Термінотвірний потенціал омонімії та паронімії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет

Термінотвірний потенціал омонімії та паронімії

Овчаренко Н.І.

кандидат філологічних наук, доцент

декан філологічного факультету

доцент кафедри української мови та літератури

Анотація

омонімія паронімія термінологічний семантичний

Стаття продовжує цикл публікацій автора, присвячених дослідженню семантико-функціонального простору фахового терміна. Явища омонімії та паронімії на ґрунті термінології розглянуто в контексті семантичного словотворення. Окреслено джерела, специфіку формування і розмежування омонімії та паронімії як семантичних чинників термінологічних найменувань, їхню співвіднесеність із багатозначністю. Сформульовано мотивовану позицію щодо нормативних вимог до термінів.

Спираючись на традиційне визначення омонімів та паронімів і дослідження попередників, авторка формує власне бачення цих явищ у сучасній термінології, кваліфікуючи їх як об'єктивну властивість мови, джерело та засіб упорядкування інформації у її лексичному складі.

Наголошується на подібності омонімії і паронімії в галузевих термінологічних системах та загальновживаній мові і водночас акцентується увага на особливостях аналізованих явищ у фаховому мовленні. Окреслено причини сплутування омонімів, паронімів та багатозначних слів, які призводять до виникнення труднощів у фаховому спілкуванні.

Зазначається, що омонімія та паронімія як чинники формування термінів пов'язані між собою відношеннями семантичного творення. Зміна семантичної структури термінів унаслідок їхнього переходу з лексико-семантичної парадигми в термінологічну пов'язана з набуттям диференційної семи, спільної з парадигмою терміна.

Термінотворення засобами омонімії, паронімії та полісемії розглядаються як подібні. Авторка доходить висновку, що той самий мовний об'єкт слід розглядати з двох позицій: як сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених семантичних одиниць, значення багатозначного слова; як набір смислів, позначений однією і тією самою звуковою оболонкою.

Причини використання відомої зовнішньої форми з метою позначення іншого поняття пояснюються прагматичними чинниками.

У статті зроблено висновок про те, що омонімія і паронімія термінів відзначаються специфічним функціонуванням у них семантичних ознак та відрізняються ступенем особливостей значення, структури і функціональності. Сформульовано мотивовану позицію щодо нормативних вимог до термінів.

Ключові слова: термінологія, термін, значення терміна, омонім, паронім, омонімічні терміни, терміни-пароніми, багатозначні терміни, семантична деривація, термінотворення

Term-forming potential of homonymy and paronymy

Ovcharenko N.I.

Candidate of Science (Linguistics), Dean of Philology Department, Associate Professor Ukrainian Language and Literature Department Donbas State Teachers' Training University

Annotation

The article continues the series of publications of the author devoted to studying the semantic-functional space of the professional term. The phenomena of homonymy and paronymy based on terminology are considered in the context of semantic word-formation. The sources, specifics of formation and differentiation of homonymy and paronymy as semantic factors of terminological names, their correlation with ambiguity are outlined.

Based on the traditional definition of homonyms and paronyms and the study of predecessors, the author forms her own vision of these phenomena in modern terminology, qualifying them as an objective property of language, source, and means of organizing information in its lexical composition.

The similarity of homonymy and paronymy in branch terminological systems and common language is emphasized, and at the same time attention is focused on the peculiarities of the analyzed phenomena in professional speech. The reasons for confusing homonyms, paronyms, and polysemantic words that lead to difficulties in professional communication are outlined.

It is noted that homonymy and paronymy as factors for forming terms are torn with each other by the relationship of semantic creation. The change in the semantic structure of terms due to their transition from the lexical-semantic paradigm to the terminological one is associated with acquiring a differential seme, common to the paradigm of the term.

Term-formation by means of homonymy, paronymy, and polysemy are considered similar. The author concludes that the same language object should be considered from two positions: as a set of interconnected and interdependent semantic units, the meaning of a polysemantic word; as a set of meanings denoted by the same sound cover.

The reasons for using a known external form to denote another concept are related to pragmatic factors.

The article concludes that the homonymy and paronymy of terms are marked by the specific functioning of their semantic features and differ in the degree of features of the meaning, structure, and functionality. The motivated position concerning the normative requirements to terms is formulated.

Key words: terminology, term, meaning of term, homonym, paronym, homonymous terms, terms-paronyms, polysemantic terms, semantic derivation, term-formation.

Постановка проблеми

Розкриття смислотвірної парадигми й семантичної своєрідності термінів відкриває ширші можливості в царині опанування фаховою мовою, а отже, удосконалення професійної комунікації. Це пояснює стійке зацікавлення дослідників 74 семантичним словотвором як продуктивним способом творення термінів та омонімією та паронімією як термінотвірними засобами. Практика терміновживання заперечує категоричне неприйняття омонімів і паронімів з погляду нормативних критеріїв, ілюструючи їхнє функціонування у фаховому мовленні непоодинокими прикладами. Такий стан речей зумовлює актуальність наукового пошуку.

