Специфіка антропонімів як вияв авторської думки у романі Анатолія Федя "Переддень Доби Водолієвої"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет

Специфіка антропонімів як вияв авторської думки у романі Анатолія Федя «Переддень доби водолієвої»

Падалка Р. - кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури

Кльок К. магістрантка І курсу українського відділення філологічного факультету

Анотація

Українські прізвища досліджуваного регіону характеризуються різноманіттям і багатством словотвірних типів чи моделей. Досліджуючи словотвірні типи прізвищ, слід відзначити, що не всі відповідні засоби однакові за частотою використання. Найбільша кількість прізвищ виникла за допомогою морфологічного способу, зокрема через суфіксацію, хоч співвідношення словотвірних формантів різне. Ми простежимо основні віхи в історії вивчення антропоніміки в лінгвістиці; дослідимо етимологію деяких власних імен особових англійської мови; розглянемо деякі значення власних імен, що постають в якості стилістичних й експресивних засобів у художній прозі; систематизуємо ономастичний матеріал твору А. Федя.

Ключові слова: антропонім, лексема, тематична група, прізвище, словесний образ.

Аннотация

Падалка Р. кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка и литературы Донбасского государственного педагогического университета

Клёк К. - магистрантка I курса украинского отделения филологического факультета Донбасского государственного педагогического университета

СПЕЦИФИКА АНТРОПОНИМОВ КАК ВЫЯВЛЕНИЕ АВТОРСКОЙ ПОЗИЦИИ В РОМАНЕ АНАТОЛИЯ ФЕДЯ «ПЕРЕДДЕНЬ ДОБИ ВОДОЛІЄВОЇ»

Внимание к системе личных имён определяется их сложностью. Как часть лексической системы языка личные имена функционируют в её границах и развиваются по её законам. Мы проследим основные вехи в истории изучения антропонимики в лингвистике, исследуем этимологию некоторых личных имён английского языка; систематизируем ономастический материал произведения А. Федя.

Ключевые слова: антропоним, лексема, тематическая группа, словесный образ, фамилия.

Abstract

Padalka R.

- Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Ukrainian Language and Literature Department, Donbas State Teachers' Training University

Klyok K.

- Master's Degree Programme Student, Department of Ukrainian Language, Faculty of Philology, Donbas State Teachers' Training University

THE SPECIFICITY OF ANTHROPONOMY AS A MANIFESTATION OF AUTHOR'S THOUGHT IN THE NOVEL BY ANATOLY FED «THE EVE OF

THE DAY OF AQUARIUS»

The topicality of the research is substantiated by the increased interest in the study of anthroponomy in terms of language and culture communication. All proper names have meaning of objectivity, that is the part of their contents (denotation) is a kind of notification of the existence of an object (or the essence of what we envision as an object). The most proper names denote a class of objects, including one object stands out. Proper names, denoting an individual object, fix in their meaning a definite deal to call this object in a definite way.

Key words: anthroponym, lexeme, thematic group, a verbal image, surname.

Постановка проблеми

Антропонімія в художньому тексті не лише містить смислову інформацію, а й виражає позатекстові параметри образу автора, бо «добір антропонімів для митця - це вияв його літературної індивідуальності та художньої майстерності на тлі реальної суспільно-історичної дійсності».

Аналіз останніх досліджень. Цікавим видалося дослідження прозонімів роману А. Федя, зокрема специфіка художніх образів- персонажів. Літературна ономастика спрямована на виявлення художніх функцій прозонімів (Г. В. Сингаївська, О. Ю. Карпенко, Г. І. Шаповал та ін.). В останні десятиліття введення в науковий обіг безлічі текстів різних територій нашої країни, що включають значну кількість особових імен та прізвищ, допоможе уявити реальну картину формування антропонімної системи в цілому.

Метою статті є встановлення функційних особливостей типів прозонімів роману «Переддень Доби Водолієвої».

