантично завершеним типом тексту, що має характерну комунікативну структуру та наділений документальною силою [14, с. 3]. Загальною метою ділових листів є досягнення певної домовленості, але у кожному конкретному випадку адресант переслідує певну ціль [8, с. 20].

Контракти мають велике значення для функціонування сучасного суспільства. Саме контракти допомагають взаємодіяти у різних ситуаціях і впоратися з суперечками, пов'язаними з невиконанням певних зобов'язань, а тому причиною складання контрактів є врегулювання майбутніх дій сторін ділової комунікації. Г.М. Дроздова стверджує, що контракт - це правовий документ, що регламентує організаційні, економічні та адміністративні відносини під час здійснення купівлі-продажу товарів і послуг на ринку [6, с. 67]. У кожному контракті міститься інформація про домовленість сторін та зобов'язання однієї сторони контракту про поставку товару або надання послуги [9, с. 236].

Тлумачення термінів "контракт" і "договір" мають багато значень. У нашому дослідженні ми розглядаємо "контракти" і "договори" як синонімічні терміни і підтримуємо А.В. Ключник, яка говорить, що термін "договір" є справедливим для угод як письмових, так і усних, незалежно від кількості сторін [7].

Термін "тендер" трактують як письмову пропозицію, сповіщення про намір поставити товар по контракту, запрошення постачальників запропонувати товар, що відповідає певним вимогам [12].

Діловий текст - це письмовий текст, оскільки письмове повідомлення передбачає тривале зберігання інформації. Під час роботи з письмовим текстом у адресанта є час урахувати всі деталі повідомлення, а від адресата не вимагається швидкої реакції під час декодування отриманої інформації. Письмова інформація викликає менше емоцій і навпаки, більше уваги приділяється осмисленню інформації.

Для того щоб комунікація була успішною, адресант повинен ураховувати основні правила складання ділового тексту: персональність - тобто передача позиції "ви" для урахування інтересів адресату, цілісність - кожний текст повинен містити тільки одну тему, зв'язність - інформація повинна бути логічно пов'язана, лаконічність - відсутність непотрібних повторень та абстрактних слів, елементи уніфікації - уніфіковане повідомлення не має граматичних та стилістичних помилок.

Отже, діловий текст - це цілісна система, що має інтегральні властивості та функціонує у зовнішньому до нього середовищі, і його системність представлена цілісністю та зв'язністю, сприяє виявленню закономірностей його внутрішньої та зовнішньої організації та функціонування. Під текстовою системністю розуміється системна організація мовних засобів різних рівнів, яка зумовлена авторським задумом як синтезуючою та організуючою категорією.

Будь-який діловий текст має певну комунікативну мету, але у загальному, всі документи мають на меті змусити адресата вступити у мовний контакт, причому ця мета може бути як оперативна, так і перспективна залежно від того, коли відбувається комунікація. Інколи, лише за назвою документу можна визначити мету тексту. Діловий лист, який є найпоширенішим видом документації, належить до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, фірмами. Основна комунікативна мета його - повідомити, зробити запит, пропозицію, досягти домовленостей між сторонами [3, с. 97]. Тендерний документ вміщує в себе інформацію щодо тендерних умов торгів. Контракт - це документ, що фіксує домовленість між двома чи кількома партнерами про взаємне зобов'язання, а тому мета цього документу - визначити умови, які регулюють певну діяльність [2, с. 52].

Осмислюючи багатогранність визначення тексту, ми звужуємо його до наступного розуміння ділового тексту: діловий текст - це особливий тип тексту офіційно-ділового мовлення з комунікативно-прагматичним спрямуванням, з цілим рядом принципових лексико-семантичних обмежень, з характерною граматикою, з особливими композиційними, жанровими, видовими та іншими ознаками.

З точки зору мовних та позамовних факторів належність ділових текстів до мовленнєвих жанрів офіційно-ділового стилю підтверджується низкою причин. Ми можемо констатувати, що ділові тексти:

- мають у загальному своєму значенні специфічні жанрові ознаки;

- відрізняються сукупністю мовних та мовленнєвих засобів, зумовлених семантичними та прагматичними чинниками;

- детермінуються наявністю спільних з офіційно-діловим стилем ознак та властивостей та відповідністю критеріям свого жанру;

- характеризуються повним і чітким викладом, інформативністю і комунікативною спрямованістю;

- мають спільну мету - підтримувати ділові відношення між діловими партнерами;

- несуть інформацію викладену у письмовій формі;

- характеризуються опосередкованим спілкуванням;

- мають орієнтацію документів на справу, у якій зацікавлені партнери;

- охоплюють загальну тему документів одного функціонального стилю.

Доцільно додати основні закономірності функціонування ділових текстів:

1. Діловий текст - мовленнєвий твір, який є результатом роботи комунікантів - ділових партнерів, що адресований їм обом, акцентуючи комунікативні зусилля обох сторін при створенні ділового документу. Під час формування ділового тексту має місце рольова одноперсонність комунікантів.