Аналіз останніх досліджень

Сучасні студії явищ омонімії та паронімії у фаховому слововживанні ґрунтуються на працях вітчизняних дослідників (Л.А. Булаховський, Ю.Н. Ковалик, Г.І. Кузьменко, Л.А. Лисиченко, Д.Г. Гринчишина, О.А. Сербенська, В.С. Ващенко, Л.М. Пелепейченко, І.Й. Ощипко й ін.) та зарубіжних мовознавців і присвячені різним напрямкам вивчення проблеми. Терміни-омоніми й пароніми досліджувалися в контексті культури мови, ділового мовлення, лінгводидактики, а в дисертаціях, монографічних дослідженнях і статтях, присвячених окремим сучасним галузевим термінологічним системам української мови, розглядалися переважно як вияви парадигматичних відношень. Існує потреба в спостереженні за омонімічними та паронімічними проявами з позицій семантико-функціонального простору термінологічних найменувань.

Мета статті полягає в аналізі явищ омонімії та паронімії як актуальних засобів термінотворення на ґрунті мови фахового використання. Реалізація поставленої мети здійснюється через виконання низки завдань: розмежувати поняття «омонімія», «паронімія» і «багатозначність», розкрити сутність явищ омонімії та паронімії термінологічних найменувань, причини (механізм) виникнення та вплив на нормативність фахового мовлення, створивши передумови для виявлення функціональних і структурних характеристик досліджуваного.

Виклад основного матеріалу дослідження

Традиційне визначення омонімів кваліфікує їх як одиниці мови, які «при однаковому звучанні (або написанні) мають абсолютно різні значення» [8, с. 401]. Ідеться як про слова, окремі словоформи, так і морфеми, словосполучення, синтаксичні конструкції. Вияви омонімії в галузевих термінологічних системах суттєво не відрізняються від того, що можемо спостерігати в загальновживаній мові, хоча і з певними особливостями. Наприклад, омоніми в науково-технічній термінології: кран - «Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу»; «пристрій для перекриття трубопроводу»; кран - «Механізм для підіймання й переміщення вантажів та ін.» [6, IV, с. 323], зокрема омофони на зразок вольт - Вольт, очко - очко і под. У багатьох випадках виникнення омонімічних слів є природним наслідком значення однієї форми слова. За спостереженням дослідників, омоніми схильні до подальшого розкладу їхнього значення на полісемічні утворення та власне омоніми. У той час, як окремі значення багатозначного слова мають спільні семантичні ознаки, омонімам притаманна розбіжність ознак і схожість форм за зразком паронімів. Певно саме це прияє сплутуванню названих явищ, а у фаховому спілкуванні викликає труднощі.

На основі визначень та описів у наукових, лексикографічних джерелах і навчальній літературі характеристика паронімів є подібною до омонімів, адже вони є схожими за формою та відмінними своїм значенням. При повній або частковій семантичній відмінності пароніми вирізняє формальна подібність, унаслідок чого можливе сплутування в мовленні [8, с. 425], пор.: парламентський - який відбувається в парламенті і парламентарний - стосується до парламентаризму; кампанія - сукупність воєнних операцій, заходів для здійснення важливого громадсько-політичного або господарчого завдання і компанія - торгівельне або промислове товариство, що об'єднує підприємців, спілка та ін. Терміни-пароніми є спільнокореневими словами з різними словотвірними афіксами (виборний - виборчий; погодження - узгодження; термінний - термінологічний тощо) або ж мають різні корені (громадський - громадянський; лібералізм - лібертаризм і под.). Близькість значень дає право кваліфікувати їх як синоніми або ж семантичні варіанти, водночас схожість форми ріднить із окремими різновидами синонімів. Таким чином, план вираження паронімії «ґрунтується на подібності фонетичного складу слова, причому ця подібність є своєрідною функцією залежно від довжини слова» [1, с. 227-228].

Аналіз численних досліджень галузевих термінологічних систем української мови підтверджує, що паронімія як об'єктивна властивість мови є джерелом та засобом упорядкування інформації в лексичному складі мови.

Омонімія і паронімія, виступаючи чинниками формування термінологічних назв, пов'язуються між собою відношеннями семантичного творення. Так, геологічний термін шапка є результатом переходу з іншої лексико-семантичної парадигми в термінологічну і 76 містить у значенні диференційну (конотативну) сему, спільну з парадигмою терміна. Семантична структура подібних термінів складається з декількох сем, кожна з яких може бути пояснена порівнянням з першою. Наприклад, шапка (головний убір) - шапка (скупчення газу над чимось; кам'яний верх над чимось) [6, ХІ, с. 407408] і т. ін.