Метою роботи зумовлені такі завдання:

з'ясувати стан наукової розробки проблеми;

встановити іменування осіб та їх функції в художньому тексті української літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Імена «героїв» роману є складовою загального атласу антропонімів Донецького краю, бо події роману розгортаються на теренах Слобідської України, а в художньому тексті, на відміну від реального життя, викликає особливі емоції, набуває конотативного забарвлення, що максимально увиразнює його. Специфікою прозонімів творів Анатолія Федя є значна їх належність до реальних людей того часу. Саме тому роман автора й історичний, і філософський, і художній. Прочитайте про героїв роману докладніше, і ви побачите тих, хто жив чи живе поряд із вами [3]:

* Данилко (син Гертруди) - («..не мав романтичних, як Антон, мрій, не марив себе героєм, не готувався до війни з Америкою...», «У сім років у колгоспі коня водив межиряддями, у вісім - уже ходив за полкою. Будучи пуп'янком, він почувається дорослим чоловіком, якому треба йти в певний час на роботу, щоб прогодувати маму, коли та довгий час лежала прикута до ліжка»).

Антон (син Натки) - «...ріс високим, як стеблина, рівним, як струна, гнучким, як вишня, і гарним, як чорнобривці в палісаднику. Важко судити, ріс чи дурним чи ні , хворим - цілком певно. Часто пекла згага й відчував у стравоході гострий біль. Лоб його світився християнською сумирністю і благочестям»; «У голубих очах з ніжним затуманним поглядом, вже сьогодні мати бачила світло потаємної внутрішньої сили».

Натка - («Наталія насправді є пані Наталією, Наталією Єгорівною, уродженицею колись знаменитих на Слобожанщині панів Лавриненків», мати Антона, « пострілює своїми, як волошки у жнива, синіми очима»).

Феня Дмитрівна («названа сестра Гертруди») .

Іжболдін («учитель математики», «він здатен на все, коли йому хтось заллє сала за шкуру», хоча «справляв враження людини порядної, розсудливої...»).

Інанна - («молодша дочка Фені», «відмінниця»).

Яким Панасович - («одноногий комірник...», «у нього син Микола та донька Ганна...»).

Ціміданов («з хама пан», «свого часу й один і другий були наглядачами одного з сибірських таборів для політв'язнів», з Прохватиловим).

Харківська Гертруда Іванівна («.за очі її називали «Герой труда»).

Писарчук Кузьма Миколайович («учитель історії і директор школи»).

Леонтій - «Дід Леонтій вчився мудрості Степу, гармонійної краси, неозорості .»; «.прийшов сюди з Полтавщини в голодний тридцять третій, прихопивши жмутик євшан-зілля, як у Стінках працював на молочній фермі, а ночами будував хату з хмизу і глини»).

Ляшиха - «Ляшиху в селі вважали розумною жінкою.У душі Ляшихи не було ні тієї любові, яка запалює на подвиг, ні того холодного розрахунку,який штовхає на зраду»).

Петро (Зорепас) - («...відірви і брось . на горищі прилаштував якусь трубу-ночами дивиться в Небо»).

Іван Петрович Прохватилов (міліціонер) - («.у дитинстві безпритульна дитина.», «.навчався у колонії А. С. Макаренка»).

Климентій Ляшов - («.вдавав із себе глухого.», «.конюх у селі -це велике цабе, не те що якийсь там пастух»).

дід Орій - («дідуган, пілікає на скрипці», «за ним вже давно Сибір плаче. Всі від нього відцуралися»).

Лєнка - («Лєнці й Тамарці треба показати свою суспільну активність, причетність до великих справ партії і народу, бо через місяць прийматимуть в комсомол- це перспектива, майбутнє»).

Василина - («горянка», «закінчила гімназію, володіє кількома мовами, музичними інструментами, працює перекладачем у військовій частині...», «...розвідниця з місцевих...»).

Павлентій - («Брехнею йде він все життя.», «...Павлентію вдалося спровокувати скандальчик.»).

Люська (поштарка).

баба Брякальша - (скандальна баба).

Василько - (молодший брат Данилка, «Це той Василько, який наглядає за чотирма стихіями і від початкових літер їх назв отримав титул «ЗНОВ». Це той Василько, якого відряджено незнаними людьми Вищим Розумом Світу»).

Тамарка - («подружки з першої парти» з Лєнкою).

Єва - (Пампушка, дружина Якима, «Інспектор районного відділу освіти порівнював Єву із завучем ФЗО на прізвище Абиз-Заде...«не знаю, який у першого завуча орган можна назвати «абиз», тому й не наважуся на аналогії, а ось Заде- і в Єви, і в першого завуча подібні.», «дуже Єва-Пампушка норовита, отака як племінна кобила з виїздних райкомівської конюшні»).