2. Діловий текст містить втілення обіцянок і взаємних зобов'язань ділових партнерів щодо виконання певних дій у сфері регулювання своїх економіко-правових відносин.

3. Діловий текст підтримується двома факторами - інформативним і регулятивним. Предмет ділової комунікації завжди обмежений, зміст ділових текстів містить тільки те, що може стати предметом економічних або юридичних відношень, причому тема одного ділового тексту переважно одна.

4. Діловий текст набуває жорстко регламентованого характеру, при якому всі дії та вчинки сторін-учасників мають бути узгодженими і на випадок форс-мажорних обставин передбачає відповідні домовленості або санкції.

5. Універсальні риси, такі як регламентованість, діалогічність, логічність, чітке структурування за відповідними жанро- воми законами ділового тексту зумовлюються мотивами й цілями текстотворення.

6. Ситуації, які відображаються у документах, часто повторюються, а тому і значна частина інформації повторюється у діловому тексті. Цим можна пояснити, що синтаксично-композиційна структура спирається на спільному та індивідуальну компонентах. Перший повторюється у кожному жанровому тексті, а другий із змінними чинниками тексту (учасниками ділової комунікації, найменуванням товару або обслуговуванням, деталями постачання тощо). Зазначені компоненти акцентуються переважно у трьохмірній композиції - вступній, основній та фінальній. Вступна частина містить основну ідею тексту, основна - інформує деталі й обставини певної угоди, а фінальна - заповнена реквізитами сторін.

7. Конкретний зміст ділового тексту домінує у площині реальних ділових відносин. У діловому тексті завжди щось констатується, вказується на необхідність певних дій, говориться про конкретні події або факти.

8. Для створення ділового тексту необхідний певний код - особлива форма вираження інформації. До нього ми віднесли форму мовлення - діловий текст має бути письмовим (для уникнення серйозних наслідків помилок), побудову тексту - діловий текст має свої особливості комопозиції, яка містить типові для кожного жанру реквізити і його мовні особливості. Через несумісність з офіційно-діловим стилем образно-асоціативних явищ існує відсутність певного семантичного прошарку у ділових текстах. Вербальна організація ділового тексту формується за допомогою домінуючого каркасу ділових текстів - кліше та термінів, які зумовлюють іменний характер.

9. Специфічними позамовними рисами ділового тексту є абстрактність, узагальненість, підкреслена логічність, точність та строгість, об'єктивність, однозначність та аргументованість. Стильові домінанти названих рис прослідковуються на всіх рівнях системи мови і віддзеркалюють загальну картину ділових текстів.

Отже, розуміння ділового тексту та його основних характеристик дає можливість ефективно транслювати запланований смисл повідомлення і впливати на сприйняття та розуміння його.

1. Бабенко Л.Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа: Учебник для вузов. Екатеринбург, 2004. 464 с.

2. Борковська І. П. Лексична диференціація ділового мовлення. Хід сучасної науки - 2015: Матеріали XI міжнародної наук. - практ. конф. 30 листопада -7 грудня, 2015. Випуск 18. Пшемисл. С. 52-54.

3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: навч. посіб. 4-те вид, Київ. : А.С. К., 2008. 400 с.

4. Дорофеев Ю.В. Воздействие как инвариантная функция текста. Культура народов Причерноморья. 2007. № 110, Т. 1. С. 166-168.

5. Дорохов В.Я. Понятие документа в советском праве. Правоведение. 1982. № 2. С. 50-57.

6. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності підприємства. Київ: ЦУЛ, 2002. 172 с.

7. Ключник А.В., Баришник Л.С., Негрецька І. А. Теоретичний аналіз зовнішньоторговельного контракту. Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. 8. С. 20-24.

8. Котковець А.Л. Композиційна структура мовленнєвого жанру "Діловий лист". ВісникНТУУ "КПІ". Серія "Філологія. Педагогіка". 2014. Вип. 3. С. 31-36.

9. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: навч. посіб. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: ВІРА-В, 2002. 552 с.

10. Муравьева Н.В. Документальная лингвистика. Москва: ТЕРМИКА, 2016. 612 с.

11. Орлов А.Т. Структурно-смысловые типы газетных текстов. Русский язык в школе. Москва. 1990. № 2. С. 62-67.

12. Письменная Ю. Тендер: руководство к действию. MA.DE. 2002. № 3. С.11-23. иКЕ:ЬЦр://ргсшта.сот.иа/агйс 1ев/агйс 1е 8. рйр?с 1аиве=1321.

13. Тураева З.Я. Лингвистика текста (Текст: структура и семантика). Москва: Просвещение, 1986. 127 с.

14. Шаргай І. Є. Комунікативно-прагматичні особливості французького ділового листа в оригіналі та перекладі : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. Київ, 1998. 16 с.

Размещено на Allbest.ru