Терміни - двопланові одиниці. Їхнє узагальненена знакова семантика за певних обставин здатна набувати інших значень, пов'язаних із поняттями різних галузей знань і діяльності людини. У такому випадку йдеться про міжгалузеву омонімію, приклади якої, з означених причин, знаходимо практично в кожному описі окремої терміносистеми, пор.: флюс (мед.) - флюс (техн.); кноп (судобуд.) - кноп (текстил.); модальність (лінгв.) - модальність (гомаопат.) - модальність (логічна) та ін.

Термінотворення засобами омонімії, паронімії та полісемії подібні, а тому складно розрізнювані. Так, при семантичному різновиді творення найменувань виникнення нового значення призводить до появи омонімічного значення, що підтверджує відсутність чіткої межі між омонімією та багатозначністю. Критеріями відмежування омонімічних слів (так само й термінів) виступають написання і звуковий склад: слова є омонімами, якщо їхня фонетична ідентичність - наслідок зміни звука та написання різниться між собою. Омоніми не мають спільних семантичних ознак, водночас багатозначним словам хоча б одна така ознака притаманна. Таким чином, той самий мовний об'єкт слід розглядати з двох сторін: «з одного боку, як сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених семантичних одиниць, як значення багатозначного слова; з іншого, - як набір смислів, позначений однією і тією самою звуковою оболонкою» [1, с. 229-230].

До основних джерел омонімії в термінології належать: конвергенція (уподібнення) слів; дивергенція - розмежування двох або декількох значень багатозначного слова; метафора та метонімія; запозичення з різних мов (калькування, переклад) [5, с. 45].

Причини використання відомої зовнішньої форми для позначення поняття, наприклад, в іншій галузі і виникнення в результаті цього омонімічної назви вочевидь носять прагматичний характер: пошук простішого рішення та мовна економія.

Висновки. Таким чином, омонімія, паронімія і полісемія термінологічних назв різних галузей в українській мові відзначаються специфічним функціонуванням у них семантичних ознак. Аналізовані явища різняться ступенем семантичних особливостей, структури і, відповідно до цього, функціональності.

Перспективи подальших розвідок пов'язуємо з вивченням ступеня особливостей семантики, функціонування та структури цих мовних одиниць.

Література

1. Дудок Р.І. Проблема значення та смислу терміна в гуманітарних науках: монографія. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 358 с.

2. Д'яков А.C., Кияк Т.Р., Куделько З.С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Київ: Вид. дім «КМ Academia», 2000. 218 с.

3. Міщенко А.Л. Лінгвістика фахових мов та сучасна модель науково-технічного перекладу (на прикладі німецькомовної фахової комунікації): монографія. Вінниця: Нова книга, 2013. 448 с.

4. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. 216 с.

5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля, Київ. 2006. 716 с.

6. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наук. думка, 1970-1980.

7. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. Москва: Наука, 1986. 143 с.

8. Українська мова. Енциклопедія / редкол.: В.М. Русанівський (голова) та ін. Київ: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2000. 752 с.

References

1. Dudok R.I. (2009) Problema znachennia ta smyslu termina v humanitarnykh naukakh [The problem of meaning and significance of the term in the humanities]. Lviv: Vyd. tsentr LNU im. I. Franka. 358 p.

2. Diakov A.S., Kyiak T.R. Kudelko Z.S. (2000) Osnovy terminotvorennia: semantychni ta sotsiolinhvistychni aspekty [Basics of term-formation: semantic and sociolinguistic aspects]. Kyiv: Vyd. dim. «КМ Academia». 218 p.

3. Mishchenko A.L. (2013) Linhvistyka phakhovyh mov ta suchasna model naukovo-tekhnichnoho perekladu (na prykladi nimetskomovnoi phakhovoi komunikatsii) [Linguistics of professional languages and modern model of scientific and technical translation (on the example of German-language professional communication)]. Vinnutsa: Nova knyha. 448 p.

4. Panko T.I., Kochan I.M., Matsuk H.P. (1994) Ukrainske terminoznavstvo [Ukrainian terminology science]. Lviv: Svit. 216 p.

5. Selivanova О.О. (2006) Suchasna linhvistyka: terminolohichna entsyklopedia [Modern linguistics: a terminological encyclopedia]. Poltava: Dovkilla-K. 716 p.

6. (Bilodod I.K., ed.) (1970-1980) Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols.]. Kyiv: Nauk. dumka.

7. Telia V.N. (1986) Konnotativnyj aspekt semantiki nominativnykh edinits. [The connotative aspect of the semantics of nominative units]. Moskva: Nauka. 143 p.

8. (Rusanivsky V.M., ed.) (2000) Ukrainska mova. Entsyklopedia [Ukrainian language. Encyclopedia]. Kyiv: Vyd-vo «Ukr. entsykl.» im. М.P. Bazhana, 752 p.

Размещено на Allbest.ru