Люципер - («..строчить» доноси на сусіда «туди, куди треба», робить ворогами рідних братів, накликає на домашніх зайців мор. - головне - усякими спокусами і звабами Люципер душить національну свідомість.»).

Гринь («Гринь був з батраків») - («.дядько Гринь.вважав себе одеситом, хоча більшу частину служби провів на кораблі,а місто вивчав за поштовими картками .»; «.зняли з посади бригадира польової бригади і відправили пасти телят»). власний ім'я стилістичний ономастичний

Улита Іванівна («.була батрачкою,а потім сільською активісткою й першою колгоспницею.») .

Костянтин - («син голови колгоспу», «невеликий на зріст підліток вирізнявся довгим носом і відносно широким і пласким підборіддям, за що його й прозвали недоброзичливці «смесь бульдога с носорогом»).

Рябий - (Іванов, «директор підсобного господарства»).

Серафима - («Горбоноса,циганкувата дочка.»)

Стратон («професійний кавалерист будьонівського гарту») - («Головний охоронець колгоспного добра, якого називали об'їждчиком, хоча й був малограмотним,та завжди: і в армії, і в селі намагався бути коло начальства.»

Іван («заготівельник райспоживспілки») - (дід Леонтій про Івана: «.думав і ти по-справжньому грамотний - на лобі написано чотири класи та і красну книжечку маєш, як мало хто в селі-комуніст...»).

баба Орися Петрівна («колись була вчителькою»).

Астроном - («.він учений і знає все, що на небесах і на землі»).

Нінель Камінчучка («.живе за вигоном., дєтський ум як був, так і остався .»).

Дуська («.скаже речення, або кілька, прикусить губу і зирить на усі боки своїми маленькими очицями»).

Векла - («колишня фронтовичка...», «...верхня її губа затремтіла, коло лівого ока нервово тіпалася щока - колишня контузія давалась взнаки», «Векла засміялася. Сміх її був молодим і задиркуватим, неначе за плечима не було фронтів і тисяч смертей»).

Дмитро Васильович Підгайний (архітектор обласного міста).

Сірьога («називали попом») - (« Чого називали Попом високого, як жердина парубка,що працював у рудоуправлінні електриком- невідомо. Можливо, тому, щоб не пропало слово з розстріляним сільським батюшкою Сергієм»).

Ганна - ( «Інша справа - Ганна. II ще треба «оприділить, поставити на доріжку...», «дівчина-краса», «Ганнуся повинна стати дамочкою, які траплялися Якимові у довоєнному місті ... майбутнє свого чада бачив у шляпі й з рідікюлем під пахвою.»).

Петро Петрович Перепєчкін - («начальник паспортного стола»).

дід Причина - «жаднюга» (розпитував про все, перепитував).

Нінка - («.значиться професоршою...»).

Акулина - («.на гілляці дерева вишні в подертій на лахміття чоловічій косоворотці причаїлась, ніби завмерла, стара, майже лиса жінка, що ледь тримала в дрижачій правиці великі, соковиті, блідо забарвлені плоди.». «Впалі губи Акулини заплямкали, а з беззубого рота вирвалося вже не шипіння - зойк...»).

Фрау Катрін - («Німкеня Катрін, коли були добрі наглядачі табору приходила до хати Леонтія і допомагала по господарству»).

Пахомович (завферми), Св. Володимир, Володька (брат Якима), Сидір Артемович Ковпак - («герой радянського союзу»), Клара - (Маняша і Клара - сестри), Катря («мати розбишаки Костянтина») .

Костя («син голови»; «.все на собі тягнув.»).

Скицький («кращий алгебраїст класу»).

Єгор (батько Натки, «Спілкування з ним ніколи не народжує агресії, озлобленості. Вершиною його доброти є співчуття»).

Льонька (циган, «.циганові й Бог дозволив брехати, от він і бреше.»).

Волобуєв-Табурєткін («пацан . з Росії»).

Довгоносик - («Уже як у кого вшнипиться - хоч гопки скач, буде так, як Двгоносик постановив»).

Гриць (Григорій Усов) - (батько дітей Насті, «красень ... а роботящий - мало хто в селі такий ... а увечері, як візьме в руки гармошку - сама живим голосом промовляє і до танцю запрошує...»).

Храмцов - 4 («.заворг, за очі всі називають його «Хамцов»).

Маняша - 4 («старша поміж сестер...»).

Кравченко («голова колгоспу»; «.з пана пан.»)

Володимир Васильович («.хворів на рак горла . Володимир вважав, що його хвороба - кара Господня за гріхи.»).

Ганна Кухта (розбитна) - 2 рази.

Соска («бригадірша», «.ця стерва усіх міряє одним аршином.»).

Катерина Мандрик-Куйбіда (член УПА).

Микола («син був у Якима розбитним...»).

Іванов (начальник, «...це один з маси людей, які ще в тридцятих прийшли на Україну з півночі. їм дозволялося самопостачання по дорозі. Для тих, хто оцього всього не знав, Іванов виділявся серед маси людей хіба що ряботиння.»).

Тьотя Поля (прибиральниця, «.молодиця, зростом аж під сволок, через десятки хвилин закалатає на перерву, як на пожар.»).

Климко (« .поліцай . так і не виріс до повного імені Клим»)

Валентина («Між закляклими пальцями правиці затиснуто невеликий вузлик з чунями, склеїних зі старої автомобільної камери. Перед тим, як відправитись у місто на товарообмін, мати хрестила сина і йому дорогу, щоб Бог допоміг поміняти хліб на взувачку»).

Клавдія Андріївна (завклубом, «Ціміданов посміхнувся чи то молодому голосу, чи високим персам, що пружно напинали білу блузку завідувачки клубу»).

дід Шнурко («.довгов'язий дід Шнурко . якому правління колгоспу доручило керувати бригадою виключно удовиць»).

Стогній («Накажіть дідові Стогнію, хай запряже вороних - та й усього діла»).

Терешко (привіз з війни акордеон «.й тепер натіхаря цугикає, закриває вікна й двері, щоб ніхто не почув»).

Філіп (живе у Криму, у великій хаті, яка дісталася від татарів).

Петро Федорович («отець Никодим», «Недавно постригся і райком рекомендує його вчителем російської словесності»).

Голопупенко («Для історії немає значення, коли помер якийсь там Голопупенко чи Нетудихата.»).

Іцик («..добре вчився..»).

Сіроштан («сів за розкрадання соціальної власності»).

Владислав (п'ятирічний син батька Якима, «.пророцтво збулося.захлинувся бідолаха»).

Михайло Михайлович (тайговик, «.родом з Полтавщини, той, хто сіяв гречку, а вродив буряк.прожив життя в труді і злиднях...на старості літ осиротів»), Віктор Петрович (вчитель малювання).

Здійснене дослідження уможливлює дійти таких висновків:

Імена «героїв» творів регіональної художньої літератури частково теж є складовою загального атласу антропонімів Донецького краю, бо події роману розгортаються на теренах Слобідської України [5].

Теоретична база літературно-художнього образу ґрунтується на таких засадах:

Літературно-художня ономастика вторинна, тобто вона тісно пов'язана з загальнонародною ономастикою, частково оперує її методологією, використовує її моделі та базу.

Власні назви в художньому творі вибирає або створює сам автор, загальнонародна ономастика детермінована історично.

Літературно-художня ономастика та загальнонародна ономастика мають різні функції. Основна функція ономастики - номінативна, а літературно-художньої - стилістична (інформаційно- стилістична та емоційно-стилістична).

Літературно-художня ономастика пов'язана з галуззю мовлення, а загальнонародна ономастика - із галуззю мови [2, с. 5-22].

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у поглибленому вивченні низки актуальних питань:

Дослідити специфіку антропонімів як вияв авторської думки в художньому тексті Анатолія Федя. Зауважимо, що в сучасному українському мовознавстві досі немає праць, які містили б аналіз добору літературних онімів у творчості цього письменника.

Простежити власні імена як локальну семантичну структуру, що закріплюється за іменем у конкретному тексті.

Антропоцентричність художньої літератури спонукає до активного розвитку літературної антропоніміки як окремої мовознавчої дисципліни. Дослідження літературної ономастики стане перспективою подальшого дослідження.

Література

1. Карпенко Ю. А. Специфика имени собственного в художественной литературе. Onomastica. Rocz. XXXI. Wrodaw etc., 1986. P. 5-22.

2. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с

3. Федь А. Переддень Доби Водолієвої. Канів: «Склянка часу»*2еИдІав verlag, 2013. 470 с.

Размещено на Allbest.ru